Titanus giganteus és una espècie de coleòpter polífag de la família dels cerambícids., el més gran que es coneix i un dels insectes de major mida en l'actualitat. Habita a l'Amazònia.
Els mascles poden assolir els 17 cm de llarg.[1] Les seves mandíbules poden tallar un llapis, així com la pell humana. Els mascles adults no s'alimenten, simplement volen cercant parella. Són atrets pels llums brillants en la foscor.
Encara no s'han trobat larves, però hom creu que s'alimenten de fusta. Per al seu desenvolupament, l'escarabat perfora en els troncs un forat d'uns 20 cm d'ample per 30 cm de llarg; poden tardar diversos anys a arribar a la seva mida completa.
Els adults llancen un xiulet d'advertència quan se senten amenaçats. Per atacar, compten amb espines afilades i unes fortes mandíbules.
Es localitza a la zona de l'Amazònia, als boscos plujosos de Veneçuela, Colòmbia, l'Equador, el Perú, Guyana i el centre-nord del Brasil. Fins ara, molt poques femelles d'aquest coleòpter han pogut ésser atrapades, ja que el seu comportament és molt discret els seus hàbits són pràcticament desconeguts.
Titanus giganteus és una espècie de coleòpter polífag de la família dels cerambícids., el més gran que es coneix i un dels insectes de major mida en l'actualitat. Habita a l'Amazònia.
Titán obrovský (Titanus giganteus, alternativní české názvy jsou titan obrovský a tesařík největší) je brouk, často udávaný jako jediný zástupce rodu Titanus. Titán obrovský je největší známý brouk a zástupce recentního hmyzu vůbec. Jeho největší doložitelný exemplář má délku těla 16,7 cm (21-22 cm se započtením tykadel) a hmotnost 65 g. Obývá deštné pralesy Jižní Ameriky.
Larvální stádium tohoto druhu dosud není známo, předpokládá se, že žijí ve tlejícím dřevě pařezů. Larvy nebyly nikdy nalezeny, ale předpokládá se, že se vyživují dřevem tropických stromů a že trvá několik let, než dosáhnou plné velikosti a zakuklí se. Vrty, které jsou připisovány larvám, by odpovídaly larvě asi 5 cm široké a až 30 cm (stopu) dlouhé.
Dospělý brouk dobře létá a je aktivní hlavně v noci. Samečci se dají dobře lovit světlem, protože jsou, na rozdíl od samiček, přitahováni světlem.[1] Samičky jsou proto vidět obzvláště zřídka. Výskyt je omezen na počátek období dešťů. Dospělci varují syčením a mají silná kusadla. Vzhledem k vysoké tělesné hmotnosti jsou omezeny možnosti jejich letu, pravděpodobně mohou jen plachtit směrem dolů. Aby se dostali do vyšších výšek, musejí tam vylézt.
Druh poprvé popsal v roce 1771 Carl Linné, který však neměl k disposici živý exemplář, ale pouze kresby z d’Aubentonova díla z roku 1765, kde byl brouk pojmenován „Le Thuste de Cayenne“.[2] Jeho pozůstatky se ztratily a brouk napůl upadl v zapomnění, napůl se stal legendou.
V roce 1910 objevil v rybím žaludku pozůstatek dalšího jedince německý lovec orchidejí Wörner.[3] Velký brouk jej zaujal a hodlal si jej odvézt domů, ovšem většinu z něj mu sežrali mravenci, takže do Evropy nakonec přivezl jen několik malých zbytků (zejména hlavu a krovky). Nechal si je určit u odborníka a v tu chvíli se stal slavným. Kontaktovaly ho desítky sběratelů, kteří nabízeli obrovské částky, pokud by jim sehnal kompletního brouka. Wörner se poté vrátil do Jižní Ameriky a sháněl další jedince tak, že pročesával vody Rio Negro u Manausu a sbíral utopené jedince (později dokonce zorganizoval celoroční výlov). Ty pak dopravoval na evropskou entomologickou burzu. Ty nejlepší kusy tam však většinou nedorazily, protože si je zabrali nejbohatší a nejvášnivější sběratelé, kteří čekali na Wörnerovu loď už před přístavem.
První živý jedinec se do rukou entomologů dostal údajně až v roce 1958.[2]
Mareš Jaroslav, Lapáček Vlastimil: Nejkrásnější brouci tropů, Academia Praha 1980
Obrázky, zvuky či videa k tématu titán obrovský ve Wikimedia Commons
Titán obrovský (Titanus giganteus, alternativní české názvy jsou titan obrovský a tesařík největší) je brouk, často udávaný jako jediný zástupce rodu Titanus. Titán obrovský je největší známý brouk a zástupce recentního hmyzu vůbec. Jeho největší doložitelný exemplář má délku těla 16,7 cm (21-22 cm se započtením tykadel) a hmotnost 65 g. Obývá deštné pralesy Jižní Ameriky.
Der Riesenbockkäfer (Titanus giganteus) ist ein Vertreter der Bockkäfer (Cerambycidae) aus den tropischen Regenwäldern Südamerikas.
Es handelt sich dabei neben dem Herkuleskäfer mit maximal 17 Zentimetern Körperlänge um die größte Käferart der Welt. Berichten zufolge sollen sogar schon Exemplare mit einer Körperlänge von zwanzig Zentimetern gesehen worden sein. Kopf und Thorax haben eine schwarzbraune Färbung. Auch die Flügeldecken sind vorne am Ansatz so dunkel, werden aber zum hinteren Ende hin deutlich heller. Auffallend sind auch die kräftigen Kieferzangen und die für Bockkäfer ungewöhnlich kurzen Fühler.
Carl von Linné beschrieb den Käfer 1771 als Cerambyx giganteus nicht nach lebendem Material, sondern nur anhand einer Zeichnung des französischen Naturforschers Louis Jean-Marie Daubenton.[1] Es handelt sich um die einzige Art der damit monotypischen Gattung Titanus.[2]
Über den Käfer ist bisher nur wenig bekannt. Sein Verbreitungsgebiet umfasst den tropischen Norden Südamerikas, das Amazonasbecken, einschließlich Peru[3] Kolumbien[4] und die Guyanas, in Brasilien nachgewiesen in Amapá, Amazonas, Pará, Rondônia und Mato Grosso.[5] Adulte Käfer werden von Dezember bis März beobachtet. Männchen lassen sich mittels Lichtfallen anlocken.[6]
Der Riesenbockkäfer (Titanus giganteus) ist ein Vertreter der Bockkäfer (Cerambycidae) aus den tropischen Regenwäldern Südamerikas.
Es handelt sich dabei neben dem Herkuleskäfer mit maximal 17 Zentimetern Körperlänge um die größte Käferart der Welt. Berichten zufolge sollen sogar schon Exemplare mit einer Körperlänge von zwanzig Zentimetern gesehen worden sein. Kopf und Thorax haben eine schwarzbraune Färbung. Auch die Flügeldecken sind vorne am Ansatz so dunkel, werden aber zum hinteren Ende hin deutlich heller. Auffallend sind auch die kräftigen Kieferzangen und die für Bockkäfer ungewöhnlich kurzen Fühler.
Carl von Linné beschrieb den Käfer 1771 als Cerambyx giganteus nicht nach lebendem Material, sondern nur anhand einer Zeichnung des französischen Naturforschers Louis Jean-Marie Daubenton. Es handelt sich um die einzige Art der damit monotypischen Gattung Titanus.
Über den Käfer ist bisher nur wenig bekannt. Sein Verbreitungsgebiet umfasst den tropischen Norden Südamerikas, das Amazonasbecken, einschließlich Peru Kolumbien und die Guyanas, in Brasilien nachgewiesen in Amapá, Amazonas, Pará, Rondônia und Mato Grosso. Adulte Käfer werden von Dezember bis März beobachtet. Männchen lassen sich mittels Lichtfallen anlocken.
De Kaventsmann-Buckkäver (Titanus giganteus) leevt in den Regenwoold in de Tropen vun Süüdamerika un höört to de Buckkävers (Cerambycidae) mit to. Tohopen mit den Herkuleskäver is he een vun de beiden gröttsten Aarden vun Kävers up de ganze Welt un kann bit hen to 17 cm lang weern. Dat warrt vertellt, datt al mol Kävers sehn wurrn sünd, de ehr Lief schall 20 cm lang ween hebben. Kopp un Bost sünd swattbruun, just as de Deekflunken, de avers na achtern hen düütlich heller weert. An’e Keven driggt he dannige Tangen, dor schall he Bleesticken mit dörbieten könen. Siene Föhlspriete sünd för Buckkävers man kort. Carl vun Linné hett den Käver 1771 beschreven as Cerambyx giganteus. Man dor hett he keen levennigen Käver to Hand bi harrt, man bloß en Teeknung vun den franzööschen Naturforscher Louis Jean-Marie Daubenton[1]. Bi den Kaventsmann-Buckkäver hannelt sik dat um de eenzigste Aart vun dat monotyypsche Geslecht Titanus.[2] Över den Käver is nich veel bekannt. He kümmt vör in den troopschen Norden vun Süüdamerika, in de Gemarken vun den Amazonas-Stroom (mit Peru)[3], Kolumbien[4], de Guyanas, in Brasilien is he funnen wurrn in Amapá, Amazonas, Pará, Rondônia un Mato Grosso.[5] Adulte Kävers laat sik sehn vun Dezember bit Määrzmaand. Heken könnt in Lichtfallen infungen weern.[6]
. Mehr Biller, Videos oder Audiodateien to’t Thema gifft dat bi Wikimedia Commons. De Kaventsmann-Buckkäver (Titanus giganteus) leevt in den Regenwoold in de Tropen vun Süüdamerika un höört to de Buckkävers (Cerambycidae) mit to. Tohopen mit den Herkuleskäver is he een vun de beiden gröttsten Aarden vun Kävers up de ganze Welt un kann bit hen to 17 cm lang weern. Dat warrt vertellt, datt al mol Kävers sehn wurrn sünd, de ehr Lief schall 20 cm lang ween hebben. Kopp un Bost sünd swattbruun, just as de Deekflunken, de avers na achtern hen düütlich heller weert. An’e Keven driggt he dannige Tangen, dor schall he Bleesticken mit dörbieten könen. Siene Föhlspriete sünd för Buckkävers man kort. Carl vun Linné hett den Käver 1771 beschreven as Cerambyx giganteus. Man dor hett he keen levennigen Käver to Hand bi harrt, man bloß en Teeknung vun den franzööschen Naturforscher Louis Jean-Marie Daubenton. Bi den Kaventsmann-Buckkäver hannelt sik dat um de eenzigste Aart vun dat monotyypsche Geslecht Titanus. Över den Käver is nich veel bekannt. He kümmt vör in den troopschen Norden vun Süüdamerika, in de Gemarken vun den Amazonas-Stroom (mit Peru), Kolumbien, de Guyanas, in Brasilien is he funnen wurrn in Amapá, Amazonas, Pará, Rondônia un Mato Grosso. Adulte Kävers laat sik sehn vun Dezember bit Määrzmaand. Heken könnt in Lichtfallen infungen weern.
Titanus giganteus uut juu Familie Cerambycidae is ieuwenske juu Oard Dynastes hercules die grootste Rust, dän et rakt. Allebee hääbe ne Loangte fon bit tou 17 cm.
Titanus giganteus uut juu Familie Cerambycidae is ieuwenske juu Oard Dynastes hercules die grootste Rust, dän et rakt. Allebee hääbe ne Loangte fon bit tou 17 cm.
Дөө отун жаргыч (лат. Titanus giganteus, L. 1771) — зыянкеч мурутчан коңуздардын бир түрү.
The titan beetle (Titanus giganteus) is a Neotropical longhorn beetle, the sole species in the genus Titanus, and one of the largest known beetles.
The titan beetle is one of the largest beetles, with the largest reliable measured specimen being 16.7 cm (6.6 in) in length,[1] comparable to such beetles as Xixuthrus heros (15 cm (5.9 in)) and the Hercules beetle, Dynastes hercules, in which giant males occasionally can grow up to 17.5 cm (6.9 in),[2] but the Hercules beetle males have an enormous horn on the pronotum or thorax making up around half of its total length. As such, the body of the Titan beetle is considerably larger than that of the Hercules beetles. The short, curved and sharp mandibles are known to snap pencils in half and cut into human flesh.[3] Adult titan beetles do not feed, searching instead for mates via pheromones while in flight.[4]
The larvae have never been found, but are thought to feed inside wood and may take several years to reach full size before they pupate. These beetles are also thought to feed on decaying wood below the ground. Boreholes thought to be created by titan beetle larvae seem to fit a grub over two inches wide and perhaps as much as one foot long. A famous "life-sized" photograph of a putative larva of this beetle appeared in National Geographic magazine, filling an entire page,[3] but it turned out to be of a different species of beetle, possibly Macrodontia cervicornis.
The adults defend themselves by hissing in warning and biting, and have sharp spines, as well as strong jaws. The adult beetles central nervous system structure shown that the cephalic ganglion is composed of the central brain and optic lobes that connect to the sub esophageal ganglion (SOG). This is a common structure for diurnal insects. The size of the size sensory integration were larger complex eyes that have structured large optic and antennal lobes.[5] [3]
It is known from the rain forests of Venezuela, Colombia, Ecuador, Peru, the Guianas, and north-central Brazil.
Titanus giganteus beetles for sale at international meeting of entomologists in Prague
Titanus giganteus male
Titanus giganteus at the Montréal Insectarium
_found_by_Jean_NICOLAS_(10331669783).jpg)
The titan beetle (Titanus giganteus) is a Neotropical longhorn beetle, the sole species in the genus Titanus, and one of the largest known beetles.
El escarabajo titán (Titanus giganteus) es una especie de insecto coleóptero de la familia Cerambycidae, la única especie del género Titanus. Es la especie más grande conocida de su familia y uno de los insectos de mayor tamaño en la actualidad, alcanzando los machos hasta 17 cm de largo.[1][2] Se localiza en la zona de la Amazonia, en los bosques lluviosos de Venezuela, Colombia, Ecuador, Perú, las Guayanas y el centro-norte de Brasil. A la fecha, muy pocas hembras de este coleóptero han podido ser atrapadas, ya que su comportamiento es muy discreto, siendo prácticamente desconocidos sus hábitos. No se han encontrado todavía larvas de esta rara especie. Se cree que pueden vivir en madera podrida y que deben medir unos 30 cm de largo y 5 cm de ancho.
Sus mandíbulas pueden cortar un lápiz, así como la piel humana. Los machos adultos no se alimentan, solo usan las mandíbulas para defenderse o para aparearse. Son atraídos por luces brillantes en la oscuridad. No pueden despegar desde el suelo, por lo que tienen que subir a los árboles para poder volar.
Hay una extensa secuencia hacia el final del documental de la BBC "Vida en miniatura" (Life in the Undergrowth, en la versión lanzada en el Reino Unido) de sir David Attenborough donde se muestra una expedición que logra cazar un espécimen y llevarlo a la Universidad de Oxford, donde fue cuidado hasta su muerte: se trataba de un macho, que no come.
Para su desarrollo, el escarabajo perfora en los troncos un agujero de aproximadamente 2 pulgadas de ancho por 30 cm de largo; pueden tardar varios años en llegar a su tamaño completo.
Los adultos lanzan un silbido de advertencia cuando se sienten amenazados. Para atacar, cuentan con espinas afiladas y unas fuertes mandíbulas.
El escarabajo titán (Titanus giganteus) es una especie de insecto coleóptero de la familia Cerambycidae, la única especie del género Titanus. Es la especie más grande conocida de su familia y uno de los insectos de mayor tamaño en la actualidad, alcanzando los machos hasta 17 cm de largo. Se localiza en la zona de la Amazonia, en los bosques lluviosos de Venezuela, Colombia, Ecuador, Perú, las Guayanas y el centro-norte de Brasil. A la fecha, muy pocas hembras de este coleóptero han podido ser atrapadas, ya que su comportamiento es muy discreto, siendo prácticamente desconocidos sus hábitos. No se han encontrado todavía larvas de esta rara especie. Se cree que pueden vivir en madera podrida y que deben medir unos 30 cm de largo y 5 cm de ancho.
Sus mandíbulas pueden cortar un lápiz, así como la piel humana. Los machos adultos no se alimentan, solo usan las mandíbulas para defenderse o para aparearse. Son atraídos por luces brillantes en la oscuridad. No pueden despegar desde el suelo, por lo que tienen que subir a los árboles para poder volar.
Hay una extensa secuencia hacia el final del documental de la BBC "Vida en miniatura" (Life in the Undergrowth, en la versión lanzada en el Reino Unido) de sir David Attenborough donde se muestra una expedición que logra cazar un espécimen y llevarlo a la Universidad de Oxford, donde fue cuidado hasta su muerte: se trataba de un macho, que no come.
Para su desarrollo, el escarabajo perfora en los troncos un agujero de aproximadamente 2 pulgadas de ancho por 30 cm de largo; pueden tardar varios años en llegar a su tamaño completo.
Los adultos lanzan un silbido de advertencia cuando se sienten amenazados. Para atacar, cuentan con espinas afiladas y unas fuertes mandíbulas.
Titan-handia (Titanus giganteus) zeranbizidoen familiako intsektua da, 15 cm inguru luzea, Amazonas ibaiaren inguruetan bizi dena. Ezagutzen den koleopterorik handiena da. Gorputzez labezomorroaren itxurakoa izaten da. Bularraldea kakalardoaren antzekoa du. Brontze kolorekoa, beltzarana, izaten da.
Titanus giganteus arra
Titanus giganteus
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Titan-handia (Titanus giganteus) zeranbizidoen familiako intsektua da, 15 cm inguru luzea, Amazonas ibaiaren inguruetan bizi dena. Ezagutzen den koleopterorik handiena da. Gorputzez labezomorroaren itxurakoa izaten da. Bularraldea kakalardoaren antzekoa du. Brontze kolorekoa, beltzarana, izaten da.
Titaanijäärä (Titanus giganteus) on yksi maailman suurimmista kovakuoriaisista. Se elää Etelä-Amerikassa, Amazonin alueella. Ranskan Guayanasta on vuonna 1989 löydetty 16,7 cm:n pituinen yksilö. Joissakin lähteissä mainitaan lajin kooksi jopa 22 cm, ja sen tuntosarvien pituudeksi lähes 15 cm.[1] Titaanijäärällä on vahvat leuat. Lajin toukkaa ei ole vieläkään löydetty.
Titaanijäärä (Titanus giganteus) on yksi maailman suurimmista kovakuoriaisista. Se elää Etelä-Amerikassa, Amazonin alueella. Ranskan Guayanasta on vuonna 1989 löydetty 16,7 cm:n pituinen yksilö. Joissakin lähteissä mainitaan lajin kooksi jopa 22 cm, ja sen tuntosarvien pituudeksi lähes 15 cm. Titaanijäärällä on vahvat leuat. Lajin toukkaa ei ole vieläkään löydetty.
Titanus • Titan
Le titan (Titanus giganteus), seule espèce du genre Titanus, est une espèce d’insectes coléoptères appartenant à la famille Cerambycidae.
Le titan est le plus gros représentant de cette famille dans la forêt amazonienne. Il est candidat au titre de plus gros coléoptère du monde avec une taille dépassant les 16 cm (le plus grand Titanus découvert mesurait 16,7 cm). En fait, on peut le considérer comme le plus grand des coléoptères, car il surpasse toutes les autres espèces par la longueur de son corps. Les seules qui lui disputent ce titre, comme le Dynastes hercules, ne l'égalent, voire ne le dépassent de peu, que grâce aux « cornes » dont leur prothorax est pourvu.
Les adultes possèdent de solides mandibules et trois épines à chaque côté du prothorax. Ils ne se nourrissent pas. Le stade adulte est consacré à la reproduction. Nocturnes, les mâles sont attirés par la lumière (et donc vulnérables à la pollution lumineuse) alors que les femelles y sont insensibles.
Le titan est un gros coléoptère de couleur noire à rouge doté de grandes antennes noires et de grosses et puissantes mandibules. Son thorax est hérissé de piques. Il possède de longues pattes et de grands yeux.
Face dorsale ♂
Posture de vol face dorsale ♂
Posture de vol face ventrale ♂
Titanus giganteus dans une main
Il se rencontre dans les forêts pluviales de Colombie, du Pérou, d'Équateur, de Guyane (Suriname, Guyana et Guyane) et du Brésil.
On dénombre en moyenne une femelle pour dix mâles il est donc moralement déconseillé de les capturer en vue de la reproduction. Les pièges lumineux qui servent à leur capture produisent donc essentiellement des mâles. Leur cycle biologique est mal connu.
Les mâles se défendent par des sifflements d'alerte et se combattent à l'aide de leurs mandibules et de leurs épines.
L'espèce a été décrite par le naturaliste suédois Carl von Linné en 1771 sous le nom initial de Cerambyx giganteus. Le genre a été décrit par l'entomologiste français Jean Guillaume Audinet-Serville en 1832.
Titanus • Titan
Le titan (Titanus giganteus), seule espèce du genre Titanus, est une espèce d’insectes coléoptères appartenant à la famille Cerambycidae.
Titanus giganteus adalah spesies kumbang tanduk panjang yang tergolong famili Cerambycidae. Spesies ini juga merupakan bagian dari genus Titanus, ordo Coleoptera, kelas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang ini biasanya mengebor ke dalam kayu dan dapat menyebabkan kerusakan pada batang kayu hidup atau kayu yang telah ditebang.
Titanus giganteus adalah spesies kumbang tanduk panjang yang tergolong famili Cerambycidae. Spesies ini juga merupakan bagian dari genus Titanus, ordo Coleoptera, kelas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang ini biasanya mengebor ke dalam kayu dan dapat menyebabkan kerusakan pada batang kayu hidup atau kayu yang telah ditebang.
Lo scarabeo titano (Titanus giganteus) è un Cerambycidae neotropicale, l'unico nel genere Titanus, e la seconda specie più lunga conosciuta fra i coleotteri.
Gli adulti possono crescere fino a 16,7 cm di lunghezza.[1] Di tutti i coleotteri noti, solo lo scarabeo ercole (Dynastes hercules), i cui maschi giganti occasionalmente possono crescere fino a 18 cm (più lungo del titano, ma i maschi di scarabeo ercole hanno un enorme corno sul pronoto o torace che rappresenta circa la metà della sua lunghezza totale. Escludendo il corno, il corpo del coleottero Titano è notevolmente più grande di quello dello scarabeo ercole). Si sa che le corte, curve e affilate mandibole possono spezzare a metà una matita e tranciare la carne umana[2]. Gli esemplari adulti dello scarabeo titano non si nutrono, ma sono, invece, alla costante ricerca di un partner.
Le larve non sono mai state trovate, ma si pensa che si nutrano all'interno del legno e che possano richiedere diversi anni per raggiungere la taglia massima prima che diventino pupe. Le larve di scarabeo titano creano dei buchi ai quali si attaccano per nutrirsi, i quali sembrano larghi più di 5 cm e profondi forse 30. Una famosa fotografia "a grandezza naturale" di quella che è ritenuta essere una larva di questo coleottero è apparsa sulla rivista di National Geographic[2], tuttavia si trattava di una diversa specie di coleottero, forse Macrodontia cervicornis.
Gli adulti si difendono mettendo in guardia sibilando e mordendo, e hanno aculei affilati, nonché forti mascelle. [2]
Si riscontra la sua presenza nelle foreste pluviali del Venezuela, Colombia, Ecuador, Perù, Guiana, e nel centro-nord Brasile.
Titanus giganteus maschio
Titanus giganteus presso la Montreal Insectarium
Lo scarabeo titano (Titanus giganteus) è un Cerambycidae neotropicale, l'unico nel genere Titanus, e la seconda specie più lunga conosciuta fra i coleotteri.
Titanbock adolah kumbang tanduak panjang dari famili Cerambycidae. Spesies ko juo marupokan bagian dari ordo Coleoptera, kalas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang iko, nan biaso disabuik panggerek kapalo bunda, manggerek ka dalam kayu, dima inyo dapek manyebabkan karusakan nan laweh untuak batang kayu hiduik ataupun kayu nan lah ditabang.
Titanbock adolah kumbang tanduak panjang dari famili Cerambycidae. Spesies ko juo marupokan bagian dari ordo Coleoptera, kalas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang iko, nan biaso disabuik panggerek kapalo bunda, manggerek ka dalam kayu, dima inyo dapek manyebabkan karusakan nan laweh untuak batang kayu hiduik ataupun kayu nan lah ditabang.
Titanus giganteus is een kever van der familie der boktorren (Cerambycidae). Het is de langst bekende kever en één van de langste insecten in de wereld. De kever komt voor in de regenwouden van Venezuela, Colombia, Ecuador, Peru, Guyana en noord-centraal Brazilië.
Volwassen kevers kunnen zo'n 16,7 cm lang worden. Er wordt gezegd dat hun kaken potloden kunnen breken en door de huid heen bijten. De volwassen boktor eet niet meer en zoekt alleen naar een geschikte partner.
De larve is nooit gevonden, maar er wordt van aangenomen dat deze zich met hout voedt.
Titanus giganteus is een kever van der familie der boktorren (Cerambycidae). Het is de langst bekende kever en één van de langste insecten in de wereld. De kever komt voor in de regenwouden van Venezuela, Colombia, Ecuador, Peru, Guyana en noord-centraal Brazilië.
Volwassen kevers kunnen zo'n 16,7 cm lang worden. Er wordt gezegd dat hun kaken potloden kunnen breken en door de huid heen bijten. De volwassen boktor eet niet meer en zoekt alleen naar een geschikte partner.
De larve is nooit gevonden, maar er wordt van aangenomen dat deze zich met hout voedt.
Titanus giganteus er en meget stor bille som tilhører familien trebukker (Cerambycidae). Den er den største trebukken i verden, og den billearten som har den største kroppslengden. Den lever i tropisk regnskog i Brasil og omkringliggende land.
En enorm (opptil 17,5 centimeter lang), avlang, noe flat, mørkt rødbrun trebukk. Antennene er kraftige og rundt halvparten så lange som kroppen. Hodet er stort med meget kraftige kjever (mandibler). Pronotum har skarpe pigger langs ytterkanten. Beina er forholdsvis lange og tynne, de tre innerste fotleddene er bredt tolappede.
Larven, og dermed mye av biologien, til arten er fortsatt ukjent. Det har blitt funnet kjempestore billelarver som har blitt antatt å være av denne arten, men de har vist seg å være andre. Man antar at larven kan være så mye som 30 centimeter lang og 5 centimeter bred, og at den lever i død ved, mest trolig på røttene av store regnskogstrær. De voksne billene er nattaktive, og tar etter alt å dømme ikke næring til seg, til tross for at kjevene er så sterke at det påstås de kan klippe en blyant i to. Hannene kommer gjerne til lys. Det er nesten bare funnet hanner av arten, dette kan muligens skyldes at hunnene tilbringer mesteparten av livet sitt under bakken.
Denne arten var lenge bare kjent i noen få eksemplarer, men senere har man funnet stabile forekomster. Men den ser ut til å ha gått tilbake, muligens på grunn av avskoging. Det har også blitt samlet inn en god del eksemplarer for salg til samlere – et særlig stort eksemplar har en markedsverdi på flere tusen kroner. På den andre siden har det blitt påpekt at innsamling ikke nødvendigvis er en negativ faktor for denne arten. Det er nesten utelukkende hanner som blir samlet inn, dette har sannsynligvis en liten effekt på bestanden der tallet på hunner er avgjørende. Artens kommersielle verdi gjør den til en verdifull ressurs som kan høstes fra en intakt regnskog (som arten etter alt å dømme er avhengig av) og er dermed med på å gi skogen verdi for lokalbefolkningen. Slik kan kommersiell innsamling av denne arten muligens bidra til bevaring av regnskogen.
Arten finnes bare i et relativt begrenset område i den øvre delen av Amazonas-området i Brasil, Guyana, Venezuela, Colombia og Ecuador.
Titanus giganteus er en meget stor bille som tilhører familien trebukker (Cerambycidae). Den er den største trebukken i verden, og den billearten som har den største kroppslengden. Den lever i tropisk regnskog i Brasil og omkringliggende land.
Multimedia w Wikimedia Commons Titanus giganteus – gatunek chrząszcza z rodziny kózkowatych, spotykany w lasach Amazonii. Osobniki tego gatunku są jednymi z największych współcześnie żyjących chrząszczy. Imagines osiągają do 20 cm długości[1].
Gatunek neotropikalny, wykazany z północnej Brazylii, Kolumbii, Ekwadoru, Gujany i Gujany Francuskiej[2].
Titanus giganteus – gatunek chrząszcza z rodziny kózkowatych, spotykany w lasach Amazonii. Osobniki tego gatunku są jednymi z największych współcześnie żyjących chrząszczy. Imagines osiągają do 20 cm długości.
Gatunek neotropikalny, wykazany z północnej Brazylii, Kolumbii, Ekwadoru, Gujany i Gujany Francuskiej.
Besouro-gigante[1] ou simplesmente cerambicídeo-gigante,[2] é o maior de todos os besouros conhecidos pela Entomologia, e figura entre as maiores espécies de insetos do mundo. Seu habitat são as florestas tropicais localizadas ao norte da América do Sul, especialmente na região norte do Brasil, nas Guianas e na Colômbia, podendo ser encontrados também no Equador e no Peru.[3]
Os exemplares adultos desta espécie podem atingir com facilidade 15 cm de comprimento ou 16 cm de comprimento, isso sem contar o tamanho das enormes antenas que possuem. Costuma se dizer que suas grandes mandíbulas são fortes o suficiente para cortarem um lápis de madeira.[4] Isso se dá por que esta família de besouros chamada "Cerambycidae" (cujas espécies são conhecidas popularmente como "serra-paus") se utiliza dessas grandes mandíbulas para cortarem galhos de árvores onde as fêmeas depositam os seus ovos.
Considera-se que os indivíduos adultos não se alimentam, vivendo às custas das reservas de energia adquiridas durante sua fase larval.[3] Durante a fase adulta, cuja duração é apenas algumas semanas, buscam um parceiro para reproduzir-se.[3][5]
Besouro-gigante ou simplesmente cerambicídeo-gigante, é o maior de todos os besouros conhecidos pela Entomologia, e figura entre as maiores espécies de insetos do mundo. Seu habitat são as florestas tropicais localizadas ao norte da América do Sul, especialmente na região norte do Brasil, nas Guianas e na Colômbia, podendo ser encontrados também no Equador e no Peru.
Os exemplares adultos desta espécie podem atingir com facilidade 15 cm de comprimento ou 16 cm de comprimento, isso sem contar o tamanho das enormes antenas que possuem. Costuma se dizer que suas grandes mandíbulas são fortes o suficiente para cortarem um lápis de madeira. Isso se dá por que esta família de besouros chamada "Cerambycidae" (cujas espécies são conhecidas popularmente como "serra-paus") se utiliza dessas grandes mandíbulas para cortarem galhos de árvores onde as fêmeas depositam os seus ovos.
Considera-se que os indivíduos adultos não se alimentam, vivendo às custas das reservas de energia adquiridas durante sua fase larval. Durante a fase adulta, cuja duração é apenas algumas semanas, buscam um parceiro para reproduzir-se.
Titanbock (Titanus giganteus) är en av världens största skalbaggar och påträffas i regnskogarna i norra Sydamerika. Den kan nå en längd på mer än 16 cm (antenner ej medräknade). Arten tillhör familjen långhorningar och väldigt lite är känt om hur den lever. Den längsta titanbock som hittats hade en kroppslängd på 17 cm. [1]
Wikimedia Commons har media som rör titanbock.
Denna insekts-relaterade djurartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Titanbock (Titanus giganteus) är en av världens största skalbaggar och påträffas i regnskogarna i norra Sydamerika. Den kan nå en längd på mer än 16 cm (antenner ej medräknade). Arten tillhör familjen långhorningar och väldigt lite är känt om hur den lever. Den längsta titanbock som hittats hade en kroppslängd på 17 cm.
Titan böcekleri (Titanus giganteus) teke böcekleri (cerambycidae) ailesindendir. Dünyanın en büyük böceklerinden biri olarak kabul edilir. Erişkin bireyler 17 cm'ye kadar büyüyebilir. Venezuela, Kolombiya, Ekvador, Peru ve Brezilya'nın kuzeyindeki yağmur ormanlarında yaşar.
Böcek ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz. Вуса́ч-тита́н велетенський (лат. Titanus giganteus, (Linnaeus, 1771) = Percnopterus giganteus Gistel, 1848 = Prionus giganteus Fabricius, 1775 = Cerambyx giganteus Linnaeus, 1771) — жук з родини Вусачів. Належить до найбільших комах на Землі, досягаючи 120-170 мм в довжину та сухій вазі 22-26 г. Розповсюджений у неотропічній області Південної Америки[1].
Хорологічно Вусач-титан велетенський належить до неотропічного зоогеографічного комплексу. Ареал охоплює Колумбію, Еквадор, Перу, Бразилію, Французьку Ґвіану, Ґвіану та Суринам.
Вусач-титан гігантський — найбільший з відомих на Землі жуків. Розміри коливаються в межах 120-170 мм, проте середня довжина тіла становить 130 мм, значно рідше трапляються особини завдовжки 150 мм, а більших досягають лише пооднокі жуки. Форма тіла Вусача-титана гігантського є типовою для видів триби Прионіні, нагадує форму Вусача-шкіряника — тіло валькувате, розширене та у незначній мірі сплющене у дорзо-вентральному напрямку (при розгляді збоку має форму лінзи). Передньоспинка характеризується наявністю трьох загострених шипів з кожного боку. Вусики прикріплені перед очима. Суха вага жука становить 22-26 грам.
Морфологія личинок залишається невідомої, тому що їх дотепер не виявили. При порівнянні розмірів імаго й личинок близьких видів можна припустити, що розміри личинки повинні становити 240-360 мм. Як й інші види триби Прионіні, вони повинні розвиватись у деревині і зокрема коренях та прикореневій частині всихаючих чи мертвих дерев, проте, це достеменно невідомо. Заляльковуання, очевидно, відбувається у ґрунті.
Вусачі-титани ведуть нічний спосіб життя, що характерно для більшості видів підродини Прионіни. В надвечір'ї активність жуків зростає — вони виходять із денних схованок (підстилка, дупла, гнилі колоди тощо) підіймаються на якесь підвищення і злітають. Самці дуже чутливі до світла, оскільки у світлові пастки колекціонерів самки практично не потрапляють. Життя дорослих Титанів — імаго — триває від трьох до п'яти тижнів, і впродовж всього цього часу вони не живляться, а живуть за рахунок накопичених личинкою запасів. Життєвий цикл залишається нез'ясований.
Вусачі-титани — типові мешканці дощових тропічних лісів неотропічного регіону. Як й інші види триби Прионіні, вони повинні розвиватись у деревині і зокрема коренях та прикореневій частині всихаючих чи мертвих дерев, проте, це достеменно невідомо. Заляльковуання, очевидно, відбувається у ґрунті.
Вуса́ч-тита́н велетенський (лат. Titanus giganteus, (Linnaeus, 1771) = Percnopterus giganteus Gistel, 1848 = Prionus giganteus Fabricius, 1775 = Cerambyx giganteus Linnaeus, 1771) — жук з родини Вусачів. Належить до найбільших комах на Землі, досягаючи 120-170 мм в довжину та сухій вазі 22-26 г. Розповсюджений у неотропічній області Південної Америки.
Titanus giganteus là một loài bọ cánh cứng xén tóc.[1] Đây là một trong các loài bọ cánh cứng có thân dài thứ nhì nhưng nếu không tính chiều dài sừng thì nó là loài bọ cánh cứng dài nhất. Con trưởng thành có thể dài đến 16,7 mm[2][3] Trong số các loài bọ cánh cứng được biết, chỉ có con đực Dynastes hercules dài 17,7 mm[4] là dài hơn loài này nhưng nếu không tính độ dài sừng thì loài này dài hơn Dynastes hercules. Nó có cặp càng ngắn, cong và sắc có thể cắn bút chì làm đôi và cắn đứt thịt người.[5]
Phương tiện liên quan tới Titanus giganteus tại Wikimedia Commons
Titanus giganteus là một loài bọ cánh cứng xén tóc. Đây là một trong các loài bọ cánh cứng có thân dài thứ nhì nhưng nếu không tính chiều dài sừng thì nó là loài bọ cánh cứng dài nhất. Con trưởng thành có thể dài đến 16,7 mm Trong số các loài bọ cánh cứng được biết, chỉ có con đực Dynastes hercules dài 17,7 mm là dài hơn loài này nhưng nếu không tính độ dài sừng thì loài này dài hơn Dynastes hercules. Nó có cặp càng ngắn, cong và sắc có thể cắn bút chì làm đôi và cắn đứt thịt người.
Крупнейший среди известных науке жуков[3]. Тело плоское, широкое, уплощённое. В большинстве источников длина взрослой особи указывается в пределах от 79 до 168 мм[4]. В других источниках максимальная длина приводится различная — от 170 до 210[5] и даже до 220 мм[6]. Средняя длина большинства особей составляет 130 мм, гораздо реже встречаются особи длиной до 150 мм. Бо́льших размеров достигают лишь единичные экземпляры. Стоимость засушенных экземпляров максимально возможного размера для энтомологических коллекций может достигать 680—1000 долларов США и более[7][8].
Сухой вес жука составляет 22—26 граммов. Самки крупнее и шире самцов. Окраска обоих полов смоляно-бурая или буро-коричневая.
Тело расширенное и в незначительной мере сплющенное в дорсо-вентральном направлении. В боковой проекции имеет форму линзы. Голова направлена прямо вперёд. Переднеспинка характеризуется наличием трех заостренных шипов с каждой стороны. Глаза выемчатые. Усики прикрепляются перед глазами, достигают половины длины тела. У самцов они большей частью, более длинные, чем у самок. Передние тазики сильно поперечные.
Продолжительность жизни имаго — 3—5 недель, в течение которых жуки не питаются и живут за счет жировых запасов, накопленных на стадии личинки.
Ведет ночной образ жизни, что характерно для большинства близкородственных видов. В сумерках активность жуков возрастает, они выползают из дневных укрытий (лесная подстилка, дупла, гнилые пни) поднимаются на возвышения и взлетают. Самцы очень чувствительны к свету, поэтому в световые ловушки энтомологов самки попадают крайне редко[неоднозначно].
Дровосек-титан распространен по всей Амазонии — от Перу, Эквадора, Колумбии, Суринама и Гайаны до Боливии и средней части Бразилии.
Морфология личинок остается неизвестной, так как их до сих пор не обнаружили. При сравнении размеров имаго и личинок близкородственных видов можно предположить, что размеры личинки дровосека-титана должны составлять 240—360 мм. Как и у других видов трибы Prionini, личинки дровосека-титана предположительно развиваются в корнях и прикорневой зоне высыхающих и мертвых деревьев. Окукливание, вероятно, происходит в почве.
Крупнейший среди известных науке жуков. Тело плоское, широкое, уплощённое. В большинстве источников длина взрослой особи указывается в пределах от 79 до 168 мм. В других источниках максимальная длина приводится различная — от 170 до 210 и даже до 220 мм. Средняя длина большинства особей составляет 130 мм, гораздо реже встречаются особи длиной до 150 мм. Бо́льших размеров достигают лишь единичные экземпляры. Стоимость засушенных экземпляров максимально возможного размера для энтомологических коллекций может достигать 680—1000 долларов США и более.
Сухой вес жука составляет 22—26 граммов. Самки крупнее и шире самцов. Окраска обоих полов смоляно-бурая или буро-коричневая.
Тело расширенное и в незначительной мере сплющенное в дорсо-вентральном направлении. В боковой проекции имеет форму линзы. Голова направлена прямо вперёд. Переднеспинка характеризуется наличием трех заостренных шипов с каждой стороны. Глаза выемчатые. Усики прикрепляются перед глазами, достигают половины длины тела. У самцов они большей частью, более длинные, чем у самок. Передние тазики сильно поперечные.
Продолжительность жизни имаго — 3—5 недель, в течение которых жуки не питаются и живут за счет жировых запасов, накопленных на стадии личинки.
БиологияВедет ночной образ жизни, что характерно для большинства близкородственных видов. В сумерках активность жуков возрастает, они выползают из дневных укрытий (лесная подстилка, дупла, гнилые пни) поднимаются на возвышения и взлетают. Самцы очень чувствительны к свету, поэтому в световые ловушки энтомологов самки попадают крайне редко[неоднозначно].
泰坦大天牛（學名：Titanus giganteus 英文名：Titan beetle），或称泰坦甲虫，是泰坦天牛屬仅有天牛种群，栖息在新热带。体型庞大，长度與長牙大天牛（Macrodontia cervicornis）相當,兩者排名都算世界第二長的甲蟲,仅次于长戟大兜虫，也是世界上最大的甲蟲之一。
它們分佈在委內瑞拉、哥倫比亞、厄瓜多爾、秘魯、圭亞那及巴西中北部的雨林內。
已经发现的最大泰坦大天牛長16.7公分(厘米)，有人的手掌大小，長牙大天牛的長度大約有17公分(厘米)，有的雄性长戟大兜虫的长度最長約18.1公分(厘米)，但它有很长的尖角，但兩者的體型都比泰坦天牛小。[1]泰坦大天牛的颚可以轻松截断鉛筆，也可以刺破人的皮肤。成蟲不會覓食，只會找對象交配。它們會被黑暗中的亮光所吸引，故捕獵者只要用水銀燈就很易捕捉它們。成蟲會發出嘶嘶聲及使用尖刺和顎來保護自己。
泰坦大天牛的幼蟲尚未被發現，但相信生活在木中，要幾年時間才能成長至結蛹階段。一些估計是由泰坦大天牛幼蟲造成的孔洞，闊達5厘米及長30厘米。国家地理杂志曾登过一副幼虫的照片，不过后来证实可能是属于另一種甲虫長牙大天牛（Macrodontia cervicornis）的幼蟲。
泰坦大天牛（學名：Titanus giganteus 英文名：Titan beetle），或称泰坦甲虫，是泰坦天牛屬仅有天牛种群，栖息在新热带。体型庞大，长度與長牙大天牛（Macrodontia cervicornis）相當,兩者排名都算世界第二長的甲蟲,仅次于长戟大兜虫，也是世界上最大的甲蟲之一。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 節足動物門 Arthropoda 綱 : 昆虫綱 Insecta 目 : コウチュウ目（鞘翅目） Coleoptera 亜目 : カブトムシ亜目 Polyphaga 上科 : ハムシ上科 Chrysomeloidea 科 : カミキリムシ科 Cerambycidae 属 : Titanus 種 : タイタンオオウスバカミキリタイタンオオウスバカミキリ（Titanus giganteus）は、昆虫綱の鞘翅目カミキリムシ科に属する、カミキリムシ。
本種は世界最大のカミキリムシとして有名であり、世界最大の甲虫のひとつである。その体長は成虫で最大167mmに達する。世界最長の甲虫として知られるヘラクレスオオカブトは175mmに達するが、大型個体の体長の半分は角が占めており、本種のほうが本体はずっと大きい。
ウスバカミキリ類の特徴である前向きの大顎を持ち、カミキリムシの特徴である長い触角は、体長の半分ほどしかない。生態には不明な部分が多く、幼虫は見つかっていないが、成虫の体長から25cmに達すると推測されている。他のカミキリムシや大型甲虫の例からも、幼虫期間は3年かそれ以上と考えられている。
和名ではその大きさから、低年齢向けの昆虫図鑑等では、オバケオオウスバカミキリとも記載されることがある。
ベネズエラ、コロンビア、エクアドル、ペルー、ギアナ各国、北部～中部ブラジルに分布する。
世界最大のカミキリムシとして有名であり、その希少性からも現地民に現金収入のため乱獲され、標本用に高額で取引されている。また、他のカミキリムシのようにその幼虫が、現地民に食用とされていた歴史もある。また本種の生息には広大な熱帯雨林が必要であると考えられ、開発による生息地の森林破壊も本種の個体数減少に関わっていると推測されている。
本種の採取方法はライトトラップで得られた個体がほとんどである。これはヘラクレスオオカブトと同じく、生息地が奥深く危険地帯であることと、その生息環境がよく分かっていないことに所以する。
타이탄하늘소는 아마존 우림에 사는 하늘소과의 딱정벌레이다. 속명과 종소명 모두 거대하다는 뜻을 가진다.
몸길이는 15cm 내외로, 헤라클레스장수풍뎅이와 함께 세계에서 가장 큰 딱정벌레로 꼽힌다.[1] 타이탄하늘소속(Titanus)의 유일한 종으로, 현지에서는 등화를 통해서만 채집되며 다른 채집 방법은 알려지지 않았다. 성충 수컷은 죽을 때까지 어떠한 것도 먹지 않으며, 유충 시기에 비축한 모든 에너지를 짝을 찾기 위해 이동할 때만 사용한다. 암컷은 한때 전혀 발견되지 않았으나 현재는 매우 드문 빈도로 발견된다. 암컷은 수컷과 달리 등화에 날아오지 않으며, 나무 줄기 등에 앉아 수컷을 기다리는 것으로 알려져 있다. 발견된 지 250년이 지났지만, 애벌레는 아직까지도 전혀 발견된 바 없다.[2]
2015년 2월 4일 곤충 수집가 홍승표가 문화재청에 기증한 타이탄하늘소 표본.
날개를 핀 모습
_(38855670405).jpg)
_found_by_Jean_NICOLAS_(10331669783).jpg)
