Allium podolicum adalah spesies tumbuhan yang tergolong ke dalam famili Amaryllidaceae. Spesies ini juga merupakan bagian dari ordo Asparagales. Spesies Allium podolicum sendiri merupakan bagian dari genus bawang Allium.[1] Nama ilmiah dari spesies ini pertama kali diterbitkan oleh Blocki ex Racib. & Szafer.
Allium podolicum adalah spesies tumbuhan yang tergolong ke dalam famili Amaryllidaceae. Spesies ini juga merupakan bagian dari ordo Asparagales. Spesies Allium podolicum sendiri merupakan bagian dari genus bawang Allium. Nama ilmiah dari spesies ini pertama kali diterbitkan oleh Blocki ex Racib. & Szafer.
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-50 см, геофіт. Підземні органи представлені цибулиною. Стебло до середини, а інколи й вище, вкрите гладенькими листковими піхвами. Листки сидячі, прості, вузьколінійні, згорнуті уздовж.
Суцвіття — зонтик, огорнутий дводільним покривалом, витягнутим у ниткоподібний носик. Квітки розташовані на квітконіжках різної довжини, які під час цвітіння пониклі, а при достиганні плодів стають прямостоячими. Листочки оцвітини завдовжки 4,5-5,5 мм, блискучі, блідо-рожеві або білувато-кремові. Тичинкові нитки майже дорівнюють довжині пелюсток. На відміну від інших видів цибулі, яким часто притаманне утворення дочірніх цибулинок у суцвітті, часник подільський такі цибулинки ніколи не утворює[5].
Плід — коробочка.
Часник подільський належить до рослин із досить широким, але розчленованим ареалом. Центром розповсюдження цього виду є українське Поділля, від якого, власне, і походить його назва. Крім Поділля, ця рослина також трапляється у прилеглих до нього областях Західної України: Житомирській, Тернопільскій, Івано-Франківський. За межами цього історичного осередку розташовані ізольовані популяції. Наприклад, в межах України цей вид також знайдено у Дніпропетровській та Запорізькій областях[3][6], а за межами країни часник подільський зростає на півночі Румунії, у Молдові, Центральній та Південній Європі (хоча в Угорщині не знайдений)[4]. На теренах Росії вид спорадично поширений на півдні та в центрі європейської частини країни, де північна межа ареалу проходить через Тульську, Московську, Рязанську й Тамбовську області[5].
Рослина посухостійка (ксерофіт), світлолюбна, морозостійка. Віддає перевагу чорноземам, утвореним на карбонатних породах із неглибоким шаром продуктів руйнування, хоча може траплятися і на піщаних ґрунтах. На історичній батьківщині — Поділлі — цей вид формує специфічні рослинні угруповання, приурочені до ерозійних верхівок товтр. У цих умовах часник подільський утворює процвітаючі популяції із проективним покриттям від 10 до 45 %, здебільшого розріджені й освітлені. Крім того, в цій місцевості часник подільський трапляється як асектатор у степових та лучно-степових фітоценозах, в яких панують злаки, а також — у багатовидових трав'янистих угрупованнях із переважанням дводольних рослин[7]. Далі на схід він зростає у типчаково-різнотравних степах, на півночі ареалу — на трав'яних схилах південної експозиції[5], на півдні також трапляється на узліссях соснових борів[8]. Загалом вид входить до складу трьох рослинних угруповань, що належать до союзів Alysso-Sedion, Cirsio-Brachypodion pinnati та Geranion sanguinei. Разом із часником подільським найчастіше зростають костриця валіська, самосил гайовий, ласкавець серповидний, айстра степова[7].
Вид розмножується насінням. Цвітіння триває з кінця червня по серпень. Плодоношення відбувається у серпні.
Господарського значення не має, хоча листки їстівні і можуть бути використані як овоч. У селекції вид може бути застосований для гібридизації з іншими видами цибулі, як постачальник цінних «диких» генів[4].
Загальний стан виду не викликає занепокоєнь, проте в окремих регіонах відмічено скорочення чисельності, внаслідок чого часник подільський занесений до Червоних списків Запорізької[6], Дніпропетровської, Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської областей України, а також до Червоних книг Молдови, Тульської області Росії[3]. Чинниками, що негативно впливають на стан популяцій є надмірне випасання худоби, щорічний сінокіс в одну й ту ж пору року, біля кордонів ареалу — низька природна конкурентоспроможність виду, витіснення його з ділянок із густим трав'яним покривом.
Часник подільський належить до видової групи Allium paniculatum L. Первинно цей таксон був описаний з південної частини Поділля в 1905 році як підвид часнику волотистого (Allium paniculatum L. var. podolicum Asch. et Graebn.), але в 1919 році визнаний як самостійний вид[7].
За відомостями сайту The Plant List для цього виду був зареєстрований лише один науковий синонім — Allium podolicum Blocki ex Racib., який науковою спільнотою визнаний недійсним[2].
Allium podolicum là một loài thực vật có hoa trong họ Amaryllidaceae. Loài này được Blocki ex Racib. & Szafer mô tả khoa học đầu tiên năm 1919.[1]
Allium podolicum là một loài thực vật có hoa trong họ Amaryllidaceae. Loài này được Blocki ex Racib. & Szafer mô tả khoa học đầu tiên năm 1919.
Allium podolicum
Błocki ex Racib. & Szafer (1919)
Лук подольский (лат. Allium podolicum) — вид травянистых растений рода Лук (Allium) семейства Амариллисовые (Amaryllidaceae).
Многолетнее травянистое растение, 20—50 см высотой. Листья узколинейные, вдоль свернутые.
Листочки околоцветника розовые, блестящие, 4,5—5,5 мм длиной. Нити тычинок примерно равны околоцветнику.
Лук подольский (лат. Allium podolicum) — вид травянистых растений рода Лук (Allium) семейства Амариллисовые (Amaryllidaceae).