nomes no trilho de navegação
Els fòlids (Pholidae) constitueixen una família de peixos pertanyent a l'ordre dels perciformes i bastant semblants als estiquèids.[2][3][4]
Del grec pholis, -idos = escata.[5]
Mengen mol·luscs i crustacis petits.[7]
Són peixos marins que es troben principalment a les zones rocalloses intermareals[8] i submareals (especialment, entre laminarials i d'altres algues) de l'Atlàntic nord,[9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27][28][29][30][31][32][33][34][35][36][37][38][39][40] l'Àrtic[41][42][43][44][45][46][47] i el Pacífic nord (totes les seues espècies -llevat de Pholis fasciata i Pholis gunnellus- en són endèmiques, per la qual cosa hom creu que és el centre d'origen d'aquesta família com es podria deduir del descobriment recent de fòssils del Miocè d'aquests peixos a l'illa de Sakhalín).[48][49][50][51][52][53][54][55][56][57][58][59][60][61][62][63][64][65][66][67][68][69][70][71][72][73][74][7][75]
Només Pholis nebulosa[99] i Pholis ornata[100] apareixen a la Llista Vermella de la UICN.
Els fòlids (Pholidae) constitueixen una família de peixos pertanyent a l'ordre dels perciformes i bastant semblants als estiquèids.
Butterfische (Pholidae) sind eine 15 Arten umfassende Familie aalartig langgestreckter Meeresfische aus der Gruppe der Barschverwandten (Percomorphaceae). Sie leben auf dem Meeresboden, oft sehr versteckt unter Steinen in den Küstengewässern des nördlichen Pazifik und des nördlichen Atlantik. In Europa findet man den Atlantischen Butterfisch (Pholis gunnellus) an den Küsten von Nord- und Ostsee, um Island und bei Norwegen bis südlich zur Biskaya.
Der Körper der Butterfische ist seitlich abgeflacht und wird 8 bis 46 Zentimeter lang. Ihre sich fast über den gesamten Körper erstreckende Rückenflosse wird von 75 bis 100 steifen Flossenstrahlen gestützt. Die Afterflosse ist nur halb so lang und besitzt ein bis drei Flossenstacheln und 32 bis 53 Weichstrahlen. Beide Flossen reichen bis zur abgerundeten Schwanzflosse bzw. sind mit ihr zusammengewachsen. Durch die im Vergleich zur Körperlänge kürzeren Afterflosse lassen sich die Butterfische gut von den im selben Lebensraum vorkommenden Stachelrücken (Stichaeidae) unterscheiden. Im Unterschied zu diesen besitzen die Butterfische auch keine fleischigen Auswüchse oder Anhängsel am Kopf oder auf dem Körper. Sie besitzen ein Paar Nasenlöcher. Die Augen liegen nah der Kopfoberseite. Das Maul ist klein und steht steil, die Zähne sind klein und konisch. Die Kiemenhäute sind unter der Kehle breit zusammengewachsen. Die Anzahl der Branchiostegalstrahlen liegt bei fünf oder sechs. Pylorusschläuche fehlen. Der Körper ist schleimig und mit kleinen, unscheinbaren Cycloidschuppen bedeckt. Der Abstand von der Maulspitze bis zum Beginn der Afterflosse ist bei den Butterfischen für gewöhnlich größer als der Abstand vom Beginn der Afterflosse bis zum Beginn der Schwanzflosse. Die Brustflossen sind klein oder rudimentär. Sie haben 7 bis 17 Flossenstrahlen. Bauchflossen sind winzig mit einem Flossenstachel und einem Weichstrahl. Bei Apodichthys und einigen Individuen von Pholis fasciata fehlen sie, zusammen mit dem Beckengürtel. Die Anzahl der Wirbel liegt bei 80 bis 107, die Wirbelkörper sind unsymmetrisch. Rippen fehlen. Die Seitenlinie ist kurz oder fehlt. Für die einzelnen Schädelknochen sind eine konstante Anzahl von Seitenlinienporen charakteristisch: zwei nasale, zwei occipitale, eine interorbitale, sechs postorbitale, sechs suborbitale, fünf präoperculare und vier mandibulare. Die bräunliche, gelbliche, rötliche oder grüne Farbe der Butterfische, oft mit Flecken oder Bändern gemustert, dient der Tarnung in ihrem jeweiligen Lebensraum.
Butterfische leben als Einzelgänger auf felsigen Untergründen, in der Gezeitenzone, bei Ebbe in Gezeitentümpeln, im Tangwald oder zwischen anderen Makroalgen. Sie ernähren sich von kleinen Weich- und Krebstieren, vor allem von Meerasseln. Das Gelege wird von den Eltern bewacht.
Es gibt fünfzehn Arten in vier Gattungen und zwei Unterfamilien:
Butterfische haben weißes, festes, grätenarmes Fleisch und sind vor allem in Amerika ein beliebter Speisefisch. Der europäische Butterfisch ist wegen seiner geringen Größe von 15–30 cm ohne wirtschaftliche Bedeutung. Die in Deutschland unter den Handelsnamen „Butterfisch“ oder „Buttermakrele“ häufig als Räucherfisch, aber auch als gefrorenes oder frisches Filet vermarkteten Speisefische sind andere, wesentlich größere und fettreiche Fischarten aus der Familie der Schlangenmakrelen (Gempylidae).
Butterfische (Pholidae) sind eine 15 Arten umfassende Familie aalartig langgestreckter Meeresfische aus der Gruppe der Barschverwandten (Percomorphaceae). Sie leben auf dem Meeresboden, oft sehr versteckt unter Steinen in den Küstengewässern des nördlichen Pazifik und des nördlichen Atlantik. In Europa findet man den Atlantischen Butterfisch (Pholis gunnellus) an den Küsten von Nord- und Ostsee, um Island und bei Norwegen bis südlich zur Biskaya.
Voikalat (Pholidae) on ahvenkaloin lahkoh kuului kalaheimo.
Майбалык сымалдуулар (лат. Pholidae) — жээкке жакын жашоочу балыктардын бир тукуму, булардын кыйла түрлөрү жана уруулары бар: узун курсак майбалык (Pholis dolichogaster), кадимки майбалык (Ph. gunnellus), таргыл майбалык (Ph. laseiatus), татынакай майбалык (Ph. pictus), кооз майбалык, башы какач майбалык (Enedrias nebulosus), майбалыктар (уруу) (Pholis) жана башкалар.
Майбалык сымалдуулар (лат. Pholidae) — жээкке жакын жашоочу балыктардын бир тукуму, булардын кыйла түрлөрү жана уруулары бар: узун курсак майбалык (Pholis dolichogaster), кадимки майбалык (Ph. gunnellus), таргыл майбалык (Ph. laseiatus), татынакай майбалык (Ph. pictus), кооз майбалык, башы какач майбалык (Enedrias nebulosus), майбалыктар (уруу) (Pholis) жана башкалар.
Pholidae is a family of marine ray-finned fishes, known as gunnels, in the scorpaeniform suborder Zoarcoidei. These are fishes of the littoral zone and are mainly found in North Pacific Ocean, with two species found in the North Atlantic Ocean and Arctic Ocean.
Pholidae was first put forward as a family in 1893 by the American zoologist Theodore Gill.[1] The 5th edition of Fishes of the World classifies this family within the suborder Zoarcoidei, within the order Scorpaeniformes.[2] Other authorities classify this family in the infraorder Zoarcales wihin the suborder Cottoidei of the Perciformes because removing the Scorpaeniformes from the Perciformes renders that taxon non monophyletic.[3]
Pholidae is derived from the name of the type genus Pholis which is an Ancient Greek name for a fish that hides in a hole, the name dating at least as far in history as Aristotle.[4]
The family has been spelled as Pholididae, and this is grammatically correct, but Article 29 of the International Code of Zoological Nomenclature permits the use of Pholidae.[5]
The Pholidae is subdivided into two subfamilies, four genera with a total of 15 species:[2][1][6]
Pholidae, the gunnels, have elongate, compressed bodies which resemble that of blennies. There is a single continuous dorsal fin, which has a base that is roughly double the length to that of the anal fin, the dorsal fin extends from the head to the caudal fin. The dorsal fin contains between 73 and 100 stiff spines while the anal fin has between 1 and 3 spines and 32 to 53 soft rays. the nala fin and the dorsal fin are joined to the rounded caudal fin. Some species have no pectoral fins but where they are present they are very small. The pelvic fins are also small, if present, and very simple with a single spine and a single soft ray. There is a single pair of nostrils. The body is covered with very small, difficult to see, cycloid scales which are covered in mucus. the sensory canals on the head have pores which are open to the outside. The lateral line runs along the middle of the flanks and is made up of a row of superficial neuromasts. The teeth are small and conical. The gill membranes have a wide joining and they are separate from the isthmus. There are no ribs. They are camouflaged fishes with coloration which can be yellow and brown to red or green, frequently they are marked with spots, blotches, and bands.[5] The largest species is the penpoint gunnel (Apodichthys flavidus} which attains a maximum published total length of 46 cm (18 in) while the smalled is Pholis nea which has a maximum published total length of 7.9 cm (3.1 in).[7]
Pholidae gunnels are predominantly found in the North Pacific Ocean off the western coasts of North America and the eastern coasts of Asia, except for two species in the genus Pholis which are found in the Arctic and North Atlantic Oceans. They are mostly found in rocky intertidal and nearby shallow waters below the tide line, particularly in areas of kelp and other seaweeds. They frequently hide under rocks and in rock pools in the intertidal zone. Their diet is made up of small crustaceans and molluscs.[5]
Pholidae is a family of marine ray-finned fishes, known as gunnels, in the scorpaeniform suborder Zoarcoidei. These are fishes of the littoral zone and are mainly found in North Pacific Ocean, with two species found in the North Atlantic Ocean and Arctic Ocean.
Foledoj estas familio, Pholidae, de maraj fiŝoj en la ordo Perkoformaj. Ili estas longecaj, iome angilecaj fiŝoj kiuj havas teritorion el la intertajda zono al profundoj de 200 m, kvankam la majoritato troviĝas en neprofundaj akvoj. Plej estas limigitaj al la Norda Pacifiko, kun teritorioj tiom for sude kiom ĝis Baja California kaj Orienta Ĉinio. La nuraj esceptoj estas Pholis gunnellus el la Norda Atlantiko,[1] kaj la P. fasciata el la Arkta Maro, Norda Atlantiko kaj Norda Pacifiko.[2] Ili tipe atingas maksimumam longon de 20-30 cm, sed Apodichthys flavidus atingas 46 cm.[3] Ili manĝas malgrandajn krustulojn kaj moluskojn.
Foledoj estas familio, Pholidae, de maraj fiŝoj en la ordo Perkoformaj. Ili estas longecaj, iome angilecaj fiŝoj kiuj havas teritorion el la intertajda zono al profundoj de 200 m, kvankam la majoritato troviĝas en neprofundaj akvoj. Plej estas limigitaj al la Norda Pacifiko, kun teritorioj tiom for sude kiom ĝis Baja California kaj Orienta Ĉinio. La nuraj esceptoj estas Pholis gunnellus el la Norda Atlantiko, kaj la P. fasciata el la Arkta Maro, Norda Atlantiko kaj Norda Pacifiko. Ili tipe atingas maksimumam longon de 20-30 cm, sed Apodichthys flavidus atingas 46 cm. Ili manĝas malgrandajn krustulojn kaj moluskojn.
Los espinosos de marea (familia Pholidae) es una familia de peces marinos incluida en el orden Perciformes. Se distribuyen por el norte del Atlántico, norte de Pacífico y océano Ártico.
Tienen una sola aleta dorsal el doble de larga que la aleta anal y extendiéndose desde la cabeza hasta la aleta caudal, la aleta dorsal con cerca de 100 espinas y la anal con 1 a 3 espinas y multitud de radios blandos, ambas aletas llegan a tocar la base de la aleta caudal, que es redondeada; las aletas pélvicas y pectorales pueden ser rudimentarias o estar ausentes.[1] Tienen el cuerpo cubierto de diminutas escamas cicloides y los dientes en la boca son pequeños y concoidales.[1]
Tienen colaración críptica, desde el amarillo y marrón al rojo o verde, a menudo con lunares, manchas y bandas, pudiendo alcanzar una longitud total aproximada de 46 cm.[1]
Principalmente habita las zonas rocosas intermareales y zonas superficiales submareales, donde se oculta entre las algas y bajo las rocas de las zonas intermareales, donde se alimentan de pequeños crustáceos y moluscos.[1]
Existen 15 especies agrupadas en 3 géneros:
Los espinosos de marea (familia Pholidae) es una familia de peces marinos incluida en el orden Perciformes. Se distribuyen por el norte del Atlántico, norte de Pacífico y océano Ártico.
Tienen una sola aleta dorsal el doble de larga que la aleta anal y extendiéndose desde la cabeza hasta la aleta caudal, la aleta dorsal con cerca de 100 espinas y la anal con 1 a 3 espinas y multitud de radios blandos, ambas aletas llegan a tocar la base de la aleta caudal, que es redondeada; las aletas pélvicas y pectorales pueden ser rudimentarias o estar ausentes. Tienen el cuerpo cubierto de diminutas escamas cicloides y los dientes en la boca son pequeños y concoidales.
Tienen colaración críptica, desde el amarillo y marrón al rojo o verde, a menudo con lunares, manchas y bandas, pudiendo alcanzar una longitud total aproximada de 46 cm.
Principalmente habita las zonas rocosas intermareales y zonas superficiales submareales, donde se oculta entre las algas y bajo las rocas de las zonas intermareales, donde se alimentan de pequeños crustáceos y moluscos.
Pholidae arrain pertziformeen familia zabala da, gehienetan iparraldeko Ozeano Barean bizi dena.[1]
Familiak 15 espezie ditu, hiru generotan banaturik:[2]
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Pholidae arrain pertziformeen familia zabala da, gehienetan iparraldeko Ozeano Barean bizi dena.
Teistit (Pholidae) on ahvenkaloihin kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan kylmistä vesistä Atlantilta, Tyynestämerestä ja Pohjoisesta jäämerestä.
Teistien heimoon kuuluu kolme sukua ja noin 15 lajia. Se jaetaan kahteen alaheimoon: Apodichthyinae, johon kuuluvat suvut Apodichthys ja Rhodymenichthys, ja Pholinae, johon kuuluu suku Pholis. Teistilajit ovat läheistä sukua elaskoille (Stichaeidae) ja kivinilkoille (Zoarcidae).[2][3][4]
Teistit ovat rakenteeltaan hyvin pitkulaisia kaloja. Kooltaan ne ovat pieniä tai keskikokoisia ja kasvavat tyypillisesti korkeintaan 13–46 cm pitkiksi. Suurin laji on viherteisti (Apodichthys flavidus). Selkäevä teistilajeilla on hyvin pitkä ja ulottuu pyöreään, pienehköön pyrstöevään asti. Myös peräevä on pitkä. Rintaevät ovat pienet tai puuttuvat ja vatsaevät ovat alkeelliset. Suu ja hampaat ovat pienikokoiset. Pholinae-alaheimon kalat ovat usein täplikkäitä, kun taas Apodichthyinae-alaheimon kalat ovat yksivärisen ruskeita, punaisia tai vihreitä.[2][3][4]
Ainoastaan kaksi lajia, raitateisti (Pholis fasciata) ja teisti (Pholis gunnellus), elää pohjoisella Atlantilla ja Jäämeressä[4] ja teisti myös Itämeressä, muita lajeja tavataan Tyynenmeren pohjoisosista. Teistilajit elävät makroleviä kasvavilla rannikkoalueilla, kivikkopohjilla ja vuorovesilammikoissa. Kalat piileskelevät usein kivien alla. Teistien ravintoa ovat pienet äyriäiset ja nilviäiset.[2][3][4]
Teistit (Pholidae) on ahvenkaloihin kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan kylmistä vesistä Atlantilta, Tyynestämerestä ja Pohjoisesta jäämerestä.
Les Pholidae forment une famille de poissons marins de l'ordre des Perciformes
Les Pholidae forment une famille de poissons marins de l'ordre des Perciformes
I Pholidae sono una famiglia di pesci ossei marini appartenenti all'ordine Perciformes.
Questa famiglia ha una distribuzione limitata alle alte latitudini dell'Emisfero boreale. Solo due specie (Pholis fasciata e Ph. gunnellus) vivono nell'Oceano Atlantico settentrionale, tutte le altre popolano l'Oceano Pacifico. Lungo le coste atlantiche europee è comune Pholis gunnellus; nessuna specie è presente nel mar Mediterraneo.
Vivono in fondi duri o coperti di kelp, di solito a profondità molto basse, spesso nel piano intertidale.
Questi pesci hanno testa piccola e corpo molto allungato e appiattito, nastriforme. La pinna dorsale è unica e molto lunga: va dalla testa al peduncolo caudale; la pinna anale parte dalla metà del corpo e giunge fino quasi alla pinna caudale, che è arrotondata. Le pinne pettorali sono assenti in molte specie, se presenti sono molto piccole; le pinne ventrali sono rudimentali. Le scaglie sono molto piccole tanto da non essere visibili ad occhio nudo, la cute è viscida perché coperta di muco. La linea laterale è presente ma scarsamente visibile, sulla testa si trova un sistema di pori e canali cefalici analogo a quello dei Gobiidae.
La colorazione è di solito a fondo bruno o verdastro, mimetica, talvolta però può essere rosso vivo o verde nelle specie che popolano le foreste di alghe. Spesso sono presenti macchie o ocelli neri tipici delle varie specie.
Possono raggiungere i 45 cm con Apodichthys flavidus.
Si cibano di molluschi, crostacei e altri invertebrati bentonici.
Non hanno nessun interesse per la pesca.
Sono sporadicamente allevati negli acquari marini.
La famiglia comprende le seguenti specie:[1]
I Pholidae sono una famiglia di pesci ossei marini appartenenti all'ordine Perciformes.
Taukžuvinės (lot. Pholidae, angl. Gunnels, vok. Butterfische) – ešeržuvių (Perciformes) šeima. Jūrinės žuvys, kurių kūnas žemas ir ilgas, iš šonų plokščias, apaugęs labai mažais žvynais. Dantys maži, kūginiai, burnos ertmėje išsidėstę 1-2 eilėmis. Nugarinis pelekas 1 su trumpais kietais spinduliais. Jo pamatas labai ilgas – nuo galvos iki uodegos. Analinio peleko pamatas ilgas, šio peleko pradžioje 1-2 kieti spinduliai. Nugarinis ir analinis pelekai jungiasi su uodeginiu. Uodeginio peleko užpakalinis kraštas apvalus. Krūtininiai pelekai labai maži. Šonkaulių nėra.
Baltijos jūroje ties Lietuvos krantais randama taukžuvė (Pholis gunellus).
Taukžuvinės (lot. Pholidae, angl. Gunnels, vok. Butterfische) – ešeržuvių (Perciformes) šeima. Jūrinės žuvys, kurių kūnas žemas ir ilgas, iš šonų plokščias, apaugęs labai mažais žvynais. Dantys maži, kūginiai, burnos ertmėje išsidėstę 1-2 eilėmis. Nugarinis pelekas 1 su trumpais kietais spinduliais. Jo pamatas labai ilgas – nuo galvos iki uodegos. Analinio peleko pamatas ilgas, šio peleko pradžioje 1-2 kieti spinduliai. Nugarinis ir analinis pelekai jungiasi su uodeginiu. Uodeginio peleko užpakalinis kraštas apvalus. Krūtininiai pelekai labai maži. Šonkaulių nėra.
Baltijos jūroje ties Lietuvos krantais randama taukžuvė (Pholis gunellus).
Botervissen (Pholidae) vormen een familie van vissen die tot de orde van baarsachtigen (Perciformes) behoren. Het zijn langgerekte vissen tussen de 8 en 46 cm, die gevonden worden in het noorden van de Grote Oceaan en de Noordelijke IJszee gevonden en er zijn twee soorten in de Atlantische oceaan. Ze bewonen getijdewateren en voeden zich met kreeftachtigen en weekdieren.
Volgens FishBase zijn er drie geslachten, waarin de volgende 15 soorten zijn ingedeeld:
Botervissen (Pholidae) vormen een familie van vissen die tot de orde van baarsachtigen (Perciformes) behoren. Het zijn langgerekte vissen tussen de 8 en 46 cm, die gevonden worden in het noorden van de Grote Oceaan en de Noordelijke IJszee gevonden en er zijn twee soorten in de Atlantische oceaan. Ze bewonen getijdewateren en voeden zich met kreeftachtigen en weekdieren.
Multimedia w Wikimedia Commons Ostropłetwcowate[2], ostropłetwowate[potrzebny przypis] (Pholidae) – rodzina morskich ryb okoniokształtnych.
Ocean Arktyczny, północny Pacyfik i północny Atlantyk. W Morzu Bałtyckim spotykany jest ostropłetwiec (Pholis gunnellus).
Ciało wydłużone, bocznie spłaszczone. Nazwa rodziny nawiązuje do długiej i niskiej płetwy grzbietowej rozpostartej na 73-100 ostrych promieniach twardych. Płetwy piersiowe – jeśli występują – są małe. Płetwa odbytowa o połowę krótsza od grzbietowej. Płetwa ogonowa zaokrąglona. Jedna para otworów nosowych.
Ostropłetwcowate żywią się skorupiakami i mięczakami.
Rodzaje zaliczane do tej rodziny[3]:
Apodichthys — Pholis — Rhodymenichthys
Ostropłetwcowate, ostropłetwowate[potrzebny przypis] (Pholidae) – rodzina morskich ryb okoniokształtnych.
Pholidae é uma família de peixes da subordem Zoarcoidei.
Existem 15 espécies em três géneros.
Pholidae é uma família de peixes da subordem Zoarcoidei.
Tejstefiskar (Pholidae) är en familj i underordningen tånglakelika fiskar (Zoarcoidei). Det finns 4 släkten med 14 arter som lever i kustregioner av norra Stilla havet och norra Atlanten.[2] Deras kroppsform liknar ålens och de har långa rygg- och analfenor.[1]
I Europa finns arten tejstefisk (Pholis gunnellus) i östra och västra Nordatlanten från östra Nordamerika och Vita havet till Biscayabukten.[1]
Amerikanska arter är omtyckta som matfiskar. Den europeiska arten har på grund av sin ringa storlek (15 till 25 cm längd) ingen ekonomisk betydelse[1].
Arterna äter kräftdjur och blötdjur.[3]
Tejstefiskar (Pholidae) är en familj i underordningen tånglakelika fiskar (Zoarcoidei). Det finns 4 släkten med 14 arter som lever i kustregioner av norra Stilla havet och norra Atlanten. Deras kroppsform liknar ålens och de har långa rygg- och analfenor.
I Europa finns arten tejstefisk (Pholis gunnellus) i östra och västra Nordatlanten från östra Nordamerika och Vita havet till Biscayabukten.
Amerikanska arter är omtyckta som matfiskar. Den europeiska arten har på grund av sin ringa storlek (15 till 25 cm längd) ingen ekonomisk betydelse.
Маслюкові зовні дуже подібні з деякими літоральними стихеєвими, але відрізняються будовою кістяка: кінці поперечних відростків тулобних хребців у них загнуті вниз і зрощені таким чином, що в замкнутому каналі, що утворився, укладені не тільки відповідні кровоносні судини, але й нирки. Для маслюкових також характерна відсутність ребер і різке зрушення вперед перетяжки хребцевих тіл. Тіло, сильно подовжене й стисле з боків, покрито дрібною лускою, що налягає. Голова маленька, без шкірястих виростів. Очі маленькі. Рот невеликий, косий. Щелепні зуби дрібні, конічні, сидять в 1-2 ряди. Спинний плавець підтримується короткими негнучкими колючками й простягається від голови до хвоста. На початку анального плавця є 1 або 2 шипи.
Маслюкові — невеликі рибки (як правило, не більше 30 см у довжину), населяють літораль і сублітораль, звичайно не спускаються глибше 50 м. Під час відпливу залишаються в осушній зоні в заростях бурих водоростей, під каменями або в западинах скельних плит, наповнених водою. У воді й на суші (серед водоростей і каменів) пересуваються за рахунок змієподібного згинання тіла. Риби в'юнкі, дуже слизькі й при їхньому пійманні руками легко йдуть між пальців.
Рід Маслюк (Pholis) нараховує 11 видів, з яких лише один живе в Північній Атлантиці, а інші — у північній частині Тихого океану.
Найбільше добре вивчена біологія маслюка звичайного, або атлантичного, (Pholis gunnellus). Це — звичайний мешканець літоральної зони, де він віддає перевагу кам'янистим розсипам і скельним плитам із заростями фукоїдів і ламінарій. Тіло в маслюка жовтувато-буре, із численними темними поперечними перетяжками, які, роздвоюючись і з'єднуючись один з одним, часто утворюють сітчастий («мармуровий») малюнок. Уздовж спини, захоплюючи нижню частину спинного плавця, через рівні проміжки розташовано 9—15 характерних чорних з жовто-білою облямівкою глазчатих плям. Звичайний маслюк населяє узбережжя північної частини Атлантичного океану й сусідні райони Північного Льодовитого океану. Звичайний біля Ісландії й південно-західних берегів Гренландії (на північ до 67° пн. ш.). У Західній Європі розповсюджений від північно-західних берегів Франції й Великої Британії до Північної Норвегії й Балтійського моря. По американському узбережжю відомий від Лабрадору до Вудс-Холу (42° пн. ш.). У весняно-літній час його часто можна зустріти й під каменями в осушной зоні. Зустрічається також й у верхніх обріях субліторали до глибини 15-30 м, зрідка глибше (до 60-80 м).
Харчується переважно дрібними прибережними ракоподібними (бокоплавами, ізоподами, остракодами, молоддю креветок, личинками морських жолудів), поліхетами, молюсками, ікрою риб.
Інші види маслюків живуть у північній частині Тихого океану. Найбільш відомий з них маслюк червоний (Pholis dolichogaster), що живе в Беринговім, Охотському і Японському морях.
Містить 15 видів у трьох родах.
Pholidae là một họ cá trong bộ Perciformes. Chúng là các loài cá có thân hình dài, bản địa của các vùng ven biển của Đại Tây Dương, Thái Bình Dương và Bắc Băng Dương, nơi chúng sống trong các vùng nước gian triều và dưới triều và ăn các loài giáp xác và mollusca.
Họ này gồm 15 loài, được xếp vào 3 chi.
Pholidae là một họ cá trong bộ Perciformes. Chúng là các loài cá có thân hình dài, bản địa của các vùng ven biển của Đại Tây Dương, Thái Bình Dương và Bắc Băng Dương, nơi chúng sống trong các vùng nước gian triều và dưới triều và ăn các loài giáp xác và mollusca.
Маслюко́вые[1][2] (лат. Pholidae) — семейство морских лучепёрых рыб из отряда окунеобразных. Встречаются в северных частях Атлантического и Тихого океанов[2].
Небольшие рыбы с удлинённым и сильно сжатым с боков телом, покрытым мелкой чешуёй. Имеют весьма разнообразную и варьирующую окраску тела. Боковая линия развита частично (иногда отсутствует) и на теле представлена только срединной ветвью, состоящей из открыто сидящих сейсмосенсорных почек. Спинной плавник длинный (75—100 колючих лучей), голова маленькая без кожистых придатков и гребней, рот косой, грудные и брюшные плавники слаборазвитые; у части видов, например у безногих маслюков, брюшные плавники отсутствуют. Литоральные рыбы, обитают в прибрежном мелководье. Число позвонков: 80—107. Рёбра отсутствуют.[2][3]
В состав семейства включают 4 рода с 15 видами[2][4][5].
Маслюко́вые (лат. Pholidae) — семейство морских лучепёрых рыб из отряда окунеобразных. Встречаются в северных частях Атлантического и Тихого океанов.
锦鳚科其下8個屬，如下：
この項目では、魚について説明しています。韓国の地名については「金浦」をご覧ください。 
ギンポ（銀宝）は、スズキ目に属する海水魚。
狭義には、スズキ目ニシキギンポ科ニシキギンポ属の一種 Pholis nebulosa の標準和名。
ギンポの語源ははっきりしないが、江戸時代の銀貨である丁銀に似ているからとも言われる。
ギンポと訳されることが多い英語の gunnel は、ニシキギンポ科の総称である。
日本列島では北海道南部から高知県・長崎県までにかけての浅瀬や浅海に生息する。
全長約20センチメートル。体は細長く、強い側扁（左右に狭い）。
体が入る程度の大きさの穴に巣を作るが、自分で穴を開けることはできず、珊瑚に貝類が開けた穴や、空き缶などを利用する。
食用になる。
広義には、スズキ目アサヒギンポ科・イソギンポ科・コケギンポ科・トビギンポ科・ニシキギンポ科・ヘビギンポ科・ベラギンポ科の総称。世界中の広い範囲に生息する。
ニシキギンポ科 Pholidae は3属15種で構成される。背鰭は臀鰭のおよそ2倍の長さがあり、棘条が発達する。胸鰭は小さく退化的で、腹鰭も多くの種類で矮小化、あるいは欠いている。吻から肛門までの距離は、尾鰭から肛門までの距離よりも長い。肋骨をもたない。側線はないか、あっても短い。親魚が卵を守る習性がある。
황줄베도라치과(Pholidae)는 페르카목에 속하는 조기어류 과의 하나이다.[1] 뱀장어와 약간 유사산 형태의 어류로 대부분이 조간대(潮間帶, Intertidal zone)와 수심 200m 사이의 얕은 바다에서 발견된다. 대부분의 종은 북태평양과 더 남쪽의 바하칼리포르니아 주와 동중국해에 제한적으로 분포한다. 유일한 예외는 북대서양에서 발견되는 Pholis gunnellus[2]과 북극해와 북대서양, 남태평양에서 발견되는 P. fasciata[3]이다. 몸길이는 최대 20~30cm지만, Apodichthys flavidus는 최대 46cm 정도이다.[4] 작은 갑각류와 연체동물을 먹이로 먹는다. 3속 15종으로 이루어져 있으며, 황줄베도라치와 베도라치, 오색베도라치, 점베도라치, 흰베도라치 등을 포함하고 있다.
다음은 2015년 라드첸코(Radchenko)의 연구에 기초한 계통 분류이다.[5]
등가시치하목Cebidichthyidae
Opisthocentridae
Lumpenidae
Eulophiidae
Neozoarcidae
황줄베도라치과(Pholidae)는 페르카목에 속하는 조기어류 과의 하나이다. 뱀장어와 약간 유사산 형태의 어류로 대부분이 조간대(潮間帶, Intertidal zone)와 수심 200m 사이의 얕은 바다에서 발견된다. 대부분의 종은 북태평양과 더 남쪽의 바하칼리포르니아 주와 동중국해에 제한적으로 분포한다. 유일한 예외는 북대서양에서 발견되는 Pholis gunnellus과 북극해와 북대서양, 남태평양에서 발견되는 P. fasciata이다. 몸길이는 최대 20~30cm지만, Apodichthys flavidus는 최대 46cm 정도이다. 작은 갑각류와 연체동물을 먹이로 먹는다. 3속 15종으로 이루어져 있으며, 황줄베도라치와 베도라치, 오색베도라치, 점베도라치, 흰베도라치 등을 포함하고 있다.
.jpg)
