Однорічна або дворічна рослина. Стебло опушене, гіллясте, досягає висоти 30-60 см. Нижні листки великі, яйцеподібні, черешкові, верхні — довгасті, сидячі. Поверхня листків опушена. Квітки великі, блакитнуваті, зібрані в щитоподібні суцвіття. Цвіте рослина в червні. Насіння має елайсоми, завдяки яким розповсюджуються за допомогою мурах.
Вирощують огірочник на городах, у садах, на присадибних ділянках, в окремих господарствах.
Основними діючими компонентами рослини є слиз (до 30%), дубильні речовини (близько 3%), сапоніни, каротин, смолисті речовини, кремнієва та аскорбінова кислоти. Трава огірочника має запах свіжих огірків.
Молоді листки багаті на слизисті речовини і вітаміни, а тому придатні для салатів. Смак приємний, нагадує свіжі огірки, але з дужчим ароматом. Найчастіше листя використовують як шпинат для юшок, салатів, окрошки. Листя та пагони іноді заварюють замість чаю, квасять про запас. Дрібно пошатковане зілля додається до овочевих та грибних салатів, рибних і овочевих юшок.[1]
Відваром старого листя огірочника фарбують тканини в синій колір.
В офіційній медицині не використовується.
В народній медицині використовується у поєднанні з травою алтеї лікарської та насінням льону звичайного як обволікальний, протизапальний та помякшувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів, простудних захворювань, сечових органів, а також при шкірних хворобах, ревматизмі, гарячці.
Виведені культурні сорти з білими квітами.
Квіти
Листя
Загальний вигляд
Насіння з елайосомами
Cорт з білими квітами
Портал «Біологія» 
Огірочник лікарський у Віківидах? 
Проект «Біологія» 
Огірочник лікарський у Вікісховищі?
_plant.JPG)
