Gymnocalycium és un gènere de 70 espècies sud-americanes de cactus.
El nom del gènere Gymnocalycium (del grec, "calze nu") refereix al fet que els brots florals no tenen ni pèls ni espines.
Es distribueix a l'Argentina, part d'Uruguai, Paraguai, sud-orient de Bolívia i part de Brasil.
Moltes espècies són bastant petites, de 4 a 15 cm; amb hàbits de floració fàcils, i per la bellesa i colorit de les seves flors.
Gymnocalycium és un gènere de 70 espècies sud-americanes de cactus.
El nom del gènere Gymnocalycium (del grec, "calze nu") refereix al fet que els brots florals no tenen ni pèls ni espines.
Es distribueix a l'Argentina, part d'Uruguai, Paraguai, sud-orient de Bolívia i part de Brasil.
Moltes espècies són bastant petites, de 4 a 15 cm; amb hàbits de floració fàcils, i per la bellesa i colorit de les seves flors.
Gymnocalycium je rod jihoamerických kaktusů. Mají kulovité tělo o průměru obvykle 4 až 15 centimetrů, vzácně až půl metru. Stonek je rozdělen do žeber, která mohou být plochá, rozdělená do hrbolů, nebo i vysoká ostrá (G. mihanovichii). Epidermis má často zbarvený,namodralý, nahnědlý, nebo matný povrch. Areoly jsou málo plstnaté a nesou trny různých tvarů, přilehlé, odstávající, přímé, prohnuté, jemné, silné. Otrnění může být velmi řídké až hrozivé a rostlinu zcela zahalující. Rostliny rostou soliterně, nebo mírně odnožují. Trsovitě roste G. bruchii. Květy vyrůstají z areol na temeni rostliny. Poupata, květy a plody jsou holé, bez chlupů a štětin, nesou pouze šupiny. Odtud název rodu Gymno = nahý, calix = kalich. Barva květů je bílá, růžová, purpurová, mnohdy s odlišně zbarveným jícnem nebo středním proužkem na okvětních lístcích. Několik málo druhů kvete žlutě. Květní trubka je většinou dlouhá. Rostliny jsou většinou cizosprašné. Semena mají různý tvar a byla u nich poprvé rozpracována daktyloskopie semen. Kořeny mohou být svazčité, ale i řepovité.
Hlavní oblast rozšíření je Argentina, část Uruguaye, Paraguay, jižní Bolívie a část Brazílie. Vyskytují se většinou v travnatých pampách. Některé druhy se rozšířily do hor, až do výšek 2000 metrů.
Dle různých taxonomů je počet druhů 80 až 150, stále jsou nalézány nové taxony.
Patří mezi nejoblíbenéjší kaktusy. Ve sbírkách jsou hojně zastoupeny, pro bezproblénové a nenáročné pěstování.
Kaktusy rodu gymnocalycium z Liberecké botanické zahrady
Kaktusy rodu gymnocalycium z Liberecké botanické zahrady
Kaktusy rodu gymnocalycium z Liberecké botanické zahrady
Obrázky, zvuky či videa k tématu Gymnocalycium ve Wikimedia Commons
Galerie Gymnocalycium ve Wikimedia CommonsGymnocalycium Online Journal
je mezinárodní, internetový, volně stažitelný časopis věnovaný rodu "Gymnocalycium". Vychází čtvrtletně od roku 2010. Kromě základní anglické verze je dostupný i v japonském překladu. Je pojmenován na počest JUDr. Bohumila Schütze, mezinárodně uznávaného brněnského odborníka na rod "Gymnocalycium". ISSN 2191-3099.
Gymnocalycium je rod jihoamerických kaktusů. Mají kulovité tělo o průměru obvykle 4 až 15 centimetrů, vzácně až půl metru. Stonek je rozdělen do žeber, která mohou být plochá, rozdělená do hrbolů, nebo i vysoká ostrá (G. mihanovichii). Epidermis má často zbarvený,namodralý, nahnědlý, nebo matný povrch. Areoly jsou málo plstnaté a nesou trny různých tvarů, přilehlé, odstávající, přímé, prohnuté, jemné, silné. Otrnění může být velmi řídké až hrozivé a rostlinu zcela zahalující. Rostliny rostou soliterně, nebo mírně odnožují. Trsovitě roste G. bruchii. Květy vyrůstají z areol na temeni rostliny. Poupata, květy a plody jsou holé, bez chlupů a štětin, nesou pouze šupiny. Odtud název rodu Gymno = nahý, calix = kalich. Barva květů je bílá, růžová, purpurová, mnohdy s odlišně zbarveným jícnem nebo středním proužkem na okvětních lístcích. Několik málo druhů kvete žlutě. Květní trubka je většinou dlouhá. Rostliny jsou většinou cizosprašné. Semena mají různý tvar a byla u nich poprvé rozpracována daktyloskopie semen. Kořeny mohou být svazčité, ale i řepovité.
Hlavní oblast rozšíření je Argentina, část Uruguaye, Paraguay, jižní Bolívie a část Brazílie. Vyskytují se většinou v travnatých pampách. Některé druhy se rozšířily do hor, až do výšek 2000 metrů.
Dle různých taxonomů je počet druhů 80 až 150, stále jsou nalézány nové taxony.
Patří mezi nejoblíbenéjší kaktusy. Ve sbírkách jsou hojně zastoupeny, pro bezproblénové a nenáročné pěstování.
Kaktusy rodu gymnocalycium z Liberecké botanické zahrady
Kaktusy rodu gymnocalycium z Liberecké botanické zahrady
Kaktusy rodu gymnocalycium z Liberecké botanické zahrady
Gymnocalycium ist eine Pflanzengattung aus der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Der botanische Name leitet sich von den griechischen Worten γυμνός (gymnos) für nackt und κάλυξ (kalyx) für Becher ab und bedeutet „Nackter Blütenkelch“.
Die Arten der Gattung Gymnocalycium sind niedrig wachsende, gewöhnlich einzelne oder manchmal kleine Polster bildenden Pflanzen mit kugelförmig, gedrückt-kugelförmig bis kurzzylindrischen Stämmen. Die 4 bis 15 (selten mehr) Rippen sind gewöhnlich breit gerundet, häufig gewunden, hin und wieder warzig und haben häufig ein „Kinn“ genau unterhalb der Areolen. Die Dornen sind sehr variabel.
Die sich tagsüber öffnenden, trichter- oder glockenförmigen Blüten erscheinen am oder nahe beim Scheitel. Sie sind weiß oder rosa, manchmal auch gelb oder lebhaft rot. Der Blütenbecher und die Blütenkrone sind mit einigen wenigen großen, breiten und stumpfen Schuppen besetzt, die häutige Ränder aufweisen. Die Areolen sind kahl. Die Blütenhülle ist für gewöhnlich ausgebreitet.
Die Staubblätter bilden zwei Kreise. Der erste umgibt die Nektarkammer, der zweite ist nahe der Öffnung der Blütenkrone angeheftet. Die länglichen bis kugelförmigen Früchte sind trocken oder fleischig und verschiedenartig aufspringend. An ihnen haftet ein dauerhafter Blütenrest. Die Samen sind sehr variabel. Ihre Farbe reicht von braun bis schwarz, die Größe von ziemlich klein bis verhältnismäßig sehr groß.
Die Arten der Gattung Gymnocalycium sind in Bolivien, im Süden von Brasilien, in Paraguay, Uruguay und Argentinien verbreitet.
Die Erstbeschreibung wurde 1844 von Ludwig Mittler in der Schreibweise „Gymnocalicium“ veröffentlicht.[1] Die Typusart der Gattung ist Gymnocalycium gibbosum.
Die Gattung umfasst folgenden Arten:[2]
Ein Synonym der Gattung ist Brachycalycium Backeb. (1942).[3]
Die Gattung wird meist in die sechs Untergattungen Gymnocalycium subg. Gymnocalycium, Gymnocalycium subg. Macrosemineum, Gymnocalycium subg. Microsemineum, Gymnocalycium subg. Muscosemineum, Gymnocalycium subg. Pirisemineum sowie Gymnocalycium subg. Trichomosemineum gegliedert und umfasst folgende Arten:[4]
Ein Synonym der Gattung ist Brachycalycium Backeb. (1942).[5]
Gymnocalycium ist eine Pflanzengattung aus der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Der botanische Name leitet sich von den griechischen Worten γυμνός (gymnos) für nackt und κάλυξ (kalyx) für Becher ab und bedeutet „Nackter Blütenkelch“.
Gymnocalycium, commonly called chin cactus, is a genus of about 70 South American species of cactus. The genus name Gymnocalycium (from Greek, "naked calyx") refers to the flower buds bearing no hair or spines.
Their main area of distribution is Argentina, part of Uruguay, Paraguay, southern Bolivia and part of Brazil. Most species are rather small varying from 4 to 15 centimetres in size. In cultivation they are popular for their easy flowering habits, and the flowers are generally brightly coloured. Where temperatures fall below 10 °C (50 °F) they must be cultivated under glass with heat.[1]
Gymnocalycium species from Liberec botanical garden
Gymnocalycium species from Liberec botanical garden
Gymnocalycium species from Liberec botanical garden
Gymnocalycium, commonly called chin cactus, is a genus of about 70 South American species of cactus. The genus name Gymnocalycium (from Greek, "naked calyx") refers to the flower buds bearing no hair or spines.
Their main area of distribution is Argentina, part of Uruguay, Paraguay, southern Bolivia and part of Brazil. Most species are rather small varying from 4 to 15 centimetres in size. In cultivation they are popular for their easy flowering habits, and the flowers are generally brightly coloured. Where temperatures fall below 10 °C (50 °F) they must be cultivated under glass with heat.
Gymnocalycium, cacto chin, es un género con alrededor de 70 especies sudamericanas de cactos. Se trata de cactus caracterizados por su patrón de crecimiento globular y flores con receptáculo inerme. Muchas especies son relativamente pequeñas con tamaños que van de 4 a 15 cm de diámetro. Se trata de plantas frecuentemente cultivadas por coleccionistas debido a su facilidad para florecer, y la belleza y colorido de sus flores.
Se distribuye en el sur de Brasil, Paraguay, Bolivia, Uruguay, Argentina y centro de México aunque la mayor parte de las especies son endémicas de los cordones montañosos del centro y norte de Argentina.[1]
El género fue descrito por Pfeiff. ex Mittler y publicado en Taschenbuch für Cactusliebhaber : auf neue Erfahrungen gestüsste Kultur und Uebersicht der im teutschen Handel vorkommenden Cactuspflanzen 2: 124. 1844.[2]
Gymnocalycium: nombre genérico que deriva del griego, γυμνός (gymnos) para "desnudo" y κάλυξ ( kalyx ) para "cáliz" = "cáliz desnudo", donde refiere a que los brotes florales no tienen ni pelos ni espinas.
Gymnocalycium, cacto chin, es un género con alrededor de 70 especies sudamericanas de cactos. Se trata de cactus caracterizados por su patrón de crecimiento globular y flores con receptáculo inerme. Muchas especies son relativamente pequeñas con tamaños que van de 4 a 15 cm de diámetro. Se trata de plantas frecuentemente cultivadas por coleccionistas debido a su facilidad para florecer, y la belleza y colorido de sus flores.
Pallerokaktukset (Gymnocalycium) on noin 70 eteläamerikkalaisesta kaktuslajista muodostuva suku. Niiden esiintymisalue ulottuu Argentiinan, Paraguayn, Uruguayn, Bolivian ja Brasilian alueille, missä ne kasvavat merenpinnan tasolta aina 1000m korkeuteen saakka. Suvun lajit ovat verraten pieniä, pallomaisia ja läpimitaltaan 5–15 cm. Monet suvun lajit kukkivat helposti ja kukkien läpimitta vaihtelee 2,5–7,5 cm välillä. Kukat ovat vihertäviä, valkoisia, keltaisia tai punaisia ja onnistunutta kukintaa seuraavat kypsinä vihreät tai punaiset hedelmät.
Pallerokaktukset ovat matalakasvuisia, tavallisesti yksivartisia. Varsi on pallomainen, toisinaan päältä painunut, tai lyhyt ja lieriömäinen. Varressa on 4-15 uurretta, joskus enemmänkin, ja usein ne ovat spiraalimaisia, toisinaan nystyisiä. Areolit eli kääpiöversot, joihin piikit kiinnittyvät, ovat kookkaita. Varteen ei muodostu erilaistunutta vyöhykettä kukkia varten. Kukat sijaitsevat lähellä varren kärkeä, ja kasvi kukkii päivällä keväällä ja kesällä. Muodoltaan ne ovat suppilomaisia tai kellomaisia, väriltään valkoisia tai vaaleanpunaisia, joskus keltaisia tai punaisia. Kukan tyviosassa on muutama kookas, leveä, tylppä ja kalvoreunainen suomu. Heteet sijaitsevat kahtena kiehkurana, joista toinen ympäröi mesiäiskammiota ja toinen kiinnittyy kukan suulle. Hedelmä on pitkänomainen tai pallomainen, kuiva tai mehevä ja avautuu eri tavoin. Hedelmässä kukan jäänteet ovat jäljellä. Siemenet ovat äärimmäisen vaihtelevia eri pallerokaktuslajeilla.[1]
Lajeja pallerokaktusten suvussa on seuraavat 71:[2]
Kaupallisesti suvun tärkein laji on mansikkakaktuksen (mansikkapallerokaktus) (Gymnocalycium mihanovichii) kokonaan kirkkaanpunainen mutaatio, jonka löysi japanilainen kaktuspuutarhuri kylvöksestään 1940-luvulla. Koska mansikkakaktuksella ei ole lainkaan lehtivihreää, se olisi elinkelvoton ellei sitä olisi ympätty kiinni vihreään, yhteyttämiskykyisen kaktukseen, joka tuottaa tarvittavat ravintoaineet.[3] Mansikkakaktuksesta on olemassa monia erilaisia värimuotoja.
Pallerokaktukset (Gymnocalycium) on noin 70 eteläamerikkalaisesta kaktuslajista muodostuva suku. Niiden esiintymisalue ulottuu Argentiinan, Paraguayn, Uruguayn, Bolivian ja Brasilian alueille, missä ne kasvavat merenpinnan tasolta aina 1000m korkeuteen saakka. Suvun lajit ovat verraten pieniä, pallomaisia ja läpimitaltaan 5–15 cm. Monet suvun lajit kukkivat helposti ja kukkien läpimitta vaihtelee 2,5–7,5 cm välillä. Kukat ovat vihertäviä, valkoisia, keltaisia tai punaisia ja onnistunutta kukintaa seuraavat kypsinä vihreät tai punaiset hedelmät.
Gymnocalycium est un genre de la famille des cactus composé de 70 espèces environ. Il est parfois appelé cactus menton ou encore en raison de la forme de ses touffes d'aiguilles cactus araignée Son nom vient du grec et signifie 'calice nu' en se référant aux bourgeons floraux qui ne comportent ni poils, ni épines.
Leur origine est l'Argentine, une partie de l'Uruguay, le Paraguay, le sud de la Bolivie et une partie de Brésil. La plupart des espèces sont petites de 4 à 15 centimètres. Elles sont très appréciées pour leur floraison facile et les couleurs vives des fleurs.
Gymnocalycium mihanovichii 'Hibotan' est un cultivar mutant sans chlorophylle
Gymnocalycium saglionis
Gymnocalycium horstii
Gymnocalycium leeanum
Gymnocalycium eurypleurum
Gymnocalycium mihanovichii
Gymnocalycium denudatum
Gymnocalycium stellatum
Gymnocalycium est un genre de la famille des cactus composé de 70 espèces environ. Il est parfois appelé cactus menton ou encore en raison de la forme de ses touffes d'aiguilles cactus araignée Son nom vient du grec et signifie 'calice nu' en se référant aux bourgeons floraux qui ne comportent ni poils, ni épines.
Leur origine est l'Argentine, une partie de l'Uruguay, le Paraguay, le sud de la Bolivie et une partie de Brésil. La plupart des espèces sont petites de 4 à 15 centimètres. Elles sont très appréciées pour leur floraison facile et les couleurs vives des fleurs.
Gymnocalycium Pfeiff. ex Mittler è un genere di piante succulente della famiglia delle Cactacee, originario del Sudamerica[1].
Il nome deriva dal greco "ghymnòs" (nudo) e "càlyx" (calice) in riferimento ai boccioli che spuntano senza protezione.
Questi cactus sono generalmente di forma globulare e con fusto solitario: solo alcune specie emettono polloni basali. Non particolarmente spinose, alcune specie hanno costolature appiattite con piccoli rilievi sotto le areole, mentre altre hanno costolature gibbose.
I fiori sono molto vistosi, grandi e di tonalità delicate.
Il genere comprende le seguenti specie:[1]
Come tutte le piante succulente questo genere necessita di un ottimo drenaggio, il terriccio necessario per la coltivazione dovrà essere composto da terra concimata, da sabbia e da una parte di ghiaia grossolana. Richiede molta luminosità ma non sopporta bene l'esposizione in pieno sole per via delle scottature[2].
Le annaffiature dovranno essere regolari nella fase vegetativa, mentre andranno completamente sospese nel periodo invernale, quando non dovranno essere esposte ad una temperatura inferiore ai 5-7 °C
La riproduzione avviene:
Gymnocalycium Pfeiff. ex Mittler è un genere di piante succulente della famiglia delle Cactacee, originario del Sudamerica.
Il nome deriva dal greco "ghymnòs" (nudo) e "càlyx" (calice) in riferimento ai boccioli che spuntano senza protezione.
Nuogulis (Gymnocalycium) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalų gentis, kuriai priklauso 4-15 cm dydžio rutuliškos išvaizdos kaktusai su ryškiais žiedais.
Auga Argentinoje, Urugvajuje, Paragvajuje, pietų Bolivijoje ir Brazilijoje.
Gentyje yra apie 70 rūšių:
ir kt.
Nuogulis (Gymnocalycium) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalų gentis, kuriai priklauso 4-15 cm dydžio rutuliškos išvaizdos kaktusai su ryškiais žiedais.
Auga Argentinoje, Urugvajuje, Paragvajuje, pietų Bolivijoje ir Brazilijoje.
Gentyje yra apie 70 rūšių:
Andrėjaus nuogulis (Gymnocalycium andreae) Brucho nuogulis (Gymnocalycium bruchii) Žalsvažiedis nuogulis (Gymnocalycium calochlorum) Lenktadyglis nuogulis (Gymnocalycium cardenasianum) Trumpažiedis nuogulis (Gymnocalycium chuetzianum) Tikrasis nuogulis (Gymnocalycium denudatum) Storadyglis nuogulis (Gymnocalycium kurtzianum) Gausiažiedis nuogulis (Gymnocalycium ochoterenai) Plačiažiedis nuogulis (Gymnocalycium pflanzii) Ropinis nuogulis (Gymnocalycium ragonesei) Lankinis nuogulis (Gymnocalycium saglionis) Spegacinio nuogulis (Gymnocalycium spegazzinii) Valničeko nuogulis (Gymnocalycium valnicekianum)ir kt.
Gymnocalycium is een geslacht van kogelvormige, geribde cactussen. De tussen de 50 en 120 soorten stammen alle uit Argentinië en de buurlanden hiervan: Zuid-Brazilië, Bolivia, Uruguay en Paraguay.
De naam van het geslacht is een samenstelling van Oudgrieks γυμνός, gumnos (onbedekt, naakt) en κάλυξ. kalux (kelk). De bloem heeft een kelk zonder doorns of haren, alleen met schubben.
De Gymnocalycium-soorten zijn bolvormig en vormen soms zoden. De planten zijn bedoornd, met een tot vijftien doorns per areool. De trechtervormige bloemen zijn geel of rood en als knop geschubd en verschijnen vanaf de top van de plant. De bloeitijd is meestal 's zomers.
De meeste Gymnocalycium-soorten zijn makkelijk te houden als kamerplant.
Gymnocalycium is een geslacht van kogelvormige, geribde cactussen. De tussen de 50 en 120 soorten stammen alle uit Argentinië en de buurlanden hiervan: Zuid-Brazilië, Bolivia, Uruguay en Paraguay.
De naam van het geslacht is een samenstelling van Oudgrieks γυμνός, gumnos (onbedekt, naakt) en κάλυξ. kalux (kelk). De bloem heeft een kelk zonder doorns of haren, alleen met schubben.
De Gymnocalycium-soorten zijn bolvormig en vormen soms zoden. De planten zijn bedoornd, met een tot vijftien doorns per areool. De trechtervormige bloemen zijn geel of rood en als knop geschubd en verschijnen vanaf de top van de plant. De bloeitijd is meestal 's zomers.
De meeste Gymnocalycium-soorten zijn makkelijk te houden als kamerplant.
Gymnokalycium (Gymnocalycium Pfeiff.) – rodzaj roślin obejmujący około 70 gatunków z rodziny kaktusowatych. Gatunkiem typowym jest G. gibbosum (Haworth) L. Mittler (Cactus gibbosus Haworth)[3]. Nazwa pochodzi od dwóch wyrazów: greckiego gymnos (nagi) oraz łacińskiego calix (kielich). Występują one na obszarze Ameryki Południowej. Przedstawiciele tego rodzaju można spotkać w Argentynie, Urugwaju, Paragwaju, Boliwii i częściowo w Brazylii. W Polsce niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny doniczkowe.
Są to sukulenty małych rozmiarów. Osiągają rozmiar około 4–15 cm. Kwiaty wyrastają w pobliżu wierzchołka i mają zróżnicowane barwy: od białej i żółtej, przez różową do purpurowej. Rurka kwiatowa pokryta jest łuskami, nie ma cierni i włosków.
Należy do rodziny kaktusowatych (Cactaceae) Juss., która jest jednym z kladów w obrębie rzędu goździkowców (Caryophyllales) i klasy roślin okrytonasiennych[1]. W obrębie kaktusowatych należy do plemienia Trichocereeae , podrodziny Cactoideae[4].
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa goździkowe (Caryophyllidae Takht.), nadrząd Caryophyllanae Takht., rząd goździkowce (Caryophyllales Perleb), podrząd Cactineae Bessey in C.K. Adams, rodzina kaktusowate (Cactaceae Juss.), rodzaj Gymnocalycium Pfeiff[5].
Gymnokalycium (Gymnocalycium Pfeiff.) – rodzaj roślin obejmujący około 70 gatunków z rodziny kaktusowatych. Gatunkiem typowym jest G. gibbosum (Haworth) L. Mittler (Cactus gibbosus Haworth). Nazwa pochodzi od dwóch wyrazów: greckiego gymnos (nagi) oraz łacińskiego calix (kielich). Występują one na obszarze Ameryki Południowej. Przedstawiciele tego rodzaju można spotkać w Argentynie, Urugwaju, Paragwaju, Boliwii i częściowo w Brazylii. W Polsce niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny doniczkowe.
Gymnocalycium é um gênero botânico da família cactaceae.
Brachycalycium Backeb.
Gymnocalycium albiareolatum
Gymnocalycium angelae
Gymnocalycium anisitsii
Gymnocalycium bayrianum
Gymnocalycium carminanthum
Gymnocalycium castellanosii
Gymnocalycium horstii
Gymnocalycium leeanum
Gymnocalycium mihanovichii
Gymnocalycium netrelianum
Gymnocalycium obductum
Gymnocalycium ochoterenai
Gymnocalycium parvulum
Gymnocalycium pflanzii
Gymnocalycium rauschii
Gymnocalycium riojense
Gymnocalycium rosae
Gymnocalycium schroederianum
Gymnocalycium spegazzinii
Gymnocalycium stellatum
Gymnocalycium taningaense
Gymnocalycium uruguayense
etc.
Gymnocalycium, cactus chin,este un gen de 70 specii sudamericane de cactuși.
Numele genului Gymnocalycium (în grecește "Potir gol") face referire la mugurii florali care nu au spini.
Este răspândit în Argentina, o parte din Uruguay, Paraguay, sud-estul Boliviei și părți din Brazilia.
Multe specii sunt destul de mici, 4–15 cm; sunt foarte populare pentru că înfloresc ușor și au flori foarte frumoase.
Genul Brachycalycium Backeb. este sinonim cu Gymnocalycium.
Gymnocalycium albiareolatum
Gymnocalycium angelae
Gymnocalycium anisitsii
Gymnocalycium baldianum
Gymnocalycium bayrianum
Gymnocalycium carminanthum
Gymnocalycium castellanosii
Gymnocalycium gibbosum Lem
Gymnocalycium horstii
Gymnocalycium leeanum
Gymnocalycium mihanovichii
Gymnocalycium netrelianum
Gymnocalycium obductum
Gymnocalycium ochoterenai
Gymnocalycium parvulum
Gymnocalycium pflanzii
Gymnocalycium rauschii
Gymnocalycium riojense
Gymnocalycium rosae
Gymnocalycium schroederianum
Gymnocalycium spegazzinii
Gymnocalycium stellatum
Gymnocalycium taningaense
Gymnocalycium uruguayense
etc.
Gymnocalycium, cactus chin,este un gen de 70 specii sudamericane de cactuși.
Numele genului Gymnocalycium (în grecește "Potir gol") face referire la mugurii florali care nu au spini.
Este răspândit în Argentina, o parte din Uruguay, Paraguay, sud-estul Boliviei și părți din Brazilia.
Multe specii sunt destul de mici, 4–15 cm; sunt foarte populare pentru că înfloresc ușor și au flori foarte frumoase.
Genul Brachycalycium Backeb. este sinonim cu Gymnocalycium.
Klotkaktussläktet (Gymnocalycium) är ett suckulent växtsläkte inom familjen kaktusväxter med drygt 70 arter. Klotkaktusarna hör hemma i stora delar av Sydamerika, öster om Anderna. Från Argentinas sydspets till Paraguay, Uruguay, södra Brasilien och Bolivia. Man finner dem från havsnivå upp till mer än 1000 meter över havet. Ibland växer de bland gräs i väldränerad jord, men också bland klippor. Vissa bestånd av knölig klotkaktus är den enda art i släktet som tål frost, då den härstammar från södra Patagonien i Argentina.[1][2]
Arter inom klotkaktussläktet är klotformade eller korta och cylindriska, växer ofta ensamma, men några få arter är tuvbildande. De är ganska dvärgväxande och många arter har formen av ett tillplattat klot, med en diameter på upp till 15 cm. Åsarna är starkt markerade och kan vara så många som 20 stycken, men oftast är de mycket färre. De är raka eller något spiralväxande, är ofta märkbart knöliga eller har skåror strax nedanför areolerna, som indelar åsarna i vårtor. De ulliga areolerna sitter med mellanrum på 0,5 till 2,5 centimeter. Det kan sitta upp till 12 taggar i varje areol och i många fall kan de delas in i radiära och centrala. Dessa taggar varierar i färg från grått till brunt eller svart och är ofta böjda. De sitter spridda och är ofta tillplattade mot basen samt för det mesta 1,3 till 4 centimeter långa. Som en allmän regel kan sägas att de flesta av de böjda taggarna pekar åt sidan eller neråt, och det finns sällan mer än tre centrala taggar, om det alls finns några. Blommorna är i de flesta fall trattformade och öppnar sig helt, med undantag av arter som brun klotkaktus och G. schickendantzii. Diametern hos helt öppna blommor varierar mellan 2,5 och 7,5 cm och färgen kan vara från olika gröna nyanser till vitt, gult och rött. Frukten är äggformad och skalet är fjälligt och slätt utan taggar och borst, såsom även blompipen ser ut. Den upp till 3,8 cm långa frukten är grön, röd eller purpurfärgad när den är mogen.[1][3]
Gymnocalycium bruchii
Gymnocalycium leeanum
Gymnocalycium multiflorum/monvillei
Gymnocalycium quehlianum
Gymnocalycium ragoneseii
Gymnocalycium saglionis
Gymnocalycium uruguayense
Gymnocalycium valnicekianum
Klotkaktussläktet (Gymnocalycium) är ett suckulent växtsläkte inom familjen kaktusväxter med drygt 70 arter. Klotkaktusarna hör hemma i stora delar av Sydamerika, öster om Anderna. Från Argentinas sydspets till Paraguay, Uruguay, södra Brasilien och Bolivia. Man finner dem från havsnivå upp till mer än 1000 meter över havet. Ibland växer de bland gräs i väldränerad jord, men också bland klippor. Vissa bestånd av knölig klotkaktus är den enda art i släktet som tål frost, då den härstammar från södra Patagonien i Argentina.
Гімнокаліціуми отримали свою назву завдяки абсолютно голим, без жодної волосини бутонам (у перекладі з грец. γυμνός — «гола» та грец. κάλυξ — трубка).
Рід Гімнокаліціум включає близько 70 видів і багато різновидів: поряд з карликовими, стебла яких не перевищують 4 см у висоту, є крупні види, стебла яких досягають 50 см у висоту та маси понад 40 кг. Стебла, як правило, кулясті, забарвлення варіює від червоно-коричневих до фіолетових відтінків зеленого кольору.
Останніми десятиріччями виведено декілька декоративних безхлорофільних форм: молочно-рожеві, червоні, лилові, жовті. У більшості видів коріння мочкувате, у деяких — ріпоподібне. У більшості видів ребра розділені на горбки поперечними борозенками, які знаходяться під ареолами. Особливістю горбків є клиноподібний виступ, направлений до основи стебла. Колючки різноманітні за довжиною та забарвленням, ростуть або пучком в сторони, або павукоподібно притиснуті до стебла.
З віком кількість ребер і довжина колючок змінюються, що ускладнює визначення видів.
Більшість гімнокаліціумів цвіте переважно з 2 — 3-річного віку. Бутони з'являються з ареол, розташованих на верхівці рослини. Квіти білі, сіруваті, зеленуваті, жовті, рожеві, червоні, дзвіночко-воронкоподібні, 3 — 10 см у довжину та в діаметрі. Плоди сірувато-зелені, з червонуватим чи блакитним відтінком, овальної форми, до 2 см в діаметрі, та 4 см у довжину.
Гімнокаліціуми — найтиповіші кактуси Південної Америки: ростуть поодиноко, групами або дернинами, зустрічаються на величезних просторах від холодної Патагонії до субтропіків на півдні Бразилії та на південному сході Болівії. У Болівії ростуть в посушливій області біля висохлих соляних озер. Тут, наприклад, можна знайти покритий вапняним налітом гімнокаліціум Анісітса (Gymnocalycium anisitsii), відоміший під старою назвою гімнокаліціум блідосіруватий (Gymnocalycium griseopallidum). Найвідоміші райони зростання гімнокаліціумів знаходяться в Аргентині і Парагваї. Тут був знайдений один з найвідоміших, але важкий для культивування вид — гімнокаліціум Міхановича (Gymnocalycium mihanovichii). Гімнокаліціуми зустрічаються майже в усіх провінціях Уругваю, де вони ростуть разом з видами з родів Нотокактус (Notocactus), Віґінсія (Wigginsia), Фрайлея (Frailea).
Гімнокаліціуми надають перевагу в зимовий період не дуже низькій температурі (мінімум + 10 ° С), в іншому випадку вони можуть загинути. Сухого ґрунту цей вид не переносить, тому взимку його потрібно трохи поливати. Більшість гімнокаліціумів мешкає в зоні субтропіків Південної Америки, але досить високо в горах. Вони надають перевагу свіжому повітрю і не люблять дуже сильної спеки. Часто їх можна зустріти на ґрунтах, що утворилися в результаті вивітрювання гірських порід. Кактусоводам важливо стежити за тим, що період зростання у гімнокаліціумів триває і восени, полив починають скорочувати поступово і закінчують в жовтні. Кактуси можна потроху поливати взимку, але так, щоб вода надходила в ґрунт знизу. Обережний полив рослин починають у березні. Гімнокаліціуми найкраще почувають себе на ґрунті, багатому гумусом та поживними речовинами. Оптимальна земляна суміш: 40 % листового прегною, 30 % дернового ґрунту, 30 % крупнозернистго піску цегляної та гравійної крошки. Активне зростання рослин починається влітку. Поливати їх в цей час слід регулярно. Якщо ці умови дотримані, — чекайте рясного цвітіння: одна квітка буде зміняти іншу. Найбільш примхливі, вкрай чутливі до умов культури гімнокаліціуми можна прищеплювати. Деякі з них, однак, можуть рости на власних коріннях при дуже уважному і ретельному догляді. Прищеплені мутанти гімнокаліціума Міхановича можна зустріти в продажу у вигляді невеликої червоної або помаранчевої кулі на зеленій підщепі. Оскільки мутант не містить хлорофілу, він не може живитися самостійно і цілком залежить від підщепи.
Вперше рід Gymnocalycium був описаний у 1844 р. Людвігом Пфайфером (Ludwig Georg Karl Pfeiffer[de]), який і дав йому цю назву. З тих пір був запропоновано цілу низку різних систематик роду Gymnocalycium, що базуються головним чином на будові насіння. Згідно з останніми у роді виділяють шість підродів: Gymnocalycium, Macrosemineum, Microsemineum, Muscosemineum, Pirisemineum і Trichomosemineum, чотири з яких, у свою чергу, містять одинадцять секцій.
Едвард Андерсон (Edward F. Andersson) в своїй фундаментальній праці «THE CACTUS FAMILY» (2001) розділяє рід Gymnocalycium на 81 вид до яких долучаються ще декілька десятків підвидів.
Gymnocalycium là một chi xương rồng Nam Mỹ. Tên của chi Gymnocalycium (từ tiếng Hy Lạp, "calyx trần trụi") chỉ nụ hoa không có lông hoặc gai.
Khu vực phân bố chính ở Argentina, một phần Uruguay, Paraguay, nam Bolivia và một phần Brazil. Phần lớn các loài đều có kích thước nhỏ từ 4 đến 15 cm. Trong ngành trồng cây cảnh, chúng khá phổ biến và hoa thường có màu tươi thắm. Khi nhiệt độ dưới 10 °C (50 °F) phải trồng chúng dưới kính với hệ thống sưởi ấm.[1]
Loài Gymnocalycium từ vườn thực vật Liberec
Gymnocalycium từ vườn thực vật Liberec botanical garden
Gymnocalycium từ vườn thực vật Liberec botanical garden
Gymnocalycium mihanovichii nở hoa
Gymnocalycium baldianum nở hoa
Gymnocalycium là một chi xương rồng Nam Mỹ. Tên của chi Gymnocalycium (từ tiếng Hy Lạp, "calyx trần trụi") chỉ nụ hoa không có lông hoặc gai.
Khu vực phân bố chính ở Argentina, một phần Uruguay, Paraguay, nam Bolivia và một phần Brazil. Phần lớn các loài đều có kích thước nhỏ từ 4 đến 15 cm. Trong ngành trồng cây cảnh, chúng khá phổ biến và hoa thường có màu tươi thắm. Khi nhiệt độ dưới 10 °C (50 °F) phải trồng chúng dưới kính với hệ thống sưởi ấm.
По классификации Андерсона (2005 год), род включает 81 вид[3]:
Ещё несколько видов, не вошедшие в систематику Андерсона, обычно также относят к этому роду[7]:
По классификации Андерсона (2005 год), род включает 81 вид:
Gymnocalycium alboareolatum Gymnocalycium ambatoense Gymnocalycium amerhauseri Gymnocalycium andreae — Гимнокалициум Андре Gymnocalycium angelae Gymnocalycium anisitsii Gymnocalycium baldianum — Гимнокалициум Бальда Gymnocalycium bayrianum Gymnocalycium berchtii Gymnocalycium bodenbenderianum Gymnocalycium borthii Gymnocalycium bruchii — Гимнокалициум Бруха Gymnocalycium buenekeri Gymnocalycium calochlorum — Гимнокалициум зелёный Gymnocalycium capillaense Gymnocalycium carminanthum — Гимнокалициум ярко-красный Gymnocalycium castellanosii Gymnocalycium catamarcense Gymnocalycium chacoense Gymnocalycium chiquitanum Gymnocalycium delaetii Gymnocalycium denudatum — Гимнокалициум обнажённый Gymnocalycium erinaceum Gymnocalycium eurypleurum Gymnocalycium eytianum Gymnocalycium fischen Gymnocalycium gaponii Gymnocalycium gibbosum typus — Гимнокалициум горбатый Gymnocalycium heidiae Gymnocalycium horstii Gymnocalycium hossei Gymnocalycium hybopleurum Gymnocalycium hyptiacanthum Gymnocalycium kieslingii Gymnocalycium kroenleinii Gymnocalycium leeanum Gymnocalycium leptanthum — Гимнокалициум мелкоцветный Gymnocalycium mackieanum Gymnocalycium marsoneri Gymnocalycium megalothelos Gymnocalycium mesopotamicum — Гимнокалициум месопотамский Gymnocalycium mihanovichii — Гимнокалициум Михановича Gymnocalycium monvillei — Гимнокалициум Монвилля Gymnocalycium mostii Gymnocalycium mucidum Gymnocalycium netrelianum Gymnocalycium neuhuberi Gymnocalycium nigriareolatum Gymnocalycium obductum Gymnocalycium ochoterenae Gymnocalycium oenanthemum Gymnocalycium paediophilum Gymnocalycium papschii Gymnocalycium paraguayense Gymnocalycium parvulum — Гимнокалициум крохотный Gymnocalycium pazoutianum Gymnocalycium pflanzii Gymnocalycium poeschlii Gymnocalycium pugionacanthum Gymnocalycium quehlianum — Гимнокалициум Квеля Gymnocalycium ragonesei — Гимнокалициум Рагонезе Gymnocalycium rauschii Gymnocalycium riojense Gymnocalycium ritterianum Gymnocalycium robustum Gymnocalycium rosae Gymnocalycium saglionis — Гимнокалициум Сальо Gymnocalycium schickendantzii Gymnocalycium spegazzinii — Gymnocalycium spegazzinii Gymnocalycium stellatum — Гимнокалициум звёздчатый Gymnocalycium stenopleurum Gymnocalycium striglianum Gymnocalycium stuckertii Gymnocalycium taningaense Gymnocalycium terweemeanum Gymnocalycium tillianum Gymnocalycium uebelmannianum Gymnocalycium uruguayense Gymnocalycium valnicekianum — Гимнокалициум Валничека Gymnocalycium walteri Gymnocalycium zegarraeЕщё несколько видов, не вошедшие в систематику Андерсона, обычно также относят к этому роду:
Gymnocalycium cardenasianum — Гимнокалициум Карденаса Gymnocalycium damsii — Гимнокалициум Дамса Gymnocalycium horridispinum — Гимнокалициум устрашающеиглый Gymnocalycium marsonieri — Гимнокалициум Марсонье Gymnocalycium schuetzianum — Гимнокалициум Шютца Gymnocalycium vatteri — Гимнокалициум Фаттера
.jpg)
.jpg)
.jpg)
