Це порівняно невеликі комахи, довжиною 35—50 мм, з сильно сплощеним і подовженим, водночас дуже гнучким тілом, що несе на вершині черевця два довгих хитізованих відростка — «клешнеподібні» церки. Голова майже серцеподібної форми з направленими вперед ротовими органами. На ній знаходяться ниткоподібні вусики. У різних видів вони мають різну кількість члеників — від 8 до 50. Зовнішній покрив тіла завжди дуже щільні, сильно хітинізований. Однією з характерних особливостей будови є літальний апарат. Передня пара крил у вуховерток сильно вкорочена і перетворена на тверді, шкірясті надкрила. М'які, перетинчасті задні крила дуже широкі, віялоподібної форми. На їх передньому краї є рогова пластинка. У спокійному стані крила складаються на зразок віяла уздовж жилок, а потім — ще два рази поперек і ховаються під надкрила, з-під яких назовні виступають тільки кінці твердих рогових платівок. Ноги зазвичай бігального типу, відносно короткі, з 3-члениковими лапками. Подовжене черевце складається з 10 члеників. «Клешні», які знаходяться на його кінці являють собою змінені церки. Вони не розділені на членики і часто озброєні різними зубцями і виступами. У самців церки розвинені значно сильніше, ніж у самиць. Форма і розміри церок дуже мінливі. У межах одного і того ж виду зустрічаються самці з короткими і з довгими церками. Церки, перш за все, являють собою орган захисту і нападу. У деяких видів, наприклад у звичайної вуховертки (Forficula auricularia), рухові м'язи кліщів настільки сильно розвинені, що вона може проколоти ними шкіру людини до крові. Церки використовуються також для утримування захопленої здобичі при поїданні.
Найбільш древня форма відома з юрських відкладень в гірському хребті Каратау (південний Казахстан) і описана під назвою Protodiplatys fortis. Маючи цілий ряд типових для сучасних щипавок ознак, у тому числі характерним будовою черевця і укороченими жорсткими надкрилами, цей вид мав деякі примітивні риси будови.
Полюбляють лісову рослинність, теплий й вологий клімат. Активні вночі, лише деякі види вранці. Живляться здебільшого органічними відходами тварин та рослин, іноді дрібними комахами.
Це здебільшого яйцекладні комахи.
Переважана більшість їх поширено в тропічних країнах. Широко поширені в Євразії, Африці, Австралії та Новій Зеландії, Північній та Південній Америках. В Україні мешкає вуховертка звичайна.
Систематика ряду згідно праці Engel & Haas (2007):
Підряд Archidermaptera †
Підряд Eodermaptera †
Підряд Neodermaptera
