Зовнішній вигляд
Жуки дрібних та середніх розмірів: 5-13 мм завдовжки. Основні ознаки[1]:
-
головотрубка із серединним кілем, звичайно вкороченим спереду й ззаду; посередині лоба є крапка
-
передньоспинка із паралельними боками, із перетяжкою біля переднього краю, вкрита рідкими крупними та густими дрібними крапками
-
надкрила біля основи ширші за передньоспинку, із окремо загостреними вершинами і плечовими бугорками, опуклою основою 3-го проміжку и бугорцем на 5-му проміжку у вершинній третині надкрил
- 1-й членик джгутика вусиків коротший за 2-й;
-
ноги вкриті волосками, що стирчать, лапки знизу із шипами, 1-й і 2-й членики лапок видовжені; кігтики не зрослися біля основи
- Тіло зверху і знизу вкрите густими лусочками і щетинками, що стирчать, малюнок верху утворений світлими й темними полосами й плямами і дуже мінливий
Докладний опис зовнішньої морфології роду дивись[2], а фотографії жуків цього роду — на[3].
Спосіб життя
Принаймні в деяких видів життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родини лободових. Дорослі жуки живляться листям кураю, саксаула та буряків[1].
Географічне поширення[4]
Ареал роду тяжіє до сходу Палеарктики. Він охоплює південь європейської частини Росії та Західного Сибіру, Закавказзя, Іран, Середню Азію, Монголію та Китай. Щодо одного виду — Chromonotus vittatus — вказувалось його мешкання на Харківщині[5], але колекційні матеріали щодо цього невідомі[6].
Практичне значення
У деяких працях жуків з роду Chromonotus називають у числі шкідників бурякових плантацій (див., наприклад[7][8]). Однак даних про реальні економічні збитки при цьому не наводиться.
Класифікація
Описано 12 видів цього роду[1], розподілених на три роди[2]:
Chevrolatius Arzanov, 2006
-
Chromonotus bipunctatus Zoubkoff, 1829
-
Chromonotus hirsutulus Faust, 1883
-
Chromonotus margelanicus Faust, 1883
-
Chromonotus pilosellus Fåhraeus. 1842
Chromonotus Motschulsky, 1860
-
Chromonotus beicki Günther, 1937
-
Chromonotus pictus Pallas, 1771
-
Chromonotus vittatus Zoubkoff, 1829
-
Chromonotus zaisanensis Legalov, 1999
Faustius Arzanov, 2006
-
Chromonotus albolineatus Menetries, 1849
-
Chromonotus menetriesi Faust, 1884
-
Chromonotus richteri Voss, 1959
-
Chromonotus staudingeri Faust, 1894
Примітки
-
↑ а б в Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 182–189
-
↑ а б Арзанов Ю. Г.. К познанию долгоносиков рода Chromonotus Motschulsky (sensu lato) (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae) // Труды Русского энтомологического общества. СПб, 2006.Т. 77, с. 8-17. http://www.zin.ru/societies/res/rus/periodicals/horae/77/Arzanov.pdf
-
↑ http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/cleonini.htm
-
↑ Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 439–440. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
-
↑ Медведев С. И., Солодовникова B. C. Некоторые особенности энтомофауны в совхозе «Красная волна» Великобурлукского района Харьковской области // Biсник Харківського ун-ту, біологія, 1974, т. 105, вип. 6, С. 99-102
-
↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
-
↑ Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, С. 4-43
-
↑ Бруннер Ю. Н. Видовой состав и формирование комплексов насекомых-вредителей сахарной свеклы в Средней Азии и Казахстане. Зоол. ж., 1954, 33, 6, С. 1236–1244
