Cattleya orchids are among the most familiar orchids in the world. The genus includes roughly 50 known species, all native to the New World tropics, but an enormous number of hybrid forms have been produced as well, both by crossing different Cattleya species with each other and by crossing Cattleya species with species in related genera. Cattleya are epiphytes, growing on trees or rocks. Like many epiphytic orchids, cattleyas have water-storage organs (known as "pseudobulbs") and large, fleshy roots with a spongy, water-retaining covering. Cattleya flowers are showy and long-lasting and often very fragrant. The flowers of the largest modern hybrids can exceed eight inches in diameter, while the smallest hybrids have flowers of just two to three inches, often exceeding the size of the plant. For most of the second half of the 20th century, and to some degree still, Cattleya was the "standard" orchid to which other orchids were compared by growers. (Fitch 2004; Banks 2005; Cattleya Source website)
Well into the early 1800s, epiphytic orchids were widely (and erroneously) believed to be parasitic on the trees on which they were found, feeding on their sap, leading to the persistent failure of many efforts to bring beautiful new orchids into cultivation. By the time cattleyas were being imported from their native lands in significant numbers, however, the challenges of growing these orchids had already been largely resolved. (Chadwick and Chadwick 2006)
By the mid-19th century, Cattleya orchids were extremely popular with orchid hobbyists in Europe--and quickly became big business as well. In the 1920s, Lewis Knudson, an American researcher, developed a sterile growing technique that dramatically reduced seedling mortality and represented an enormous efficiency improvement for commercial growers. Cattleyas became an important source of cut flowers for florists in the U.S., as they had been for some years in Europe, where the use of these expensive flowers was a status symbol. In the 1930s and 1940s in the U.S., Cattleya orchids replaced camellias and gardenias as the classic flowers for use in corsages. By the 1950s, however, Cymbidium orchids were replacing cattleyas for use in corsages. Cymbidiums were longer-lasting and were smaller and more compact, yet still large enough to make a corsage from a single flower. They also traveled better and were less expensive to grow. In fact, cymbidiums were so much cheaper than cattleyas that the cattleya market for corsages faded away. However, cymbidiums became so cheap that their glamour quickly faded and the market for orchid corsages in general declined. Although the orchid corsage market was much diminished, the second half of the 20th century saw an explosion in orchid breeding for the cut flower industry and orchid hobbyists. In the 1960s, a new, far more efficient, method of cloning orchids was developed in France, dramatically reducing the cost of propagating new and unusual varieties. Today, cattleyas are available in a dazzling array of colors, sizes, shapes, textures, and fragrances, although many of the fine old varieties are no longer commercially available. (Chadwick and Chadwick 2006)
Cattleya és un gènere d'orquídies amb unes 113 espècies. Són originàries de la zona tropical d'Amèrica des de Costa Rica cap al sud. L'any 1824, John Lindley va donar nom al gènere en honor de sir William Cattley,[1] que va cultivar l'espècie Cattleya labiata. Aquest gènere s'abreuja en C en les revistes comercials especialitzades.
Es fan servir de planta d'interior per les seves flors grosses i vistoses, i també se n'han fet molts híbrids per a flor tallada. Les flors dels híbrids varien la mida des de 5 a 15 cm o més. N'hi ha de tots colors, excepte l'autèntic blau i el negre.
La flor típica té tres sèpals estrets i tres pètals més amples, dos pètals s'assemblen l'un a l'altre i el tercer pètal té un vistós llavi, amb diverses marques i uns marges. Els marges estan soldats a la base formant un tub. Cada tija floral s'origina d'un pseudobulb. El nombre de flors varia des d'una o dues fins a, de vegades, deu.
El terme Cattleya s'aplica a les espècies i també als seus híbrids.
L'any 2009, el gènere Sophronitis es va fusionar amb Cattleya,[4] i s'hi afegiren les espècies següents (algunes de les quals pertanyen al gènere Sophronitis sensu MCMXCIX, i moltes de les quals pertanyen al gènere Laelia sensu MCMXCIX:
Hi ha diversos híbrids naturals a més de les hibridacions artificials. Entre els híbrids artificials més populars, hi ha els Brassolaeliocattleya (Blc.) i Sophrolaeliocattleya (Slc.).
Cattleya és un gènere d'orquídies amb unes 113 espècies. Són originàries de la zona tropical d'Amèrica des de Costa Rica cap al sud. L'any 1824, John Lindley va donar nom al gènere en honor de sir William Cattley, que va cultivar l'espècie Cattleya labiata. Aquest gènere s'abreuja en C en les revistes comercials especialitzades.
Es fan servir de planta d'interior per les seves flors grosses i vistoses, i també se n'han fet molts híbrids per a flor tallada. Les flors dels híbrids varien la mida des de 5 a 15 cm o més. N'hi ha de tots colors, excepte l'autèntic blau i el negre.
La flor típica té tres sèpals estrets i tres pètals més amples, dos pètals s'assemblen l'un a l'altre i el tercer pètal té un vistós llavi, amb diverses marques i uns marges. Els marges estan soldats a la base formant un tub. Cada tija floral s'origina d'un pseudobulb. El nombre de flors varia des d'una o dues fins a, de vegades, deu.
Cattleya ist eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Orchideen (Orchidaceae). Die etwa 114 Arten wachsen meist epiphytisch (baumbewohnend) oder lithophytisch (felsbewohnend) in Südamerika. Aufgrund der großen, farbigen Blüten sind sie recht häufig in Kultur anzutreffen.
Cattleya-Arten wachsen als ausdauernde krautige Pflanzen. Aus einem kriechenden Rhizom entspringen in jeder Vegetationsperiode längliche, im Querschnitt runde oder ovale Sprossachsen, die zu keulenförmigen Pseudobulben verdickt sein können oder zylindrisch und unverdickt wachsen. Auch das Wachstum neuer Wurzeln geschieht periodisch. Die Sprossachsen sind von häutigen, vertrocknenden Niederblättern umhüllt.
Am oberen Ende der Pseudobulben sitzen ein oder zwei (selten drei) ledrige bis fleischige Laubblätter. Die Blattform ist oval bis breit-lanzettlich. Anhand der Anzahl der Laubblätter pro Sprossachse unterscheidet man zwei Gruppen, die sogenannten unifoliaten (einblättrige, z. B. Cattleya labiata) und die bifoliaten (zweiblättrige, z. B. Cattleya intermedia) Cattleyen.
Der traubige Blütenstand erscheint endständig aus einer einfachen oder doppelten Blütenscheide. Selten erscheint der Blütenstand auf einem blattlosen Spross aus dem Rhizom. Der Blütenstand trägt meist wenige große Blüten. Die Blüten sind resupiniert.
Die zwittrigen, duftenden Blüten sind zygomorph und dreizählig. Die Blütenfarben bei den einblättrigen Cattleyen sind rosafarben oder gelb und bei den zweiblättrigen braun-rot, grün, weiß und rosafarben, manchmal gefleckt. Die Sepalen sind länglich-eiförmig. Die Petalen sind entweder wie die Sepalen geformt oder viel breiter, oft mit gefälteltem Rand. Die Lippe ist dreilappig, die Seitenlappen sind bei den einblättrigen Arten nur undeutlich abgesetzt, bei allen Arten aber nach oben um die Säule gebogen. Lippe und Säule sind nicht verwachsen. An der Basis der Lippe befindet sich ein Nektarium, das nach hinten in den Fruchtknoten hineinragt und so von außen nicht als Sporn sichtbar ist. Die Säule ist weiß oder rosa, sie trägt am Ende das gegen die Blütenachse hinabgebogene Staubblatt. Dieses enthält vier Pollinien.
Es werden rundlich-ovale Kapselfrüchte mit vielen Samen gebildet.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 40.
Cattleya-Arten wachsen oft epiphytisch, seltener lithophytisch oder terrestrisch.
Die Bestäubung erfolgt durch nektarsuchenden Bienen. Die Kapselfrüchte benötigen neun bis zehn Monate bis zur Reife. Dabei sind die Embryonen teilweise schon nach drei Monaten fertig entwickelt, die Kapselfrucht öffnet sich aber wesentlich später.
Die Gattung Cattleya wurde 1821 durch John Lindley in Collectanea Botanica, Nr. 7, Tafel 33 aufgestellt. Der Gattungsname Cattleya ehrt den britischen Orchideengärtner William Cattley (1788–1835).[1]
Die Gattung Cattleya gehört zur Subtribus Laeliinae aus der Tribus Epidendreae in der Unterfamilie Epidendroideae innerhalb der Familie Orchidaceae. Cattleya ist nah verwandt mit Brassavola, Cattleyella, Guarianthe und Rhyncholaelia.[2]
Innerhalb der Gattung Cattleya lassen sich, wie oben erörtert, zwei Gruppen anhand der Zahl der Laubblätter pro Sprossachse und der Blütenform unterscheiden. Die einblättrigen Arten (Subgenus Cattleya, Typusart Cattleya labiata) kommen hauptsächlich in den Anden Kolumbiens und Venezuelas vor mit nur zwei Arten im östlichen Brasilien, die zweiblättrigen Arten (Subgenus Intermediae) haben ihr Hauptareal im südöstlichen Brasilien.
Van den Berg schlug eine Erweiterung der Gattung Cattleya um alle Sophronitis-Arten (inklusive der im Jahr 2000 von Laelia zu Sphronitis umbenannten) vor.[3]
Die Arten der Gattung Cattleya sind in der Nordhälfte Südamerikas weitverbreitet. Zwei Verbreitungsschwerpunkte sind die Anden sowie das südöstliche Brasilien. In Brasilien kommen etwa 102 Arten vor.
Je nach Autor enthält die Gattung Cattleya unterschiedlich viele Arten, beispielsweise nach van den Berg 2014 114 Arten[4] (Stand 2020). Hier eine Auswahl:[5]
Es kommen etliche benannte natürliche Hybriden vor. Zudem gibt es die hohe Anzahl von etwa 400 synonymen wissenschaftlichen Namen.
Die Stellung von Cattleya araguaiensis Pabst wird kontrovers diskutiert. Manchen Autoren stellen sie als Cattleyella araguaiensis (Pabst) Van den Berg & M.W.Chase in eine eigene Gattung Cattleyella.[3][5]
Die Cattleya-Arten bringen große, farbige Blüten hervor und waren schon kurz nach der Einführung der ersten Pflanzenexemplare nach Europa, etwa ab 1830, beliebte Zierpflanzen.
Es wurden zahlreiche Hybriden, auch mit verwandten Gattungen wie Laelia und Sophronitis, gezüchtet.
Fast alle Sorten benötigen viel Licht, eine Ruheperiode mit trockenem Substrat sowie hohe Luftfeuchtigkeit und gute Lüftung.
„Cattleya spielen“ ist ein privates erotisches Codewort zwischen dem Protagonisten Swann und seiner späteren Frau Odette in Marcel Prousts Romanfolge Auf der Suche nach der verlorenen Zeit.
Cattleya ist eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Orchideen (Orchidaceae). Die etwa 114 Arten wachsen meist epiphytisch (baumbewohnend) oder lithophytisch (felsbewohnend) in Südamerika. Aufgrund der großen, farbigen Blüten sind sie recht häufig in Kultur anzutreffen.
Каттлее ( латинокс Cattleya ) — Орхидея тъналста панчф касыкссь. 113 калопне (вид). Васьфневихть Америкса.
Каттлее ( латинокс Cattleya ) — Орхидея тъналста панчф касыкссь. 113 калопне (вид). Васьфневихть Америкса.
Каттлей (лат. Cattleya ) – Орхидей-влак кушкыл-влакын тукымыш пура, Америкын шуко верлаште кушшо пеледыш. Чылаже 113 еш куэ уло.
Каттлей (лат. Cattleya ) – Орхидей-влак кушкыл-влакын тукымыш пура, Америкын шуко верлаште кушшо пеледыш. Чылаже 113 еш куэ уло.
Каттлея ( латин Cattleya ) — Орхидея котырса быдмӧг увтыр. Сійӧ быдмӧ Америкаын.
Каттлея ( лат. Cattleya ) — Орхидея котырись (Orchidaceae) быдмас увтыр. Каттлея увтырӧ пырӧны 113 вид. Каттлея пантасьӧ Америкаын.
Каттлея ( лат. Cattleya ) — Орхидной будосъёс (Orchidaceae) семьяысь Америкалэн сяськаё будос. Дуннеын тодмо ог 113 пӧртэм.
Каттлея ( латин Cattleya ) — Орхидея котырса быдмӧг увтыр. Сійӧ быдмӧ Америкаын.
Каттлея ( лат. Cattleya ) — Орхидной будосъёс (Orchidaceae) семьяысь Америкалэн сяськаё будос. Дуннеын тодмо ог 113 пӧртэм.
Каттлея ( лат. Cattleya ) — Орхидея котырись (Orchidaceae) быдмас увтыр. Каттлея увтырӧ пырӧны 113 вид. Каттлея пантасьӧ Америкаын.
Cattleya (/ˈkætliə/)[2] is a genus of orchids from Costa Rica south to Argentina.[1] The genus is abbreviated C in trade journals.[3]
Epiphytic or terrestrial orchids with cylindrical rhizome from which the fleshy noodle-like roots grow. Pseudobulbs can be conical, spindle-shaped or cylindrical; with upright growth; one or two leaves growing from the top of them. The leaves can be oblong, lanceolate or elliptical, somewhat fleshy, with smooth margin. The inflorescence is a terminal raceme with few or several flowers. Flowers have sepals and petals free from each other; the lip or labellum (lowermost petal), usually has a different coloration and shape from the rest of the flower and covers in part the flower column forming a tube. There are four pollinia (bag-like organs that contain pollen). The fruit is a capsule with many small seeds.[4][5][6]
The genus was named in 1824 by John Lindley after horticulturalist William Cattley. Cattley obtained a specimen of then unnamed Cattleya labiata from William Swainson who had discovered the new plant in Pernambuco, Brazil, in 1817. The plant successfully bloomed under the care of Cattley and it became the type specimen from which Lindley described C. labiata.[7]
Currently accepted species and subgeneric division within genus Cattleya are:[8][9][10][11][12][13]
Currently accepted natural hybrids are:[13]
Hybrids of Cattleya and other genera are placed in the following nothogenera:
Cattleya (/ˈkætliə/) is a genus of orchids from Costa Rica south to Argentina. The genus is abbreviated C in trade journals.
Cattleya es un género de orquídeas presente desde Costa Rica y Panamá hasta Argentina.[1] En el comercio de orquídeas se le designa bajo la abreviatura C.[2]
Las orquídeas del género Cattleya pueden ser epífitas o terrestres y cuentan con un rizoma cilíndrico desde donde salen las raíces. Presentan pseudobulbos, que pueden tener forma cilíndrica o elipsoide, de crecimiento erguido, con 1 o 2 hojas saliendo de arriba. Las hojas pueden ser oblongas, lanceoladas o elípticas; de consistencia coriácea o carnosa; con borde entero. La inflorescencia es un racimo terminal con pocas o varias flores. Las flores tienen pétalos y sépalos libres, de entre los cuales el labelo (pétalo inferior) tiene una forma y color distintos al del resto de la flor, enrollado alrededor de la columna floral formando un tubo. Las orquídeas de este género cuentan con 4 polinias (sacos que almacenan el polen). El fruto es una cápsula con numerosas semillas.[3][4][5]
El género Cattleya se distribuye desde Costa Rica hasta Argentina en variados hábitats:[1] algunas especies se encuentran en bosques de montaña (como Cattleya labiata y especies relacionadas), bosques amazónicos (como Cattleya wallisii) o bosques secos (como Cattleya lueddemanniana); en elevaciones desde 100 a 2000 metros.[6]
John Lindley describió el género Cattleya en 1824 a partir de un espécimen de Cattleya labiata cultivado por William Cattley, orquideólogo aficionado inglés, por lo que el género lleva su apellido.[7]
Dentro del género Cattleya, se reconoce la siguiente clasificación:[8][9]
(para ver la lista en orden alfabético ir a: Lista de especies de Cattleya).
Algunos híbridos naturales son:[8]
Son orquídeas que requieren luz, pero no directa; en caso de sol intenso se debe proveer sombra.[10]
Temperaturas diurnas entre los 25-30 °C y nocturnas no inferiores a 10-12 °C.[10]
Humedad entre 40% y 70 % y buena ventilación, pero no exponer a corrientes de aire.[11]
Regar solo cuando el sustrato donde crece la planta está seco. Se puede regar una vez por semana, pero todo depende de las condiciones del medio (luz, temperatura, ventilación).[11]
Las orquídeas del género Cattleya pueden sobrevivir sin fertilizante, pero se recomienda fórmulas nitrogenadas sin úrea, aplicadas diluidamente durante la temporada de crecimiento.[11] Para evitar la acumulación de sales en el sustrato, regar con abundante agua entre aplicaciones.[11]
Cattleya es un género de orquídeas presente desde Costa Rica y Panamá hasta Argentina. En el comercio de orquídeas se le designa bajo la abreviatura C.
Le genre Cattleya est un genre d'orchidée originaire des forêts tropicales d'Amérique centrale et d'Amérique du Sud qui comprend une soixantaine d'espèces. Son nom vient de William Cattley qui fut le premier collectionneur qui réussit à les faire refleurir.
Ce sont des plantes sympodiales épiphytes formant des pseudobulbes à une ou deux feuilles. Les cattleyas bifoliés ont des inflorescences en grappe alors que les cattleyas à une feuille produisent, le plus souvent, des fleurs isolées de grande taille. Les fleurs sont en règle générale très parfumées.
En hiver, de 14 degrés la nuit à 18 degrés le jour ; en été, de 18 à 22 degrés.
Les cattleyas aiment beaucoup la lumière, mais pas le soleil direct, celui-ci doit être filtré par un voilage.
Un ou deux arrosages par semaine pendant la période de végétation, puis une fois tous les dix ou quinze jours en période de repos, avec de l'eau non calcaire (eau filtrée ou eau de pluie).
En pulvérisation sur les feuilles pendant la période de végétation, toutes les trois semaines.
Écorce de pin, charbon de bois, billes d'argile, racines de fougères.
Cattleya hybride.
Cattleya cultivé au parc floral de Jakarta.
Orchidée : Cattleya hybride (USA).
Orchidée du Jardin botanique de Medellín (Colombie).
L'expression « faire catleya » ou « arranger les catleyas » est utilisée pour dire « faire l'amour » par Swann, le héros de Marcel Proust dans Un amour de Swann, avec Odette de Crécy, adoratrice de ces fleurs[3]. Il est à noter que Proust écrit « catleya » avec un seul « t ».
Dans le film Colombiana, Cataleya est le nom de l'héroïne du film. Elle porte d'ailleurs un cattleya en or autour du cou. Cette chaîne lui a été donnée par son père qui la tenait lui-même de sa mère, qui faisait pousser des cattleyas dans son jardin.
Dans le pilote de la série Astrid et Raphaëlle, la Cattleya trianae est mentionnée, car l'une de ces fleurs se retrouve sur plusieurs scènes de crime. Il s'avère que la coupable, originaire de Colombie (dont l'espèce est endémique), avait perdu une sœur appelée Cattleya.
Le genre Cattleya est un genre d'orchidée originaire des forêts tropicales d'Amérique centrale et d'Amérique du Sud qui comprend une soixantaine d'espèces. Son nom vient de William Cattley qui fut le premier collectionneur qui réussit à les faire refleurir.
Ce sont des plantes sympodiales épiphytes formant des pseudobulbes à une ou deux feuilles. Les cattleyas bifoliés ont des inflorescences en grappe alors que les cattleyas à une feuille produisent, le plus souvent, des fleurs isolées de grande taille. Les fleurs sont en règle générale très parfumées.
Cattleya adalah salah satu genus dari 42 spesies anggrek dari Kosta Rika sampai bagian Tropis Amerika Selatan dan merupakan salah satu marga anggrek epifit.[1][2] Diberi nama Cattleya oleh John Lindley pada tahun 1824 setelah Sir William Cattley yang berhasil membudidayakan spesimen Cattleya Labiata yang digunakan sebagai kemasan materi dalam pengiriman anggrek lainnya.[1] Anggrek jenis ini hidup menumpang pada pohon-pohon kayu besar, sehingga mereka terlindung dari paparan sinar matahari langsung dan memperoleh kelembaban yang sangat mereka butuhkan.[2]
Cattleya tidak menyukai sinar Matahari langsung sepanjang hari.[2] Tapi mereka senang mendapat sinar langsung di pagi hari selama 4-5 jam sehari, atau sinar terang sehari penuh.[2] Bila daunnya berwarna hijau gelap, itu pertanda Cattleya kekurangan sinar Matahari.[2] Sebaliknya, bila kelebihan sinar, warna daunnya akan menjadi hijau kekuningan.[2] Sinar Matahari yang cukup akan membuat Cattleya rajin berbunga.[2] Selain merangsang pembentukan bunga, sinar Matahari juga membuat tanaman lebih kuat, tahan serangan penyakit dan mampu mengumpulkan makanan cadangan.[2] Makanan cadangan ini akan tersimpan di dalam bulb. Bulb yang padat berisi akan rajin menghasilkan tunas dan bunga.[2] Cattleya akan rajin berbunga pada lingkungan bertempreatur antara 15-35 derajat Celcius.[2] Air juga merupakan kebutuhan pokok bagi Cattleya.[2] Cattleya memerlukan penyiraman secara teratur, namun ia juga memerlukan waktu kering beberapa saat, sebelum disiram lagi.[2] Saat disiram, akar akan menyerap air sebanyak-banyaknya untuk disimpan dalam akar maupun bulb.[2]
Cattleya adalah salah satu genus dari 42 spesies anggrek dari Kosta Rika sampai bagian Tropis Amerika Selatan dan merupakan salah satu marga anggrek epifit. Diberi nama Cattleya oleh John Lindley pada tahun 1824 setelah Sir William Cattley yang berhasil membudidayakan spesimen Cattleya Labiata yang digunakan sebagai kemasan materi dalam pengiriman anggrek lainnya. Anggrek jenis ini hidup menumpang pada pohon-pohon kayu besar, sehingga mereka terlindung dari paparan sinar matahari langsung dan memperoleh kelembaban yang sangat mereka butuhkan.
Cattleya tidak menyukai sinar Matahari langsung sepanjang hari. Tapi mereka senang mendapat sinar langsung di pagi hari selama 4-5 jam sehari, atau sinar terang sehari penuh. Bila daunnya berwarna hijau gelap, itu pertanda Cattleya kekurangan sinar Matahari. Sebaliknya, bila kelebihan sinar, warna daunnya akan menjadi hijau kekuningan. Sinar Matahari yang cukup akan membuat Cattleya rajin berbunga. Selain merangsang pembentukan bunga, sinar Matahari juga membuat tanaman lebih kuat, tahan serangan penyakit dan mampu mengumpulkan makanan cadangan. Makanan cadangan ini akan tersimpan di dalam bulb. Bulb yang padat berisi akan rajin menghasilkan tunas dan bunga. Cattleya akan rajin berbunga pada lingkungan bertempreatur antara 15-35 derajat Celcius. Air juga merupakan kebutuhan pokok bagi Cattleya. Cattleya memerlukan penyiraman secara teratur, namun ia juga memerlukan waktu kering beberapa saat, sebelum disiram lagi. Saat disiram, akar akan menyerap air sebanyak-banyaknya untuk disimpan dalam akar maupun bulb.
Cattleya Lindl., 1824 è un genere di piante epifite appartenente alla famiglia delle Orchidacee e originario dell'America tropicale[1].
Il nome del genere è un omaggio a William Cattley, famoso collezionista di orchidee anglosassone.[2]
Sono piante a sviluppo simpodiale, con pseudobulbi di lunghezza variabile da pochi centimetri al metro, che portano alla loro estremità una o due foglie sessili, di consistenza cuoiosa e spesse.
I fiori delle Cattleya possono essere solitari oppure a fusto unico con più fiori; nascono all'apice dello pseudobulbo e dall'ascella della foglia.
Lo stesso argomento in dettaglio: Specie di Cattleya. Il genere comprende 130 specie[1]
Inoltre:
Inoltre:
Le Cattleya vengono coltivate in serra temperata con condizioni di temperatura il più possibile stabili. La temperatura del substrato deve essere mantenuta intorno a 16-18 °C e di poco inferiore la temperatura notturna 14-16 °C. È necessario inoltre un valore di umidità relativa dell'80-90% con un'intensità luminosa pari a 10000-15000 lux.
Sono piante epifite, che richiedono un substrato organico poroso a lenta decomposizione con valori di pH compresi tra 5.5 e 6.5. Come substrato possiamo utilizzare scorza di conifera macinata con l'aggiunta di sfagno e torba. Hanno esigenze nutritive limitate con un rapporto di azoto, fosforo e potassio di 3:1:1. La concimazione viene effettuata ogni 15 giorni.
Durante i mesi più caldi necessitano di ombreggiamento al fine di ridurre un'eccessiva evapotraspirazione dei liquidi, con conseguente ingiallimento e disseccamento dell'apparato fogliare.
Questa varietà di orchidea soffre particolarmente di marciume del colletto, antracnosi e ruggine. Questi patogeni sono favoriti da alti valori di umidità, per questo motivo è necessario un substrato con un buon drenaggio al fine di evitare infezioni.
Per quanto riguarda i contenitori useremo, con piante adulte, vasi da 18–20 cm di diametro con possibilità di rinvaso dopo 2-3 anni.
La propagazione delle orchidee avviene in tre modi differenti: il primo è attraverso l'uso del seme, il secondo per divisione del rizoma (tecnica principalmente utilizzata su piante adulte ) oppure attraverso la micropropagazione.
Cattleya Lindl., 1824 è un genere di piante epifite appartenente alla famiglia delle Orchidacee e originario dell'America tropicale.
Il nome del genere è un omaggio a William Cattley, famoso collezionista di orchidee anglosassone.
Katlėja (Cattleya) – gegužraibinių (Ochidaceae) šeimos augalų gentis, kuri 1824 m. pavadinta gėlininko Viljamo Katlėjaus garbei. Šis gėlininkas katlėjų stiebelius (puošniosios katlėjos) kartu su kerpių kolekcija gavo iš Pietų Amerikos ir pasodino Londono priemiestyje buvusioje oranžerijoje. Po kurio laiko augalas pražydo.
Gentyje yra 42 rūšys:
ir kt.
Dvispalvė katlėja (Cattleya bicolor)
Vėlyvoji katlėja (Cattleya bowringiana)
Taurioji katlėja (Cattleya dowiana)
Stambialūpė katlėja (Cattleya gaskelliana)
Nuostabioji katlėja (Cattleya harrisoniana)
Puikioji katlėja (Cattleya intermedia)
Puošnioji katlėja (Cattleya labiata)
Rauktalūpė katlėja (Cattleya loddigesii)
Didžioji katlėja (Cattleya maxima)
Spalvingoji katlėja (Cattleya percivaliana)
Dvilapė katlėja (Cattleya skinneri)
Katlėja (Cattleya) – gegužraibinių (Ochidaceae) šeimos augalų gentis, kuri 1824 m. pavadinta gėlininko Viljamo Katlėjaus garbei. Šis gėlininkas katlėjų stiebelius (puošniosios katlėjos) kartu su kerpių kolekcija gavo iš Pietų Amerikos ir pasodino Londono priemiestyje buvusioje oranžerijoje. Po kurio laiko augalas pražydo.
Cattleya is een geslacht van orchideeën. Dit geslacht met circa zestig soorten stamt uit Zuid-Amerika.
Het zijn epifyten met meest langgerekte, cilindrische, dikke of dunne schijnknollen. Daar groeien van boven een of twee langgerekte eironde tot kort-zwaardvormige bladeren uit, die langer dan een seizoen aan de plant blijven. De bloemstengel ontspruit aan de schede aan de basis van het blad. Het aantal bloemen varieert van twee tot vijftien, bij kleinbloemige soorten zelfs nog wel meer. Veel soorten en cultivar zijn zeer geschikt als snijbloem. Naast hun vaak felle kleuren worden de bloemen gekenmerkt door een brede tongvormige lip, die vaak geplooid is of een rimpelige rand heeft.
De botanische naam verwijst naar de Engelsman William Cattley, een orchideeënverzamelaar.
Cattleya-soorten worden vaak gebruikt als kamerplant. De kerstorchidee Cattleya trianae is de nationale bloem van Colombia.
Cattleya aurantiaca
Cattleya bicolor
Cattleya bowringiana
Cattleya dowiana
Cattleya gaskelliana
Cattleya guatemalensis
Cattleya guttata
Cattleya loddigesii
Cattleya luteola
Cattleya is een geslacht van orchideeën. Dit geslacht met circa zestig soorten stamt uit Zuid-Amerika.
Het zijn epifyten met meest langgerekte, cilindrische, dikke of dunne schijnknollen. Daar groeien van boven een of twee langgerekte eironde tot kort-zwaardvormige bladeren uit, die langer dan een seizoen aan de plant blijven. De bloemstengel ontspruit aan de schede aan de basis van het blad. Het aantal bloemen varieert van twee tot vijftien, bij kleinbloemige soorten zelfs nog wel meer. Veel soorten en cultivar zijn zeer geschikt als snijbloem. Naast hun vaak felle kleuren worden de bloemen gekenmerkt door een brede tongvormige lip, die vaak geplooid is of een rimpelige rand heeft.
De botanische naam verwijst naar de Engelsman William Cattley, een orchideeënverzamelaar.
Cattleya-soorten worden vaak gebruikt als kamerplant. De kerstorchidee Cattleya trianae is de nationale bloem van Colombia.
Cattleya aurantiaca
Cattleya bicolor
Cattleya bowringiana
Cattleya dowiana
Cattleya gaskelliana
Cattleya guatemalensis
Cattleya guttata
Cattleya loddigesii
Cattleya luteola
Multimedia w Wikimedia Commons Katleja (Cattleya Lindley) — rodzaj z rodziny storczykowatych obejmujący ponad 100 gatunków[3] występujące w Ameryce Południowej. Posiadają najczęściej duże barwne kwiaty, które mogą mierzyć nawet 25 cm średnicy (Cattleya warscewiczii). Katleje krzyżuje się z innymi rodzajami storczykowatych, dzięki czemu uzyskuje się rośliny o efektownych kwiatach. Gatunkiem typowym jest C. labiata J. Lindley[2].
Jeden z rodzajów z podplemienia Laeliinae plemienia Epidendreae w obrębie podrodziny epidendronowych (Epidendroideae) z rodziny storczykowatych (Orchidaceae). Storczykowate są kladem bazalnym w rzędzie szparagowców Asparagales w obrębie jednoliściennych[1][3].
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa jednoliścienne (Liliopsida Brongn.), podklasa liliowe (Liliidae J.H. Schaffn.), nadrząd Lilianae Takht., rząd storczykowce (Orchidales Raf), podrząd Orchidineae Rchb., rodzina storczykowate (Orchidaceae Juss.), podplemię Cattleyinae Pfitzer, rodzaj katleja (Cattleya Lindl.)[4].
Katleja (Cattleya Lindley) — rodzaj z rodziny storczykowatych obejmujący ponad 100 gatunków występujące w Ameryce Południowej. Posiadają najczęściej duże barwne kwiaty, które mogą mierzyć nawet 25 cm średnicy (Cattleya warscewiczii). Katleje krzyżuje się z innymi rodzajami storczykowatych, dzięki czemu uzyskuje się rośliny o efektownych kwiatach. Gatunkiem typowym jest C. labiata J. Lindley.
Cattleya é um gênero de orquídeas de flores grandes e vistosas, muito popular, com inúmeros híbridos intergenéricos, amplamente disponíveis no comércio, que exercem enorme apelo e adaptam-se bem à coleções mistas de orquídeas. Tradicionalmente Cattleya era formado por cerca de 50 espécies mas, em 2008, teve seu conceito ampliado para incluir as espécies anteriormente classificadas em outros gêneros tais como Laelia, e Sophronitis.
O gênero Cattleya foi proposto por John Lindley em Collectanea Botanica 7: t. 33, em 1821, com nome em homenagem a William Cattley, orquidófilo inglês que teve seu nome latinizado para Guglielmus Cattleyus.
Sinônimos heterotípicos:
São cerca de 112 robustas espécies epífitas, de crescimento simpodial, dispersas pelas florestas tropicais da América Latina, do México à Argentina,[1] algumas espécies vivendo em áreas mais secas, submetidas a mais insolação, outras mais sombrias e úmidas, cerca de trinta espécies no Brasil. Existem desde o nível do mar até dois mil metros de altitude, adaptam-se a praticamente todos os climas latino americanos exceto áreas desérticas ou geladas.
John Lindley, descreveu sua espécie tipo, a Cattleya labiata, que havia sido enviada para a Inglaterra, em 1818, junto com em um lote de plantas brasileiras que até então estavam sendo cultivadas por Cattley.
Deste que foi estabelecido, o gênero Cattleya apresentou trajetória regular, sem muitas alterações. Naturalmente, como acontece em muitos outros gêneros de espécies variáveis, algumas espécies longamente conhecidas sofreram alterações de nomes após descrições mais antigas terem sido revisadas e esclarecidas. Outras espécies foram consideradas espécies aceitas ou sinônimos em épocas variadas, por taxonomistas diversos, algo que ainda hoje em certa medida acontece.
Recentemente quatro espécies da América Central foram removidas de Cattleya e classificadas no gênero Guarianthe, e a Cattleya araguaiensis passou a chamar-se Cattleyella araguaiensis.
No ano de 1968 H.G.Jones transferiu algumas espécies de Laelia subseção Parviflorae, litófitas, endêmicas dos estados deMinas Gerais, Rio de Janeiro e Espírito Santo, para o gênero Hoffmannseggella, como anteriormente sugerido por Frederico Carlos Hoehne. Hoffmannseggella é um gênero botânico pertencente à família dasorquídeas (Orchidaceae). Foi proposto H.G.Jones, em Acta Bot. Acad. Sci. Hungar. XIV: 69, em 1968. A Hoffmannseggella cinnabarina é a espécie tipo deste gênero, originalmente descrita como Laelia cinnabarina. Seu nome é uma homenagem ao biólogo alemão Hoffmannsegg.
Posteriormente todas as espécies deste grupo foram transferidas para Sophronitis com base em dados de DNA[2], e ainda depois transferidas porVitorino Paiva Castro Neto e Guy R. Chiron para Hoffmannseggella.
Em 2008, todas as espécies de Hoffmannseggella foram transferidas para Cattleya por Cássio van den Berg[3], passando portanto o gênero a sinonímia de Cattleya.
Pela aparência podemos dividir grosseiramente suas espécies em dois grupos principais, as bifoliadas e as unifoliadas.
Além da óbvia diferença citada, as unifoliadas em regra têm porte muito menor, seus pseudobulbos são ovalado-fusiformes e lateralmente achatados, normalmente com menor quantidade de flores mas estas bem maiores. Suas folhas também são maiores. As bifoliadas possuem pseudobulbos cilíndricos que podem ultrapassar um metro de comprimento em algumas espécies, e apresentam flores menores e mais estreitas, mas de modo geral em grande quantidade e com mais substância. Suas folhas são menores e mais largas e ovaladas.
Todas possuem folhas coriáceas e, excetuados muito poucos casos, a floração dá-se do alto do pseudobulbo a partir de uma espata. As flores, de até 10 cm de diâmetro, desabrocham de uma a vinte a partir de inflorescência que emerge de um invólucro protetor chamado espata na base da folha. Durante o ano todo há espécies floridas. Têm o labelo livre da coluna, em algumas trilobado, e então abraçando a coluna, e em outras simples. Em todos os casos o labelo costuma ser muito vistoso e colorido, muitas vezes apresentando cores diversas dos demais segmentos florais. As flores apresentam quatro polínias e podem ser muito perfumadas.
Por serem plantas amplamente conhecidas e cultivadas sua classificação tem despertado acalorados debates desde o ano 2000, quando foi proposta nova classificação por Van den Berg & M.W.Chase, baseando se em resultados de análises moleculares. Este estudo mostrou que as espécies então conhecidas como Laelia brasileiras têm muito mais em comum com as Cattleya e Sophronitis do que com as Laelia da América Central. Ou seja, não mais seria possível manter ambas no mesmo gênero, a não ser que fosse criado um gênero muito extenso, incluindo todos os gêneros que se situam entre os dois grupos de Laelia. As espécies tradicionalmente classificadas como Sophronitis estariam inseridas entre os gêneros que Guy Chiron e Vitorino P. Castro tratam como Dungsia e Hadrolaelia.
Como o grupo da América Central tem primazia sobre o nome Laelia, Van den Berg & Mark W. Chase optaram por transferir estas espécies para o gênero mais próximo, Sophronitis. Dentre seus motivos citam a vantagem de não dividir as espécies em gêneros menores com pouca variação genética, onde as relações de parentesco seriam perdidas, a praticidade de utilizar um gênero já bem conhecido e o razoável tamanho do gênero resultante, com cerca de sessenta espécies, e finalmente, como as análises ainda não estavam completamente concluídas, algumas das espécies poderiam trocar de posição nos cladose teriam de mudar de gênero novamente caso os grupos de espécies fossem divididos por gêneros menores. Sendo todas Sophronitis isto não será necessário. Assim, em adição às espécies pequenas e vermelhas, Van den Berg propôs que o gênero Sophronitis incluisse também todas as espécies deLaelia do Brasil.
Em 2002, taxonomistas brasileiros e franceses, descontentes com a proposta de Van den Berg e Mark W. Chase, considerando a variedade dessas plantas suficiente para a criação de gêneros independentes, apresentaram proposta alternativa de classificação das espécies brasileiras de Laelia em quatro diferentes gêneros menores e com mais afinidade morfológica, e subordinaram a um deles,Hadrolaelia, parte das Sophronithis tradicionais, mantendo Sophronitis somente as espécies similares à espécie tipo.
Em março de 2008, Cássio van den Berg[4] , devido a novos problemas verificados na classificação filogenética deste grupo de espécies, foi proposta a inclusão de todas as Sophronitis e ex-Laelia brasileiras em Cattleya. Baseia esta proposta nos resultados de suas mais recentes análises moleculares que situam algumas espécies de Cattleya e outras de Sophronitis sensu Van den Berg intercaladas nos clados. Justifica ser esta a melhor solução para evitar a criação de novos nomes no futuro quando o real relacionamento entre estas espécies for finalmente desvendado.
De modo geral são plantas pouco exigentes, apropriadas para quem deseja iniciar uma coleção de orquídeas. As dicas de cultivo a seguir são condições recomendadas para o sudeste do Brasil, assim moradores de outras regiões devem adaptá-las às suas condições locais. Alertamos ainda que as espécies provém de muitas regiões diferentes assim é recomendável informar-se também se cada espécie em particular tolera o cultivo sugerido a seguir.
São plantas que apreciam bastante luz, recomendando-se sombra aproximada de sessenta porcento; temperaturas variando diariamente entre 10-12°C, diurnas entre 25-30°C e noturnas entre 14-15°C; sempre lembrando que espécies de altitude toleram muito mais variações de temperatura que espécies amazônicas; umidade acima de cinquenta porcento e boa ventilação; regas abundantes sempre que o substrato estiver completamente seco, mas com boa drenagem de modo que este não permaneça úmido mais que algumas horas após a rega; adubação semanal, mas bastante diluída é recomendada. Na época em que a planta não esteja apresentando crescimento vegetativo tanto a adubação como as regas devem ser diminuídas.
Para o nordeste como o calor e a luz são em excesso, deve-se sempre ter o cuidado de criar barreiras para diminuir a luz (telas de contenção de luz) e o calor do ambiente (molhando-se o chão do local de cultivo para a conservação das temperaturas mais amenas) continua a recomendação acerca da manutenção das regas, não permanecendo o substrato úmido por mais de algumas horas, utilizar substratos de boa constância da umidade, carvão vegetal, chips de coco seco lavados (para a retirada do tanino), casca de pinus e brita, utilizando vasos de plastico para as que precisam de maior umidade, barro para as que precisam de menor umidade ou ainda o uso de cachepots, para a maioria das unifoliadas, no caso da maior parte das bifoliadas, necessidade maior de "raízes nuas", geralmente as plantas devem colocadas em tocos de madeira, (Sabiá também conhecido como sansão do campo Mimosa caesalpineafolia).
O gênero Cattleya passou por diversas revisões no inicio deste século. Algumas de suas espécies tradicionais passaram a ser classificadas em outros gêneros e outros gêneros foram transformados em sinônimos de Cattleya. As classificações anteriores, em grupos informais, ou às vezes formalmente descritos porém em diferentes gêneros e hierarquias taxonômicas, foram consolidados em uma proposta que leva em conta as relações filogenéticas publicada por Cássio van den Berg (2014) [5]
As Cattleya, conforme sua morfologia, podem ser divididas em alguns grupos:
Grupo formado por espécies geralmente altas com pseudobulbos estreitos e duas ou mais folhas na extremidade, em regra com mais flores que os outros grupos, geralmente menores e menos vistosas: C. aclandiae, C. amethystoglossa, C. bicolor, C. dormaniana, C. elongata, C. forbesii, C. granulosa, C. guttata, C. harrisoniana, C. intermedia, C. kerrii, C. loddigesii, C. nobilior, C. porphyroglossa, C. schilleriana, C. schofieldiana, C. tenuis, C. tigrina, C. velutina, C. violacea, C. walkeriana.
O grupo rupo da Cattleya labiata apresenta pseudobulbos mais curtos em relação ao subgênero Intermediae e uma só folha no ápice. Também com base em estudos de DNA ficou claro que as espécies que eram atribuídas a Sophronitis e as ex-Laelias brasileiras, que tem morfologica vegetativa muito similar ao grupo de C. labiata, se encaixam aqui. Por isso são propostos três seções no subgênero.
Cattleya seção Cattleya - grupo de C. labiata
Essa seção inclui espécies vistosas com poucas flores grandes relacionadas com C. labiata:C. candida, C. dowiana, C. gaskelliana, C. jenmanii, C. labiata, C. lueddemanniana, C. mendelii, C. mossiae, C. percivaliana, C. rex, C. schroderae, C. trianae, C. wallisii, C. warneri, C. warscewiczii. Inclui ainda outras três espécies que tem flores menores, porém que vegetativamente são muito homogêneas com o grupo de C. labiata: C. iricolor, C. luteola, C. mooreana.
Cattleya seção Lawrenceanae - grupo de C. lawrenceana
Essa seção engloba três espécies que são anômalas e diferenciadas genéticamente da seção Cattleya: C. lawrenceana, C. wallisii, C. lueddemanniana.
Cattleya subgênero Maximae - grupo de C. maxima
Esse subgênero contém apenas C. maxima
Possivelmente sinônimos de outros gêneros ou híbridos naturais: C. boissieri, C. herbacea, C. storeyi.
Formado por nove espécies de plantas de pseudobulbos fusiformes lateralmente comprimidos com uma folha oblonga em seu ápice, inflorescência com duas ou mais flores grandes brancas, amareladas, rosadas, lilases ou magenta. São similares ao grupo anterior exceto pelo fato de terem oito políneas:[6] C. crispa, C. fidelensis, C. grandis, C. lobata, C. perrinii, C. purpurata, C. tenebrosa, C. virens, C. xanthina.
Formado por seis espécies de plantas pequenas de pseudobulbos sem espata, fusiformes, lateralmente comprimidos com uma folha oblonga em seu ápice, inflorescência com duas ou mais flores comparativamente grandes brancas, rosadas, lilases ou magenta, com oito políneas:[7] C. alaorii, C. dayana, C. jongheana, C. praestans, C. pumila, C. sincorana.
Formado por dez pequenas espécies epífitas, ocasionalmenterupícolas, a maioria muito similares e dificilmente identificáveis, de crescimento cespitoso, que ocorrem em áreas montanhosas e bastante úmidas, ocasionalmente mais secas da Mata Atlântica, compreendida entre o Paraguai, Argentina e o estado brasileiro das Alagoas. As plantas têm pseudobulbos ovais eretos e alongados, ou achatados contra o substrato, verde escuros ou acinzentados, densamente agrupados, com uma única folha carnuda, côncava, muitas vezes achatada sobre a planta. A inflorescência surge ao mesmo tempo que uma nova folha sendo que esta funciona como se fosse uma espata. A folha cresce envolvendo os botões e quando esta se abre os botões estão já prestes a abrirem também. Conforme a espécie a inflorescência comporta de uma a oito flores, normalmente vermelhas, mas também ocasionalmente alaranjadas, amarelas ou rosadas. As flores são pequenas, mas bastante grandes quando comparadas ao tamanho das plantas, de segmentos quase sempre bem explanados, com labelo trilobado, da mesma cor que as pétalas e sépalas com ou sem uma mancha amarelada ou rosada próxima dacoluna. Geralmente reconhecidas por suas flores vermelhas, particularmente a Cattleya coccinea, têm sido utilizadas extensivamente para hibridação, para fornecer pequeno tamanho ou coloração vermelha à progênie, no entanto não existem registros de híbridos naturais dessas espécies. Compõe este grupo:C. acuensis, C. alagoensis, C. bicolor, C. brevipedunculata, C. cernua, C. coccinea, C. miniata, C. mantiqueirae, C. pygmaea, C. wittigiana.
Apresentam pseudobulbos pequenos, cilíndricos, afunilados para o ápice, bifoliados, com rizomalongo; folhas rijas, estreitas, linear-lanceoladas, um tanto acanoadas e arqueadas. inflorescência apical, curta, uniflora. As flores, de cor branca, com labelo trilobado, com lobo central longo, colorido de púrpura ou inteiramente branco, em forma de veias mais concentradas no centro; lobos laterais estreitos, erguidos, recobrindo a coluna. O lobo central é crespo e recurvado para baixo. Sépalas lanceoladas, bem explanadas, com ápice agudo. pétalas também lanceoladas, assimétricas, um pouco menores que as sépalas. Existem variedades com as flores de segmentos cerúleos ou brancos e de labelo branco. Apenas uma espécie, Cattleya lundii.
Composto por mais de cinquenta espécies rupícolas, de crescimento cespitoso, a maioria de áreas quentes rochosas e montanhosas do Estado de Minas Gerais, mas existem espécies desde Santa Catarina até a Bahia no Brasil. São plantas de tamanhos variados, com pseudobulbos aglomerados cônicos, piriformes ou ovoides, algumas vezes bastante alongados, unifoliados, raro bifoliados. folhas coriáceas, rígidas, recurvadas, mais ou menos lanceoladas. inflorescência racemosa, normalmente muito mais longa que as folhas, em regra multiflora, comflores simultâneas ou em rápida sucessão. As flores são estreladas, com pétalas oblongo-lanceoladas ou mesmo elípticas, de cor alaranjada ou amarela; sépalas do mesmo tamanho e cor das pétalas, as laterais falciformes ou elípticas e a dorsal lanceolada. labelo trilobado, os lobos laterais envolvendo completamente a coluna, e o mediano longo, recurvado para baixo e encrespado. A cor dolabelo pode apresentar-se um pouco mais clara que a dos outros segmentos, mas normalmente acompanha o mesmo tom. Suas flores são muito parecidas com as do gênero epífita Dungsia que aqui também se inclui hoje, porém destas as Hoffmannseggella diferem por serem sempre plantas rupícolas de pseudobulbos mais robustos, aglomerados e curtos e inflorescência mais ou muito mais longa que as folhas. Compõe este grupo:
C. alvaroana, C. angereri, C. bahiensis, C. baptista, C. blumenscheinii, C. bradei, C. caetensis, C. cardimii, C. caulescens, C. cinnabarina, C. colnagoi, C. conceicionensis, C. crispata, C. crispilabia, C. cruziana, C. diamantinensis, C. duvenii, C. endsfeldzii, C. esalqueana, C. flavasulina, C. fournieri, C. ghillanyi, C. gloedeniana, C. gracilis, C. hatae, C. hegeriana, C. itambana, C. kautskyana, C. kettieana, C. kleberi, C. leuchoglosa, C. liliputana, C. longipes, C. macrobulbosa, C. milleri, C. mirandae, C. mixta, C. munchowiana, C. oliveriana, C. pabstii, C. pendula, C. pfisterii, C. presidentensis, C. reginae, C. rupestris, C. sanguiloba, C. schmidtii, C. tereticaulis, C. vasconcelosiana, C. zaslaviskiana.
Caracteriza-se por seus pseudobulbos cilíndricos, unifoliados, finos e folhas rígidas, carnosas, oblongas, com ápice mais ou menos agudo, que conferem à planta uma aparência similar à de Acianthera saurocephala. A inflorescência é apical comumente uniflora, ocasionalmente, quando bem cultivada, com mais flores. As flores são estreladas, com sépalas estreitas, lanceoladas, as laterais assimétricas. Pétalas um pouco mais curtas e ainda mais estreitas que as sépalas, também lanceoladas, um pouco recurvadas. Labelo amplo, levemente trilobado, com lobos laterais envolvendo completamente a coluna, e central muito pequeno, levemnente dobrado para baixo. Tanto as sépalas quanto as pétalas são marrons, com ou sem máculas amareladas ou ocres e o labelo é branco com tubo amarelado e parte frontal púrpura que se dilui para a frente em tons mais claros ou acastanhados. Apenas uma espécie,Cattleya araguaiensis.
As Cattleya têm um grande número de híbridos naturais, também conhecidos como notoespécies, descritos. O gênero têm sido ainda intensivamente utilizado na composição de híbridos intergenéricos, principalmente artificiais, ou seja, feitos pelo homem, dos quais a lista de nomes resultantes é extensa.
Cattleya é um gênero de orquídeas de flores grandes e vistosas, muito popular, com inúmeros híbridos intergenéricos, amplamente disponíveis no comércio, que exercem enorme apelo e adaptam-se bem à coleções mistas de orquídeas. Tradicionalmente Cattleya era formado por cerca de 50 espécies mas, em 2008, teve seu conceito ampliado para incluir as espécies anteriormente classificadas em outros gêneros tais como Laelia, e Sophronitis.
Katleja (lat. Cattleya) je rod rastlín z čeľade vstavačovité (Orchidaceae) zahrnujúci asi 40 druhov.
Vyskytujú sa v Strednej (Costa Rica) a Južnej Amerike. Rastú epifyticky, vytvárajú kratšie alebo dlhšie pahľuzy ukončené jedným alebo dvomi pevnými podlhovastými listami.
Katleja (lat. Cattleya) je rod rastlín z čeľade vstavačovité (Orchidaceae) zahrnujúci asi 40 druhov.
Vyskytujú sa v Strednej (Costa Rica) a Južnej Amerike. Rastú epifyticky, vytvárajú kratšie alebo dlhšie pahľuzy ukončené jedným alebo dvomi pevnými podlhovastými listami.
Cattleyasläktet (Cattleya) är ett växtsläkte inom familjen orkidéer med cirka 60 arter från Central- och Sydamerika. Några arter odlas som krukväxter i Sverige.
Spädcattleya (C. trianaei) är Colombias nationalblomma.
Släktnamnet hedrar Sir William Cattley, en engelsk trädgårdsman som levde på 1800-talet.
Cattleyasläktet (Cattleya) är ett växtsläkte inom familjen orkidéer med cirka 60 arter från Central- och Sydamerika. Några arter odlas som krukväxter i Sverige.
Spädcattleya (C. trianaei) är Colombias nationalblomma.
Släktnamnet hedrar Sir William Cattley, en engelsk trädgårdsman som levde på 1800-talet.
Denna växtartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Катлея — один з найбільш відомих родів орхідних, який об'єднує багато видів рослин середніх та великих розмірів, які ростуть у різних кліматичних зонах Центральної та Південної Америки: у тропіках, посушливих місцевостях, а деякі — у високогір'ях, де панує різкий перепад денних та нічних температур, холодні зими.
Коренева система катлеї є добре пристосованою до життя в природніх умовах, де одні види ростуть на деревах (епіфіти), в той час як інші — на скалистих поверхнях (літофіти). Коріння, яке буває оголеним або значно заглибленим в ґрунт, слугує для закріплення орхідеї, поглинання води у вигляді атмосферних опадів, туману або при високій вологості повітря (за допомогою веламену), а також для засвоєння корисних речовин з ґрунту або відмерлих частинок інших рослин чи тварин.
Катлея представляє собою симподіальну орхідею, псевдобульби якої мають зазвичай 1— 2 м'ясистих цупких листки.
Суцвіття верхівкове, виходить із пазухи листка та є покрите так званим «чохлом».
Квіти бувають різного розміру: від великих і до малих. Катлеї цінуються за розкішні, яскраві, декоративні квіти, які здебільшого є ароматними.
Найбільше видів катлей розташовані на східних схилах Центральних Кордильєр, які є продовженням перуанських і еквадорських Анд. Також вони розповсюджені у долинах річок Каука, Магдалена і Лос-Льянес де Сент-Хуан. Окрім тропічних лісів, катлеї ростуть і у високогірних районах, як, наприклад, Cattleya bicolor та Cattleya velutina, які зустрічаються у горах бразильського штату Мінас-Жерайс.
У 1817 році ботанік Вільям Свенсон, будучи на півночі Бразилії у провінції Пернамбуку та досліджуючи місцеву флору, відправив кілька екземплярів мохів, лишайників та епіфітних орхідей у Глазго. На прохання Вільяма Свенсона рослини передали Вільяму Каттлею — власнику першої в Англії колекції орхідей. Через декілька місяців, у листопаді 1818 року привезена із Бразилії орхідея зацвіла у його власній теплиці в Барнете (Англія). Для систематизації та опису колекції каттлей В. Свенсон залучив ботаніка Джона Ліндлі. Сенсаційне відкриття поширилося по всій Європі: вперше тропічна орхідея змогла зацвісти у Європі, до того ж у штучних умовах. У 1821 р. вийшла праця Джона Ліндлі «Антологія ботаніки» (Collectanea Botanica), у якій він описав вивчений ним епіфітний вид орхідеї та дав йому назву Cattleya labiata. Хоча, катлеї були виявлені іспанськими ботаніками раніше, а саме — у 1777 році. Надіслані з Перу та Еквадору орхідеї були доставлені у гербарій та розпаковані занадто пізно, лише у 1831 році, зате невідомою орхідеєю виявився інший вид каттлеї — Cattleya maxima.[3]
Через декілька років, у 1836 р., прихильники каттлей дізналися уже про відкриття третього виду. Джордж Грін, перебуваючи у Венесуелі, показав знайдені ним орхідеї пані Мосс, яка вирішила зробити декілька малюнків цих квітів та відправити їх ботаніку-систематику Вільяму Джексону Гукеру. Він і назвав новий вид каттлеї в честь пані Мосс — Cattleya mossiae.[4]
Температури — від порівняно низьких до високих, в залежності від виду катлеї. Для більшості оптимальна температура зимою: 12—15 °C вночі та 18—22 °C вдень. Літом до 30 °C. Невеликий спад температури до 8—10 °C не робить особливої шкоди рослині, але може затримати цвітіння. Коливання між денною та нічною температурами має бути близько 5 °C.
Регулярність поливу визначається температурою повітря та складом ґрунту. Якщо катлея посаджена у кору великої фракції, то і просихати її коріння буде швидше, ніж у корі малої фракції. Також для затримання вологи використовують мох сфагнум та кокосову стружку. Важливо зазначити, що неправильний режим поливу орхідеї часто призводить до різного роду гнилі або відмови відмови цвісти. Зазвичай рекомендують поливати катлею ораз у три дні літом та раз у два — три тижні зимою, а в період спокою просто злегка зволодувати верхній шар ґрунту за допомогою пульверизатора.
Вносити добрива краще при формуванні нової псевдобульби та під час росту квітконосу. У період спокою від удобрювання краще відмовитись. Для стимуляції цвітіння у добрива мають входити фосфор та калій.
Період спокою катлеї наступає після закінчення цвітіння. Для більшості сортів гібридних катлей він припадає на зиму, часом на осінь. У цей час рослину краще помістити у прохолодне місце, забезпечити яскравим розсіяним світлом, скоротити полив і внесення добрив.
Пересадку роблять тільки у випадку крайньої необхідності, при ущільненні чи окисленні ґрунту, при завеликому розмірі рослини відносно горщика. Горщик повинен бути достатньо тісним, а на його дні шар дернажу має складати близько 2 см. Як субстрат використовують суміш соснової кори та моху сфагнуму. Кора має бути добре промитою та зволоженою. Саджають катлею, залишаючи основу кореневища на поверхні, декілька днів не поливають.
Для розмноження зазвичай використовують спосіб поділу орхідеї. Для цього потрібно витягнути катлею із горщика та розмочити її коріння. Рослину акуратно розрізають по ризомі, при тому мінімальна кількість відрізаних псевдобульб повинна бути не менше трьох, а після проведення операції зрізи посипають вуглем. Після цього проводять посадку орхідеї так, як це було описано вище.
Серед шкідників катлеї найбільш розповсюдженими є трипси, павутинні кліщі, щитовки, попелиці (тля).
Найчастіше катлеї хворіють кореневою гниллю.
Для боротьби з шкідниками найчастіше використовують інсектициди, наприклад, аклеллік, хоча є і домашні методи боротьби, але вони не в усіх випадках надійні.
Всякого роду гнилі найчастіше є наслідком неправильного догляду, в тому числі, перезволоження ґрунту. В такому випадку рослину дістають із горщика, відрізають усі заражені гниллю частини та дезинфікують зрізи, також слід віднормувати режим поливу.
Cattleya maxima
Cattleya labiata
Cattleya mossiae
Катлея в природіх умовах
Cattleya schroederae
Cattleya lueddemanniana costera
Cattleya guttata
Орхидея каттлея Мосса - Cattleya mossiae - характеристики и уход за орхидеей в домашних условиях
The Ecological Habitat of Cattleyas
Chi Cát lan hay chi Lan hoàng hậu (danh pháp khoa học: Cattleya)[2] là một chi thực vật gồm 113 loài hoa lan phân bố từ Costa Rica đến Nam Mỹ nhiệt đới. Tên chi này do John Lindley đặt năm 1824 theo tên của William Cattley[3] là người đã nhân giống và trồng thành công loài lan Cattleya labiata. Tên viết tắt của chi này trên các tạp chí thương mại là C. Cattleya cũng là tên một liên minh hoa lan gồm các chi Brassavola, Broughtonia, Cattleya, Encyclia, Guarianthe, Laelia, Myrmecophila, Sophronitis.
_-_Edwards_vol_33_(NS_10)_pl_42_(1847).jpg)
Chi Cát lan hay chi Lan hoàng hậu (danh pháp khoa học: Cattleya) là một chi thực vật gồm 113 loài hoa lan phân bố từ Costa Rica đến Nam Mỹ nhiệt đới. Tên chi này do John Lindley đặt năm 1824 theo tên của William Cattley là người đã nhân giống và trồng thành công loài lan Cattleya labiata. Tên viết tắt của chi này trên các tạp chí thương mại là C. Cattleya cũng là tên một liên minh hoa lan gồm các chi Brassavola, Broughtonia, Cattleya, Encyclia, Guarianthe, Laelia, Myrmecophila, Sophronitis.
Состав рода не устоявшийся.
Список видов по сводке Королевских ботанических садов в Кью[8] по данным на 2009 год.
В 2010 году к роду каттлея добавлены все представители рода софронитис[9], что не отражено в списке.
Все виды рода Cattleya входят в Приложение II Конвенции CITES. Цель Конвенции состоит в том, чтобы гарантировать, что международная торговля дикими животными и растениями не создаёт угрозы их выживанию.
Приложение включает все виды, которые в данное время хотя и не обязательно находятся под угрозой исчезновения, но могут оказаться под такой угрозой, если торговля образцами таких видов не будет строго регулироваться в целях недопущения такого использования, которое несовместимо с их выживанием; а также другие виды, которые должны подлежать регулированию для того, чтобы над торговлей образцами некоторых видов из первого списка мог быть установлен эффективный контроль.[10]
Температурная группа — от холодной до теплой в зависимости от экологии вида.[11].
Для большинства видов оптимальная температура зимой: 12—15 °C ночью и 18—22 °C днём. Летом: около 18 °C ночью и ниже 30 °C днем. Несколько ночей с температурой 8—10 °C не повредят Каттлеям, хотя и могут задержать цветение[12]. Суточный перепад температур не менее семи градусов[13].
Циркуляция воздуха должна поддерживаться постоянно.
Относительная влажность воздуха зимой, при умеренной температуре: 40—60 %. В жаркую погоду влажность должна быть поднята до 70 %[12].
Освещённость 20000—50000 люкс, или около 20—30 % от полного солнца. Летом, в жару — 20 000 люкс во избежание перегрева. Зимой — 40000 люкс[12].
Каттлеи распространены в широтах, где длина светового дня не достигает ни экстремально короткой, ни экстремально длинной продолжительностей свойственных нашим широтам и где сезонные колебания температуры невелики.
Малые изменения длины дня и температуры, критичны для их цветения в их естественных условиях. Для многих видов длина дня и температура влияет на закладку цветочных почек и цветение. Для некоторых видов и гибридов Каттлей выработаны рекомендации на основании которых можно управлять цветением[12].
Наличие, количество и продолжительность периодов покоя зависит от экологии вида. Виды или гибриды, цветущие при формировании нового роста, не проявляют активности в течение нескольких месяцев после формирования корней, пока не начнется новый рост. Другие виды отдыхают несколько месяцев после формирования и вызревания нового роста до начала развития цветоносов.
Посадка в пластиковые или керамические горшки, корзинки для эпифитов, мелкие виды можно культивировать на блоке.
Существует два варианта субстрата для выращивания Каттлей: в волокнах осмунды или в субстрате состоящем из кусочков коры сосны различных фракций (от 0,5 до 5 см). Перед использованием кору замачивают или проваривают.
рН субстрата около 6,2.
Частота полива зависит от субстрата, размера горшка и температуры воздуха.
Пересадку растений осуществляют перед началом появления корней на новых побегах. После пересадки растения не поливают несколько дней то есть поврежденные при посадке корни легко подвергаются грибковым и бактериальным болезням.
При оценке качества цветов Каттлей применяется строгая система. Цвет должен быть чистым и свежим. Он может иметь тени или света, но не тусклые или грязные, а цвет губы должен, либо гармонировать с остальным цветом, либо составлять приятный контраст. Цветок должен иметь изящную аристократическую форму. Части цветка должны быть сформированы в соответствии с сортовыми признаками. У крупноцветных гибридов специально отслеживаются широкие, прямые сепалии и широкие, равные или мягко изгибающиеся петалии, не заворачивающиеся назад, и красиво рифленая губа, полностью открытая так, что видна роспись горловины. Важна фактура цветка. Пышные, восковые цветы лучше смотрятся, не поникают и не увядают более продолжительное время[12].
Приведены названия гибридных родов и их аббевиатуры; в скобках указаны названия родов растений, участвовавших в создании гибрида:
При формировании цветоноса с него стекает сок
Мартин Джонсон Хед (Martin Johnson Heade) 1819—1904
Orchideen, Passionsblumen und Kolibris
Cattleya Orchid and Three Brazilian Hummingbirds
Orchids and Hummingbird
Two Orchids in a mountain Landscape
Pink Orchids and Hummingbird
Почтовая марка СССР. 1969 г. Орхидея Каттлея
Состав рода не устоявшийся.
Список видов по сводке Королевских ботанических садов в Кью по данным на 2009 год.
Cattleya aclandiae Lindl., 1840 Cattleya amethystoglossa Linden & Rchb.f. ex R.Warner, 1862 Cattleya bicolor Lindl., 1836 Cattleya boissieri B.S.Williams, 1894 Cattleya candida (Kunth) F.Lehm., 1895 Cattleya dormaniana (Rchb.f.) Rchb.f., 1882 Cattleya dowiana Bateman & Rchb.f., 1866 Cattleya elegantissima Linden, 1881 Cattleya elongata Barb.Rodr., 1877 Cattleya forbesii Lindl., 1826 Cattleya gaskelliana (N.E.Br.) B.S.Williams, 1885 Cattleya granulosa Lindl., 1842 Cattleya guttata Lindl., 1831 Cattleya harrisoniana Bateman ex Lindl., 1836 Cattleya herbacea Rojas Acosta, 1897 Cattleya intermedia Graham ex Hook., 1828 Cattleya jenmanii Rolfe, 1906 Cattleya kerrii Brieger & Bicalho, 1976 Cattleya labiata Lindl., 1824typus Cattleya lawrenceana Rchb.f., 1885 Cattleya loddigesii Lindl., 1826 Cattleya lueddemanniana Rchb.f., 1854 Cattleya luteola Lindl., 1853 Cattleya maxima Lindl., 1833 Cattleya mendelii Dombrain, 1872 Cattleya mooreana Withner, D.Allison & Guenard, 1988 Cattleya mossiae C.Parker ex Hook., 1838 Cattleya nobilior Rchb.f., 1883 Cattleya percivaliana (Rchb.f.) O’Brien, 1883 Cattleya porphyroglossa Linden & Rchb.f., 1856 Cattleya rex O’Brien 1890 Cattleya schilleriana Rchb.f., 1857 Cattleya schofieldiana Rchb.f., 1882 Cattleya schroederae Rchb.f., 1887 Cattleya storeyi H.G.Jones, 1977 Cattleya tenuis Campacci & Vedovello, 1983 Cattleya tigrinaA.Rich., 1848 Cattleya trianae Linden & Rchb.f., 1860 Cattleya velutina Rchb.f., 1870 Cattleya violacea (Kunth) Rolfe, 1889 Cattleya walkeriana Gardner, 1843 Cattleya wallisii (Linden) Linden ex Rchb.f., 1882 Cattleya warneri T.Moore ex R.Warner 1862 Cattleya warscewiczii Rchb.f. 1854В 2010 году к роду каттлея добавлены все представители рода софронитис, что не отражено в списке.
嘉德麗雅蘭屬（学名：Cattleya），又名卡特蘭屬、加多利亞蘭屬[1]，包含約53種蘭科植物，從墨西哥到熱帶南美洲都有原生種。加多利亞蘭一般每年開花一次，花期一星期至三星期不等[1]。
嘉德麗雅蘭非常適合種植在山上，它的花期很長，每年年底10～11間開花，有時足足可以開上一個多月，且可以在花期結束後進行分枝，耐寒耐熱，非常適合養蘭新手初養。它的壽命也很長，可以長達五十年以上。
嘉德麗雅蘭屬（学名：Cattleya），又名卡特蘭屬、加多利亞蘭屬，包含約53種蘭科植物，從墨西哥到熱帶南美洲都有原生種。加多利亞蘭一般每年開花一次，花期一星期至三星期不等。
嘉德麗雅蘭非常適合種植在山上，它的花期很長，每年年底10～11間開花，有時足足可以開上一個多月，且可以在花期結束後進行分枝，耐寒耐熱，非常適合養蘭新手初養。它的壽命也很長，可以長達五十年以上。
カトレヤ（カトレアとも。Cattleya）とは中南米原産のラン科植物の1つの属、あるいはその近縁属との交配品種を含む1群の植物である。美しい花を咲かせることからよく栽培され、最も有名な洋ランである。洋ランの女王とも言われる。
非常に大輪で派手な花であり、言わば洋ランの代名詞として扱われ、現在では多くの交配種があり、栽培されている。切り花としては華麗さと高級感を演出する。名前はこの属の最初の収集者で最初に栽培で花を咲かせたWilliam Cattleyにちなみ、属の名前として献名されたものである。もともと彼が南米から送ってもらった植物の梱包材として使われていたこの着生植物に興味を持ち、栽培してみたところ予想もしなかった見事な花をつけたため、イギリスの著名な植物学者、ジョン・リンドリーが記載して献名したという逸話が伝わっている。和名としては C. labiata に対してヒノデランというのが牧野富太郎によって与えられている。花の美しさを日の出に見立てたとのこと[1]。
これ以降、カトレヤ属は洋ランの代表として注目され、四大洋ランのトップに必ず挙げられる。カトレヤの名はカトレヤ属の植物の総称として使われる。これは当然であるが、この属および近縁属との属間交配も多く行われ、それらはカトレヤの花をより美しいものにするために行われた傾向がある。そのため、それらの属間雑種にはそれ相応の名が与えられてはいるが、一般にはそれらすべてをまとめてカトレアと呼んでいる。なお、近年の分類体系の変更により、その属の境界も変遷をたどっており、カトレヤの名を冠する植物の幅も広くなった面がある。
カトレヤは着生植物であり、匍匐茎の節から出る白くて太いうどん状の根で樹皮に張り付くようにして生活する。根の表面は白いスポンジ状の死細胞からなる組織で覆われ、雨水や着生した樹木の樹皮を伝って落ちてきた水をすばやく吸収し、その後でゆっくりと内側の生きた組織で吸収する。根の生きた組織は葉緑体を持ち、光合成の能力を持つ。そのため、表面のスポンジ状の組織が水を吸って光の乱反射が起こらなくなると生きた組織が透けて見え、根全体が緑色に見える。
植物体は全体に肉厚で固い。匍匐茎はあまり伸びず数節だけ成長した後にすぐに立ち上がり、多肉質の偽球茎（バルブ）となる。偽球茎はこん棒状でやや偏平・数節からなるが、そのうちの1節だけが長く発達し、先端には1枚だけ或いは2枚の葉をつけ、これは同じ個体でも個々の偽球茎で変異があることがある。そのため、偽球茎の先端の葉が1枚だけの場合、一見するとやたらごつい葉柄を持つ1枚の葉のようにも見える。しかし茎である証拠に、花は偽球茎の先端の葉の根元の内側（腋芽）から出る。偽球茎には多量の水分や栄養分が蓄えられ、間欠的にしか水が得られない樹上の環境に耐えられるようになっている。偽球茎と葉は何年間もの寿命を持ち、株全体で常に数本の偽球茎を持っており、古い偽球茎では葉が枯れて落ちてもなお余命を保ち、水分と栄養分の貯蔵器官として機能している。
成長期になると匍匐茎と偽球茎の境界部の節の腋芽が成長を開始し、新しい偽球茎が立ち上がり葉が伸び始める頃に新しい匍匐茎から新しい根が伸張して樹皮に固着する。この成長期の根の先端部はまだスポンジ状の死んだ組織が分化していないため、みずみずしい緑色をしている。
花は偽球茎の先端から出て1～数輪つく。ただしワルケリアナ（Cattleya walkeriana）は葉を生じない特別な偽球形を生じてその先端で開花する。外花被はやや細い楕円形、側弁は幅広い楕円形、唇弁の基部は蘂柱を包むように両端が上に曲がって筒状になり、先の方では卵形に広がり、周囲はひだになってうねり、中央は濃く色づくものが多い。花びらは大きく開き、正面を向く。色は白からピンク系のものが多く、非常に華やかで美しい。
中南米のコロンビア、ベネズエラ、ブラジル、エクアドルなどに分布し、特にアンデス山脈などの標高100m～1500m程度の森林地帯に産する。着生植物であり、木の樹皮に付着して生活する。
The Plant ListにてAcceptedとされている種は以下の通り[2]
発見の当初よりその美しさのためによく栽培され、また、新たな種の発見に努めるものも多かった。近縁属との間の属間交配も行われ、多くの品種がある。ただし、それらの名前には複雑な経緯と変遷がある。そのため文献やラベルには混乱がある場合がある。
20世紀末まで、野生種は40種ばかり知られ、それらを元にした品種改良も行われ、多くの交配品種がつくられた。近縁の属であるレリア属（Laelia）・ブラッサボラ属（Brassavola）・ソフロニティス属（Sophronitis）との間でも交配が行われている。これらの属とカトレヤ属を含む4属の間では属間交配による雑種も稔性を持つものが多く、3属間雑種や4属間雑種も作られている。それらはカトレヤの花の色や形の範囲を広げることを目指して行われ、一般にはすべてカトレアと認識されている。それらの系統は以下のような名称および略称で示された。
ところが、21世紀に入って生物分類学において分子系統による見直しが行われており、この類の分類体系にも大きく手が入った。2009年までの変更は以下の通り。
以下に大場監修(2010)より、上記の群に関する交配属を上げておく[3]。ただし、特にエピデンドラム属（Epidendrum）との交配品には、外見的にずいぶん異なるものがあり、それらは必ずしもカトレアとは認識されていない例もある。学名の後ろ括弧内は略称。
カトレヤ（カトレアとも。Cattleya）とは中南米原産のラン科植物の1つの属、あるいはその近縁属との交配品種を含む1群の植物である。美しい花を咲かせることからよく栽培され、最も有名な洋ランである。洋ランの女王とも言われる。
카틀레야(Cattleya)는 난초과의 여러해살이 화초로 중남미 대륙이 원산지이며 자생지에서는 나뭇가지에 붙어서 자란다. 카틀레야는 크고 화려한 꽃을 가진 서양란의 하나로, 다른 꽃들을 압도할 만한 모습을 지니고 있어서 난뿐만 아니라 모든 꽃의 여왕이라 해도 손색이 없다. 수만 종이나 되는 많은 품종이 있으며, 꽃색깔은 흰색, 붉은색, 분홍색, 황색 등 매우 다양하며, 특히 교배종 가운데는 꽃받침조각, 꽃잎 및 순판 등의 색깔이 각양각색이다. 보통 지름이 15-18cm인 커다란 꽃이 2-3개씩 달리지만 작은 꽃이 10여 개씩 피는 것도 있다. 춘하추동의 각 계절에 따라 피는 것과 두 계절에 걸쳐서 피는 것 등이 있으므로 품종을 잘 택하면 연중 꽃을 볼 수 있다. 카틀레야는 13-15°C 이상 되는 온실에서 가꾸는 것이 알맞다. 한 번에 주는 물은 1-2컵이 알맞으며, 겨울에는 1주일에 2회, 봄·가을에는 2-3일에 1회를 주며, 여름에는 매일 물을 주어야 한다. 새싹이 5cm쯤 자라면 깻묵과 뼛가루를 섞은 유기질 거름을 작은 숟갈로 하나쯤을 한 달에 한 차례 준다. 새 잎이 자라기 시작하면 거름을 주지 않는다. 겨울에 10°C 이상을 유지할 수 있는 온실에서 잘 자라고 실생(實生)과 포기나누기로서 증식시킨다. 분갈이의 시기는 꽃이 지고 새로운 덩이줄기가 굳어진 다음이 좋으며 엄동시기와 폭염시기를 피하는 것이 좋다.
_-_Edwards_vol_33_(NS_10)_pl_42_(1847).jpg)
_Lindl.,_Gard._Chron._1853-_774_(1853)_(34069737395).jpg)
_-_Edwards_vol_33_(NS_10)_pl_42_(1847).jpg)
_-_Edwards_vol_33_(NS_10)_pl_42_(1847).jpg)
_-_Edwards_vol_33_(NS_10)_pl_42_(1847).jpg)
_-_Edwards_vol_33_(NS_10)_pl_42_(1847).jpg)
_-_Bot._Reg._14_pl._1172_(1828).jpg)
Commons ponúka multimediálne súbory na tému 
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému 
.JPG)
_pl_48_(1840).jpg)
.jpg)
_pl_1_(1842).jpg)
_-_Edwards_vol_33_(NS_10)_pl_42_(1847).jpg)
_pl_1_(1846).jpg)
).jpg)
