الأسماء في صفحات التنقل
Ictalurus furcatus és una espècie de peix de la família dels ictalúrids i de l'ordre dels siluriformes.
Els mascles poden assolir els 165 cm de llargària total i els 68 kg de pes.[5][6][7]
Es troba des de les conques dels rius Mississippi, Missouri i Ohio fins al nord de Guatemala.[5]
Ictalurus furcatus és una espècie de peix de la família dels ictalúrids i de l'ordre dels siluriformes.
Der Blaue Katzenwels (Ictalurus furcatus) ist eine der größten Fischarten aus der Familie der Katzenwelse (Ictaluridae) in Nordamerika. Der wissenschaftliche Name leitet sich von den griechischen Wörtern ἰχθύς (ichthýs) ("Fisch") und αἴλουρος (ailouros) („Katze“) sowie dem lateinischen furcatus („gabelförmig“: Schwanzflosse) ab.[1] Die Art wird kommerziell und von Sportanglern befischt und auch in Aquakultur gezogen.
Der Blaue Katzenwels erreicht eine Länge von bis zu 135 Zentimeter und ein Gewicht von durchschnittlich 10 bis 20 Kilogramm. Das bestätigte Höchstgewicht liegt bei 65 Kilogramm, aus dem 19. Jahrhundert liegt ein Bericht über ein gefangenes Tier mit über 170 Kilogramm vor.[2] Der Körper ist mäßig kräftig, langgestreckt mit abgerundetem Kopf. Der Rücken ist bei jüngeren Tieren blass graublau bis oliv gefärbt, die Flanken sind silbriggrau. Nur die Population im Rio Grande weist dunkle Flecken auf Rücken und Seiten auf. Der Bauch ist gräulich-weiß. Ausgewachsene Tiere weisen ein steil abfallendes Rückenprofil, eine blau-schwarze Rückenfärbung und einen silbrig-blauen Bauch auf. Die Flossen sind hell bis auf die deutlich gegabelte Schwanzflosse, welche einen dunklen Rand aufweist. Das Maul ist unterständig, die Barteln am Unterkiefer sind weiß.
Die Rückenflosse weist sechs Weichstrahlen auf, die Afterflosse 30 bis 36, die Brustflossen 8 bis 10 und die Bauchflossen acht. Die Schwimmblase hat eine vordere und zwei seitliche Kammern. Das Zahnband am Zwischenkieferbein ist nicht seitlich nach hinten ausgezogen.
Vom sehr ähnlichen Getüpfelten Gabelwels (Ictalurus punctatus) unterscheidet sich der Blaue Katzenwels durch die meist fehlenden Flecken und die höhere Zahl an Weichstrahlen der Afterflosse.
Allgemein besteht die Hauptnahrung dieser Raubfische aus kleinen wirbellose Tieren und Fischen. Gelegentlich werden auch Frösche, Garnelen und Krebstiere verspeist. Einige Populationen ernähren sich in erster Linie von Fischen, besonders von kleinen Elritzen. Küstennahe Populationen hingegen bevorzugen die Ernährung durch die Sardelle Anchoa mitchilli. Andere Populationen fressen Larven der Libellen, der Schlammfliegen, der Zuckmücken und der Eintagsfliegen. Es sind drei verschiedene Ernährungsstadien während der Entwicklung bekannt. Solange die Blauen Katzenwelse kleiner als 10 Zentimeter sind fressen sie Zooplankton, vor allem Ruderfußkrebse. Bei einer Körpergröße zwischen 10 und 24 Zentimeter verspeisen sie wirbellose Tiere (Krabben, Muscheln, Schnecken), bodenbewohnende Fische und anderes organisches Material. Ab einer Körpergröße von 24 Zentimeter beginnen die Fische größere Fische und größere wirbellose Tiere zu fressen. Zudem beginnen die Fische ab diesem Zeitpunkt auch Nachts auf Nahrungssuche zu gehen. Besonders aktiv sind sie in dem Zeitraum zwischen Mitternacht und Sonnenaufgang.
Blaue Katzenwelse sind Süßwasserfische welche vorwiegend in großen Flüssen aber auch in Nebenflüssen anzutreffen sind, wo sie sich in tieferen Flussgebieten aufhalten. Sie kommen aber auch in Teichen, Seen und großen Stauseen vor. Im Sommer schwimmen sie stromaufwärts um in kühlere Gebiete zu gelangen. Im Winter, wenn sie wärmere Gebiete suchen schwimmen sie stromabwärts. Generell leben die Fische in fließendem Wasser und auch in Stromschnellen. Dabei beträgt die Wassertemperatur zwischen 10 und 22 °C. Der bevorzugte pH-Wert liegt zwischen 6,6 und 8,4. Die Tiere vertragen unter anderem auch Brackwasser, jedoch nicht so gut wie etwa der Weiße Katzenwels. Die Gewässerböden in denen sie sich aufhalten können sandig, felsig und auch kiesig sein. Schlammige Böden meiden die Fische. In den Mündungsgebieten verschiedener Flüsse im Golf von Mexiko, im Ohio River, im Platte River und im Missouri River sind die Tiere heimisch anzutreffen. In Texas sind die Fische außer im nordwestlichen Teil des Staates fast überall verbreitet. Hier wären vor allem der Colorado River, der Nueces River und der Brazos River zu nennen. Weit verbreitet sind die Fische auch im Mississippi River und seinen Nebenflüssen. Durch künstliche Verbreitung sind die Fische in Guatemala, Minnesota, im Rappahannock River und in Mexiko ebenfalls anzutreffen. Früher konnte man die Fische auch im Iowa River und im Keokuk antreffen, dies wird jedoch heutzutage durch Dämme verhindert.[3] Die Art kommt im subtropischen Nordamerika im Mississippi, Missouri und Ohio vor, sowie entlang der Golfküste in Mexiko und im Norden Guatemalas.
Die Fische werden meist mit einer Größe von etwa 60 Zentimeter geschlechtsreif. Sie laichen von April bis Juni, wozu sie in ruhige Gewässerpartien einwandern. Der Laich wird in Nester abgelegt und vor Räubern bis zum Schlüpfen der Jungtiere bewacht. Ausgewachsene Weibchen können bis zu 200.000 Eier legen, teilweise auch mehr. Die Verdopplungszeit der Population wird auf 4,5 bis 14 Jahre geschätzt.
Der Blaue Katzenwels (Ictalurus furcatus) ist eine der größten Fischarten aus der Familie der Katzenwelse (Ictaluridae) in Nordamerika. Der wissenschaftliche Name leitet sich von den griechischen Wörtern ἰχθύς (ichthýs) ("Fisch") und αἴλουρος (ailouros) („Katze“) sowie dem lateinischen furcatus („gabelförmig“: Schwanzflosse) ab. Die Art wird kommerziell und von Sportanglern befischt und auch in Aquakultur gezogen.
The blue catfish (Ictalurus furcatus) is the largest species of North American catfish, reaching a length of 165 cm (65 in) and a weight of 68 kg (150 lb). The typical length is about 25–46 in (64–117 cm). The fish can live to 20 years. The native distribution of blue catfish is primarily in the Mississippi River and Louisiana drainage systems, including the Missouri, Ohio, Tennessee, and Arkansas Rivers, The Des Moines River in South Central Iowa, and the Rio Grande, and south along the Gulf Coast to Belize and Guatemala.[2] These large catfish have also been introduced in a number of reservoirs and rivers, notably the Santee Cooper lakes of Lake Marion and Lake Moultrie in South Carolina, the James River in Virginia, Powerton Lake in Pekin, Illinois, and Lake Springfield in Springfield, Illinois. This fish is also found in some lakes in Florida.[3] The fish is considered an invasive pest in some areas, particularly the Chesapeake Bay. Blue catfish can tolerate brackish water, and thus can colonize along inland waterways of coastal regions.[4]
On June 18, 2011, Nick Anderson of Greenville, North Carolina reeled in a 143-lb blue catfish from John Kerr Reservoir, more commonly known as Buggs Island Lake, on the Virginia-North Carolina border. On June 22, 2011, the Virginia Department of Game and Inland Fisheries certified the blue catfish as the state's largest, setting a new state record.[5] The fish had a length of 57 in (145 cm) and a girth of 47 in (120 cm).
On February 7, 2012, a 136-lb blue catfish was caught on a commercial-fishing trot line in Lake Moultrie, one of the two Santee Cooper lakes, near Cross, South Carolina. It was 56 inches long. The fish is the largest blue catfish ever weighed on a certified scale in South Carolina, but it is not eligible for state record certification because it was not caught on a rod and reel.
On July 20, 2010, a yet-to-be-certified new world record blue catfish was caught by Greg Bernal of Florissant, Missouri, on the Missouri River. Greg's girlfriend, Janet Momphard, a nurse from St. Charles, helped land the world-record fish. The record catfish weighed in at 130 lb. It was 57 in long and 45 in around. The previous angling world record, 124 lb, was caught by Tim Pruitt on May 22, 2005, in the Mississippi River.[6][7] This record broke the previous blue catfish record of 121.5 lb caught from Lake Texoma, Texas.
On April 7, 2022, Eugene Cronley of Brandon, Mississippi caught a 131 pound specimen near Natchez, Mississippi. Cronley used a rod and reel, using skipjack herring bait.[8]
Extreme hand-lining expert Zachary Gustafson holds the record for hand-lining in a 107-lb blue catfish on 15-lb-test braided line. The catfish was pulled in on June 5, 2015 on the Potomac River. The record-setting catfish was pulled in using a sausage with a circle hook.[9]
The Indiana record for a blue catfish was set in 1999 by Bruce Midkiff. The fish was caught in the Ohio River and weighed 104 lb.[10]
Blue catfish are often misidentified as channel catfish. Blue catfish are heavy bodied, blueish gray in color, and have a dorsal hump.[11] The best way to tell the difference between a channel catfish and a blue catfish is to count the number of rays on the anal fin. A blue catfish has 30–36 rays, whereas a channel catfish has 25–29.[11] Blue catfish also have barbels, a deeply forked tail, and a protruding upper jaw.[11]
Blue catfish are opportunistic predators and eat any species of fish they can catch, along with crawfish, freshwater mussels, frogs, and other readily available aquatic food sources. Catching their prey becomes all the more easy if it is already wounded or dead, and blue catfish are noted for feeding beneath marauding schools of striped bass in open water in reservoirs or feeding on wounded baitfish that have been washed through dam spillways or power-generation turbines. Blue catfish are one of the only species of fish in the Mississippi river basin able to eat adult Asian carp.[12]
The ability of the blue catfish to tolerate a wide range of climates and brackish water has allowed it to thrive in Virginia's rivers, lakes, tributaries, and the Chesapeake Bay. Unfortunately, the relatively low mortality rate, large body size, wide range of species preyed upon, and success as a predator has resulted in the blue catfish being considered a problematic invasive species in Virginia. Since their introduction in Virginia waters in the 1970s,[13] blue catfish populations have exploded. Recent electrofishing studies have documented capture rates in excess of 6,000 fish/hr,[13] whereas studies from the native range show peak electrofishing capture rates of 700 fish/hr.[14] Clearly, blue catfish are a dominant species within the freshwater and oligohaline portions of Virginia's tidal rivers. The introduction of blue catfish in Virginia's tidal rivers was thought to have negative impacts on anadromous American shad, blueback herring, and alewife; however, predation of these species by blue catfish has been demonstrated to be minimal.[15] Much of the narrative that has been built around the species as a dangerous apex predator in the Chesapeake Bay is simply not true. Researchers from Virginia Tech have found the species to be mostly herbivorous and omnivorous, with diets consisting largely of hydrilla and Asian clams, both of which are invasive to the Chesapeake Bay.[16] Blue catfish do eat blue crabs with some regularity, which is problematic because blue crabs represent the most valuable fishery in the Chesapeake Bay.[17]
The blue catfish (Ictalurus furcatus) is the largest species of North American catfish, reaching a length of 165 cm (65 in) and a weight of 68 kg (150 lb). The typical length is about 25–46 in (64–117 cm). The fish can live to 20 years. The native distribution of blue catfish is primarily in the Mississippi River and Louisiana drainage systems, including the Missouri, Ohio, Tennessee, and Arkansas Rivers, The Des Moines River in South Central Iowa, and the Rio Grande, and south along the Gulf Coast to Belize and Guatemala. These large catfish have also been introduced in a number of reservoirs and rivers, notably the Santee Cooper lakes of Lake Marion and Lake Moultrie in South Carolina, the James River in Virginia, Powerton Lake in Pekin, Illinois, and Lake Springfield in Springfield, Illinois. This fish is also found in some lakes in Florida. The fish is considered an invasive pest in some areas, particularly the Chesapeake Bay. Blue catfish can tolerate brackish water, and thus can colonize along inland waterways of coastal regions.
Ictalurus furcatus es una especie de peces de la familia Ictaluridae en el orden de los Siluriformes.
• Los machos pueden llegar alcanzar los 165 cm de longitud total y los 68 kg de peso.[1][2][3]
Se encuentra desde las cuencas de los ríos Mississippi, Missouri y Ohio hasta el norte de Guatemala, y en algunas partes de México.
Ictalurus furcatus es una especie de peces de la familia Ictaluridae en el orden de los Siluriformes.
Ictalurus furcatus Ictalurus generoko animalia da. Arrainen barruko Ictaluridae familian sailkatzen da.
Ictalurus furcatus Ictalurus generoko animalia da. Arrainen barruko Ictaluridae familian sailkatzen da.
Ictalurus furcatus
Le Poisson-chat bleu (Ictalurus furcatus) est une espèce de poissons-chats d'eau douce de la famille des Ictaluridés originaire d'Amérique du Nord.
L'actuel record du monde de la pêche à la ligne est de 56,2 kg et a été capturé par Tim Pruitt le 22 mai 2005, dans le fleuve Mississippi.
Le Poisson-chat bleu est distribué principalement dans le fleuve Mississippi, y compris ses affluents du Missouri, de l'Ohio, du Tennessee et de l'Arkansas. Ces grands poissons-chats ont également été introduits dans un certain nombre de lacs et de rivières, notamment les lacs de Santee Cooper, lac Marion et le lac Moultrie, en Caroline du Sud et de la James River en Virginie, aussi dans le lac Powerton à Pékin Illinois.
Le poisson-chat bleu est un prédateur opportuniste et mange toutes les espèces de poissons qu'il peut attraper: des écrevisses, moules d'eau douce, des grenouilles, et d'autres ressources alimentaires aquatiques disponibles. Il attrape ses proies facilement, si elle est déjà blessée ou morte.
Ictalurus furcatus
Le Poisson-chat bleu (Ictalurus furcatus) est une espèce de poissons-chats d'eau douce de la famille des Ictaluridés originaire d'Amérique du Nord.
L'actuel record du monde de la pêche à la ligne est de 56,2 kg et a été capturé par Tim Pruitt le 22 mai 2005, dans le fleuve Mississippi.
Il pesce gatto azzurro (Ictalurus furcatus Valenciennes, 1840) chiamato anche pesce gatto blu, è un pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia Ictaluridi dell'ordine Siluriformes.
Il pesce gatto azzurro ha il suo areale originario nei bacini del Mississippi compreso il Missouri, nell'Ohio, nel Tennessee e nell'Arkansas. Questa specie è stata introdotta in numerosi laghi artificiali e fiumi, ad esempio i laghi di Santee Cooper. il Lago Marion e il Lago Moultrie in Carolina del Sud, il James in Virginia e il Lago Powerton in Pekin (Illinois).
È una delle più grandi specie di pesce gatto nordamericane e arriva a una lunghezza di 165 cm e un peso di 68 kg.
Ha dieta carnivora: si nutre di insetti, invertebrati, molluschi bivalvi e pesci. Gli esemplari più grandi si nutrono anche di piccoli roditori (Peromyscus).
Viene pescato per le sue carni, di grande interesse commerciale in America. È preda ambita di pesca sportiva.
Date le sue grandi dimensioni, è ospite solamente di alcuni acquari pubblici.
Il pesce gatto azzurro (Ictalurus furcatus Valenciennes, 1840) chiamato anche pesce gatto blu, è un pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia Ictaluridi dell'ordine Siluriformes.
Ictalurus furcatus is een straalvinnige vissensoort uit de familie van Noord-Amerikaanse katvissen (Ictaluridae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1840 door Valenciennes.
Bronnen, noten en/of referenties
Multimedia w Wikimedia Commons Sumik błękitny[3] (Ictalurus furcatus) – inwazyjny gatunek słodkowodnej ryby sumokształtnej z rodziny sumikowatych (Ictaluridae), często mylony z sumikiem kanałowym i z Ictalurus lupus. Jeden z największych (obok Pylodictis olivaris) przedstawicieli tej rodziny.
Występuje w Ameryce Północnej – na terenach Meksyku i Stanów Zjednoczonych, w dorzeczu Missisipi, Rio Grande i w rzekach wybrzeża Zatoki Meksykańskiej. Celowo introdukowany w wielu miejscach[2], w tym w południowej Rosji[4] i w Chinach[5]. Preferuje czyste wody o silnym nurcie[6].
Korpus umiarkowanie masywny, wydłużony. Głowa zaokrąglona. Żuchwa nie wystaje poza szczękę. Płetwa ogonowa głęboko wcięta. Grzbiet niebieskoszary, boki srebrzystoszare, a brzuszna strona ciała szarobiała. W czasie tarła ciało samców nabiera ciemnoniebieskiego koloru.
Podobne do tego gatunku sumik kanałowy (Ictalurus punctatus) i I. lupus mają na ciele ciemne cętkowanie. Liczba promieni w płetwie odbytowej sumika kanałowego wynosi 24–29[7]. I. lupus ma ich zwykle mniej niż 25, a sumik błękitny 30–36[8].
Ictalurus furcatus dorasta do 165 cm długości całkowitej i masy 68 kg[6].
Jest gatunkiem charakterystycznym dla wód głębokich w głównych kanałach i rozlewiskach średnich i dużych rzek, nad dnem mulistym, piaszczystym lub żwirowym. W ciągu dnia przebywa na dnie, natomiast nocą żeruje w wodzie o szybszym nurcie, a w zamkniętych zbiornikach w strefie przybrzeżnej. Ikra jest składana w zbudowanym przez samca gnieździe, zlokalizowanym pod kłodami, na brzegu rzeki, w basenach lub rozlewiskach[2].
Młode osobniki żywią się zooplanktonem. Później zaczynają zjadać denne bezkręgowce, a dorosłe sumiki stają się drapieżnikami zjadającymi każdą rybę, którą zdołają złapać[5].
Gatunek poławiany komercyjnie i przez wędkarzy, hodowany w akwakulturach jako ryba konsumpcyjna.
Mięso tego sumika jest sprzedawane świeże i mrożone. Sporządzane na różne sposoby, m.in. smażone i pieczone[6].
Sumik błękitny bywa prezentowany w akwariach publicznych[6].
Sumik błękitny (Ictalurus furcatus) – inwazyjny gatunek słodkowodnej ryby sumokształtnej z rodziny sumikowatych (Ictaluridae), często mylony z sumikiem kanałowym i z Ictalurus lupus. Jeden z największych (obok Pylodictis olivaris) przedstawicieli tej rodziny.
Є одним з найбільших представників своєї родини, досягає 165 см при вазі 68 кг. Середня довжина становить близько 60 см при вазі від 4 до 9 кг. Голова помірно велика, масивна, округла. Його верхня щелепа помітно нависає над нижньою. Має 4 пари вусиків на морді, що надає рибі специфічний вигляд. Має видовжений, стрункий, дещо сплощений з боків тулуб з глибоким виїмчастим хвостовим плавцем. З віком починає більше рости в ширину, ніж в довжину, через що великі особини часто мають форму відносно короткого і товстого «цурпалки-барила». Плавальний міхур має передню і дві бічні камери. Спинний плавець різко видається догори, з 6 м'якими променями. Анальний плавець рівний з 30—35 променями, які розташовуються паралельно один до одного. Черевні з 8—9 променями, червні — 8.
Забарвлення залежить від ваги і віку. При досягненні ваги більш ніж 5 кг сом набуває блідо-блакитне забарвлення на спині і з боків, що поступово переходить в срібно-білий на черевці. Мальки завдовжки 5—10 см найчастіше прозорі і непомітні у воді, особини завдовжки 25-45 см, зазвичай, білі або сріблясто-білі, за що цей сом отримав другу назву. На відміну від інших ікталурів не має плям.
Воліє до відкритих водойм, великих каналів, заплав, річок, де дно галькове або піщане. Є водойми з великою популяцією блакитного сома, які мають мулисте дно. Полюбляє глибокі місця зі слабкою і середньою течією, але при цьому також може жити в річках зі швидкою течією, де гравійне або кам'янисте дно. Водночас досить непогано переносить солону воду і може виростати в прибережних водах, де солоність не перевищує 8 ‰.
Є переважно донною рибою, яка в зрілому віці веде самітний спосіб життя. Росте досить швидко, особливо після того, як починає їсти рибу. Швидке зростання спостерігається у великих озерах, існує залежність між віком і розмірами риби. Зростання риби в річках і штучних водоймах може бути також швидким при наявності достатньої кількості їжі. Оскільки зростання і розвиток залежить від температури води (від 10 до 22 °C), різноманітної та якісної їжі, найбільшого свого розвитку він досягає в південних регіонах.
Цей ікталур з усіх риб родини найбільш схильний до міграції. Він піднімається вгору по річці навесні і скочується вниз восени. У теплу пору року воліє триматися в не дуже глибоких місцях, після настання холодів переміщається значно глибше.
Є практично усеїдним. Основу його раціону складають всілякі види річкових тварин, зокрема риб, водних комах, річкових крабів, раків і усі можливі види молюсків. Уподобання в їжі сильно залежать від місця проживання. Так, в каліфорнійських водосховищах воліє живиться молюсками Corbicula fluminea. Також живлення залежить від розміру риби. Дрібні особини полюють на дрібних безхребетних, чередні і великі особини їдять рибу і великих безхребетних.
Досягає статевої зрілості при розмірі близько 60 см. Нерест триває з квітня до червня, Яйця вкладаються в гніздах і охороняються від хижаків до вилуплення молодняку. Дорослі самиці можуть відкласти до 200 тис. ікринок, іноді більше. Час подвоєння популяції оцінюється від 4,5 до 14 років.
Тривалість життя становить 20 років.
Цьому ікталура ловлять насамперед потужними донними снастями з берега та човна. Рибальство залежить від того, в яку пору року вона почалася. Навесні, коли він досить обережний, його краще ловити на шматочок м'яса, виповзків або на ракову шийку. Другий весняний період — це час перед нерестом, коли блакитний ікталур стає дуже ненажерливим і найкраще ловиться на живця, також цілком підійдуть жаба або п'явка. Влітку, після закінчення нересту, втрачає обережність і починають їсти все, що попадеться. У цей період також краще використовувати живця. Восени, перед тим, як цей сом піде на глибину, можна спробувати зловити його на жабу, п'явку або шматочки м'яса.
Для лову також використовують спінінг. Переважно застосовують джигову техніку, а ловля ведеться на досить важкі приманки. Іноді можна використовувати плаваючий глибоководний воблер, застосовуючи при цьому повільні проводки. Вночі можна рибалити з поппером, який попередньо обробляють атрактантом, щоб залучити ікталура, який чутливий до запахів.
Широко поширений в південних і центральних штатах США, обмежений басейном річки Міссісіпі (особливо багато в річках Міссурі, Теннессі, Арканзас, Огайо), річкою Ріо-Гранде (Техас) і узбережжям Мексиканської затоки до Белізу та Гватемали.
Його також інтрудуктовано до водойм і річок, зокрема озер Маріон і Моултре в Південній Кароліні, річки Джеймс в Вірджинії, озерах Павертон в місті Пекін та Спрінгфілд в місті Спрінгфілд (обидва — штат Іллінойс), деяких озерах Флориди.
Ictalurus furcatus (tên trong tiếng Anh: Blue catfish - "cá nheo lục") là một trong các loài cá da trơn lớn nhất Bắc Mỹ, thuộc họ Ictaluridae. Nó giống với loài cá da trơn Ictalurus punctatus có quan hệ gần, nhưng nhỏ hơn, thiếu đốm và có vây đuôi với chẽ đuôi nông hơn. Nó được tìm thấy ở Mexico và Hoa Kỳ. Loài cá này dài 165 cm và nặng 68 kg. Loài cá này phân bố chủ yếu trong hệ thống thoát nước sông Mississippi, Missouri, Ohio, Tennessee, và sông Arkansas[2]. Chúng cũng đã được du nhập đến một số hồ chứa và sông, đặc biệt là các hồ Santee Cooper và hồ Marion và hồ Moultrie ở South Carolina, sông James ở Virginia, và Powerton hồ Pekin, Illinois. Loài cá này là loài động vật ăn thịt cơ hội và sẽ ăn bất kỳ loài cá nào mà chúng có thể bắt, cũng như tôm càng, trai nước ngọt, ếch, và các nguồn thực phẩm thủy sinh khác có sẵn, một số con các nheo lục từng tấn công các thợ lặn.
Bài viết chủ đề bộ Cá da trơn này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Ictalurus furcatus (tên trong tiếng Anh: Blue catfish - "cá nheo lục") là một trong các loài cá da trơn lớn nhất Bắc Mỹ, thuộc họ Ictaluridae. Nó giống với loài cá da trơn Ictalurus punctatus có quan hệ gần, nhưng nhỏ hơn, thiếu đốm và có vây đuôi với chẽ đuôi nông hơn. Nó được tìm thấy ở Mexico và Hoa Kỳ. Loài cá này dài 165 cm và nặng 68 kg. Loài cá này phân bố chủ yếu trong hệ thống thoát nước sông Mississippi, Missouri, Ohio, Tennessee, và sông Arkansas. Chúng cũng đã được du nhập đến một số hồ chứa và sông, đặc biệt là các hồ Santee Cooper và hồ Marion và hồ Moultrie ở South Carolina, sông James ở Virginia, và Powerton hồ Pekin, Illinois. Loài cá này là loài động vật ăn thịt cơ hội và sẽ ăn bất kỳ loài cá nào mà chúng có thể bắt, cũng như tôm càng, trai nước ngọt, ếch, và các nguồn thực phẩm thủy sinh khác có sẵn, một số con các nheo lục từng tấn công các thợ lặn.
二名法 Ictalurus furcatus
蓝鲶鱼，学名长鳍真鮰，為輻鰭魚綱鯰形目北美鯰科的其中一種，是北美洲数量最多的一种鲶鱼。它主要分布在密西西比河，其间省份包括密苏里、俄亥俄、田纳西和阿肯色的河里。这些蓝鲶鱼被大量的引进到水库和河流中。值得一提的是，南卡罗来纳的马里恩湖的附湖——桑迪卡普尔湖、莫尔特里湖和弗吉尼亚的詹姆斯河，还有伊利诺斯培进的波尔顿湖，都比较有名，體長可達165公分，其息在水深、沙石底質的湖泊、溪流，屬肉食性，可做為食用魚或觀賞魚。
.jpg)
