الأسماء في صفحات التنقل
Cerastium fontanum ye una herbal de la familia de les cariofilacees.
Yerba viviega o bienal. Tarmos ascendentes, pelosos, de (5-)10-30(-40) cm de llargor. Fueyes sésiles, opuestes, llanceolaes o ovaes d'hasta 25(-35) mm de llargor. Flores dispuestes en visos paucifloras; 5 sépalos ováu-llanceolaos, d'hasta 7 mm de llargor; 5 pétalos blancos, raramente ausentes, iguales o daqué más llargos que los sépalos, fondamente bífidos; 10 estames; 5 estilos. Frutu en cápsula ablonga curvada nel ápiz. Floria en primavera y branu.[1]
Frecuente nos manantiales y regueros hasta los 1800 msnm.
Europa. Asia templada, norte d'África, Islles Canaries, Azores y Madeira.[2]
Cerastium fontanum describióse por Johann Christian Gottlob Baumgarten y espublizóse en Enumeratio Stirpium Transsilvaniae 1: 425. 1816.[3]
Númberu de cromosomes de Cerastium fontanum (Fam. Caryophyllaceae) y táxones infraespecíficos: Cerastium fontanum subsp. hispanicum Gartner: 2n=144[4]
Cerastium: nome xenéricu que provién del griegu: keras (= cuernu), probablemente refiriéndose a la forma de los frutos del xéneru. Foi llatinizáu más tarde pol botánicu alemán Johann Jacob Dillenius (1684-1747) y depués, eventualmente asumida por Carlos Linneo en 1753.
fontanum: epítetu llatín que significa "de manantial, fonte"[5]
.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Cerastium fontanum ye una herbal de la familia de les cariofilacees.
Deugotyledon ac un o deulu'r 'pincs' fel y'u gelwir ar lafar gwlad yw Clust-y-llygoden gulddail sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Caryophyllaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Cerastium fontanum a'r enw Saesneg yw Common mouse-ear.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Clust Llygoden Culddail, Clust y Llygoden, Cornwlydd Cyffredin, Cornwlyddyn, Corn-wlyddyn Culddail, Gwlydd y Dom, Gwlydd yr leir, Gwlyddyn Blewog, Llysiau y Dom.
Caiff ei dyfu'n aml mewn gerddi oherwydd lliw'r planhigyn hwn. Mae'r dail wedi'i gosod gyferbyn a'i gilydd.
Deugotyledon ac un o deulu'r 'pincs' fel y'u gelwir ar lafar gwlad yw Clust-y-llygoden gulddail sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Caryophyllaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Cerastium fontanum a'r enw Saesneg yw Common mouse-ear. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Clust Llygoden Culddail, Clust y Llygoden, Cornwlydd Cyffredin, Cornwlyddyn, Corn-wlyddyn Culddail, Gwlydd y Dom, Gwlydd yr leir, Gwlyddyn Blewog, Llysiau y Dom.
Caiff ei dyfu'n aml mewn gerddi oherwydd lliw'r planhigyn hwn. Mae'r dail wedi'i gosod gyferbyn a'i gilydd.
Almindelig Hønsetarm (Cerastium fontanum) er en 6-15 cm høj urt, der vokser i vejkanter, enge og på overdrev og agerjord.
Almindelig Hønsetarm er en én- eller flerårig, urteagtig plante med opstigende vækstform. Stænglerne er for det meste hårede, men helt glatte planter kan forekomme. Bladene er modsat stillede, ovale til elliptiske med hel rand.
Blomstringen sker løbende hen gennem vækstperioden, men kraftigst maj-august. Blomsterne er samlet i endestillede kvaste, hvor de enkelte blomster har hvide kronblade, som kun lige når bægerbladenes længde. Frugten er en kapsel med mange frø.
Rodnettet er ret svagt udviklet. Planten danner vegetative, rodslående skud fra sidst på sommeren.
Højde x bredde og årlig tilvækst: 0,10 x 0,05 m (10 x 5 cm/år).
Almindelig Hønsetarm er almindelig over hele Danmark, hvor den findes på lysåbne steder: vejkanter, marker, haver og enge. Planten er et udbredt ukrudt. I kornafgrøder er planten normalt ikke et problem, men i frømarker med almindelig rapgræs og engrapgræs er frøene vanskelige at rense fra.[1]
Almindelig Hønsetarm (Cerastium fontanum) er en 6-15 cm høj urt, der vokser i vejkanter, enge og på overdrev og agerjord.
Das Quellen-Hornkraut (Cerastium fontanum) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Hornkräuter (Cerastium) innerhalb der Familie der Nelkengewächse (Caryophyllaceae). Es gibt mehrere Unterarten.
Das Gewöhnliche Hornkraut ist eine grün überwinternde, mehrjährige krautige Pflanze; sie erreicht Wuchshöhen von 5 bis 50 Zentimeter. Sie bildet neben einer Pfahlwurzel ein verzweigtes Wurzelwerk, aus dem sich über Wurzelsprossen oft Pflanzenballen von bis zu 40 Zentimetern Durchmesser entwickeln. Von der Basis verzweigen aufsteigende, dichtbeblätterte, mit etwa 0,5 Millimeter langen Drüsenhaaren besetzte, dunkelgrüne Stängel. Dabei sind die nichtblühenden Stängel sehr viel kürzer als die blühenden.
Die länglich-eiförmigen, stumpf zugespitzten Blätter sind kurz behaart und sitzen am Stängel. Die Blätter an den blütenlosen Stängeln sind 7 bis 25 mm lang und 2 bis 10 Millimeter breit, während die Blätter an den blühenden Stängels bis zu vier Zentimeter lang und 15 mm breit werden. Sie sind gewöhnlich anliegend, kreuzförmig gegenständig am Stängel an geordnet. Die unteren Blätter sind krautig, und die oberen weisen meist einen schmalen Hautrand auf.
Die gedrängt kronenförmigen Blütenstände (Trugdolde) bestehen aus wenigen bis vielen Blüten. Die Kronblätter der Blüten sind nur wenig länger als die drei bis sieben Millimeter langen Kelchblätter. Die Blüte hat fünf weiße zweigeteilte Kronblätter, zehn Staubblätter und fünf Griffel. Die gesamte Pflanze ist bis zu den Kelchblättern steif behaart und blüht in der gesamten Vegetationsperiode von März bis Oktober.
Die zylindrische, stark gebogene zehnkronige Kapselfrucht wird bis zu 12 Millimeter lang und enthält rotbraune 0,4 bis 0,5 mm große meist austernförmige Samenkörner.
Das Gewöhnliche Hornkraut ist meist ein Chamaephyt.
Die Bestäuber sind meist nur Fliegen. Die Blütezeit erstreckt sich von März bis Oktober. Die Blütenstiele sind nach der Blüte herabgebogen, als Fruchtstiele stehen sie aber wieder aufrecht. Das Gewöhnliche Hornkraut ist ein Wind- und Tierstreuer.
Entsprechend den ökologischen Zeigerwerte nach Ellenberg weist die Art auf gleichmäßig mittelfeuchte, mäßig stickstoffreiche Böden hin. Sie ist in der Lage, leicht salzhaltige Böden mit einem Chloridgehalt von unter 0,1 % zu tolerieren.
Das Gewöhnliche Hornkraut „verfolgt die Strategie“, sich als Pionierpflanze auf Brachflächen anzusiedeln.[1]
Von der Art Cerastium fontanum gibt es folgende Unterarten (Auswahl):
Das Quellen-Hornkraut (Cerastium fontanum) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Hornkräuter (Cerastium) innerhalb der Familie der Nelkengewächse (Caryophyllaceae). Es gibt mehrere Unterarten.
She lus sheer-vio ee cleaysh lughagh (Cerastium fontanum). Ny keayrtyn t'ad cur cleaysh lheeah ny lus y çhengey veg urree, agh ta ny h-enmyn shen ec lossreeyn elley myrgeddin. T'ee dooghyssagh da'n Oarpey.
T'ee gaase myr brat, wheesh as 4-8" er yrjid. Ta'n ghass gientyn fraueyn raad t'ee bentyn rish y thalloo, as myr shen t'ee skeeaylley magh. Ta duillagyn s'inshley spaddylagh as duillagyn dronuillagagh eck; t'ad geayshteenagh as ta oirr rea oc. T'ad gaase dy #piyral|piyral er y ghass. Ta blaaghyn beggey baney eck.[1][2]
She lus sheer-vio ee cleaysh lughagh (Cerastium fontanum). Ny keayrtyn t'ad cur cleaysh lheeah ny lus y çhengey veg urree, agh ta ny h-enmyn shen ec lossreeyn elley myrgeddin. T'ee dooghyssagh da'n Oarpey.
T'ee gaase myr brat, wheesh as 4-8" er yrjid. Ta'n ghass gientyn fraueyn raad t'ee bentyn rish y thalloo, as myr shen t'ee skeeaylley magh. Ta duillagyn s'inshley spaddylagh as duillagyn dronuillagagh eck; t'ad geayshteenagh as ta oirr rea oc. T'ad gaase dy #piyral|piyral er y ghass. Ta blaaghyn beggey baney eck.
Cerastium fontanum, also called mouse-ear chickweed, common mouse-ear, or starweed, is a species of mat-forming perennial or, rarely, annual plant. It is native to Europe but introduced elsewhere. Its identifying characteristics are tear-shaped leaves growing opposite one another in a star pattern, hairy leaves, and small white flowers. Mouse-ear chickweed typically grows to 4"-8" tall and spreads horizontally along the ground via the formation of roots wherever the stem falls over and contacts the ground.[1][2]
Cerastium fontanum is a low growing plant covered with small hairs which are not sticky, that is, without glandular tips. The erect flowering stems up to 45 cm (18 in) long and leaves, opposite, up to 20 mm (0.79 in) long without stalks. It has prostrate branches which do not bear flowers. The petals are shorter than the sepals or a little longer and are deeply divided. The flowers have 10 stamens with 5 styles.[3][4]
It is common in grassland and along roadsides.[3]
It is native to Europe, Greenland, the Himalayas and Japan.[5] It has been introduced to the Falkland Islands and MacQuarie Island.[5] It is common throughout Great Britain[3] and Ireland.[6]
Cerastium is derived from the Greek word for 'horned', in reference to the shape of its fruit capsule.[7]
Fontanum means 'of fountains', 'of springs', or 'of fast-running streams'. It is a cognate with 'fountain' and 'font'.[7]
Cerastium fontanum, also called mouse-ear chickweed, common mouse-ear, or starweed, is a species of mat-forming perennial or, rarely, annual plant. It is native to Europe but introduced elsewhere. Its identifying characteristics are tear-shaped leaves growing opposite one another in a star pattern, hairy leaves, and small white flowers. Mouse-ear chickweed typically grows to 4"-8" tall and spreads horizontally along the ground via the formation of roots wherever the stem falls over and contacts the ground.
Cerastium fontanum es una herbácea de la familia de las cariofiláceas.
Hierba vivaz o bienal. Tallos ascendentes, pelosos, de (5-)10-30(-40) cm de longitud. Hojas sésiles, opuestas, lanceoladas u ovadas de hasta 25(-35) mm de longitud. Flores dispuestas en cimas paucifloras; 5 sépalos ovado-lanceolados, de hasta 7 mm de longitud; 5 pétalos blancos, raramente ausentes, iguales o algo más largos que los sépalos, profundamente bífidos; 10 estambres; 5 estilos. Fruto en cápsula ablonga curvada en el ápice. Florece en primavera y verano.[1]
Frecuente en los manantiales y arroyos hasta los 1800 msnm.
Europa. Asia templada, norte de África, Islas Canarias, Azores y Madeira.[2]
Cerastium fontanum fue descrita por Johann Christian Gottlob Baumgarten y publicado en Enumeratio Stirpium Transsilvaniae 1: 425. 1816.[3]
Número de cromosomas de Cerastium fontanum (Fam. Caryophyllaceae) y táxones infraespecíficos: Cerastium fontanum subsp. hispanicum Gartner: 2n=144[4]
Cerastium: nombre genérico que proviene del griego: keras (= cuerno), probablemente refiriéndose a la forma de los frutos del género. Fue latinizado más tarde por el botánico alemán Johann Jacob Dillenius (1684-1747) y luego, eventualmente asumida por Carlos Linneo en 1753.
fontanum: epíteto latino que significa "de manantial, fuente"[5]
Harilik kadakkaer (Cerastium fontanum) on taimeliik nelgiliste sugukonnast kadakkaera perekonnast.
Harilik kadakkaer (Cerastium fontanum) on taimeliik nelgiliste sugukonnast kadakkaera perekonnast.
Nurmihärkki (Cerastium fontanum) on kohokkikasveihin kuuluva, pohjoisella pallonpuoliskolla varsin yleinen valkokukkainen kasvi.
Monivuotinen tai harvoin yksi- tai kaksivuotinen nurmihärkki kasvaa 5–35 senttimetriä pitkäksi. Kasvi on monivartinen, ja sen karvaiset varret ovat pystyjä tai kohenevia. Myös kukattomia tyviversoja esiintyy. Lehdet ovat soikean pitkulaisia tai puikeita sekä karvaisia. Kukinto on kaksihaarainen viuhko, jossa on 3–30 pientä, valkoista kukkaa. Kukinnon tukilehdet ovat kalvolaitaisia ja alimmat toisinaan kokonaan vihreitä. Kukan verhiö ja teriö ovat molemmat viisilehtisiä. Terälehdet ovat kärjestään matalasti kaksihalkoisia. Kukan teriö on verhiötä hieman lyhyempi tai hieman pidempi. Nurmihärkki kukkii Suomessa kesä-elokuussa. Hedelmä on pitkähkö, kymmenliuskaisesti aukeava kota.[1] Nurmihärkki muistuttaa kasvutavaltaan pihatähtimöä (Stellaria media), mutta nurmihärkin lehdet ovat kapeammat, mehevämmät ja karvaiset, ja sen terälehdet ovat leveämmät.[2][3]
Nurmihärkillä on Pohjoismaissa kaksi alalajia: piennarnurmihärkki (C. fontanum ssp. vulgare) ja pohjannurmihärkki (C. fontanum ssp. fontanum). Alalajit eroavat toisistaan lähinnä karvaisuuden asteen, kukkien määrän ja koon sekä kodan ja siementen koon osalta. Piennarnurmihärkistä esiintyy Suomessa kaksi muotoa: nimilaji piennarnurmihärkki (var. vulgare) sekä kainuunnurmihärkki (var. kajanense).[4][5] Kainuunnurmihärkki on Suomessa erittäin uhannalainen ja erityisesti suojeltava, kansainvälinen vastuulaji.[6]
Nurmihärkki voi risteytyä tunturihärkin (C. alpinum) kanssa lajien yhteisillä kasvupaikoilla.[7]
Nurmihärkkiä ja sen alalajeja tavataan lähes koko Euroopassa ja monin paikoin Aasiassa ja Pohjois-Amerikassa. Piennarnurmihärkki on levinnyt koko Eurooppaan eteläisimpiä ja pohjoisimpia osia lukuun ottamatta. Levinneisyysalue jatkuu Länsi-Siperiaan ja suureen osaan Keski-, Etelä- ja Itä-Aasiaa. Ihmisen mukana laji on levinnyt suurimpaan osaan Yhdysvaltoja ja osaan Alaskasta ja Kanadasta. Paikoitellen piennarhärkkiä tavataan myös Etelä-Amerikasta, Oseaniasta ja Afrikasta. Pohjannurmihärkkiä sen sijaan tavataan ainoastaan Islannista, Norjasta, Pohjois-Ruotsista ja -Suomesta, Venäjällä Kuolan niemimaalta ja Itä-Karjalasta sekä Grönlannin eteläosista.[8]
Suomessa nurmihärkki on muinaistulokas, joka on levinnyt ihmisen mukana.[2] Alalajeista piennarnurmihärkkiä tavataan koko maasta. Pohjoisinta Suomea lukuun ottamatta se on hyvin yleinen laji.[9] Toinen Suomesta tavattavista nurmihärkin alalajeista, pohjannurmihärkki, puuttuu kokonaan Suomen eteläosista. Eteläisimmät kasvustot ovat Oulun korkeudelta Pohjois-Pohjanmaalta sekä Kainuusta, josta laji yleistyy pohjoiseen päin mentäessä.[4]
Maailmanlaajuisesti erittäin harvinaista piennarnurmihärkin muotoa kainuunnurmihärkkiä on tavattu vain Suomesta, Ruotsista ja Norjasta. Kasvupaikkoja tunnetaan alle 20 kappaletta. Laji löydettiin ensimmäisen kerran Kainuun Paltamosta vuonna 1950. Suomessa sitä kasvaa myös Kajaanissa.[10]
Nurmihärkki kasvaa hyvin monenlaisissa ympäristöissä. Sitä tavataan joki- ja puronvarsiniityillä ja -pensaikoissa, lähteiden ympäristössä, kyläkedoilla, pientareilla, jouto- ja viljelymailla, kallioilla, nurmikoilla, metsäaukeilla ja tienvarsilla.[4] Kainuunnurmihärkkiä tavataan ainoastaan ultraemäksisillä serpentiniittikallioilla ja mineraalimailla.[11]
Nurmihärkki (Cerastium fontanum) on kohokkikasveihin kuuluva, pohjoisella pallonpuoliskolla varsin yleinen valkokukkainen kasvi.
Cerastium fontanum
Le céraiste commun (Cerastium fontanum), également appelé céraiste vulgaire ou céraiste des fontaines est une plante herbacée vivace, dicotylédone, appartenant au genre Cerastium et à la famille des Caryophyllacées.
Le céraiste commun atteint 20 à 50 cm selon le sol, l'ensoleillement et l'altitude, et il produit des feuilles opposées, elliptiques à ovales, et des fleurs blanches comptant cinq pétales (plus longs que les sépales) à deux lobes, en panicules dichotomes. Les bractées sont membraneuses sur leurs bords. La plante est pubescente. Elle produit des rejets stériles.
Données d'après : Julve, Ph., 1998 ff. - Baseflor. Index botanique, écologique et chorologique de la flore de France. Version : 23 avril 2004.
Cerastium fontanum
Le céraiste commun (Cerastium fontanum), également appelé céraiste vulgaire ou céraiste des fontaines est une plante herbacée vivace, dicotylédone, appartenant au genre Cerastium et à la famille des Caryophyllacées.
Vegarfi (fræðiheiti: Cerastium fontanum) er fjölær blómplanta af hjartagrasaætt. Hann finnst víða á Íslandi.
Vegarfi er tvíær[1] fjölær jurt með uppsveigða og stundum greinda stöngla og oft marga blaðsprota[2] Hann er frekar lágvaxinn, 10-30 cm á hæð og blómstrar í maí til júní.[3]
Blómin eru hvít, fimmdeild, 5-8 mm í þvermál oft 5-10 saman í knippi.[2] Bikarblöðin eru græn, oddmjó og hærð en krónublöðin eru hvít, álíka löng eða aðeins lengri en bikarblöðin og með skerðingu í endann svo þau eru tvíflipótt.[2] Blóm vegarfa hafa 10 fræfla og eina frævu sem er oftast með fimm stílum.[2] Aldinið er gyllt tannhýði, oftast um tvöfalt lengra en bikarinn, sem opnast í endann með 10 tönnum.[2]
Laublöð vegarfa vaxa gagnstæð og aflöng, 10-20 mm löng og hærð báðum megin og á blaðröndinni.[2].
Vegarfi líkist nokkuð músareyra en krónublöð hans eru hlutfallslega styttri en krónublöð músareyrasins sé miðað við bikarblöðin.[2] Einnig er hann oftast minna loðinn en músareyrað.[3]
Vegarfi er algengur um allt land en síður algengur á hálendinu. Hann vex í mólendi, graslendi, giljum, skriðum og stundum í hálfdeigu landi eða votlendi.[2] Vegarfi vex líka í flögum og vegköntum.[3]
Hæstu skráðu vaxtarstaðir vegarfa á Íslandi eru við Marteinsflæðu og við Ásbjarnarvötn. Báðir fundarstaðir eru í 770 metra hæð yfir sjávarmáli.[2]
Vegarfi er hýsill fyrir sveppina fræhyrnuryð (Melampsorella caryophyllacearum), fræhyrnublaðmyglu (Peronospora alsinerarum)[4] og blaðmyglusveppinn Peronospora paula.[5]
Vegarfi (fræðiheiti: Cerastium fontanum) er fjölær blómplanta af hjartagrasaætt. Hann finnst víða á Íslandi.
De gewone hoornbloem of muizeoor-hoornbloem (Cerastium fontanum subsp. vulgare of Cerastium vulgatum) is een overblijvende plant uit de anjerfamilie (Caryophyllaceae).
De plant wordt 5-45 centimeter hoog en heeft groene, rondom behaarde stengels. Aan de voet van de plant komen korte niet bloeiende scheuten voor. Het aan beide zijden behaarde blad is langwerpig tot eirond. De zittende, langwerpige bladeren kunnen tot 3 centimeter lang worden en zijn grijsgroen van kleur.
De plant bloeit in losse groepjes van april tot de herfst met 4-10 millimeter grote, witte bloemen in ijle, enkelvoudig gevorkte bijschermen. Er zijn vijf, 4-7 millimeter lange, behaarde kroonblaadjes met twee lobben, die iets langer of iets korter dan de kelkbladen zijn. De kelkbladen hebben spitse haren.
De plant draagt een 9-12 millimeter lange, gekromde doosvrucht die tot tweemaal zo lang is als de kelk. Het bruine tot roestbruine zaad is 0,5-0,6 x 0,8 millimeter groot.
De plant komt vooral voor op schaduwrijke plaatsen, langs wegen en op dijken. Van april tot in de herfst bloeit deze plant in losse groepjes.
(Nederlandstalige) Wikisource (Van Uildriks en Bruinsma spreken van hoornbloem Cerastium triviale).De gewone hoornbloem of muizeoor-hoornbloem (Cerastium fontanum subsp. vulgare of Cerastium vulgatum) is een overblijvende plant uit de anjerfamilie (Caryophyllaceae).
Rogownica źródlana (Cerastium fontanum) – gatunek rośliny należący do rodziny goździkowatych (Caryophyllaceae).
Rodzimy obszar występowania to Afryka Północna (Algieria, Maroko, Wyspy Kanaryjskie, Madera), niemal cała Europa oraz Turcja i Syberia. Jago gatunek zawleczony rozprzestrzenił się także na innych regionach Afryki o umiarkowanych klimacie i na Azorach[2].
Bylina. Występuje na łąkach, pastwiskach, polach, obrzeżach dróg i zadbanych trawnikach. Porasta przede wszystkim gleby gliniaste. Kwitnie od kwietnia do października[3].
Rogownica źródlana (Cerastium fontanum) – gatunek rośliny należący do rodziny goździkowatych (Caryophyllaceae).
Cerastium fontanum é o nome científico de uma planta herbácea, silvestre (erva daninha), da família das Caryophyllaceae, muito comum na Europa ocidental, junto a caminhos, nos campos de cultivo, prados e nas dunas. É por vezes designada de Orelha–de-rato-vulgar, mas é provável que se trate apenas de uma tradução literal do nome comum em inglês.[1]
Caracteriza-se pelas suas flores - compostas por cinco pétalas brancas bífidas (com a forma de coração) um pouco mais compridas que as suas cinco sépalas de margem mebranosa - que formam inflorescências pouco densas. Os seus frutos têm a forma de cápsulas curvas.
É uma planta vivaz, constituída por rebentos foliáceos rasteiros de onde partem vários caules floríferos ascendentes. As folhas são verde-acizentadas, de forma oblonga ou laceolada, com uma leve pilosidade branca, em disposição oposta, sésseis(sem pecíolo) ou de pecíolo muito reduzido.
Cerastium fontanum é o nome científico de uma planta herbácea, silvestre (erva daninha), da família das Caryophyllaceae, muito comum na Europa ocidental, junto a caminhos, nos campos de cultivo, prados e nas dunas. É por vezes designada de Orelha–de-rato-vulgar, mas é provável que se trate apenas de uma tradução literal do nome comum em inglês.
Caracteriza-se pelas suas flores - compostas por cinco pétalas brancas bífidas (com a forma de coração) um pouco mais compridas que as suas cinco sépalas de margem mebranosa - que formam inflorescências pouco densas. Os seus frutos têm a forma de cápsulas curvas.
É uma planta vivaz, constituída por rebentos foliáceos rasteiros de onde partem vários caules floríferos ascendentes. As folhas são verde-acizentadas, de forma oblonga ou laceolada, com uma leve pilosidade branca, em disposição oposta, sésseis(sem pecíolo) ou de pecíolo muito reduzido.
Hönsarv (Cerastium fontanum) är en flerårig ört tillhörande familjen nejlikväxter. Plantan blir 10 till 30 centimeter lång och blommar mellan maj och augusti. Bladen blir 0.5 till 3.5 millimeter långa och är, precis som foderblad och stjälken, håriga. Foderbladen blir 4 till 7 millimeter långa och kronbladen blir i regel lika långa eller någon millimeter längre. Mycket vanlig i hela Sverige. Arten kan möjligen förväxlas med våtarv men hönsarvens stjälk är hårig överallt medan våtarvens stjälk bara har en hårig sida.
Tidigare har arten även klassificerats vetenskapligt som Cerastium caespitosum (Gilib.), Cerastium holosteoides (Fr.), Cerastium vulgare (Hartm.) samt Cerastium vulgatum (L.).
I viss litteratur[1] delas arten in i följande varieteter:
Wikimedia Commons har media som rör Hönsarv.
Hönsarv (Cerastium fontanum) är en flerårig ört tillhörande familjen nejlikväxter. Plantan blir 10 till 30 centimeter lång och blommar mellan maj och augusti. Bladen blir 0.5 till 3.5 millimeter långa och är, precis som foderblad och stjälken, håriga. Foderbladen blir 4 till 7 millimeter långa och kronbladen blir i regel lika långa eller någon millimeter längre. Mycket vanlig i hela Sverige. Arten kan möjligen förväxlas med våtarv men hönsarvens stjälk är hårig överallt medan våtarvens stjälk bara har en hårig sida.
Tidigare har arten även klassificerats vetenskapligt som Cerastium caespitosum (Gilib.), Cerastium holosteoides (Fr.), Cerastium vulgare (Hartm.) samt Cerastium vulgatum (L.).
Рослини багаторічні (рідше одно- або дворічні), часто кореневищні. Висота 5–35 см. Стебла висхідні, зазвичай щільно опушені, іноді із залозистими волосками. Листки супротивні, безчерешкові; пластини еліптично-довго-яйцеподібні, кінчик гострий або зовсім тупий, з цілими краями і волосками, зазвичай сірувато-зелені. Квітка: віночок білий, прибл. 1 см у ширину; пелюсток п'ять, 4.5–8 мм, приблизно такої ж довжини, як чашолистки, неглибоко 2-лопатеві; чашолистків 5, досить звужені, волохаті, перетинчастокраї; тичинок зазвичай 10. Суцвіття: 2-розгалужені складні парасольки, (3)10–30-квіткові. Плоди: циліндричні, як правило, прямі, бурі, 10-клапанні, завдовжки 8–15 мм капсули. Насіння червонувато-коричневе, 0.4–1.2 мм, тупогорбкувате. 2n = 122—152, як правило 144.
Північна Африка: Алжир, Марокко, Португалія — Мадейра, Іспанія — Канарські острови; Азія: Росія, Туреччина; Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Македонія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія. Вид натуралізовано в Північній Америці (Гренландія, Канада, США) та деяких інших частинах світу. Населяє луки, скелясті хребти, пустирі, узбіччя, сади, двори, газони, орні землі, багаті ліси, лісові галявини, огорожі, джерела, берега.
В Україні зростає на трав'янистих схилах, узліссях — у високогір'ї Карпат, нерідко[2].
Це незавершена стаття про Гвоздичні.Cerastium fontanum là loài thực vật có hoa thuộc họ Cẩm chướng. Loài này được Baumg. mô tả khoa học đầu tiên năm 1816.[1]
Cerastium fontanum là loài thực vật có hoa thuộc họ Cẩm chướng. Loài này được Baumg. mô tả khoa học đầu tiên năm 1816.
Cerastium fontanum Baumg., 1816
Яско́лка обыкнове́нная, или яско́лка костенцо́вая (лат. Cerástium fontánum, также Cerastium holosteoídes) — травянистое растение, вид рода Ясколка семейства Гвоздичные (Caryophyllaceae).
Полиморфный вид, широко распространённый как в умеренных, так и в тропических районах Евразии. Занесён во многие регионы мира, в настоящее время обладает космополитичным ареалом.
Однолетнее или малолетнее травянистое растение 15—40 см высотой, хамефит или терофит по Раункиеру. Обычно все части покрыты в некоторой степени опушением, иногда имеется железистое опушение, изредка растение голое. Стебли прямостоячие, вегетативные — ползучие.
Нижние листья яйцевидные до лопатчато-яйцевидных, сужающиеся в небольшой черешок. Стеблевые листья почти сидячие, продолговато-яйцевидные, с закруглённым до слабо заострённого концом. С обеих сторон листья покрыты опушением, наиболее густым по краю, иногда также имеются рассеянные желёзки.
Цветки собраны в рыхлое верхушечное щитковидное соцветие. Прицветники листовидные. Чашелистики с плёнчатым краем, продолговато- или яйцевидно-ланцетные. Лепестки венчика короче чашелистиков или превосходящие их по длине. Тычинки короче лепестков.
Космополитичное сорное растение. Естественный ареал — Европа, Средиземноморье, Кавказ, Западная Сибирь, Гималаи, Индия, Восточная Азия, Южная Гренландия. В Северную Америку, где вид широко распространён, по-видимому, занесён.
Впервые растение было описано в 1753 году Карлом Линеем в Species plantarum под названием Cerastium viscosum. При этом один из образцов, первоначально определённый как данный вид Линнеем, представляет собой иной вид, позднее описанный как Cerastium glutinosum Fr., 1817. В дальнейшем название Cerastium viscosum употреблялось редко, обычно под ним принимался третий вид, известный ныне как Cerastium glomeratum Thuill., 1799. В связи со сложившейся путаницей от названия Cerastium viscosum было принято решение отказаться в пользу Cerastium fontanum Baumg., 1816.
Неотип Cerastium fontanum был собран в августе 1851 года в Румынии Фердинандом Шуром. Хранится в Королевском ботаническом саду Эдинбурга.
и другие.
Существует несколько вариантов разделения полиморфного вида на внутривидовые таксоны. В монографии Flora Nordica под редакцией Бенгта Юнселля принята следующая систематика для североевропейских разновидностей:
В Азии выделяется следующий подвид:
Яско́лка обыкнове́нная, или яско́лка костенцо́вая (лат. Cerástium fontánum, также Cerastium holosteoídes) — травянистое растение, вид рода Ясколка семейства Гвоздичные (Caryophyllaceae).
Полиморфный вид, широко распространённый как в умеренных, так и в тропических районах Евразии. Занесён во многие регионы мира, в настоящее время обладает космополитичным ареалом.
喜泉卷耳（学名：Cerastium fontanum）为石竹科卷耳属的植物。分布在欧洲、亚洲、非洲等地，生长于海拔20米至4,600米的地区，目前尚未由人工引种栽培。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
.jpg)
