الأسماء في صفحات التنقل
Picconia azorica, locally known as pau-branco, is a species of Picconia common to the majority of islands of the Portuguese archipelago of the Azores, where it is endemic. It can grow to a medium-sized tree, though it is usually found in the form of a shrub. It is threatened by habitat loss.[1]
The evergreen woody plant species is present in all the islands of the Azores, except Graciosa, usually in coastal and medium altitude forests from sea-level up to about 700 m (2,300 ft) high.[2][3] Leaves are lanceolate or ovate, opposite and with entire margins. It flowers from March to July, producing small white flowers in axillary clusters.[4] The fleshy fruits are dark blue drupes about 1.5 centimetres (0.59 in) long, similar to olive trees (both plants are in the Oleaceae family).[4][5]
The species is very popular in traditional/artesnal carpentry, for furniture construction and religious sanctuary.[4]
Since its colonization, the resources of the different islands of the Azores were used to sustain its population. This meant that the forests were also cut-down to support the local economy and day-to-day activities, and other non-endemic species planted to support growing populations, such as the Cryptomeria (Cryptomeria japonica) and the Acacia (Acacia dealbata) (which were quick growing in the habitats of the islands).
Overexploitation of the wood led to the species becoming almost extinct in some islands.[4] It has become a priority for re-population and conservation, listed as endangered on the IUCN Red List 2004, and Annex II of the Habitats Directive (Berne Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats), due to habitat degradation, expansion of agricultural land, forestation, competition by invader species and isolation of populations.[4]
Picconia azorica, locally known as pau-branco, is a species of Picconia common to the majority of islands of the Portuguese archipelago of the Azores, where it is endemic. It can grow to a medium-sized tree, though it is usually found in the form of a shrub. It is threatened by habitat loss.
Picconia azorica is een groenblijvende struik of kleine boom uit de olijffamilie (Oleaceae). De soort is endemisch voor de Azoren.
De geslachtsnaam Picconia is een eerbetoon aan de 19e-eeuwse Italiaanse abt en tuinbouwer Giammaria Picconi. De soortaanduiding azorica slaat op de vindplaats, de Azoren.
Picconia azorica is een groenblijvende struik of kleine boom die tot 8 meter hoog kan worden. De bladeren zijn aan de bovenzijde glanzend groen, leerachtig, ovaal tot lancetvormig, niet voorzien van klierharen, en in tegenstelling tot die van de laurierachtigen, tegenoverstaand ingeplant.
De bloemen zijn klein, viertallig, met een witte kroon, en staan in talrijke korte trossen in de bladoksels aan het einde van de takken.
De vruchten zijn 1,5 cm grote, olijfachtige bessen, die aanvankelijk groen zijn en bij rijpheid violet-paars tot zwart worden.
De plant bloeit van maart tot juli.
Picconia azorica is endemisch voor de Azoren, waar hij voorkomt op alle eilanden van de archipel behalve op Graciosa, vooral in montane bossen op een hoogte tussen 300 en 600 m.
Net als alle andere soorten van de montane bossen van de Azoren, wordt zijn voortbestaan ernstig bedreigd door het verdwijnen van zijn biotoop.
Het hout van Picconia azorica werd historisch gebruikt in de meubelmakerij.
Bronnen, noten en/of referentiesPicconia azorica is een groenblijvende struik of kleine boom uit de olijffamilie (Oleaceae). De soort is endemisch voor de Azoren.
Picconia azorica er en eviggrønn busk eller lite tre i oljetrefamilien. Arten er endemisk for Azorene der den vokser i skog på alle hovedøyene unntatt Graciosa. Den er truet på grunn av hogst og innførte arter.
Picconia azorica er en eviggrønn busk eller lite tre i oljetrefamilien. Arten er endemisk for Azorene der den vokser i skog på alle hovedøyene unntatt Graciosa. Den er truet på grunn av hogst og innførte arter.
Picconia azorica (Tutin) Knobl., comummente conhecida como pau-branco[1], é uma árvore endémica dos Açores, presente actualmente em todas as ilhas, excepto na Graciosa, em meio florestal entre os 50 metros (maioritariamente os 300 metros) e os 600 metros de altitude. Atinge os 8 metros de altura, com folhas lanceoladas a ovaladas (e perenifólia), com flores brancas e frutos de tom azulado escuro, semelhantes aos da oliveira (ambas pertencem à família Oleaceae). A sua madeira é altamente estimada, tradicionalmente, para a construção de diferentes móveis.
Desde que foram colonizadas, as diferentes ilhas açorianas foram aproveitadas, em termos agro-pecuários, por culturas de milho e outros cereais, pastoreio e criação de vacas, o que fez com que a área florestal diminuísse visivelmente. Mais tarde, com a modernidade, vieram as estradas, os campos de golfe e espécies mais vistosas e/ou económicas, como a criptoméria (Cryptomeria japonica), também conhecida como cedro-do-Japão, e a mimosa (Acacia dealbata) que rapidamente se instalaram em muitos dos habitats das ilhas.
Segundo o IUCN, hoje encontra-se em perigo, quase erradicada do arquipélago devido a:
A espécie encontra-se protegida pela Convenção sobre a Vida Selvagem e os Habitats Naturais na Europa e pela Directiva "Habitats".
Picconia azorica (Tutin) Knobl., comummente conhecida como pau-branco, é uma árvore endémica dos Açores, presente actualmente em todas as ilhas, excepto na Graciosa, em meio florestal entre os 50 metros (maioritariamente os 300 metros) e os 600 metros de altitude. Atinge os 8 metros de altura, com folhas lanceoladas a ovaladas (e perenifólia), com flores brancas e frutos de tom azulado escuro, semelhantes aos da oliveira (ambas pertencem à família Oleaceae). A sua madeira é altamente estimada, tradicionalmente, para a construção de diferentes móveis.
Цей вид є вічнозеленим чагарником або деревом, що росте до 8 м заввишки[1]. Листки вічнозелені ланцетні або яйцевидні, розташовані навпроти, із цілими полями. Рослина квітує з березня по липень, виробляючи маленькі білі квіти в пахвових кластерах. М'ясисті плоди — темно-сині кістянки довжиною ≈1.5 сантиметра, подібні до інших маслинових дерев[2].
Ендемік Азорських островів (знайдений на всіх островах окрім Грасіози)[3][4][1].
Росте на скелях, ущелинах і лавових потоках або лісах Erica, Morella, Laurus[1].
Цей вид історично використовувався для виробництва меблів та створення релігійних статуй на Азорських островах[1].
У минулому велика загроза цьому виду була створена надвисокою експлуатацією, коли населення кількох островів значно скоротилося. Нині дереву загрожує деградація середовища проживання через конкуренцію з чужорідними видами та від пасовищ. Туризм може стати важливою загрозою в майбутньому через збільшення кількості відвідувачів на природних територіях[1].
Цей вид представлений у Додатку II Директиви про середовище проживання. 53% населення рослини знаходиться в природних парках (англ. Island Natural Parks). Запропоновано, щоб збереження було спрямоване на забезпечення генетичної різноманітності цього виду, а також на посилення фрагментованих популяцій, управління екзотичними видами та переміщення кордонів природних парків, щоб включити більшу частину ареалу виду[1].
Picconia azorica là một loài Picconia, đặc hữu của quần đảo Açores, phía tây Bồ Đào Nha. Chúng hiện đang bị đe dọa vì mất môi trường sống.[1]
Đây là một cây bụi hoặc cây cỡ nhỏ thường xanh cao tới 8 m, có ở các khu rừng ven biển hoặc ở độ cao trung bình.[2] Lá mọc đối, đơn, mép nhẵn. Quả hạch nâu đậm dài 1,5 cm.[3]
Phương tiện liên quan tới Picconia azorica tại Wikimedia Commons
Bài viết Bộ Hoa môi này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
Picconia azorica là một loài Picconia, đặc hữu của quần đảo Açores, phía tây Bồ Đào Nha. Chúng hiện đang bị đe dọa vì mất môi trường sống.
Đây là một cây bụi hoặc cây cỡ nhỏ thường xanh cao tới 8 m, có ở các khu rừng ven biển hoặc ở độ cao trung bình. Lá mọc đối, đơn, mép nhẵn. Quả hạch nâu đậm dài 1,5 cm.
