dcsimg

Description ( الإنجليزية )

المقدمة من Flora of Zimbabwe
Perennial herb, growing from tubers.
ترخيص
cc-by-nc
حقوق النشر
Mark Hyde, Bart Wursten and Petra Ballings
الاقتباس الببليوغرافي
Hyde, M.A., Wursten, B.T. and Ballings, P. (2002-2014). Dahlia sp. (cultivar) Flora of Zimbabwe website. Accessed 28 August 2014 at http://www.zimbabweflora.co.zw/speciesdata/species.php?species_id=160580
مؤلف
Mark Hyde
مؤلف
Bart Wursten
مؤلف
Petra Ballings
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
Flora of Zimbabwe

Frequency ( الإنجليزية )

المقدمة من Flora of Zimbabwe
Local
ترخيص
cc-by-nc
حقوق النشر
Mark Hyde, Bart Wursten and Petra Ballings
الاقتباس الببليوغرافي
Hyde, M.A., Wursten, B.T. and Ballings, P. (2002-2014). Dahlia sp. (cultivar) Flora of Zimbabwe website. Accessed 28 August 2014 at http://www.zimbabweflora.co.zw/speciesdata/species.php?species_id=160580
مؤلف
Mark Hyde
مؤلف
Bart Wursten
مؤلف
Petra Ballings
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
Flora of Zimbabwe

Dahlia ( الأفريكانية )

المقدمة من wikipedia AF

Die dahlia (familie Asteraceae of Compositae) is 'n sierplant met ondergrondse wortelknolIe en het dubbel-, halfdubbel of enkelblomme wat skakerings van rooi, pers, geel, wit, en baie meer kan wees. Daar word beweer dat die Sweedse plantkundige Anders Dahl in 1789 saad van hierdie plant uit Mexiko na Europa ingevoer het. Sedertdien is daar uit die paar ingevoerde Mexikaanse variëteite deur kruising en verbouing 'n groot aantal nuwe variëteite ontwikkel, wat wissel in vorm en kleur, en waarmee groot welslae in Suid-Afrika behaal is. Dahlias is besonder gewild as sierplante en snyblomme.

Die kweek van dahlias is eenvoudig, maar sekere reëls moet nagekom word om te verseker dat die blomme op hul mooiste vertoon. Knolle kan enige tyd van Augustus tot November geplant word op 'n plek waar die plante vol middagson sal kry. Die hele bedding moet omgespit word of vir randblomme kan afsonderlike gate van 15 tot 20 cm diep gegrawe word.

Die grond moet lig wees en 'n graaf verrotte mis of kompos kan met die grond onder in die gat gemeng word. Die knol moet egter nie hiermee in aanraking kom nie en daarom moet 'n lagie gewone grond en 'n handvol riviersand bo-oor die mis of kompos gestrooi word. Langs elke gat moet 'n stutstok van 'n meter of langer in die grond gedruk word. Die dahlia-knol moet langs die stutstok horisontaal op die riviersand geplaas word, met die uitloper of loot na bo. Verpoeierde bogrond word oor die knol gestrooi, en dit moet behoorlik natgemaak word.

Die plante moet een of twee keer per week goed water kry en sodra die stam 'n lit vorm, moet die groeipunte teruggeknyp word sodat die plant 'n sterk bos kan vorm. Namate die stam groei, moet dit met raffia aan die stutstok vasgebind word. Dahlias neem baie voedsel in en sodra die eerste knoppe begin vorm, moet bemesting toegedien word. Die ontknopping van die plant kan op verskeie maniere gedoen word. Gewoonlik kies die tuinier 'n stingel wat lank genoeg is om gesny te word en knyp alle knoppe behalwe die middelste een af. Net hierdie hoofknop moet toegelaat word om te ontwikkel omdat dit die gehalte van die blom verbeter.

Dahlias moet met rus gelaat word tot die blare geel geword het. Daarná kan die bos teruggesny word en die trosse knolle kan versigtig met twee skerp grawe uitgelig word. Gedurende die winter word die knolle in kissies met droë grond gebêre. Net voor planttyd moet die bolle uitgehaal en verdeel word, maar 'n stuk stam moet aan elke knol gelaat word omdat die uitloper of ogie daar gaan ontwikkel. Kleiner dahlia-knolle lewer die beste plante.

Bronnelys

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia skrywers en redakteurs
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AF

Dahlia: Brief Summary ( الأفريكانية )

المقدمة من wikipedia AF

Die dahlia (familie Asteraceae of Compositae) is 'n sierplant met ondergrondse wortelknolIe en het dubbel-, halfdubbel of enkelblomme wat skakerings van rooi, pers, geel, wit, en baie meer kan wees. Daar word beweer dat die Sweedse plantkundige Anders Dahl in 1789 saad van hierdie plant uit Mexiko na Europa ingevoer het. Sedertdien is daar uit die paar ingevoerde Mexikaanse variëteite deur kruising en verbouing 'n groot aantal nuwe variëteite ontwikkel, wat wissel in vorm en kleur, en waarmee groot welslae in Suid-Afrika behaal is. Dahlias is besonder gewild as sierplante en snyblomme.

Die kweek van dahlias is eenvoudig, maar sekere reëls moet nagekom word om te verseker dat die blomme op hul mooiste vertoon. Knolle kan enige tyd van Augustus tot November geplant word op 'n plek waar die plante vol middagson sal kry. Die hele bedding moet omgespit word of vir randblomme kan afsonderlike gate van 15 tot 20 cm diep gegrawe word.

Die grond moet lig wees en 'n graaf verrotte mis of kompos kan met die grond onder in die gat gemeng word. Die knol moet egter nie hiermee in aanraking kom nie en daarom moet 'n lagie gewone grond en 'n handvol riviersand bo-oor die mis of kompos gestrooi word. Langs elke gat moet 'n stutstok van 'n meter of langer in die grond gedruk word. Die dahlia-knol moet langs die stutstok horisontaal op die riviersand geplaas word, met die uitloper of loot na bo. Verpoeierde bogrond word oor die knol gestrooi, en dit moet behoorlik natgemaak word.

Die plante moet een of twee keer per week goed water kry en sodra die stam 'n lit vorm, moet die groeipunte teruggeknyp word sodat die plant 'n sterk bos kan vorm. Namate die stam groei, moet dit met raffia aan die stutstok vasgebind word. Dahlias neem baie voedsel in en sodra die eerste knoppe begin vorm, moet bemesting toegedien word. Die ontknopping van die plant kan op verskeie maniere gedoen word. Gewoonlik kies die tuinier 'n stingel wat lank genoeg is om gesny te word en knyp alle knoppe behalwe die middelste een af. Net hierdie hoofknop moet toegelaat word om te ontwikkel omdat dit die gehalte van die blom verbeter.

Dahlias moet met rus gelaat word tot die blare geel geword het. Daarná kan die bos teruggesny word en die trosse knolle kan versigtig met twee skerp grawe uitgelig word. Gedurende die winter word die knolle in kissies met droë grond gebêre. Net voor planttyd moet die bolle uitgehaal en verdeel word, maar 'n stuk stam moet aan elke knol gelaat word omdat die uitloper of ogie daar gaan ontwikkel. Kleiner dahlia-knolle lewer die beste plante.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia skrywers en redakteurs
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AF

Dahlia ( الأستورية )

المقدمة من wikipedia AST
Pa ver el conceyu d'Almería (España), Dalías.

Dahlia ye un xéneru de plantes perteneciente a la familia de les asteráceas.

Toponimia

El primer nome dáu a esta flor en náhuatl foi atlcocotlixochitl, que vien de: a-tl (agua), cocu-tli (tubu) y xochitl (flor). Una especie de dalia en particular foi la flor orixinaria d'Aztlán; tal como lo describe Francisco Hernández nel llibru Historia Natural de Nueva España, v. 1, 156:

“El aztaxóchitl o flor de garza, qu'otros llamen Quaiztal-Acocoxóchitl (Flor de Tubu Acuáticu con Cabeza Blanca), ye una yerba con raigaños como fibres d'onde broten tarmos con fueyes ralas como d'albahaca, serruchaes, cuasi siempres en grupos de trés, y nel estremu de los tarmos flores grandes conteníes en motes escariosos, y que'l so centru ye coloráu con llurdios mariellos y ta arrodiáu de fueyes ralas, llargues y blanques con colloráu. Namái s'usa la flor. Naz en Méxicu.”.

Al igual esplicar Alvarado Tezozómoc:

"Teníen nes llagunes, y la so tierra Aztlán un Cú, y nella el templu de Huitzilopochtli, Ídolu, Dios d'ellos, na so mano una flor blanca, na mesma caña del grandor d'una rosa de Castiella, de más d'una vara en llargu, que llamen ellos Aztaxóchitl, de nidiu golor".

Un tercer estudiu lleváu a cabu pol Dr. Francisco Hernández de Toledo nel sieglu XVI y publicáu col títulu "Cuatro llibros de la Naturaleza y Virtúes de les Plantes y Animales, d'Usu Melecinal na Nueva España", cita esta planta nel capítulu VI:

"Llamen Acocotli (Tubu Acuáticu), a esta yerba los de Quauhnáhuac (Güei Cuernavaca), y los de Tepuztlán (Güei Tepoztlán), Chichicpatli (Medicina Amargosa), que tien fueyes como'l nardo montano, pero estremaes en cinco fueyuca, llenes de senos, que nos estremos de los tarmos, que son d'un palmo de llargu, delgaos y polos, tienen les flores a manera d'estrelles sobre color mariellu a colloráu, tien dos raíz asemeyaos a abiyotes, que se rematen en dos hebras, pela parte esterior negres y pola interior blanques, paez en dalguna manera que pertenez a les especies de ligustico".

Antecedentes

La dahlia o dalia según la RAE, ye una flor bien apreciada pola so guapura ornamental. A lo llargo de la historia pagar grandes sumes de dineru p'adquirir granes de les variedaes más formoses. Inclusive se creó la Sociedá Nacional de la Dahlia en Gran Bretaña en 1780. Sicasí, a pesar de que ye la flor nacional de Méxicu, pocos saben sobre la so historia ya importancia.

Desque llegaron a la península de Yucatán en 1519, los españoles nun dexaron de sosprendese ante la estraordinaria guapura del territoriu. Hernán Cortés escribía al rei Carlos V en 1522: “... y los sos infinitos árboles de diverses frutes y munches flores y yerbes golioses que ciertu ye cosa d'almiración ver la xentileza y grandor d'esta güerta” (Cortés, en Grobet, 1982). Poco tiempu dempués echaron fondos raigaños nel suelu de la Nueva España y empezaron a esplotar los sos recursos naturales. Sicasí, hubo un gran interés por describir y catalogar tou aquello que fuera novedosu pa los europeos. Conquistadores, homes de lletres y flaires entamaron la xera d'escribir cartes de rellación, hestories y descripciones de la Nueva España. En 1570, el médicu del rei Felipe II, Francisco Hernández, foi unviáu cola xera d'entamar una esploración de les nueves tierres y reportar tou lo qu'atopara. Nel so llibru, "Historia de les Plantes de la Nueva España", Hernández reporta dos especies de Dahlia conocíes polos azteques como Acocotli y Cocoxochitl, que significa pipa d'agua o cayáu d'agua.[1]

En 1789, el direutor del Xardín Botánicu de la Nueva España, Vicente Cervantes, unvió les primeres granes de Dahlia al sacerdote y botánicu padre Cavanilles del Real Xardín Botánicu de Madrid. Les granes producieron flores de brillosos colores, razón pola cual empezaron a cultivar y escoyer les más belles pa xenerar les grandes flores qu'agora vemos. Cavanilles, quien describió per primer vegada la planta, nomar Dahlia n'honor al botánicu suecu Anders Dahl. Cavanilles encargar d'unviar granes a distintos xardinos botánicos n'Europa: Berlín, Dresde, París y Montpellier. Tamién s'encargó d'unvia-y granes la esposa del embaxador británicu n'España, Lady Holland. Foi según llegó hasta Londres.

La dalia ye una especie orixinaria de los montes templaos del Sur y Centru de Méxicu. Los mexiques cultivar y denominaron 'xicaxochitl', al paecer derivada de xicama y xóchitl, que significa flor de jicama porque la planta reproducir por bulbos. Los españoles, quien la llamaron jicamite, llevar a España. Ta considerada la flor nacional de Méxicu.

El nome dalia úsase comúnmente en cuasi tol mundu, sacante en Rusia y n'Ucraína onde se la llapada georgina/jorjina. Foi descrita per primer vegada pol botánicu y médicu español Francisco Hernández de Toledo que llegara a Méxicu pa estudiar la so flora y la so fauna. Pero hasta 1780 nun llegó la planta a Europa; foi cuando'l naturalista español Antonio José Cavanilles, siendo direutor del Real Xardín Botánicu de Madrid quixo ameyorar el so aspeutu y les sos instalaciones, pa lo que mandó traer bastantes granes, Cavanilles cultivar y llogró una variedá que nomó dalia variabilis, n'honor del botánicu suecu Anders Dahl. Nel añu 1804, el naturalista y esplorador alemán Alexander von Humboldt unvió otres tantes granes a Berlín. Sábese que la reina de Francia Josefina yera una entusiasta d'esta flor y nel so xardín del palaciu de Malmaison, nel departamentu d'Altos del Sena cerca de París tenía una preciosa colección con distintos exemplares. A Inglaterra nun llegó la dalia hasta dempués de les guerres napoleóniques. L'afición por esta flor foi n'aumentu y en 1820 yá había disponibles más de 100 variedaes y en 1840, más de 2.000.

La Dalia en Méxicu

Esta planta ye bien significativa pa Méxicu, pos esta amestada a la so cultura, historia y tradición. Prueba d'ello son toles actividaes que se realicen nesti país dende fai más de 10 años, cuando se constituyó l'Asociación Mexicana de la Dalia.

La flor de dalia ye una planta orixinaria de Méxicu, según delles investigaciones foi atopada per primer vegada al sur de la ciudá nun pueblu llamáu Milpa Alta y tien carauterístiques bien particulares que la asitiaron nel estranxeru como una de les flores más belles y ye la única planta que tien el mayor númberu de variedaes ente toles especies vexetales, llegando a rexistrase más de 50 mil na Sociedá Real d'Horticultura d'Inglaterra.

L'Asociación Mexicana de la Dalia o Acocoxochitl, A.C.(AMD)[2] informó que dalgunos de los principales estaos productores de dalia son el Distritu Federal, Tlaxcala, Nuevo León, Puebla y Estáu de Méxicu.

Resaltó que la planta tien raigaños en forma de camotes, que son comestibles y melecinales, agora tase cultivando en zones rurales pa producir té a partir de cachos de camote de dalia, por que sían consumíos por persones con diabetes; les sos flores son en forma de capítulos, con lígulas o pétalos que apuerten a más de 500 por flor, de tamaños que van dende seis a 30 centímetros de diámetru, y una gama que cubre tol espectru de colores, incluyendo los bicolores y variegados, sacante l'azul y verde.

Al recordar que dende l'añu 2007 cada 4 d'agostu celebrar en Méxicu'l día nacional de la dalia, la AMD apuntó que la guapura d'esta flor foi reconocida en Méxicu por productores y la sociedá dende los tiempos de Netzahualcóyotl y Moctezuma, quien mandaron emisarios por que les colectaran y punxeren nos sos famosos xardinos del Tezcutzingo y Oaxtepec.

La flor llegó a Europa a finales del sieglu XVIII onde llamó l'atención poles sos propiedaes melecinales y alimenticies, pero foi más l'impactu que causó pola guapura y diversidá de les sos flores, que práuticamente nunos pocos años conquistó a tol continente, siendo'l centru d'atención de los xardinos d'España, Francia, Inglaterra, Holanda, Bélxica y Suiza.

Foi tal l'atención que-y dieron los fitomejoradores, que nunos pocos años desenvolvieron múltiples formes y colores de flores, ensin igual nel reinu vexetal, apenes equiparable a lo que se llogró na flor de crisantemu.

L'Asociación Mexicana de la Dalia o Acocoxochitl, A.C. , el Conseyu Mexicanu de la Flor, el Comité Nacional Sistema Productu Ornamentales, y otres instituciones alcordaron en 2007 qu'el 4 d'agostu quedara instituyíu como'l Día Nacional de la Dalia.

La celebración incluyó la 47 Esposición nacional de la dalia, empecipió'l 30 de xunetu nos Viveros de Coyoacán, Ciudá de Méxicu, y siguió col 8º Alcuentru sobre conocencies de la dalia en Méxicu, nel Parque Xochitla, Tepotzotlán, Estáu de Méxicu, los díes 14 y 15 d'agostu. Con esto buscóse espublizar y promover la conocencia ya importancia que tien esta planta como símbolu de la floricultura mexicana.

Descripción botánica

El xéneru Dahlia forma parte de la familia botánica Asteraceae (compuestes). La mayoría de les dalies son plantes herbales o arbustivas, dacuando epífitas o esguiladores. Les herbales son añales, pos la so xamasca sume nel iviernu, pero los sos raigaños tuberosas queden soterraes, d'onde broten nueves plantes na siguiente estación d'agües. Les arbustivas son perennes y no xeneral tienen raigaños tuberosas bien desenvueltes. Los sos tarmos son buecos (d'ende'l so nome en Náhuatl “Acocoxóchitl”) o compautos y, les fueyes son opuestes o verticiladas (aníciense alredor d'un mesmu puntu y distribúyense en distintes direiciones), simples a tres veces compuestes. EI xamasca varia ente llámines enteres y llámines estremaes. Les flores tán formaes de delles estructures (compuestes) qu'en xunto se denominen cabezuelas: flores líguladas (en forma de llingua) allugaes al esterior, que la so apariencia ye similar a la d'un pétalu (blanques, moraes, marielles o coloraes); y les tubulares o flores de discu (marielles o moraes), qu'asemeyen un platu, dambes tán dispuestes sobre una base común llamada receptáculu.[3] En xunto formen la cabezuela o capítulu. Na actualidá, les dalies que nós llamamos dobles amontaron el númberu y tamañu de flores líguladas. Los frutos son secos d'una sola grana y indehiscentes “aquenios” de forma oblanceolada. Les fueyes paecen ser más diverses ente les especies, que les mesmes flores.

Dahlia, Flor nacional de Méxicu

 src=
Woodland Mirenda Dahlia

El 13 de mayu de 1963, nel Diariu Oficial de la Nación (SAGAR. 1963), el presidente Adolfo López Mateos expedió un decretu pol cual declaro a la Dahlia como símbolu de la Floricultura Nacional, coles siguientes considerancies:

• Que la República Mexicana tien una gran diversidá de flores natives d'especial valor estéticu, ornamental y económicu, ente les que s'atopa la flor de dalia.

• Que les flores mexicanes, poles sos carauterístiques peculiares, merecieron distinción tantu nel país como nel estranxeru, y ente elles particularmente la flor de la Dalia.

• Que l'almiración a dicha flor, motivó a qu'una de les especies fuera estremada col nome de Dahlia juarez, n'honor del Beneméritu de les Amériques, Don Benito Juárez.

La dalia tamién foi propuesta como flor nacional por instituciones oficiales y particulares, ente los que pueden citase: La Sociedá Botánica de Méxicu, periódicu Excélsior y la Confederación Nacional de Floricultores y Viveristas de la República Mexicana, siendo'l so presidente'l Profr. Lluis Xustu Carrión Tejeda.

La Sociedá Mexicana de la Dalia ye bien recién. Formóse'l 12 d'ochobre de 1995, col fin d'investigar los antecedentes históricos, diagnosis, allugamientu taxonómicu, importancia económica, espardimientu, cultivu y espardimientu de les dalies montés y cultivar, según la formación d'un bancu de germoplasma, que va constituyir la base de los trabayos sobre'l xéneru y va incluyir les más de 30 especies hasta agora reportaes, coles mesmes establecer un bancu d'información sobre dalies disponible pa tolos socios y amigos aficionaos a elles, según a los cultivadores y comerciantes.

La cantidá de formes o tipos distintos de dalia ye innumberable. Tolos años apaecen variedaes nueves ente los viveristas y cultivadores europeos aficionaos a estes plantes, en distintos países fáense concursos, esposiciones y congresos internacionales pa presentales. La duración de cultivar dacuando ye efímera, pasen de moda y dexen de cultivase.

Güei día esisten numberoses sociedaes europees de Dahlia dedicaes tamién al estudiu y el fomentu del so cultivu. Dada la gran cantidá de nomes de cultivares, que yá en 1934 superaba los 14,000, la Real Sociedá d'Horticultura Inglesa foi designada en 1966 como una Autoridá Internacional de Rexistru. Publicó una llista en 1969 que contenía más de 15,000 nomes, munchos d'ellos cultivaos en tol mundu, pero hasta la fecha nun se consiguió faer un rexistru definitivu de les distintes variedaes (Huxley et al, 1999).

Ye tanta la fascinación de los europeos poles dalies que les empleguen en cuestiones amoroses atribuyéndo-yos l'estrañu significáu simbólicu de “presaxu” y pollo, créese qu'unviar un ramillete de dalies dexa sobre entendida la proximidá d'un allegre socesu. Pa los namoraos agasayar esta flor ye como un anticipu d'una declaración d'amor. Anguaño esisten 41 asociaciones internacionales interesaes nel cultivu y espardimientu de la dalia, ente elles atópense:

• La Sociedá Nacional de la Dahlia nel Reinu Xuníu. http://www.dahlia-nds.co.uk/

• La Sociedá Americana de la Dahlia (ADS). http://www.dahlia.org/

• Otres agrupaciones de Nueva Zelanda http://www.dahlia.org/NZ.html • En países europeos: Francia http://dahlia.france.free.fr/ ;

y Alemaña http://www.ddfgg.de/

• En Méxicu, Asociación Mexicana de la Dalia o Acocoxochitl, A.C.: http://daliaoacocoxochitl.com.mx/

Esposiciones y xardinos

Na década de los años 1820 a 1830, les dalies taben de moda y los sos precios xubieron considerablemente. Los especialistes catalogar llueu cola categoría de "flor decorativa". Tol mundu quería tener dalies nel so xardín. Tanto ésitu algamó qu'empezó a faer solombra al crisantemu (una de les flores favorites) y entamóse en paralelu con esta postrera una serie d'esposiciones. La dalia yera llamada "flor d'esposición o de fantasía". D'ende a les cruces con otres plantes o con elles mesmes nun hubo más qu'un pasu. En 1828 apaecieron les dalies nanes. En 1840, dalies pompón y liliput. En 1870, les dalies cactus y dalies de fantasía. En 1900, dalies collettes. En 1940, dalies nenúfar.

Les dalies nun dexaron de tar nunca de moda como flores de jardín, pero sí dexaron a un llau la so popularidá como flores d'esposición hasta l'añu 2004 en que'l muséu Botánicu, el responsable de la llegada a Europa d'esta flor, entamó una importante esposición con más de 500 exemplares.

RIMG0087.JPG

Antonio José de Cavanilles y publicáu en Icones et Descriptiones Plantarum 1(3): 56–57. 1791.[4] La especie tipo ye Dahlia pinnata

Variedaes de dalies

  • Dahlia "Firebird"
  • Dahlia "G.F. Hemerick"
  • Dahlia "Garden Wonder"
  • Dahlia "Gina Lombaert"
  • Dahlia "Glorie Van Noordwijk"
  • Dahlia "Glorie Heemstede"
  • Dahlia "Glory F. Hemerick"
  • Dahlia "Glow"
  • Dahlia "Hartenaas"
  • Dahlia "Hit Parade"
  • Dahlia "House of Orange"
  • Dahlia "La Gioconda"
  • Dahlia "Lady Linda"
  • Dahlia "Lavender perfection"
  • Dahlia "Lucky Number"
  • Dahlia "Musette"
  • Dahlia "Nuit d'été"
  • Dahlia "Orange Nugget"
  • Dahlia "Orange Wealt"
  • Dahlia "Park Princess"
  • Dahlia "Patty"
  • Dahlia "Pianella"
  • Dahlia "Sablera blanca"
  • Dahlia "Pomponnette"
  • Dahlia "Popular Guest"
  • Dahlia "Prefere"
  • Dahlia "Preference"
  • Dalia "Nome propiu de muyer"

Ver tamién

Referencies

  1. http://www.ibiologia.unam.mx/plantasnuevaespana/pdf/historia_de_les plantes_I_1_1.pdf#page=26
  2. http://daliaoacocoxochitl.com.mx/
  3. (Calderón y Rzedowski,2001)
  4. «Dahlia». Tropicos.org. Missouri Botanical Garden. Consultáu'l 20 d'agostu de 2012.

Enllaces esternos

Bibliografía

  • Bye, R. y Y. Llinares. En prensa. Biodiversity prospection in colonial Méxicu: ornamental plants of New Spain. N'A. Rea and Alana Cordy-Collins (eds.) Ethnobiology. Conference Tucson, AZ: University of Arizona.
  • Cavanilles A. J. Icones et Descriptiones Plantarum 1: 57, 1791.
  • De la Cruz, M; J. Badiano.1964. Libellus de Medicinalibus Indorum Herbis. Méxicu, D.F. Institutu Mexicanu del Seguru Social. 394 p.
  • Hammett, Keith. The World of Dalies. London: Kaye and Ward, 1980, 132 p.
  • Hansen H. V., J. P. Hjerting. The early history of the domestication of Dahlia (Asteraceae, Heliantheae) with emphasis on the period 1791–1836 including observations on taxonomy, chromosome numbers, biochemistry, biosystematics, ray colour inheritance, and ray colour designation within the genus: The Botanical Garden. University of Copenhagen, Denmark, 2000.
  • Hernández, F. Historia de les plantes de la Nueva España. 3 Vols. Méxicu, 1946, D.F.
  • Huxley, A.; M. Griffiths; M. Levy. Dictionary of Gardening 2. The New Royal Horticultural Society, 1999.
  • Llaguna, C. A. Variabilidá xenética y distribución xeográfica de la Dahlia (Dahlia spp) y posible usu nel so meyoramientu xenéticu: Marcu teóricu. Resume del III Congresu Nacional d'Horticultura Ornamental. Cuernavaca, Morelos, Méxicu, 1992.
  • Mejía, M. J. M., De la Cruz, D. R. y Zamoranu, M. J. J. La dalia como un recursu xenéticu mexicanu. Resume del III Congresu Nacional d'Horticultura Ornamental. Cuernavaca, Morelos, Méxicu, 1992.
  • Reyes, J. y G. Treviño. Historia y cultivu del xéneru Dahlia (Compositae). Boletín Amaranto. Añu 6 Númberu 3. 8 y 9 pp., 1993.
  • Reyes, J.; C. Brachet; J. Pérez; y A. Gutiérrez. Cactáceas y otres plantes natives de la Cañada de Cuicatlán, Oaxaca. CFE., SMC., IBUNAM., CNANP., CUICATLAN A. C. 47p., 2004.
  • Saar, D. Y.; N. O. Polans; P.D. Sorensen. A Phylogenetic Analysis of the genus Dahlia (Asteraceae) based on internal and external transcribed spacer regions of nuclear ribosomal DNA. Systematic Botany 28: 627-639, 2003.
  • Saar, D. Y; P.D. Sorensen y J. P. Hjerting. Dahlia campanulata and D. cuspidate, (Asteraceae, Coreopsideae): Two New Species from Mexico. Acta Botánica Mexicana 64: 19-24, 2003.
  • Sorensen, P. D. Revision of the genus Dahlia (Compositae, Heliantheae- Coreopsidinae). Rhodora 71: 309-416, 1969.
  • Velázquez Guadarrama, Anxélica; Jamie Cuadriello; Deborah Dorotinsky Alperstein; María José Esparda Lliberal; Fausto Ramírez; Áurea Ruiz de Gurza. 2004. La Colección de Pintura del Bancu Nacional de Méxicu. Catálogu – Sieglu XIX. Méxicu, DF: Fomentu Cultural Banamex, A.C. Tomos I & II.
  • Flora. Historia ilustrada de les flores de xardín. Autor: Brent Elliot. The Royal Horticultural Society. Editorial Cartago, Palma de Mallorca.
  • Grobet R. 1982. El pelegrinar de les flores mexicanes. José Mariano Mociño y Losada. Compañía Editorial Continental. Méxicu.
  • Stout C.H. 1922. The Amateur's Book of the Dahlia. Doubleday, Page & Company. Reinu Xuníu.
  • Whitley G.R. 1985. The melecinal and and nutritional properties of Dahlia spp. Journal of Ethnopharmacology. 14(1): 75-82

Enllaces esternos

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AST

Dahlia: Brief Summary ( الأستورية )

المقدمة من wikipedia AST
Pa ver el conceyu d'Almería (España), Dalías.

Dahlia ye un xéneru de plantes perteneciente a la familia de les asteráceas.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AST

Soğangülü ( الأذرية )

المقدمة من wikipedia AZ

Bu cins rus botaniki, alim və etnoqrafi İ. Georginin şərəfinə adlandırılmışdır. Cinsə 27 növ daxildir. Onların vətəni Mərkəzi Amerika və Kolumbiyadır. Gülçülükdə georginlərin 4 növündən və müxtəlif mədəni formalarından istifadə olunur. Dəyişkən georgin (D. variabilis) - çoxillik ot bitkisi olub, yaşıllaşdırmada geniş istifadə edilir. Onların yerüstü hissələri hər il məhv olur. Dəyişkən georginin gövdələrinin içi boş olub, budaqlıdır, hündürlüyü 300 sm-ə çatır. Çiçəyi səbətdir. Boruşəkilli gülləri sarı və ya narıncı rəngdə, dilcik şəkilli çiçəkləri isə müxtəlif rəngdədir. Qələmlə çoxaltmaq üçün qışın axırında kök yumrularını rütubətli sahələrdə əkirlər. Zoğlar 5-8 sm böyüdükdən sonra onları kəsmək və aşağı hissəsində olan yarpaqları qırmaq lazımdır.Kök verməsi üçün ilk dəfə dibçəyə, 3-4 həftədən sonra isə açıq sahələrə əkmək lazımdır.

Məlumat mənbəsi

  1. Tofiq Məmmədov (botanik) "Gülçülük ensiklopediyası": Bakı: "Azərbaycan"-2016. http://dendrologiya.az/?page_id=112
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipediya müəllifləri və redaktorları
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AZ

Soğangülü: Brief Summary ( الأذرية )

المقدمة من wikipedia AZ

Bu cins rus botaniki, alim və etnoqrafi İ. Georginin şərəfinə adlandırılmışdır. Cinsə 27 növ daxildir. Onların vətəni Mərkəzi Amerika və Kolumbiyadır. Gülçülükdə georginlərin 4 növündən və müxtəlif mədəni formalarından istifadə olunur. Dəyişkən georgin (D. variabilis) - çoxillik ot bitkisi olub, yaşıllaşdırmada geniş istifadə edilir. Onların yerüstü hissələri hər il məhv olur. Dəyişkən georginin gövdələrinin içi boş olub, budaqlıdır, hündürlüyü 300 sm-ə çatır. Çiçəyi səbətdir. Boruşəkilli gülləri sarı və ya narıncı rəngdə, dilcik şəkilli çiçəkləri isə müxtəlif rəngdədir. Qələmlə çoxaltmaq üçün qışın axırında kök yumrularını rütubətli sahələrdə əkirlər. Zoğlar 5-8 sm böyüdükdən sonra onları kəsmək və aşağı hissəsində olan yarpaqları qırmaq lazımdır.Kök verməsi üçün ilk dəfə dibçəyə, 3-4 həftədən sonra isə açıq sahələrə əkmək lazımdır.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipediya müəllifləri və redaktorları
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AZ

Dàlia ( الكتالونية )

المقدمة من wikipedia CA

Les dàlies (Dahlia) són un gènere de plantes amb flor de la família Asteraceae.

Característiques

Són plantes perennes d'arrel tuberosa i flors esplèndides, originàries del Mèxic. N'hi ha unes 36 espècies i aproximadament 20,000 cultivars híbrids molt apreciades com a plantes de jardí i de test que s'han estès arreu del món.

Els asteques cultivaven les dàlies com a aliment i també per cerimònies i decoracions.[2] Actualment la dàlia és la flor nacional del Mèxic.[3]

Les dàlies són importants com a font d'aliment de les erugues de moltes papallones, com la Phlogophora meticulosa, Korscheltellus lupulina, Hepialus humuli i Noctua pronuba.

El nom del gènere prové d'Anders Dahl, botànic suec del segle XVIII.[4] En japonès es coneix com a Tenjikubotan (天竺牡丹) que significa "peònia de l'Índia". En hindi i urdu, la dàlia es coneix amb el nom de "belia" (बेलिया o بیلیا)

Espècies

Híbrids

Galeria

Referències

  1. «Dahlia Cav.». Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture, 17-09-1996. [Consulta: 15 octubre 2009].
  2. Harvard Arboretum
  3. Harvey, Marian. Mexican Crafts and Craftspeople. Associated University Presses, 1987, p. 19. ISBN 9780879825126.
  4. Dahlia name

Enllaços externs

 src= A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Dàlia Modifica l'enllaç a Wikidata
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autors i editors de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia CA

Dàlia: Brief Summary ( الكتالونية )

المقدمة من wikipedia CA

Les dàlies (Dahlia) són un gènere de plantes amb flor de la família Asteraceae.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autors i editors de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia CA

Jiřina (květina) ( التشيكية )

المقدمة من wikipedia CZ
ikona
Tento článek potřebuje úpravy.
Můžete Wikipedii pomoci tím, že ho vylepšíte. Jak by měly články vypadat, popisují stránky Vzhled a styl, Encyklopedický styl a Odkazy.

 src=
Konkrétní problémy: Formulace článku

Jiřina (Dahlia) je rod z 16 druhů čeledi hvězdnicovitých. Jiřiny tvoří mnoho rozmanitých odrůd různých tvarů a barev[1] a proto je se oficiálně dělí do 14. skupin. Rod jiřiny původně pochází z Mexika a Guatemaly. Rostliny z této čeledi mají zásobní orgán ve formě hlízy. Díky této hlíze dokáží přečkat nepříznivé podmínky jako je zima a sucho.

Využití

Jiřiny mají uplatnění jako okrasné rostliny a to na záhony nebo do skupin, dále k řezu a nebo jako solitera. Používá se jako afrodisiakum.

Zástupci

Rod zahrnuje například tyto zástupce:

Pěstování

Nároky

  • žádají slunné stanoviště chráněné před větrem
  • půdu chtějí hlinitou, humózní. živnou a stejnoměrně vlhkou
  • na podzim se pozemek vyhnojí hnojem a na jaře se dohnojí NPK (dusík, fosfor, draslík)

Množení

  • semenem, řízky a dělením hlíz
  • semenem se množí skupina jednoduše kvetoucích jiřinek a nový kříženci při šlechtění
  • semeno se vysévá do truhlíku nebo po 2-3 semenech do sadbovačů s 6 cm buňkami
  • klíčí při teplotě 18-20°C, dále se pěstují při 15-18°C
  • pro množení řízky se hlízy matečných rostlin zakládají v únoru do živného kompostu
  • k obrašení výhonů se teplota postupně zvyšuje na 20-25°C a udržuje se vysoká vzdušná vlhkost
  • výhony se 3 páry listů se odlamují s patkou a nechávají se zakořenit na množárně

Pěstování

  • když řízkujeme, uloží se hlízy ve skleníku na záhonu a prosypou se kompostem, po vyrašení se z nich odlamují řízky a píchají se do truhlíků nebo sadbovačů
  • po zakořenění se hrnkují
  • před výsadbou se musí otužit
  • na stanoviště se vysazují začátkem května na vzdálenost 0,5-1 cm tak hluboko, aby kořenový krček byl 10 cm pod povrchem
  • vzdálenost při výsadbě se volí podle vzrůstnosti 40-60 cm
  • k parkovým výsadbám se volí nižší odrůdy s výškou 40-60 cm, které se bohatě větví
  • během vegetace je pravidelně zavlažujeme a ošetřujeme proti savému hmyzu
  • hlízy jiřin se sklízejí po zmrznutí nadzemní části, většinou na konci září
  • opatrně se vyjmou, lodyhy se zkrátí na 10 cm, odstraní se přebytečná zemina a dosuší se
  • hlízy se skladují při 5-8°C a relativní vlhkosti 85-90%
  • v suchém skladu se zasypou suchou rašelinou, pískem nebo pilinami

Odkazy

Reference

  1. http://www.nasenavody.cz/jake-existuji-druhy-jirin
Pahýl
Tento článek je příliš stručný nebo postrádá důležité informace.
Pomozte Wikipedii tím, že jej vhodně rozšíříte. Nevkládejte však bez oprávnění cizí texty.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autoři a editory
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia CZ

Jiřina (květina): Brief Summary ( التشيكية )

المقدمة من wikipedia CZ
ikonaTento článek potřebuje úpravy. Můžete Wikipedii pomoci tím, že ho vylepšíte. Jak by měly články vypadat, popisují stránky Vzhled a styl, Encyklopedický styl a Odkazy.  src= Konkrétní problémy: Formulace článku

Jiřina (Dahlia) je rod z 16 druhů čeledi hvězdnicovitých. Jiřiny tvoří mnoho rozmanitých odrůd různých tvarů a barev a proto je se oficiálně dělí do 14. skupin. Rod jiřiny původně pochází z Mexika a Guatemaly. Rostliny z této čeledi mají zásobní orgán ve formě hlízy. Díky této hlíze dokáží přečkat nepříznivé podmínky jako je zima a sucho.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autoři a editory
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia CZ

Dahlia ( الدانماركية )

المقدمة من wikipedia DA

Dahlia (Georgine) er en slægt med ca. 35 arter, der er udbredt på højsletterne i Mexico og Guatemala. Det er flerårige, knolddannende og urteagtige planter med en busket vækst. Stængler og blade er hårløse, og de endestillede blomster er kurve med brede randkroner og gule, rørformede skivekroner. Blomstringen foregår om sommeren og efteråret.

Arter og hybrider er især værdsat for de store, farverige blomster. Højden varierer fra 30 cm til så høje som 180-240 cm, og blomsternes diameter varierer fra fra 5 til 30 cm.

 src=
Hybrid
 src=
Woodland Mirenda Dahlia

Aztekerne brugte planterne som føde, til dekorationer og til ceremonielle formål, mens en lang, træagtig version blev brugt til piber.

Det oprindelige navn på planterne er Dahlia, idet to eksemplarer blev navngivet således i 1791 til ære for den svenske botaniker, Anders Dahl. Georgine (eller Georgina) var det navn, der hyppigst blev anvendt i klassifikationer efter ca. 1810. Det henviser til den russiske planteforædler Johann Gottlieb Georgi. I de fleste lande er planteavlere gået tilbage til Dahlia, men i Østeuropa benyttes Georgina stadig.

Beskrevne arter


Andre arter
  • Sektion Pseudodendron
    • Dahlia excelsa
    • Dahlia tenuicaulis
  • Sektion Epiphytum
    • Dahlia macdougallii
  • Sektion Entemophyllon
    • Dahlia foeniculifolia
    • Dahlia linearis
    • Dahlia rupicola
    • Dahlia scapigeroides
  • Sektion Dahlia
    • Dahlia apiculata
    • Dahlia atropurpurea
    • Dahlia australis
    • Dahlia barkerae
    • Dahlia brevis
    • Dahlia cardiophylla
    • Dahlia coccinea
    • Dahlia hintonii
    • Dahlia mollis
    • Dahlia moorei
    • Dahlia pinnata
    • Dahlia pteropoda
    • Dahlia purpusii
    • Dahlia rudis
    • Dahlia scapigera
    • Dahlia sherffii
    • Dahlia tenuis


ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia-forfattere og redaktører
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia DA

Dahlia ( السوندية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
RIMG0087.JPG

Dahlia nyaéta pepelakan anu beutian sarta sipatna taunan (perenial), kembangan dina usum panas nepi ka usum gugur. Dahlia nyaéta kembang nasional nagara Méksiko anu ogé mangrupa nagara asalna ieu kembang.

Dina taun 1872, nagri Walanda nampa sakotak beuti dahlia anu dikirim ti Méksiko. Tina sakotak beuti kembang Dahlia tétéla ngan hiji beuti anu hasil kembangan tapi ngahasilkeun kembang nu éndah sarta boga warna beureum kalawan daun kembang anu seukeut. Ahli pepelakan hasil ngabudidayakeun dahlia anu saterusna dingaranan Dahlia juarezii. Dahlia juarezii mangrupa karuhun sakabéh kembang dahlia hibrida anu aya kiwari.

Tangkal dahlia nyaéta kadaharan larva sawatara spesies Lepidoptera (wanda kukupu).

Kembang dahlia dingaranan pikeun ngahormat ahli botani bangsa Swédia ti abad ka-18 anu ngaranna Anders Dahl.

Dahlia ogé mangrupa kembang resmi dayeuh Seattle, nagara bagian Washington, Amérika Sarikat.

Mangpaat

Kembang dahlia anu dipikawanoh ku urang ayeuna diwangun ku ratusan kultivar. lolobana variétas tangkal dahlia ngahasilkeun kembang anu warnana caang sarta matak hélok, ku kituna dahlia mangrupa komoditas penting pikeun industri kembang.

Tumbu ka luar

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Pangarang sareng éditor Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dahlia ( الإسكتلنديون )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Dahlia is a genus o bushy, tuberous, herbaceous perennial plants native tae Mexico.

References

  1. "Genus Dahlia". Taxonomy. UniProt. Retrieved 2009-10-15.
  2. 2.0 2.1 Cavanilles, A. J. 1791. Icones et Descriptiones Plantarum 1: 57. Madrid
  3. "Dahlia Cav". Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 1996-09-17. Retrieved 2009-10-15.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dahlia: Brief Summary ( السوندية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
RIMG0087.JPG

Dahlia nyaéta pepelakan anu beutian sarta sipatna taunan (perenial), kembangan dina usum panas nepi ka usum gugur. Dahlia nyaéta kembang nasional nagara Méksiko anu ogé mangrupa nagara asalna ieu kembang.

Dina taun 1872, nagri Walanda nampa sakotak beuti dahlia anu dikirim ti Méksiko. Tina sakotak beuti kembang Dahlia tétéla ngan hiji beuti anu hasil kembangan tapi ngahasilkeun kembang nu éndah sarta boga warna beureum kalawan daun kembang anu seukeut. Ahli pepelakan hasil ngabudidayakeun dahlia anu saterusna dingaranan Dahlia juarezii. Dahlia juarezii mangrupa karuhun sakabéh kembang dahlia hibrida anu aya kiwari.

Tangkal dahlia nyaéta kadaharan larva sawatara spesies Lepidoptera (wanda kukupu).

Kembang dahlia dingaranan pikeun ngahormat ahli botani bangsa Swédia ti abad ka-18 anu ngaranna Anders Dahl.

Dahlia ogé mangrupa kembang resmi dayeuh Seattle, nagara bagian Washington, Amérika Sarikat.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Pangarang sareng éditor Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dahlia: Brief Summary ( الإسكتلنديون )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Dahlia is a genus o bushy, tuberous, herbaceous perennial plants native tae Mexico.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dalhiå ( البيكاردية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Dalhiå[1] (Dahlia)

Gallery

Notes pi référinches

  1. http://www.languepicarde.fr/dico.html Variantes: dahlia, daïa, dalia
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dalhiå: Brief Summary ( البيكاردية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Dalhiå (Dahlia)

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dalija ( البوسنية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src=
Woodland Mirenda Dalija

Dalija ili Georgina (latinski: Dahlia variabilis) višegodišnja je biljka, porijeklom iz Meksika. Ima podzemno stablo u vidu debelog gomolja. Nadzemno stablo je zeljasto, visoko od 60 cm do 2 metra, u donjem dijelu drvenasto, razgranato i žbunasto. Listovi su izduženo eliptični, sa nazubljenom ivicom, tamnozeleni. Cvjetovi krupni, u svim bojama i nijansama, jednobojni ili šareni. Biljka cvjeta od maja do jeseni.

Uzgoj

Dalije se razmnožavaju gomoljima, početkom proljeća, tako što se stari gomolj podijeli, pa se potom sade u bašti prilično kasno, jer su ove biljke veoma osjetljive na kasne proljetne mrazeve, kao i na hladno zemljište. Sade se od aprila do maja na plodnom, hranjivom zemljištu, koje je s jeseni dobro obrađeno. Na pripremljenom zemljištu iskopaju se jamice u koje se stavlja gomolj, tako da korijenov vrat bude na dubini od oko 5 cm. Gomolji se sade na rastojanju od 50 do 100 cm za visoke i krupne cvijetne sorte, a na rastojanju od 40 do 50 cm za niske i sitno cvijetne sorte. Gušća sadnja se ne preporučuje, jer će biljka tjerati u visinu, pa će manje cvjetati. Još u toku sadnje potrebno je pored biljke (naročito ako se radi o sortama visokih stabljika i krupnih cvjetova) postaviti oslonac uz koji će se biljka vezivati.

Dalije u bašti zahtijevaju sunčana do slabo sjenovita mjesta, koja su zaštićena od jačih vjetrova. Poslije sadnje nije potrebno biljke zalivati, ali kad ove počnu intenzivno da rastu otpočeti sa obilnijim zalivanjem, naročito ako su dani sušni.

U toku vegetacije treba sprovesti odgovarajuće mjere njege: prašenje, redovno rezanje preostalih cvjetova kao i uklanjanje suhih i oštećenih listova redovno dodavanje rastvora organskog đubriva. Đubriti ih kombinovanim đubrivima (multifert) koja sadrže sve mikroelemente neophodne za pravilan razvoj biljke. Ako se žele krupniji cvjetovi (za rezanje) treba uklanjati voćne izbojke cvijetne drške.

Dalije preko zime izmrzavaju u bašti te u jesen s prvim jesenjim mrazevima treba odrezati nadzemni dio biljke do 10 do 15 cm iznad zemlje. Poslije toga gomolji se izvade iz zemlje i ostave na suho provjetreno mjesto. Kada se zemlja na gomoljima potpuno osuši, oni se čiste u malom razmaku, razmještaju jedan do drugog, posipaju sumpornim cvijetom ili Cinebom (radi sprječavanja bolesti), smještaju potom u sanduk i pokrivaju slojem pijeska. Tako pripremljene sanduke smjestiti u prostorije sa temperaturom od oko 6 °C i održati umjerenu vlažnost. Suh vazduh isušuje gomolje (smežuraju se), a suviše vlažan izaziva truljenje.

Biljke su pogodne sa sadnju u lijehama, ivičnjacima, u pojedinačne grupe, bordure i kao rezano cvijeće. Ukoliko se koriste kao rezano cvijeće, cvjetove treba brati u fazi pupnog rascvjetavanja cvasti, jer se poslije branja pupoljci ne otvaraju. Beru se rano izjutra ili uveče.

Vrste dalije

Dalije imaju veliki broj sorti, i po formi cvjetova dijele se na nekoliko grupa: ponpon – imaju loptaste sitne cvjetove, kaktus dalije – krupne cvjetove na jakim drškama, minjon dalije – niske obilno cvjetaju, dekorativne dalije – veoma krupnih cvjetova.[1]

Reference

  1. ^ Milošević, Dragana (2000), Omiljeno lukovičasto i gomoljasto cveće, Beograd, 42.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori i urednici Wikipedije
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dalija: Brief Summary ( البوسنية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src= Woodland Mirenda Dalija

Dalija ili Georgina (latinski: Dahlia variabilis) višegodišnja je biljka, porijeklom iz Meksika. Ima podzemno stablo u vidu debelog gomolja. Nadzemno stablo je zeljasto, visoko od 60 cm do 2 metra, u donjem dijelu drvenasto, razgranato i žbunasto. Listovi su izduženo eliptični, sa nazubljenom ivicom, tamnozeleni. Cvjetovi krupni, u svim bojama i nijansama, jednobojni ili šareni. Biljka cvjeta od maja do jeseni.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori i urednici Wikipedije
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dalio ( إيدو )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Dalio esas planto exotika, de la familio "kompozaji", kultivata en nia gardeni pro lua flori di la kapituli esas nereguloza, la kolori brilanta e diversa.

 src=
Hybride
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dalya ( التاغالوغية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
Para sa ibang gamit, tingnan ang Dahlia (paglilinaw).

Ang dalya[1] (Ingles: dahlia[2]) ay isang sari ng mapalumpong, may malamang ugat (may tuber o tuberoso), halamang perenyal na katutubo sa Mehiko, Gitnang Amerika, at Kolombya. Mayroong hindi bababa sa mga 36 mga uri ng dalya. Karaniwang pinalalaki ang mga haybrid nito bilang mga halamang panghardin. Pinipitas ng mga Asteka (mga [[Aztec) ang dayla bilang pagkain, para gamiting palamuti, para sa mga seremonya,[3] at ginagamit ang mahabang makahoy na sanga ng isang uri para sa maliliit na mga pipa.

Sanggunian


Usbong Ang lathalaing ito ay isang usbong. Makatutulong ka sa Wikipedia sa nito.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Mga may-akda at editor ng Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Dalya: Brief Summary ( التاغالوغية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
Para sa ibang gamit, tingnan ang Dahlia (paglilinaw).

Ang dalya (Ingles: dahlia) ay isang sari ng mapalumpong, may malamang ugat (may tuber o tuberoso), halamang perenyal na katutubo sa Mehiko, Gitnang Amerika, at Kolombya. Mayroong hindi bababa sa mga 36 mga uri ng dalya. Karaniwang pinalalaki ang mga haybrid nito bilang mga halamang panghardin. Pinipitas ng mga Asteka (mga [[Aztec) ang dayla bilang pagkain, para gamiting palamuti, para sa mga seremonya, at ginagamit ang mahabang makahoy na sanga ng isang uri para sa maliliit na mga pipa.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Mga may-akda at editor ng Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Jorgėns ( الساموجيتية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
Dahlia001.JPG

Jorgėns aba jorgėna (lietovėškā (b.k.): Jurginas, luotīnėškā: Dahlia) ī tuokis daržaliu kvietkos, muokslėškā prigolons dailīžėidiu augalū šeimā.

Kėlėma jorgėnā nug Meksėkas ī. Vėitas indienā anūm šaknis nug sena nauduojė kap jiedi. Žemaitėšks anūm vards atēn nug rosu buotanėka Juohana Geuorgėjaus.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Kembang dahlia ( الجاوية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src=
Kembang Dahlia

Kembang Dahlia iku asalé saka nagara Meksiko.[1] Kejaba Nagara Meksiko, kembang Dahlia uga minangka kembang resmi ing kutha Seattle, Washington, Amérikah Sarékat.[1] Jeneng Dahlia asalé saka jeneng ilmuan Swedia ya iku Andreas Dahl.[1] Dhèwèké minangka wong kang duweni sumbang sih gedhé tumrap budidaya kembang Dahlia.[1]

Cathetan suku

  1. a b c d http://www.anneahira.com/bunga-dahlia (diunduh tanggal 8 Juli 2011)
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis lan editor Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Kembang dahlia: Brief Summary ( الجاوية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src= Kembang Dahlia

Kembang Dahlia iku asalé saka nagara Meksiko. Kejaba Nagara Meksiko, kembang Dahlia uga minangka kembang resmi ing kutha Seattle, Washington, Amérikah Sarékat. Jeneng Dahlia asalé saka jeneng ilmuan Swedia ya iku Andreas Dahl. Dhèwèké minangka wong kang duweni sumbang sih gedhé tumrap budidaya kembang Dahlia.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis lan editor Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Rejina ( كاشوبيان )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src=
Dahlia pinnata

Rejina (Dahlia) – to je szlach roscënów z rodzëznë astrowatëch (Asteraceae). Rejina rosce m. jin. na Kaszëbach w ògródkach, ale òna je z amerikańsczich strón.


ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Syvyshehku ( ليففي )

المقدمة من wikipedia emerging languages
Syvyshehku
Syvyshehku

Syvyshehku libo daalii, libo georgiinu (ven. георгина, lat. Dáhlia) on Astroin pereheh kuului monivuodine kazvi. Syvyshehkua on 42 eri lajii. Niilöin kukkazet ollah aiga suuret da kirjavat. Oman latinankielizen nimen kukku sai kuulužas ruoččilazes kazvitiedoilijas Anders Dal’as, Karl Linnein opastujas. Ven’ankieline nimi georgiinu on annettu sežo kuulužan kazvitiedolijan, muantiedoilijan da etnogruafan Iogann Georgin mugah.

Ulgonägö

Syvyshehkan varzi on oigei, šuarakas, silei libo vähäzel karvaine, ondo. Se voi olla 2,5 metrii pitky. Kazvin lehtet ollah prostoit, puarakkai kazvajat, 10-40 sentii pitkät. Juuret ollah sangieččazet. Joga vuottu kazvin muan piäl kazvai oza kuolou, muah jiäy vai juuri. Kazvin kukat ollah suuret da čomat, värii myöte eriluaduzet. Syvyshehku kukkiu hätken.

Kazvandu

Enimälleh georgiinua kazvau Meksikan, Gvatemalan da Kolumbien mägižikkömualois. Meksikkua pietäh tämän kazvin roindumuannu. Ylen ammui tämän kazvin juuriloi syödih muinas-actekat. Jevroupashäi sen magu ei roinnuh mieldy myöte, ga kukkazen čomuoh sie miellyttih da ruvettih sidä istuttamah.

Kazvanduolot

Syvyshehku ei ole čirčy kazvanduololoih niškoi. Se voi juurduo da kazvua ihan pilvežäh kohtah. Yhtelläh tämä vaikuttau sit kukkazien suuruoh da värih. Ku oldas čomat kukkazet hätkembän, syvyshehkua pidäy istuttua puolipilvežäh kohtah. Vie yksi kazvatanduolo on novvettavu – mua ei pidäs olla liijakse märgy, eiga kazvin juuret hapatah. Sendäh alangomualoih syvyshehkua ei pie istuttua.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Syvyshehku: Brief Summary ( ليففي )

المقدمة من wikipedia emerging languages
Syvyshehku Syvyshehku

Syvyshehku libo daalii, libo georgiinu (ven. георгина, lat. Dáhlia) on Astroin pereheh kuului monivuodine kazvi. Syvyshehkua on 42 eri lajii. Niilöin kukkazet ollah aiga suuret da kirjavat. Oman latinankielizen nimen kukku sai kuulužas ruoččilazes kazvitiedoilijas Anders Dal’as, Karl Linnein opastujas. Ven’ankieline nimi georgiinu on annettu sežo kuulužan kazvitiedolijan, muantiedoilijan da etnogruafan Iogann Georgin mugah.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Ντάλια ( اليونانية الحديثة (1453-) )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Η ντάλια (Dahlia) είναι γένος ανθοφόρων θαμνοειδών φυτών, ενδημικών του Μεξικού της Κεντρικής Αμερικής και της Κολομβίας. Περιλαμβάνει περίπου τριάντα είδη και ανθίζει κατά το καλοκαίρι και το φθινόπωρο. Αποτελεί το εθνικό λουλούδι στο Μεξικό. Οι Αζτέκοι καλλιεργούσαν τις ντάλιες για τροφή, τελετές και διακόσμηση.

Το 1872 ένα κουτί με ρίζες ντάλιας εστάλη από το Μεξικό στην Ολλανδία. Από αυτές επέζησε μόνον ένα φυτό, από το οποίο παρήχθησαν κόκκινα λουλούδια με μυτερά πέταλα Ντάλια του Χουάρες (Dahlia juarezii). Από αυτά προήλθαν τα σημερινά υβρίδια ντάλιας.

Μοντέρνες δημοφιλείς ποικιλίες:

Εξωτερικοί δεσμοί


ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Συγγραφείς και συντάκτες της Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Ντάλια: Brief Summary ( اليونانية الحديثة (1453-) )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Η ντάλια (Dahlia) είναι γένος ανθοφόρων θαμνοειδών φυτών, ενδημικών του Μεξικού της Κεντρικής Αμερικής και της Κολομβίας. Περιλαμβάνει περίπου τριάντα είδη και ανθίζει κατά το καλοκαίρι και το φθινόπωρο. Αποτελεί το εθνικό λουλούδι στο Μεξικό. Οι Αζτέκοι καλλιεργούσαν τις ντάλιες για τροφή, τελετές και διακόσμηση.

Το 1872 ένα κουτί με ρίζες ντάλιας εστάλη από το Μεξικό στην Ολλανδία. Από αυτές επέζησε μόνον ένα φυτό, από το οποίο παρήχθησαν κόκκινα λουλούδια με μυτερά πέταλα Ντάλια του Χουάρες (Dahlia juarezii). Από αυτά προήλθαν τα σημερινά υβρίδια ντάλιας.

Μοντέρνες δημοφιλείς ποικιλίες:

Dahlia 3.jpg Dahlie 6.jpg RIMG0153dahlie.jpg RIMG0087.JPG Dahlia nain FR 2012.jpg
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Συγγραφείς και συντάκτες της Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина ( الأدمرت )

المقدمة من wikipedia emerging languages
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина ( الكومية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина ( الكومية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина ( Meadow Mari )

المقدمة من wikipedia emerging languages
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина ( القيرغستانية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
DahliaDahlstarSunsetPink.jpg

Георгина, далия (Dahlia) – өсүмдүктөрдүн татаал гүлдүүлөр тукумундагы көп жылдык чөптөр уруусу. Анын 15ке жакын жапайы түрү белгилүү. Георгинанын сабагы көңдөй, борпоң, бийиктиги 35-200 см; жалбырагы канаттай же үчилтик канаттай, тамыры түймөк, себетче топгүлү жөнөкөй, тармал, чала тармал; формасы, чоңдугу, түсү боюнча айырмаланат. Мексикада, Гватемалада, Түштүк жана Борбордук Америкада өсөт. Европада 18-кылымдан эгиле баштаган. Эгилме Георгинанын 8 миңден ашык сорту бар. Георгина калемчеси, уругу жана тамырынан өсүп чыгат. Күрдүү жана нымдуу топуракта жакшы өсөт. Өтө чоң гүл алыш үчүн 3 гана бутагы калтырылат, калган бутактары алынып ташталат. Кыргызстанда кооздук үчүн гүлзар, парк ж. б. жерлерде өстүрүлөт.

Колдонулган адабияттар

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia жазуучу жана редактор
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина: Brief Summary ( الكومية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src= Георгина  src= Георгина  src= Георгина  src= Георгина

Георгина ( лат. Dahlia ) — астра котырись быдмас увтыр. Георгина увтырӧ пырöны 35 вид. Георгина пантасьӧ Америкаын.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина: Brief Summary ( الأدمرت )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src= Георгина  src= Георгина  src= Георгина  src= Георгина

Георгина ( лат. Dahlia ) — Asteraceae семьяысь Америкалэн сяськаё будос

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина: Brief Summary ( الكومية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src= Георгина  src= Георгина  src= Георгина  src= Георгина

Георгина ( латин Dahlia ) — астра котырса быдмӧг увтыр. Сійӧ быдмӧ Америкаын.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Георгина: Brief Summary ( Meadow Mari )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src= Георгина

Георгина (лат. Dahlia ) – Asteraceae кушкыл-влакын тукымыш пура, Америкын шуко верлаште кушшо пеледыш.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Далија ( المقدونية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Далија (Георгина) е повеќегодишно растение од семејството Asteraceae. Портеклото ѝ е од Мексико, Средна Америка и Колумбија. Има повеќе од 36 видови и многу врсти на оваа билка. Постојат ниски од 10-15 cm и високи до 1,5 m. Постојат: ниска еднострука, висока бијела, кактус далија, далија помпом, итн. Тие сакаат сончева светлина и најдобро успеваат каде што ја има многу. Потребно е да се наводнуваат само за време на суша. На пролет се садат 6 недели по завршување на последните мразови. Најдобро се размножуваат со сеење на семе. Осетливи се на ниски температури, и затоа цветаат преку лето, а и при првите мразови. Поради развивањето на пупката не смеат да се садат длабоко во земјата. За растението повеќе да цвета, старите цветови се кинат и се оставаат за семе. Далијата ги привлекува пчелите.

Историја и потекло

Потекнува од Мексико, Средна Америка и Колумбија. Ботаничарте кои ги придружувале шпанските колониски во текот на истражувањето во Мексико први ги откриле. Доморотците го користеле стеблото на далијата (dahlia imperialis – дрво од далија) за да донесат вода преку планинските потоци во својте села. Далиите ги открилле во 16-ти век, а во Европа ги донеле во 1789. година (dahlia coccinea, dahlia pinnata i dahlia rosea). Во почетокот, далијата се сметала за зеленчук, па и за таа намена се користела. И шведскиот ботаничар, Андреас Дахл, по кое е добило име, го сметал за зеленчук. Во почеткот на 1800 година во Белгија е посадена првата дупла далија. По тоа се повеќе се користеле како украс.

Семе

Секоја растителна врста ема семе на далија. Семето се собира од ниски едноструки и од пар на високи брсти. Многу врсти на растението немаат семе, туку се размножуваат со двоење на ластари или калемење. Едноструките далии посеани на пролет на сончево место многу брзо растат и цветаат. Во текот на растот се формираат млади ластари кои се садат следната година.

Паразити и болести

Паразити на далијата се полжавите, како и растителните вошки, посебно црните вошки. Честа болест со која се заразуваат е пепелницата, која најчесто ги напаѓаат слабите билки. Се појавуваат за време на суша, но ретко се случува да ја нападне целата билка.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Автори и уредници на Википедија
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Далија: Brief Summary ( المقدونية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Далија (Георгина) е повеќегодишно растение од семејството Asteraceae. Портеклото ѝ е од Мексико, Средна Америка и Колумбија. Има повеќе од 36 видови и многу врсти на оваа билка. Постојат ниски од 10-15 cm и високи до 1,5 m. Постојат: ниска еднострука, висока бијела, кактус далија, далија помпом, итн. Тие сакаат сончева светлина и најдобро успеваат каде што ја има многу. Потребно е да се наводнуваат само за време на суша. На пролет се садат 6 недели по завршување на последните мразови. Најдобро се размножуваат со сеење на семе. Осетливи се на ниски температури, и затоа цветаат преку лето, а и при првите мразови. Поради развивањето на пупката не смеат да се садат длабоко во земјата. За растението повеќе да цвета, старите цветови се кинат и се оставаат за семе. Далијата ги привлекува пчелите.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Автори и уредници на Википедија
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Дәлия ( التترية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Дәлия[3] (георгин, лат. Dáhlia) — кашкарыйлар нәселе үсемлекләр гаиләлегенә керә

Этимология

Искәрмәләр

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Википедия авторлары һәм редакторлары
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Дәлия: Brief Summary ( التترية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Дәлия (георгин, лат. Dáhlia) — кашкарыйлар нәселе үсемлекләр гаиләлегенә керә

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Википедия авторлары һәм редакторлары
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

डहेलिया ( الهندية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

 src=
डहेलिया

डैलिया या डहेलिया (Dahlia) सूर्यमुखी कुल, द्विदली वर्ग का पौधा है। इसका वितरणकेंद्र मेक्सिको तथा मध्य अमरीका में है। यह बड़े आकार का अनेक रंगों और आकारों में पाया जाने वाला ऐसा आकर्षक फूल है जिसमें नीले रंग को छोड़कर विभिन्न रंगों और रूपाकारों की ५०,००० से अधिक प्रजातियां पाई जाती हैं।[3] रंगबिरंगे फूलों के कारण डैलिया के पौधे बागों की शेभा बढ़ाने के लिये लगाए जाते हैं। 'डाह्ल' (Dahl) नामक स्वीडिश वृक्षविशेषज्ञ की स्मृति में लिनीयस ने इस पौधे का नाम 'डैलिया' या 'डाहलिया' रखा। इसके पौधे दो-ढाई मीटर तक ऊँचे होते हैं, परंतु एक बौनी जाति केवल आधा मीटर ऊँची होती है। डैलिया के पौधों की जड़ों में खाद्य पदार्थ एकत्र होकर उन्हें मोटी बना देते हैं। इनके फूल सूर्यमुखी के सदृश होते हैं। इनकी नई किस्मों में गेंद के समान गोल तथा रंग बिरेंगे फूल जगते हैं।

डैलिया की नई किस्में बीज से पैदा की जाती हैं। डैलिया की जड़ें, जिनमें छोटी छोटी कलियाँ होती है, पौधों का रूप लेने की क्षमता रखती हैं। ये जड़ें छोटे छोटे टुकड़ों में इस प्रकार काटी जाती हैं कि हर टुकड़े में एक कली हो। इन टुकड़ों को जमीन में बोने पर, कलियों से नए पौधे निकलते हैं। कभी कभी इसके तने की कलम भी काटकर लगाई जाती है और उससे भी नए पौधे पैदा किए जाते हैं। डैलिया के पौधे अधिकतर खुली जगह तथा खादयुक्त, बलुई मिट्टी में भली भूंति विकसित होते हैं। अधिक शीत पड़ने पर इसके फुल मर जाते है। ऐसी दशा में इसकी जड़ें साफ करके दूसरे मौसम में बोने के लिये रख ली जाती है इसके पौधों पर कीड़े भी लगते हैं, जो संखिया के छिड़काव से मारे जाते हैं।

परिचय

यह उष्णकटिबन्धीय शीतोष्ण जलवायु में उगाया जाता है। डहेलिया के लिए सामान्य वर्षा वाली ठंडी जलवायु की आवश्यकता होती है। शुष्क एवं गर्म जलवायु इसकी सफल खेती में बाधक मानी गई है। दूसरी ओर सर्दी और पाले से फसल को भारी क्षति पहुँचती है। इसके लिए खुली धूप वाली भूमि उत्तम रहती है फूल बड़े आकार के बनते हैं जो देखने में अत्यन्त आकर्षक होते है, जबकि छाया में उगे पौधों के फूल आकार में छोटे और आकर्षक लगते हैं।

डहेलिया की सफल खेती के लिए भूमि का चयन एक अत्यन्त महत्त्वपूर्ण कार्य है। डहेलिया के सुन्दर और बड़े आकार के फूल लेने के लिए उचित जल निकास वाली रेतीली दोमट भूमि जिसका क्षारांक ६ हो, सर्वोत्तम रहती है। अधिक चिकनी और कम जल निकास वाली भूमि इसकी सफल खेती में बाधक मानी गई है, क्योंकि ऐसी भूमि में पौधों का समुचित विकास एवं बढ़वार नहीं हो पाती है। जिसके परिणामस्वरुप वांछित आकार-प्रकार व रंग-रूप वाले फूल नहीं मिल पाते हैं यदि किसी कारण चिकनी मिट्टी में इसकी खेती करनी पड़े, तो उस स्थिति में पर्याप्त मात्रा में गोबर की खाद, चावल का छिलका और राख मिलाकर भूमि की संरचना में सुधार किया जा सकता है। प्रथम जुताई ट्रैक्टर या मिट्टी पलटने वाले हल से करने के उपरान्त कुछ दिनों के लिए खुली धूप में छोड़ दी जाती है। उसके बाद खेत में पर्याप्त मात्रा में गोबर की खाद या पत्ती की खाद डालकर भली-भांति मिला कर सुविधानुसार पानी की नालियाँ और क्यारियाँ बनाई जाती हैं।

डहेलिया की प्रमुख प्रजातियों में भरी हुई पंखुरियों वाली प्रजातियों के लिए- डियाना ग्रिगोरी, हाल मार्क, लिटिल विल्लो, लिटिल मेरिआन, रोहण्डा, डब्ल्यू जे०एन०, विलियन जानसन, गोरडन लाक वुड, गिलिन प्लेस, विल्लो सरप्राइज, मार्टिल्स यैलो, लिस्मोरे पेग्गी तथा पेनेकोर्ड मेरियान विशेष रूप से जाने जाते हैं। छोटे आकार वाली प्रजातियों में एल्पन मरजोरी, डाउनलहम रायल, रेड एडमिरियल नेटी, विकटर डी, व्हाइट नेटी, ब्रुकसाइड डाइरड्रे, सी मिस, कोइनोनिया लोकप्रिय हैं। गोलाकार प्रजातियों में कनोरा फायर बाल, एल एन क्रेसे, डीप साउथ, वोटन क्यूपिड, पीटर नेल्सन, क्रीचटन हनी, सीनियर बाल, विस्टा, रस्कीन जीप्सी, स्नोहो टैम्पी, एल्टैमीर चैरी, फीओना स्टीवार्ट श्रेष्ठ समझे जाते हैं और भारतीय प्रजातियों में स्वामी विद्यानंद, ज्योत्सना, लार्ड बुद्धा, भिक्कुस मदर, स्वामी लोकेशवरानंद, डा बी०पी० पाल, ब्रोदर सम्पिलीसियस श्रेष्ठ हैं।[4]

डहेलिया की खेती

रोपाई:- डहेलिया की अधिक पैदावार लेने के लिए उसे सदैव पंक्तियों में उगाया जाता है। बड़े आकार और आकर्षक फूल लेने के लिए उन्हें उचित दूरी पर रोपते हुए दो पौधों के मध्य की दूरी सभी प्रकार की किस्मों यथा बड़ी, मध्यम या छोटी प्रजाति के लिए समान रखी जाती है जिसे ७० सेमी० उपयुक्त पाया गया है। दो पंक्तियों के मध्य की दूरी ५० सेमी० उपयुक्त समझी जाती है। एकान्तर रोपण सर्वोत्तम पाया गया है क्योंकि ऐसा करने से प्रत्येक पौधे को पर्याप्त स्थान मिल जाता है। जिसके कारण उसे पर्याप्त मात्रा में पोषक तत्त्व और नमी मिल जाते हैं। जिससे पौधे का विकास एवं बढ़वार भली-भांति हो जाती है। अन्तत: पौधों से बड़े आकार के आकर्षक फूल मिलते है। रोपाई खुर्पी की सहायता से की जाती है। पौधे को रोपने के उपरान्त चारों ओर से भली-भांति दबाने के बाद फौव्वारे से हल्का पानी देना उपयुक्त रहता है। यदि अधिक क्षेत्र में रोपाई की गयी है तो हल्की सिंचाई की जाती है।

पर्वतीय क्षेत्रों में अंकुरित कंदों को सीधा बो दिया जाता कहने का अभिप्राय यह है कि पहले उन्हे गमलों में रोपकर अंकुरित नहीं किया जाता जैसा कि मैदानी क्षेत्रों में किया जाता है। इस विधि में अंकुरित कंदों को निर्धारित दूरी पर इस प्रकार रोपा जाता है कि कंद भूमि तल से लगभग ८ सेमी० नीचे रहें प्रथम सप्ताह में पानी नहीं दिया जाए और यदि आवश्यकता हो तो एक हल्की सिंचाई की जाए कभी भी पूरा कंद नहीं रोपना चाहिए बल्कि उसे विभाजित करके उसे गमलों में रोपकर नये पौधे बना लेने चाहिए।

सहारा देना:- डहेलिया के पौधों को जितनी जल्दी हो सके, सहारा देना चाहिए। अन्यथा उनके गिरने का भय बना रहता है, इसके पौधे तेज हवा, तेज वर्षा या खेत में अधिक पानी खङा रहने के कारण गिर जाते है पौधों को सहारा देने के लिए बाँस-खपचे या कोई अन्य कठोर लकड़ियों की छड़ों का उपयोग किया जा सकता है। पौधे के साथ बाँस की खपच्च को गाङकर उसे एक स्थान पर सुतली से इस प्रकार बाँधे कि वह अरबी भाषा की आठ संख्या जैसा दिखाई दे।

रोपने का उचित समय:- डहेलिया के रोपण को दो भागों में विभक्त किया जा सकता है यथा पर्वतीय क्षेत्रों में और मैदानी क्षेत्रों में रोपाई का समय एक स्थान से दूसरे स्थान पर भिन्न होता है। श्रीनगर, शिलाँग, दार्जलिंग, उटकमण्ड, पिथौरागढ, के लिए डहेलिया के पौधों की रोपाई का उपयुक्त समय अप्रैल और मई है और बंगलौर के लिए मई और जून उपयुक्त समय है। कोलकाता में पौध रोपण का उपयुक्त समय सितम्बर से नवम्बर तक है। सितम्बर से दिसम्बर तक का समय दिल्ली, लखनऊ, राँची, भुवनेश्वर, देवधर, नागपुर, गुवाहाटी के लिए उपयुक्त है मुम्बई के लिए अक्टूबर और नवम्बर और चेन्नई के लिए अक्टूबर सर्वोत्तम समय है।

खरपतवार-नियंत्रण:- डहेलिया की क्यारियों में अनेक खरपतवार उग आते है, जो भूमि में पोषक तत्त्वों नमी, धूप, स्थान और हवा के लिए प्रतिस्पर्धा करते है इसके अतिरिक्त कीड़ों और रोगों को भी आश्रय प्रदान करते हैं। जिसके कारण उत्तम गुणवत्ता वाले फूल नहीं मिल पाते। अत: आवश्यकतानुसार निराई-गुङाई करनी चाहिए। डहेलिया उथली जङ वाली फसल है। अत: गहरी निराई-गुङाई नहीं करनी चाहिए आमतौर पर १० दिन के अंतर से निराई-गुड़ाई करनी चाहिए।

कीट-नियंत्रण:- डहेलिया के पौधों को एफिड, थ्रिप्स विशेष रूप से क्षति पहुँचाते है, ये दोनों पौधे के विभिन्न भागों का रस चूसते हैं। इनकी रोकथाम समय पर करनी चाहिए। रोकथाम- रोगार (२.५ मिलि० प्रति लीटर पानी) का छिड़काव करना चाहिए।

रोग-नियंत्रण:- चूर्णी फफूंदी- यह रोग एक प्रकार की फफूंदी के कारण होता है। जिसके कारण पत्तियों की ऊपरी सतह पर सफेद या भूरे रंग का चूर्ण दिखाई पङता है यह रोग शुरु की अवस्था में अधिक लगता है और दुबारा जब फूल आने बंद हो जाते है, यह रोग लगता है इस रोग के कारण बीजों के सिरे गल जाते हैं। इस रोग को लगते ही इसकी रोकथाम करनी चाहिए।

रोकथाम:- बावस्टिन, मोरेस्टान या बेनलेट २ ग्राम प्रति लीटर पानी की दर से घोलकर छिड़काव करें। इनमें किसी एक दवा का उपयोग करना होगा यदि इन दवाइयों में से कोई उपलब्ध न हो तो उस स्थिति में घुलनशील गंधक (२ ग्राम प्रति लीटर पानी) का उपयोग करें। चारकोल गलन- यह रोग गर्म और वर्षा वाले मौसम में डहेलिया को अधिक क्षति पहुँचाता है। यह रोग मुख्य तने और सभी शाखाओं के आधार पर लगता है। यदि समय पर उसकी रोकथाम न की जाय तो पौधा मर जाता हैं। रोकथाम- कैप्टान (२ ग्राम प्रति लीटर) प्रति सप्ताह भूमि पर छिड़कना चाहिए।

कटाई:- फूलों की कटाई किस अवस्था में और किस समय की जाये। यह अत्यन्त महत्त्वपूर्ण विषय है जिसकी ओर आमतौर पर कम ध्यान दिया जाता है फूलों की कटाई उसके उगाये जाने के उद्देश्य पर निर्भर करती है। यदि आप फूलों की कटाई घट प्रदर्शनी के लिए कर रहे हैं तो उनकी कटाई सुबह को करनी चाहिए। जहाँ तक संभव हो उतनी लम्बाई में फूल काटना चाहिए कटाई ४५ डिग्री के कोण पर करनी चाहिए और काटे गये तनों को तुरन्त पानी से भरी बाल्टी में रखनी चाहिए। फूलों वाली बाल्टी को ठंडे और स्वच्छ स्थान पर रखना चाहिए, ताकि फूलों पर मिट्टी धूल न लग सके फूलों से गमला बनाते समय आवश्यकतानुसार तनों को छोटा करने की स्थिति में उनकी कटाई करनी चाहिए।

चित्र दीर्घा

सन्दर्भ

  1. "Dahlia Cav". Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 1996-09-17. मूल से 2009-05-06 को पुरालेखित. अभिगमन तिथि 2009-10-15.
  2. "डेलिया". बीबीसी. मूल से 9 मई 2005 को पुरालेखित. अभिगमन तिथि १ जून २००९. |access-date= में तिथि प्राचल का मान जाँचें (मदद)
  3. "पुष्प>>>> डहेलिया". डील. अभिगमन तिथि १ जून २००९. |access-date= में तिथि प्राचल का मान जाँचें (मदद)
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
विकिपीडिया के लेखक और संपादक
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

डहेलिया: Brief Summary ( الهندية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
यह लेख आज का आलेख के लिए निर्वाचित हुआ है। अधिक जानकारी हेतु क्लिक करें।  src= डहेलिया

डैलिया या डहेलिया (Dahlia) सूर्यमुखी कुल, द्विदली वर्ग का पौधा है। इसका वितरणकेंद्र मेक्सिको तथा मध्य अमरीका में है। यह बड़े आकार का अनेक रंगों और आकारों में पाया जाने वाला ऐसा आकर्षक फूल है जिसमें नीले रंग को छोड़कर विभिन्न रंगों और रूपाकारों की ५०,००० से अधिक प्रजातियां पाई जाती हैं। रंगबिरंगे फूलों के कारण डैलिया के पौधे बागों की शेभा बढ़ाने के लिये लगाए जाते हैं। 'डाह्ल' (Dahl) नामक स्वीडिश वृक्षविशेषज्ञ की स्मृति में लिनीयस ने इस पौधे का नाम 'डैलिया' या 'डाहलिया' रखा। इसके पौधे दो-ढाई मीटर तक ऊँचे होते हैं, परंतु एक बौनी जाति केवल आधा मीटर ऊँची होती है। डैलिया के पौधों की जड़ों में खाद्य पदार्थ एकत्र होकर उन्हें मोटी बना देते हैं। इनके फूल सूर्यमुखी के सदृश होते हैं। इनकी नई किस्मों में गेंद के समान गोल तथा रंग बिरेंगे फूल जगते हैं।

डैलिया की नई किस्में बीज से पैदा की जाती हैं। डैलिया की जड़ें, जिनमें छोटी छोटी कलियाँ होती है, पौधों का रूप लेने की क्षमता रखती हैं। ये जड़ें छोटे छोटे टुकड़ों में इस प्रकार काटी जाती हैं कि हर टुकड़े में एक कली हो। इन टुकड़ों को जमीन में बोने पर, कलियों से नए पौधे निकलते हैं। कभी कभी इसके तने की कलम भी काटकर लगाई जाती है और उससे भी नए पौधे पैदा किए जाते हैं। डैलिया के पौधे अधिकतर खुली जगह तथा खादयुक्त, बलुई मिट्टी में भली भूंति विकसित होते हैं। अधिक शीत पड़ने पर इसके फुल मर जाते है। ऐसी दशा में इसकी जड़ें साफ करके दूसरे मौसम में बोने के लिये रख ली जाती है इसके पौधों पर कीड़े भी लगते हैं, जो संखिया के छिड़काव से मारे जाते हैं।

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
विकिपीडिया के लेखक और संपादक
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

लाहुरे फूल ( النيبالية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

लाहुरे फूल अथवा डालिया (अङ्ग्रेजी: Dahlia) एउटा बहुबर्षिय तथा गाँठा जराहुने प्रजातिको फूल हो। यो मुख्यतया मेक्सिको, कोलम्बिया तथा मध्य अमेरिकाको रैथाने प्रजाति हो। यसका ३६ वटा भन्दा बढि प्रजातिहरू छन, यि मध्य केही प्रजाति १० मिटर भन्दा अग्ला हुन्छन्।[३] लाहुरे फूलका वर्णशंकरहरू बंगैचामा लगाईने बिरुवाको रूपमा विकसित भएका छन। एजटेक (Aztecs) जातिका मान्छेहरूले यसलाई खाना, समारोह साथै सजावटको लागि[४] र केहिका डाँठहरू सानो पाईपको रूपमा उपयोग गर्नको लागि संकलन तथा खेतिपाती गरे।

सन्दर्भ सूची

  1. "Genus Dahlia", Taxonomy, UniProt, अन्तिम पहुँच २००९-१०-१५
  2. "Dahlia Cav.", Germplasm Resources Information Network, United States Department of Agriculture, १९९६-०९-१७, अन्तिम पहुँच २००९-१०-१५
  3. http://www.strangewonderfulthings.com/105.htm
  4. Harvard Arboretum
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
विकिपेडिया लेखक र सम्पादकहरू
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

लाहुरे फूल: Brief Summary ( النيبالية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

लाहुरे फूल अथवा डालिया (अङ्ग्रेजी: Dahlia) एउटा बहुबर्षिय तथा गाँठा जराहुने प्रजातिको फूल हो। यो मुख्यतया मेक्सिको, कोलम्बिया तथा मध्य अमेरिकाको रैथाने प्रजाति हो। यसका ३६ वटा भन्दा बढि प्रजातिहरू छन, यि मध्य केही प्रजाति १० मिटर भन्दा अग्ला हुन्छन्। लाहुरे फूलका वर्णशंकरहरू बंगैचामा लगाईने बिरुवाको रूपमा विकसित भएका छन। एजटेक (Aztecs) जातिका मान्छेहरूले यसलाई खाना, समारोह साथै सजावटको लागि र केहिका डाँठहरू सानो पाईपको रूपमा उपयोग गर्नको लागि संकलन तथा खेतिपाती गरे।

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
विकिपेडिया लेखक र सम्पादकहरू
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

ਡੇਲੀਆ ( البنجابية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

ਡੇਲੀਆ ਜਾਂ ਡਹੇਲੀਆ ਵੱਡੇ ਅਕਾਰ ਦਾ ਅਨੇਕ ਰੰਗਾਂ ਅਤੇ ਆਕਾਰਾਂ ਵਿੱਚ ਪਾਇਆ ਜਾਣ ਵਾਲਾ ਇੱਕ ਫੁੱਲ ਹੈ ਜਿਸ ਵਿੱਚ ਨੀਲੇ ਰੰਗ ਨੂੰ ਛੱਡਕੇ ਵੱਖ-ਵੱਖ ਰੰਗਾਂ ਅਤੇ ਰੂਪਾਕਾਰਾਂ ਦੀਆਂ 50,000 ਤੋਂ ਜ਼ਿਆਦਾ ਪ੍ਰਜਾਤੀਆਂ ਮਿਲਦੀਆਂ ਹਨ।[3] ਇਹ ਊਸ਼ਣ ਕਟੀਬੰਧੀ ਸ਼ੀਤਊਸ਼ਣ ਜਲਵਾਯੂ ਵਿੱਚ ਉਗਾਇਆ ਜਾਂਦਾ ਹੈ। ਡਹੇਲਿਆ ਲਈ ਇੱਕੋ ਜਿਹੀ ਵਰਖਾ ਵਾਲੀ ਠੰਡੀ ਜਲਵਾਯੂ ਦੀ ਲੋੜ ਹੁੰਦੀ ਹੈ। ਖੁਸ਼ਕ ਅਤੇ ਗਰਮ ਜਲਵਾਯੂ ਇਸ ਦੀ ਸਫਲ ਖੇਤੀ ਵਿੱਚ ਰੁਕਾਵਟ ਮੰਨੀ ਗਈ ਹੈ। ਦੂਜੇ ਪਾਸੇ ਸਰਦੀ ਅਤੇ ਵੱਸ ਵਿੱਚ ਵਲੋਂ ਫਸਲ ਨੂੰ ਭਾਰੀ ਨੁਕਸਾਨ ਪੁੱਜਦੀ ਹੈ। ਇਸ ਦੇ ਲਈ ਖੁੱਲ੍ਹੀ ਧੁੱਪ ਵਾਲੀ ਭੂਮੀ ਉੱਤਮ ਰਹਿੰਦੀ ਹੈ ਫੁੱਲ ਵੱਡੇ ਅਕਾਰ ਦੇ ਬਣਦੇ ਹਨ ਜੋ ਦੇਖਣ ਵਿੱਚ ਬਹੁਤ ਆਕਰਸ਼ਕ ਹੁੰਦੇ ਹਨ।

ਹਵਾਲੇ

  1. "Genus Dahlia". Taxonomy. UniProt. Retrieved 2009-10-15.
  2. "Dahlia Cav.". Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 1996-09-17. Retrieved 2009-10-15.
  3. "डेलिया". BBC. Unknown parameter |accessmonthday= ignored (help) [ਖਰਾਬ ਲਿੰਕ]
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
ਵਿਕੀਪੀਡੀਆ ਲੇਖਕ ਅਤੇ ਸੰਪਾਦਕ
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

దాలియా ( التيلوجية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

దాలియా (Dahlia) ఒక పుష్పించు మొక్కల ప్రజాతి. ఇవి పొదలుగా దుంపవేళ్లు కలిగిన ఏకవార్షిక మొక్కలు. దీనిలో సుమారు 36 జాతులు ఉన్నాయి. కొన్ని మొక్కలు (D. imperialis) 10 మీటర్ల ఎత్తు పెరుగుతాయి.[3] దాలియా హైబ్రిడ్ మొక్కలు అందమైన పుష్పాల కోసం ఉద్యానవనాలు విస్తృతంగా పెంచుతారు.

దాలియా పేరును 18వ శతాబ్దపు వృక్ష శాస్త్రవేత్త ఏండర్స్ దాల్ (Anders Dahl) జ్ఞాపకార్థం ఉంచారు.[4] 19వ శతాబ్దంలో దీనిని జార్జియా అని పిలిచేవారు.

మూలాలు

  1. "Genus Dahlia". Taxonomy. UniProt. Retrieved 2009-10-15.
  2. "Dahlia Cav". Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 1996-09-17. మూలం నుండి 2009-05-06 న ఆర్కైవు చేసారు. Retrieved 2009-10-15.
  3. http://www.strangewonderfulthings.com/105.htm
  4. Dahlia name
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
వికీపీడియా రచయితలు మరియు సంపాదకులు
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

దాలియా: Brief Summary ( التيلوجية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

దాలియా (Dahlia) ఒక పుష్పించు మొక్కల ప్రజాతి. ఇవి పొదలుగా దుంపవేళ్లు కలిగిన ఏకవార్షిక మొక్కలు. దీనిలో సుమారు 36 జాతులు ఉన్నాయి. కొన్ని మొక్కలు (D. imperialis) 10 మీటర్ల ఎత్తు పెరుగుతాయి. దాలియా హైబ్రిడ్ మొక్కలు అందమైన పుష్పాల కోసం ఉద్యానవనాలు విస్తృతంగా పెంచుతారు.

దాలియా పేరును 18వ శతాబ్దపు వృక్ష శాస్త్రవేత్త ఏండర్స్ దాల్ (Anders Dahl) జ్ఞాపకార్థం ఉంచారు. 19వ శతాబ్దంలో దీనిని జార్జియా అని పిలిచేవారు.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
వికీపీడియా రచయితలు మరియు సంపాదకులు
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Giurgìna ( Eml )

المقدمة من wikipedia emerging_languages
 src=
Na giurgìna „Anèmun“
 src=
Na giurgìna ròśa

La Giurgìna (nóm sientìfic Dahlia) l'è na piànta ch'a gh piàś armàgn'r a 'l Sōl dla famìja di Asteraceae ch'la riva da i Stat Unî. L'à ciapâ 'l sò nóm in unōr dal butànig śvedéś Anders Dahl (1751-1789).

'L è 'n fiōr ch'al gh'à trénta-sinc spécie, divìś in quàtar grup (Pseudodendron, Epiphytum, Entemophyllon e Dahlia), cun dal raìś ch'i s pōl'n anc magnàr. La pōl rivàr a ès'r élta in fiṅ a dū métar e 'l sò fój i èṅ grandi e dintàdi a muć da tri a sinc. I sò pètai i èṅ ad tut i culōr.

Culegamènt estéran

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging_languages

Giurgìna: Brief Summary ( Eml )

المقدمة من wikipedia emerging_languages
 src= Na giurgìna „Anèmun“  src= Na giurgìna ròśa

La Giurgìna (nóm sientìfic Dahlia) l'è na piànta ch'a gh piàś armàgn'r a 'l Sōl dla famìja di Asteraceae ch'la riva da i Stat Unî. L'à ciapâ 'l sò nóm in unōr dal butànig śvedéś Anders Dahl (1751-1789).

'L è 'n fiōr ch'al gh'à trénta-sinc spécie, divìś in quàtar grup (Pseudodendron, Epiphytum, Entemophyllon e Dahlia), cun dal raìś ch'i s pōl'n anc magnàr. La pōl rivàr a ès'r élta in fiṅ a dū métar e 'l sò fój i èṅ grandi e dintàdi a muć da tri a sinc. I sò pètai i èṅ ad tut i culōr.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging_languages

डालिया ( المايثيلية )

المقدمة من wikipedia emerging_languages

डालिया (अङ्ग्रेजी: Dahlia) एक बहुबर्षिय तथा मोट जड़ि भेल प्रजातिक फूल छी। ई मुख्यतया मेक्सिको, कोलम्बिया तथा मध्य अमेरिकाक मूल प्रजाति छी। एकर ३० टा सँ बेसी प्रजातिसभ अछि, एहिमे सँ किछ प्रजाति १० मिटर सँ पैग होएत अछि।[३]ई फूलकें उद्यानमे लगेबाक लेल विकसित कएल गेल छल। एजटेक जातिक लोकसभ एकरा खाना, समारोह तथा सजावटक लेल[४] आ किछ डाँटसभकें छोट पाइपक रूपमे उपयोग करवाक लेल सङ्कलन तथा खेतिपाती सुरु केनए छल।

उपयोग

सन्दर्भ सामग्रीसभ

  1. "Genus Dahlia", Taxonomy, UniProt, अभिगमन तिथि २००९-१०-१५
  2. "Dahlia Cav.", Germplasm Resources Information Network, United States Department of Agriculture, १९९६-०९-१७, अभिगमन तिथि २००९-१०-१५
  3. http://www.strangewonderfulthings.com/105.htm
  4. Harvard Arboretum

बाह्य जडीसभ

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging_languages

Dahlia ( الإنجليزية )

المقدمة من wikipedia EN

Dahlia (UK: /ˈdliə/ DAY-lee-ə, US: /ˈdæljə, ˈdɑːljə, ˈdljə/ DA(H)L-yə, DAYL-yə)[3] is a genus of bushy, tuberous, herbaceous perennial plants native to Mexico and Central America. A member of the Asteraceae (former name: Compositae) family of dicotyledonous plants,[4] its relatives thus include the sunflower, daisy, chrysanthemum, and zinnia. There are 49 species of this genus,[4] with hybrids commonly grown as garden plants. Flower forms are variable, with one head per stem; these can be as small as 5 cm (2 in) diameter or up to 30 cm (1 ft) ("dinner plate"). This great variety results from dahlias being octoploids—that is, they have eight sets of homologous chromosomes, whereas most plants have only two. In addition, dahlias also contain many transposons—genetic pieces that move from place to place upon an allele—which contributes to their manifesting such great diversity.

The stems are leafy, ranging in height from as low as 30 cm (12 in) to more than 1.8–2.4 m (6–8 ft). The majority of species do not produce scented flowers. Like most plants that do not attract pollinating insects through scent, they are brightly colored, displaying most hues, with the exception of blue.

The dahlia was declared the national flower of Mexico in 1963.[5] The tubers were grown as a food crop by the Aztecs, but this use largely died out after the Spanish Conquest. Attempts to introduce the tubers as a food crop in Europe were unsuccessful.[6]

Description

Complete Stages of Dahlia Flower: (start from 2nd row 1st pic clockwise) Complete Bloomed Flower, Blooming Bud. Bud, Bud in The tree And Dahlia Plant; Captured In NIT Agartala, India

Dahlias are perennial plants with tuberous roots, though they are grown as annuals in some regions with cold winters. While some have herbaceous stems, others have stems which lignify in the absence of secondary tissue and resprout following winter dormancy, allowing further seasons of growth.[7] As a member of the Asteraceae, the dahlia has a flower head that is actually a composite (hence the older name Compositae) with both central disc florets and surrounding ray florets. Each floret is a flower in its own right, but is often incorrectly described as a petal, particularly by horticulturists. The modern name Asteraceae refers to the appearance of a star with surrounding rays.

Taxonomy

History

Early history

Dahlia
Dahlia
Orange Dahlia
Orange Dahlia

Spaniards reported finding the plants growing in Mexico in 1525, but the earliest known description is by Francisco Hernández, physician to Philip II, who was ordered to visit Mexico in 1570 to study the "natural products of that country". They were used as a source of food by the indigenous peoples, and were both gathered in the wild and cultivated. The Aztecs used them to treat epilepsy,[8] and employed the long hollow stem of the Dahlia imperialis for water pipes.[9] The indigenous peoples variously identified the plants as "Chichipatl" (Toltecs) and "Acocotle" or "Cocoxochitl" (Aztecs). From Hernandez's perception of Aztec, to Spanish, through various other translations, the word is "water cane", "water pipe", "water pipe flower", "hollow stem flower" and "cane flower". All these refer to the hollowness of the plants' stem.[10]

Hernandez described two varieties of dahlias (the pinwheel-like Dahlia pinnata and the huge Dahlia imperialis) as well as other medicinal plants of New Spain. Francisco Dominguez, a Hidalgo gentleman who accompanied Hernandez on part of his seven-year study, made a series of drawings to supplement the four volume report. Three of his drawings showed plants with flowers: two resembled the modern bedding dahlia, and one resembled the species Dahlia merckii; all displayed a high degree of doubleness.[11] In 1578 the manuscript, entitled Nova Plantarum, Animalium et Mineralium Mexicanorum Historia, was sent back to the Escorial in Madrid;[12] they were not translated into Latin by Francisco Ximenes until 1615. In 1640, Francisco Cesi, President of the Academia dei Lincei of Rome, bought the Ximenes translation, and after annotating it, published it in 1649–1651 in two volumes as Rerum Medicarum Novae Hispaniae Thesaurus Seu Nova Plantarium, Animalium et Mineralium Mexicanorum Historia. The original manuscripts were destroyed in a fire in the mid-1600s.[13]

European introduction

Dahlia coccinea
Dahlia coccinea, parent of European "single" dahlias (i.e., displaying a single row of ligulate florets)
Dahlia sambucifolia
Dahlia sambucifolia

In 1787, the French botanist Nicolas-Joseph Thiéry de Menonville, sent to Mexico to steal the cochineal insect valued for its scarlet dye, reported the strangely beautiful flowers he had seen growing in a garden in Oaxaca.[14] In 1789, Vicente Cervantes, Director of the Botanical Garden at Mexico City, sent "plant parts" to Abbe Antonio José Cavanilles, Director of the Royal Gardens of Madrid.[15] Cavanilles flowered one plant that same year, then the second one a year later. In 1791 he called the new growths "Dahlia" for Anders (Andreas) Dahl.[1] The first plant was called Dahlia pinnata after its pinnate foliage; the second, Dahlia rosea for its rose-purple color. In 1796 Cavanilles flowered a third plant from the parts sent by Cervantes, which he named Dahlia coccinea for its scarlet color.

In 1798, Cavanilles sent D. pinnata seeds to Parma, Italy. That year, the Marchioness of Bute, wife of The Earl of Bute, the English Ambassador to Spain, obtained a few seeds from Cavanilles and sent them to Kew Gardens, where they flowered but were lost after two to three years.[16]

The Dahlia Garden at Holland House in 1907

In the following years Madrid sent seeds to Berlin and Dresden in Germany, and to Turin and Thiene in Italy. In 1802, Cavanilles sent tubers of "these three" (D. pinnata, D. rosea, D. coccinea) to Swiss botanist Augustin Pyramus de Candolle at University of Montpelier in France, Andre Thouin at the Jardin des Plantes in Paris and Scottish botanist William Aiton at Kew Gardens.[17] That same year, John Fraser, English nurseryman and later botanical collector to the Czar of Russia, brought D. coccinea seeds from Paris to the Apothecaries Gardens in England, where they flowered in his greenhouse a year later, providing Botanical Magazine with an illustration.

In 1804, a new species, Dahlia sambucifolia, was successfully grown at Holland House, Kensington. Whilst in Madrid in 1804, Lady Holland was given either dahlia seeds or tubers by Cavanilles.[18] She sent them back to England, to Lord Holland's librarian Mr Buonaiuti at Holland House, who successfully raised the plants.[19][20] A year later, Buonaiuti produced two double flowers.[21] The plants raised in 1804 did not survive; new stock was brought from France in 1815.[16] In 1824, Lord Holland sent his wife a note containing the following verse:

"The dahlia you brought to our isle

Your praises for ever shall speak;
Mid gardens as sweet as your smile,

And in colour as bright as your cheek."[22]

In 1805, German naturalist Alexander von Humboldt sent more seeds from Mexico to Aiton in England, Thouin in Paris, and Christoph Friedrich Otto, director of the Berlin Botanical Garden. More significantly, he sent seeds to botanist Carl Ludwig Willdenow in Germany. Willdenow now reclassified the rapidly growing number of species, changing the genus from Dahlia to Georgina; after naturalist Johann Gottlieb Georgi. He combined the Cavanilles species D. pinnata and D. rosea under the name of Georgina variabilis; D. coccinea was still held to be a separate species, which he renamed Georgina coccinea.

Classification

Close up of a Dahlia x cultorum Thorsrud & Reisaeter in Piracicaba, Brazil

Since 1789 when Cavanilles first flowered the dahlia in Europe, there has been an ongoing effort by many growers, botanists and taxonomists, to determine the development of the dahlia to modern times. At least 85 species have been reported: approximately 25 of these were first reported from the wild; the remainder appeared in gardens in Europe. They were considered hybrids, the results of crossing between previously reported species, or developed from the seeds sent by Humboldt from Mexico in 1805, or perhaps from some other undocumented seeds that had found their way to Europe. Several of these were soon discovered to be identical with earlier reported species, but the greatest number are new varieties. Morphological variation is highly pronounced in the dahlia. William John Cooper Lawrence, who hybridized hundreds of families of dahlias in the 1920s, stated: "I have not yet seen any two plants in the families I have raised which were not to be distinguished one from the other.[23] Constant reclassification of the 85 reported species has resulted in a considerably smaller number of distinct species, as there is a great deal of disagreement today between systematists over classification.[24]

In 1829, all species growing in Europe were reclassified under an all-encompassing name of D. variabilis, Desf., though this is not an accepted name.[25] Through the interspecies cross of the Humboldt seeds and the Cavanilles species, 22 new species were reported by that year, all of which had been classified in different ways by several different taxonomists, creating considerable confusion as to which species was which. As of now Dahlias are classified into 15 different species by a botanist named Liberty Hyde Bailey. (Dr. Walbot). <https://web.stanford.edu/group/dahlia_genetics/dahlia_history.htm>

In 1830 William Smith suggested that all dahlia species could be divided into two groups for color, red-tinged and purple-tinged. In investigating this idea Lawrence determined that with the exception of D. variabilis, all dahlia species may be assigned to one of two groups for flower-colour: Group I (ivory-magenta) or Group II (yellow-orange-scarlet).

Circumscription

The genus Dahlia is situated in the Asteroideae subfamily of the Asteraceae, in the Coreopsideae tribe. Within that tribe it is the second largest genus, after Coreopsis,[7] and appears as a well defined clade within the Coreopsideae.[26]

Subdivision

Infrageneric subdivision

Sherff (1955), in the first modern taxonomy described three sections for the 18 species he recognised, Pseudodendron, Epiphytum and Dahlia.[27] By 1969 Sørensen recognised 29 species and four sections by splitting off Entemophyllon from section Dahlia.[28] By contrast Giannasi (1975) using a phytochemical analysis based on flavonoids, reduced the genus to just two sections, Entemophyllon and Dahlia, the latter having three subsections, Pseudodendron, Dahlia, and Merckii.[29] Sørensen then issued a further revision in 1980, incorporating subsection Merckii in his original section Dahlia.[30] When he described two new species in the 1980s (Dahlia tubulata and D. congestifolia), he placed them within his existing sections.[31] A further species, Dahlia sorensenii was added by Hansen and Hjerting in (1996).[32] At the same time they demonstrated that Dahlia pinnata should more properly be designated D. x pinnata. D. x pinnata was shown to actually be a variant of D. sorensenii that had acquired hybrid qualities before it was introduced to Europe in the sixteenth century and formally named by Cavanilles.[1] The original wild D. pinnata is presumed extinct. Further species continue to be described, Saar (2003) describing 35 species.[7] However separation of the sections on morphological, cytologal and biocemical criteria has not been entirely satisfactory.[7]

To date these sectional divisions have not been fully supported phylogenetically,[33] which demonstrate only section Entemophyllon as a distinct sectional clade. The other major grouping is the core Dahlia clade (CDC), which includes most of the section Dahlia. The remainder of the species occupy what has been described as the variable root clade (VRC) which includes the small section Pseudodendron but also the monotypic section Epiphytum and a number of species from within section Dahlia. Outside of these three clades lie D. tubulata and D. merckii as a polytomy.[7]

Horticulturally the sections retain some usage, section Pseudodendron being referred to as 'Tree Dahlias', Epiphytum as the 'Vine Dahlia'. The remaining two herbaceous sections being distinguished by their pinnules, opposing (Dahlia) or alternating (Entemophyllon).[34]

Sections

Sections (including chromosome numbers), with geographical distribution;[35]

  • Epiphytum Sherff (2n = 32)
    • 10 m tall climber with aerial roots 5 cm thick and up to more than 20 m long; pinnules opposite
    • 1 species, D. macdougallii Sherff
    • Mexico: Oaxaca
  • Entemophyllon P. D. Sorensen (2n = 34)
    • 6 species
    • Mexico: Hidalgo, Nuevo León, Tamaulipas, Querétaro, Durango, San Luis Potosí
  • Pseudodendron P. D. Sorensen (2n = 32)
    • 3 species + D. excelsa of uncertain identity
    • Mexico: Chiapas, Guerrero, Jalisco, Michoacan, Oaxaca, and Costa Rica, El Salvador, Guatemala & Colombia
  • Dahlia (2n = 32, 36 or 64)
    • 24 species
    • Mexico: Distrito Federal, Guerrero, Hidalgo, Morelos, Nuevo León, Puebla, San Luis Potosí, Tamaulipas, Veracruz, Oaxaca, Puebla, Chiapas, México, Huehuetenango, Chihuahua, Durango, Michoacan & Guatemala

Only Pseudodendron (D. imperialis) and Dahlia (D. australis, D. coccinea) occur outside Mexico.

Species

There are currently 42 accepted species in the genus Dahlia[36] but new species continue to be described.[33]

Etymology

The naming of the plant itself has long been a subject of some confusion. Many sources state that the name "Dahlia" was bestowed by the pioneering Swedish botanist and taxonomist Carl Linnaeus to honor his late student, Anders Dahl, author of Observationes Botanicae. However, Linnaeus died in 1778, more than eleven years before the plant was introduced into Europe in 1789, so while it is generally agreed that the plant was named in 1791 in honor of Dahl, who had died two years before,[37] Linnaeus could not have been the one who did so. It was probably Abbe Antonio Jose Cavanilles, Director of the Royal Gardens of Madrid, who should be credited with the attempt to scientifically define the genus, since he not only received the first specimens from Mexico in 1789, but named the first three species that flowered from the cuttings.[21]

Regardless of who bestowed it, the name was not so easily established. In 1805, German botanist Carl Ludwig Willdenow, asserting that the genus Dahlia Thunb. (published a year after Cavanilles's genus and now considered a synonym of Trichocladus) was more widely accepted, changed the plants' genus from Dahlia to Georgina (after the German-born naturalist Johann Gottlieb Georgi, a professor at the Imperial Academy of Sciences of St. Petersburg, Russia).[38] He also reclassified and renamed the first three species grown, and identified, by Cavanilles. It was not until 1810, in a published article, that he officially adopted the Cavanilles's original designation of Dahlia.[39] However, the name Georgina still persisted in Germany for the next few decades. In Russian, it is still named Georgina (Russian: георгинa).

Distribution and habitat

Dahlia is found predominantly in Mexico, but some species are found ranging as far south as northern South America.[33] D. australis occurs at least as far south as southwestern Guatemala, while D. coccinea and D. imperialis also occur in parts of Central America and northern South America. Dahlia is a genus of the uplands and mountains, being found at elevations between 1,500 and 3,700 meters, in what has been described as a "pine-oak woodland" vegetative zone. Most species have limited ranges scattered throughout many mountain ranges in Mexico [7]

Ecology

The most common pollinators are bees and small beetles.[7]

Pests and diseases

Slugs and snails are serious pests in some parts of the world, particularly in spring when new growth is emerging through the soil. Earwigs can also disfigure the blooms. The other main pests likely to be encountered are aphids (usually on young stems and immature flower buds), red spider mite (causing foliage mottling and discolouration, worse in hot and dry conditions) and capsid bugs (resulting in contortion and holes at growing tips). Diseases affecting dahlias include powdery mildew,[40] grey mould (Botrytis cinerea), verticillium wilt, dahlia smut (Entyloma calendulae f. dahliae), phytophthora and some plant viruses. Dahlias are a source of food for the larvae of some Lepidoptera species including angle shades, common swift, ghost moth and large yellow underwing.

Cultivation

Dahlias grow naturally in climates that do not experience frost (the tubers are hardy to USDA Zone 8), consequently they are not adapted to withstand sub-zero temperatures. However, their tuberous nature enables them to survive periods of dormancy, and this characteristic means that gardeners in temperate climates with frosts can grow dahlias successfully, provided the tubers are lifted from the ground and stored in cool yet frost-free conditions during the winter. Planting the tubers quite deep (10 – 15 cm) also provides some protection. When in active growth, modern dahlia hybrids perform most successfully in well-watered yet free-draining soils, in situations receiving plenty of sunlight. Taller cultivars usually require some form of staking as they grow, and all garden dahlias need deadheading regularly, once flowering commences.[41]

Horticultural classification

History

The inappropriate term D. variabilis is often used to describe the cultivars of Dahlia since the correct parentage remains obscure, but probably involves Dahlia coccinea.[7][25] In 1846 the Caledonia Horticultural Society of Edinburgh offered a prize of 2,000 pounds to the first person succeeding in producing a blue dahlia.[42] This has to date not been accomplished. While dahlias produce anthocyanin, an element necessary for the production of the blue, to achieve a true blue color in a plant, the anthocyanin delphinidin needs six hydroxyl groups. To date, dahlias have only developed five, so the closest that breeders have come to achieving a "blue" specimen are variations of mauve, purples and lilac hues.[43]

By the beginning of the twentieth century, a number of different types were recognised. These terms were based on shape or colour, and the National Dahlia Society included cactus, pompon, single, show and fancy in its 1904 guide. Many national societies developed their own classification systems until 1962 when the International Horticultural Congress agreed to develop an internationally recognised system at its Brussels meeting that year, and subsequently in Maryland in 1966. This culminated in the 1969 publication of The International Register of Dahlia Names by the Royal Horticultural Society which became the central registering authority.[25]

This system depended primarily on the visibility of the central disc, whether it was open-centred or whether only ray florets were apparent centrally (double bloom). The double-bloom cultivars were then subdivided according to the way in which they were folded along their longitudinal axis: flat, involute (curled inwards) or revolute (curling backwards). If the end of the ray floret was split, they were considered fimbriated. Based on these characteristics, nine groups were defined plus a tenth miscellaneous group for any cultivars not fitting the above characteristics.[44] Fimbriated dahlias were added in 2004,[45] and two further groups (Single and Double orchid) in 2007.[46] The last group to be added, Peony, first appeared in 2012.[47]

In many cases the bloom diameter was then used to further label certain groups from miniature to giant.[25] This practice was abandoned in 2012.[47]

Modern system (RHS)

There are now more than 57,000 registered cultivars,[48] which are officially registered through the Royal Horticultural Society (RHS).[49] The official register is The International Register of Dahlia Names 1969 (1995 reprint) which is updated by annual supplements. The original 1969 registry published about 14,000 cultivars adding a further 1700 by 1986 and in 2003 there were 18,000.[25] Since then about a hundred new cultivars are added annually.[50]

Flower type

The official RHS classification lists fourteen groups, grouped by flower type, together with the abbreviations used by the RHS;[51][48][52]


  • Group 1 – Single-flowered dahlias (Sin) – Flower has a central disc with a single outer ring of florets (which may overlap) encircling it, and which may be rounded or pointed.
    • (e.g. 'Twyning's After Eight'[53])

  • Group 2 – Anemone-flowered dahlias (Anem) – The centre of the flower consists of dense elongated tubular florets, longer than the disc florets of Single dahlias, while the outer parts have one or more rings of flatter ray florets. Disc absent.
    • (e.g. 'Boogie Woogie'[54])

  • Group 3 – Collerette dahlias (Col) – Large flat florets forming a single outer ring around a central disc and which may overlap a smaller circle of florets closer to the centre, which have the appearance of a collar.[55]
    • (e.g. 'Starsister',[56] 'Lilian Alice', 'Apple Blossom')

  • Group 4 – Waterlily dahlias (WL) – Double blooms, broad sparse curved, slightly curved or flat florets and very shallow in depth compared with other dahlias. Depth less than half the diameter of the bloom.

  • Group 5 – Decorative dahlias (D) – Double blooms, ray florets broad, flat, involute no more than seventy five per cent of the longitudinal axis, slightly twisted and usually bluntly pointed. No visible central disc.[58]
    • (e.g. 'Berliner Kleene'[59])

  • Group 6 – Ball dahlias (Ba) – Double blooms that are ball shaped or slightly flattened. Ray florets blunt or rounded at the tips, margins arranged spirally, involute for at least seventy five percent of the length of the florets. Larger than Pompons.
    • (e.g. 'Barbarry Ball'[60])

  • Group 7 – Pompon dahlias (Pom) – Double spherical miniature flowers made up entirely from florets that are curved inwards (involute) for their entire length (longitudinal axis), resembling a pompon.
    • (e.g. 'Small World'[61])

  • Group 8 – Cactus dahlias (C) – Double blooms, ray florets pointed, with majority revolute (rolled) over more than fifty percent of their longitudinal axis, and straight or incurved. Narrower than Semi cactus.
    • (e.g. 'Nuit d'Eté'[62])

  • Group 9 – Semi cactus dahlias (S–c) – Double blooms, very pointed ray florets, revolute for greater than twenty five percent and less than fifty percent of their longitudinal axis. Broad at the base and straight or incurved, almost spiky in appearance.
    • (e.g. 'Mick's Peppermint'[63])

  • Group 10 – Miscellaneous dahlias (Misc) – not described in any other group.

  • Group 11 – Fimbriated dahlias (Fim) – ray florets evenly split or notched into two or more divisions, uniformly throughout the bloom, creating a fimbriated (fringed) effect. The petals may be flat, involute, revolute, straight, incurving or twisted.
    • (e.g. 'Marlene Joy'[65])

  • Group 12 – Single Orchid (Star) dahlias (SinO) – single outer ring of florets surround a central disc. The ray florets are either involute or revolute.
    • (e.g. 'Alloway Candy'[66])

  • Group 13 – Double Orchid dahlias (DblO) – Double blooms with triangular centres. The ray florets are narrowly lanceolate and are either involute or revolute. The central disc is absent.

  • Group 14 – Peony-flowered dahlias (P) – Large flowers with three or four rows of rays that are flattened and expanded and arranged irregularly. The rays surround a golden disc similar to that of Single dahlias.

Flower size

Earlier versions of the registry subdivided some groups by flower size. Groups 4, 5, 8 and 9 were divided into five subgroups (A to E) from Giant to Miniature, and Group 6 into two subgroups, Small and Miniature. Dahlias were then described by Group and Subgroup, e.g. 5(d) ‘Ace Summer Sunset’.[44] Some Dahlia Societies have continued this practice, but this is neither official nor standardised. As of 2013 The RHS uses two size descriptors[70]

  • Dwarf Bedder (Dw.B.) – not usually exceeding 600 mm (24 in) in height, e.g. 'Preston Park' (Sin/DwB)[71]
  • Lilliput dahlias (Lil) – not usually exceeding 300 mm (12 in) in height, with single, semi-double or double florets up to 26 mm (1.0 in) in diameter. ("baby" or "top-mix" dahlias), e.g. 'Harvest Tiny Tot' (Misc/Lil)[72]

Sizes can range from tiny micro dahlias with flowers less than 50mm to giants that are over 250mm in diameter. The groupings listed here are from the New Zealand Society:[73]

  • Giant-flowered cultivars have blooms with a diameter over 250 mm.
  • Large-flowered cultivars have blooms with a diameter of 200–250 mm.
  • Medium-flowered cultivars have blooms with a diameter of 155–350 mm.
  • Small-flowered cultivars have blooms with a diameter of 115–155 mm.
  • Miniature-flowered cultivars have blooms with a diameter of 50–115 mm.
  • Pompom-flowered cultivars have blooms with a diameter less than 50 mm.

In addition to the official classification and the terminology used by various dahlia societies, individual horticulturalists use a wide range of other descriptions, such as 'Incurved' and abbreviations in their catalogues, such as CO for Collarette.[74]

Branding

Dahlinova 'Carolina Burgundy' (Misc)

Some plant growers include their brand name in the cultivar name. Thus Fides[75] (part of the Dümmen Orange Group[76]) in the Netherlands developed a series of cultivars which they named the Dahlinova series,[77] for example Dahlinova 'Carolina Burgundy'.[78] These are Group 10 Miscellaneous in the RHS classification scheme.[79]

Double dahlias

In 1805, several new species were reported with red, purple, lilac, and pale yellow coloring, and the first true double flower was produced in Belgium. One of the more popular concepts of dahlia history, and the basis for many different interpretations and confusion, is that all the original discoveries were single-flowered types, which, through hybridization and selective breeding, produced double forms.[80] Many of the species of dahlias then, and now, have single-flowered blooms. D. coccinea, the third dahlia to bloom in Europe, was a single. But two of the three drawings of dahlias by Dominguez, made in Mexico between 1570 and 1577, showed definite characteristics of doubling. In the early days of the dahlia in Europe, the word "double" simply designated flowers with more than one row of petals. The greatest effort was now directed to developing improved types of double dahlias.

During the years 1805 to 1810 several people claimed to have produced a double dahlia. In 1805 Henry C. Andrews made a drawing of such a plant in the collection of Lady Holland, grown from seedlings sent that year from Madrid.[81] Like other doubles of the time it did not resemble the doubles of today. The first modern double, or full double, appeared in Belgium; M. Donckelaar, Director of the Botanic Garden at Louvain, selected plants for that characteristic, and within a few years secured three fully double forms.[82] By 1826 double varieties were being grown almost exclusively, and there was very little interest in the single forms. Up to this time all the so-called double dahlias had been purple, or tinged with purple, and it was doubted if a variety untinged with that color was obtainable.

In 1843, scented single forms of dahlias were first reported in Neu Verbass, Austria.[83] D. crocea, a fragrant variety grown from one of the Humboldt seeds, was probably interbred with the single D. coccinea. A new scented species would not be introduced until the next century when the D. coronata was brought from Mexico to Germany in 1907.[84]

The exact date the dahlia was introduced in the United States is uncertain. One of the first dahlias in the USA may have been the D. coccinea speciosissima grown by William Leathe, of Cambridgeport, near Boston, around 1929. According to Edward Sayers,[85] "it attracted much admiration, and at that time was considered a very elegant flower, it was however soon eclipsed by that splendid scarlet, the Countess of Liverpool". However, 9 cultivars were already listed in the catalog from Thornburn, 1825.[86] And even earlier reference can be found in a catalogue from the Linnaean Botanical Garden, New York, 1820, that includes one scarlet, one purple, and two double orange Dahlias for sale.[87]

Sayers stated that "No person has done more for the introduction and advancement of the culture of the Dahlia than George C. Thorburn, of New York, who yearly flowers many thousand plants at his place at Hallet's Cove, near Harlaem. The show there in the flowering season is a rich treat for the lovers of floriculture : for almost every variety can be seen growing in two large blocks or masses which lead from the road to the dwelling-house, and form a complete field of the Dahlia as a foreground to the house. Mr. T. Hogg, William Read, and many other well-known florists have also contributed much in the vicinity of New York, to the introduction of the Dahlia. Indeed so general has become the taste that almost every garden has its show of the Dahlia in the season." In Boston too there were many collections, a collection from the Messrs Hovey of Cambridgeport was also mentioned.

In 1835 Thomas Bridgeman, published a list of 160 double dahlias in his "Florist's Guide".[88] 60 of the choicest were supplied by Mr. G. C. Thornburn of Astoria, New York, who got most of them from contacts in the UK. Not a few of them had taken prizes "at the English and American exhibitions".

"Stars of the Devil"

In 1872 J. T. van der Berg of Utrecht in the Netherlands received a shipment of seeds and plants from a friend in Mexico. The entire shipment was badly rotted and appeared to be ruined, but van der Berg examined it carefully and found a small piece of root that seemed alive. He planted and carefully tended it; it grew into a plant that he identified as a dahlia. He made cuttings from the plant during the winter of 1872–1873. This was an entirely different type of flower, with rich, red color and a high degree of doubling. In 1874 van der Berg catalogued it for sale, calling it Dahlia juarezii to honor Mexican President Benito Pablo Juarez, who had died the year before, and described it as "...equal to the beautiful color of the red poppy. Its form is very outstanding and different in every respect of all known dahlia flowers."[89]

This plant has perhaps had a greater influence on the popularity of the modern dahlia than any other. Called "Les Etoiles du Diable" (Stars of the Devil)[90] in France and "Cactus dahlia" elsewhere, the edges of its petals rolled backwards, rather than forward, and this new form revolutionized the dahlia world. It was thought to be a distinct mutation since no other plant that resembled it could be found in the wild.[91] Today it is assumed that D. juarezii had, at one time, existed in Mexico and subsequently disappeared. Nurserymen in Europe crossbred this plant with dahlias discovered earlier; the results became the progenitors of all modern dahlia hybrids today.[92]

Award of Garden Merit (RHS)

As of 2015, 124 dahlia cultivars have gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit,[93] including:-

Uses

Floriculture

The asterid eudicots contain two economically important geophyte genera, Dahlia and Liatris. Horticulturally the garden dahlia is usually treated as the cultigen D. variabilis hort., which while being responsible for thousands of cultivars has an obscure taxonomic status (see also Cultivation).[33]: 41–42 

Other

Today the dahlia is still considered one of the native ingredients in Oaxacan cuisine; several cultivars are still grown especially for their large, sweet potato-like tubers. Dacopa, an intense mocha-tasting extract from the roasted tubers, is used to flavor beverages throughout Central America.[9]

In Europe and America, prior to the discovery of insulin in 1923, diabetics—as well as consumptives—were often given a substance called Atlantic starch or diabetic sugar, derived from inulin, a naturally occurring form of fruit sugar, extracted from dahlia tubers.[106] Inulin is still used in clinical tests for kidney functionality.

Bloemencorso Zundert

The Bloemencorso Zundert is the largest flower parade in the world entirely made by volunteers using the dahlia. The parade takes place on the first Sunday of September in Zundert, Netherlands. The floats are large artworks made of steel wire, cardboard, papier-mâché and flowers. In the Bloemencorso Zundert, mostly dahlias are used to decorate the objects and it takes thousands of them just to cover one float. Around 8 million dahlias are needed for the entire corso. Of these, around 6 million are cultivated in Zundert. It was founded in 1936.

See also

References

  1. ^ a b c d Cavanilles, A. J. (1791). Icones et Descriptiones Plantarum. Vol. 1. Madrid, Spain. p. 57 – via Library of Congress.
  2. ^ "Dahlia Cav". Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 17 September 1996. Archived from the original on 6 May 2009. Retrieved 15 October 2009.
  3. ^ Wells, John C. (1990). Longman pronunciation dictionary. Harlow, England: Longman. ISBN 978-0582053830. entry "Dahlia"
  4. ^ a b "Dahlia Cav. Icon. 1: 56 (t. 80) (1791)". World Flora Online. World Flora Consortium. 2022. Retrieved 30 November 2022.
  5. ^ Harvey, Marian (1987). Mexican Crafts and Craftspeople. Associated University Presses. p. 19. ISBN 978-0-87982-512-6.
  6. ^ "Aztec Dahlias - Dahlia History". Archived from the original on 2017-06-17. Retrieved 2013-12-14.
  7. ^ a b c d e f g h Saar, Dayle E.; Polans, Neil O.; Sørensen, Paul D. (2003). "A Phylogenetic Analysis of the Genus Dahlia (Asteraceae) Based on Internal and External Transcribed Spacer Regions of Nuclear Ribosomal DNA". Systematic Botany. 28 (3): 627–639. doi:10.1043/01-78.1 (inactive 31 December 2022). JSTOR 25063902.{{cite journal}}: CS1 maint: DOI inactive as of December 2022 (link)
  8. ^ Harvard Arboretum
  9. ^ a b Katz, Solomon H.; Weaver, William Woys Weaver, Encyclopedia of Food and Culture, The Gale Group, New York, 2002.
  10. ^ Safford, W.E., "Notes on Dahlias", Journal of the Washington Academy of Science, 1919.
  11. ^ Hernandez, Francisco, Nova Plantarum Animalum et Mineralium Historia. Pg. 31-32,372. 1651.
  12. ^ Hernández, Rerum medicarum Novae Hispaniae thesaurus (Rome, 1651); details of the introduction of the dahlia to European gardens are taken from Harshberger (1897)
  13. ^ Baltet, Charles (1906). "Comment le Dahlia est arrive du Mexique en Europe". Revue Horticulturel. 78: 208–212.
  14. ^ Menonville, Traité de la culture du nopal et de l'education de la cochenille dans les colonies françaises de l'Amérique 1787.
  15. ^ From the director, Sr. Vicentes Cervantes, according to Augustin Legrand and Pierre-Denis Pépin, Manuel du cultivateur de dahlias, "Introduction en Europe", Paris, 1848, p. 10.
  16. ^ a b Dean, Richard, The dahlia: its history and cultivation, Macmillan, 1897, p.5.
  17. ^ Weland 2015, p. 8.
  18. ^ Forbes, James; John Russell Bedford (1833). Hortus woburnensis. J. Ridgway. p. 246.
  19. ^ Hogg, Robert (1853). The Dahlia; Its History and Cultivation. Groombidge and Sons. p. 5.
  20. ^ Salisbury, R. A. (1808-04-05). "Observations on the different Species of Dahlia, and the best Method of Cultivating them in Britain". Transactions of the Horticultural Society of London. London: W. Bulmer & Co. 1: 93.
  21. ^ a b Weland 2015, p. 2.
  22. ^ Ward, Bobby J. (1999). A Contemplation Upon Flowers. Timber Press. p. 119. ISBN 978-0-88192-469-5.
  23. ^ Lawrence, W.J.C. "The Genetics and Cytologogy of Dahlia variabilis", Journal of Genetics, July 24, 1931, p. 257.
  24. ^ Weland 2015, p. 13.
  25. ^ a b c d e Bates 2015, Dahlia types and international classification of dahlias.
  26. ^ Rebecca T. Kimballa, Daniel J. Crawford (2004), "Phylogeny of Coreopsideae (Asteraceae) using ITS sequences suggests lability in reproductive characters", Molecular Phylogenetics and Evolution, 33 (1): 127–139, doi:10.1016/j.ympev.2004.04.022, PMID 15324843
  27. ^ Sherff, E. E. 1955. Dahlia. Compositae-Heliantheae-Coreopsidinae. North American Flora. Part 2:45–59. New York Botanical Garden
  28. ^ Sørensen, P. D. (1969). "Revision of the genus Dahlia (Compositae, Heliantheae-Coreopsidinae)". Rhodora. 71 (309–365): 367–416.
  29. ^ David E Giannasi. The flavonoid systematics of the genus Dahlia (comstoopidpositae). Memoirs of the New York Botanical Garden, 26,2. New York Botanical Garden, 1975.
  30. ^ Sørensen, P. D. (1980). "New taxa in the genus Dahlia (Asteraceae, Heliantheae-Coreopsidinae)". Rhodora. 82: 353–360.
  31. ^ Sørensen, P. D. (1987). "Dahlia congestifolia, Section Entemophyllon (Asteraceae: Heliantheae, Coreopsidinae), new from Hidalgo, Mexico". Rhodora. 89: 197–203.
  32. ^ Hansen, H. V.; Hierting, J. P. (1996). "Observations on chromosome numbers and biosystematics in Dahlia (Asteraceae, Heliantheae) with an account on the identity of D. pinnata, D. rosea and D. coccinea". Nordic Journal of Botany. 16 (4): 445–455. doi:10.1111/j.1756-1051.1996.tb00256.x.
  33. ^ a b c d Kamenetsky, Rina; Okubo, Hiroshi, eds. (2012). Ornamental Geophytes: From Basic Science to Sustainable Production. Boca Raton, Florida, USA: CRC Press. ISBN 978-1-4398-4924-8.
  34. ^ National Dahlia Society: Dahlia species
  35. ^ Hansen, H. V. (2004). "Simplified keys to four sections with 34 species in the genus Dahlia (Asteraceae-Coreopsideae)". Nordic Journal of Botany. 24 (5): 549–553. doi:10.1111/j.1756-1051.2004.tb01639.x.
  36. ^ "Dahlia". The Plant List. Archived from the original on 13 April 2019.
  37. ^ Stafleu, F. A.; Cowan, R.S., Taxonomic literature, vol. 1: A–G, Utrecht, 1976.
  38. ^ Willdenow. Species Plantarum. Ed. 4. vol. 3. pt. 3. pp. 2124-2125. 1800.[1]
  39. ^ Willdenow von, The Dahlia, Enumeratio Plantarum. Hor. Reg. Bot. Berolinensis, 899, 1809.
  40. ^ "Dahlia (group) - Plant Finder". www.missouribotanicalgarden.org. Retrieved 2021-10-03.
  41. ^ "How to Grow Dalias". BBC- Gardners World. Retrieved 1 February 2023.
  42. ^ Wuyts, O.F., "Le Dahlia", Ledeberg-Gana Belgium, 1926.
  43. ^ Dietz, Deborah. (ed.), "Dahlia Genetics: Whence and Whither?", Dahlia Society of America Newsletter, July 2009.
  44. ^ a b RHS 2015, The International Dahlia Register 1969. Thirteenth Supplement (2002).
  45. ^ RHS 2015, The International Dahlia Register 1969. Fifteenth Supplement (2004).
  46. ^ RHS 2015, The International Dahlia Register 1969. Eighteenth Supplement (2007).
  47. ^ a b RHS 2015, The International Dahlia Register 1969. Twenty Second Supplement (2012).
  48. ^ a b Bates 2015, Dahlia Encyclopaedia.
  49. ^ RHS 2015, Dahlia cultivar registration.
  50. ^ RHS 2015, Dahlia publications.
  51. ^ RHS 2015, The International Dahlia Register (1969) Twenty-fourth Supplement 2014.
  52. ^ NDS 2011, Dahlia Classification and Formation.
  53. ^ RHS 2015, Dahlia 'Twyning's After Eight' (Sin).
  54. ^ Dave's Garden 2015, Anemone Flowered Dahlia Dahlia 'Boogie Woogie'.
  55. ^ Bates 2015, Collarette Dahlias.
  56. ^ Van Meuwen: Dahlia 'Star Sister'
  57. ^ Dave's Garden 2015, Waterlily Dahlia Dahlia 'Cameo'.
  58. ^ Bates 2015, Decorative Dahlias.
  59. ^ Dave's Garden 2015, Dahlia, Decorative Dahlia Dahlia 'Berliner Kleene'.
  60. ^ Dave's Garden 2015, Dahlia Dahlia 'Barbarry Ball'.
  61. ^ RHS 2015, Dahlia 'Small World' (Pom).
  62. ^ Dave's Garden 2015, Cactus Dahlia Dahlia 'Nuit D'Ete'.
  63. ^ Dave's Garden 2015, Semi-Cactus Dahlia Dahlia 'Mick's Peppermint'.
  64. ^ RHS 2015, Dahlia 'Moonfire' (Misc/DwB).
  65. ^ RHS 2015, Dahlia 'Marlene Joy' (Fim).
  66. ^ Dave's Garden 2015, Stellar Dahlia Dahlia 'Alloway Candy'.
  67. ^ National Dahlia Collection 2015, Double Orchid Dahlias. Pink Giraffe.
  68. ^ RHS 2015, Dahlia 'Pink Giraffe' (DblO).
  69. ^ RHS 2015, Dahlia 'Bishop of Llandaff' (P).
  70. ^ RHS 2015, The International Dahlia Register 1969. Twenty-fourth Supplement (2014).
  71. ^ RHS 2015, Dahlia 'Preston Park' (Sin/DwB).
  72. ^ RHS 2015, Dahlia 'Harvest Tiny Tot' (Misc/Lil) .
  73. ^ NDSNZ 2015, Dahlia varieties.
  74. ^ Linda's Dahlias 2015, Bloom Type.
  75. ^ Fides 2015.
  76. ^ Dümmen Orange 2015.
  77. ^ Dahlinova 2008.
  78. ^ Dahlinova 2008, Carolina Burgundy.
  79. ^ RHS 2015, Trials Report 2004. Dahlia. Miscellaneous Dahlinova Series.
  80. ^ Weland 2015, pp. 4–5.
  81. ^ Andrews, Henry C., Botanist's Repository Vol. III, Plate 483, 1805.
  82. ^ Wuyts, O. F., Le Dahlia. Ledeberg-Gana, Belgium. 1926.
  83. ^ Michigan Special Bulletin #266. Ag. Exp. Sta., Mich. State College, 1935.
  84. ^ Anonymous, "A Scented Dahlia", Garden Chronicles, 3rd Ser. 43, 1908, p. 128.
  85. ^ Sayers, Edward (1839). "A treatise on the culture of the dahlia and cactus". Weeks, Jordan and company: 14. doi:10.5962/bhl.title.35596. {{cite journal}}: Cite journal requires |journal= (help)
  86. ^ A G. Thorburn & Son. Catalogue of kitchen garden, herb, tree, flower, and grass seeds, bulbous flower roots, &c. &c. &c., 1825, p49, doi:10.5962/bhl.title.79195
  87. ^ Catalogue of Bulbous and Fibrous Rooted Plants, Cultivated and For Sale at the Linnaean Botanic Garden, Flushing, Long Island, near New York. 1820, doi:10.5962/bhl.title.68584
  88. ^ Thomas Bridgeman, "Florists' guide..., 1835, p.48–56, doi:10.5962/bhl.title.69431
  89. ^ van der Berg, J. T., "Dahlia juarezii", Gardeners Chronicle, 1879.
  90. ^ "Die Dahlien. Ihre Geschichte, Kultur and Verwendung", German Dahlia Society, Ch. VIII, 1926.
  91. ^ Michigan Special Bulletin #266. Ag. Exp. Sta. Mich. St. Col. 1935.
  92. ^ Weland 2015, p. 40.
  93. ^ RHS 2015, Search for AGM Plants: Dahlia.
  94. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Bednall Beauty' (Misc/DwB) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-04-17.
  95. ^ RHS 2015, Dahlia 'Bishop of Llandaff' (P).
  96. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Clair de Lune' (Col) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-04-17.
  97. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'David Howard' (MinD) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-04-17.
  98. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Ellen Huston' (Misc/DwB) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-05-23.
  99. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Fascination' (P) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-05-23.
  100. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Gallery Art Deco' PBR (Gallery Series) (SD) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-05-23.
  101. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Gallery Art Nouveau' PBR (Gallery Series) (MinD) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-05-23.
  102. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Glorie van Heemstede' (SWL) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Retrieved 2020-05-23.
  103. ^ "RHS Plant Selector Dahlia 'Honka' (SinO) AGM / RHS Gardening". Apps.rhs.org.uk. Archived from the original on 2012-12-25. Retrieved 2013-04-29.
  104. ^ RHS 2015, Dahlia 'Moonfire' (Misc/DwB).
  105. ^ RHS 2015, Dahlia 'Twyning's After Eight' (Sin).
  106. ^ Williams, Francis M. (1895). "Report on Therapeutics, On the effect of giving levulose and inulin to patients suffering diabetes mellitus". The Boston Medical and Surgical Journal. Massachusetts Medical Society, New England Surgical Society. 133 (2): 37. doi:10.1056/NEJM189507111330204.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EN

Dahlia: Brief Summary ( الإنجليزية )

المقدمة من wikipedia EN

Dahlia (UK: /ˈdeɪliə/ DAY-lee-ə, US: /ˈdæljə, ˈdɑːljə, ˈdeɪljə/ DA(H)L-yə, DAYL-yə) is a genus of bushy, tuberous, herbaceous perennial plants native to Mexico and Central America. A member of the Asteraceae (former name: Compositae) family of dicotyledonous plants, its relatives thus include the sunflower, daisy, chrysanthemum, and zinnia. There are 49 species of this genus, with hybrids commonly grown as garden plants. Flower forms are variable, with one head per stem; these can be as small as 5 cm (2 in) diameter or up to 30 cm (1 ft) ("dinner plate"). This great variety results from dahlias being octoploids—that is, they have eight sets of homologous chromosomes, whereas most plants have only two. In addition, dahlias also contain many transposons—genetic pieces that move from place to place upon an allele—which contributes to their manifesting such great diversity.

The stems are leafy, ranging in height from as low as 30 cm (12 in) to more than 1.8–2.4 m (6–8 ft). The majority of species do not produce scented flowers. Like most plants that do not attract pollinating insects through scent, they are brightly colored, displaying most hues, with the exception of blue.

The dahlia was declared the national flower of Mexico in 1963. The tubers were grown as a food crop by the Aztecs, but this use largely died out after the Spanish Conquest. Attempts to introduce the tubers as a food crop in Europe were unsuccessful.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EN

Dalio ( إسبرانتو )

المقدمة من wikipedia EO

Dalio estas plantgenro el la familio de la Asteracoj, kiu ampleksas dekon da specioj, kiuj indiĝenas en Meksiko.

 src=
Pompona dalio
 src=
Hibrido de dalio

La kultivitaj dalioj, kiel ni nun konas ilin, estas preskaŭ senescepte hibridoj. La dalioj estis ĉirkaŭ 1800 enkondukitaj en Eŭropo.

La nomo Dalio deriviĝis de la sveda botanikisto Andreas Dahl (1751-1789)[1], disĉiplo de Linnaeus.

 src=
Ĝardena dalio
 src=
Ĝardena dalio
 src=
Ĝardena dalio
 src=
Ĝardena dalio (kakta dalio)
 src=
Ĝardena dalio (kakta dalio)
 src=
Ĝardena dalio
 src=
Ĝardena dalio
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipedio aŭtoroj kaj redaktantoj
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EO

Dalio: Brief Summary ( إسبرانتو )

المقدمة من wikipedia EO

Dalio estas plantgenro el la familio de la Asteracoj, kiu ampleksas dekon da specioj, kiuj indiĝenas en Meksiko.

 src= Pompona dalio  src= Hibrido de dalio

La kultivitaj dalioj, kiel ni nun konas ilin, estas preskaŭ senescepte hibridoj. La dalioj estis ĉirkaŭ 1800 enkondukitaj en Eŭropo.

La nomo Dalio deriviĝis de la sveda botanikisto Andreas Dahl (1751-1789), disĉiplo de Linnaeus.

 src= Ĝardena dalio  src= Ĝardena dalio  src= Ĝardena dalio  src= Ĝardena dalio (kakta dalio)  src= Ĝardena dalio (kakta dalio)  src= Ĝardena dalio  src= Ĝardena dalio
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipedio aŭtoroj kaj redaktantoj
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EO

Dahlia ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia ES

Dahlia (nombre común dalia) es un género de plantas de la familia de las asteráceas. Es la flor nacional de Rusia y México

Nombre

El primer nombre dado a esta flor en el idioma náhuatl fue atlcotlixochitl, que viene de: a-tl (agua), coco-tli (tubo) y xochitl (flor). Una especie de dalia en particular fue la flor originaria de Aztlán; tal como lo describe Francisco Hernández de Toledo en el libro Historia Natural de Nueva España, v. 1, 156:

“El aztaxóchitl o flor de garza, que otros llaman Quaiztal-Acocoxóchitl (Flor de Tubo Acuático con Cabeza Blanca), es una hierba con raíces como fibras de donde brotan tallos con hojas ralas como de albahaca, aserradas, casi siempre en grupos de tres, y en el extremo de los tallos flores grandes contenidas en cálices escariosos, y cuyo centro es rojo con manchas amarillas y está rodeado de hojas ralas, largas y blancas con rojo. Sólo se usa la flor. Nace en México.”.

Al igual lo explica Alvarado Tezozómoc:

"Tenían en las lagunas, y su tierra Aztlán un Cú, y en ella el templo de Huitzilopochtli, Ídolo, Dios de ellos, en su mano una flor blanca, en la propia rama del grandor de una rosa de Castilla, de más de una vara en largo, que llaman ellos Aztaxóchitl, de suave olor".

Un tercer estudio llevado a cabo por el Dr. Francisco Hernández de Toledo en el siglo XVI y publicado con el título "Cuatro Libros de la Naturaleza y Virtudes de las Plantas y Animales, de Uso Medicinal en la Nueva España", cita esta planta en el capítulo VI:

"Llaman acocotli (tubo acuático), a esta hierba los de Quauhnáhuac (hoy Cuernavaca), y los de Tepuztlán (hoy Tepoztlán), Chichicpatli (medicina amarga), la cual tiene hojas como el nardo montano, pero divididas en cinco hojuela, llenas de senos, las cuales en los extremos de los tallos, que son de un palmo de largo, delgados y rollizos, tienen las flores a manera de estrellas sobre color amarillo a rojo, tiene dos raíces semejantes a bellotas, que se rematan en dos hebras, por la parte exterior negras y por la interior blancas, parece en alguna manera que pertenece a las especies de ligustico".

Antecedentes

La dahlia, o dalia según la RAE,[1]​ es una flor muy apreciada por su belleza ornamental. A lo largo de la historia se han pagado grandes sumas de dinero para adquirir semillas de las variedades más hermosas. Incluso se creó la Sociedad Nacional de la Dahlia en Gran Bretaña en 1780. Sin embargo, a pesar de que es la flor nacional de México, pocos saben sobre su historia e importancia.

Desde que llegaron a la península de Yucatán en 1519, los españoles no dejaron de sorprenderse ante la extraordinaria belleza del territorio. Hernán Cortés escribía al rey Carlos V en 1522: “... y sus infinitos árboles de diversas frutas y muchas flores y hierbas olorosas que cierto es cosa de admiración ver la gentileza y grandeza de esta huerta” (Cortés, en Grobet, 1982). Poco tiempo después echaron hondas raíces en el suelo de la Nueva España y comenzaron a explotar sus recursos naturales. Sin embargo, hubo un gran interés por describir y catalogar todo aquello que fuera novedoso para los europeos. Conquistadores, hombres de letras y frailes emprendieron la tarea de escribir cartas de relación, historias y descripciones de la Nueva España. En 1570, el médico del rey Felipe II, Francisco Hernández de Toledo, fue enviado con la tarea de emprender una exploración de las nuevas tierras y reportar todo lo que encontrara. En su libro, "Historia de las Plantas de la Nueva España", Hernández reporta dos especies de Dahlia conocidas por los aztecas como Acocotli y Cocoxochitl, que significa pipa de agua o bastón de agua.[2]

En 1789, el director del Jardín Botánico de la Nueva España, Vicente Cervantes, envió las primeras semillas de Dahlia al sacerdote y botánico Antonio José de Cavanilles del Real Jardín Botánico de Madrid. Las semillas produjeron flores de brillantes colores, razón por la cual comenzaron a cultivar y seleccionar las más bellas para generar las grandes flores que ahora vemos. Cavanilles, quien describió por primera vez la planta, la nombró Dahlia en honor al botánico sueco Anders Dahl. Cavanilles se encargó de enviar semillas a diferentes jardines botánicos en Europa: Berlín, Dresde, París y Montpellier. También se encargó de enviarle semillas a la esposa del embajador británico en España, Lady Holland. Fue así como llegó hasta Londres.

La dalia es una especie originaria de los bosques templados del Sur y Centro de México. Los mexicas la cultivaron y denominaron 'xicaxochitl', al parecer derivada de xicama y xóchitl, que significa flor de jicama porque la planta se reproduce por bulbos. Los españoles, quienes la llamaron jicamite, la llevaron a España. Está considerada la flor nacional de México.

El nombre dalia se usa comúnmente en casi todo el mundo, excepto en Rusia y en Ucrania donde se la llama georgina/jorjina. Fue descrita por primera vez por el botánico y médico español Francisco Hernández de Toledo que había llegado a México para estudiar su flora y su fauna. Pero hasta 1780 no llegó la planta a Europa; fue cuando el naturalista español Antonio José Cavanilles, siendo director del Real Jardín Botánico de Madrid quiso mejorar su aspecto y sus instalaciones, para lo que mandó traer bastantes semillas, Cavanilles la cultivó y logró una variedad que nombró dalia variabilis, en honor del botánico sueco Anders Dahl. En el año 1804, el naturalista y explorador alemán Alexander von Humboldt envió otras tantas semillas a Berlín. Se sabe que la emperatriz de Francia Josefina era una entusiasta de esta flor y en su jardín del castillo de Malmaison, en el departamento de Altos del Sena, cerca de París, tenía una preciosa colección con distintos ejemplares. A Inglaterra no llegó la dalia hasta después de las guerras napoleónicas. La afición por esta flor fue en aumento y en 1820 ya había disponibles más de 100 variedades y en 1840, más de 2000.

La dalia en México

Esta planta es muy significativa para México, pues esta ligada a su cultura, historia y tradición. Prueba de ello son todas las actividades que se realizan en este país desde hace más de 10 años, cuando se constituyó la Asociación Mexicana de la Dalia.

La flor de dalia es una planta originaria de México, según algunas investigaciones fue encontrada por primera vez al sur de la ciudad en un pueblo llamado Milpa Alta y posee características muy particulares que la han colocado en el extranjero como una de las flores más bellas y es la planta que posee el mayor número de variedades entre todas las especies vegetales, llegando a registrarse más de 50 mil en la Sociedad Real de Horticultura de Inglaterra.

La Asociación Mexicana de la Dalia o Acocoxochitl, A.C.(AMD)[3]​ informó que algunos de los principales estados productores de dalia son la Ciudad de México, Tlaxcala, Nuevo León, Puebla y Estado de México.

Resaltó que la planta posee raíces en forma de camotes, los cuales son comestibles y medicinales, ahora se está cultivando en zonas rurales para producir té a partir de pedazos de camote de dalia, para que sean consumidos por personas con diabetes; sus flores son en forma de capítulos, con lígulas o pétalos que llegan a ser más de 500 por flor, de tamaños que van desde seis a 30 centímetros de diámetro, y una gama que cubre todo el espectro de colores, incluyendo los bicolores y variegados, excepto el azul y verde.

La flor llegó a Europa a finales del siglo XVIII en donde llamó la atención por sus propiedades medicinales y alimenticias, pero fue más el impacto que causó por la belleza y diversidad de sus flores, que prácticamente en unos pocos años conquistó a todo el continente, siendo el centro de atención de los jardines de España, Francia, Inglaterra, Holanda, Bélgica y Suiza.

Fue tal la atención que le dieron los fitomejoradores, que en unos pocos años desarrollaron múltiples formas y colores de flores, sin igual en el reino vegetal, apenas equiparable a lo que se logró en la flor de crisantemo.

La Asociación Mexicana de la Dalia o Acocoxochitl, A.C. , el Consejo Mexicano de la Flor, el Comité Nacional Sistema Producto Ornamentales, y otras instituciones acordaron en 2007 que el 4 de agosto quedara instituido como el Día Nacional de la Dalia. La AMD apuntó que la belleza de esta flor fue reconocida en México por productores y la sociedad desde los tiempos de Netzahualcóyotl y Moctezuma, quienes mandaron emisarios para que las colectaran y pusieran en sus famosos jardines del Tezcutzingo y Oaxtepec.

La celebración incluyó la 47 Exposición nacional de la dalia, inició el 30 de julio en los Viveros de Coyoacán, Ciudad de México, y continuó con el 8º Encuentro sobre conocimientos de la dalia en México, en el Parque Xochitla, Tepotzotlán, Estado de México, los días 14 y 15 de agosto. Con esto se buscó difundir y promover el conocimiento e importancia que tiene esta planta como símbolo de la floricultura mexicana.

Descripción

El género Dahlia forma parte de la familia Asteraceae (compuestas). La mayoría de las dalias son plantas herbáceas o arbustivas, a veces epífitas o trepadoras. Las herbáceas son anuales, pues su follaje desaparece en el invierno, pero sus raíces tuberosas quedan enterradas, de donde brotan nuevas plantas en la siguiente estación de lluvias. Las arbustivas son perennes y en lo general tienen raíces tuberosas muy desarrolladas. Sus tallos son huecos (de ahí su nombre en Náhuatl “Acocoxóchitl”) o compactos y, las hojas son opuestas o verticiladas (se originan alrededor de un mismo punto y se distribuyen en diferentes direcciones), simples a tres veces compuestas. EI follaje varía entre láminas enteras y láminas divididas.

Las flores están formadas de varias estructuras (compuestas) que en conjunto se denominan cabezuelas: flores líguladas (en forma de lengua) ubicadas al exterior, cuya apariencia es similar a la de un pétalo (blancas, moradas, amarillas o rojas); y las tubulares o flores de disco (amarillas o moradas), que semejan un plato, ambas están dispuestas sobre una base común llamada receptáculo.[4]​ En conjunto forman la cabezuela o capítulo. En la actualidad, las dalias que nosotros llamamos dobles han incrementado el número y tamaño de flores líguladas. Los frutos son secos de una sola semilla e indehiscentes “aquenios” de forma oblanceolada. Las hojas parecen ser más diversas entre las especies, que las mismas flores.

Dahlia, flor nacional de México

 src=
Woodland Mirenda Dahlia

El 13 de mayo de 1963, en el Diario Oficial de la Nación (SAGAR. 1963), el presidente Adolfo López Mateos expidió un decreto por el cual declaró a la Dahlia como símbolo de la Floricultura Nacional, con las siguientes consideraciones:

• Que la república mexicana posee una gran diversidad de flores nativas de especial valor estético, ornamental y económico, entre las que se encuentra la flor de dalia.

• Que las flores mexicanas, por sus características peculiares, han merecido distinción tanto en el país como en el extranjero, y entre ellas particularmente la flor de la Dalia.

• Que la admiración a dicha flor, motivó a que una de las especies fuera distinguida con el nombre de Dahlia Juárez, en honor del Benemérito de las Américas, Don Benito Juárez.

La dalia también ha sido propuesta como flor nacional por instituciones oficiales y particulares, entre los que pueden citarse: La Sociedad Botánica de México, periódico Excélsior y la Confederación Nacional de Floricultores y Viveristas de la República Mexicana, siendo su presidente el Profr. Luis Justo Carrión Tejeda.

La Sociedad Mexicana de la Dalia es muy reciente. Se formó el 12 de octubre de 1995, con el fin de investigar los antecedentes históricos, diagnosis, ubicación taxonómica, importancia económica, propagación, cultivo y difusión de las dalias silvestres y cultivadas, así como la formación de un banco de germoplasma, el cual constituirá la base de los trabajos sobre el género e incluirá las más de 30 especies hasta ahora reportadas, asimismo establecer un banco de información sobre dalias disponible para todos los socios y amigos aficionados a ellas, así como a los cultivadores y comerciantes.

La cantidad de formas o tipos distintos de dalia es innumerable. Todos los años aparecen variedades nuevas entre los viveristas y cultivadores europeos aficionados a estas plantas, en distintos países se hacen concursos, exposiciones y congresos internacionales para presentarlas. La duración de los cultivares a veces es efímera, pasan de moda y dejan de cultivarse.

Hoy día existen numerosas sociedades europeas de Dahlia dedicadas también al estudio y el fomento de su cultivo. Dada la gran cantidad de nombres de cultivares, que ya en 1934 superaba los 14,000, la Real Sociedad de Horticultura Inglesa fue designada en 1966 como una Autoridad Internacional de Registro. Publicó una lista en 1969 que contenía más de 15,000 nombres, muchos de ellos cultivados en todo el mundo, pero hasta la fecha no se ha conseguido hacer un registro definitivo de las diferentes variedades (Huxley et al, 1999).

Es tanta la fascinación de los europeos por las dalias que las emplean en cuestiones amorosas atribuyéndoles el extraño significado simbólico de “presagio” y por ello, se cree que enviar un ramillete de dalias deja sobre entendida la proximidad de un alegre suceso. Para los enamorados obsequiar esta flor es como un anticipo de una declaración de amor. Actualmente existen 41 asociaciones internacionales interesadas en el cultivo y difusión de la dalia, entre ellas se encuentran:

• La Sociedad Nacional de la Dahlia en el Reino Unido. • La Sociedad Americana de la Dahlia (ADS). • Otras agrupaciones de Nueva Zelanda • En países europeos: Francia y Alemania. • En México, Asociación Mexicana de la Dalia o Acocoxochitl, A.C.

Exposiciones y jardines

En la década de los años 1820 a 1830, las dalias estaban de moda y sus precios subieron considerablemente. Los especialistas las catalogaron pronto con la categoría de "flor decorativa". Todo el mundo quería tener dalias en su jardín. Tanto éxito alcanzó que comenzó a hacer sombra al crisantemo (una de las flores favoritas) y se organizó en paralelo con esta última una serie de exposiciones. La dalia era llamada "flor de exposición o de fantasía". De ahí a los cruces con otras plantas o con ellas mismas no hubo más que un paso. En 1828 aparecieron las dalias enanas. En 1840, dalias pompón y liliput. En 1870, las dalias cactus y dalias de fantasía. En 1900, dalias collettes. En 1940, dalias nenúfar.

Las dalias no han dejado de estar nunca de moda como flores de jardín, pero sí dejaron a un lado su popularidad como flores de exposición hasta el año 2004 en que el museo Botánico, el responsable de la llegada a Europa de esta flor, organizó una importante exposición con más de 500 ejemplares.

RIMG0087.JPG

Variedades

El género fue descrito por Antonio José de Cavanilles y publicado en Icones et Descriptiones Plantarum 1(3): 56–57. 1791.[5]​ La especie tipo es Dahlia pinnata

Variedades de dalias

  • Dahlia "Firebird"
  • Dahlia "G.F. Hemerick"
  • Dahlia "Garden Wonder"
  • Dahlia "Gina Lombaert"
  • Dahlia "Glorie Van Noordwijk"
  • Dahlia "Glorie Heemstede"
  • Dahlia "Glory F. Hemerick"
  • Dahlia "Glow"
  • Dahlia "Hartenaas"
  • Dahlia "Hit Parade"
  • Dahlia "House of Orange"
  • Dahlia "La Gioconda"
  • Dahlia "Lady Linda"
  • Dahlia "Lavender perfection"
  • Dahlia "Lucky Number"
  • Dahlia "Musette"
  • Dahlia "Nuit d'été"
  • Dahlia "Orange Nugget"
  • Dahlia "Orange Wealt"
  • Dahlia "Park Princess"
  • Dahlia "Patty"
  • Dahlia "Pianella"
  • Dahlia "Playa blanca"
  • Dahlia "Pomponnette"
  • Dahlia "Popular Guest"
  • Dahlia "Prefere"
  • Dahlia "Preference"
  • Dalia "Nombre propio de mujer"

Referencias

  1. Dalia, diccionario RAE. Consultado el 1 de febrero de 2021.
  2. http://www.ibiologia.unam.mx/plantasnuevaespana/pdf/historia_de_las_plantas_I_1_1.pdf#page=26
  3. http://daliaoacocoxochitl.com.mx/
  4. (Calderón y Rzedowski,2001)
  5. «Dahlia». Tropicos.org. Missouri Botanical Garden. Consultado el 20 de agosto de 2012.

 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores y editores de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ES

Dahlia: Brief Summary ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia ES

Dahlia (nombre común dalia) es un género de plantas de la familia de las asteráceas. Es la flor nacional de Rusia y México

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores y editores de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ES

Daalia ( الإستونية )

المقدمة من wikipedia ET

Daalia ehk jorjen ehk georgiin (Dahlia) on taimede perekond korvõieliste sugukonnast.

Looduslikult Mehhikos, Kesk-Ameerikas ja Colombias esinevasse daalia perekonda kuulub vähemalt 36 liiki. Tegu on põõsasja kuju ning tugevate vartega taimedega, millest kõrgeimad (puisdaaliad) võivad kasvada isegi kuni 10 meetri kõrguseks.

Asteegid kasutasid daaliamugulaid toiduks ning algselt toodigi daaliamugulad Euroopasse eesmärgiga aretada neid toiduks kasvatamise eesmärgil, kuid peagi jõuti järeldusele, et lille ilu ületab tema mugulate maitset.[1]

Oma nime on see taimede perekond saanud 18. sajandil elanud Rootsi botaaniku Anders Dahli järgi.[2] Saksamaal tunti sama taimeperekonda aga georgiini nime all. See nimetus tuli vene loodusuurija Gottlieb Georgi nimest.

Daaliate hübriidid on levinud dekoratiivtaim Dahlia.

Liigid

Viited

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipeedia autorid ja toimetajad
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ET

Daalia: Brief Summary ( الإستونية )

المقدمة من wikipedia ET
 src= Aeddaalia

Daalia ehk jorjen ehk georgiin (Dahlia) on taimede perekond korvõieliste sugukonnast.

Looduslikult Mehhikos, Kesk-Ameerikas ja Colombias esinevasse daalia perekonda kuulub vähemalt 36 liiki. Tegu on põõsasja kuju ning tugevate vartega taimedega, millest kõrgeimad (puisdaaliad) võivad kasvada isegi kuni 10 meetri kõrguseks.

Asteegid kasutasid daaliamugulaid toiduks ning algselt toodigi daaliamugulad Euroopasse eesmärgiga aretada neid toiduks kasvatamise eesmärgil, kuid peagi jõuti järeldusele, et lille ilu ületab tema mugulate maitset.

Oma nime on see taimede perekond saanud 18. sajandil elanud Rootsi botaaniku Anders Dahli järgi. Saksamaal tunti sama taimeperekonda aga georgiini nime all. See nimetus tuli vene loodusuurija Gottlieb Georgi nimest.

Daaliate hübriidid on levinud dekoratiivtaim Dahlia.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipeedia autorid ja toimetajad
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ET

Dalia ( الباسكية )

المقدمة من wikipedia EU

Dalia Dahlia generoko landare-espezie batzuen izen arrunta da; landare horien lorea oso aintzat hartua da apaingarri gisa. Elkartuen familiakoak dira, zain zurixka eta korapilatsua dute, zuztarra sendo samarra eta adartsua, elkarren aurkako hostoak, eta loreak buruetan edo adarguneetan, kolore ugarietakoak. Hazi, adaxka edo tuberkuluen zatiketaz ugaltzen dira. Maiatzaren azken aldera aldatzen dira, eta abuztuan ematen dituzte loreak; izotza hasi arte jarraitzen dute loreak ematen. Mexikon eta Erdialdeko Amerikan dute jatorria, baina, Anders Dahl izeneko suediar botanikariak ekarri zituenetik XVIII. mendean (haren ohoretan dute dalia izena), mundu osoan zabaldu dira. 30 dalia-espezie daude.

Erreferentziak

(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipediako egileak eta editoreak
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EU

Dalia: Brief Summary ( الباسكية )

المقدمة من wikipedia EU

Dalia Dahlia generoko landare-espezie batzuen izen arrunta da; landare horien lorea oso aintzat hartua da apaingarri gisa. Elkartuen familiakoak dira, zain zurixka eta korapilatsua dute, zuztarra sendo samarra eta adartsua, elkarren aurkako hostoak, eta loreak buruetan edo adarguneetan, kolore ugarietakoak. Hazi, adaxka edo tuberkuluen zatiketaz ugaltzen dira. Maiatzaren azken aldera aldatzen dira, eta abuztuan ematen dituzte loreak; izotza hasi arte jarraitzen dute loreak ematen. Mexikon eta Erdialdeko Amerikan dute jatorria, baina, Anders Dahl izeneko suediar botanikariak ekarri zituenetik XVIII. mendean (haren ohoretan dute dalia izena), mundu osoan zabaldu dira. 30 dalia-espezie daude.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipediako egileak eta editoreak
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EU

Daaliat ( الفنلندية )

المقدمة من wikipedia FI

Daaliat (Dahlia) on mehevävartisten kesällä kukkivien kasvien suku. Ne ovat alun perin kotoisin Meksikosta, josta tuotiin daalian mukuloita Hollantiin 1872. Nykyisin daaliasta on jalostettu satoja hybridejä. Suku on saanut nimensä nuoren ruotsalaisen kasvitieteilijän Anders Dahlin mukaan.[1] Daalia on Meksikon kansalliskukka[2] ja Seattlen kaupungin tunnus.[3]

Perinteiset daaliat (joriinit) kasvavat 60–80 cm korkeiksi ja tekevät punasävyisiä pallomaisia kukkia. Niiden mukulat nostetaan Suomen oloissa talveksi kellariin. Etenkin parvekkeille on jalostettu kesädaalioita, jotka eivät talvehdi, mutta pysyvät matalina ja haarautuvat hyvin tuottaen pitkäaikaista kukkaloistoa.

Lajeja

Lähteet

  1. Andras Dahl Swedish Museum of Natural History Website (englanniksi)
  2. National Flower of Mexico
  3. Seattle Symbols
  4. Räty, Ella (toim.): Viljelykasvien nimistö. Puutarhaliiton julkaisuja nro 363. Helsinki 2012. ISBN 978-951-8942-92-7
 src=
Hybride
Tämä kasveihin liittyvä artikkeli on tynkä. Voit auttaa Wikipediaa laajentamalla artikkelia.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedian tekijät ja toimittajat
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FI

Daaliat: Brief Summary ( الفنلندية )

المقدمة من wikipedia FI

Daaliat (Dahlia) on mehevävartisten kesällä kukkivien kasvien suku. Ne ovat alun perin kotoisin Meksikosta, josta tuotiin daalian mukuloita Hollantiin 1872. Nykyisin daaliasta on jalostettu satoja hybridejä. Suku on saanut nimensä nuoren ruotsalaisen kasvitieteilijän Anders Dahlin mukaan. Daalia on Meksikon kansalliskukka ja Seattlen kaupungin tunnus.

Perinteiset daaliat (joriinit) kasvavat 60–80 cm korkeiksi ja tekevät punasävyisiä pallomaisia kukkia. Niiden mukulat nostetaan Suomen oloissa talveksi kellariin. Etenkin parvekkeille on jalostettu kesädaalioita, jotka eivät talvehdi, mutta pysyvät matalina ja haarautuvat hyvin tuottaen pitkäaikaista kukkaloistoa.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedian tekijät ja toimittajat
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FI

Dahlia ( الفرنسية )

المقدمة من wikipedia FR

Le genre Dahlia regroupe des plantes tubéreuses de la famille des Astéracées.

Histoire

Le dahlia est originaire des régions chaudes du Mexique, d'Amérique centrale ainsi que de la Colombie. Les Aztèques l'appelaient Cocoxochitl (traduit approximativement en « canne d'eau » en raison de sa tige creuse) et utilisaient quotidiennement ses feuilles, pourtant amères, et leurs tubercules comestibles pour nourrir leurs animaux mais aussi pour leurs supposées vertus diurétiques ou anti-épileptiques. Ainsi que le décrit en 1570 Francisco Hernández, les Aztèques le cultivent aussi comme plante ornementale[1]. Il est introduit en France en 1802 par le docteur Thibaud, botaniste lui-même en poste à l'ambassade de Madrid où son tubercule est préconisé comme féculent (au goût d'artichaut mais plus âcre et fibreux) pouvant remplacer la pomme de terre. Mais ses vertus alimentaires sont rapidement supplantées par ses valeurs décoratives lorsque les doubles fleurs de dahlia sont hybridées à partir de 1806 et que des espèces de dahlia cactus (issues de Dahlia juarezii appelé « Étoile du Diable » ou « Corne du Diable » aux fleurs aux ligules longues, effilées et contournées), sont importées du Mexique vers la Hollande en 1872 puis en France en 1876[2]. Aujourd'hui offert commercialement, pour ses qualités ornementales, le dahlia compte plus de quarante mille variétés hybrides (Dahlia × hortensis ou Dahlia × cultorum). Les fleurs, aux formes et aux dimensions variées, sont de tous les coloris sauf le bleu.

Le nom du genre est donné par le directeur du jardin botanique de Madrid Antonio José Cavanilles en hommage au botaniste suédois Anders Dahl mort en 1789, l'année où Cavanilles devait recevoir la plante du Mexique. En 1791, Cavanilles réussit la première floraison européenne du dahlia[3]. Le genre Dahlia est nommé au Mexique du Nord Guéorguina, en l'honneur de Georgi, depuis Carl Ludwig Willdenow.

Culture

L'espèce la plus connue est le Dahlia pinnata largement cultivé et à l'origine de nombreux hybrides[3]. Le dahlia fleurit de juillet (pour les plus précoces) jusqu'aux gelées.

Il prospère bien en zone climatique 7 et 8[réf. souhaitée][4], mais le dahlia craint le gel. Dans les régions où il gèle, il faut donc déplanter les tubercules pour les mettre à l'abri l'hiver.

On le plante en début de printemps quand les risques de gels sont passés (mise en culture sous abri possible un mois avant).

Entretien

On recommande de pincer le premier bouton de la saison lorsque le dahlia mesure environ 50 cm de haut[5]. Cela permet de favoriser la pousse de rameaux secondaires et ainsi d'obtenir plus de fleurs. Plus tard dans la saison, il faut également éboutonner les rameaux à trois boutons en supprimant les deux latéraux de façon à avoir de jolies fleurs isolées sur la tige.

Propagation et division de la souche

Le dahlia se multiplie soit en début de saison par bouturage des premiers jets qui naissent lors de la plantation d'un tubercule, soit par division de la souche en fin de saison juste avant les premiers gels.

La division d'une souche de dahlias a deux avantages :

  • elle permet de rajeunir le plant qui sera ainsi plus florifère ;
  • et elle permet de multiplier le nombre de plants.

Lorsqu'on divise un pied de dahlia, il faut veiller à laisser des bourgeons dormants sur chaque partie coupée. En effet, un tubercule sectionné sans aucun bourgeon à la base ne pourra plus jamais repousser.

Signe de qualité

Afin de permettre aux jardiniers amateurs de bénéficier de variétés de dahlias de qualité supérieure, un Label rouge a été créé par l'association "Excellence végétale".[réf. nécessaire]

Santé

Le dahlia est classé parmi les plantes provoquant des allergies. Les fleurs doubles produisent moins de pollen et sont donc préférables dans un jardin familial.[réf. nécessaire]

Classification botanique des espèces

Section Pseudodendron

 src=
Dahlia "cactus" dans un jardin.
 src=
Dahlia pompon aux fleurs en forme de nid d’abeille.
  • Dahlia excelsa
  • Dahlia imperialis
  • Dahlia tenuicaulis
  • Dahlia apiculata
  • Dahlia campanulata
  • Dahlia rustique

Section Epiphytum

  • Dahlia macdougallii

Section Entemophyllon

  • Dahlia scapigeroides
  • Dahlia foeniculifolia
  • Dahlia linearis
  • Dahlia rupicola
  • Dahlia dissecta
  • Dahlia congestifolia

Section Dahlia

 src=
Dahlia Woodland Merinda.
  • Dahlia pinnata
  • Dahlia merckii
  • Dahlia apiculata
  • Dahlia cardiophylla
  • Dahlia purpusii
  • Dahlia sorensenii
  • Dahlia pteropoda
  • Dahlia brevis
  • Dahlia rudis
  • Dahlia moorei
  • Dahlia mollis
  • Dahlia hintonii
  • Dahlia atropurpurea
  • Dahlia australis
  • Dahlia sherffii
  • Dahlia scapigera
  • Dahlia barkerae
  • Dahlia tenuis
  • Dahlia tubulata
  • Dahlia parvibracteata
  • Dahlia hjertingii
  • Dahlia spectabilis
  • Dahlia cuspidata
  • Dahlia neglecta
  • Dahlia coccinea
 src=
Dahlia x Pinnata..
 src=
Dahlia cactus

Classification horticole

Histoire

Le terme inapproprié D. variabilis est souvent utilisé pour décrire les cultivars de Dahlia puisque la bonne filiation reste obscure, mais implique probablement Dahlia coccinea[6].

En 1846, la Société horticole Caledonia d'Edimbourg a offert un prix de 2.000 livres à la première personne réussissant à produire un dahlia bleu[7]. Cela n'a toujours pas été fait à ce jour, alors que les dahlias produisent de l'anthocyanine, un élément nécessaire à la production du bleu. Pour faire une véritable couleur bleue dans une plante, l'anthocyanine delphinidine a besoin de six groupes hydroxyles mais les dahlias n'en ont que cinq. Les obtenteurs ne peuvent donc obtenir que des variations de mauve, pourpre et lilas[8].

Au début du XXe siècle, un certain nombre de différents types ont été reconnus. Ces termes ont été basés sur la forme ou la couleur, et la Société nationale du Dahlia inclut les types cactus, Pompon, simple, spectacle et fantaisie dans son guide de 1904. De nombreuses sociétés nationales ont développé leurs propres systèmes de classification jusqu'en 1962 lorsque le Congrès international de l'horticulture a convenu d'élaborer un système reconnu internationalement. Cela a abouti à la publication de 1969 du Registre international des noms de Dahlia par la royal Horticultural Society, qui est devenu l'autorité d'enregistrement central[6].

Ce système dépendait principalement de la visibilité du disque central, s'il était ouvert au centre ou à fleurs doubles. Les cultivars à fleurs doubles ont ensuite été subdivisés en fonction de la façon dont ils étaient pliés le long de leur axe longitudinal (plat, papilloté ou frisé en arrière). Sur la base de ces caractéristiques, neuf groupes ont été définis plus un dixième groupe "divers" pour tous les cultivars ne correspondant pas aux caractéristiques précédentes[9]. Les dahlias à liseré ont été ajoutés en 2004[10] et deux autres groupes (orchidée simple et double) en 2007. Le dernier groupe ajouté, "Pivoine", est apparu pour la première fois en 2012.

Dans de nombreux cas, le diamètre de la floraison a ensuite été utilisé pour marquer davantage certains groupes de miniature à géant mais cette pratique a été abandonnée en 2012.

Système moderne (RHS)

Il y a maintenant plus de 57 000 cultivars officiellement enregistrés par la Royal Horticultural Society (RHS).

Type de fleur

Le classement officiel RHS énumère quatorze groupes, regroupés par type de fleurs, ainsi que les abréviations utilisées par la RHS; [50] [47] [51]

  • Groupe 1 - dahlias à fleurs simples (Sin) - Fleur à disque central avec un seul anneau extérieur de fleurettes (qui peuvent se chevaucher) l'encerclant, et qui peut être arrondi ou pointu.
    • (Par exemple, « Twyning After Eight »)
 src=
« Twyning's After Eight » (Single)

  • Groupe 2 – dahlias Anemone (Anem) — Le centre de la fleur se compose de fleurettes tubulaires allongés denses, plus longues que les fleurs du disque des dahlias simples, tandis que les parties extérieures ont un ou plusieurs anneaux ligulés. Disque absent.
    • (Par exemple, « Boogie Woogie »)
 src=
« Boogie Woogie » (Anemone)

Langage des fleurs

Dans le langage des fleurs, le dahlia symbolise la reconnaissance[11].

Références

  1. (en) Robert L. Crowell, The Lore & Legends of Flowers, Crowell, 1982, p. 72
  2. Claude Michel, Clin d'œil Aux Plantes, Old Royals Association, 2002, p. 136
  3. a et b François Couplan, Les plantes et leurs noms : Histoires insolites, Editions Quae, 2012 (lire en ligne), p. 181
  4. (en) Allergy-Free GARDENING p. 88, Ten Speed Press, 2000, (ISBN 1-58008-166-5)
  5. Vidéo : Topping your dahlias
  6. a et b Dahlia types and international classification of dahlias
  7. Wuyts, O.F., "Le Dahlia", Ledeberg-Gana Belgium, 1926.
  8. Dietz, Deborah. ed, "Dahlia Genetics: Whence and Whither?", Dahlia Society of America Newsletter, July, 2009.
  9. The International Dahlia Register 1969. Thirteenth Supplement (2002)
  10. The International Dahlia Register 1969. Fifteenth Supplement (2004)
  11. Anne Dumas, Les plantes et leurs symboles, Éditions du Chêne, coll. « Les carnets du jardin », 2000, 128 p. (ISBN 2-84277-174-5, BNF ).

Voir aussi

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FR

Dahlia: Brief Summary ( الفرنسية )

المقدمة من wikipedia FR

Le genre Dahlia regroupe des plantes tubéreuses de la famille des Astéracées.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FR

Dáilia ( الأيرلندية )

المقدمة من wikipedia GA

Ilbhliantóg le fréamhacha tiúbracha den ghné Dahlia a fhásann 8 m ar airde is an dáilia. Eipifít, uaireanta, dúchasach do na sléibhte ó Mheicsiceo go dtí an Cholóim. Cuid mhaith speiceas le bláthchinn mhóra ildaite ilchodacha ilghnéitheacha, cosúil le criosantamam. Fásadh ar dtús é ar son na dtiúbar a d'ití mar ghlasra, ach anois fástar go forleathan mar mhaisiúchán é. Is iontach an ilghnéitheacht datha is cuma a fhaightear ann trí hibridiú.

 src=
Tá an t-alt seo bunaithe ar ábhar as Fréamh an Eolais, ciclipéid eolaíochta agus teicneolaíochta leis an Ollamh Matthew Hussey, foilsithe ag Coiscéim sa bhliain 2011. Tá comhluadar na Vicipéide go mór faoi chomaoin acu beirt as ucht cead a thabhairt an t-ábhar ón leabhar a roinnt linn go léir.
 src=
Is síol é an t-alt seo. Cuir leis, chun cuidiú leis an Vicipéid.
Má tá alt níos forbartha le fáil i dteanga eile, is féidir leat aistriúchán Gaeilge a dhéanamh.


ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Údair agus eagarthóirí Vicipéid
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia GA

Dalia ( الجاليكية )

المقدمة من wikipedia gl Galician

A dalia é unha planta ornamental pertencente ao xénero Dahlia, un xénero botánico pertencente á familia Asteraceae. De raíz tuberosa, cultívase polas súas flores vistosas. É común na xardinaxe galega.

Etimoloxía

O nome orixinal da dalia provén do nahuatl acocoxochitl, que vén de: a-tl (auga), coco-tli (tubo) e xochitl (flor).

O nome xenérico Dahlia, o nome galego, e en xeral de todas as linguas occidentais, vén do botánico sueco A. Dahl, 1751-1787, que introducíu a planta en Europa.

Descrición

É unha herbácea de porte medio, perenne. Cando é adulta, a planta chega a atinxir os 1,50 metros. A mayoría das dalias son plantas herbáceas ou arbustivas, ás veces epífitas ou rubideiras. As herbáceas son anuais, pois a súa follaxe desaparece no inverno, mais as súas raíces tuberosas fican soterradas, de onde agroman novas planta na seguinte estación de choivas. As arbustivas son perennes e polo xeral teñen raíces tuberosas moi desenvolvidas. Os talos son ocos (de aí o nome en náhuatl “Acocoxóchitl”) ou compactos e, as follas son opostas ou verticiladas (orixínanse arredor dun mesmo punto e se distribúen en diferentes direccións), simples a tres veces compostas. A follaxe varía entre láminas enteiras e láminas divididas.

As flores están formadas de varias estruturas (compostas) que en conxunto se denominan cabeciñas: flores liguladas (en forma de lingua) situadas ao exterior, cuxa aparencia é semellante á dun pétalo (brancas, moradas, amarelas ou vermellas); e as tubulares ou flores de disco (amarelas ou moradas), que se asemellan a un prato, ambas as dúas fican dispostas sobre unha base común chamada receptáculo.[1] En conxunto forman o capítulo. Na actualidade, as dalias chamadas duplas incrementaron o número e tamaño de flores liguladas. Os froitos son secos, dunha soa semente e indehiscentem, aquenios de forma oval lanceolada. As follas semellan ser máis diversas entre as especies cás mesmas flores.

Historia

É orixinaria do México, onde é moi popular. Os indios precolombianos daquela rexión foron os primeiros a cultivar dalias, aínda no período do imperio Azteca. Contra o final do século XVIII, o director do Xardín Botánico de Madrid encantouse coa flor durante unha visita a México. Foi de abondo para que a dalia atravesase o océano e chegase a Europa, onde se adaptou moi ben ao clima temperado.

Foi o botánico sueco A. Dahl, responsábel da expansión das dalias pola rexión nórdica de Europa, quen inspirou o nome da flor. Os holandeses e os franceses foron os maiores introdutores do cultivo e da produción de innumerábeis especies híbridas de dalias. A inmigración holandesa contribuíu moito á propagación desta flor no Brasil.

Hoxe, grazas ao xurdimento de varios híbridos, podemos encontrar diversos tipos de dalias, o que resulta nunha gran variedade de formas (pompón, bóla, decorativa etc.) e cores (branca, alaranxada, vermella, amarela, pink). Son máis de 3.000 variedades resultantes de cruzamentos con outras especies, coma os crisantemos, por exemplo.

Cultivo

A reprodución é por medio de sementes, escallos ou división das raíces tuberosas; esta última forma permite a propagación dun exemplar con características idénticas ás da planta nai. O substrato ideal para o plantío constará de dúas partes de terra común, dúas partes de terra vexetal e unha parte de area. Os solos de Galiza acostuman ser favorábeis para o seu cultivo.

O clima ideal é o temperado. En locais de clima frío precisa dun mínimo 4 horas de sol pleno; en climas quentes, recoméndase o cultivo a media sombra. Respecto das regas, cómpre manter o solo sempre húmido, sen enchoupar. Como coidado especial, necesita protección contra o vento e fertilización orgánica cada tres meses.

A floración produce flores illadas na primavera e no verán, de diferentes cores.

Variedades de dalias

  • Dahlia "Firebird"
  • Dahlia "G.F. Hemerick"
  • Dahlia "Garden Wonder"
  • Dahlia "Gina Lombaert"
  • Dahlia "Glorie Van Naardwijk"
  • Dahlia "Glorie Heemstede"
  • Dahlia "Glory F. Hemerick"
  • Dahlia "Glow"
  • Dahlia "Hartenaas"
  • Dahlia "Hit Parade"
  • Dahlia "House of Orange"
  • Dahlia "La Gioconda"
  • Dahlia "Lady Linda"
  • Dahlia "Lavender perfection"
  • Dahlia "Lucky Number"
  • Dahlia "Musette"
  • Dahlia "Nuit d'été"
  • Dahlia "Orange Nugget"
  • Dahlia "Orange Wealt"
  • Dahlia "Park Princess"
  • Dahlia "Patty"
  • Dahlia "Pianella"
  • Dahlia "Playa blanca"
  • Dahlia "Pomponnette"
  • Dahlia "Popular Guest"
  • Dahlia "Prefere"
  • Dahlia "Preference"

Notas

  1. (Calderón y Rzedowski,2001).

Véxase tamén

Outros artigos

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores e editores de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia gl Galician

Dalia: Brief Summary ( الجاليكية )

المقدمة من wikipedia gl Galician

A dalia é unha planta ornamental pertencente ao xénero Dahlia, un xénero botánico pertencente á familia Asteraceae. De raíz tuberosa, cultívase polas súas flores vistosas. É común na xardinaxe galega.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores e editores de Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia gl Galician

Dahlia ( الإندونيسية )

المقدمة من wikipedia ID
 src=
Dahlia merah muda
 src=
Dahlia ungu

Dahlia adalah tanaman perdu berumbi yang sifatnya tahunan (perenial), berbunga di musim panas sampai musim gugur. Dahlia adalah bunga nasional negara Meksiko yang juga merupakan negara asal bunga ini.

Dahlia termasuk bunga yang terlambat dikembang-biakkan. Pada tahun 1872, negeri Belanda menerima sekotak umbi Dahlia yang dikirim dari Meksiko. Dari sekotak umbi bunga Dahlia ternyata hanya satu umbi yang berhasil berbunga namun menghasilkan bunga indah berwarna merah dengan daun bunga yang runcing. Ahli tanaman berhasil mengembangbiakkan Dahlia yang kemudian dinamakan Dahlia juarezii. Dahlia juarezii merupakan nenek moyang semua bunga Dahlia hibrida (persilangan) yang terdapat sekarang ini.

Tanaman dahlia adalah makanan larva beberapa spesies Lepidoptera (jenis kupu-kupu).

Bunga Dahlia dinamakan untuk menghormati ahli botani berkebangsaan Swedia dari abad ke-18 yang bernama Anders Dahl.

Dahlia juga merupakan bunga resmi kota Seattle, negara bagian Washington, Amerika Serikat.

Manfaat

[[Berkas:RIMG0079be dahlie.jpg|jmpl|kiri|Dahlia hibrida] Bunga Dahlia yang kita kenal sekarang terdiri dari ratusan kultivar. Sebagian besar varietas tanaman Dahlia menghasilkan bunga yang warnanya cerah dan mempesona, sehingga Dahlia merupakan komoditas penting bagi industri bunga potong dan tanaman pot.

Pranala luar

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis dan editor Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ID

Dahlia: Brief Summary ( الإندونيسية )

المقدمة من wikipedia ID
 src= Dahlia merah muda  src= Dahlia ungu

Dahlia adalah tanaman perdu berumbi yang sifatnya tahunan (perenial), berbunga di musim panas sampai musim gugur. Dahlia adalah bunga nasional negara Meksiko yang juga merupakan negara asal bunga ini.

Dahlia termasuk bunga yang terlambat dikembang-biakkan. Pada tahun 1872, negeri Belanda menerima sekotak umbi Dahlia yang dikirim dari Meksiko. Dari sekotak umbi bunga Dahlia ternyata hanya satu umbi yang berhasil berbunga namun menghasilkan bunga indah berwarna merah dengan daun bunga yang runcing. Ahli tanaman berhasil mengembangbiakkan Dahlia yang kemudian dinamakan Dahlia juarezii. Dahlia juarezii merupakan nenek moyang semua bunga Dahlia hibrida (persilangan) yang terdapat sekarang ini.

Tanaman dahlia adalah makanan larva beberapa spesies Lepidoptera (jenis kupu-kupu).

Bunga Dahlia dinamakan untuk menghormati ahli botani berkebangsaan Swedia dari abad ke-18 yang bernama Anders Dahl.

Dahlia juga merupakan bunga resmi kota Seattle, negara bagian Washington, Amerika Serikat.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis dan editor Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ID

Dahlia (botanica) ( الإيطالية )

المقدمة من wikipedia IT

Dahlia Cav., 1791 è un genere di piante della famiglia delle Asteraceae, originario del Messico, dove il tubero viene considerato commestibile nonostante il sapore acre. Il nome del genere è un omaggio al botanico svedese Anders Dahl (1751-1789), allievo di Linneo.

Descrizione

Comprende specie erbacee con radici tuberiformi oblunghe, fusto eretto, spesso legnoso alla base, di altezza variabile tra i 20 cm e i 2 m, foglie grandi composte, formate da 3-5 foglioline dentate, portano fiori semplici o doppi molto decorativi di forma e colori vari.

Tassonomia

Il genere comprende 42 specie[1]

Variabilità

Sono noti innumerevoli ibridi e varietà.

Le varietà maggiormente coltivate derivano principalmente dalla D. variabilis e dalla D. juarezi; in floricoltura vengono convenzionalmente suddivise per gruppi omogenei, in base ad alcuni parametri:

  • In base alla taglia:
    • nane
    • intermedie
    • alte
  • In base alla conformazione del capolino:
    • decorative
    • cactus
    • semicactus
    • a collaretto
    • a fior di Peonia
    • a fior d'Anemone
    • pompon
  • In base alla quantità dei giri di ligule:
    • semplici
    • semidoppie
    • doppie

Usi

Per la lunga e copiosa fioritura è molto utilizzata come pianta ornamentale nei giardini, in vaso sui terrazzi e industrialmente per la produzione del fiore reciso.

Coltivazione

 src=
Fiore della Dahlia
 src=
Fiore della Dahlia rosso

Le Dahlia coltivate in piena terra preferiscono esposizioni soleggiate, terreno soffice e fresco, neutro, ricco e ben concimato all'impianto con stallatico. L'impianto va fatto tra metà marzo e metà maggio, a seconda del clima, ad una profondità di 10–15 cm. Bisogna distanziare le piante secondo la varietà scelta: per le più alte si lascia uno spazio di 80–120 cm, per le medie di 50–80 cm, per le nane di 30–40 cm[2]. Nel periodo vegetativo dall'inizio della fioritura, concimare frequentemente con fertilizzanti liquidi, come il nitrato, sciolti nell'acqua di irrigazione. Le annaffiature devono essere abbondanti e ben distribuite, senza eccessi che diminuirebbero le dimensioni dei fiori, e non troppo scarse pena un minor numero di fiori per pianta. Necessaria poi la sbocciolatura. Nel momento in cui avviene la formazione dei bottoni fiorali, si eliminano tutti tranne il centrale che, avvantaggiato, darà vita a fiori più grossi. È possibile anche fare il contrario, ovvero tagliare solo il centrale. Si avrà così un numero maggiore di fiori, ma saranno sicuramente più piccoli, talvolta deboli.

La moltiplicazione avviene con la semina, la divisione delle ceppaie o per mezzo di talee[3].

Si moltiplicano agamicamente per divisione delle ceppaie, tolte dal terreno prima del gelo invernale e conservate in luogo asciutto e riparato, su uno strato di sabbia o segatura, lasciando almeno una gemma del colletto per ogni porzione di tubero; la moltiplicazione in febbraio-marzo, per mezzo di talee erbacee fornite di talloncino, ottenute facendo germogliare i tuberi in serra, è destinata alla produzione del fiore reciso.

La semina viene utilizzata per produrre nuove varietà o per le varietà coltivate in vaso generalmente a fiore semplice.

Avversità

  • Cicalina verde bianca - l'emittero Chlotita flavescens provoca sulla lamina fogliare macchioline biancastre, soprattutto se presente in numerose colonie
  • Cimici - gli emitteri del genere Lygus sono causa di macchie biancastre sulle foglie che seccano e cadono, i fiori attaccati risultano deformati
  • Mosaico o nanismo - l'attacco virale determina l'alterazione del colore della foglia, ingiallimento delle nervature o anche della foglia intera con fenomeni di nanismo; può essere trasmesso dagli afidi.

Note

  1. ^ (EN) Dahlia, su The Plant List. URL consultato il 3 giugno 2018.
  2. ^ Giardinaggio Web - Coltivare le dalie: 10 regole d'oro
  3. ^ Dalia (Dahlia): Consigli, Coltivazione e Cura, in L'eden di Fiori e Piante, 26 dicembre 2017. URL consultato il 26 dicembre 2017.

Bibliografia

  • Funk V.A., Susanna A., Stuessy T.F. and Robinson H., Classification of Compositae (PDF), in Systematics, Evolution, and Biogeography of Compositae, Vienna, International Association for Plant Taxonomy (IAPT), 2009. URL consultato il 4 dicembre 2010 (archiviato dall'url originale il 14 aprile 2016).

 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori e redattori di Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia IT

Dahlia (botanica): Brief Summary ( الإيطالية )

المقدمة من wikipedia IT

Dahlia Cav., 1791 è un genere di piante della famiglia delle Asteraceae, originario del Messico, dove il tubero viene considerato commestibile nonostante il sapore acre. Il nome del genere è un omaggio al botanico svedese Anders Dahl (1751-1789), allievo di Linneo.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori e redattori di Wikipedia
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia IT

Dahlia ( لاتينية )

المقدمة من wikipedia LA
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Et auctores varius id editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LA

Dahlia: Brief Summary ( لاتينية )

المقدمة من wikipedia LA

Dahlia est plantarum perennium fruticosarum, tuberosarum, et speciosarum familiae Asteracearum genus, in Mexico, Media America, et Columbia endemicum. Sunt saltem triginta et sex species. Genus ex Andrea Dahl botanista Suecio saeculi duodevicensimi appellatur. Linguá autem Theodiscá, planta per plurimum saeculi undevicensimi appellabatur Georgia vel Georgina, ex Ioanne Gottlieb Georgio, naturalista Petropolis Russiae.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Et auctores varius id editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LA

Jurginas ( اللتوانية )

المقدمة من wikipedia LT

Jurginas (Dahlia) – astrinių (Asteraceae) šeimos augalų gentis.

Tai daugiametės žolės su stambiais šakniagumbiais. Stiebas stačias, šakotas, tvirtas. Lapai priešiniai, plunksniškai suskaldyti. Graižai stambūs, ilgakočiai, dažnai nulinkę, įvairiaspalviai. Jurginai skirstomi į dekoratyvinius (graižai iki 30 cm skersmens, augalo aukštis 100–200 cm), rutulinius (graižai apvalūs, 10–20 cm skersmens, augalo aukštis iki 200 cm), paprastuosius tuščiavidurius (graižai tik su viena eile liežuviškų žiedų, augalo aukštis 50–100 cm) ir pomponinius (graižai apvalūs, 2–5 cm skersmens, augalo aukštis 50–150 cm)[1].

Dauginami šakniagumbių dalijimu, auginiais ir sėklomis (vienmečiai). Žiemai šakniagumbiai iškasami ir laikomi tamsioje, sausoje ir vėsioje vietoje.

Gentyje 15 rūšių, paplitusių Centrinėje Amerikoje. Lietuvoje auginama viena rūšis – didžiagraižis jurginas (Dahlia pinnata), kuris populiarus dekoratyvinis augalas. Sodinamas vejose ir lysvėse. Išvesta daug veislių.

Pavadinimo kilmė

Lotyniškai jurginų gentis pavadinta švedų botaniko Andreas Dahl, XVIII a. pabaigoje keliavusio Amerikoje ir Meksikoje rinkusio jurginus, garbei. Vieną iš 15 augalo rūšių, kurią XVIII a. išvedė vokiečių kilmės rusų akademikas Johanas Gotlybas Georgis, rusai pavadino georginu (rus. георгин), o sulietuvinus (pagal analogiją: rusų Georgijus = lietuvių Jurgis) gėlė tapo jurginu.

Šaltiniai

  1. Jurginas. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 2 (Grūdas-Marvelės). – Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1986. 157 psl.

Nuorodos

Vikiteka

Galerija

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipedijos autoriai ir redaktoriai
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LT

Jurginas: Brief Summary ( اللتوانية )

المقدمة من wikipedia LT

Jurginas (Dahlia) – astrinių (Asteraceae) šeimos augalų gentis.

Tai daugiametės žolės su stambiais šakniagumbiais. Stiebas stačias, šakotas, tvirtas. Lapai priešiniai, plunksniškai suskaldyti. Graižai stambūs, ilgakočiai, dažnai nulinkę, įvairiaspalviai. Jurginai skirstomi į dekoratyvinius (graižai iki 30 cm skersmens, augalo aukštis 100–200 cm), rutulinius (graižai apvalūs, 10–20 cm skersmens, augalo aukštis iki 200 cm), paprastuosius tuščiavidurius (graižai tik su viena eile liežuviškų žiedų, augalo aukštis 50–100 cm) ir pomponinius (graižai apvalūs, 2–5 cm skersmens, augalo aukštis 50–150 cm).

Dauginami šakniagumbių dalijimu, auginiais ir sėklomis (vienmečiai). Žiemai šakniagumbiai iškasami ir laikomi tamsioje, sausoje ir vėsioje vietoje.

Gentyje 15 rūšių, paplitusių Centrinėje Amerikoje. Lietuvoje auginama viena rūšis – didžiagraižis jurginas (Dahlia pinnata), kuris populiarus dekoratyvinis augalas. Sodinamas vejose ir lysvėse. Išvesta daug veislių.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipedijos autoriai ir redaktoriai
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LT

Dālijas ( اللاتفية )

المقدمة من wikipedia LV

Dālijas (Dahlia) ir kurvjziežu dzimtas lakstaugu ģints. Senākā literatūrā dālijas tiek sauktas par ģeorģīnēm (lietots vācu un krievu valodā, cēlies no vācu botāniķa Johana Gotlība Georgi vārda). Dāliju dabiskais izplatības areāls ir Meksika, kā arī citas Centrālamerikas valstis. Dāliju ģintī ietilpst vismaz 36 sugas. Šīs puķes plaši tiek kultivētas visā pasaulē. Pamatā kultivē cildoto dāliju (Dahlia variabilis), kas ir krustota ar citām dāliju sugām.

1963. gadā dālijas tika pasludinātas par Meksikas nacionālo ziedu.

 src=
Woodland Merinda Dahlia
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autori un redaktori
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LV

Dahlia ( البلجيكية الهولندية )

المقدمة من wikipedia NL
Zie artikel Voor het geslacht van vlinders uit de familie van de spinneruilen (Erebidae), zie Dahlia (vlinder)

Dahlia is een plantengeslacht uit de composietenfamilie (Asteraceae). Het geslacht omvat een tiental soorten, die wild voorkomen in Mexico.

De oorspronkelijke dahlia's zijn kale, opgaande, overblijvende kruiden met langwerpige, knolachtige wortels. De bladeren zijn zeer verschillend van soort tot soort. Oorspronkelijk kweekte men de knollen om deze te eten, tot men naliet de knollen te rooien en deze begonnen te bloeien. De eetbare knollen werden zo sierplanten.

De gekweekte dahlia's zoals wij die kennen zijn vrijwel zonder uitzondering hybriden. De dahlia's werden in 1872 in Nederland geïntroduceerd. Er bestaan wel 20.000 variëteiten.[1]

Voornaamste cultivargroepen zijn :

  • enkelvoudige (mignon)
  • anemoonbloemige
  • halskraagdahlia
  • waterleliedahlia
  • decoratieve dahlia
  • pompondahlia
  • cactusdahlia
  • semi-cactusdahlia
  • en diverse kleinere groepen zoals:
    • de orchideebloemige dahlia
    • pioenbloemige dahlia
    • sterdahlia

De botanische naam Dahlia is ontleend aan de Zweedse botanicus Andreas Dahl, een leerling van Carl Linnaeus.

Zwarte dahlia

Zwarte dahlia's zijn zeldzaam. Door de activiteit van de eiwitten, die instaan voor de aanmaak van pigment, en de activiteit van de genen, die verantwoordelijk zijn voor de kleur, te meten, konden Oostenrijke wetenschappers ontdekken welke factoren er spelen bij de zwarte dahlia's. De conclusie luidt: een hoge concentratie aan anthocyanine.[1]

Zwarte variëteiten:[1]

  • Black Barbara
  • Arabian Night
  • Karma Choc
  • Tisa
  • Gipsy Night

Dahliacorso's

Dahlia's worden in Nederland (maar ook in andere landen) in grote mate gebruikt voor dahliacorso's. Nederland telt ruim twintig dahliacorso's die de bloem gebruiken om de onderliggende vorm te bedekken en te kleuren. De dahlia leent zich daar bijzonder goed voor omdat het een sterke bloem is die goed te kweken is en in een grote rijkdom aan kleuren voorkomt. Lang niet alle dahlia's zijn geschikt voor corsowagens. De geschikte soorten zijn compact en constant van kleur, en vallen onder de pompon-, ster- of cactusdahlia's. Veel corsoplaatsen kweken hun dahlia's zelf, op velden bijgehouden door vrijwilligers. Het Bloemencorso Zundert is het grootste dahlia-bloemencorso ter wereld. In Zundert bevinden zich vele hectaren dahliavelden, die uitsluitend gebruikt worden voor het corso.

Galerij

Bronnen, noten en/of referenties
Referenties
  1. a b c (nl) het geheim van de Zwarte dahlia. De Standaard (31 december 2012). Geraadpleegd op 15 april 2013.
Wikimedia Commons Zie de categorie Dahlia van Wikimedia Commons voor mediabestanden over dit onderwerp.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia-auteurs en -editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia NL

Dahlia: Brief Summary ( البلجيكية الهولندية )

المقدمة من wikipedia NL

Dahlia is een plantengeslacht uit de composietenfamilie (Asteraceae). Het geslacht omvat een tiental soorten, die wild voorkomen in Mexico.

De oorspronkelijke dahlia's zijn kale, opgaande, overblijvende kruiden met langwerpige, knolachtige wortels. De bladeren zijn zeer verschillend van soort tot soort. Oorspronkelijk kweekte men de knollen om deze te eten, tot men naliet de knollen te rooien en deze begonnen te bloeien. De eetbare knollen werden zo sierplanten.

De gekweekte dahlia's zoals wij die kennen zijn vrijwel zonder uitzondering hybriden. De dahlia's werden in 1872 in Nederland geïntroduceerd. Er bestaan wel 20.000 variëteiten.

Voornaamste cultivargroepen zijn :

enkelvoudige (mignon) anemoonbloemige halskraagdahlia waterleliedahlia decoratieve dahlia pompondahlia cactusdahlia semi-cactusdahlia en diverse kleinere groepen zoals: de orchideebloemige dahlia pioenbloemige dahlia sterdahlia

De botanische naam Dahlia is ontleend aan de Zweedse botanicus Andreas Dahl, een leerling van Carl Linnaeus.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia-auteurs en -editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia NL

Georgine ( النرويجية )

المقدمة من wikipedia NN
For kvinnenamnet Georgine, sjå Georgina

Georginer (Dahlia) er ei slekt i korgplantefamilien med opphav i Mellom-Amerika, og er nasjonalblomen i Mexico. Det latinske namnet kjem frå den svenske biologen Anders Dahl. I Tyskland og grannelanda fekk blomane namn etter den russiske biologen Johann Gottlieb Georgi.

 src=
Dahlia coccinea.
Foto: Sansum S. Edwards

Plantane i denne slekta er mangårige, bladrike knollplantar med vakre blomar. Hagegeorginene som blir dyrka i dag, kjem frå ei last røter som kom til Nederland frå Mexico i 1872 og gav staselege, raude blomar med spisse blad. Gartnarar kryssa desse georginene, som vart kalla Dahlia juarezii, med andre georginer, og la grunnlaget for alle dei mange moderne hybridane som finst i dag.

Systematikk

 src=
Dahlia imperialis

Slekta har rundt 35 artar som er inndelte i fire seksjonar:

Ein georginehybrid er:

Bilete

Nokre georginevariantar:

Kjelder

Bakgrunnstilfang

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia NN

Georgine: Brief Summary ( النرويجية )

المقدمة من wikipedia NN
For kvinnenamnet Georgine, sjå Georgina

Georginer (Dahlia) er ei slekt i korgplantefamilien med opphav i Mellom-Amerika, og er nasjonalblomen i Mexico. Det latinske namnet kjem frå den svenske biologen Anders Dahl. I Tyskland og grannelanda fekk blomane namn etter den russiske biologen Johann Gottlieb Georgi.

 src= Dahlia coccinea. Foto: Sansum S. Edwards

Plantane i denne slekta er mangårige, bladrike knollplantar med vakre blomar. Hagegeorginene som blir dyrka i dag, kjem frå ei last røter som kom til Nederland frå Mexico i 1872 og gav staselege, raude blomar med spisse blad. Gartnarar kryssa desse georginene, som vart kalla Dahlia juarezii, med andre georginer, og la grunnlaget for alle dei mange moderne hybridane som finst i dag.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia NN

Georgineslekta ( النرويجية )

المقدمة من wikipedia NO

Georginer (Dahlia) er ei gruppe i kurvplantefamilien med opphav i Mellom-Amerika, og er nasjonalblomster i Mexico. Det vitenskapelige navnet kommer fra den svenske biologen Anders Dahl.

Plantene i denne gruppen er flerårige, bladrike knollplanter med vakre blomster. Hagegeorginene som blir dyrka i dag kommer fra ei last røtter som kom til Nederland fra Mexico i 1872 som ga flotte, røde blomster med spisse blad. Gartnere kryssa disse georginene, med det vitenskapelige navnet Dahlia juarezii, med andre georginer, og la grunnlaget for alle de mange moderne hybrid som finnes i dag. Det finnes ca. 20 000 kultiverte varianter.

Eksterne lenker

 src=
Hybride
botanikkDenne botanikk- og Mexicorelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull. Du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide eller endre den.
Det finnes mer utfyllende artikkel/artikler på .
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia forfattere og redaktører
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia NO

Georgineslekta: Brief Summary ( النرويجية )

المقدمة من wikipedia NO

Georginer (Dahlia) er ei gruppe i kurvplantefamilien med opphav i Mellom-Amerika, og er nasjonalblomster i Mexico. Det vitenskapelige navnet kommer fra den svenske biologen Anders Dahl.

Plantene i denne gruppen er flerårige, bladrike knollplanter med vakre blomster. Hagegeorginene som blir dyrka i dag kommer fra ei last røtter som kom til Nederland fra Mexico i 1872 som ga flotte, røde blomster med spisse blad. Gartnere kryssa disse georginene, med det vitenskapelige navnet Dahlia juarezii, med andre georginer, og la grunnlaget for alle de mange moderne hybrid som finnes i dag. Det finnes ca. 20 000 kultiverte varianter.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia forfattere og redaktører
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia NO

Dalia (roślina) ( البولندية )

المقدمة من wikipedia POL
 src= Zobacz hasło dalia w Wikisłowniku
 src=
Dalia 'Bishop of Auckland'
 src=
Dalia ogrodowa
 src=
Dalia ogrodowa
 src=
Dalia ogrodowa

Dalia, georginia (Dahlia Cav.) – rodzaj roślin nasiennych należących do rodziny astrowatych. Pochodzi z Ameryki Środkowej i liczy 15 gatunków. Niektóre są uprawiane w wielu krajach jako rośliny ozdobne. Nazwa wywodzi się od nazwiska szwedzkiego botanika Andersa Dahla[2]. Znana również pod nazwami ludowymi: giergonia, giergona, wielgonia i wielgoń (ostatnie dwie dotyczą zwłaszcza odmian o największych kwiatostanach). Gatunkiem typowym jest Dahlia pinnata Cav.[3].

Morfologia

Byliny pod ziemią posiadające bulwy. W zależności od odmiany osiągają wysokość od 35 cm do prawie 2 metrów. Kwiaty różnobarwne, zebrane w koszyczki o wielkości od kilku do 25 cm. Kwitną późnym latem i jesienią.

Systematyka

Pozycja systematyczna według APweb (aktualizowany system system APG III z 2009)

Angiosperm Phylogeny Website adoptuje podział na podrodziny astrowatych (Asteraceae) opracowany przez Panero i Funk w 2002[4], z późniejszymi uzupełnieniami[5]. Zgodnie z tym ujęciem rodzaj Dahlia należy do plemienia Coreopsideae Lindl., podrodziny Asteroideae (Juss.) Chev. W systemie APG III astrowate są jedną z kilkunastu rodzin rzędu astrowców (Asterales), wchodzącego w skład kladu astrowych w obrębie dwuliściennych właściwych[1].

Pozycja w systemie Reveala (1993-1999)

Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa astrowe (Asteridae Takht.), nadrząd astropodobne (Asteranae Takht.), rząd astrowce (Asterales Lindl), rodzina astrowate (Asteraceae Dumort.), rodzaj dalia (Dahlia Cav.)[6].

Gatunki uprawiane w Polsce
Lista gatunków[7]

Odmiany ozdobne

Niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny ozdobne. Większość jednak uprawianych odmian to mieszańce powstałe ze skrzyżowania Dahlia coccinea i Dahlia pinnata[8]. Określane są wspólną nazwą jako dalia zmienna lub dalia ogrodowa (Dahlia hybr.). Ogrodnicy wyhodowali bardzo dużą liczbę odmian ozdobnych. Znane są odmiany o kwiatach odmiany pojedynczych, półpełnych i pełnych.

Uprawa

Wymagania
Najlepiej rosną na słonecznym stanowisku, żyznej i przepuszczalnej glebie. Wymagają obfitego podlewania. Podczas intensywnego kwitnienia (zazwyczaj sierpień-wrzesień) należy im dostarczyć około 9 litrów wody co drugi dzień. Należy je dość obficie nawozić. Większość odmian wymaga w czasie kwitnienia podpór. Jeśli chcemy uzyskać większe kwiatostany, należy uszczyknąć boczne pączki, pozostawiając tylko jeden.
Rozmnażanie
Przez podział lub przez sadzonkowanie. Można również dalie wyhodować z nasion – wysiew do skrzynki w kwietniu, następnie siewki należy pikować do doniczek o średnicy ok. 9 cm.
Przechowywanie
Bulwy należy wykopać na zimę. Wykopane wraz z grudką ziemi bulwy należy pozostawić na dzień na słońcu, potem przenieść do pomieszczenia. Po dziesięciu dniach otrząsnąć z ziemi, przyciąć krótko stare pędy, a roślinę odwrócić do góry nogami, by odpłynął nadmiar wody. Zanurzyć w roztworze środka grzybobójczego i ułożyć w płytkich skrzynkach na lekko wilgotnym torfie w chłodnym miejscu.

Przypisy

  1. a b Stevens P.F.: Angiosperm Phylogeny Website (ang.). 2001–. [dostęp 2010-04-15].
  2. Słownik wyrazów obcych, wydawnictwo PWN [dostęp 2010-03-02]
  3. Index Nominum Genericorum. [dostęp 2009-01-28].
  4. Panero J.L., Funk V.A.. Toward a phylogenetic subfamilial classification for the Compositae (Asteraceae). „Proceedings of the Biological Society of Washington”. 115 (4), s. 909–922, 2002. Biological Society of Washington.
  5. B. Baldwin, J.M. Bonifacino, T. Eriksson, V. A. Funk, C.A. Mannheimer, B. Nordenstam, N. Roque, I. Ventosa: Compositeae classification (ang.). Smithsonian National Museum of Natural History. [dostęp 2010-05-24].
  6. Crescent Bloom: Systematyka rodzaju Dahlia (ang.). The Compleat Botanica. [dostęp 2009-01-28].
  7. Dahlia (ang.). The Plant List. [dostęp 23 września 2016].
  8. Geoff Burnie i inni: Botanica. Rośliny ogrodowe. Könemann, 2005. ISBN 3-8331-1916-0.


 src= Zobacz w Wikicytatach kolekcję cytatów o dalii
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia POL

Dalia (roślina): Brief Summary ( البولندية )

المقدمة من wikipedia POL
 src= Dalia 'Bishop of Auckland'  src= Dalia ogrodowa  src= Dalia ogrodowa  src= Dalia ogrodowa

Dalia, georginia (Dahlia Cav.) – rodzaj roślin nasiennych należących do rodziny astrowatych. Pochodzi z Ameryki Środkowej i liczy 15 gatunków. Niektóre są uprawiane w wielu krajach jako rośliny ozdobne. Nazwa wywodzi się od nazwiska szwedzkiego botanika Andersa Dahla. Znana również pod nazwami ludowymi: giergonia, giergona, wielgonia i wielgoń (ostatnie dwie dotyczą zwłaszcza odmian o największych kwiatostanach). Gatunkiem typowym jest Dahlia pinnata Cav..

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia POL

Dahlia ( الرومانية، المولدوفية )

المقدمة من wikipedia RO

Dahlia sau dalia este un gen de plante din familia Asteraceae, ordinul Asterales.

Răspândire

Caractere morfologice

Specii



Imagini

Note


Bibliografie

Legături externe

Commons
Wikimedia Commons conține materiale multimedia legate de Dahlia
Wikispecies
Wikispecies conține informații legate de Dahlia



Floarea soarelui.jpg Acest articol despre asteraceae este un ciot. Puteți ajuta Wikipedia prin completarea lui!
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autori și editori
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia RO

Dahlia: Brief Summary ( الرومانية، المولدوفية )

المقدمة من wikipedia RO

Dahlia sau dalia este un gen de plante din familia Asteraceae, ordinul Asterales.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autori și editori
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia RO

Dalija ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia SL

30 vrst, 20.000 kultivarjev

Dalija (znanstveno ime Dahlia) je rod grmičastih gomoljastih trajnic. Izvirajo iz Mehike, kjer so narodni simbol. Cvetijo poleti in jeseni. Dalije so za hrano ter v obredne in dekorativne namene gojili že Azteki, dolga olesenela stebla ene od varietet pa so uporabljali za izdelavo kadilnih pip.[1]

Danes poznamo številne kultivarje dalij, ki zelo bogato in dolgo cvetijo ter imajo cvetne koške v najrazličnejših barvnih odtenkih. Krepkejšo in bolj košato rast lahko dosežemo s prirezovanjem zgornjih delov poganjkov ali z vršičkanjem. Doslej jim še ni uspelo vzgojiti cvetov modre barve.

Viri in opombe

  1. The Dahlia: An Early History. Paul D. Sorenson. Pridobljeno 17. julija 2007.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Avtorji in uredniki Wikipedije
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SL

Dalija: Brief Summary ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia SL

Dalija (znanstveno ime Dahlia) je rod grmičastih gomoljastih trajnic. Izvirajo iz Mehike, kjer so narodni simbol. Cvetijo poleti in jeseni. Dalije so za hrano ter v obredne in dekorativne namene gojili že Azteki, dolga olesenela stebla ene od varietet pa so uporabljali za izdelavo kadilnih pip.

Danes poznamo številne kultivarje dalij, ki zelo bogato in dolgo cvetijo ter imajo cvetne koške v najrazličnejših barvnih odtenkih. Krepkejšo in bolj košato rast lahko dosežemo s prirezovanjem zgornjih delov poganjkov ali z vršičkanjem. Doslej jim še ni uspelo vzgojiti cvetov modre barve.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Avtorji in uredniki Wikipedije
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SL

Dahliasläktet ( السويدية )

المقدمة من wikipedia SV

Dahliasläktet (Dahlia)[1][2] är ett växtsläkte i familjen korgblommiga växter.[1] Släktet har cirka 30 arter från tropiska och subtropiska Amerika. De flesta arterna förekommer i Mexico.

Släktet är uppkallat efter den svenske botanisten Anders Dahl.

Dottertaxa till Dahlior, i alfabetisk ordning[1]

Bildgalleri

Källor

  1. ^ [a b c] Roskov Y., Kunze T., Orrell T., Abucay L., Paglinawan L., Culham A., Bailly N., Kirk P., Bourgoin T., Baillargeon G., Decock W., De Wever A., Didžiulis V. (ed) (9 april 2014). ”Species 2000 & ITIS Catalogue of Life: 2014 Annual Checklist.”. Species 2000: Reading, UK. http://www.catalogueoflife.org/annual-checklist/2014/browse/tree/id/17145285. Läst 26 maj 2014.
  2. ^ ”Dahlia”. SKUD. Sveriges LantbruksUniversitet. http://skud.slu.se/Skud/FreeSearchPlant.action;jsessionid=A57FA6FEB57F3371A3BB69AB4B4A77C3. Läst 9 mars 2015.

Externa länkar

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia författare och redaktörer
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SV

Dahliasläktet: Brief Summary ( السويدية )

المقدمة من wikipedia SV

Dahliasläktet (Dahlia) är ett växtsläkte i familjen korgblommiga växter. Släktet har cirka 30 arter från tropiska och subtropiska Amerika. De flesta arterna förekommer i Mexico.

Släktet är uppkallat efter den svenske botanisten Anders Dahl.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia författare och redaktörer
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SV

Yıldız çiçeği ( التركية )

المقدمة من wikipedia TR
Başlığın diğer anlamları için Yıldız (anlam ayrımı) sayfasına bakınız.

Yıldız çiçeği, Asteraceae familyasından Dahlia cinsini oluşturan yaz ve sonbahar mevsiminde çiçek açan, gövdesi çalı, kökleri yumru şeklinde bitki cinsi. Anavatanı Meksika olup bu ülkenin ulusal çiçeği olarak kabul edilmektedir.

İspanyollar tarafından ilk olarak Meksika dağlarında bulunmuştur. 1872 senesinde bir kutu yıldız çiçeği Meksika'dan Hollanda'ya gönderilmiştir. Sadece tek bir bitki bu yolculukta canlı kalabildi.

Yıldız çiçekleri bazı kelebek (Lepidoptera) türlerinin larvaları tarafından besin olarak tüketilmektedir.

Yıldız çiçeğinin bilimsel adı Dahlia, 18. yüzyıl İsveç botanikçisi Anders Dahl adından gelmektedir. Yıldız çiçeği Washington Eyaletinin başkenti Seattle'nin resmi çiçeğidir.

 src=
Graceland cinsi Yıldız çiçeği

Resimler

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia yazarları ve editörleri
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia TR

Yıldız çiçeği: Brief Summary ( التركية )

المقدمة من wikipedia TR
Başlığın diğer anlamları için Yıldız (anlam ayrımı) sayfasına bakınız.

Yıldız çiçeği, Asteraceae familyasından Dahlia cinsini oluşturan yaz ve sonbahar mevsiminde çiçek açan, gövdesi çalı, kökleri yumru şeklinde bitki cinsi. Anavatanı Meksika olup bu ülkenin ulusal çiçeği olarak kabul edilmektedir.

İspanyollar tarafından ilk olarak Meksika dağlarında bulunmuştur. 1872 senesinde bir kutu yıldız çiçeği Meksika'dan Hollanda'ya gönderilmiştir. Sadece tek bir bitki bu yolculukta canlı kalabildi.

Yıldız çiçekleri bazı kelebek (Lepidoptera) türlerinin larvaları tarafından besin olarak tüketilmektedir.

Yıldız çiçeğinin bilimsel adı Dahlia, 18. yüzyıl İsveç botanikçisi Anders Dahl adından gelmektedir. Yıldız çiçeği Washington Eyaletinin başkenti Seattle'nin resmi çiçeğidir.

 src= Graceland cinsi Yıldız çiçeği
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia yazarları ve editörleri
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia TR

Жоржина ( الأوكرانية )

المقدمة من wikipedia UK

Історія

 src=
Жоржина зі звіту Ф.Ернандеса

Ф.Ернандес відвідав Мексику в 1615 і помітив два вражаючі сорти жоржин, які він зазначив у своєму звіті про лікарські рослини Нової Іспанії, що була опублікована у 1651. Століттям пізніше французький ботанік Ніколя Жозеф Тьєрі де Менонвіль, що був відряджений до Мексики, щоб вкрасти кошеніль, що цінується за свій червоний барвник, зазначив у своїй офіційній доповіді (у 1787 році) дивовижно красиві квіти.

Після цього насіння цих квітів були надіслані із ботанічного саду в Мехіко до Мадрида, де були висаджені і розквітли в жовтні 1789 року, і отримали назву Dahlia coccinea (так їх нарік голова Мадридського ботанічного саду Antonio José Cavanilles в 1791 році). Декілька зернин були надіслані до Англії, де вони були висаджені та зійшли, але пізніше квіти були втрачені.

Між іншим, коли бульби жоржин були доставлені до Іспанії, передбачалося, що можна, дотримуючись індійської традиції, використовувати їх для задоволення гастрономічних інтересів, на зразок картоплі. Але смак бульб виявився невідповідним для європейських шлунків, проте монарх був так вражений квітами, що наказав вирощувати тільки в королівському саду палацу Ескуріал.

А. Каванілліс, королівський ботанік, вивчивши рослину, дав їй не лише опис, а й іншу назву — Далія — зроблене ним від імені свого шведського колеги А. Даля, учня Карла Ліннея. Незважаючи на всі заходи, здійснювані для того, щоб зберегти мексиканське диво тільки в одному місці, не минуло й півтора десятка років, як воно з'явилося у Франції, і незабаром — Англії та Німеччини, Бельгії, Голландії.

У деяких джерелах історія ця видається просто детективною: нібито квіти були викрадені з клумб, будучи вирваними з них разом з об'ємистим грудками землі, тобто ці самі клумби виявилися абсолютно знівеченими. Іспанський монарх приписав крадіжку французам, оскільки з ними країна мала на ту пору напружені відносини. За іншою версією, посадковий матеріал жоржин був подарований маркізі Бьюб, дружині англійського посла в Іспанії.

Але і поведінка германців Мадриду не сподобалася. Справа в тому, що німецький селекціонер Карл Людвіг Вільденов заперечив проти доречності назви «Далія» на тій підставі, що раніше її вже отримав один з південноамериканських чагарників, і запропонував перейменувати рослину в жоржин, на честь професора Петербурзької Академії наук Йоганна Готліба Георгі. Так що Росія виявилася певним чином причетною до походження слова, такого звичного сьогодні для наших вух. Але в наукових класифікаціях квітка таки іменується Dahlia.

Знайомство флористів Голландії із жоржиною сталося в той час, коли коробка коріння жоржин була направлена з Мексики до Нідерландів. Тільки одна рослина пережила мандрівку, але заквітла вражаючими червоними квітками з гострими пелюстками.

Розплідники в Європі схрестили цю рослину, що була названа Жоржина juarezii, з жоржинами, що були виявлені раніше: це прабатьки всіх сучасних гібридів жоржини. Ботанічний сад у Парижі отримав жоржини в 1802 році, знову ж таки з Мадрида. Другий вид, D.variabilis, був, нарешті, успішно вирощений в 1804 році садівником Holland House, Kensington, леді Холланд, який отримав насіння з Мадрида. Раннім розплідником жоржин був граф Леон-Шарль-де-ЛеЛ'єр Віль-Сюр-Арс, інтендант Шато-де-Сен-Клу, в 1806 році в своїх теплицях та садах, він вивів три дво-кольорових сорти жоржин (із чотирьох базових сортів).

Потім трапилася неприємність: жоржини-Далії в Європі стали хиріти, і щоб врятувати їх, потрібна була експедиція на пошуки дикорослих видів, щоб провести схрещування з ними.

Честь знахідки належить Олександру Гумбольдту і Еме Бонплану: п'ять років вони мандрували Америкою, побувавши у Венесуелі, Колумбії, Чилі, Перу, Бразилії, на Кубі, в США, і лише в горах Мексики на них так довго чекала удача.

XIX століття називають золотим для жоржин, бо Європа пережила «жоржинову лихоманку». Ціни як на зрізані квіти, так і на бульби до того підскочили, що стали виникати легенди про те, як бідні садівники завдяки їй ставали чи не мільйонерами (втім, вкупі з «тюльпановою лихоманкою» — дуже можливо, що таке траплялося).

З 1813 комерційні селекціонери займаються розведенням жоржин, створюючи тисячі сортів, як правило, обирали цю рослину за її неймовірні і яскраві квіти.

У Росію жоржини ввозили з-за кордону. Так, вже 1842 року в Москві та Петербурзі можна було купити колекції жоржин, що складаються з 200 сортів.

На самому початку 1920-х років Радянський уряд закупив в США колекцію жоржин, яка була висаджена на Братцевскій станції нових культур.

Жоржина була названа національною квіткою Мексики в 1963 році.

Ботанічний опис

Морфологія

Листя прості, попарно сидячі. Порожні стебла досягають у висоту до 2,5 м. Коріння клубневідно-потовщені.

Опис: рід об'єднує, за різними даними, від 4 до 24 видів, поширених переважно в гірських районах Мексики, Гватемали, Колумбії. Багаторічні рослини з м'ясистими, клубневідно-потовщеним корінням. Надземна частина рослин щорічно відмирає до кореневої шийки. Стебла прямі, гіллясті, гладкі або шорсткуваті, порожнисті, до 250 см заввишки.

Листя перисті, іноді двічі або тричі перисті, рідше цілісні, 10-40 см завдовжки, різного ступеня опушеними, зелені або пурпурові, розташовані супротивно. Суцвіття — кошики. Обгортка чашоподібні, що складається з 2-3 рядів зелених листочків, зрощених в основі. Крайові квітки язичкові, великі, різного забарвлення і форми; середині — трубчасті, золотисто-жовті або коричнево-червоні. Плід — сім'янка. У 1 г близько 140 насіння, що зберігають до 3 років можливість сходити .

Поширення

Серед «диких» видів жоржин, що зростають в Америці слід вказати Dahlia imperialis, що сягає до 6 метрів висоти; квіти у ній двоякі: крайові — білі, неплідні, у невеликій кількості, а серединні — жовті, плідні; листя складні.

Найпоширенішим видом у Європісадах) є Георгіна мінлива (лат. Dahlia variabilis) (і її численні форми), яка в дикому вигляді має різнокольорові крайові (язичкові) квіти і жовті в середині (трубчасті); з цього-то виду й пішла в безліч форм сучасних жоржин, які цвітуть у кінці літа і восени.

Класифікація

Інтенсивна селекційна робота, що проводилася в багатьох країнах світу впродовж двох століть, призвела до створення величезної кількості сортів жоржин — зараз їх вже налічується кілька десятків тисяч. Вони настільки різноманітні, що виникла необхідність їх садової класифікації.

У Брюсселі в 1962 році була вироблена і прийнята міжнародна класифікація, яка замінила старі національні. За цією класифікацією всі сорти жоржин розбиті на 10 секцій, груп або класів:

  1. немахрові,
  2. анемоновидні,
  3. комірчкові,
  4. піоновидні,
  5. декоративні,
  6. кулясті,
  7. помпонні,
  8. кактусові,
  9. напівкактусові,
  10. перехідні (змішані).

До тієї чи іншої секції сорти зараховуються за ознаками махровості, будови і форми суцвіття і форми пелюсток.

Класифікація за розміром стебла

В залежності від розміру куща далії ділять на декілька типів:

  • карликові – не більше 60 см;
  • низькорослі – не більше 80 см;
  • середньорослі – до 120 см;
  • високорослі – до 150 см.

У 1983 році головним ботанічним садом АН СРСР у довідковому виданні «Квітково-декоративні рослини» за редакцією В. М. Билова була опублікована нова класифікація: на основі якої сорти жоржин об'єднуються в 12 класів:

1 — однорядні, 2 — анемоновидні, 3 — комірчкові, 4 — піоновидні, 5 — прямі кактусові, 6 — кактусові з вигнутими пелюстками, 7 — кулясті, 8 — помпонні, 9 — декоративні, 10 — німфейні, 11 — змішані, 12 — напівкактусові.

В даний час ботанічні види в культурі не використовуються, поступившись місцем сортам гібридного походження об'єднаних під назвою Георгіна культурна, або мінлива (Dahlia × cultorum). Відомо більше 15 000 сортів.

Види

Рід включає близько 35 видів:

Див. також

Посилання

Джерела

  • Сорти квіткових і декоративних культур / Пількевич А.В. — К., 1986. — 142 с.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Автори та редактори Вікіпедії
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia UK

Жоржина: Brief Summary ( الأوكرانية )

المقدمة من wikipedia UK
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Жоржина (значення).
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Автори та редактори Вікіпедії
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia UK

Chi Cúc Thược dược ( الفيتنامية )

المقدمة من wikipedia VI
Thược dược còn là tên gọi của một vài loài mẫu đơn (chi Paeonia).

Thược dược (danh pháp khoa học: Dahlia, đồng nghĩa: Georgina) là tên gọi của một chi cây lâu năm thân củ rậm rạp, nở hoa về mùa hè và mùa thu, có nguồn gốc ở México và tại đây chúng là quốc hoa. Năm 1872 một hộp cây thược dược non đã được gửi từ México tới Hà Lan. Chỉ có một cây sống sót sau chuyến đi, nhưng nó đã tạo ra các bông hoa đỏ ngoạn mục với các cánh hoa nhọn. Các vườn ươm đã nhân giống loài cây này, khi đó được đặt tên khoa học là Dahlia juarezii với các loài thược dược được phát hiện sớm hơn và những giống này là tổ tiên của tất cả các loại thược dược lai ngày nay. Kể từ đó, các nhà nhân giống thực vật đã tích cực trong việc nhân giống thược dược để tạo ra hàng trăm giống mới, thông thường được chọn vì các bông hoa có màu sắc lộng lẫy của chúng.

Các loài thược dược bị ấu trùng của một số loài cánh vẩy (Lepidoptera) phá hại, bao gồm Phlogophora meticulosa, Korscheltellus lupulina, Hepialus humuli, Noctua pronuba.

Tên gọi Dahlia được đặt theo tên của một nhà thực vật học người Thụy Điển thế kỷ 18 là Anders Dahl.

Hoa thược dược cũng là loài hoa chính thức của thành phố Seattle, bang Washington.

Các loài

Các loài trong chi này bao gồm[1]:

Hình ảnh

Tham khảo

  1. ^ The Plant List
  2. ^ Dayle E. Saar and Paul D. Sørensen. SIDA, Contributions to Botany Vol. 21, No. 4 (ngày 21 tháng 12 năm 2005), pp. 2161-2167
  3. ^ Nâng cấp từ D. dissecta var. sublignosa nhưng vẫn liệt kê như là chưa dung giải trong The Plant List
  4. ^ Tên được công nhận trong The Plant List, nhưng không được Saar (2003) chấp nhận. Hansen H. V. & J. P. Hierting. 1996. Observations on chromosome numbers and biosystematics in Dahlia (Asteraceae,Heliantheae) with an account on the identity of D. pinnata, D.rosea and D. coccinea. Nordic Journal of Botany 16: 445-455.
  5. ^ Hansen H. V., 2004, Simplified keys to four sections with 34 species in the genus Dahlia (Asteraceae-Coreopsideae). Nordic Journal of Botany, 24: 549–553. doi:10.1111/j.1756-1051.2004.tb01639.x

Liên kết ngoài

 src= Wikispecies có thông tin sinh học về Chi Cúc Thược dược  src= Wikimedia Commons có thư viện hình ảnh và phương tiện truyền tải về Chi Cúc Thược dược
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia tác giả và biên tập viên
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia VI

Chi Cúc Thược dược: Brief Summary ( الفيتنامية )

المقدمة من wikipedia VI
Thược dược còn là tên gọi của một vài loài mẫu đơn (chi Paeonia).

Thược dược (danh pháp khoa học: Dahlia, đồng nghĩa: Georgina) là tên gọi của một chi cây lâu năm thân củ rậm rạp, nở hoa về mùa hè và mùa thu, có nguồn gốc ở México và tại đây chúng là quốc hoa. Năm 1872 một hộp cây thược dược non đã được gửi từ México tới Hà Lan. Chỉ có một cây sống sót sau chuyến đi, nhưng nó đã tạo ra các bông hoa đỏ ngoạn mục với các cánh hoa nhọn. Các vườn ươm đã nhân giống loài cây này, khi đó được đặt tên khoa học là Dahlia juarezii với các loài thược dược được phát hiện sớm hơn và những giống này là tổ tiên của tất cả các loại thược dược lai ngày nay. Kể từ đó, các nhà nhân giống thực vật đã tích cực trong việc nhân giống thược dược để tạo ra hàng trăm giống mới, thông thường được chọn vì các bông hoa có màu sắc lộng lẫy của chúng.

Các loài thược dược bị ấu trùng của một số loài cánh vẩy (Lepidoptera) phá hại, bao gồm Phlogophora meticulosa, Korscheltellus lupulina, Hepialus humuli, Noctua pronuba.

Tên gọi Dahlia được đặt theo tên của một nhà thực vật học người Thụy Điển thế kỷ 18 là Anders Dahl.

Hoa thược dược cũng là loài hoa chính thức của thành phố Seattle, bang Washington.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia tác giả và biên tập viên
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia VI

Георгина ( الروسية )

المقدمة من wikipedia русскую Википедию
Запрос «Далия» перенаправляется сюда; о крупе см. Булгур.
 src=
Общий вид Volunteer Park Dahlia Garden, Парк Волонтеров, Сиэтл, штат Вашингтон.

В 1787 году директор Мадридского ботанического сада А. Каванильес вырастил георгины из семян, присланных ему из Мексики. Из Испании георгины попали в Англию (1798), во Францию (1800) и одновременно в Германию.

Уже в 1808 году в Германии появились большие коллекции шарообразных махровых георгин. Эти цветы стали модной рыночной новинкой, один экземпляр хорошего нового сорта стоил до 10 фунтов стерлингов (около 100 золотых рублей). Коллекция георгин была собрана в саду у жены НаполеонаЖозефины.

В Россию георгины ввозили из-за рубежа. Так, уже в 1842 году в Москве и Петербурге можно было купить коллекции георгин, состоящие из 200 сортов.

В самом начале 1920-х годов Советское правительство закупило в США коллекцию георгин, которая была высажена на Братцевской станции новых культур. Затем сорта георгин стали поступать из-за рубежа в Главный ботанический сад Академии наук СССР, Тимирязевскую сельскохозяйственную академию. Всесоюзный институт растениеводства и другие научно-исследовательские институты и тресты зелёного строительства. Отсюда они распространились по всей стране. Пионерами отечественной селекции георгин стали Д. П. Козлов, Е. М. Титова и П. Я. Титов, А. А. Грушецкий,[12] члены Московского общества испытателей природы, учрежденного при Московском государственном университете.

Регистрацией сортов георгин занимается Королевское садоводческое общество[13].

Классификация сортов

Question book-4.svg
В этом разделе не хватает ссылок на источники информации.
Информация должна быть проверяема, иначе она может быть поставлена под сомнение и удалена.
Вы можете отредактировать эту статью, добавив ссылки на авторитетные источники.
Эта отметка установлена 18 марта 2012 года.

Интенсивная селекционная работа, проводившаяся во многих странах мира на протяжении двух веков, привела к созданию огромного количества сортов георгин — сейчас их уже насчитывается несколько десятков тысяч. Они настолько разнообразны, что возникла необходимость в их садовой классификации.

В Брюсселе в 1962 году была выработана и принята международная классификация, которая заменила старые национальные. По этой классификации все сорта георгин разбиты на 10 секций (групп, классов):

1 — немахровые,
2 — анемоновидные,
3 — воротничковые,
4 — пионовидные,
5 — декоративные,

6 — шаровидные,
7 — помпонные,
8 — кактусовые,
9 — полукактусовые,
10 — переходные (смешанные).

К той или иной секции сорта причисляются по признакам махровости, строения и формы соцветия и формы лепестков.

В 1983 году главным ботаническим садом АН СССР в справочном издании «Цветочно-декоративные растения» под редакцией В. Н. Былова была опубликована новая классификация, на основе которой сорта георгин объединяют в 12 классов[7]:

1 — однорядные,
2 — анемоновидные,
3 — воротничковые,
4 — пионовидные,
5 — прямые кактусовые,
6 — кактусовые с изогнутыми лепестками,

7 — шаровидные,
8 — помпонные,
9 — декоративные,
10 — нимфейные,
11 — смешанные,
12 — полукактусовые.

В настоящее время ботанические виды в культуре не используются, уступив место сортам гибридного происхождения, объединенным под названием георгина культурная, или изменчивая (Dahlia × cultorum Thorsr. et Reis.). Известно более 15 000 сортов.

Агротехника

 src=
Hybride

Для выращивания георгин выбирают солнечные, защищенные от холодных и сильных ветров места. На низких и заболоченных участках не выращивают. Расстояние при посадке зависит от высоты и формы куста того или иного сорта. Участок, выбранный для георгин, должен освещаться солнцем минимум шесть часов в сутки.

Георгины растут на любых почвах, но оптимальной для них является богатый перегноем садовый суглинок, рН 6,5—6,7. Хороша для георгин и удобренная песчаная почва. Участок, предназначенный под георгины, с осени вскапывают, а весной перекапывают.

В условиях средней полосы России подрощенные георгины высаживают в открытый грунт с 1 по 10 июня. Более ранняя посадка требует укрытии от весенних заморозков. Посадка клубня осуществляется в лунку по глубине равную штыку лопаты. В лунку кладут, если того требует почва, перепревший навоз, 20—30 г суперфосфата. Клубень до посадки в открытый грунт высаживают в горшки на подоконнике или в парнике. Предварительно на каждом клубне следует оставить не более двух почек, в дальнейшем остальные побеги выламывают, чтобы не ослабить рост главных. При правильной посадке корневая шейка должна быть на 2—3 см ниже уровня почвы. Растение после посадки подвязывают к прочной опоре 1—1,3 метра высотой[8].

Прищипка (остановка роста) должна осуществляться после образования 4—5 пары листьев[14].

Для более раннего цветения необходимо регулярно удалять появляющиеся пасынки — боковые побеги, отрастающие в пазухах листьев. Начиная с четвёртой пары листьев боковые побеги оставляют для формирования куста. Низкие сорта не пасынкуют. Для получения большего количества соцветий, пригодных для срезки, главных побег прищипывают над четвёртой парой листьев, образовавшиеся верхние боковые побеги — над второй. Удаляют центральный бутон, что приводит к удлинению и упрочнению цветоноса, увеличению размера соцветий. Если соцветия не были срезаны, то их удаляют, как только они начинают отцветать.

Подкормки проводят не раньше 5—7 дней после посадки, после обильного полива, с интервалом в 10 дней. С сентября полив и подкормки прекращают[8].

Из вредителей на георгинах встречается слюнявая пенница, тля, цветоеды, слизни. Болезни: вирусная мозаика, мучнистая роса, бактериальный рак, серая гниль.

Выкопку георгин проводят в конце сентября — начале октября в зависимости от погоды сразу после полной гибели надземной части от сильных заморозков. Перед выкопкой стебли растений срезают на высоте 3—4 см от корневой шейки.

В течение зимы хранят в ящиках (80 × 50 × 60 см) выстланных плотной бумагой. На дно насыпается земля слоем 3 см, поверх неё рядами выкладываются клубни и полностью покрываются слоем земли. Сверху можно уложить ещё слой засыпанных землёй клубней. Заполненный ящик закрывается выступающими краями бумаги.

Существует несколько вариантов зимнего хранения клубней:

  • На стеллажах в подполе при температуре 3—6 °C и относительной влажности воздуха 70 %. Чтобы не было застоя воздуха, три раза в неделю включают вентилятор на 20—30 минут.
  • Погреба и подвалы с температурой плюс 1—7 °C и относительной влажностью воздуха 80—100 %. В таких условиях посадочный материал меньше высыхает и не прорастает раньше времени.
  • Сухие и прохладные помещения, например, подвалы с температурой 1—10° и влажностью 50—80 %. Продезинфицированные клубни засыпают песком, размельченным торфом, опилками хвойных пород, вермикулитом или перлитом, заполняя все пустоты.
  • В сухих и теплых помещениях (квартира, отапливаемый погреб) клубни нужно помещают в небольшие полиэтиленовые пакеты, пересыпав очень сухим изолирующим материалом (перлит, вермикулит, торф). Заполненный пакет плотно завязывают.
  • В подвале огораживается место и делается настил из досок. Выкопанные в сухую погоду растения укладывают в опилки хвойных пород не просушивая. Надземная часть обрезается до высоты 35—40 см. Если растения были выкопаны в дождливую погоду, опилки не увлажняют[15].

Размножение: черенками, делением клубня и очень редко прививкой.

Низкорослые сорта пригодны для создания рабаток, бордюров, массивов. Большинство же сортов применяется в свободных композициях и групповых посадках, в одиночной — эффектны обильноцветущие или крупноцветные. Сорта с длинными и прочными цветоносами используют на срезку.

Примечания

  1. Об условности указания класса двудольных в качестве вышестоящего таксона для описываемой в данной статье группы растений см. раздел «Системы APG» статьи «Двудольные».
  2. Species in Dahlia (англ.). The Plant List (2013). Version 1.1. Published on the Internet; http://www.theplantlist.org/. Royal Botanic Gardens, Kew and Missouri Botanical Garden (2013). Проверено 22 декабря 2014.
  3. Safford, W.E. Notes on Dahlias // Journal of the Washington Academy of Science. — 1919.
  4. Головкин Б. Н. и др. Декоративные растения СССР. — М.: Мысль, 1986. — С. 277—280. — 320 с. — 100 000 экз.
  5. Георгин (неопр.). gramota.ru.
  6. Георгина (Dahlia), Семейство Астровые (Asteraceae) (рус.). Цветы. Энциклопедия многолетних цветов. О.С.Е.-ЛАНДШАФТ. Проверено 12 февраля 2010. Архивировано 26 февраля 2012 года.
  7. 1 2 Видехина Е. Георгины — гости из Мексики // В мире растений. — 1999. — № 9.
  8. 1 2 3 Дороганов О. Георгины — секреты успеха // Цветоводство. — 2001. — № 4.
  9. Dahlia (англ.). The Plant List. Version 1.1. (2013). Проверено 9 августа 2016.
  10. Harvard Arboretum (неопр.).
  11. Katz, Solomon H.; Weaver, William Woys. Encyclopedia of Food and Culture. — New York: The Gale Group, 2002.
  12. В. Суханов,. Георгина (неопр.). Энциклопедия декоративных садовых растений. Проверено 13 декабря 2010. Архивировано 26 февраля 2012 года.
  13. Plant registration. Dahlia. Архивная копия от 7 июня 2012 на Wayback Machine
  14. Голубицкая Л. Ф. Бабушкин Цветок Георгин? На сайте Web сад
  15. Китаева Л. «Хранение георгин зимой» // «Цветоводство» — 1999 г. — № 5
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Авторы и редакторы Википедии
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia русскую Википедию

Георгина: Brief Summary ( الروسية )

المقدمة من wikipedia русскую Википедию

В настоящее время ботанические виды в культуре не используются, уступив место сортам гибридного происхождения, объединенным под названием георгина культурная, или изменчивая (Dahlia × cultorum Thorsr. et Reis.). Известно более 15 000 сортов.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Авторы и редакторы Википедии
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia русскую Википедию

大麗菊 ( الصينية )

المقدمة من wikipedia 中文维基百科
品種

30個種,20,000栽培品種

大麗菊属学名Dahlia),又名為大麗花大理花天竺牡丹,是菊目菊科丛生植物的一个,原產美洲,是墨西哥国花。1789年瑞典植物學家林奈的學生安德烈·达尔(Andrea Dahl)首次將之種於西班牙馬德里,因此用他的姓來命名。本屬約30個種。大麗菊在中国普遍栽培。大丽花是河北张家口市的市花。

形态

大丽菊为多年生草本,块状多汁,有分枝,对生,1-3回羽状复叶,夏秋季开出非常艳丽的,霜降时凋谢,头状花序,单瓣或重瓣,有红、黄、橘黄、紫、白等颜色。

品种

大麗菊品种很多,现代常见的变种包括:

  •  src=

    Dahlia x hybrida

  • Dahlia.jpg
  •  src=

    Dahlia 'Moonfire'

  •  src=

    Dahlia 'Bishop of Llandaff'

  • Dahlia-1-KayEss-2.jpeg
  • Dahlia-2-KayEss-1.jpeg
  • Dahlia-3-KayEss-2.jpeg
  •  src=

    "Tengrove Millenium"

  •  src=

    "Horst Athalie"

  •  src=

    "Kenora Challenger"

  •  src=

    "Mary's Jomanda"

  •  src=

    "Mish Mash"

  • Dahlia 3.jpg
  • Dahlie 6.jpg
  • RIMG0153dahlie.jpg
  • RIMG0087.JPG
  • Dahlia nain FR 2012.jpg
  •  src=

    "Ice and Fire"

外部链接

 src= 维基共享资源中相关的多媒体资源:大麗菊  src= 维基物种中的分类信息:大麗菊 规范控制
 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
维基百科作者和编辑
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 中文维基百科

大麗菊: Brief Summary ( الصينية )

المقدمة من wikipedia 中文维基百科

大麗菊属(学名:Dahlia),又名為大麗花、大理花、天竺牡丹,是菊目菊科丛生植物的一个,原產美洲,是墨西哥国花。1789年瑞典植物學家林奈的學生安德烈·达尔(Andrea Dahl)首次將之種於西班牙馬德里,因此用他的姓來命名。本屬約30個種。大麗菊在中国普遍栽培。大丽花是河北张家口市的市花。

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
维基百科作者和编辑
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 中文维基百科

ダリア ( اليابانية )

المقدمة من wikipedia 日本語
曖昧さ回避ダリア」のその他の用法については「ダリア (曖昧さ回避)」をご覧ください。
Question book-4.svg
この記事は検証可能参考文献や出典が全く示されていないか、不十分です。
出典を追加して記事の信頼性向上にご協力ください。2010年12月
ダリア属 Dahlia
Dahlia "Dahlstar Sunset Pink"
分類 : 植物界 Plantae 階級なし : 被子植物 Angiosperms 階級なし : 真正双子葉類 Eudicots 階級なし : キク類 Asterids : キク目 Asterales : キク科 Asteraceae 亜科 : キク亜科 Asteroideae : ハルシャギク連 Coreopsideae : ダリア属 Dahlia 学名 Dahlia Cav. タイプ種 Dahlia pinnata Cav. シノニム

Georgina Willd.

和名 ダリア、テンジクボタン(天竺牡丹) 英名 dahlia

ダリア英語: dahlia学名Dahlia)は、キク科ダリア属多年生草本植物の総称。

「ダリア」 (dahlia) の名は、スウェーデン植物学者リンネの弟子であったアンデシュ・ダール (Anders Dahl) にちなむ。

和名は、の形がボタンに似ているため、テンジクボタン(天竺牡丹)と呼ばれた。

分布[編集]

メキシコ原産。

ヨーロッパでは、1789年にスペインのマドリード王立植物園に導入され、翌1790年に開花したのが始まりである。1842年天保13年)にオランダから長崎に持ち込まれたのが、日本への最初の到来となった[1]

特徴[編集]

[icon]
この節の加筆が望まれています。

球根は非耐寒性であり、サツマイモに似た塊根だが、塊根自体に不定芽を生じる能力はない。そのため、塊根の生じる地下茎の芽を塊根につけて切り離し、増やす(芽のない、または切り落とされた球根は発芽しない)。こうした塊根の性質は同じキク科のヤーコンに似る。

[編集]

からにかけて開花し、大きな花輪と色鮮やかな花色と咲き方が特徴。

18世紀にメキシコからスペインにもたらされて以来、長い間をかけて品種改良が行われて、多種多様な、花色、花容品種が作り出されてきた。

赤色オレンジ色黄色白色ピンク色藤色ボタン色紫色など、バラチューリップと並び、最も縹色のバラエティーに富んだ植物である。絞り爪白のもの、コラレット咲きには花弁(大きな舌状花)とカラー(管状花を取り囲む小さな舌状花)の色が違う2色咲きのものがある。英語に blue dahlia ということばがあるが、青色緑色の縹色はない。

アメリカ・ダリア・ソサエティはダリアの花容を16に分類する。

  1. フォーマル・ディコラティブ(幅広い花弁の万重咲き)
  2. インフォーマル・ディコラティブ(花弁に変化のある万重咲き)
  3. ストレート・カクタス(細花弁の万重咲き)
  4. インカーブド・カクタス(細花弁が内側に彎曲したもの)
  5. セミ・カクタス(ディコラティブとカクタスの中間)
  6. ポンポン(管状の花弁が球状に万重咲きになったもので大きさが5cm程度)
  7. ミニチュア・ボール(5から9cmほどのポンポン咲き)
  8. ボール(9cm以上のポンポン咲き)
  9. アネモネ(丁字咲きのキクに似た花)
  10. シングル(一重咲き)
  11. オーキッド(一重で花弁が細く丸まったもの)
  12. コラレット(花弁のもとに副花弁があるもの)
  13. ピオニー(半八重咲き)
  14. ウォーターリリー(スイレンに似た花)
  15. フリルド(花弁の先がレース状になったもの)
  16. ノベルティダリア(それ以外のもの)

利用[編集]

ダリアは、かつては有毒とされたがこれは誤りである。ただし、キクイモと同様に塊根には多糖類イヌリンが含まれ、慣れない人が大量に食べると腸内の発酵で生じたガスにより、腹部膨満を来たすおそれはある。原産地メキシコでは、食用ダリアも栽培されており、日本でも、近年では塊根を食用とする試みもなされ、金平などにしてレンコンなどに似た食感を味わうことができる。また、他の食用菊と同様、花やサラダ酢の物などの飾りとして食することもできる。

栽培[編集]

花卉として栽培される。原産地がメキシコの高原なので、暑さに弱く、日本では東北地方北海道高冷地のほうが、色鮮やかなよい花が咲く。

球根栽培[編集]

塊根をに植えて育てる。球根は乾燥防止のためにラッカーが塗られているものがあるが、そのまま植えて良い。球根は「いも」の先にの一部がついていて、茎に芽があるので、その部分を上にして植え付け、10cmくらい土がかぶるように植え付ける。茎が弱く、倒れやすいので、植え付けの時には必ず支柱を立ててやる。株間は、中輪の切り花用やポンポン咲きなどで30cm、大輪種では50cm以上必要である。

実生栽培[編集]

すべて実生で栽培でき、まいた年に花が咲く。矮性の一重または半八重の品種は、日本国内でもタネが売られている。イギリスドイツなどでは、大輪のデコラ咲きカクタス咲きのタネも売られているが、花色が美しく、重ねの厚いものはなかなか出てこない。ソメイヨシノが散り果てた頃にタネをまき、5mmほど覆土すると1週間くらいで発芽する。一度ポットなどに上げ、矮性種は15cmくらいの間隔に定植するか、6寸鉢に3本植える。あとは球根のものと同じように育てる。

その他[編集]

メキシコの国花花言葉は「華麗」「優雅」「威厳」「移り気」「不安定」「感謝」「栄華」。「移り気」「不安定」は、ダリアの花がフランス革命後の不安定な情勢の中で流行したことに由来する[2]

日本においては、山形県東置賜郡川西町福島県東白川郡塙町兵庫県赤穂郡上郡町町花として指定されている。川西町内には4haの敷地に650種50,000本のダリアが咲く川西ダリヤ園[3]があり、塙町にもダリアの染料を使った染物が特産品として知られている。

日本の主な産地[編集]

[編集]

[icon]
この節の加筆が望まれています。

ギャラリー[編集]

 src=
 src=
Dahlia 'Moonfire'
 src=
Dahlia 'Bishop of Llandaff'
 src=
 src=
 src=
 src=
"Tengrove Millenium"
 src=
"Horst Athalie"
 src=
"Kenora Challenger"
 src=
"Mary's Jomanda"
 src=
"Mish Mash"
 src=
 src=
 src=
 src=
 src=
 src=
Woodland Merinda Dahlia

脚注[編集]

[ヘルプ]
  1. ^ 岩佐吉純・小山博滋「ダリア」(『週刊朝日百科植物の世界』5号、1994年)1-131頁。
  2. ^ 国吉純監修 『想いを贈る花言葉 : ちいさな花物語』 ナツメ社ISBN 978-4-8163-5002-3。
  3. ^ 山形県川西町観光協会. “川西ダリヤ園”. 参考文献[編集]
    • 岩佐吉純・小山博滋「ダリア」、『週刊朝日百科植物の世界』5号(ダリア コスモス ヒマワリ)、1994年5月15日。

    関連項目[編集]

     src= ウィキスピーシーズにダリア属に関する情報があります。  src= ウィキメディア・コモンズには、ダリア属に関連するカテゴリがあります。

    外部リンク[編集]

 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
ウィキペディアの著者と編集者
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 日本語

ダリア: Brief Summary ( اليابانية )

المقدمة من wikipedia 日本語

ダリア(英語: dahlia、学名:Dahlia)は、キク科ダリア属の多年生草本植物の総称。

「ダリア」 (dahlia) の名は、スウェーデン植物学者リンネの弟子であったアンデシュ・ダール (Anders Dahl) にちなむ。

和名は、の形がボタンに似ているため、テンジクボタン(天竺牡丹)と呼ばれた。

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
ウィキペディアの著者と編集者
النص الأصلي
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 日本語