Caridina multidentata (o Caridina japónica com es coneix vulgarment) és una espècie de gamba que es troba al Japó i algunes parts de Corea i Taiwan. Tot i ser principalment d'aigua dolça, necessita aigües salobres per a poder reproduir-se.
Té el cos translúcid cobert de punts de color marró vermellós al seu costat, cosa que fa que sembli una línia discontínua vermellosa. Al seu dorsal té una ratlla blanca que va del cap a la cua i els ulls negres. Les femelles són fàcils de distingir dels mascles per tenir la línia de punts inferior més allargada. Els exemplars d'aquesta espècie arriben a la maduresa sexual a partir dels 4 o 5 mesos d'edat.
Els mascles poden arribar a fer fins a 4 centímetres, mentre que les femelles poden arribar fins als 5 centímetres.
Segons diverses fonts, la Caridina multidentata va ser introduïda en el món de l'aquariofília per el senyor Takashi Amano al principi de la dècada de 1980. Són emprades normalment en els aquaris perquè s'alimenten principalment d'algues, així que netegen l'aquari si es mantenen en grans nombres. La "Caridina multidentata" era anteriorment coneguda pels aquariòfils com "Caridina japónica" però se li va canviar el nom per l'actual de "Caridina multidentata" després de fer-se un estudi el 2006.[1][2]
Tot i la seva popularitat, la majoria dels aficionats principiants desconeixen que la Caridina multidentata és una espècie molt difícil de criar en captivitat, ja que es necessita aigua salobre per a poder tirar endavant les larves. És per això que la pràctica totalitat dels exemplars que es comercialitzen són exemplars capturats en el seu medi natural en estat salvatge.
És una espècie pacífica, més activa de nit que de dia, que pot mantenir-se juntament amb peixos que no siguin excessivament grans ni agressius, tot i que si hi ha abundant vegetació això les permetrà amagar-se millor. La seva esperança de vida és de fins a 3 anys.
L'aclimatació en l'aquari haurà de ser llarga i progressiva, abocant aigua de l'aquari de mica en mica dins la bossa on es trobin.
Els canvis bruscs de la temperatura de l'agua pot provocar que la gamba mudi.
Es recomana que aquesta espècie se l'ha alimenti com a qualsevol altra gamba en l'afició. Si es pretén utilitzar-les únicament amb el propòsit que es mengin les algues de l'aquari, aquesta alimentació no serà suficient i a llarg termini serà perjudicial per a la seva salut. Aquestes són unes de les gambetes més grans dins de l'aquariofília i requereixen un bon subministrament d'aliments. Mengen qualsevol cosa, des de l'espinac blanquejat, el carbassó, algues, els grànuls de gambetes, escates de peix, larves de mosquit, i molt més. L'alimentació és millor aportar-la una vegada al dia. Només se l'ha d'alimentar amb la quantitat suficient perquè la gamba trigui unes dues o tres hores a acabar l'aliment. Alimentar-les en excés i deixar que l'aliment s'acumuli al fons no és gens recomanable.
No és infreqüent que la Caridina multidentata mori poc després de la seva introducció a l'aquari. Pràcticament tots els exemplars són capturats al seu hàbitat natural i no estan acostumats a condicions de captivitat. A més, una falta d'alimentació pot causar la mort també. La majoria dels principiants en el manteniment d'aquestes gambetes pensen que aquestes únicament mengen les algues que creixen en l'aquari i que no necessiten cap altre aliment. Aquestes gambes han de ser alimentades. Les morts també són causades per l'estrès del transport, la manipulació, la manca d'aclimatació a les noves condicions i que s'introdueixin als paràmetres de diversos tancs. Cal recordar que els exemplars d'aquesta espècie són capturats en estat salvatge. Passen a través d'una gran quantitat d'estrès durant la captura i durant el transport per tot el món. Un cop arriba a les botigues especialitzades en l'aquariofilia encara han de passar per més estrès. Quan finalment acaba en l'aquari de l'aficionat pot ser marcat per la mort, independentment del que l'aficionat pugui fer per mantenir-lo viu. No se sorprengui si aquesta gamba mor poc de la seva introducció.
Un cop el mascle ha fertilitzat a la femella, els ous seran traslladats a l'abdomen d'aquesta, on els ous aniran variant de tonalitat segons passin els dies. Passades unes 6 setmanes els ous es desclouran, i en una setmana s'haurà de passar les larves a aigua salobre, alimentant-les amb nauplis d'artemia, infusoris o preparats comercials per alevins ovípars. A partir dels 5 mm ja les podem anar passant a aigua dolça de manera gradual, amb canvis molt subtils d'aigua dolça.
Caridina multidentata.
Detall frontal.
Caridina multidentata (o Caridina japónica com es coneix vulgarment) és una espècie de gamba que es troba al Japó i algunes parts de Corea i Taiwan. Tot i ser principalment d'aigua dolça, necessita aigües salobres per a poder reproduir-se.
Amanorejen (Caridina multidentata, tidligere Caridina japonica) er en ferskvandsreje opkaldt efter akvaristen Takashi Amano.
Hannen opnår en størrelse på ca. 3,5 cm, hvorimod hunnen kan komme helt op på 5 cm. Rejen har ikke den store farvepragt, men kan være meget varierende i farverne der spænder fra helt bleg næsten gennemsigtig/grålig, kun afbrudt af de for rejen karakteristiske mørke pletter/linjer langs siden, og til en mørkere brunlig, rødlig eller blålig farve, der mest markant hos hunnerne. Rejen er meget tolerant overfor temperatursvingninger, men trives bedst ved temperaturer mellem 20-28 °C. Amanorejen er stort set altædende, men lever primært af alger. Rejerne har en typisk levealder på 2-3 år, men nogle eksemplar kan sagtens blive over 10 år gamle i akvarier.[kilde mangler]
Rejen skifter ofte "ham" Så man vil opleve tomme rejeskaller i bunden, dette er altså ikke en død reje, men blot dens gamle exoskellet.
Da rejen primært lever af alger har den vundet vid udbredelse i akvariekredse, hvor den undertiden går under navnet Algereje. Således var arten en af de første rejearter, der blev udbudt i handel til almindelige akvarister. I akvariet vil rejen kunne indgå i bekæmpelse af en bred vifte af algetyper herunder også trådalger. Såfremt rejerne skal bekæmpe alger må man dog holde lidt igen med fodringen i akvariet, da rejerne først vil spise andet mere tilgængeligt foder, før de begynder at spise alger. Amanoreje spiser flere gram alger end fx den siamesiske algeæder per gram dyr.[1]
Rejen er som tidligere nævnt meget tolerant overfor temperatursvingninger, men også når det kommer til vandkvalitet, er rejen yderst fleksibel. Arten er således yderst let at holde i akvariet. Selve akvariet bør indrettes med grus, rigelig beplantning og trærødder.
Lige så nem som arten er at holde, lige så problematisk er den at opdrætte, men det er gjort med succes af et par akvarister verden over. Deriblandt et par stykker i Danmark. For at larverne kan udvikles behøver de brakvand. Dette hænger sammen med at larverne i naturen efter udklækning vil blive ført med strømmen ud i havet, hvor de udvikler sig, hvorefter de søger tilbage til ferskvandsfloderne for at leve deres voksne liv og formere sig.
Amanorejen stammer fra Asien, hvor den har sin udbredelse i floder i Japan, Korea og Taiwan.
Amanorejen (Caridina multidentata, tidligere Caridina japonica) er en ferskvandsreje opkaldt efter akvaristen Takashi Amano.
Leväsukarapu (Caridina multidentata, ent. Caridina japonica) on vihertävä katkarapulaji. Sen eturaajoissa ei ole saksia, kuten varsinaisilla katkaravuilla, vaan pienehköt sukaskimput. Se on erittäin suosittu makeavesi-akvaarion levänsyöjä-äyriäinen, koska se ei lisäänny makean veden akvaarioissa lainkaan ja se jättää kalat ja kasvit rauhaan.
Leväsukarapu kasvaa korkeintaan viisi senttimetriä pitkäksi. Se on läpikuultavan vihreä, ja vartaloa peittävät pilkkuviivoiksi järjestyneet pienet punaiset täplät.
Leväsukarapu elää luonnossa Japanin Yamato-joessa sekä osissa Koreaa ja Taiwania. Rapu suosii hapan- ja pehmeävetisiä vesistöjä, joiden lämpötila pysyy noin 25 celsiusasteessa.
Leväsukarapu syö nimensä mukaisesti levää. Niille kelpaa myös akvaariokaloille tarkoitettu kuivaruoka.[2]
Naaras kantaa vihertäviä mätimunia takaruumiinsa alla kolmesta neljään viikkoa, minkä jälkeen toukat kuoriutuvat ja lähtevät uimaan. Leväsukaravun toukat vaativat kuoriuduttuaan murtovettä, ja ne kasvavat ensimmäiset elinviikkonsa murtovesialueilla, kuten jokien suistoissa. Kasvettuaan aikuiseksi leväsukaravut siirtyvät makeanveden alueille.
Leväsukaravun vanhoja suomenkielisiä nimiä ovat olleet amanorapu ja leväkatkarapu.[3] Tieteellinen nimi muuttui vuonna 2006.[4]
Leväsukarapu (Caridina multidentata, ent. Caridina japonica) on vihertävä katkarapulaji. Sen eturaajoissa ei ole saksia, kuten varsinaisilla katkaravuilla, vaan pienehköt sukaskimput. Se on erittäin suosittu makeavesi-akvaarion levänsyöjä-äyriäinen, koska se ei lisäänny makean veden akvaarioissa lainkaan ja se jättää kalat ja kasvit rauhaan.
Caridina multidentata est species decapodum viridium.
Cum cancri marini proprii forfices habeant, extremitates anteriores caridinae multidentatae ex saetarum fasciculis consistunt. In aquariis aquae dulcis plenis valde dilecta est, quod non potest parare progenies, quae in aqua dulci vitam sustinere possint. Pisces et plantas non perturbat.
Caridina multidentata maxime quinque centimetra crescit in longitudinem. Feminae statura mare maior est. Pellucida et viridis est. Corpus parvis maculis rubris in lineas ordinatis tegitur. Longas antennas habet et caudam, ubi duo oculi mendaces sunt.
Caridina multidentata in Iaponiae flumine Yamato naturaliter vivit atque etiam in aliquot locis Coreae et Taivaniae. Aquas salmacidas et molles praefert, quarum temperatura circa 25 °C manet.
Caridina multidentata algam edit. Etiam arido alimento piscibus aquarii parato vescitur. In tabernis aquariis etiam specialis carinae multidentae cibus venditur.
Femina ovula viridia tres aut quattuor septimanas fert, quo facto larvae excluduntur et natare incipiunt. Larvae recentes aquam salsiusculam petunt, et primis septimanis in fluminibus crescunt. Adultae autem dulcem aquam quaesiturae ad loca idonea transmigrant.
Caridinae multidentatae calido anni tempore augescunt. Femina ovula ferens facile aspici potest. Itaque ex alveo amovenda est, antequam pariat ovula. Aquarium triginta litrarum e plastica factum bonum sustentandi alveum praebet. Flumen aquae admodum largum esse potest. Timendum est, ne pulluli caridinae multidentatae in colum incidant et vitam amittant. Antlia aquam salsam tolerare debet. Arenaa necesse non est, et tum purgatio alvei facilior est. Herbae ad aquam semisalsam aptae sunt egeria densa et cladophora aegagropila. Alveus caridinis gratior est, si radices et figulinae apponuntur, quae latibula idonea praebeant. Calefactorio non opus est. Utile est alveum per unam noctem stabiliri, antequam femina illuc moveatur. Et antequam aqua et radices ex alveo ordinario in alveum novum transponantur, expedit aquam et ante translationem et deinde semel in septimana examinari. Femina, postquam ovula peperit, ante additionem salis removeri debet. Sal duobus diebus paulatim additur. Bonum consilium 17 ppt est. Alimentum cancri contritum pullulis aptum est. Cum larvae fere 3-4 mm longae sunt, portio salis deminui incipit. Larvae, ubi primum parvi adulti similes sunt, in aqua dulci esse possunt.
Situs scientifici: • NCBI • Biodiversity • Encyclopedia of Life • IUCN Red List • WoRMS: Marine Species Caridina multidentata est species decapodum viridium.
Cum cancri marini proprii forfices habeant, extremitates anteriores caridinae multidentatae ex saetarum fasciculis consistunt. In aquariis aquae dulcis plenis valde dilecta est, quod non potest parare progenies, quae in aqua dulci vitam sustinere possint. Pisces et plantas non perturbat.
De amanogarnaal of Japonica garnaal (Caridina multidentata, voorheen ook bekend als Caridina japonica) is een zoetwatergarnaal uit de familie van de Atyidae.[2]. De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1860 door William Stimpson.
De garnaal komt oorspronkelijk uit Japan. De amanogarnaal wordt ongeveer zes centimeter lang en is transparant met roodbruine stippen (of korte streepjes) op de flanken. Vanaf de kop tot de staart loopt een lichtgekleurde band. Vrouwelijke exemplaren zijn goed te onderscheiden door een langere rij stippen op het lichaam. De garnaal voedt zich met algen en detritus.
De garnaal wordt vaak gehouden in een groep van minimaal tien soortgenoten, maar alleen is ook mogelijk. Het dier is vrij populair onder aquariumhouders, omdat ze vooral algen eten.
Bij het inrichten van een aquarium kan gezorgd worden voor schuilplaatsen waar de garnaal zich terug kan trekken.
Bronnen, noten en/of referenties
De amanogarnaal of Japonica garnaal (Caridina multidentata, voorheen ook bekend als Caridina japonica) is een zoetwatergarnaal uit de familie van de Atyidae.. De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1860 door William Stimpson.
De garnaal komt oorspronkelijk uit Japan. De amanogarnaal wordt ongeveer zes centimeter lang en is transparant met roodbruine stippen (of korte streepjes) op de flanken. Vanaf de kop tot de staart loopt een lichtgekleurde band. Vrouwelijke exemplaren zijn goed te onderscheiden door een langere rij stippen op het lichaam. De garnaal voedt zich met algen en detritus.
Amanoreke (Caridina multidentata, tidlegare kjend som Caridinia japonica) er ein rekeart som finst i området rundt den japanske elva Yamato. I Noreg er dei mest kjend som gode algeetarar til bruk i ferskvassakvarium.
Populærnamnet sitt har arten fått av den japanske akvaristen Takashi Amano, som populariserte bruken av dei som akvariedyr.
Amanoreker har raudbrune prikkar på ein nesten gjennomsiktig bakgrunn, med ei kvit stripe langs ryggen. Augo er svarte. Hoa er større enn hannen, og har prikkane til ein viss grad organisert i linjer nedst på kroppen. Maksimal storleik er på rundt 5 cm.
Amanoreker er i utgangspunktet altetarar, men i akvarium klarar dei seg ofte med alger og rester etter fiskefor. Stundom et dei òg ekskrement frå fisk, og bidreg såleis til å halda akvariet reint. Skal ein halda amanoreker bør ein helst ha dei i grupper, både for å få meir effektiv algereinsking og for å unngå stress hjå dyra. Dei er ikkje aggressive mot fisk eller andre reker, men kan verta jakta på av større rovfisk.
Formeiring er vanskeleg, sidan larvane lever planktonisk og såleis står i fare for å bli etne av fisk eller vaksne reker.
Amanoreke (Caridina multidentata, tidlegare kjend som Caridinia japonica) er ein rekeart som finst i området rundt den japanske elva Yamato. I Noreg er dei mest kjend som gode algeetarar til bruk i ferskvassakvarium.
Populærnamnet sitt har arten fått av den japanske akvaristen Takashi Amano, som populariserte bruken av dei som akvariedyr.
Amanoreke er en rekeart i slekten Caridina.
Amanoreken ble kjent for akvaristikken i 1980-årene, da den velkjente fotografen og akvaristen Takashi Amano la merke til disse rekenes nyttige appetitt for alger og begynte å bruke dem i utstillingsakvariene sine.
De foretrekker et temperaturområde på 18 – 27 °C, ideelt er 24°C. Hardheten bør ligge mellom 6 og 10 dGH, og pH mellom 6 og 7. De kan fôres med alger, flakfôr og spirulina-basert mallefôr.
Amanoreke er en rekeart i slekten Caridina.
Amanoreken ble kjent for akvaristikken i 1980-årene, da den velkjente fotografen og akvaristen Takashi Amano la merke til disse rekenes nyttige appetitt for alger og begynte å bruke dem i utstillingsakvariene sine.
De foretrekker et temperaturområde på 18 – 27 °C, ideelt er 24°C. Hardheten bør ligge mellom 6 og 10 dGH, og pH mellom 6 og 7. De kan fôres med alger, flakfôr og spirulina-basert mallefôr.
Caridina multidentata, wcześniej znana jako C. japonica[1] - gatunek słodkowodnej krewetki. Jej najpopularniejsza nazwa to krewetka Amano. Nazwa ta pochodzi od nazwiska Takashiego Amano, który jako pierwszy wprowadził ją do akwarystyki z wielkim powodzeniem. W literaturze obcojęzycznej spotykana pod nazwami: "Amano shrimp", "Yamato Numaebi", "Yamato shrimp", "Yamamoto shrimp", "Japanese shrimp" i "Yamatonuma ebi"[potrzebny przypis].
Caridina multidentata pochodzi z Japonii[1]. Po raz pierwszy znaleziona została w wodach japońskiej rzeki Yamato, występuje również w Korei oraz na obszarze Tajwanu.
Samce rosną zwykle do 3,5 cm długości, samice do 4 cm, chociaż spotyka się jeszcze większe osobniki[1]. Ciało przezroczyste, na grzbiecie biegnie linia, na bokach plamki przybierające u samic kształty kresek, u samców kropek[1]. Ich kolor może się różnić, wpływa na to karma oraz parametry wody. W porównaniu do innych krewetek np. odmiany Fire Red, na odnóżach, które służą do jedzenia nie mają szczypiec, a włoski[potrzebny przypis].
Samice bardzo łatwo odróżnić od samców. Krewetki są po bokach nakrapiane, samice mają plamki przypominające kreski, natomiast samce bardziej regularne, przypominające kropki. Samice są większe. Samce są mniejsze, bardziej ruchliwe i mniej odważne[1].
Akwarium dla tych krewetek powinno być dosyć obszerne, rosną większe niż Crystal Red, a jak każde krewetki karłowate są zwierzętami stadnymi. Wystrój zbiornika wygląda tak samo jak u Crystal Red i Fire Red. Akwarium z gęsto posadzonymi drobnolistnymi roślinami np. moczarka argentyńska, kabomba karolińska itp. Tak jak inne krewetki lubi mszaki (np. mech jawajski), wątrobowce (np. wgłębka) i glony ozdobne (tj. gałęzatkę). Bez nich nie ma mowy o prawidłowym funkcjonowaniu krewetkarium. Oprócz dużej ilości roślin trzeba zapewnić kryjówki np. kokosy, kamienie, korzenie. Nie może też zabraknąć filtra i napowietrzania. "Amanki" są wrażliwe na brak tlenu i u nich również może wystąpić przyducha. Powinna być łączona z łagodnymi rybami, dobrze się czuje w towarzystwie krewetek filtrujących. Lubi lekki prąd wody. Tak jak inne krewetki karłowate po starcie zbiornika powinny być pierwsze wpuszczane, by mogły zapoznać się z akwarium. Po 2 dniach można spokojnie wpuszczać rybki. Natomiast jeśli w akwarium już jest obsada, krewetki (wszystkie karłowate) należy wpuszczać po zgaszeniu światła.
Krewetka Amano jest wielkim smakoszem glonów, to właśnie dzięki temu zdobyła wielką popularność wśród akwarystów. Jada również pokarmy zawierające spirulinę (np. tabletki dla zbrojników czy Shrimp Sticks), owoce, warzywa, larwy owadów, martwe ryby, szczątki liści, odchody, resztki pokarmów dla ryb. Powinny mieć urozmaiconą dietę, jednak nie można ich przekarmiać, bo tracą ochotę na wyjadanie glonów. Są żarłoczne i nie powinno się ich głodzić, a ich dieta w największej części powinna składać się z pokarmów roślinnych.
Krewetki przechodzą proces linienia, czyli zrzucania pancerza. Gdy zbliża się czas wylinki krewetki się ukrywają, przestają jeść, stają się apatyczne. Samo zrzucenie pancerza trwa krótko. Po zrzuceniu pancerza ukrywają się przez kolejne 2-3 dni czekając aż ich nowy pancerz stwardnieje.
Przeobrażenie zupełne. Samica nosi ok. 200 jajeczek pod odwłokiem przez ok. 5 tygodni[2]. W naturalnym środowisku larwy spływają rzeką do morza. Tam dorastają do ok. 1 cm i wracają do rzek. Larwy w ciągu pięciu dni od wyklucia należy przenieść do wody o zasoleniu ok. 35ppt.[potrzebny przypis].
Caridina multidentata, wcześniej znana jako C. japonica - gatunek słodkowodnej krewetki. Jej najpopularniejsza nazwa to krewetka Amano. Nazwa ta pochodzi od nazwiska Takashiego Amano, który jako pierwszy wprowadził ją do akwarystyki z wielkim powodzeniem. W literaturze obcojęzycznej spotykana pod nazwami: "Amano shrimp", "Yamato Numaebi", "Yamato shrimp", "Yamamoto shrimp", "Japanese shrimp" i "Yamatonuma ebi"[potrzebny przypis].
Caridina multidentata pochodzi z Japonii. Po raz pierwszy znaleziona została w wodach japońskiej rzeki Yamato, występuje również w Korei oraz na obszarze Tajwanu.
Amanoräkan (Caridina multidentata) är ett kräftdjur inom infraordningen äkta räkor. Amanoräkan lever i sötvatten i Japan, Korea och Taiwan. Den var tidigare känd under namnet Caridinia japonica men fick sitt nya namn efter en studie från 2006 [1].
Amanoräkan introducerades som akvariedjur av fotografen och akvaristen Takashi Amano under tidigt 1980-tal. Han var den förste som upptäckte denna arts användbara egenskap som effektiva (grön)algätare och numera säljs den i zoobutiker till sötvattensakvarier just av denna anledning.
Amanoräkan känns igen på sin genomskinliga kropp som på sidan är täckt av omkring 0,3 millimeter stora rödbruna prickar. Dorsalsidan har ett vitt streck som går från huvudet till stjärten och ögonen är svarta.
Räkynglerna kräver bräckvatten och överlever inte i sötvatten.
_cleaned.png){kind=small}
Denna kräftdjursrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Amanoräkan (Caridina multidentata) är ett kräftdjur inom infraordningen äkta räkor. Amanoräkan lever i sötvatten i Japan, Korea och Taiwan. Den var tidigare känd under namnet Caridinia japonica men fick sitt nya namn efter en studie från 2006 .
Amanoräkan introducerades som akvariedjur av fotografen och akvaristen Takashi Amano under tidigt 1980-tal. Han var den förste som upptäckte denna arts användbara egenskap som effektiva (grön)algätare och numera säljs den i zoobutiker till sötvattensakvarier just av denna anledning.
Amanoräkan känns igen på sin genomskinliga kropp som på sidan är täckt av omkring 0,3 millimeter stora rödbruna prickar. Dorsalsidan har ett vitt streck som går från huvudet till stjärten och ögonen är svarta.
Räkynglerna kräver bräckvatten och överlever inte i sötvatten.
У природному середовищі Caridina multidentata розповсюджена у Японії, на Тайвані, частково у Кореї та на Мадагаскарі, де її було інтродуковано. Першою назвою виду була Caridina japonica (De Man, 1892), проте після появи відомостей про опис цих членистоногих ще у 1860 році, креветки отримали у 2006 році нове сучасне ім'я.
Довжина тіла самців становить 3,5 см, самки дещо більші (до 5 см) та мають подовжені сегменти черевця, що захищають ікринки, які розміщуються на черевних ніжках (плеоподах). У статевозрілих самок чітко видно яєчні сумки на черевці, де вони носять та інкубують ікру. Напівпрозоре тіло креветки з боків вкрите червоно-коричневими крапками розміром ~0,3 мм, які ближче до спини зливаються у пунктирні червонясті лінії. Перша лінія крапок у самок завжди переходить у риски, тоді як у самців лишається крапчастою. Спинна частина має світло-бежеве забарвлення, через усю спину від рострума до тельсона проходить біла смуга. Очі креветки червоно-коричневі. В залежності від раціону основний колір тіла може змінюватися від зеленувато-синього відтінку до червонястого.
Першим використовувати цих креветок як мешканців акваріуму став на початку 1980-х років відомий японський аквадизайнер Такесі Амано, внаслідок чого Caridina multidentata й отримала свою неофіційну назву — креветка Амано (англ. Amano Shrimp). Починаючи з 2003 року цей вид членистоногих швидко розповсюдився серед акваріумістів по всьому світу.
Креветки Амано чудово виконують роботу з поїдання певних видів водоростей, чим не останньою мірою й привертають до себе увагу багатьох акваріумістів. Невеличкими ніжками з віялами-пилочками вони відділяють шматочки нитчатки та інших водоростей від великих рослин та поїдають їх, чим суттєво полегшують процес догляду за акваріумом. Разом з отоцинклюсами Caridina multidentata є найкращим засобом позбавлення акваскейпу від нитчатки, проте у боротьбі з «чорною бородою» вони значно поступаються сіамським водоростеїдам.
У 50-літровому акваріумі з буйною рослинністю можна утримувати до 30-40 креветок Амано. Caridina multidentata — колективні істоти, що полюбляють різноманітні укриття, як природного так і штучного походження. Особливо актуальною проблема схованок стає під час вагітності самок, яким слід надати змогу переховуватися від надокучливих самців. Яванський мох, а також індійська та таїландська папороті створюють чудові умови для проживання цього виду членистоногих.
Оптимальні параметри води для утримання Caridina multidentata: температура 23-27 °С, ph 5,8-7,0. Креветки Амано можуть тривалий час жити і при 30 °С, а також легко переносять зниження температури до 14-16 °С, проте при високих температурах метаболізм креветок прискорюється і вони швидше старіють. При підвищених значеннях ph самопочуття креветок погіршується і вони намагються вилізти в води. Креветки Амано, на відміну від деяких інших видів, не дуже чутливі до підвищеного вмісту аміаку у воді, проте велика кількість нітратів та нітритів впливають на них негативно.
У живленні Caridina multidentata невибагливі: з великим задоволенням поїдать наростання на вищих водоростях, спеціалізовані корми для риб і креветок, мотиль та трубочник. Також не відмовляються від бланшованих шматочків овочів (кабачок, морква, болгарський перець) та листків мигдаля.
Креветки Амано миролюбні та без проблем утримуються разом з дрібними миролюбними зграйними рибами. Процес розмноження креветок у неволі надто складний через те, що личинки мають зростати у солонуватій воді, яку не переносять дорослі особини. Личинки стають повноцінними дорослими креветками у віці 45 днів.
Caridina multidentata là tên một loài tôm thuộc họ Atyidae. Nó có nguồn gốc từ Nhật Bản và một số khu vực bán đảo Triều Tiên và Đài Loan.[1] Nó có những tên gọi thông dụng là tép Amano, tép Yamato, tép ăn tảo, tép Nhật.[2]
Nó có cơ thể trong mờ bao phủ bởi các điểm nâu hơi đỏ ± 0.3 mm hai bên thân trông giống như một đường kẻ đứt có màu hơi đỏ. Mặt lưng có dải trắng chạy từ đầu đến đuôi và các mắt màu đen.
Con đực dễ phân biệt với con cái vì có dãy các đốm thấp hơn thon chạy dọc cơ thể. Con cái dễ dàng được phân biệt với con đực bằng hàng chấm dài hơn.
Caridina multidentata thích nghi tốt trong môi trường nhiệt độ 18°C đến 28°C với độ pH từ 6,5 đến 7,5. Chúng hoạt động nhiều hơn ở nhiệt độ cao hơn, nhưng cũng có thể có tuổi thọ ngắn hơn. Như với tất cả các loài giáp xác, chúng cực kỳ bất lợi đối với đồng do máu haemocyanin của chúng.[3]
Caridina multidentata giao phối trong dòng nước ngọt và đầm lầy. Tép cái báo hiệu sẵn sàng giao phối giống như các loài tôm khác, bằng cách giải phóng pheromone vào nước để các con đực theo dõi. Trứng được thụ tinh được giải phóng và trải qua các giai đoạn ấu trùng trong nước lợ và nước mặn khi chúng trôi ra biển. Ấu trùng trở về từ biển một khi chúng đạt đến giai đoạn tăng trưởng cuối cùng và chúng ở lại nước ngọt trong phần còn lại của cuộc đời.
Theo các nguồn khác nhau, Caridina multidentata đã được giới thiệu vào thế giới loài sinh vật cảnh bởi Takashi Amano trong đầu những năm 1980. Chúng thường được sử dụng bể cá cảnh vì chúng ăn chủ yếu vào tảo, do đó làm sạch hồ cá nếu với số lượng lớn. Caridina multidentata trước đây được biết trong giối nuôi cá cảnh với tên Caridina japonica nhưng đã được đổi tên thành Caridina multidentata theo một nghiên cứu năm 2006.[4][5]
.jpg)
Bài viết Giáp xác mười chân này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Caridina multidentata là tên một loài tôm thuộc họ Atyidae. Nó có nguồn gốc từ Nhật Bản và một số khu vực bán đảo Triều Tiên và Đài Loan. Nó có những tên gọi thông dụng là tép Amano, tép Yamato, tép ăn tảo, tép Nhật.
Caridina multidentata
Stimpson, 1860[1][2]
Caridina multidentata (лат.) — пресноводная креветка из семейства Atyidae отряда десятиногих ракообразных. Среди аквариумистов известна под названием креветка Амано.
Ранее этот вид назывался Caridina japonica De Man, 1892, но после того как выяснилось, что он был описан на 30 лет раньше, в 2006 г. был переименован в Caridina multidentata Stimpson, 1860[3][4].
Длина тела самок 5 см, самцов 3,5 см. Полупрозрачное тело креветки по бокам покрыто красно-коричневыми крапинами размером ~0,3 мм, которые ближе к спине сливаются в прерывчатые красноватые линии. Спинная сторона светло-бежевая, по середине спины через всё тело от рострума до тельсона проходит белая полоса. Глаза коричневато-красные. Самки отличаются от самцов большими размерами, удлинёнными сегментами брюшка, защищающими располагающиеся на брюшных ножках (плеоподах) икринки, и более длинными линиями более мелких крапин.
Распространена в Японии, на Тайване, местами в Корее, интродуцирована на Мадагаскаре и Фиджи. Обитает в крупных реках на участках с каменистым грунтом[5].
Всеядна, но в основном питается водорослями. Продолжительность жизни до 4 лет.
В начале 1980-х гг. была введена в аквариумную аквакультуру японским аквариумистом Такаси Амано и с тех пор стала популярной во всём мире аквариумной креветкой. Достаточное количество креветок в аквариуме способно эффективно очищать его от водорослей. Содержат этих креветок при температуре воды +22…+25 °C (выдерживают понижение температуры до +18 °C), pH = 6 — 8, жёсткости воды 5 — 20 dGH. Минимальный рекомендуемый объём аквариума 30 л. Мирные беспозвоночные, могут содержатся вместе с мелкими миролюбивыми стайными рыбами. Разводятся в неволе очень тяжело, так как личинки развиваются в солёной воде, которую не переносят взрослые креветки. Личинки становятся взрослыми и переходят к бентическому образу жизни в возрасте 45 дней.
.jpg)
Самка с яйцами
Яйца, диаметр 0,6 мм
Однодневная личинка длиной около 1,5 мм
Caridina multidentata (лат.) — пресноводная креветка из семейства Atyidae отряда десятиногих ракообразных. Среди аквариумистов известна под названием креветка Амано.
Ранее этот вид назывался Caridina japonica De Man, 1892, но после того как выяснилось, что он был описан на 30 лет раньше, в 2006 г. был переименован в Caridina multidentata Stimpson, 1860.
Длина тела самок 5 см, самцов 3,5 см. Полупрозрачное тело креветки по бокам покрыто красно-коричневыми крапинами размером ~0,3 мм, которые ближе к спине сливаются в прерывчатые красноватые линии. Спинная сторона светло-бежевая, по середине спины через всё тело от рострума до тельсона проходит белая полоса. Глаза коричневато-красные. Самки отличаются от самцов большими размерами, удлинёнными сегментами брюшка, защищающими располагающиеся на брюшных ножках (плеоподах) икринки, и более длинными линиями более мелких крапин.
Распространена в Японии, на Тайване, местами в Корее, интродуцирована на Мадагаскаре и Фиджи. Обитает в крупных реках на участках с каменистым грунтом.
Всеядна, но в основном питается водорослями. Продолжительность жизни до 4 лет.
В начале 1980-х гг. была введена в аквариумную аквакультуру японским аквариумистом Такаси Амано и с тех пор стала популярной во всём мире аквариумной креветкой. Достаточное количество креветок в аквариуме способно эффективно очищать его от водорослей. Содержат этих креветок при температуре воды +22…+25 °C (выдерживают понижение температуры до +18 °C), pH = 6 — 8, жёсткости воды 5 — 20 dGH. Минимальный рекомендуемый объём аквариума 30 л. Мирные беспозвоночные, могут содержатся вместе с мелкими миролюбивыми стайными рыбами. Разводятся в неволе очень тяжело, так как личинки развиваются в солёной воде, которую не переносят взрослые креветки. Личинки становятся взрослыми и переходят к бентическому образу жизни в возрасте 45 дней.
Самка с яйцами
Яйца, диаметр 0,6 мм
Однодневная личинка длиной около 1,5 мм
多齒米蝦（學名：Caridina multidentata），又稱大和藻蝦、大和米蝦、日本米蝦。為匙指蝦科米蝦屬的一種，屬於洄游型淡水蝦，成蝦生活在乾淨的溪流裡，母蝦抱卵至成熟後會將幼蝦釋放到水中，幼蝦隨著水流入海水當中，幼蝦在海水當中度過浮游時期，經過蛻皮成為稚蝦，找尋溪流入海處上溯至溪流中生活。可作為自然環境的生物指標，體長約2至5公分。淡水水族觀賞玩家多將其視為水草缸中的清道夫，其體側有數條虛線或成點狀分佈的斑紋，其表面顏色偏向銀色或灰色，具觀賞價值。市面上所販售的個體多為野外採捕，而這些業者的採捕行為對於野外的族群及棲地是極大破壞。洄游型米蝦的繁殖較陸封型來的困難，在人工繁殖量產上仍在努力。目前國立臺灣海洋大學已有繁殖成功，且投入大量量產，惟此項技術尚未推廣至民間單位。
多齒米蝦的學名在2006年由「Caridina japonica」改為「Caridina multidentata」[1][2]。
多齒米蝦（學名：Caridina multidentata），又稱大和藻蝦、大和米蝦、日本米蝦。為匙指蝦科米蝦屬的一種，屬於洄游型淡水蝦，成蝦生活在乾淨的溪流裡，母蝦抱卵至成熟後會將幼蝦釋放到水中，幼蝦隨著水流入海水當中，幼蝦在海水當中度過浮游時期，經過蛻皮成為稚蝦，找尋溪流入海處上溯至溪流中生活。可作為自然環境的生物指標，體長約2至5公分。淡水水族觀賞玩家多將其視為水草缸中的清道夫，其體側有數條虛線或成點狀分佈的斑紋，其表面顏色偏向銀色或灰色，具觀賞價值。市面上所販售的個體多為野外採捕，而這些業者的採捕行為對於野外的族群及棲地是極大破壞。洄游型米蝦的繁殖較陸封型來的困難，在人工繁殖量產上仍在努力。目前國立臺灣海洋大學已有繁殖成功，且投入大量量產，惟此項技術尚未推廣至民間單位。
多齒米蝦的學名在2006年由「Caridina japonica」改為「Caridina multidentata」。
.jpg)
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 節足動物門 Arthropoda 亜門 : 甲殻亜門 Crustacea 綱 : 軟甲綱 Malacostraca 目 : 十脚目(エビ目) Decapoda 下目 : コエビ下目 Caridea 科 : ヌマエビ科 Atyidae 亜科 : ヒメヌマエビ亜科 Atyinae 属 : ヒメヌマエビ属 Caridina 種 : ヤマトヌマエビ C. multidentata 学名 Caridina multidentataCaridina japonica
de Man,1892
ヤマトヌマエビ（大和沼蝦、学名:Caridina multidentata）は、エビ目（十脚目）ヌマエビ科に分類されるエビの一種。インド太平洋沿岸の河川に生息する淡水生のエビである。日本産ヌマエビ科の中では大型種で、ペットとしても人気がある。学名は Caridina japonica が長く用いられてきたが、2006年に C. multidentata の記載が明らかになり、C. japonica はシノニムとなった[1]。
成体の体長はオス35 mm・メス45 mmほどであり、ヌマエビ類としては大きい。メスの方が大きくて50 mmを超えることもあり、体色が濃く、体つきもずんぐりしている[2][3]。複眼は黒く、複眼の間にある額角はわずかに下向きで、鋸歯状の棘が上縁に11-27個、下縁に4-17個ある。5対の歩脚は短くがっちりしていて、このうち前の2対は短く、先端に小さな鋏がある。
体色は半透明の淡青色-緑褐色で、尾の中央に三角形の黒い小斑、尾の両端に楕円形の黒い斑点がある。体側には線状に赤い斑点が並ぶが、オスは点線状（・・・）、メスが破線状（- - -）である。また、個体によっては背中の真ん中に黄色の細い線が尾まで走る[4]。
スジエビやテナガエビ類は脚や眼柄、額角が長い。トゲナシヌマエビは体型や生息地が似ているが、やや小型で体側に斑点がないので区別できる。
マダガスカル、フィジー、日本まで、インド太平洋沿岸の熱帯・亜熱帯域に広く分布する。日本での分布域は日本海側は鳥取県以西、太平洋側は千葉県以南の西日本とされる[1][4]。海で生活する幼生期（後述）に、海流に乗って分散するため分布域が広く、海洋上に孤立した島の小河川にも生息している。
暖流が流れる海に面した川の、上流域の渓流や中流域に生息する。九州以北に産するヒメヌマエビ属の中ではトゲナシヌマエビと並んで遡上する力が強い。川や海の改修工事や水質悪化、熱帯魚の業者による乱獲などで、野生の個体は減少している。ダムや堰の建設によって遡上が困難になり、生息域が狭まった川もある。
食性は雑食性で、藻類、小動物、生物の死骸やそれらが分解したデトリタスなど何でも食べる。前2対の歩脚にある鋏で餌を小さくちぎり、忙しく口に運ぶ動作を繰り返す。小さなかたまり状の餌は顎脚と歩脚で抱きこみ、大顎で齧って食べる。
夜に餌を探して動き出すが、昼間は水中の岩石や水草、落ち葉などの陰に潜む[2][4]。捕獲する際はそれらの中にタモ網を差し込むと捕えることができる。通常はエビ類を水から出すと腹部の筋肉を使ってピチピチと跳ねるが、ヤマトヌマエビは跳ねずに歩きだすのが特徴である。
ヤマトヌマエビはアユと同じように幼生が海に下り、海で成長して川に遡上する両側回遊型（りょうそくかいゆうがた）の動物である。
成体のメスは脱皮前にフェロモンを発し、オスを誘引して交尾を行う。メスは脱皮後に産卵し、直径0.5 mmほどの小さな卵を1000-4000個ほど腹脚にかかえ、孵化するまで保護する[5]。卵ははじめくすんだ緑色をしているが、やがて褐色になり、幼生の小さな複眼が確認できるようになる。孵化までは2週間-1ヶ月ほどかかる。
孵化する幼生は体長1.5 mm程度で、孵化した瞬間から親の体を離れ、川の流れに乗って海へ下る。幼生の成長には塩分が不可欠で、海か、少なくとも汽水域までたどり着かないと生きていくことができない[5]。初期の幼生は泳ぐ力も弱く、逆立ちして浮遊するプランクトン生活を送る。漂ってきたデトリタスや植物プランクトンを脚で抱きこんで捕食し、脱皮を繰り返しながら少しずつ大きくなる。体長2-3 mmほどになると体が赤くなり、次第に遊泳力もつく。わずかながらも腹部の筋肉で飛びのいたり、泳いで水底の餌を取りに行くようになる。
稚エビになるまでには1ヶ月ほどかかり、その間に9回脱皮する。9回目の脱皮をして体長4 mmほどの稚エビになると浮遊生活をやめて水底生活に移るが、これを境に運動能力が格段に上昇し、かなりの速度で泳げるようになる。稚エビは河口域に集まり、夜間に腹脚で水を掻きながら川底を歩いて遡上する。流れの激しい区域では、流れの横のかすかに水をかぶる程度の区域を歩いて登る[5]。成体の生息域は川の上流・中流域なので、河口から遡上をし続ける。
孵化寸前の卵。長径約0.6 mm
孵化直後のゾエア幼生。全長約1.5 mm
ヤマトヌマエビは一般的に食用にはされないが、熱帯魚と一緒に飼うタンクメイトとしてよく流通する。成体はわりと丈夫で飼育しやすいが、幼生は汽水か海水でないと成長しないため繁殖させるのは難しい。
エビ一般の特徴であるが、本種のみならず、ミナミヌマエビと同様、農薬等の薬物と水質の急激な変化に弱い。ホームセンター等で販売されている水草、魚用の薬や水槽のある部屋での殺虫剤などの使用、タバコなどに注意が必要である。[要出典]
メダカやテトラ類、他のヌマエビ類などと共に飼育される事があり、水槽内を活発に動き回って水槽内の糞や食べかすや藻類や水垢などを食べ、掃除役をこなす。固形飼料を与えると素早くつかみ取るしぐさなども愛嬌があり、上手に飼育すれば3年以上生きる。ただし自分より大きい魚がいたり極端に明るいと物陰に隠れて出てこず、自分より小さな魚が弱っている場合は餌が少ない時など食することがある。健康な魚は小型のものであっても襲うことはほとんどないので混泳に際してそれほど神経質になる必要はない。ただし、稚エビなど小さな個体は捕食されてしまうのでそれらの繁殖を期する場合は混泳させないまたは隠れる草木などを利用したほうが良い。本種はヌマエビとしては大型であるので、同居している魚が肉食または雑食魚でなければ本種が襲われることはなく[3]、水槽の苔取り役として利用される事が多い。
両側回遊型なので、繁殖させるには抱卵したメスを2週間目頃から隔離して飼育し、さらに孵化した幼生を海水か汽水の水槽に移さなければならない。幼生は海水-汽水水槽に藻類（バイオフィルム）を生やしておくとこれを餌に成長させることができるが、飼育環境によってはこまめな世話が必要となる。
