L'aranger (Citrus x paradisi), és un arbre conreat per la seva fruita, aranja, un híbrid, probablement produït de forma espontània entre l'aranja grossa (Citrus maxima, pampelmusa, o pomelo)[1] i la taronja dolça (Citrus x sinensis) en les plantacions del mar Carib al voltant del segle XVII.
En el breu període des del seu descobriment s'ha expandit molt el seu consum; la seva fruita es consumeix fresca, cuita o en sucs i altres preparacions, i és un cultiu important a diversos estats dels Estats Units, a Amèrica del sud i a Israel.
Citrus x paradisi és un arbre perennifoli, de 5 a 6 m d'alçada, amb la copa arrodonida, de brancatge poc dens i de tronc ample, arribant a diversos peus de diàmetre, les branques joves presenten espines curtes i flexibles a les aixelles foliars.
Les fulles són simples, alternes, ovades, finament dentades, d'entre 7 i 15 cm de llarg, de superfície coriàcia i color verd fosc per l'anvers, ubicades al cap de pecíols curts i alats. Produeix flors hermafrodites, fragants, tetràmeres, blanques o purpúries, formant raïms petits terminals o solitàries.
El fruit és un hesperidi que fa fins a 15 cm de diàmetre. Està recobert d'una closca gruixuda, carnosa, desenganxada de l'endocarpi, de color groc o rosat, amb glandules olioses petites i molt aromàtiques. Té d'11 a 14 carpels, molt sucosos, dolços o àcids segons la varietat, separats per parets membranoses amb un característic sabor amarg que contenen polpa d'un color que va del groc clar al vermell molt intens.
Les llavors són escasses, de fins a 1,25 cm de llarg, normalment poliembriòniques, llises, líptiques o apicades, blanques per dins.
L'aranja prefereix un clima subtropical; encara que creix en temperatures més baixes, el cicle maduratiu de la fruita es perllonga fins al doble (13 mesos enfront dels 7 que requereix en les regions pròximes al tròpic) i adquireix una pell més gruixuda i més àcida.
La humitat també influeix; la pluviositat òptima ronda els 1.000 mm anuals, distribuïts regularment al llarg de l'any. L'arbre és neutrófilic, encara que tolera bastant bé les condicions del sòl; en cas de fer un empelt sobre la base d'un altre cítric, seran les propietats d'aquest les que determinaran el sòl ideal. Una salinitat elevada perjudica la producció de fruita al reduir el volum d'aigua capturat per la planta. L'excés de nitrogen o l'excés de coure o zinc són també negatius.
Les plantacions comercials rares vegades es produïxen de llavor; en cas de fer-ho, els mitjans i dissenys emprats són similars als utilitzats per a la taronja. El patró més freqüent per a ser empeltat és la taronja agra, Citrus x aurantium, sobretot en sòls relativament fèrtils i compactes, o relativament alcalins; la susceptibilitat al virus de la tristesa, no obstant això, la fa indesitjable en algunes regions.
Les alternatives més freqüents són el citrange (Citrus sinensis x Poncirus trifoliata) 'Troyer' i un híbrid de la mateixa aranja i la taronja espinosa, cridat citrumelo (Citrus paradisi x Poncirus trifoliata), desenvolupat pel departament d'Agricultura dels Estats Units per la seva resistència a la tristesa i la fitoporosis, encara que no és apte per a sòls alcalins.
El cultiu es realitza al començament de la tardor fins a gairebé el començament de l'hivern; la collita tardana incrementa la dolçor de la fruita, encara que perllonga el cicle de fructificació per a l'any següent.
La recol·lecció es realitza mecànica o manualment, preferint-se aquest últim sistema per a evitar danys en la delicada pell. S'empra una versió modificada de la vara utilitzada per a l'olivera.
El fruit de l'aranja es consumeix sobretot fresc. Va cobrar popularitat a partir del segle XIX, quan els productors d'Amèrica Central i Florida van començar a exportar la seva producció als Estats Units. S'aprecia pel seu baix valor calòric i gran contingut de vitamina C; sol consumir-se en el desdejuni, sol o lleugerament edulcorat amb mel, sucre. De vegades es prepara fornejat lleugerament com aperitiu, o es combina amb altres fruites i vegetals en l'amanida.
En els països anglosaxons la preparació en almívar és freqüent, així com l'elaboració de melmelades. El suc s'utilitza fresc o deshidratat com a beguda refrescant; el vinagre obtingut del mateix és excel·lent, encara que car. La pell de l'aranja és rica en pectina, pel que s'empra en l'elaboració de conserves d'altres fruites.
L'oli essencial obtingut de la pell és ric en llimoneno (fins a un 90%); obtingut per premsatge o destil·lació, i una vegada reduït el seu alt contingut en monoterpens, s'utilitza com a saborizant per a begudes gasoses. El seu ingredient principal és la nookatona, i conté a més composts d'oxigen i sesquiterpens. De la part blanca interior se'n pot extreure naringina, un tònic amarg utilitzat en alimentació.
L'aranger (Citrus x paradisi), és un arbre conreat per la seva fruita, aranja, un híbrid, probablement produït de forma espontània entre l'aranja grossa (Citrus maxima, pampelmusa, o pomelo) i la taronja dolça (Citrus x sinensis) en les plantacions del mar Carib al voltant del segle XVII.
En el breu període des del seu descobriment s'ha expandit molt el seu consum; la seva fruita es consumeix fresca, cuita o en sucs i altres preparacions, i és un cultiu important a diversos estats dels Estats Units, a Amèrica del sud i a Israel.
Grapefruit, někdy zkráceně grep (botanicky Citrus paradisi nebo Citrus × paradisi), je subtropická dřevina pěstovaná pro své citrusové plody stejného názvu.
Grapefruit byl poprvé objeven na ostrově Barbados v Karibském moři, odkud byl odvezen do Ameriky. Jedná se o křížence jamajské odrůdy pomeranče (Citrus sinensis) a indonéského pomela (C. maxima). Grep se pak pěstoval jako okrasná rostlina, jako ovoce je však populární až od 19. století. Dnes známe čtyři barevné formy: bílý, žlutý, růžový a červený.
Grapefruity obvykle rostou do výšky 5-6 metrů, vzácně až 13-15 m. Listy jsou tmavě zelené, dlouhé až 150 mm, úzké a neopadávají. Květy mají 5 okvětních lístků a jsou velké asi 5 cm. Plod - grapefruit - má žlutou slupku (exokarp) a v průměru má 10-15 cm. Vnitřní dužina je dělená na oddíly, její barva je proměnlivá, od bílé a růžové až k červené. Liší se i sladkostí. Grapefruitový strom ročně rodí až 700 kusů grepu. Pěstuje se v Brazílii, Izraeli, Texasu, Kalifornii, na Floridě nebo i v Turecku a ve Španělsku.
Grapefruit obsahuje vysoké množství vitamínu C, B1 a K, samotný plod je napěchován blahodárně působícími přírodními flavonoidy. Grep zvyšuje obranyschopnost organismu, zlepšuje krevní oběh, snižuje hladinu cholesterolu v krvi a jeho častá konzumace snižuje riziko rakoviny plic a žaludku.[zdroj?]
Hořká chuť grapefruitu svádí k použití cukru, ale toto spojení není příliš vhodné, protože grapefruit s cukrem v žaludku kvasí.[zdroj?]
Kombinace některých léků s grapefruitem totiž může vést k závažným nežádoucím účinkům. Nežádoucí účinky jsou různé a závisí na typu preparátu. Například lék proti vysokému krevního tlaku felodipin může při kombinaci s grepy vést k příliš velkému snížení tlaku krve.[1] Nežádoucí účinky může mít grapefruitová šťáva také v kombinaci s některými léky proti rakovině, imunosupresivy, antidepresivy, s léků užívanými při vředové nemoci žaludku nebo při onemocněních prostaty.[2]
Tabulka udává dlouhodobě průměrný obsah živin, prvků, vitamínů a dalších nutričních parametrů zjištěných v čerstvých plodech grapefruitu.[3]
Složka Jednotka Průměrný obsah Prvek Průměrný obsah (mg/100 g) Složka Průměrný obsah (mg/100g) voda g/100 g 89,0 Na 3 vitamin C 36 bílkoviny g/100 g 0,8 K 200 vitamin D 0 tuky g/100 g 0,1 Ca 23 vitamin E 0,19 cukry g/100 g 6,8 Mg 9 vitamin B6 0,03 celkový dusík g/100 g 0,13 P 20 vitamin B12 0 vláknina g/100 g 1,3 Fe 0,1 karoten 0,017 mastné kyseliny g/100 g stopy Cu 0,02 thiamin 0,05 cholesterol g/100 g 0 Zn stopy riboflavin 0,02 energie kJ/100 g 126 Mn stopy niacin 0,3V tomto článku byl použit překlad textu z článku Grapefruit na anglické Wikipedii.
Grapefruit, někdy zkráceně grep (botanicky Citrus paradisi nebo Citrus × paradisi), je subtropická dřevina pěstovaná pro své citrusové plody stejného názvu.
Greippi (Citrus × paradisi)[2] on sitruspuiden (Citrus) sukuun kuuluva kasvi ja sen tuottama hedelmä. Se on syntynyt luonnollisesti risteytyneistä pomelosta (Citrus maxima) ja makeasta appelsiinista (Citrus sinensis)[2]. Geneettisesti se on kuitenkin paljon lähempänä pomeloa kuin appelsiinia.
Greippi menestyy subtrooppisella vyöhykkeellä. Hedelmä löydettiin 1700-luvun puolivälissä ilmeisesti Barbadokselta. Nykyään greipin sanotaan olevan yksi ”Barbadoksen seitsemästä ihmeestä”.[3]
Greippi on ainavihanta puu, joka kasvaa normaalisti noin 5–6 metriä korkeaksi mutta voi nousta jopa 13–15 metriin. Sen lehdet ovat tumman vihreät, pitkät (jopa 15 cm) ja ohuet. Puun kukat ovat valkoisia, neliterälehtisiä ja noin 5 cm halkaisijaltaan. Hedelmä on tyypillisesti keltakuorinen ja pyöreähkö, ja sillä on syötävä hapan keltainen sisus. Greipistä on myös valkoisia ja punaisia lajikkeita. Punaisia lajikkeita kutsutaan usein verigreipeiksi.
Greippi sisältää paljon C-vitamiinia ja flavonoideja. C-vitamiini parantaa vastustuskykyä, ja flavonoidit toimivat antioksidantteina ja tehostavat C-vitamiinin vaikutusta. Greippien sisältämää foolihappoa pidetään erityisen tärkeänä raskaana oleville naisille, koska se on keskeinen tekijä puna- ja valkosolujen muodostumisessa sekä kudosten uusiutumisessa.[4]
Greipin tai greippimehun nauttimista on hyvä välttää useiden lääkevalmisteiden kanssa, sillä sen sisältämä naringetiini saattaa merkittävästi heikentää tai vahvistaa niiden tehoa.[5]
100 grammaa greipin hedelmälihaa sisältää:
Greippi (Citrus × paradisi) on sitruspuiden (Citrus) sukuun kuuluva kasvi ja sen tuottama hedelmä. Se on syntynyt luonnollisesti risteytyneistä pomelosta (Citrus maxima) ja makeasta appelsiinista (Citrus sinensis). Geneettisesti se on kuitenkin paljon lähempänä pomeloa kuin appelsiinia.
Greippi menestyy subtrooppisella vyöhykkeellä. Hedelmä löydettiin 1700-luvun puolivälissä ilmeisesti Barbadokselta. Nykyään greipin sanotaan olevan yksi ”Barbadoksen seitsemästä ihmeestä”.
De grapefruit (Citrus ×paradisi) is een subtropische citrusvrucht. De tegenwoordige grapefruits lijken steeds meer op de pompelmoes (Citrus maxima). Enkele bekende rassen zijn: 'Duncan', 'Foster', 'Thompson', 'Ruby', 'Red' en 'Marsh'. In België, Suriname[1], en in mindere mate in Nederland[2], wordt de grapefruit ook wel (roze) pompelmoes genoemd.
De grapefruitplant wordt meestal 5-6 meter hoog, maar kan soms een hoogte van 15 meter bereiken. De bladeren zijn dun en donkergroen, en worden tot 15 cm lang. De bloemen zijn ongeveer 5 cm lang, wit, en hebben 4 bloembladen. De vrucht heeft een gele schil en een diameter van 10–15 cm. Het vruchtvlees is naargelang de cultivar wit, geel of roze van kleur en een in segmenten verdeelde pulp. De smaak is – zoals bij alle citrusvruchten – zuur, maar neigt ook enigszins naar bitter. Grapefruits worden ook toegepast in vermageringsdiëten, in de veronderstelling dat ze de stofwisseling en vetverbranding bevorderen.
De grapefruit is in Jamaica ontstaan uit een kruising van de pompelmoes (Citrus maxima) en de sinaasappel (Citrus sinensis).[3] Tot aan het einde van de negentiende eeuw werd de grapefruit voornamelijk als sierplant gecultiveerd. Pas daarna raakte ook het eten van de vrucht in zwang. In 1929 werd in Texas een spontane mutant gevonden met rood vruchtvlees, de "Ruby Red". Omdat het vruchtvlees van deze mutant op zeker moment toch weer roze verkleurde, heeft men zaden of zaailingen radioactief bestraald om zo mutanten te verkrijgen met een intensere rode kleur.[4][5] De in Spanje het meest geteelde variëteiten "Star Ruby" en "Rio Red" zijn voorbeelden van dergelijke stralingsmutanten.[6]
Grapefruits kunnen in de open lucht worden gekweekt in gebieden waar het 's winters niet vriest. Ook is het in sommige gebieden mogelijk grapefruitzaden te kopen en deze te planten, maar als gevolg van hybridisatie zullen de uiteindelijke vruchten dan mogelijk geen echte grapefruits zijn. De beste manier van kweken is het zaad eerst in een glas water leggen, en het zodra het voldoende is uitgegroeid naar een pot verplaatsen. Naarmate de plant groeit is er een grotere pot nodig. Een grapefruitboom heeft zowel veel water als hete zomers nodig om uiteindelijk goede vruchten te produceren.
Grapefruits hebben een wisselwerking met verschillende geneesmiddelen.[7]
Grapefruitsap blokkeert in de dunne darm enzymen die betrokken zijn bij de afbraak van veel medicijnen. Het enzym CYP3A4 wordt geremd. De hoeveelheid geneesmiddel die in het lichaam wordt opgenomen wordt daarmee groter. Werking en bijwerkingen nemen zo toe. Bij gebruik van een statine kan dit leiden tot spierafbraak.[8][9]
Grapefruits werken op zich cholesterolverlagend, maar een combinatie met sommige cholesterolverlagende medicatie kan juist ongunstige effecten hebben.[10]
Grapefruit(sap) vergroot de kans op bijwerkingen van oxycodon.[11]
Grapefruit(sap) en grotere kans op bijwerkingen van uw medicijn op apotheek.nl 
Zoek grapefruit in het WikiWoordenboek op. De grapefruit (Citrus ×paradisi) is een subtropische citrusvrucht. De tegenwoordige grapefruits lijken steeds meer op de pompelmoes (Citrus maxima). Enkele bekende rassen zijn: 'Duncan', 'Foster', 'Thompson', 'Ruby', 'Red' en 'Marsh'. In België, Suriname, en in mindere mate in Nederland, wordt de grapefruit ook wel (roze) pompelmoes genoemd.
De grapefruitplant wordt meestal 5-6 meter hoog, maar kan soms een hoogte van 15 meter bereiken. De bladeren zijn dun en donkergroen, en worden tot 15 cm lang. De bloemen zijn ongeveer 5 cm lang, wit, en hebben 4 bloembladen. De vrucht heeft een gele schil en een diameter van 10–15 cm. Het vruchtvlees is naargelang de cultivar wit, geel of roze van kleur en een in segmenten verdeelde pulp. De smaak is – zoals bij alle citrusvruchten – zuur, maar neigt ook enigszins naar bitter. Grapefruits worden ook toegepast in vermageringsdiëten, in de veronderstelling dat ze de stofwisseling en vetverbranding bevorderen.
Grapefrukt er sitrusfamiliens største medlem. Det finnes flere varianter av grapefrukt og fargene varierer fra helt lys til rosa. De rosa variantene er som regel litt søtere enn de lyse. Uavhengig av farge har all grapefrukt en sødme med en svak bitter ettersmak.
Den første dokumenterte oppdagelsen av grapefrukt fant sted på Barbados i 1750 av Griffith Hughes. I 1823 ble den brakt til Florida, til det som nå er kjent som Safety Harbor.
Frukten ble først populær på slutten av 1800-tallet, før det var ble den brukt som en dekorativ plante. USA ble raskt en stor produsent av frukten, med frukthager i Florida, Texas, Arizona og California. På spansk er frukten kjent som toronja eller pomelo.
Grapefrukten vokser i klaser på trær og har derfor fått navnet grape, som er det engelsk navnet for drue. Trærne er vanligvis på rundt 5-6 meter høye, selv om de på det meste kan bli 13-15 meter. Bladene er lange, tynne og mørkegrønne (opptil 15 cm).
USA er den ledende produsenten av grapefrukt i verden, etterfulgt av Kina og Sør-Afrika.
Topp Ti Grapefrukt Produsenter — 11 Juni 2008 Land Produksjon (Tonn)
USA 1580000 
Kina 547000 
Sør-Afrika 430000 
Mexico 390000 
Syria 290000 
Israel 245000 
Tyrkia 181923 
India 178000 
Argentina 176000 
Cuba 175000 Totalt i verden 5061023 Grapefrukt er en god erstatning for sitron/lime – smaken blir litt mindre syrlig, litt søtere og med et hint av bitterhet. Særlig til salater gjør grapefrukten seg meget godt. Bare press noen dråper over, og du vil kjenne hvor fantastisk grapefrukten kan være som smaksforsterker.
Grapefrukt er også god som frokostfrukt. Fruktkjøttet fjernes fra skallet og skjæres løs fra membranene. De rene grapefruktfiletene legges tilbake i skallet for servering. Presset grapefrukt egner seg godt til saft eller juice. Fruktsaften fra den hvite grapefrukten er syrligere, og bør tilsettes litt sukker før den drikkes.
Grapefrukten har lang holdbarhetstid og oppbevares best ved 8-12 ºC, men trenger ikke å oppbevares i kjøleskap.
Grapefrukten skal være fast og glatt i skallet og føles tung i hånden. Hvis skallet er svært tykt eller mykt tilsier det at grapefrukten er av dårlig kvalitet.
Grapefrukten er meget kalorifattig. Den er rik på mineraler og inneholder i omtrent like mye C-vitamin som for eksempel en klementin.
Den rødlige fargen skyldes den kraftige antioksidanten Lykopen. Den bitre smaken kommer av at grapefrukten inneholder Kinin.
Grapefrukt er sitrusfamiliens største medlem. Det finnes flere varianter av grapefrukt og fargene varierer fra helt lys til rosa. De rosa variantene er som regel litt søtere enn de lyse. Uavhengig av farge har all grapefrukt en sødme med en svak bitter ettersmak.
Grejpfrut (ang. grapefruit; Citrus paradisi) – gatunek wiecznie zielonej rośliny z rodziny rutowatych. Grejpfruty prawdopodobnie są mieszańcem pomarańczy olbrzymiej (Citrus maxima) z Archipelagu Malajskiego, z pomarańczą chińską (Citrus sinensis)[2], przy czym pomarańcze chińskie prawdopodobnie są także krzyżówkami, aczkolwiek dużo wcześniejszymi, tychże pomarańczy olbrzymich z mandarynkami (Citrus reticulata). Grejpfruty sprowadzone zostały i zadomowione na wyspie Barbados w XVII w. przez kapitana Jamesa Shaddocka. Rejon Morza Karaibskiego stał się głównym obszarem ich uprawy. Obecnie roślina uprawiana jest w wielu krajach strefy podzwrotnikowej (m.in. USA: Floryda, Kalifornia). Daje plon 300 ton z hektara.
Zawarta w grejpfrucie naryngina jest inhibitorem enzymów wątrobowych: cytochormu P450 CYP3A4 i CYP1A2, które odpowiadają za unieczynnianie wielu popularnych leków. W konsekwencji, spożywanie grejpfruta lub jego soku wraz z lekami metabolizowanymi przez owe enzymy może prowadzić do kumulacji leków w organizmie i wystąpienia niebezpiecznych działań niepożądanych. Dla bezpieczeństwa zaleca się unikanie spożywania grejpfrutów i ich soku podczas stosowania leków[4].
Może być uprawiany w strefach 9-11[5]. Wszystkie odmiany mogą być rozmnażane tylko wegetatywnie[5]. Istnieją odmiany odporne na niewielkie przymrozki, np. `Marsh`, `Morrison Seedless`, `Golden Special`[5]. Popularnie odmiany dzieli się na:
Przez skrzyżowanie z mandarynką (Citrus reticulata) otrzymano mieszańca o nazwie tangelo[2]. Przez skrzyżowanie z pomarańczą olbrzymią (Citrus maxima) otrzymano mieszańca sweetie.
Grejpfrut (ang. grapefruit; Citrus paradisi) – gatunek wiecznie zielonej rośliny z rodziny rutowatych. Grejpfruty prawdopodobnie są mieszańcem pomarańczy olbrzymiej (Citrus maxima) z Archipelagu Malajskiego, z pomarańczą chińską (Citrus sinensis), przy czym pomarańcze chińskie prawdopodobnie są także krzyżówkami, aczkolwiek dużo wcześniejszymi, tychże pomarańczy olbrzymich z mandarynkami (Citrus reticulata). Grejpfruty sprowadzone zostały i zadomowione na wyspie Barbados w XVII w. przez kapitana Jamesa Shaddocka. Rejon Morza Karaibskiego stał się głównym obszarem ich uprawy. Obecnie roślina uprawiana jest w wielu krajach strefy podzwrotnikowej (m.in. USA: Floryda, Kalifornia). Daje plon 300 ton z hektara.
Grapefruit Clasificare științifică Regn: Plantae Diviziune: Magnoliophyta Clasă: Magnoliopsida Subclasă: Rosidae Ordin: Sapindales Familie: Rutaceae Gen: Citrus Specie: C. paradisi Nume binomial Citrus paradisi
Grepfrut (în engleză: grapefruit ; franceză: pamplemousse) este un fruct citric mare, rotund, de culoare galbenă sau rozalie (Citrus paradisi), cu miezul zemos și amar, apreciat pentru conținutul bogat în enzime care stimulează digestia; se obține de la hibrizi dintre pomelo și diferite soiuri de portocal, putând avea pulpa galbenă, roz sau roșie.[1]
Grepfrutul a primit un nume științific: Citrus paradisi abia pe la jumătatea secolului al XIX-lea. Până atunci s-a crezut că este doar o altă varietate de pomelo - fructul din a cărui încrucișare accidentală cu portocala a și rezultat. Încrucișarea dintre pomelo și portocală a fost realizată în Barbados.[2] El a început să fie cultivat pe scară largă la începutul secolului al XX-lea. Boom-ul l-a cunoscut însă în anii ’70, probabil și datorită popularității curei de slăbire cu grepfrut. În anul 1983, într-un raport al Departamentului Agriculturii Statelor Unite, se arăta ca, în New York, consumul de grepfrut este depășit doar de cartof, salată, măr și portocală. Astăzi se cultivă în țări ca: SUA, Mexic, Argentina, Brazilia, Cipru, Maroc, Israel.
Carte • 
Categorie • 
Proiect Grepfrut (în engleză: grapefruit ; franceză: pamplemousse) este un fruct citric mare, rotund, de culoare galbenă sau rozalie (Citrus paradisi), cu miezul zemos și amar, apreciat pentru conținutul bogat în enzime care stimulează digestia; se obține de la hibrizi dintre pomelo și diferite soiuri de portocal, putând avea pulpa galbenă, roz sau roșie.
'Grapefrukt (ibland vardagligt: grape, uttalat /'gräp/ eller /'gräjp/. Uttalas i finlandssvenskan /'grejp/ efter finskans greippi) (Citrus × aurantium paradisi-gruppen) är en hybrid i familjen vinruteväxter mellan apelsin (C. × aurantium, sinensis-gruppen) och pompelmus (pomelo, C. maxima).[1] Det är ett subtropiskt citrusträd som odlas för sin frukt. Frukten äts ofta rå eller dricks som juice. Trädet är grönt året om och blir 5 – 6 meter högt. Löven är långa, tunna och mörkgröna. De vita blommorna doftar starkt, är 5 centimeter stora och har fyra kronblad. Frukten har en diameter som varierar mellan 10 och 15 cm, gult skal och gult segmenterat fruktkött. Det finns odlade varianter med rött och rosa fruktkött. Den har fått sitt namn från engelskans grape (vindruva), då den växer i klasar precis som vindruvor.
Grapefrukt kan interagera med många läkemedel[2] och läkemedelsanvändare bör därför vara försiktiga med grapefruktjuice. Naringin och bergamottin i grapefrukten hämmar enzymet CYP3A4, ett viktigt läkemedelsnedbrytande enzym. När enzymet hämmas, ansamlas läkemedel som normalt sett skulle ha brutits ned.
Kina[3] &&&&&&&&03702150.&&&&&03 702 150 44,09 % 2 USA &&&&&&&&&0949822.&&&&&0949 822 11,31 % 3 
Vietnam &&&&&&&&&0466630.&&&&&0466 630 5,56 % 4 Mexiko &&&&&&&&&0424678.&&&&&0424 678 5,06 % 5 Sydafrika &&&&&&&&&0417613.&&&&&0417 613 4,97 % 6 Indien &&&&&&&&&0248500.&&&&&0248 500 2,96 % 7 
Thailand &&&&&&&&&0242150.&&&&&0242 150 2,88 % 8 Turkiet &&&&&&&&&0229555.&&&&&0229 555 2,73 % 9 Israel &&&&&&&&&0227126.&&&&&0227 126 2,70 % 10 
Sudan &&&&&&&&&0197987.&&&&&0197 987 2,36 % 11 Argentina &&&&&&&&&0197761.&&&&&0197 761 2,36 % 12 
Tunisien &&&&&&&&&&098897.&&&&&098 897 1,18 % 13 
Iran &&&&&&&&&&080144.&&&&&080 144 0,95 % 14 
Taiwan &&&&&&&&&&080096.&&&&&080 096 0,95 % 15 
Brasilien &&&&&&&&&&078491.&&&&&078 491 0,93 % Total världsproduktion &&&&&&&&08397156.&&&&&08 397 156 100,00 % Källa: FN:s livsmedels- och jordbruksorganisation:s data för år 2014.[4] 
Wikimedia Commons har media som rör Grapefrukt.
'Grapefrukt (ibland vardagligt: grape, uttalat /'gräp/ eller /'gräjp/. Uttalas i finlandssvenskan /'grejp/ efter finskans greippi) (Citrus × aurantium paradisi-gruppen) är en hybrid i familjen vinruteväxter mellan apelsin (C. × aurantium, sinensis-gruppen) och pompelmus (pomelo, C. maxima). Det är ett subtropiskt citrusträd som odlas för sin frukt. Frukten äts ofta rå eller dricks som juice. Trädet är grönt året om och blir 5 – 6 meter högt. Löven är långa, tunna och mörkgröna. De vita blommorna doftar starkt, är 5 centimeter stora och har fyra kronblad. Frukten har en diameter som varierar mellan 10 och 15 cm, gult skal och gult segmenterat fruktkött. Det finns odlade varianter med rött och rosa fruktkött. Den har fått sitt namn från engelskans grape (vindruva), då den växer i klasar precis som vindruvor.
Greyfurt (Citrus paradisi), sedef otugiller (Rutaceae) familyasından bugün birçok çeşit ve kültür formları yetiştirilen, yaprak dökmeyen meyve türü.
Greyfurt 1750'li yıllarda Jamaika'da ortaya çıkmış doğal hibrid bir türdür zira Jamaika'nın yerli tatlı portakalının yanında yetiştirilmek üzere Kaptan Shaddock tarafından Güney Asya'dan getirilen yine bir turunç cinsi olan pomelo türü bu adada dikildiğinde bu iki türün birbiriyle tozlaşmaya girdiği ve bunun sonunca 3. bir tür olan greyfurt'un ortaya çıktığı görülmüştür. Jamaika'dan dünyaya bu tür yayılmıştır. En çok greyfurt üretimi yapan ülke Çin'dir.
Yaprakları derimsidir. Çiçekleri beyazımsı renkli, meyveleri büyük, toparlak yassı, açık sarı renkli, ince kabuklu, bol usarelidir. Meyvelerinin çekirdekli ve çekirdeksiz cinsleri bulunur. Meyve dilimlerinin kabukları soyulunca acılık kalmaz, rahatlıkla yenebilir.
Meyvelerinden gıda olarak istifade edilir. C vitamini bakımından zengindir. Meyve kabuklarından marmelat yapılır.
Hazmı kolaylaştıran ve kabızlığı önleyen greyfurt mikropları öldürme özelliği ile faydalı bir besindir.
Yan etkileri
Yapılan araştırmalar; greyfurt suyunun veya greyfurtun bazı ilaçlarla birlikte alınmasının zararlı yan etkiler ortaya çıkarabileceğini gösterdi.[1] İlaçlar bağırsaklarda ve karaciğerde bulunan CYP450 enzimiyle parçalanarak vücudumuzdan atılmaktadırlar.[2] Bu enzimin ince bağırsaklarda bulunan P-450 3A4 isimli bir türü greyfurt suyu içince yok olmakta ve bu nedenle de ilacın parçalanması geciktiğinden kanda birikmekte ve sonuçta ilaç zehirlenmesine neden olabilmektedir.[2] Bu nedenle ilaç kullanan kişilerin greyfurt tüketmeden önce greyfurtun ilaca etkilerini bilmeleri önerilmektedir.[1]
Greyfurt (Citrus paradisi), sedef otugiller (Rutaceae) familyasından bugün birçok çeşit ve kültür formları yetiştirilen, yaprak dökmeyen meyve türü.
Greyfurt 1750'li yıllarda Jamaika'da ortaya çıkmış doğal hibrid bir türdür zira Jamaika'nın yerli tatlı portakalının yanında yetiştirilmek üzere Kaptan Shaddock tarafından Güney Asya'dan getirilen yine bir turunç cinsi olan pomelo türü bu adada dikildiğinde bu iki türün birbiriyle tozlaşmaya girdiği ve bunun sonunca 3. bir tür olan greyfurt'un ortaya çıktığı görülmüştür. Jamaika'dan dünyaya bu tür yayılmıştır. En çok greyfurt üretimi yapan ülke Çin'dir.
Yaprakları derimsidir. Çiçekleri beyazımsı renkli, meyveleri büyük, toparlak yassı, açık sarı renkli, ince kabuklu, bol usarelidir. Meyvelerinin çekirdekli ve çekirdeksiz cinsleri bulunur. Meyve dilimlerinin kabukları soyulunca acılık kalmaz, rahatlıkla yenebilir.
Meyvelerinden gıda olarak istifade edilir. C vitamini bakımından zengindir. Meyve kabuklarından marmelat yapılır.
Hazmı kolaylaştıran ve kabızlığı önleyen greyfurt mikropları öldürme özelliği ile faydalı bir besindir.
Yan etkileri
Yapılan araştırmalar; greyfurt suyunun veya greyfurtun bazı ilaçlarla birlikte alınmasının zararlı yan etkiler ortaya çıkarabileceğini gösterdi. İlaçlar bağırsaklarda ve karaciğerde bulunan CYP450 enzimiyle parçalanarak vücudumuzdan atılmaktadırlar. Bu enzimin ince bağırsaklarda bulunan P-450 3A4 isimli bir türü greyfurt suyu içince yok olmakta ve bu nedenle de ilacın parçalanması geciktiğinden kanda birikmekte ve sonuçta ilaç zehirlenmesine neden olabilmektedir. Bu nedenle ilaç kullanan kişilerin greyfurt tüketmeden önce greyfurtun ilaca etkilerini bilmeleri önerilmektedir.
Грейпфру́т (Citrus paradisi) — субтропічне вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових (Rutaceae), а також його плід, досягає 30—40 см.
«Заборонений плід Барбадосу» — саме так називали грейпфрут в минулі часи. Грейпфрут вважають природною гібридизацією помело та апельсин, який теж, в свою чергу, є давнішою гібридною культурою між помело та мандарином.
Назва «грейпфрут» перекладається з англійської мови — «виноградний плід». Проте, невірна форма, точнісінько скопійована з англійською мови, вельми міцно вкорінилася (fruit — фрукт). Своєю назвою грейпфрут зобов'язаний особливості росту плодів, які часто на гілках збираються в грона, що формою нагадують гігантські виноградини. Латинська назва грейпфрута ще цікавіша: citrus paradisi або «райський цитрус». Сьогодні існує близько 20 сортів грейпфрута, які за кольором м'якоті діляться на 3 основних групи: білі, рожеві і червоні.
Як і всі цитрусові, грейпфрут багатий вітаміном С, і 100 г м'якоті містять вже 50 % добової потреби у вітаміні. Як і всі жовто-оранжеві фрукти, грейпфрут містить речовини, що запобігають появі ракових клітин, — каротиноїди, зокрема бета-каротин. Біла м'якоть фрукта містить пектин і біофлавоноїд, який є сильними антиоксидантами.
Грейпфрут містить особливу речовину інозитол, яке перешкоджає накопиченню жирів і сприяє виведенню токсинів з печінки. У грейпфруті міститься особлива речовина нарингін (саме вона відповідає за гіркуватий присмак), який перешкоджає засвоєнню жирів, прискорює обмін речовин, покращує роботу кишечника і стимулює процес травлення, що в результаті призводить до схуднення.
Крім того, грейпфрут має низький глікемічний індекс, що дозволяє природним чином знизити рівень цукру в крові.
Хворим на діабет ця властивість допомагає скоротити потребу в інсуліні. У червоних грейпфрутах міститься додатковий антиоксидант лікопен, тому вони особливо корисні людям, що страждають на серцево-судинні захворювання, оскільки допомагають нормалізувати рівень холестерину. Для цього досить випивати одну склянку грейпфрутового соку на день. Грейпфрут рекомендується включити до раціону, оскільки він піднімає загальний тонус, знімає втому та збуджує апетит. Щоденне вживання грейпфрута в їжу знижує кровоточивість ясен.
Деякі речовини, що містяться у грейпфруті (зокрема нарингенін та бергамоттин) мають властивість дуже суттєво знижувати активність ферментів цитохрому P450 (особливо значно — CYP3A4, меншою мірою — CYP1A2) у кишечнику та печінці. Фермент CYP3A4 бере участь у метаболізмі багатьох ксенобіотиків, до яких належать й медикаменти. В умовах пригнічення (інгібування) ферменту цитохрому P450 CYP3A4 біодоступність багатьох ліків (шляхи метаболізму яких лежать саме через CYP3A4) значно зростає, відповідно зростають концентрація препарату в крові, тривалість та сила його дії. Така ситуація небезпечна, оскільки звичайні терапевтичні дози ліків стають токсичними. Наприклад, концентрація фелодипіну може зростати у 2-2,5 рази, терфенадину — у 7-10(!) разів. Значне сповільнення метаболізму та підвищення ризику медикаментозної інтоксикації спостерігається при взаємодії грейпфруту з багатьма ліками, наприклад: алпразолам, астемізол, аторвастатин, верапаміл, дилтіазем, еритроміцин, індинавір, кларитроміцин, ловастатин, лосартан, мідазолам, нелфінавір, ніфедипін, ритонавір, саквінавір, силденафіл, такролімус, терфенадин, триазолам, фелодипін, цизаприд, циклоспорин та інші.
Пригнічення активності ферментів цитохрому P450 відбувається протягом 24-48 годин після вживання 250 мл грейпфрутового соку, а регулярне його вживання — до довготривалого зниження їх активності. Регулярне вживання грейпфрутового соку та/або грейпфрутів разом з деякими ліками (наприклад, терфенадин, цизаприд) може спричинити життєвонебезпечні серцеві аритмії.
У 70-і роки XX століття з'явилася грейпфрутова дієта, яка допомагала скинути зайві кілограми, всього лише додавши в щоденний раціон 3 склянки грейпфрутового соку.
Грейпфру́т (Citrus paradisi) — субтропічне вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових (Rutaceae), а також його плід, досягає 30—40 см.
«Заборонений плід Барбадосу» — саме так називали грейпфрут в минулі часи. Грейпфрут вважають природною гібридизацією помело та апельсин, який теж, в свою чергу, є давнішою гібридною культурою між помело та мандарином.
Bưởi chùm hay còn gọi là bưởi đắng (danh pháp hai phần: Citrus × paradisi) là một loài cây cận nhiệt đới thuộc chi Cam chanh (Citrus) được trồng để lấy quả.
Bưởi chùm cung cấp một nguồn dồi dào vitamin C,[1][2] chất xơ pectin,[3] và bưởi chùm có sắc hồng hay đỏ do có chứa chất chống ôxi hóa có lợi là lycopen.[1][4] Các nghiên cứu cho thấy bưởi chùm có thể giúp hạ thấp lượng cholesterol[1][5] và cũng có bằng chứng cho thấy hạt bưởi chùm có lượng thấp các chất chống ôxi hóa.[6]
Tinh chất hạt bưởi chùm (GSE) được coi là có khả năng chống khuẩn và nấm mạnh. Tuy nhiên, các nghiên cứu về hiệu quả của tinh chất hạt bưởi chùm chưa được chứng minh. Mặc dù GSE được nhiều nhà sản xuất khuyến khích sử dụng như một chất bảo quản nguồn gốc thực vật có hiệu quả cao, các nghiên cứu đã chỉ ra tác động chống chuẩn chung có liên hệ tới GSE chẳng qua do sự nhiễm từ các chất bảo quản tổng hợp dùng cho trái cây này.[7][8][9][10][11] Bưởi chùm cũng là thành phần chủ yếu trong chế độ "ăn kiêng bằng bưởi chùm", thuyết này cho rằng chỉ số glycemic của bưởi chùm có thể giúp quá trình trao đổi chất của cơ thể đốt đi các chất béo.[12]
Một nghiên cứu năm 2007 phát hiện sự tương quan giữa ăn một phần tư quả bưởi chùm mỗi ngày với nguy cơ ung thư vú gia tăng khoảng 30% ở phụ nữ sau tuổi mãn kinh. Nghiên cứu này cũng chỉ ra sự ức chế enzym CYP3A4 từ bưởi chùm, sẽ làm tăng lượng estrogen trong huyết tương người ăn bưởi.[13]
-2.jpg)
|coauthors= bị phản đối (trợ giúp) (Công bố điện tử trước khi in; Bài viết) Bưởi chùm hay còn gọi là bưởi đắng (danh pháp hai phần: Citrus × paradisi) là một loài cây cận nhiệt đới thuộc chi Cam chanh (Citrus) được trồng để lấy quả.
Перед употреблением плод грейпфрута рекомендуется разрезать острым ножом (для этой цели существует также специальный нож). Сердцевину в каждой половинке с частью прилегающих плёнок удаляют. В образовавшееся углубление кладут сахарный песок. Образующийся постепенно сладкий сок извлекают чайной ложкой. Если сахар заменить фруктозой, ксилитом, мёдом, то сок грейпфрута с ведома врача можно включать в некоторые строгие диеты. Есть и более простой способ избавиться от горечи плода грейпфрута — снять полупрозрачную кожистую пленку, покрывающую каждую дольку плода, в которой и сосредоточены главным образом хинная кислота и горчащие гликозиды.
Перед употреблением плод грейпфрута рекомендуется разрезать острым ножом (для этой цели существует также специальный нож). Сердцевину в каждой половинке с частью прилегающих плёнок удаляют. В образовавшееся углубление кладут сахарный песок. Образующийся постепенно сладкий сок извлекают чайной ложкой. Если сахар заменить фруктозой, ксилитом, мёдом, то сок грейпфрута с ведома врача можно включать в некоторые строгие диеты. Есть и более простой способ избавиться от горечи плода грейпфрута — снять полупрозрачную кожистую пленку, покрывающую каждую дольку плода, в которой и сосредоточены главным образом хинная кислота и горчащие гликозиды.
葡萄柚（ 英語:grapefruit 学名：Citrus × paradisi），是芸香科柑橘屬的一種亚热带植物。為常見的水果之一。
常绿喬木，通常高度为5-6米，最高可达13-15米。叶子狭长，为深绿色，花为四瓣白色。果实为扁球形，直径10-15cm，皮为黄橙色，常数十个簇生成穗，形似葡萄，故名。果肉分瓣且酸，品种不同其颜色也有区别，包括白色、粉红和红色。
葡萄柚種類繁多，其中分別之一為果肉的顏色 [1]，包括最常見的紅色、白色和粉紅色。 其味道主要以酸味為主，某些品種略帶甜味。葡萄柚硫醇為葡萄柚其味道和香味的主要構成化合物。
葡萄柚富有維他命C、果膠及番茄紅素[1]。每100克的葡萄柚帶有維他命C參考每日攝入量的兩成以上[1]。有研究指出葡萄柚能夠降低體內膽固醇[1]，其種子亦有抗氧化成份。[2] 。由於葡萄柚的升糖指數較低，以葡萄柚作主要元素的葡萄柚飲食法被指能夠協助代謝系統燃脂。[3]
葡萄柚籽精華素被某些廠商宣傳為天然的防腐劑，但研究指出其抗菌特性實際上來自对羟基苯甲酸酯等合成防腐劑對種子原料的污染。[4][5][6][7][8]
18世纪在巴巴多斯首次杂交培育。[12]它曾与同为柑橘属的柚子被混为一类。19世纪后期这种水果开始受人欢迎，之前只是一种装饰性植物。美国很快成为主要生产国，在佛罗里达州，德克萨斯州，亚利桑那州，和加利福尼亚州均有种植。中国在20世纪初引进。
美國是世界最大的葡萄柚與柚子的生產國，而中國、南非分居二、三位。
2007年前十大葡萄柚（含柚子）生產國 國家 生產量 (公噸) 備註药物效应动力学中，葡萄柚對某些藥物抗代謝的特性能夠令藥物用量降低，並減低成本。
|accessdate=需要含有|url= (帮助) 
「グレープフルーツ」のその他の用法については「グレープフルーツ (曖昧さ回避)」をご覧ください。 .jpg)
分類（APG IV） 界 : 植物界 Plantae 階級なし : 被子植物 Angiosperms 階級なし : 真正双子葉類 Eudicots 階級なし : バラ類 Rosids 目 : ムクロジ目 Sapindales 科 : ミカン科 Rutaceae 亜科 : ミカン亜科 Aurantioideae 属 : ミカン属 Citrus 種 : グレープフルーツ Citrus × paradisi 学名 Citrus × paradisi 和名 グレープフルーツ 英名 grapefruit グレープフルーツ（学名：Citrus × paradisi、英名：grapefruit）は亜熱帯を原産とする柑橘類である。グレープフルーツは様々な種類があるが、例えば「ルビー」などのように果肉の色で呼び分けるのが一般的である。
グレープフルーツの木は、常緑樹であり5-6mの丈のものが多く見られるが、成長を続ければ13-15mにもなる。その葉は15cmほどの長さで細長く、花は5cmほどの大きさで白く4枚の花弁がある。実は10-15cmほどの大きさで黄色く、球形だがでこぼこしている。中の身が白や赤のものも広く栽培されている。pomelo、toronjaや、pamplemousseと呼ばれることもある。19世紀の後半まで主に観賞用として栽培されていたと言う説が有力である。
1750年代に西インド諸島のバルバドスで発見されたものが最初とされ、ブンタン（英名：pummelo、学名：Citrus grandis）とオレンジ（学名：Citrus sinensis）が自然に交配したもので前者の特徴を多く受け継いでいる。セミノールやミネオラ (minneola) はグレープフルーツにタンジェリンを掛け合わせることで、オロブランコ（スウィーティー）はグレープフルーツの4倍体に無酸ブンタンをかけあわせることで生まれた。1800年代にグレープフルーツと呼ばれるようになったが、これはまるでブドウ (grape) のように木になることからつけられた。1830年代にブンタン（英名はシャドック (shaddoc)）から別の種、学名をCitrus paradisiとされたが、1950年代になるまで自然交配の結果に生まれた種であるとは認識されていなかった。その後、学名は雑種を示すCitrus × paradisiに変更された。
品種は多くあるが、主に果肉はマーシュというホワイト系のものとルビーというピンク系のものがある。ルビーは酸味が少なく甘い。その他多くの品種がある[1]。
主にノートカトンとチオテルピネオールに由来する特有の香りがある。
甘さや酸味の他に、ほろ苦さがあるのが特徴（主成分はナリンギンなど）。この苦みを好まない人もおり、生食の際に砂糖をまぶして食べる場合もある。生で食べるほかにジュースや様々な加工食品に用いられる。また、絞り汁はカクテルやサワーに用いられ、グレープフルーツ専用の搾り器がある。皮もマーマレードやジャムに使われることもあるが、海外輸入の物には品質を維持するために農薬（殺菌剤）が使われていることが多い。この農薬をポストハーベスト農薬と呼ぶ（日本では食品添加物扱い）。日本国内で流通するグレープフルーツのほとんどは海外から輸入されたもので、7割近くをアメリカ産が占めている。グレープフルーツの種からは抗菌成分が抽出できる。市販の食用のグレープフルーツの種の発芽率は高く、土に埋めておけば比較的簡単に発芽する。
グレープフルーツの果肉に含まれるフラノクマリン類は、様々な医薬品と相互作用（干渉し、意図しない効果を生み出すこと）がある。1990年に報告された[2]。これは薬物代謝酵素（解毒酵素）のシトクロムP450サブタイプ3A4 (CYP3A4) を阻害する作用によるものである。特にカルシウム拮抗剤という系統の高血圧治療薬などでグレープフルーツの影響を強く受けるものがあることがよく知られている。このほかにシクロスポリン、ベンゾジアゼピン系、風邪薬でも主作用、副作用ともに効果が効き過ぎることがある[3]。阻害様式は、不可逆的に阻害するために阻害作用は3〜4日続き、グレープフルーツジュースの摂取自体を禁止する必要がある[4]。
フラノクマリン類は他の柑橘類にも含まれるが、含有量はグレープフルーツでは品種、柑橘類の種類で異なる。温州みかんにはほとんど含有しないとされている。
ホワイト系の断面。
果実が木に実っているところ。
料理に使われたグレープフルーツ。
ピンク系断面。
果実をもぐ子供。
店頭に並ぶグレープフルーツ。
2011年における地域別の生産量の比率は以下の通りである[5]。
順位 地域 比率(%) 1 アジア 31.4 2 北アメリカ 22.9 3 アフリカ 10.4 4 南アメリカ 4.3 5 ヨーロッパ 0.9 6 オセアニア 0.12011年における国別の生産量は以下の通りである[5]。
順位 国名 生産量(千トン) 全世界に占める割合(%) 1
中国 3,611 45.7 2 
アメリカ合衆国 1,147 14.5 3 南アフリカ共和国 416 5.3 4 
メキシコ 397 5.0 5 タイ 379 4.8 6 トルコ 219 2.8 7 
インド 196 2.5 8 アルゼンチン 189 2.4 9 スーダン 184 2.3 10 イスラエル 184 2.3 ‐ 世界計 7,893 100.0 バナナやオレンジ、グレープフルーツなどの輸入果実を卸売市場で取引するときの単位は「カートン」と言い、グレープフルーツは1カートン40個である。[6]
グレープフルーツ（学名：Citrus × paradisi、英名：grapefruit）は亜熱帯を原産とする柑橘類である。グレープフルーツは様々な種類があるが、例えば「ルビー」などのように果肉の色で呼び分けるのが一般的である。
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
