dcsimg
Cerasus ( Finnish )
provided by wikipedia FI

Cerasus on ruusukasveihin lukeutuvan Prunus-suvun alasuku, johon kuuluvat varsinaiset kirsikat. Sen lajit poikkeavat varsin paljon muista Prunus-suvun hedelmäpuista eli luumuista, aprikooseista, manteleista ja persikoista.[1]

Kuvaus

Kirsikkapuun hedelmiä ovat kirsikat. Sana kirsikka viittaa sekä kirsikkapuuhun että sen hedelmään. Kirsikka on kivihedelmä eli luumarja, joten hedelmät sisältävät kiven, jonka halkaisija on tyypillisesti 0,5–1 cm ja joka puolestaan sisältää puun siemenen. Hedelmien väri vaihtelee vaaleanpunaisesta tummanpunaiseen, myös mustia tai keltaisia tunnetaan.

Viljely

Kirsikoiden tuotannossa tärkeimmät lajit ovat imeläkirsikka eli linnunkirsikkapuu (Prunus avium) ja hapankirsikka eli etikkakirsikka (Prunus cerasus). Kummallakin lajilla on runsaasti erilaisia lajikkeita. Suomessa paremmin menestyvän hapankirsikan kaksi päätyyppiä ovat kuulasmarjat ja morellit. Etelä-Ruotsissa voidaan viljellä molempia lajeja, mutta Suomen ilmasto on yleensä liian ankara imeläkirsikalle.[2] Vain lounaissaariston kasvuolosuhteet saattavat edesauttaa marjasadon onnistumiseen. Imeläkirsikkaa viljellään kuitenkin jopa Vaasan korkeudella. Talvituhojen lisäksi myös keväthallat vahingoittavat kirsikkaa. Kirsikoita tulee istuttaa lähekkäin pölytyksen onnistumisen vuoksi.

Taudit ja tuholaiset

Kirsikkapuilla voi olla useita eri tauteja ja tuholaisia. Hedelmäpuiden sienitaudeista kirsikkapuu saa toisinaan harmaakiiltotaudin. Sillä voi myös ilmetä haulitautia, joka vaikuttaa sen lehtiin. Sen pahimmat taudit ovat kirsikkarupi ja versomuumiotauti. Myös useat tuholaiset, kuten kirsikkakirva, kirsikkakoi ja kirsikkaetanainen voivat häiritä sen kasvua.

Käyttö

Kirsikat eivät kypsy enää korjuun jälkeen. Kirsikoita nautitaan tuoreena tai ne jalostetaan hilloiksi, marmeladeiksi ja niitä käytetään aineosana monissa tuotteissa kuten jogurteissa ja leivonnaisissa. Kirsikkamehua valmistetaan puristamalla tai linkoamalla. Myös hedelmäviiniä tai -viinaa voidaan valmistaa. Kirsikkapuita istutetaan myös niiden koristeellisuuden vuoksi.

Kirsikkalajeja

Lähteet

  1. Cherries Mark Rieger's Fruit Crop
  2. Enemmän iloa puutarhasta, Oy Valitut Palat, Reader's Digest Ab, 1981

Aiheesta muualla

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedian tekijät ja toimittajat
original
visit source
partner site
wikipedia FI
ID
71fc649ca75d895a6329d13700c029dc
Cerasus: Brief Summary ( Finnish )
provided by wikipedia FI

Cerasus on ruusukasveihin lukeutuvan Prunus-suvun alasuku, johon kuuluvat varsinaiset kirsikat. Sen lajit poikkeavat varsin paljon muista Prunus-suvun hedelmäpuista eli luumuista, aprikooseista, manteleista ja persikoista.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedian tekijät ja toimittajat
original
visit source
partner site
wikipedia FI
ID
dd3d7f775171b249b29c30f84420f6f1
Cerisier ( French )
provided by wikipedia FR
Page d'aide sur l'homonymie Pour les articles homonymes, voir Cerisier (homonymie).
Le terme cerisier est un nom vernaculaire générique qui désigne en français plusieurs espèces d'arbres du genre Prunus de la famille des Rosaceae. Ce sont soit des arbres fruitiers donnant des cerises, soit des arbres ornementaux originaires d'Asie Orientale (Chine, Japon) plantés uniquement pour leurs fleurs et dont les fruits sont insignifiants.

Dans la taxonomie botanique[1], ils font partie d'un taxon assez vaste, rassemblant dans le sous-genre Cerasus,

Les cerisiers à fruits sont cultivés depuis la plus haute Antiquité, en Europe (en Grèce, Empire romain) et en Asie Mineure (Anatolie, Caucase) et un peu en Chine (pour Prunus pseudocerasus).

Nomenclature

Étymologie

Le terme de « cerise » vient du latin vulgaire *cerĕsia « cerise », neutre pluriel considéré comme fém. sing., du bas latin ceresium neutre sing., emprunté au grec κεράσιον « cerise » lui-même dérivé de κέρασος (ou κερασός) « cerisier », d'après la ville grecque antique de Kerasos. Le terme « cerisier » dérive par suffixation de -ier* à « cerise ».

Noms français et noms scientifiques correspondants

Liste alphabétique des noms vulgaires ou des noms vernaculaires attestés[2] en français.
Note : certaines espèces ont plusieurs noms et, les classifications évoluant encore, certains noms scientifiques ont peut-être un autre synonyme valide.

Cerisiers à fruits de table

 src=
Cerises sur branche.

Les différentes espèces de cerisiers donnent des fruits plus ou moins acides, gros ou sucrés.

Si les cerises sauvages entrent parfois dans la composition de liqueurs, confitures et autres plat locaux, les arboriculteurs ont développé des variétés à plus gros fruits, destinés à être consommés crus ou dans des préparations culinaires variées.

La classification des diverses espèces de cerisiers et de leur origine botanique est un sujet assez débattu[7]. Il semble admis de nos jours que deux espèces botaniques, P. avium et P. cerasus, sont à l'origine de la plupart des espèces et variétés cultivées pour leurs fruits :

  • Prunus avium (L.) L., le cerisier des oiseaux, ou merisier, à l'origine des variétés de cerises douces. C'est une espèce diploïde (2n=16), croissant à l'état sauvage en Europe (dont la France), dans le Caucase et en Turquie, Iran, Afghanistan. Ses fruits, nettement plus petits que des cerises cultivées, servent à préparer une eau-de-vie connue sous le nom de kirsch dans l'est de la France. On distingue les cerises :
    • à chair ferme : bigarreaux
    • à chair molle : guignes
  • Prunus cerasus L., le griottier est une espèce tétraploïde (2n=32), à l'origine des variétés de cerises acides. Il serait originaire de la région de la mer Caspienne et de l'Asie Mineure et d'Europe. On distingue les cerises :
    • à jus coloré : griottes, morelles (griotte du Nord...)
    • à jus clair : amarelles (cerise de Montmorency...)

De nombreuses variétés ont été développées à partir de ces deux espèces et sont cultivées pour leurs fruits. Une troisième classe de cerisiers cultivés est issue d'un hybride :

  • Prunus xgondouinii, le cerisier intermédiaire, issu de P. avium et P. cerasus a donné des variétés à fruits. Elles sont cultivées mais à moins grande échelle que leurs parents[8]. Cette espèce a reçu divers noms comme Prunus acida Dum, Cerasus regalis, P. avium ssp. regalis mais le nom le plus utilisé est Prunus × gondouinii Rehd. C'est une espèce allotétraploïde (AAAF) qui a donné de nombreux cultivars (Cerise Impératrice Eugénie, Gros guin noir de Gironde, Maynard) divisés en fonction du fruit :
    • à jus coloré : cerises anglaises (duke cherries)
    • à jus clair : cerises royales

En Chine, le Prunus pseudocerasus, (yingtao 樱桃) le cerisier chinois, est cultivé pour ses fruits dans l'est et le nord de la Chine, depuis des siècles. Il donne des cerises acidulées. L’Amérique du Nord a donné le cerisier de Virginie (Prunus virginiana) qui est largement utilisé comme porte-greffe. Il existe de par le monde d'autres espèces donnant des fruits comestibles qui sont consommés localement.

Variétés cultivées pour leurs fruits

Variétés de Prunus avium

La plupart des cultivars sont auto-incompatibles et réclament une pollinisation croisée pour être productifs.

  • Bigarreaux : gros fruits à la chair ferme, sucrés
    • Burlat
    • Cœur de pigeon ou gros Cœurlet
    • Esperen
    • Summit
    • Napoléon (variété à chair blanche)
    • Rainier (variété à chair blanche)
    • Van
    • Stark Hardy Giant
    • Reverchon
    • Hedelfingen
  • Guigniers : chair tendre, légèrement acidulée
    • Guigne de mai ou précoce de la Marche
    • Noire à gros fruits
    • Noire de Montreux
    • Précoce de Rivers
    • Rouge des Vosges

Variétés de Prunus cerasus

Ce sont des arbres plus petits que les variétés de P. avium, donnant des fruits rouges brillants. Ils sont en général auto-compatibles et s'hybrident entre eux.

  • fruits à jus clair
  • fruits acides, à jus coloré
    • Griotte de Champagne
    • Griotte du Nord

Culture des cerisiers à fruits

La culture des cerisiers est très étroitement liée au terroir (sol, climat) et au type de porte-greffe utilisé[9].

  • semis de merisier et de cerisier Sainte Lucie pour obtenir des porte-greffes.
  • greffage (de préférence en fente vers la mi-septembre). Les porte-greffes utilisés sont le merisier sauvage pour les variétés à grande végétation, guignes et bigarreaux, et le Cerisier de Sainte Lucie pour les griottes et les cerises.
  • formes : plein vent ou palmettes à la diable.
  • taille : pas ou peu, suffisamment pour éliminer le bois mort. Lorsqu'on doit absolument tailler (pour l'émondage des merisiers de forêt par exemple), il est conseillé de le faire en plein mois d'août, période où il y a une descente de sève. Même si on est amené à couper d'assez grosses branches, l'expérience prouve que la cicatrisation se fait mieux en été bien qu'il puisse sembler aberrant de couper des branches pleines de feuilles.

Il faut généralement compter quarante-cinq jours entre la floraison et la maturation des fruits.

Autres modes de consommation

Les feuilles et les fleurs de cerisiers sont parfois consommées dans des préparations et infusions, notamment au Japon.

Cerisiers ornementaux

 src=
Cerisiers en floraison à Paris
 src=
Cerisiers en fleurs à Yoshinoyama, au Japon.

Au Japon, le cerisier est surtout planté pour ses qualités ornementales. Son nom est sakura (ou zakura), et sa floraison est guettée dans de nombreuses régions. Les cerisiers du docteur Nagai Takashi sont célèbres à Nagasaki.

Les cerisiers ornementaux sont aussi cultivés ailleurs dans le monde comme plantation d'alignement le long des rues ou dans les jardins et les parcs.

La ville de Washington organise tous les ans au West Potomac Park le National Cherry Blossom Festival pour commémorer les cerisiers, principalement Yoshino, offerts par la ville de Tokyo en 1912.

Cerisiers à fleurs

 src=
Prunus serrulata à Ponta Grossa, sud du Brésil

Arbrisseaux décoratifs

Culture des cerisiers ornementaux

Cette section est vide, insuffisamment détaillée ou incomplète. Votre aide est la bienvenue ! Comment faire ?

Ennemis des cerisiers

Maladies

Maladie Symptômes Origine Traitement Pseudomonas syringae Noircissement (moisissure), craquellement de l'écorce, puis dépérissement de l'arbre.
HorseChesnustPseudomonas1.jpg - début de la maladie.
HorseChesnustPseudomonas.jpg - arbres morts. Attaque de bactérie sur arbre déjà fragile. Peu. Gommose
Gommose
Écoulement anormal de gomme (sève) entraînant quelques éclatements d'écorce. Attaque d'une plaie par un champignon. Traitement préventif par désinfection et protection des plaies. Sinon : traitements incertains. Voir Gommose. Moniliose (Monilia laxa) MonilioseMonilioseLes fruits brunissent, puis pourrissent sur l'arbre. De petites taches blanches signalent le champignon. Attaque d'un champignon sur les fruits (uniquement) pulvérisation d'eau de chaux ou de bouillie bordelaise Anthracnose Dessèchement des feuilles. Tavelure Tavelure Feuilles avec taches brunes,
Tavelure Pareil pour les fruits Attaque d'un champignon sur les feuilles et fruits Pulvérisation de bouillie bordelaise. Pourridié Dépérissement de l'arbre et chute des feuilles,
des champignons comestibles au pied de l'arbre en automne. Attaque de champignon sur les racines, destruction des racines. [?] Cloque du pêcher Cloque du pêcher Gonflement des feuilles, qui se cloquent, s'enroulent, deviennent cassantes et de couleur jaunâtre à rose-rouge, puis se dessèchent et tombent. Attaque d'un champignon demeurant sur l'écorce, s'attaque aux feuilles. Pulvérisation de bouillie bordelaise en début et fin d'hiver. Coryneum
(Criblure des feuilles)
Coryneum = points rouges-violacé.
Petites pointes rouges-violacées, puis trous (maladie criblée). Dessèchement des branches, roussissement du feuillage, apparition de pustules noires, puis écoulement de résine, ensuite les rameaux et branches meurent. Pulvérisation de bouillie bordelaise en début et fin d'hiver.
Résistances naturelles

Le cerisier ne craint pas l'oïdium.

Ravageurs

Notes et références

  1. (en) Référence GRIN : genre Cerasus (+liste d'espèces contenant des synonymes)
  2. Attention aux appellations et traductions fantaisistes circulant sur l'Internet
  3. a b c d e f g h i j k l m n o p et q cerisier sur tela Botanica
  4. a et b Prunus serotina, document pdf de 07/11/2010. Tela Botanica, Base de Données Nomenclaturale de la Flore de France par Benoît Bock, BDNFF v4.02.
  5. a b c d e f et g Nom vernaculaire français d'après Dictionary of Common (Vernacular) Names sur Nomen.at
  6. a b c d e et f Meyer C., ed. sc., 2009, Dictionnaire des Sciences Animales. consulter en ligne. Montpellier, France, Cirad.
  7. Bruno Boulet-Gercourt, Le merisier, Institut pour le développement forestier, 1997
  8. M Tavaud, A Zanetto, JL David, F Laigret and E Dirlewanger, « Genetic relationships between diploid and allotetraploid cherry species (Prunus avium, Prunus », Heredity, vol. 93,‎ 2004, p. 631-638
  9. Infos Cerise. (Mai 98)
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia FR
ID
71fc649ca75d895a6329d13700c029dc
Cerisier: Brief Summary ( French )
provided by wikipedia FR
Page d'aide sur l'homonymie Pour les articles homonymes, voir Cerisier (homonymie). Le terme cerisier est un nom vernaculaire générique qui désigne en français plusieurs espèces d'arbres du genre Prunus de la famille des Rosaceae. Ce sont soit des arbres fruitiers donnant des cerises, soit des arbres ornementaux originaires d'Asie Orientale (Chine, Japon) plantés uniquement pour leurs fleurs et dont les fruits sont insignifiants.

Dans la taxonomie botanique, ils font partie d'un taxon assez vaste, rassemblant dans le sous-genre Cerasus,

les cerisiers vrais (section Cerasus, ou Eucerasus) : 39 espèces comme Prunus avium (le merisier) ou Prunus cerasus (le griottier), P. serrulata cerisier du Japon les lauriers-cerises (section Laurocerasus) : 29 espèces comme Prunus padus cerisier à grappes, P. serotina le cerisier tardif

Les cerisiers à fruits sont cultivés depuis la plus haute Antiquité, en Europe (en Grèce, Empire romain) et en Asie Mineure (Anatolie, Caucase) et un peu en Chine (pour Prunus pseudocerasus).

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia FR
ID
dd3d7f775171b249b29c30f84420f6f1
Wiśnia ( Polish )
provided by wikipedia POL
 src= Ten artykuł dotyczy rośliny. Zobacz też: Wiśnia (ujednoznacznienie).
 src=
Kwiaty wiśni pospolitej
 src=
Owoce wiśni pospolitej
Informacje w projektach siostrzanych Wikiquote-logo.svg Cytaty w Wikicytatach WiktionaryPl nodesc.svg Definicje słownikowe w Wikisłowniku

Wiśnia (Cerasus Mill.) – rodzaj roślin należący do rodziny różowatych (Rosaceae). Występuje w około 60 gatunkach w strefie umiarkowanej półkuli północnej, głównie we wschodniej Azji. W Polsce w stanie naturalnym występują tylko dwa gatunki wiśni: wiśnia karłowata, rosnąca na wyżynach południowych, prawnie chroniona, oraz wiśnia ptasia, zwana trześnią.

Morfologia

Pokrój
Drzewa lub krzewy.
Liście
Jajowate lub eliptyczne.
Kwiaty
Promieniste, 5-krotne, białe lub różowe w baldaszkach lub baldachogronach.
Owoce
Kuliste pestkowce zawierające kulistą pestkę i soczysty miąższ.

Systematyka

Uwagi taksonomiczne

Według nowszych ujęć taksonomicznych jest to synonim rodzaju Prunus L. Sp. Pl. 473. 1753[2].

Pozycja w systemie Reveala (1993-1999)

Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa różowe (Rosidae Takht.), nadrząd Rosanae Takht., rząd różowce (Rosales Perleb), podrząd Rosineae Erchb., rodzina różowate (Rosaceae Juss.), plemię Ceraseae Rchb., rodzaj wiśnia (Cerasus Mill.)[3]. Systematyka tego taksonu według CrescentBloom jest jednak niekonsekwentna, w innym bowiem miejscu zaliczony on został do gatunku Prunus cerasus w obrębie rodzaju Prunus[3].

Gatunki flory Polski[4]
  • wiśnia ptasia (wiśnia dzika, trześnia, czereśnia) Cerasus avium (L.) Moench
  • wiśnia karłowata (wisienka stepowa) Cerasus fruticosa Pall.
  • wiśnia osobliwaCerasus ×intermedia Host – gatunek uprawiany
  • wiśnia piłkowana (w. japońska) Cerasus serrulata G. Don., syn. Prunus serrulata Lindl. – gatunek uprawiany
  • wiśnia pospolita (w. zwyczajna) (Cerasus vulgaris Mill. , syn. C. austera (L.)Borkh., syn.Prunus cerasus L. ) – gatunek uprawiany
  • wiśnia wonna (w. antypka, antypka) Cerasus mahaleb (L.) Mill., syn. Prunus mahaleb L.
 src= Zobacz też: Śliwa.

Zastosowanie

Przypisy

  1. P.F. Stevens: Angiosperm Phylogeny Website (ang.). 2001–. [dostęp 2010-01-23].
  2. Germplasm Resources Information Network (GRIN). [dostęp 2010-02-05].
  3. a b Crescent Bloom: Systematyka rodzaju Cerasus (ang.). The Compleat Botanica. [dostęp 2009-01-23].
  4. Zbigniew Mirek, Halina Piękoś-Mirkowa, Adam Zając, Maria Zając: Flowering plants and pteridophytes of Poland. A checklist. Krytyczna lista roślin naczyniowych Polski. Instytut Botaniki PAN im. Władysława Szafera w Krakowie, 2002. ISBN 83-85444-83-1.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visit source
partner site
wikipedia POL
ID
71fc649ca75d895a6329d13700c029dc
Wiśnia: Brief Summary ( Polish )
provided by wikipedia POL

Wiśnia (Cerasus Mill.) – rodzaj roślin należący do rodziny różowatych (Rosaceae). Występuje w około 60 gatunkach w strefie umiarkowanej półkuli północnej, głównie we wschodniej Azji. W Polsce w stanie naturalnym występują tylko dwa gatunki wiśni: wiśnia karłowata, rosnąca na wyżynach południowych, prawnie chroniona, oraz wiśnia ptasia, zwana trześnią.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
original
visit source
partner site
wikipedia POL
ID
dd3d7f775171b249b29c30f84420f6f1
Cerejeira ( Portuguese )
provided by wikipedia PT
Disambig grey.svg Nota: "Cereja e Cerasus" redireciona para este artigo. Para o cardeal português, veja Manuel Gonçalves Cerejeira. Para cidade da Antiguidade, veja Giresun. Para outros significados, veja Cereja (desambiguação).
Espécies Ver texto

Cerejeira é o nome dado a várias espécies de árvores frutíferas de clima temperado cuja maioria são originárias da Ásia, algumas frutíferas, outras produtoras de madeira nobre. Estas árvores classificam-se no subgênero Cerasus incluído no gênero Prunus (Rosaceae). Os frutos da cerejeira são conhecidos como cerejas, algumas delas comestíveis. Três espécies são originárias da Europa e duas da América.[1]

O cultivo da cerejeira é realizado em regiões frias.[vago] Necessitam de 800 a 1000 horas de frio para que possam produzir satisfatoriamente em áreas com Invernos frios e chuvas.[vago]

Entre as espécies deste gênero estão:

Outras cerejeiras

A amburana é uma árvore brasileira da família Fabaceae, produtora de madeira nobre.

O Jatobazeiro Jatobá é uma árvore da família Fabaceae, produtora de madeira nobre.

A cereja-do-rio-grande é uma árvore frutífera brasileira, da família Myrtaceae.

O pêssego-do-mato é outra árvore frutífera brasileira da família Myrtaceae.

Simbologia

Originária da Ásia, na cultura japonesa (chamada de sakura [], identificando tanto a cerejeira quanto a flor de cerejeira), a cerejeira era associada ao samurai cuja vida era tão efémera quanto a da flor que se desprendia da árvore. Já o fruto tem o significado de sensualidade. Por seu vermelho intenso e maduro, a cereja suculenta é talvez o exemplo mais proeminente. O suco de cereja madura é de tão intenso sabor e cor que tem sido freqüentemente comparado ao primeiro gosto do amor. Na aparência, das cerejas têm sido dito que lembram os lábios de uma amante, e quando mordê-lo em uma cereja, o fruto dá a aparência de sangrar. Há muito tempo existe uma ligação erótica para o fruto da árvore de cereja. Há um costume japonês, chamado hanami (literalmente: ver as flores) de ir aos parque contemplar as flores, especialmente a flor de cerejeira, na época de florescimento.

A flor da cerejeira já foi considerada uma das flores mais belas, tanto pelo seu formato como pela delicadeza e espessura das suas pétalas. Na Índia essa flor é considerada sagrada, e nas casas que tem essa flor nunca falta nada, diz a lenda da flor de cerejeira da Índia.

Produção

Portugal

A produção de cerejas em Portugal alcançou, em 2015, as 17,7 mil toneladas, muito acima da média dos últimos anos, apresentando os frutos boa qualidade.[2]

Referências

  1. Goncalves, Berta; Carlos M. Correia; Ana Paula Silva; Eunice A. Bacelar; Alberto Santos; José M. Moutinho-Pereira (20 de maio de 2008). «Leaf structure and function of sweet cherry tree (Prunus avium L.) cultivars with open and dense canopies». Scientia Horticulturae. Scientia Horticulturae. 116 (4): 381–387. doi:10.1016/j.scienta.2008.02.013 |acessodata= requer |url= (ajuda)
  2. INE, Estatísticas Agrícolas - 2015, pág. 21.

Bibliografia

  • Harri Lorenzi, Árvores Brasileiras, vol. 1, Instituto Plantarum.
Ícone de esboço Este artigo sobre a ordem Rosales, integrado no Projeto Plantas é um esboço. Você pode ajudar a Wikipédia expandindo-o.
 title=
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores e editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia PT
ID
71fc649ca75d895a6329d13700c029dc
Cerejeira: Brief Summary ( Portuguese )
provided by wikipedia PT

Cerejeira é o nome dado a várias espécies de árvores frutíferas de clima temperado cuja maioria são originárias da Ásia, algumas frutíferas, outras produtoras de madeira nobre. Estas árvores classificam-se no subgênero Cerasus incluído no gênero Prunus (Rosaceae). Os frutos da cerejeira são conhecidos como cerejas, algumas delas comestíveis. Três espécies são originárias da Europa e duas da América.

O cultivo da cerejeira é realizado em regiões frias.[vago] Necessitam de 800 a 1000 horas de frio para que possam produzir satisfatoriamente em áreas com Invernos frios e chuvas.[vago]

Entre as espécies deste gênero estão:

Prunus apetala Prunus avium' - cereja-doce Prunus campanulata Prunus canescens Prunus cerasus' - cereja-ácida ou ginja (A famosa ginjinha portuguesa é feita a partir desta espécie). Prunus concinna Prunus conradinae Prunus dielsiana Prunus emarginata Prunus fruticosa Prunus incisa Prunus litigiosa Prunus lusitanica' - Azereiro Prunus mahaleb Prunus maximowiczii Prunus nipponica Prunus pensylvanica Prunus pilosiuscula Prunus rufa Prunus sargentii Prunus serotina Prunus serrula Prunus serrulata' - (cerejeira-do-japão) Prunus speciosa Prunus subhirtella Prunus tomentosa Prunus yedoensis  src=

Prunus tomentosa

 src=

Prunus campanulata, ou cerejeira de Taiwan, recebe visita de abelha colhendo néctar em São Paulo

 src=

Flores de cerejeira

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Autores e editores de Wikipedia
original
visit source
partner site
wikipedia PT
ID
dd3d7f775171b249b29c30f84420f6f1
Вишня ( Ukrainian )
provided by wikipedia UK

Етимологія

Українське «вишня» є похідним від праслов'янського *višьnja, з якого також походять дав.-рус. вишьня, біл. та рос. вишня, пол. wiśnia, чеськ. višně (плід) та višeň («вишневе дерево»), словац. višňa, в.-луж. wišeń, н.-луж. wišńa, серб. ви̏шња/višnja, хорв. višnja, словен. vîšnja. Праслов'янське *višьnja вважають спорідненим з дав.-верх.-нім. wihsila, середньоверхньонімецьким wihsel, середньонижньонімецьким wissel («черешня»), нім. Weichsel («вишня звичайна», «антипка»), лат. viscum («пташиний клей», пор. «віскоза»), грец. ιξός («пташиний клей», «омела»)[1][2]. Всі ці слова виводять з праіндоєвропейського *uiksinja, утвореного з *uiks («омела або інша рослина, що виділяє клей»)[1] та пов'язують з тим, що смола вишні віддавна слугувала для приготування клею. Інші версії порівнюють праслов'янське *višьnja з грец. βύσσινος («темно-червоний»)[1], або з лит. vìnkšna («в'яз»)[2].

У турецькій мові є схоже слово — «vişne», проте, його пояснюють запозиченням з новогрецької мови, у якій слова βισινιά («вишневе дерево»), βίσινο («плід»), βύσσινον («черешня») вважають слов'янізмами[1], як і латиське vìksna та прус. wisnaytos[2].

Промислове значення

Вишня є одним із найпоширеніших плодів, які використовують при приготуванні окремих солодощів. Сушені вишні часто використовуються при приготуванні цукерок з алкогольними напоями всередині.

У періоди кінця травня та майже всього червня, можливо ще частини липня, у Європі вишня — ягідний продукт, що вживають сирим. Черешня — один із видів з підроду вишні — вважається одним із найсмачніших видів.

Ядра кісточок вишень містять 36% олії[3]

 src=
Квіти вишні
 src=
Стиглі вишні

Медонос

Як культурні дерева вишні, так і дикорослі є гарними весняними медоносами. Зацвітає в кінці квітня - на початку травня, цвіте 6-8 днів. Бджоли збирають як нектар, так і пилок, який дуже необхідний для весняного нарощування бджолиного розплоду. Медопродуктивність вишні до 35 кг на 1 га насаджень. У місцях промислового вирощування ягід можна одержувати і товарний мед.[4]

Види

Сорти

Сорти вишні розрізняються за силою росту рослин (кущоподібні і деревовидні форми), типу плодоношення (перші плодоносить на букетних гілочках, другі — змішаних і плодових), строками дозрівання плодів (червень — серпень), забарвленням плодів (аморелі світлозабарвлені, морелі (гріоти) — темнозабарвлені плоди), частина сортів самоплідні, інші вимагають перехресного запилення. Найпоширеніші в Україні наступні сорти:

Підбельська. Районована на всій території України, за винятком Чернігівської, Сумської, Житомирської областей. Один з найкращих сортів. Плоди великі, темно-червоні, смачні, з приємним поєднанням органічних кислот і цукру, дозрівають протягом липня і довго тримаються на дереві, кісточка середнього розміру, легко відділяється від м'якоті. Дерева середньорослі, високоврожайні, зимостійкі. У районі Києва в суворі зими підмерзають плодові бруньки. Сорт середньостійкий до моніліозу і коккомікозу, частково самоплідний. Для кращого запилення квіток поруч повинні бути дерева інших сортів вишні чи черешні з одночасним цвітінням.[5]

Шпанка рання. Місцевий сорт, районований в багатьох обпастях України. Плоди великі, рожеві, соковиті, приємного кислосолодкого смаку, дозрівають в кінці червня — початку липня. Дерева великі, з негустою кроною, зимостійкі, відносно стійкі до грибних захворювань. Сорт самобезплідний.[5]

Гріот остгеймський. Сорт іспанського походження, районований в багатьох областях України. Дерева невеликих розмірів, зимостійкі, скороплідні, щорічно рясно плодоносять, але сильно загущуються тонкими, пониклими гілками. Плоди середніх розмірів, Темні, соковиті, приємні на смак, дозрівають у перших двох декадах липня. Сорт вимагає перехресного запилення.[5]

Гріот український. Місцевий сорт, особливо поширений у лісостеповій і поліській зонах України. Крім щеплень, легко розмножується порослю і насінням. Тому існує багато клонів, різних за цінністю. Необхідно розмножувати тільки високоврожайні, зимостійкі клони. Плоди середніх розмірів, темні, кисло-солодкі, дозрівають у другій половині липня. Гілки на деревах тонкі, після плодоношення оголюються і звисають. Сорт частково самоплідний, добре запилюється Шпанкою ранньою і Гріотом остгеймським.[5]

Заслуговують уваги і розповсюдження сорту вишні Мелітопольська десертна, Чернокірка, Любська, Самсонівка, Лотівка та ін.[5]

Культурне значення

 src=
Плід вишні

Вишня – символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини нареченої[6]. За віруваннями українців, дерево взаємної любові, весни, краси, мужності. В українському фольклорі вишня символізує красу убогої дівчини, її молодість. З вишневих гілок українські предки варили ритуальний напій, який неодмінно вживали на Новий рік, Зелені Свята, Купала тощо. В українському народі складено багато фольклорних та авторських пісень, в яких оспівуються вишні, вишневі садки.

Шкідники

Шкідниками вишні є вишнева муха та вишнева попелиця які можуть завдавати значної шкоди пагону та плодам; довгоносик-трубковерт вишневий, листокрутка вишнева.

Комерційне виробництво

 src=
Вихід світової вишні

Щорічне світове виробництво (станом на 2007) культурних вишневих плодів сягає близько двох мільйонів тонн. Близько 40% світового виробництва відбувається в Європі і близько 13% в Сполучених Штатах.

Топ країн-виробників вишні — 2007
(в тис. тонн) Туреччина Туреччина 398.1 Flag of the United States.svg США 260.7 Іран Іран 225.0 Італія Італія 145.1 Росія Росія 100.0 Сирія Сирія 75.0 Іспанія Іспанія 72.6 Україна Україна 68.2 Румунія Румунія 65.2 Греція Греція 62.8 Всього у світі 2,033.1 Джерело: Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй[7]

Українські звичаї

На день святої Варвари (17 грудня) дівчата заготовляли гілочки з вишень і ставили у воду. Якщо вони розквітали на Різдво, то це віщувало швидкий шлюб.

Посилання

Примітки

  1. а б в г Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.
  2. а б в Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.
  3. (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  4. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 83.
  5. а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985. — с.664, ил.
  6. В. П. Коцура (ред.) та інш. Енциклопедичний словник символів культури України. — 5-е вид. – Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. — С. 117. ISBN 978-966-2464-48-1
  7. Faostat. Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй
 src= Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Cerasus
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK
ID
71fc649ca75d895a6329d13700c029dc
Вишня: Brief Summary ( Ukrainian )
provided by wikipedia UK
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вишня (значення).
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Автори та редактори Вікіпедії
original
visit source
partner site
wikipedia UK
ID
dd3d7f775171b249b29c30f84420f6f1
Вишня ( Russian )
provided by wikipedia русскую Википедию

История названия

Русское слово «вишня» считается общеславянским производным от той же основы, что и нем. Weichsel «вишня», лат. viscum «птичий клей» и т. д. В таком случае первоначальное значение слова — «дерево с клейким соком»[2].

Небольшой город Керасунда (греч. Κερασουντα)[3], находившийся между Фарнакией и Трапезундом, прославился вишнями. Именно там их впервые встретили римляне, дав название «керасунтских плодов», лат. cerasi. Отсюда итал. ciliegia, фр. cerise, исп. cereza, порт. cereja, нем. Kirsche, англ. cherry, рус. черешня[4].

Ботаническое описание

 src=
Соцветия-кисти черёмух

Подрод Cerasus отличается от других подродов рода Prunus (Armeniacaабрикос, Prunusслива и Emplectocladus) следующими признаками: плод (костянка) гладкий, без налёта; листья в почкосложении вдоль сложенные; цветки расположены зонтиками, заключающими иногда по два цветка; развиваются одновременно с листьями или ранее их.

Систематика

Подрод делят на две секции — Cerasus и Laurocerasus, которые включают более 60 видов[5].

Некоторые виды

sect. Cerasus[6]

sect. Laurocerasus[7]

Значение и использование

Из известных в мире 150 видов в создании современных сортов и подвоев вишни приняли участие пять видов: вишня обыкновенная, степная, войлочная, магалебская и черешня[8].

Медоносные пчёлы берут с цветков разных видов вишни обильный (особенно в утренние часы) нектарный и пыльцевой взяток. Во время цветения вишни можно наблюдать примерно равное число пчёл, собирающих как нектар, так и пыльцу[9].

Производство

Производство вишни (тыс. тонн) Страна 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009 Турция src= Турция 47 59 73 96 130 143 186 230 280 310 398 338 418 США src= США 79 111 141 156 120 142 150 185 227 266 282 225 390 Иран src= Иран 34 39 45 53 65 85 157 216 225 225 200 199 225 Италия src= Италия 196 210 190 119 157 100 120 146 101 111 106 134 116 Испания src= Испания 50 53 66 80 79 55 55 113 96 92 76 72 96 Сирия src= Сирия 1 2 5 10 22 19 41 56 53 63 75 48 78 Россия src= Россия н/д н/д н/д н/д н/д н/д 62 85 93 50 100 63 69 Румыния src= Румыния 36 61 59 67 88 68 60 74 118 105 65 68 68 Узбекистан src= Узбекистан н/д н/д н/д н/д н/д н/д 18 20 22 54 55 61 67 Чили src= Чили 3 3 5 5 9 14 20 31 32 41 45 46 56 Франция src= Франция 118 121 89 113 101 82 63 66 69 68 47 40 53 Украина src= Украина н/д н/д н/д н/д н/д н/д 47 76 100 49 68 75 53 Польша src= Польша 26 29 22 25 31 9 36 38 37 38 20 41 50 Греция src= Греция 19 25 25 18 28 47 50 57 44 44 52 42 48 Германия src= Германия 140 255 169 142 194 141 142 170 28 32 34 25 39 Ливан src= Ливан 7 12 14 19 28 42 78 45 29 23 30 31 35 Австрия src= Австрия 20 25 23 23 23 20 29 30 26 27 34 27 30 Сербия src= Сербия н/д н/д н/д н/д н/д н/д 25 23 21 23 28 29 29 Болгария src= Болгария 36 55 52 55 75 71 75 28 18 20 18 16 17 Португалия src= Португалия 38 21 15 11 13 11 8 8 16 15 9 10 11 Швейцария src= Швейцария 46 47 49 39 37 24 24 19 10 8 10 6 10 Весь мир 1113 1460 1360 1279 1530 1397 1629 1901 1863 1870 1956 1801 2196

Происхождение и история культивирования

Необработанные плоды вишни
Пищевая ценность на 100 г продукта
Энергетическая ценность 52 ккал 217 кДж Вода84,4 гБелки0,8 гЖиры0,2 гУглеводы10,6 г
Ретинол (вит. A)17 мкг Тиамин (B1)0,03 мг Пантотеновая кислота (B5)0,08 мг Фолацин (B9)6 мкг Аскорбиновая кислота (вит. С)15 мг Токоферол (вит. E)0,3 мг
Кальций37 мг Железо0,5 мг Магний26 мг Фосфор30 мг Калий256 мг Натрий20 мг
Медь100 мкг

Самый известный с давних пор вид вишни — черешня, или вишня птичья. Как полагают, черешня была известна уже за 8000 лет до н. э. в Анатолии и в Европе — на территории современных Дании и Швейцарии (жителям свайных построек)[10].

Утверждают, будто ассирийский царь Саргон II (722—705 гг. до н. э.) любил сладкий аромат цветущей вишни. По свидетельству Геродота, жившего в V веке до н. э., вишнёвые деревья на зиму укутывали толстым войлоком. Из их плодов готовили густой сироп, который пили, разбавляя водой, или употребляли для улучшения вкуса печений[10].

Есть основания думать, что первые вишни из Малой Азии привёз в Рим после похода против Митридата (74 г. до н. э.) полководец и рабовладелец Лукулл[10].

Плоды вишни

Основная статья: Вишня (плод)

Плоды вишни имеют кисло-сладкий вкус. В плодах вишни содержатся органические кислоты (лимонная кислота, яблочная кислота, янтарная кислота, салициловая кислота), микроэлементы (медь, железо, цинк, йод, марганец, хром, фтор, молибден, бор, ванадий, кобальт, никель, рубидий), макроэлементы (калий, кальций, фосфор, магний), а также пектиновые вещества, сахара, витамины А, С, Е, В1, В2, РР, фолиевая кислота.

Вишня в культуре

  • С 2013 года в июле в городе Глубокое (Беларусь, Витебская обл.) проводится «Вишневый фестиваль[11]». 21 июля 2013 года был установлен памятник вишне. Автор композиции — скульптор из Витебска Иван Казак. С памятником уже связано много народных примет, в основном все они связаны с личной жизнью. В апреле 2013 года был заложен вишневый сад из 1414 вишен (год основания города). Рядом с садом появилась новая улица Вишневая[12].
 src=
Памятник вишне во Владимире

Интересные факты

  • Пока лист с вишен не опал, сколько бы снегу ни выпало, оттепель его сгонит. Народная примета[15].
  • Барбадосская вишня в таксономическом отношении довольно далека от обычной вишни: это растение относится не только к другому семейству, но даже к другому порядку.

Примечания

  1. Об условности указания класса двудольных в качестве вышестоящего таксона для описываемой в данной статье группы растений см. раздел «Системы APG» статьи «Двудольные».
  2. http://slovari.yandex.ru/~книги/Этимологический%20словарь/Вишня/ Архивная копия от 1 октября 2015 на Wayback Machine.
  3. В настоящее время город называется Гиресун (тур. Giresun)
  4. Талах, В. Рождённый под знаком кометы: Митридат Эвпатор Дионис. — Одесса, 2006.
  5. Вишня (англ.): информация на сайте GRIN.
  6. Species Records of Prunus sect. Cerasus (неопр.) (недоступная ссылка). GRIN. Проверено 20 августа 2014. Архивировано 24 сентября 2015 года.
  7. Species Records of Prunus sect. Laurocerasus (неопр.) (недоступная ссылка). GRIN. Проверено 20 августа 2014. Архивировано 24 сентября 2015 года.
  8. Ноздрачёва Р. Г. Вишня. Морфология, биология, сорта, размножение, закладка сада, технология возделывания. — Издательский дом "Социум", 2011.
  9. Абрикосов Х. Н. и др. Вишня // Словарь-справочник пчеловода / Сост. Федосов Н. Ф. — М.: Сельхозгиз, 1955. — С. 51.
  10. 1 2 3 Плоды земли = Früchte der Erde / Пер. с нем. и предисл. А. Н. Сладкова. — М.: Мир. — 270 с.
  11. Вишнёвый фестиваль (неопр.). sites.google.com. Проверено 14 декабря 2016.
  12. Памятник вишне в Глубоком, Описание - Holiday.by. Проверено 15 декабря 2016.
  13. Марков Г. Символика пьесы А. П. Чехова «Вишневый сад».
  14. Берковский Н. Я. Творчество А. П. Чехова в панораме мнений Архивная копия от 6 февраля 2016 на Wayback Machine. / Вишнёвый сад. Чехов: от рассказов и повестей к драматургии.
  15. Стрижёв А. В. Календарь русской природы. — 3-е изд., перераб. — М.: Моск. рабочий, 1981. — С. 211.
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Авторы и редакторы Википедии
original
visit source
partner site
wikipedia русскую Википедию
ID
71fc649ca75d895a6329d13700c029dc
Вишня: Brief Summary ( Russian )
provided by wikipedia русскую Википедию
license
cc-by-sa-3.0
copyright
Авторы и редакторы Википедии
original
visit source
partner site
wikipedia русскую Википедию
ID
dd3d7f775171b249b29c30f84420f6f1
벚나무아속 ( Korean )
provided by wikipedia 한국어 위키백과
 src= 벚나무는 여기로 연결됩니다. 한 종에 대해서는 벚나무 (종) 문서를 참조하십시오.
학명 Prunus subg. Cerasus
(Mill.) Focke ex Engl. & Prantl

벚나무아속(-亞屬)은 벚나무속아속이다. 벚꽃이며, 열매버찌이다. 북반구에 널리 분포되어 있다. 유럽에서 서시베리아에 걸쳐서 3종, 동아시아에 236종의 벚나무아속 식물이 분포되어 있다고 보고 되고 있다. 관상용으로 재배되는 대부분의 종은 열매가 없다.

하위 분류

귀룽나무절(sect. Laurocerasus)

  • 귀룽나무 P. padus L.
  • 버지니아귀룽나무 P. virginiana L.
    • P. virginiana var. demissa (Nutt.) Torr.
  • 섬개벚나무 P. buergeriana Miq.
  • 세로티나벚나무 P. serotina Ehrh.
    • P. serotina var. alabamensis (C. Mohr) Little
    • P. serotina var. salicifolia (Kunth) Koehne
    • P. serotina var. virens (Wooton & Standl.) McVaugh
  • 월계귀룽나무 P. laurocerasus L.
  • 일본귀룽나무 P. grayana Maxim.
  • 캐롤라이나귀룽나무 P. caroliniana (Mill.) Aiton
  • 포르투갈월계귀룽나무 P. lusitanica L.
  • P. africana (Hook. f.) Kalkman
  • P. brachypoda Batalin
  • P. bracteopadus Koehne
  • P. ceylanica (Wight) Miq.
  • P. cornuta (Wall. ex Royle) Steud.
  • P. grisea (Blume ex Müll. Berol.) Kalkman
  • P. guanaiensis Rusby
  • P. ilicifolia (Nutt. ex Hook. & Arn.) D. Dietr.
    • P. ilicifolia var. occidentalis Brandegee
  • P. incana (Pall.) Batsch
  • P. jenkinsii Hook. f. & Thomson
  • P. myrtifolia (L.) Urb.
  • P. napaulensis (Ser.) Steud.
  • P. obtusata Koehne
  • P. phaeosticta (Hance) Maxim.
  • P. pygeoides Koehne
  • P. spinulosa Siebold & Zucc.
  • P. ssiori F. Schmidt
  • P. turneriana (F. M. Bailey) Kalkman
  • P. undulata Buch.-Ham. ex D. Don
  • P. wilsonii (Diels ex C. K. Schneid.) Koehne
  • P. zippeliana Miq.

벚나무절(sect. Cerasus)

  • 개벚나무 P. leveilleana Koehne
  • 개벚지나무 P. maackii Rupr.
  • 대만벚나무 P. campanulata Maxim.
  • 벚나무 P. jamasakura Siebold ex Koidz.
  • 북개벚지나무 P. meyeri Rehder
  • 산개벚지나무 P. maximowiczii Rupr.
  • 산벚나무 P. sargentii Rehder
  • 석도벚나무 P. koraiensis Nakai ex T. Kawamoto
  • 섬벚나무 P. takesimensis Nakai
  • 슈미트벚나무 P. × schmittii Rehder
  • 신양벚나무 P. cerasus L.
    • P. cerasus var. marasca (Host) Vis.
    • P. cerasus var. semperflorens (Ehrh.) W. D. J. Koch
  • 야산벚나무 P. serrulata Lindl.
    • 사옥 P. serrulata var. quelpaertensis Uyeki
  • 양벚나무 P. avium (L.) L.
  • 오시마벚나무 P. lannesiana (Carrière) E. H. Wilson
  • 올벚나무 Prunus itosakura Siebold
  • 왕벚나무 P. × yedoensis Matsum.
  • 제주벚나무 P. × nudiflora (Koehne) Koidz.
  • 춘추벚나무 P. × subhirtella Miq.
    • P. × subhirtella var. koshiensis (Koidz.) Ohwi
  • 티베트벚나무 P. serrula Franch.
  • 후지벚나무 P. incisa Thunb.
    • P. incisa var. bukosanensis (Honda) Hara
    • P. incisa var. kinkiensis (Koidz.) Ohwi
    • P. incisa var. ontakenbia Koidz. & H. Kubota
    • P. incisa var. tomentosa Koidz.
  • 히말라야벚나무 P. rufa Hook. f.
  • P. nipponica Matsum.
  • P. alaica (Pojark.) Gilli
  • P. apetala (Siebold & Zucc.) Franch. & Sav.
    • P. apetala var. pilosa (Koidz.) E. H. Wilson
  • P. canescens Bois
  • P. cerasoides D. Don
  • P. clarofolia C. K. Schneid.
  • P. concinna Koehne
  • P. conradinae Koehne
  • P. cyclamina Koehne
  • P. × dawyckensis Sealy
  • P. dielsiana C. K. Schneid.
    • P. dielsiana var. abbreviata Cardot
  • P. emarginata (Douglas) Eaton
  • P. × eminens Beck
  • P. × fontanesiana (Spach) C. K. Schneid.
  • P. fruticosa Pall.
  • P. × furuseana Ohwi
  • P. glandulifolia Rupr. & Maxim.
  • P. × gondouinii (Poit. & Turpin) Rehder
  • P. himalaica Kitam.
  • P. × incam Ingram ex R. T. Olsen & Whittem.
  • P. itosakura Siebold
  • P. × juddii E. S. Anderson
  • P. mahaleb L.
  • P. pensylvanica L. f.
  • P. pleiocerasus Koehne
  • P. pojarkovii A. E. Murray
  • P. pseudocerasus Lindl.
  • P. setulosa Batalin
  • P. × sieboldii (Carrière) Wittm.
  • P. speciosa (Koidz.) Nakai
  • P. stipulacea Maxim.
  • P. takasagomontana Sasaki
  • P. tatsienensis Batalin
  • P. trichostoma Koehne
  • P. × tschonoskii Koehne
  • P. × yedoensis Matsum.

문화

 src= 벚꽃#문화 문서를 참고하십시오.

한국에는 주로 껍질을 이용해 활을 만들거나 장식용으로 목재등이 만들어졌다.

바로 불타는 벚나무 껍질이었습니다. 버드나무가 그 열기(熱氣)에 부딪혀 죽었다고 합니다. 함흥에서부터 갑산(甲山)의 경계에 이르기까지 산 위의 초목이 다 타 버렸습니다. 사람들이 하늘 불[天火]이라고 하였습니다.”乃火燒樺皮也, 柳樹觸熱死。 自咸興至甲山之境, 山上草木盡燒, 人以爲天火。”

— 조선왕조 실록 세종 40권, 10년(1428 무신 / 명 선덕(善德) 3년) 6월 9일(경인) 1번째기사

“공조에 바치는 반화피(斑樺皮), 사재감(司宰監)에 바치는 건어(乾魚)·건저(乾猪)·건장(乾獐)·녹포(鹿脯), 제용감(濟用監)에 바치는 모피(毛皮), 의영고(義盈庫)에 바치는 개암[榛子]·마른 버섯[乾菌], 도염서(都染署)에 바치는 지초(芷草), 제생원(濟生院)에 바치는 약재(藥材) 등은 없애는 것이 좋겠습니다.” 하니, 그대로 따랐다. (반화피가 벚나무 껍질로 활을 만드는데 사용됨)

— 세종 30권, 7년(1425 을사 / 명 홍희(洪熙) 1년) 10월 9일(갑술) 5번째기사

각주

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia 작가 및 편집자
original
visit source
partner site
wikipedia 한국어 위키백과
ID
71fc649ca75d895a6329d13700c029dc
벚나무아속: Brief Summary ( Korean )
provided by wikipedia 한국어 위키백과

벚나무아속(-亞屬)은 벚나무속아속이다. 벚꽃이며, 열매버찌이다. 북반구에 널리 분포되어 있다. 유럽에서 서시베리아에 걸쳐서 3종, 동아시아에 236종의 벚나무아속 식물이 분포되어 있다고 보고 되고 있다. 관상용으로 재배되는 대부분의 종은 열매가 없다.

license
cc-by-sa-3.0
copyright
Wikipedia 작가 및 편집자
original
visit source
partner site
wikipedia 한국어 위키백과
ID
dd3d7f775171b249b29c30f84420f6f1