dcsimg

Brief Summary

    Gấu túi mũi trần: Brief Summary ( Vietnamese )
    provided by wikipedia VI

    Gấu túi mũi trần (danh pháp khoa học: Vombatidae) là một họ động vật có vú trong bộ Hai răng cửa. Họ này được Burnett miêu tả năm 1829.

    Lasiorhinus krefftii: Brief Summary ( Italian )
    provided by wikipedia Italiano

    Il vombato dal naso peloso settentrionale (Lasiorhinus krefftii Owen, 1873), noto anche come yaminon, è una delle tre specie di vombato. Fino a non più di 100 anni fa era diffuso in Nuovo Galles del Sud, Victoria e Queensland, ma attualmente sopravvive soltanto in una piccolissima area di 3 km² all'interno del Parco Nazionale di Epping Forest (32 km²), nel Queensland.

    Lasiorhinus latifrons: Brief Summary ( Italian )
    provided by wikipedia Italiano

    Il vombato dal naso peloso meridionale (Lasiorhinus latifrons Owen, 1845) è una delle tre specie di vombato. È diffuso in modo discontinuo nelle boscaglie semi-aride e nel mallee della regione che si estende dal Nullarbor Plain orientale fino al confine con il Nuovo Galles del Sud. Con i suoi 775-935 mm di lunghezza e un peso di 20-32 kg, è la più piccola specie di vombato e spesso gli esemplari giovani non riescono a superare la stagione secca.

     src= Lasiorhinus latifrons

    Le autorità locali lo ritengono una specie vulnerabile: una popolazione in piena salute sopravvive ancora, ma sembra stia invecchiando; si sospetta che la scarsità delle piogge degli ultimi anni abbia impedito a questo animale di riprodursi con successo. Il vombato dal naso peloso meridionale necessita infatti di tre buone stagioni consecutive per raggiungere l'età adulta. Gli specialisti in materia di vombati temono che un probabile inaridimento dell'Australia meridionale possa costituire in futuro un serio rischio per la sopravvivenza di questa specie.

    Lasiorhinus: Brief Summary ( Italian )
    provided by wikipedia Italiano

    Lasiorhinus Owen, 1845 è il genere che comprende le due specie di vombati dal naso peloso, entrambe diffuse in Australia. Queste sono:

    Vombato dal naso peloso settentrionale, Lasiorhinus krefftii Vombato dal naso peloso meridionale, Lasiorhinus latifrons Lasiorhinus angustioens †

    Il vombato dal naso peloso meridionale è diffuso in alcune zone semi-aride e aride della regione che va dal Nuovo Galles del Sud sud-occidentale fino al confine tra Australia Meridionale e Australia Occidentale. La IUCN lo classifica come specie a rischio minimo. Dall'altro lato, la specie settentrionale è considerata in pericolo critico e sopravvive solamente in un'area di 3 km² all'interno del Parco Nazionale di Epping Forest, in Queensland, ma in passato viveva anche nel Victoria e nel Nuovo Galles del Sud.

    Vombate: Brief Summary ( Portuguese )
    provided by wikipedia PT

    O wombat (chamado de vombate no Brasil e conhecido por fascólomo em Portugal) é um animal marsupial originário da Austrália. Os fascólomos pertencem à família vombatidae. São quadrúpedes atarracados, com aproximadamente 1 metro de comprimento, com uma cauda curta e grossa. São adaptados em sua tolerância de habitat, são encontrados em áreas florestais, montanhosas e em charnecas do Sul da Austrália, incluindo a Tasmânia, bem como uma faixa isolada de cerca de 300 hectares no National Park epping forest localizado no centro do estado de Queensland.

    Vombater: Brief Summary ( i18n: No )
    provided by wikipedia Norwegian

    Vombater er en familie kortbeinte, muskuløse pungdyr som går på alle fire bein. Ordet vombat kommer fra Dharug, et av språkene til de australske urinnvånerne. Ved første øyekast kan de ligne litt på en liten bjørn eller murmeldyr.

    Vombater: Brief Summary ( Swedish )
    provided by wikipedia SV

    Vombater (Vombatidae) är en familj med pungdjur som förekommer i Australien och som omfattar tre arter som placeras i två släkten. De är björnliknande växtätare som gräver gångar i jorden där de har sina bohålor. Namnet "vombat" är ett lånord från urbefolkningsstammen darugs (aboriginer) språk.

    Vombatidae: Brief Summary ( Italian )
    provided by wikipedia Italiano

    I Vombatidi (Vombatidae Burnett, 1829) sono la famiglia di marsupiali australiani a cui appartengono i vombati, quadrupedi muscolosi dalle zampe corte, lunghi circa 1 m e muniti di una coda molto corta. Abitano nelle foreste, sulle montagne e nelle lande dell'Australia sud-orientale e della Tasmania. Il termine wombat è stato preso in prestito dagli Eora, gli aborigeni che vivevano nell'area di Sydney.

    Vombatidae: Brief Summary ( Spanish; Castilian )
    provided by wikipedia Español

    Los vombátidos (Vombatidae) son una familia de marsupiales diprotodontos, conocidos comúnmente como wombats o uómbats. Se encuentran solo en Australia, incluida Tasmania, y tienen la apariencia de un oso musculado, pequeño y de patas muy cortas. Actualmente existen tres especies de wombats con vida, todas las cuales miden alrededor de un metro y pesan entre 20 y 35 kg. Su color de piel varía del beige al marrón y del negro al gris.

    Vombatide: Brief Summary ( Romanian; Moldavian; Moldovan )
    provided by wikipedia RO

    Vombatidele (Vombatidae sau Phascolomyidae) sunt o familie de mamifere marsupiale terestre, nocturne, greoaie, cu aspectul unor urși de dimensiune mai mică, cu picioare pentadactile scurte și coadă scurtă. Au un marsupiu care se deschide înainte. Formula lor dentară este 1•0•1•4/1•0•1•4 = 24, nu au canini, iar regimul alimentar erbivor. Sunt răspândite în regiunile muntoase din Australia și insulele de la sudul său, unde își sapă vizuini în pământ. Cea mai bine cunoscută specie este Vombatus ursinus, vombatul (wombatul) comun.

    Vombatovití: Brief Summary ( Czech )
    provided by wikipedia CZ

    Vombatovití (Vombatidae) je čeleď zahrnující mohutné vačnatce se zavalitým tělem, kteří si hloubí pod povrchem rozsáhlé komplexy prostorných chodeb a doupat. Patří do příbuzenstva koaly. Vymřelý předek vombatů, Phascolonus gigas, dorůstal hmotnosti kolem 100 kg. Dnes žijící druhy vombatů mívají nejvýše 40 kg, ale i tak jsou po klokanech největšími vačnatci. Stavbou chrupu i způsobem života se podobají hlodavcům. Jejich 24 zubů nemá kořeny. Stejně jako u hlodavců jim zuby stále dorůstají a musejí být obrušovány. Nohy jsou statné a krátké, opatřené silnými drápy, nápadná je mohutná hlava a krátký ocas. V končetinách mají vombati velkou sílu, a pokud jsou zaskočeni v podzemních prostorách, velmi urputně se brání. Je známa spousta případů, kdy zlomili člověku ruku nebo udusili dotírající lovecké psy.[zdroj?]

    Tato čeleď má již jen tři žijící druhy vombatů, což jsou jediní vačnatci, kteří mají mnoho společného s placentálními hlodavci (Rodentia). Známější vombat obecný je druh vyskytující se převážně v australských státech Viktoria a Nový Jižní Wales. Jeho méně známý příbuzný je vzácný vombat chluponosý, který se vyskytuje poblíž Velkého australského zálivu. Posledním žijícím druhem je vombat Krefftův, který je kriticky ohrožený, žije již posledních 70–100 kusů. Vombatovití jsou typická noční býložravá zvířata. Vombat obecný žije v lesích a na travnatých loukách. Zajímavé je, že v létě, při opravdu vysokých teplotách i v nočních hodinách, upadá do letního spánku. Všechny 3 druhy vombata dorůstají délky až jednoho metru a váží od 20 do 35 kg.

    Zajímavostí je trus vombatovitých, který má hranatý tvar.

    Vombatus ursinus: Brief Summary ( Italian )
    provided by wikipedia Italiano

    Il vombato comune (Vombatus ursinus Shaw, 1800), noto anche come vombato dal pelo ruvido, è una delle tre specie di vombato e l'unica appartenente al genere Vombatus (É. Geoffroy, 1803).

    Vompatit: Brief Summary ( Finnish )
    provided by wikipedia FI

    Vompatit (Vombatidae) ovat australialaisia pussieläimiä. Ne ovat yöeläimiä, joita voi tavata Kaakkois-Australiassa elinalueillaan pitkissä maanalaisissa käytävissä, ruohoalueilla ja harvapuisissa metsissä. Vompatit käyttävät ravinnokseen juuria, ruohoa ja sieniä ja kiskovat ruokaa puiden ja kasvien juurista vahvoilla kynsillään. Niiden hampailla ei ole juuria. Vompatit voivat olla 70–120 senttimetrin pituisia ja 15–35 kilogramman painoisia. Ne ovat eläneet Australiassa jo 15 miljoonaa vuotta.

    Vompatteja on kolmea lajia. Paljaskuonovompatti (Vombatus ursinus) elää Etelä-Australian ja Tasmanian vuoristoissa, karvakuonovompatti (Lasiorhinus latifrons) Etelä-Australian tasangoilla ja pohjankarvakuonovompatti (Lasiorhinus krefftii) Queenslandissa, Itä-Australiassa.

    Pohjankarvakuonovompatti on äärimmäisen uhanalainen. Niitä on jäljellä alle sata yksilöä Epping Forest National Park -luonnonpuistossa. Kaksi muuta lajia ovat kuitenkin suhteellisen yleisiä.

    Täysikasvuinen naarasvompatti saa touko-heinäkuussa yhden poikasen, jonka alkukehitys tapahtuu muiden pussieläinten tapaan emon pussissa.

    Miljoonia vuosia sitten eli Australiassa jättiläisvompatti Phascolonus.

    Wombat: Brief Summary ( French )
    provided by wikipedia Français
    Si ce bandeau n'est plus pertinent, retirez-le. Cliquez pour voir d'autres modèles. src=Cet article ne cite pas suffisamment ses sources (juin 2015).

    Si vous disposez d'ouvrages ou d'articles de référence ou si vous connaissez des sites web de qualité traitant du thème abordé ici, merci de compléter l'article en donnant les références utiles à sa vérifiabilité et en les liant à la section « Notes et références »

    En pratique : Quelles sources sont attendues ? Comment ajouter mes sources ?

    Les wombats (Vombatidae) forment une famille de mammifères marsupiaux. Ils vivent dans les forêts montagneuses d’Australie, où ils creusent de vastes terriers. Les wombats pèsent entre 15 et 40 kg.

    Il existe trois espèces : le wombat commun, le wombat à museau poilu du nord et le wombat à museau poilu du sud.

    Wombat: Brief Summary
    provided by wikipedia
    For other uses, see Wombat (disambiguation).

    Wombats are short-legged, muscular quadrupedal marsupials that are native to Australia. They are about 1 m (40 in) in length with small, stubby tails. There are three extant species and they are all members of the family Vombatidae. They are adaptable and habitat tolerant, and are found in forested, mountainous, and heathland areas of south-eastern Australia, including Tasmania, as well as an isolated patch of about 300 ha (740 acres) in Epping Forest National Park in central Queensland.

    Wombatowate: Brief Summary ( Polish )
    provided by wikipedia POL

    Wombatowate, wombaty (Vombatidae) – rodzina ssaków z rzędu dwuprzodozębowców (Diprotodontia), prawdopodobnie blisko spokrewnionych z koalowatymi.

    Wombats: Brief Summary ( German )
    provided by wikipedia Deutsch
     src= Skelett eines Wombats

    Die Wombats (Vombatidae, Plumpbeutler) sind eine Familie in Australien lebender Beutelsäuger (Metatheria), die als höhlengrabende Pflanzenfresser leben, mit zwei Gattungen und drei Arten.

    Wombats: Brief Summary ( Dutch; Flemish )
    provided by wikipedia NL

    De wombats (Vombatidae) vormen een familie van buideldieren uit de orde der klimbuideldieren (Diprotodontia). Samen met de koala zijn ze de enige overlevende soorten uit de onderorde Vombatiformes. De noordelijke breedneuswombat is een van de zeldzaamste zoogdieren ter wereld. Er leven waarschijnlijk niet meer dan 70 dieren.

    Вомбатовые: Brief Summary ( Russian )
    provided by wikipedia русскую Википедию
    Для термина «Вомбат» см. также другие значения.  src= Квинслендский вомбат (Lasiorhunus krefftii)

    Вомбаты размножаются на протяжении всего года везде, кроме засушливых регионов, где их размножение скорее сезонное. Сумки у самок повёрнуты назад, чтобы при копании в них не попадала земля. Несмотря на то, что у самки имеются два соска, одновременно рождается и воспитывается лишь один детёныш. Потомство от шести до восьми месяцев растёт в сумке матери и в течение следующего года остаётся вблизи.

    Половой зрелости самцы достигают в возрасте двух лет, самки — трёх лет. Продолжительность их жизни в природе достигает 15 лет, в неволе они иногда доживают и до 25. Старейший зарегистрированный вомбат дожил в неволе до 34 лет; второй долгожитель — Патрик из Балларатского парка дикой природы[en] — прожил более 31 года и скончался 18 апреля 2017 года.

    Вомбатові: Brief Summary ( Ukrainian )
    provided by wikipedia UK
     src= Сплячий вомбат в Австралії. Зверніть увагу на стопи

    Ця тварина відрізняється сповільненим метаболізмом — з'їдена трава може перетравлюватися до 14 діб. Попри це, вони дуже сильні та можуть розвивати швидкість до 40 км на годину та підтримувати її довше ніж хвилину. Така швидкість ще дивніша, оскільки вомбат ступає на повну ступню, а не лише на п'ятку чи окремі пальці, як інші швидкі тварини.

    Хвоста майже не має, а більша частина заду вомбата захищена підшкірними хрящами. Сховавшись до нори, вомбат може закрити її собою — хрящова «броня» не під силу хижакам (здебільшого псам і тасманійським дияволам). Ба більше, вомбат може навіть вбити надто наполегливого ворога ударами ззаду і знизу по голові, яка, таким чином, б'ється об стелю нори.

    Узагалі, вомбата дуже важко налякати чи якось зупинити — вони радше зламають паркан, аніж обійдуть його. Міцний та безстрашний вомбат може бути небезпечним для людини, яка намагатиметься до нього доторкнутися тощо.

    ウォンバット: Brief Summary ( Japanese )
    provided by wikipedia 日本語

    ウォンバットは、双前歯目ウォンバット科(ウォンバットか、Vombatidae)に分類される構成種の総称。名前はダルク語に由来する。生態は異なるがコアラに近い種族である。

    袋熊: Brief Summary ( Chinese )
    provided by wikipedia 中文维基百科

    袋熊,即袋熊科(英语:Wombat,学名:Vombatidae),是澳洲有袋類动物。牠們的腳短及肌肉發達,身長約有1米,尾巴亦很短。牠們生活於澳洲東南部及塔斯馬尼亞州森林、山地及石楠地

    웜뱃: Brief Summary ( Korean )
    provided by wikipedia 한국어 위키백과

    웜뱃(wombat)는 웜뱃과에 속하는 유대류의 총칭으로 두 속, 세 종을 포함한다. 모두 오스트레일리아에만 분포한다. 짧고 근육이 발달된 다리와 매우 짧은 꼬리를 가지고 있다. 웜뱃이라는 이름은 시드니 지역에 거주하던 Eora 원주민 부족이 붙인 이름이다. 웜뱃의 강한 발톱과 설치류를 닮은 앞니는 긴 굴을 파기에 적합하다. 밤이나 어스름할 때 활동하지만, 시원할 때나 흐린 날에는 낮에 나오기도 한다. 초식동물로 풀이나 뿌리를 먹는다.

Comprehensive Description

    Gấu túi mũi trần ( Vietnamese )
    provided by wikipedia VI

    Gấu túi mũi trần (danh pháp khoa học: Vombatidae) là một họ động vật có vú trong bộ Hai răng cửa. Họ này được Burnett miêu tả năm 1829.[1]

    Phân loại

    Có 3 loài còn sinh tồn trong họ này[1] tất cả chúng đều sống ở Úc. Chúng được luật Úc bảo vệ.

    Hình ảnh

    Tham khảo

     src= Wikimedia Commons có thư viện hình ảnh và phương tiện truyền tải về Gấu túi mũi trần  src= Wikispecies có thông tin sinh học về Gấu túi mũi trần
    1. ^ a ă â Wilson, D. E.; Reeder, D. M. biên tập (2005). “Vombatidae”. Mammal Species of the World . Baltimore: Nhà in Đại học Johns Hopkins, 2 tập (2.142 trang). ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
    2. ^ “Lasiorhinus krefftii — Northern Hairy-nosed Wombat, Yaminon”. Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts. Australian Government. Ngày 12 tháng 2 năm 2010. Truy cập ngày 13 tháng 8 năm 2010.


    Hình tượng sơ khai Bài viết liên quan đến động vật có vú này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
    Uombats ( Catalan; Valencian )
    provided by wikipedia CA
    Crystal128-pipe.svg
    Aquest article o secció no cita les fonts o necessita més referències per a la seva verificabilitat.

    Els uombats són marsupials australians. Són quadrúpedes musculars de potes curtes i fan aproximadament un metre de llargària, comptant una cua molt curta. El nom uombat prové de la comunitat aborigen d'Eora, els habitants originaris de l'àrea de Sydney. Viuen en zones boscoses, muntanyoses i brucs del sud-est d'Austràlia i Tasmània.

    Tenen l'aparença d'un ós petit i de potes molt curtes. Els uombats s'alimenten d'herbes i arrels, i caven amb les dents davanteres i les seves urpes. És un animal principalment nocturn; també poden buscar aliment en dies frescs. No se solen deixar veure, però deixen rastre visible per on passen. Els uombats tenen un metabolisme molt lent: vora els 14 dies a fer la digestió, i no acostumen a moure's amb agilitat.

     src= A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Uombats Modifica l'enllaç a Wikidata
    Vombate ( Portuguese )
    provided by wikipedia PT
    Gênero e espécies ver texto

    O wombat (chamado de vombate [1][2] no Brasil e conhecido por fascólomo[3] em Portugal) é um animal marsupial originário da Austrália. Os fascólomos pertencem à família vombatidae. São quadrúpedes atarracados, com aproximadamente 1 metro de comprimento, com uma cauda curta e grossa. São adaptados em sua tolerância de habitat, são encontrados em áreas florestais, montanhosas e em charnecas do Sul da Austrália, incluindo a Tasmânia, bem como uma faixa isolada de cerca de 300 hectares no National Park epping forest[4] localizado no centro do estado de Queensland.

    Características

    Os fascólomos cavam sistemas de tocas e túneis com seus dentes incisivos semelhantes aos dos roedores e com suas poderosas garras. Uma adaptação distinta dos vombates em relação aos outros marsupiais é o fato da abertura da sua bolsa ser virada para trás, assim, não há o problema de cair terra sobre o filhote enquanto a fêmea escava. Apesar de seus hábitos crepusculares e noturnos, os fascólomos também se aventuram em dias nublados ou frios. Dificilmente são vistos, mas deixam ampla evidência de sua passagem ao passar em cercas, além de seus cubinhos de fezes característicos.

    Os vombates são herbívoros; sua dieta consiste principalmente em gramíneas, ciperáceas, ervas, cascas de árvores e raízes. Seus dentes incisivos se parecem com os dos roedores placentários (ratos, camundongos, toupeiras, etc.), sendo adaptados para roer vegetação resistente. Tal como vários outros herbívoros mamíferos, eles têm um grande diastema entre os incisivos e os pré-molares, que são relativamente simples.

    A coloração dos fascólomos pode variar da cor-de-areia ao marrom, ou do cinza ao preto. Todas as três espécies conhecidas de vombate medem cerca de 1 metro e pesam entre 20 e 35 kg.

    Os vombates fêmeas dão à luz a um único filhote na primavera, após o período de gestação, que, como todo marsupial, pode variar. No caso do vombate: 20-21 dias.[5][6] Eles tem uma bolsa marsupial bem desenvolvida, que o filhote abandona após cerca de 6-7 meses. Os vombates são desmamados após 15 meses e chegam à maturação sexual aos 18 meses de idade.[7]

    Ecologia e Comportamento

     src=
    Dentição, ilustrado tal como nos esboços de História Natural de Knight.
     src=
    Toca e excremento de vombate, Parque Nacional de Narawntapu, Tasmânia
     src=
    Excremento de vombate encontrado próximo à Montanha Cradle, Tasmânia

    Os fascólomos têm um metabolismo extraordinariamente baixo, levando aproximadamente de 8 a 14 dias para completar a digestão, o que os ajuda a sobreviver em condições áridas.[7] Geralmente, eles se movimentam lentamente [carece de fontes?] Quando ameaçados, porém, podem chegar a 40 km/h e manter esta velocidade por mais de 90 segundos.[8] Os vombates são territoriais, defendem o território que circunda a sua toca, e reagem agressivamente contra intrusos. O Vombatus ursinus ocupa um alcance de até 23 ha, enquanto as espécies de nariz peludo têm escalas bem menores, de não mais de 4 ha.[7]

    Os predadores do vombate são o dingo e o diabo-da-tasmânia. O principal meio de defesa do vombate é a sua traseira encouraçada, com a maior parte do posterior constituído por cartilagem. Isto, combinado com sua cauda minúscula, torna difícil para qualquer predador que persegue o vombate no seu túnel de morder e ferir o seu alvo. Quando atacado, o vombate se entoca em algum túnel nas proximidades, usando a sua garupa para bloquear a um atacante que o persegue.[9] O vombate permite que o invasor enfie a cabeça sobre as suas costas e depois usa suas pernas poderosas para esmagar o crânio do predador contra o teto do túnel ou para golpeá-lo com coices.

    Quando um humano se confronta acidentalmente com um fascólomo, o melhor a fazer é escalar uma árvore e esperar que o animal se acalme e vá embora. Os humanos podem ser perfurados pelas garras do vombate, bem como levar mordidas. Um fascólomo assustado pode trombar com um humano e lançá-lo ao chão,[10] com o risco de ficar com ossos quebrados por causa da queda. Certa vez, o naturalista Harry Frauca recebeu uma mordida de 2 cm de profundidade na carne da sua perna, apesar de suas botas de borracha, calças e meias grossas de lã (Underhill, 1993). Um jornal britânico, The Independent, informou que em 6 de abril de 2010 um homem de 59 anos foi atacado por um vombate (supõe-se estar irritado por sarna) no estado rural de Victoria, Austrália, causando um número de cortes e mordidas que requereram tratamento em hospital.[11]

    Conservação

    O impacto humano sobre a população de vombate está em um nível crítico. Os vombates estão sofrendo duma doença chamada sarna sarcóptica que foi introduzida na Austrália através de atividades humanas. O ácaro que causa a sarna provoca ferimentos na pele que se tornam em miíases (bicheiras) e sépticos. Isto leva a uma morte longa, lenta e dolorosa para os vombates. Além disso, eles também estão sendo afetadas por uma doença pulmonar fúngica para a qual ainda não há nenhuma cura. Atualmente, os vombates estão sendo afetados por doenças e vírus trazidos por atividades agrícolas. Incidentes com Coccidiasina, Clostridium perfringens e tétano, entre outros, são evidentes nos vombates. Algumas pessoas acreditam que a propagação da sarna está tão avançada que somente populações isoladas e as que vivem em santuários irão sobreviver a longo prazo.

    Só muito recentemente é que os veterinários começaram a receber treinamento para lidar com a saúde de animais nativos. Estudos comportamentais sobre os vombates são poucos e limitados no seu âmbito. Como resultado, os vombates são mal compreendidos e aqueles que tentam erguer e reabilitar vombates feridos e órfãos têm dificuldades em dar-lhes a atenção médica adequada e em ajudar os outros a entender as melhores formas de conviver com esses animais.[12]

    A destruição do habitat também tem tido um grande impacto sobre os números de vombates. As fontes de água e áreas de pastagem vêm sendo limitadas em fazendas, foçando os vombates a viver em pequenas faixas de terra. Apesar da Austrália ser um país de grandes proporções, há poucas áreas onde os vombates possam viver sem perturbações. Eles estão confinados numa pequena secção da costa leste da Austrália. A menos que sejam totalmente protegidos, a sua distribuição limitada irá se reduzir ainda mais. Isto já é evidente com o Lasiorhinus krefftii, cujo número de espécimes está tão baixo que a espécie está gravemente ameaçada e sem a intervenção humana será extinta.[12]

    Esforços estão sendo feitos para a recuperação das espécies. A Xstrata, uma empresa de mineração da Suíça, já patrocinou um projeto de reintrodução,[13] que consiste em transladar um número de vombates para formar uma nova colônia do Parque Nacional da Floresta de Epping para Yarran Downs.[14]

    Muitos parques, zoológicos e outras instituições turísticas em toda a Austrália têm vombates em exposição pública, e eles são bastante populares. Eles podem ser desajeitadamente domados num ambiente de cativeiro, e até mesmo persuadidos a se deixar ser acariciados e segurados, com a possibilidade de tornarem-se bastante amigáveis.

    No entanto, sua falta de medo significa que eles podem exibir atos de agressão quando provocados ou se, simplesmente, estão de mau humor. Com seu peso considerável, um vombate selvagem pode esbarrar numa pessoa adulta de tamanho médio sendo capaz de derrubá-la no chão, e seus dentes afiados e fortes garras podem infligir severos ferimentos. Os vombates são coletores noturnos de ampla abrangência e têm forte instinto para cavar. Estas características, dentre outros possíveis perigos aos humanos, fazem deles animais inadequados para estimação.

    Diferentemente dos outros marsupiais australianos, os vombates têm um cérebro relativamente grande. Isto, combinado com fortes instintos após a maturidade, permitem que um vombate criado cativo possa ser liberado mais facilmente à natureza.

    Nome

    O nome "vombate" (wombat em inglês) da atual quase extinta Língua Darug falada pelo povo aborígena Darug que originalmente habitavam a área de Sydney.[15]

    Classificação

    Há três espécies existentes de vombates,[16] todos somente na Austrália. Elas estão sob proteção das leis australianas.[8]

    • Família Vombatidae Burnett, 1829
      • Gênero †Rhizophascolomus Stirton, Tedford & Woodburne, 1967
        • Rhizophascolomus crowcrofti Stirton, Tedford & Woodburne, 1967
      • Gênero Vombatus Geoffroy, 1803
        • Vombatus hacketti Glauert, 1910
        • Vombatus pliocenus McCoy, 1874
        • Vombatus ursinus (Shaw, 1800)
      • Gênero †Phascolonus Owen, 1827
        • Phascolonus gigas (Owen, 1859)
        • Phascolonus lemleyi Archer & Wafe, 1976
      • Gênero †Warendja Hope & Wilkinson, 1987
        • Warendja wakefieldi Flannery & Seri, 1987
      • Gênero †Ramsayia Tate, 1951
        • Ramsayia curvirostris (Owen, 1886)
      • Gênero Lasiorhinus Gray, 1863

    Referências

    1. «Significado / definição de vombate no Dicionário Priberam da Língua Portuguesa». www.priberam.pt. Consultado em 22 de fevereiro de 2016
    2. «Vombate». Michaelis On-Line. Consultado em 22 de fevereiro de 2016
    3. «Fascólomo». Consultado em 17 de abril de 2019
    4. «Northern Hairy-nosed Wombat». Department of Sustainability, Environment, Water, Population and Communities. Australian Government. Consultado em 2 de Julho 2011
    5. Watson, A (1999). «Vombatus ursinus». Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Consultado em 13 de agosto de 2010
    6. Green, E; Myers, P (2006). «Lasiorhinus latifrons». Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Consultado em 13 de agosto de 2010 A referência emprega parâmetros obsoletos |coautor= (ajuda)
    7. a b c McIlroy, John (1984). Macdonald, D., ed. The Encyclopedia of Mammals. Nova Iorque: Facts on File. pp. 876–877. ISBN 0-87196-871-1
    8. a b Humble, Gary (1 de Junho de 2006). «The Uncommon Wombat». Scribbly Gum. Australian Broadcasting Corporation. Consultado em 13 de agosto de 2010
    9. «Common Wombat». Department of Primary Industries, Parks, Water and Environment. Government of Tasmania. Consultado em 13 de agosto de 2010
    10. Robinson, Georgina (7 de abril de 2010). «Wombat combat: danger is their middle name». The Examiner. Consultado em 13 de agosto de 2010
    11. The Independent (7 de abril de 2010). «Australian Man Mauled in Rare Attack». The Independent. Consultado em 7 de abril de 2010
    12. a b http://www.wombatprotection.org.au
    13. Todd Woody (12 de março de 2009). «Wombat Love». Time. Consultado em 22 de abril de 2011
    14. «Xstrata reintroduction project». Consultado em 22 Abril 2011
    15. Butler, Susan (2009). The Dinkum Dictionary: The Origins of Australian Words. [S.l.]: Text Publishing. p. 266
    16. Groves, C.P. (2005). Wilson, D.E.; Reeder, D.M. (eds.), ed. Mammal Species of the World 3 ed. Baltimore: Johns Hopkins University Press. pp. 43–44. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494 !CS1 manut: Nomes múltiplos: lista de editores (link)

    Leitura complementar

    Portal A Wikipédia possui o
    Portal da Austrália
    • Wombats, Barbara Triggs, Houghton Mifflin Australia Pty, 1990, ISBN 0-86770-114-5. Facts and photographs of wombats for children.
    • The Wombat: Common Wombats in Australia, Barbara Triggs, University of New South Wales Press, 1996, ISBN 0-86840-263-X.
    • The Secret Life of Wombats, James Woodford, Text Publishing, 2002, ISBN 1-877008-43-5.
    • How to Attract the Wombat, Will Cuppy with illustrations by Ed Nofziger, David R. Godiine, 2002, ISBN 1-56792-156-6 (Originalmente publicado em 1949, Rhinehart)
    • The Secret World of Wombats, Jackie French with illustrations by Bruce Whatley, HarperCollins Publishers, 2005, ISBN 0-207-20031-9.

    Ligações externas

    Outros projetos Wikimedia também contêm material sobre este tema: Commons Imagens e media no Commons Commons Categoria no Commons Wikispecies Diretório no Wikispecies Wikidata Base de dados no Wikidata
    Vombater ( i18n: No )
    provided by wikipedia Norwegian

    Vombater er en familie kortbeinte, muskuløse pungdyr som går på alle fire bein. Ordet vombat kommer fra Dharug, et av språkene til de australske urinnvånerne. Ved første øyekast kan de ligne litt på en liten bjørn eller murmeldyr.

    Egenskaper og utseende

    De legger 3-4 egg om gangen. De har en gråbrun pels over ryggen, hvit på buken, og har korte, kraftige ben. Vombater blir 90–115 cm lange, med hale 2–5 cm. De måler ca. 36 cm i skulderhøyde, og voksne individer veier mellom 22 og 39 kg.

    Adferd

    Vombatene graver store hulesystemer med gnager-aktige fortenner og kraftige klør. De er først og fremst skumrings- og nattaktive, men kommer ut for å lete etter mat på kjølige eller overskyede dager. Vombater er marklevende. De er vanskeligere å få øye på enn mange andre dyr, men etterlater seg tydelige spor. Gjerder anses ikke som noen stor utfordring, vombatene graver seg ubesværet under eller gjennom slike hinder. De etterlater seg en særpreget kubisk lort.

    Vombater er planteetere, og eter stort sett gress, halvgress, urter, bark og røtter. Vombater forekommer i tempererte skoger, fjelltrakter, tresavanner, gressletter og buskstepper, i Australia og Tasmania.

    Vombater og mennesker

    Vombater er ikke redde for mennesker, og noen har derfor med et visst hell prøvd å temme dem. De egner seg imidlertid dårlig som husdyr. De er ikke spesielt sosiale fra naturens side. De er sterke og raske, og kan lett velte en voksen mann. De har skarpe tenner, og de kan bli aggressive hvis de blir provosert eller bare er i dårlig humør.

    Eksterne lenker

    Vombater ( Swedish )
    provided by wikipedia SV

    Vombater (Vombatidae) är en familj med pungdjur som förekommer i Australien och som omfattar tre arter som placeras i två släkten. De är björnliknande växtätare som gräver gångar i jorden där de har sina bohålor. Namnet "vombat" är ett lånord från urbefolkningsstammen darugs (aboriginer) språk.[1]

    Utseende

    Vombater är mellan 70 och 120 centimeter långa och väger mellan 20 och 40 kilogram. Extremiteterna är korta och kraftiga. Fötterna har fem tår och av dessa har de främre fem och de bakre fyra klor. Svansen är en liten naken stump. Huvudet är stort och brett och utrustat med medelstora öron som har en avrundad till trekantig form. Ögonen är jämförelsevis små.[2] Vombaternas bakre kroppsdelar är försedd med tjock hud, brosk och ben. Anmärkningsvärt är att deras tänder liknar gnagarnas. Tandformeln är I 1/1 C 0/0 P 1/1 M 4/4, alltså 24 tänder.[3]

    Utbredningsområde

    Vombater lever i Australiens sydliga och östliga regioner i delstaterna South Australia, Victoria, Nya Sydwales, Queensland och Tasmanien. De är inte specialiserade på någon speciell habitat men behöver lämplig jord[förklaring behövs].[4]

    Levnadssätt

     src=
    Nakennosvombat vid sin bohåla.

    Vombater är ett av de största däggdjuren som gräver gångar. Med sina skarpa klor skapar de grottor som oftast sammanfogas till ett större tunnelnät. Tunnlarna kan bli upp till 20 meter långa och ligger ibland 3,5 meter under markytan.[3] Det förekommer att individer som inte är släkt bor i samma tunnelsystem. Vombater är aktiva under natten och vilar på dagen.[2]

    Vuxna individer har nästan inga naturliga fiender. Den av människan introducerade dingon är troligtvis deras största fiende. Vid fara använder den sin bakdel för att blockerar ingången till boet. De flesta dödsfall orsakas av människor och bilar. I områden med få människor är det födotillgången som främst påverkar populationsstorleken.

    En vombats revir är mellan 2,5 och 23 hektar stort.[2] Reviret markeras med avföring och jordhögar samt försvaras med aggressivt beteende. Ibland förekommer strider mellan hanarna med allvarliga bett. På korta sträckor uppnår vombater en hastighet av 40 kilometer i timmen. De är även bra på att klättra och simma.

    Föda

    En vombat är ute mellan tre och åtta timmar varje kväll för att äta gräs. De äter inhemska och icke inhemska grässorter samt andra växter och mossor. I sällsynta fall äter de även delar av buskar och träd eller svampar.[2] Deras ämnesomsättning är långsam men mycket effektiv. En måltid stannar i djuret i upp till 3 dagar.[4] Vombater är också mycket bra på att hushålla med vätska och deras behov av vatten är bara en fjärdedel av kängurudjurens.[källa behövs]

    Fortplantning

    Vanligtvis är födseln av ungar inte bunden till någon speciell årstid. Honans pung har öppningen på baksidan, vilket förhindrar att den fylls med jord när djuret gräver. Den föder en unge åt gången, men det förekommer mycket sällsynt att den får fler. Ungen stannar i pungen i sex till tio månader och håller sig sedan till modern i ytterligare ett år.[4] Vombater blir könsmogna vid cirka två eller tre års ålder och når i naturen en ålder av fem år. I fångenskap kan de leva upp till 30 år.[4]

    Systematik

    Vombater tillhör ordningen fåframtandade pungdjur (Diprotodontia). I samma ordning ingår bland annat kängurudjur, koala och klätterpungdjur (Phalangeridae).[5] Vombaternas närmaste släkting är koalan och de listas tillsammans i underordningen Vombatiformes som skiljde sig för cirka 40 miljoner år sedan från de andra fåframtandade pungdjuren.[4] Familjen Vombatidae omfattar idag de två släktena Lasiorhinus och Vombatus. Man känner till ytterligare fem utdöda släkten.

    Man skiljer mellan de följande arterna:[6]

    De första djur som räknas till familjen Vombatidae levde för cirka 18 miljoner år sedan under Miocen.[2]

    Hot och status

    Européernas kolonisering av Australien innebar en avsevärd minskning av vombaternas levnadsområden. Många regioner i deras utbredningsområde blev förstörda och populationen minskade på grund av jakt och införseln av icke inhemska djurarter. Av arten nordlig hårnosvombat finns bara ett hundratal individer kvar som lever i en liten nationalpark i Queensland. Denna art listas av IUCN som starkt hotad. De två andra arterna har större populationer och kategoriseras inte som hotade.[7]

    Referenser

    Den här artikeln är helt eller delvis baserad på material från tyskspråkiga Wikipedia, Wombats, 28 maj 2006.

    Noter

    1. ^ Howard Jackson (2002): Etymology, Lexicography: An Introduction, The Running Head Limited, Cambridge, sid. 123, ISBN 0-415-23173-6.
    2. ^ [a b c d e] Nowak, R. M. (1999) sid. 86-89 online
    3. ^ [a b] Myers, P. 2001 Vombatidae på Animal Diversity Web (engelska), besökt 13 januari 2011.
    4. ^ [a b c d e] McDonald, D. W. (2009) sid. 64-65
    5. ^ Wilson & Reeder (red.) Mammal Species of the World, 2005, Diprotodontia
    6. ^ Wilson & Reeder (red.) Mammal Species of the World, 2005, Vombatidae
    7. ^ Vombatidae på IUCN:s rödlista, besökt 13 januari 2011.

    Tryckta källor

    • Ronald M. Nowak (1999) Walker’s mammals of the world. 6 upplaga. Johns Hopkins University Press, Baltimore, ISBN 0-8018-5789-9.
    • Arnfried Wünschmann (1970) Die Plumpbeutler (Vombatidae). A. Ziemsen Verlag, Wittenberg Lutherstadt, ISBN 3740302100.
    • McDonald, David W. (red.) (2009) (på engelska). The Encyclopedia of Mammals. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-956799-7

    Externa länkar

    Vombatgiller ( Turkish )
    provided by wikipedia TR

    Vombatlar (Vombatidae), yaklaşık bir metre uzunluğunda, 4 ayaklı, kısa bacaklı, kısa kuyruklu keselilerdir. Güneydoğu Avustralya ve Tazmanya'nın ormanlık ve dağlık bölgelerinde yaşarlar. Dışkıları küp şeklindedir.

    3 türü vardır:

    Stub icon Keseliler ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz.
    Vombatidae ( Spanish; Castilian )
    provided by wikipedia Español
    Symbol question.svg
    Vombátidos Rango temporal: Mioceno-Reciente
    Vombatus ursinus -Maria Island National Park.jpg
    TaxonomíaReino: AnimaliaFilo: ChordataClase: MammaliaSubclase: MarsupialiaOrden: DiprotodontiaSuborden: VombatiformesFamilia: Vombatidae
    Burnett, 1830Géneros Sinonimia

    Phascolomyidae Goldfuss, 1820

    Los vombátidos (Vombatidae) son una familia de marsupiales diprotodontos, conocidos comúnmente como wombats o uómbats. Se encuentran solo en Australia, incluida Tasmania, y tienen la apariencia de un oso musculado, pequeño y de patas muy cortas. Actualmente existen tres especies de wombats con vida, todas las cuales miden alrededor de un metro y pesan entre 20 y 35 kg. Su color de piel varía del beige al marrón y del negro al gris.

    Características[editar]

     src=
    Wombat adulto
     src=
    Wombat

    Los wombats son herbívoros y se alimentan de hierbas, juncias y raíces. Habitan en extensas madrigueras que cavan con sus dientes delanteros (similares a los de un roedor) y sus poderosas garras. Aunque son animales principalmente crepusculares y nocturnos, los wombats se aventuran también a buscar alimento en días fríos o nublados. No se dejan ver fácilmente, pero sí suelen dejar un rastro visible de su paso, como agujeros debajo de las vallas por donde pasan y unos distintivos excrementos de forma cúbica.

    Poseen un metabolismo extraordinariamente lento: tardan alrededor de 14 días en completar la digestión, y no suelen moverse con rapidez. Aun así, son animales raudos y ágiles. En caso necesario, pueden fácilmente sobrepasar a un ser humano en carrera e invocar inmensas reservas de fuerza. La principal defensa del wombat contra un depredador bajo tierra consiste en aplastarlo contra el techo del túnel hasta que el invasor deja de respirar.

    El periodo de gestación de una hembra wombat suele durar unos 20 o 21 días. Tienen unas bolsas marsupiales bien evolucionadas, donde las crías viven seis o siete meses después de la gestación en el vientre materno. Se destetan a los 15 meses de edad y alcanzan la edad reproductiva a los 18 meses.

    Géneros y especies[editar]

    Géneros extintos[editar]

    Enlaces externos[editar]

     title=
    Vombatide ( Romanian; Moldavian; Moldovan )
    provided by wikipedia RO

    Vombatidele (Vombatidae sau Phascolomyidae) sunt o familie de mamifere marsupiale terestre, nocturne, greoaie, cu aspectul unor urși de dimensiune mai mică, cu picioare pentadactile scurte și coadă scurtă. Au un marsupiu care se deschide înainte. Formula lor dentară este 1•0•1•4/1•0•1•4 = 24, nu au canini, iar regimul alimentar erbivor. Sunt răspândite în regiunile muntoase din Australia și insulele de la sudul său, unde își sapă vizuini în pământ. Cea mai bine cunoscută specie este Vombatus ursinus, vombatul (wombatul) comun.

    Descrierea

    După aspectul exterior vombații se aseamănă cu urșii mici: corpul gros, scurt, scund și greoi.

    Aceștia sunt marsupiale de mărime medie. Lungimea cap + trunchi = 67—120 cm; coada este rudimentară sau scurtă (sub 5,5 cm); greutatea = 15-40 kg. Longevitatea până la 26 de ani (Vombatus ursinus).

    Capul este îngroșat și lat. Nasul golaș, lipsit de peri (Vombatus ursinus) sau acoperit cu păr (Lasiorhinus). Urechile de mărime medie sunt scurte, rotunjite sau ascuțite.

    Membrele sunt scurte și groase, puternice, aproximativ de aceeași lungime, cu cinci degete (pentadactile), prevăzute cu gheare mari. Primul deget de la picioarele posterioare este slab dezvoltat și lipsit de gheare. Al doilea și al treilea deget de la picioarele posterioare sunt parțial sudate între ele.

    Blana aspră și țepoasă, fără puf la vombații cu peri aspri (Vombatus) și moale și mătăsoasă cu păr pufos la vombații cu blană moale (Lasiorhinus). Culoarea blănii variabilă de la un exemplar la altul: gălbuie, cenușie-argintie, cafenie sau neagră (Vombatus) sau cenușie, cafenie sau neagră pe spate (Lasiorhinus).

    Mamelele, în număr de două, sunt adăpostite de marsupiul relativ bine dezvoltat, cu deschiderea către partea posterioară a corpului.

    La vombați s-au găsit saci bucali slab dezvoltați. Stomacul simplu cu glande cardiace specializate (sau o pată glandulară) în curbura mică a stomacului - o trăsătură particulară a vombaților, întâlnită și la ursuleții koala și la castori.

    Formula dentară: 1•0•1•4/1•0•1•4 x 2 = 24, iar regimul alimentar erbivor. Dinții hipselodonți cu o creștere continuă. Incisivii de dimensiuni mari, acoperiți cu smalț doar anterior și lateral. De dinții jugali ei sunt separați de o diastemă. Nu au canini. Premolarii și molarii mari, cu tuberculi mici pe suprafața de masticație (bilofodonți). Particularitățile masticației este asemănătoare cu cea a rozătoarelor.

    Craniul masiv, turtit. Numărul vertebrele la vombații cu peri aspri (Vombatus): 7 cervicale, 15 toracice, 4 lombare, 4 sacrale și 10-12 caudale, în timp ce la vombații cu blană moale (Lasiorhinus) 7, 13, 6, 4, 15-16 respectiv. Atlasul nu este închis pe partea ventrală. Vombații cu peri aspri (Vombatus) au 15 coaste, iar vombații cu blană moale (Lasiorhinus) 13.

    Numărul diploid de cromozomi este de 14.

    Comportamentul

    Vombații cu greu pot fi observați în natură, fiind animale terestre nocturne, prudente și sperioase.

    Deși tereștri, vombații sunt și foarte buni săpători de galerii, dar foarte bine se pot și adăposti între stânci, pe sub trunchiuri. Își sapă galerii lungi și adânci în soluri afânate și pe sub straturi de piatră; au fost descrise galerii complicate cu o lungime mai mare de 30 m. Scormonesc pământul cu labele anterioare și îl aruncă afară cu cele posterioare, iar cu incisivii puternici taie rădăcinile pe care le întâlnesc în cale. În fundul galeriilor își fac un culcuș pentru noapte și vreme rea din iarbă și scoarță de copac. Aproape de ieșirea din galerie vombații de obicei își amenajează locurile de odihnă – un alt culcuș, unde le place să facă băi de soare. Locurile de odihnă și le aleg la adăpostul unui trunchi doborât sau lângă un arbore.

    Sunt iuți în mișcări, putând fugi cu viteză mare pe distanțe scurte. Fuga lor rapidă, pe distanțe scurte, seamănă cu un fel de galop; obosesc însă foarte repede și atunci pot fi prinși ușor.

    Cu toate că sunt sălbatici în stare liberă, nesuportând să fie atinși, aruncând înapoi cu picioarele posterioare și scoțând un mârâit șuierat, în captivitate devin jucăuși și afectivi față de stăpâni.

    De obicei vombații trăiesc solitari, fiecare individ având teritoriul său de activitate; nu stau perechi decât în perioada de reproducere. La o privire superficială, indivizii unei populații pot apărea ca alcătuind o colonie, dar în cadrul ei, aceștia nu-și încalcă teritoriile.

    Hrana

    Regimul alimentar este erbivor.

    Vombații se hrănesc mai ales cu ierburi, scoarță și rădăcini de plante superioare, dar și cu alge. Au preferințe pentru muguri și semințe încolțite, pe care le scot răscolind pământul cu labele anterioare.

    Pot doborî arbori mari, la fel cum fac și castorii. Spre locurile unde își procură hrana duc cărări bătătorite.

    Reproducerea

    Reproducerea are loc o singură dată pe an.

    Gestația durează aproximativ 22 zile. Femelele gestante nasc în ianuarie-iulie un singur pui, gemenii fiind foarte rari.

    Puiul rămâne în punga mamei 6-9 luni (marsupiu) până în decembrie, când el este acoperit complet cu păr. Puii devin independenți abia în vara anului următor.

    Răspândirea și habitatul

    Vombații trăiesc în păduri, savane și stepe și, în general, în ținuturile înierbate din zonele de joasă altitudine (câmpii) și cele deluroase și montane.

    Sunt răspândiți în sud-estul Australiei, Tasmania și Insula Flinders din strâmtoarea Bass.

    Starea de conservare

    Numărul vombaților în ultimii ani a scăzut foarte mult din cauza stârpirii lor directe de către om. Pentru că produceau pagube în recolte, omul i-a distrus; apoi mulți vombați au fost omorâți de câini și pisici sau de otrava pusă pentru combaterea șobolanilor, care adeseori își găseau refugiul în galeriile acestor marsupiale.

    În prezent în stare liberă, în natura, sunt rari.

    Importanța

    Vombatul cu blană moale sudic (Lasiorhinus latifrons) și vombatul cu peri aspri (Vombatus ursinus) sunt considerați uneori ca dăunători ai agriculturii, din cauza pagubele pe care le provoacă culturilor și gardurilor.

    Se adaptează ușor la viața în captivitate; de aceea sunt folosiți ca animale de apartament. Băștinașii din Insula King au reușit să-i îmblânzească, încât din marsupiale sălbatice și nocturne au devenit diurne: merg ziua în pădure pentru a se hrăni și se întorc seara la locuințele stăpânilor.

    Pielea vombaților cu blană moale este comercializată, iar aborigenii fac din ea fâșii cu care își leagă părul. Pentru a-i prinde, localnicii își fac câte un paravan din vreascuri, pe care îl situează în vecinătatea ascunzișurilor și îi pândesc până ies în căutare de hrană.

    Specii

    Familia cuprinde 2 genuri actuale și 3 specii: [1]

    • Vombatus = Vombații cu peri aspri, Vombații cu nas gol
    • Lasiorhinus = Vombații cu blană moale, Vombații cu nas păros

    Galerie

    Referințe

    Bibliografie

    • Z. Feider, Al. V. Grossu, St. Gyurkó, V. Pop. Zoologia vertebratelor. Autor coordonator: Prof. Dr. Doc. Al. V. Grossu. Editura didactică și pedagogică, București, 1967, 768 p.
    • Victor Pop. Zoologia vertebratelor. Vol. II. Fasc. 2, Mamiferele. Editura Didactică și Pedagogică. București, 1962, 207 p.
    • Dumitru Murariu. Din lumea mamiferelor. Mamifere terestre, vol. I. Editura Academiei Române, București, 1989.

    Legături externe

    Commons
    Wikimedia Commons conține materiale multimedia legate de Vombatidae
    Wikispecies
    Wikispecies conține informații legate de Vombatide
    Vombatovití ( Czech )
    provided by wikipedia CZ

    Vombatovití (Vombatidae) je čeleď zahrnující mohutné vačnatce se zavalitým tělem, kteří si hloubí pod povrchem rozsáhlé komplexy prostorných chodeb a doupat. Patří do příbuzenstva koaly. Vymřelý předek vombatů, Phascolonus gigas, dorůstal hmotnosti kolem 100 kg. Dnes žijící druhy vombatů mívají nejvýše 40 kg, ale i tak jsou po klokanech největšími vačnatci. Stavbou chrupu i způsobem života se podobají hlodavcům. Jejich 24 zubů nemá kořeny. Stejně jako u hlodavců jim zuby stále dorůstají a musejí být obrušovány. Nohy jsou statné a krátké, opatřené silnými drápy, nápadná je mohutná hlava a krátký ocas. V končetinách mají vombati velkou sílu, a pokud jsou zaskočeni v podzemních prostorách, velmi urputně se brání. Je známa spousta případů, kdy zlomili člověku ruku nebo udusili dotírající lovecké psy.[zdroj?]

    Tato čeleď má již jen tři žijící druhy vombatů, což jsou jediní vačnatci, kteří mají mnoho společného s placentálními hlodavci (Rodentia). Známější vombat obecný je druh vyskytující se převážně v australských státech Viktoria a Nový Jižní Wales. Jeho méně známý příbuzný je vzácný vombat chluponosý, který se vyskytuje poblíž Velkého australského zálivu. Posledním žijícím druhem je vombat Krefftův, který je kriticky ohrožený, žije již posledních 70–100 kusů. Vombatovití jsou typická noční býložravá zvířata. Vombat obecný žije v lesích a na travnatých loukách. Zajímavé je, že v létě, při opravdu vysokých teplotách i v nočních hodinách, upadá do letního spánku. Všechny 3 druhy vombata dorůstají délky až jednoho metru a váží od 20 do 35 kg.

    Zajímavostí je trus vombatovitých, který má hranatý tvar.

    Rody

    Do čeledi vombatovitých se také řadí vymřelé rody Rhizophascolomus, Phascolonus, Warendja a Ramasayia.

    Externí odkazy

    Vompatit ( Finnish )
    provided by wikipedia FI

    Vompatit (Vombatidae) ovat australialaisia pussieläimiä. Ne ovat yöeläimiä, joita voi tavata Kaakkois-Australiassa elinalueillaan pitkissä maanalaisissa käytävissä, ruohoalueilla ja harvapuisissa metsissä. Vompatit käyttävät ravinnokseen juuria, ruohoa ja sieniä ja kiskovat ruokaa puiden ja kasvien juurista vahvoilla kynsillään. Niiden hampailla ei ole juuria. Vompatit voivat olla 70–120 senttimetrin pituisia ja 15–35 kilogramman painoisia. Ne ovat eläneet Australiassa jo 15 miljoonaa vuotta.

    Vompatteja on kolmea lajia. Paljaskuonovompatti (Vombatus ursinus) elää Etelä-Australian ja Tasmanian vuoristoissa, karvakuonovompatti (Lasiorhinus latifrons) Etelä-Australian tasangoilla ja pohjankarvakuonovompatti (Lasiorhinus krefftii) Queenslandissa, Itä-Australiassa.

    Pohjankarvakuonovompatti on äärimmäisen uhanalainen. Niitä on jäljellä alle sata yksilöä Epping Forest National Park -luonnonpuistossa.[1] Kaksi muuta lajia ovat kuitenkin suhteellisen yleisiä.

    Täysikasvuinen naarasvompatti saa touko-heinäkuussa yhden poikasen, jonka alkukehitys tapahtuu muiden pussieläinten tapaan emon pussissa.

    Miljoonia vuosia sitten eli Australiassa jättiläisvompatti Phascolonus.

    Lähteet

    Aiheesta muualla

    Wombat ( French )
    provided by wikipedia Français
    Si ce bandeau n'est plus pertinent, retirez-le. Cliquez pour voir d'autres modèles.
     src=
    Cet article ne cite pas suffisamment ses sources (juin 2015).

    Si vous disposez d'ouvrages ou d'articles de référence ou si vous connaissez des sites web de qualité traitant du thème abordé ici, merci de compléter l'article en donnant les références utiles à sa vérifiabilité et en les liant à la section « Notes et références »

    En pratique : Quelles sources sont attendues ? Comment ajouter mes sources ?

    Les wombats (Vombatidae) forment une famille de mammifères marsupiaux. Ils vivent dans les forêts montagneuses d’Australie, où ils creusent de vastes terriers. Les wombats pèsent entre 15 et 40 kg.

    Il existe trois espèces : le wombat commun, le wombat à museau poilu du nord et le wombat à museau poilu du sud.

    Description

    Les wombats ressemblent à de petits oursons bruns, à courtes pattes à large tête et au nez massif.

    Le wombat mesure environ 1,20 m de long sur 70 cm de hauteur. La couleur du pelage des wombats peut être beige, brune, noire ou grise.

    Comme tous les marsupiaux, il possède une poche ventrale. La sienne comporte une seule paire de mamelles. Sa poche a aussi l'avantage, pour un fouisseur, d'être ouverte vers le bas afin que la terre n'y pénètre pas.

    Le wombat est doté d'un « bouclier », plaque osseuse située sur les fesses, sous la peau. Lorsqu'un prédateur le poursuit, il bouche l'entrée de son terrier avec son postérieur[1].

    La formule dentaire des Vombatidae est la suivante : 1.0.1.41.0.1.4 (dans l'ordre incisives, canines, prémolaires et molaires).

    Écologie et comportement

    Alimentation

     src=
    Une crotte de Wombat commun (Vombatus ursinus).

    Le wombat est herbivore, se nourrissant d’herbe, de racines, de champignons et d’écorces d’arbres. Ses dents ont une croissance continue, contrairement aux autres marsupiaux. Il a un métabolisme lent, la digestion complète de sa nourriture s'effectuant en deux semaines, ce qui l'aide à vivre dans son environnement aride[2].

    Le wombat a la particularité de produire des crottes de forme cubique. Le 18 novembre 2018, lors de la 71e assemblée annuelle de la division de la dynamique des fluides de l'American Physical Society, Patricia Yang (qui avait reçu un Prix Ig-Nobel en 2015 pour avoir démontré que la durée de l'urinement ne varie pas avec la taille corporelle) dévoile que l'intestin du wombat n'est pas uniformément élastique mais comporte des sections moins souples, plus serrées dans sa dernière section, où les selles liquides sont transformées en cubes solides de 2 cm de long. Elle déclare : « Nous avons trouvé que la pression des parois intestinales varie de 20 % au niveau des coins du cube à 75 % sur ses arêtes ». Les parois intestinales exerçant des contraintes physiques différentes selon les endroits permet ainsi au wombat de produire de si caractéristiques féces[3],[4],[5],[6].

    Reproduction

    Le wombat est un animal plutôt solitaire et ne se sociabilise que pendant la période de reproduction afin de trouver un ou une partenaire. La femelle a une gestation de 2021 [7],[8] et ne donnera naissance qu'à un petit, ou dans de très rares cas à deux. À la naissance, le bébé wombat, appelé « joey », ne mesure que trois centimètres et ne pèse qu'environ deux grammes. Il restera de 5 à 9 mois dans la poche de sa mère avant de s'ouvrir au monde extérieur. Durant cette période, il se nourrit uniquement du lait de sa mère. Le jeune est sevré au bout de 15 mois, et sexuellement mature à l'âge de 18 mois[2]. Généralement, les femelles restent plus de temps avec leur mère que les mâles.

    Comportement

    Les wombats occupent des territoires centrés sur leurs terriers et qu'ils défendent contre les intrus ; chez le wombat commun, ce territoire peut couvrir jusqu'à 23 hectares, quand il ne fait que 4 hectares chez les deux autres espèces[2]. Menacé, il peut atteindre la vitesse de 40 km/h et la maintenir pendant 90 secondes[9].

    Répartition

    Les wombats communs vivent au Sud-Est de l'Australie et en Tasmanie. Les wombats à nez poilu du nord vivent du côté du Queensland (il n'en restait qu'environ 70 dans la nature en 2006) et les wombats à nez poilu du sud vivent en Australie méridionale.

    Le wombat et l'humain

    Ils peuvent être apprivoisés en captivité et, s'ils sont bien cajolés et caressés, devenir plus conviviaux, cependant plus ils prennent de l'âge, plus ils ont tendance à devenir farouches. Sur le bord des routes, en s'arrêtant, on peut parfois en approcher certains pour quelques caresses. Il existe même des exemples de domestication.

    On en trouve dans de nombreux parcs, zoos et autres sites touristiques de toute l'Australie. Ce sont des animaux très populaires là-bas. Toutefois, leur absence de peur peut les conduire à des actes d'agression s'ils se sentent provoqués, ou même simplement s'ils sont de mauvaise humeur. Leur poids leur permet de faire tomber un humain de corpulence moyenne et leur mâchoire puissante peut entraîner de graves blessures. Le naturaliste Harry Frauca a été mordu à une profondeur de 2 cm à la jambe — à travers une botte en caoutchouc, une jambe de pantalon et une chaussette de laine épaisse[10].

    Autrefois chassés pour leur épaisse fourrure, les wombats sont toujours menacés par l'humain. En effet, dans certaines régions d'Australie, ils sont chassés par des fermiers qui ne veulent pas d'eux près de leurs terres. En outre, les habitudes de conduite en Australie en tuent chaque jour des dizaines sur le bord des routes.

    De plus, les troupeaux de moutons et de bovins se nourrissent d'herbe, ce qui appauvrit l'alimentation des wombats.

    Des réserves visant à les protéger ont été créées.

    Un astéroïde, (6827) Wombat, a été nommé en référence à ces animaux.

    Taxonomie

    La famille des Vombatidae comprend deux genres actuels, mais d'autres, fossiles, ont été décrits :

    Galerie

    •  src=

      Squelette.

    • Wombat 3.jpg
    • Vombatus ursinus -Maria Island National Park.jpg

    Bibliographie

    Album jeunesse

    Liens externes

    Sur les autres projets Wikimedia :

    • Wombat, sur Wikimedia Commons

    Notes et références

    1. « Le wombat, petit mammifère aussi joueur qu'un chien », sur Sciences et Avenir, 2 février 2016 (consulté le 26 novembre 2018).
    2. a b et c (en) McIlroy, John, The Encyclopedia of Mammals, New York, Macdonald, D., coll. « Facts on File », 1984 (ISBN 0-87196-871-1), p. 876–877.
    3. (en) « The wombat's cubic poop is one of nature's weirdest superpowers »
    4. https://www.liberation.fr/sciences/2018/11/23/pourquoi-les-wombats-font-caca-carre_1693845
    5. https://sciencepost.fr/2018/11/on-sait-enfin-pourquoi-les-wombats-font-caca-en-cubes/
    6. https://www.francetvinfo.fr/sante/decouverte-scientifique/une-etude-scientifique-revele-le-secret-des-crottes-cubiques-du-wombat_3043741.html
    7. (en) Watson, A, « Vombatus ursinus », University of Michigan Museum of Zoology, 1999 (consulté le 13 août 2010).
    8. (en) Green, E et Myers, P, « Lasiorhinus latifrons », University of Michigan Museum of Zoology, 2006 (consulté le 13 août 2010).
    9. (en) Gary Humble, « The Uncommon Wombat », Australian Broadcasting Corporation, 1er juin 2006 (consulté le 13 août 2010).
    10. Underhill, David, 1937-, Australia's dangerous creatures, Reader's Digest, 1987 (ISBN 0864380186 et 9780864380180, OCLC 29015772, lire en ligne)
    Wombat
    provided by wikipedia
    For other uses, see Wombat (disambiguation).

    Wombats are short-legged, muscular quadrupedal marsupials that are native to Australia. They are about 1 m (40 in) in length with small, stubby tails. There are three extant species and they are all members of the family Vombatidae. They are adaptable and habitat tolerant, and are found in forested, mountainous, and heathland areas of south-eastern Australia, including Tasmania, as well as an isolated patch of about 300 ha (740 acres) in Epping Forest National Park[2] in central Queensland.

    Evolution and taxonomy

    Though genetic studies of the Vombatidae have been undertaken, evolution of the family is not well understood. Wombats are estimated to have diverged from other Australian marsupials relatively early, as long as 40 million years ago, while some estimates place divergence at around 25 million years.[3]:10– While some theories place wombats as miniaturised relatives of diprotodonts, such as the rhinoceros-sized Diprotodon, more recent studies place the Vombatiformes as having a distinct parallel evolution, hence their current classification as a separate family.[4]

    Characteristics

     src=
    Wombat in Narawntapu National Park, Tasmania

    Wombats dig extensive burrow systems with their rodent-like front teeth and powerful claws. One distinctive adaptation of wombats is their backward pouch. The advantage of a backward-facing pouch is that when digging, the wombat does not gather soil in its pouch over its young. Although mainly crepuscular and nocturnal, wombats may also venture out to feed on cool or overcast days. They are not commonly seen, but leave ample evidence of their passage, treating fences as minor inconveniences to be gone through or under, and leaving distinctive cubic feces.

    Wombats are herbivores; their diets consist mostly of grasses, sedges, herbs, bark, and roots. Their incisor teeth somewhat resemble those of rodents (rats, mice, etc.), being adapted for gnawing tough vegetation. Like many other herbivorous mammals, they have a large diastema between their incisors and the cheek teeth, which are relatively simple. The dental formula of wombats is 1.0.1.41.0.1.4 × 2 = 24.

    Wombats' fur can vary from a sandy color to brown, or from grey to black. All three known extant species average around a metre in length and weigh between 20 and 35 kg (44 and 77 lb).

    Female wombats give birth to a single young in the spring, after a gestation period, which like all marsupials can vary, in the case of the wombat: 20–21 days.[5][6] They have well-developed pouches, which the young leave after about six to seven months. Wombats are weaned after 15 months, and are sexually mature at 18 months.[7]

    A group of wombats is known as a wisdom,[8][9] a mob, or a colony.[10]

    Wombats typically live up to 15 years in the wild, but can live past 20 and even 30 years in captivity.[11][12] The longest-lived captive wombat lived to 34 years of age.[12]

    Ecology and behaviour

     src=
    Dentition, as illustrated in Knight's Sketches in Natural History
     src=
    Wombat burrow and scat, Narawntapu National Park, Tasmania
     src=
    Wombat cubic scat, found near Cradle Mountain in Tasmania

    Wombats have an extraordinarily slow metabolism, taking around eight to 14 days to complete digestion, which aids their survival in arid conditions.[7] They generally move slowly.[citation needed] When threatened, however, they can reach up to 40 km/h (25 mph) and maintain that speed for up to 90 seconds.[13] Wombats defend home territories centred on their burrows, and they react aggressively to intruders. The common wombat occupies a range of up to 23 ha (57 acres), while the hairy-nosed species have much smaller ranges, of no more than 4 ha (10 acres).[7]

    Dingos and Tasmanian devils prey on wombats. Extinct predators were likely to have included Thylacoleo and possibly the thylacine. Their primary defence is their toughened rear hide, with most of the posterior made of cartilage. This, combined with its lack of a meaningful tail, makes it difficult for any predator that follows the wombat into its tunnel to bite and injure its target. When attacked, wombats dive into a nearby tunnel, using their rumps to block a pursuing attacker.[14] A wombat may allow an intruder to force its head over the wombat's back, and then use its powerful legs to crush the skull of the predator against the roof of the tunnel, or drive it off with two-legged kicks, like those of a donkey.

    Wombats are generally quiet animals. Bare-nosed wombats can make a number of different sounds, more than the Hairy-nosed wombats. Wombats tend to be more vocal during mating season. When angered, they can make hissing sounds. Their call sounds somewhat like a pig's squeal. They can also make grunting noises, a low growl, a hoarse cough, and a clicking noise.[citation needed]

    Species

    The three extant species of wombat[1] all are endemic to Australia and a few offshore islands. They are protected under Australian law.[13]

    Human relations

    History

    Depiction of the animals in rock art are exceptionally rare, though examples estimated to be up to 4,000 years old have been discovered in the Wollemi National Park.[16] The wombat is depicted in aboriginal Dreamtime as an animal of little worth. The mainland stories tell of the wombat as originating from a person named Warreen whose head had been flattened by a stone and tail amputated as punishment for selfishness. In contrast, the Tasmanian aboriginal story first recorded in 1830 tells of the wombat (known as the drogedy or publedina) the great spirit Moihernee had asked hunters to leave alone. In both cases, the wombat is regarded as having been banished to its burrowing habitat.[17] Estimates of wombat distribution prior to European settlement are that numbers of all three surviving species were prolific and that they covered a range more than ten times greater than that of today.[3]

    The name 'wombat' comes from the now nearly-extinct Darug language spoken by the aboriginal Darug people, who originally inhabited the Sydney area.[18] It was first recorded in January 1798, when John Price and James Wilson, a white man who had adopted aboriginal ways, visited the area of what is now Bargo, New South Wales. Price wrote: "We saw several sorts of dung of different animals, one of which Wilson called a Whom-batt, which is an animal about 20 inches high, with short legs and a thick body with a large head, round ears, and very small eyes; is very fat, and has much the appearance of a badger."[19] Wombats were often called badgers by early settlers because of their size and habits. Because of this, localities such as Badger Creek, Victoria, and Badger Corner, Tasmania, were named after the wombat.[20] The spelling went through many variants over the years, including 'wambat', 'whombat', 'womat', 'wombach', and 'womback', possibly reflecting dialectal differences in the Darug language.[18]

     src=
    Common wombat and joey eating from a bowl at a zoo

    After the ship Sydney Cove ran aground on Clarke Island in February 1797, the crew of the salvage ship, Francis, discovered wombats on the island.[21] A live animal was taken back to Port Jackson.[21] Matthew Flinders, who was travelling on board the Francis on its third and final salvage trip, also decided to take a wombat specimen from the island to Port Jackson. Governor John Hunter later sent the animal's corpse to Joseph Banks at the Literary and Philosophical Society[22] to verify that it was a new species. The island was named Clarke Island after William Clark.[23][24]

    Wombats were classified as vermin in 1906, and were subject of the introduction of a bounty in 1925.[3]:103 This and the removal of a substantial amount of habitat have greatly reduced numbers and range of the wombat.

    Attacks on humans

    Humans can receive puncture wounds from wombat claws, as well as bites. Startled wombats can also charge humans and bowl them over,[25] with the attendant risks of broken bones from the fall. One naturalist, Harry Frauca, once received a bite 2 cm (0.8 in) deep into the flesh of his leg—through a rubber boot, trousers and thick woollen socks.[26] A UK newspaper, The Independent, reported that on 6 April 2010, a 59-year-old man from rural Victoria state was mauled by a wombat (thought to have been angered by mange),[27] causing a number of cuts and bite marks requiring hospital treatment. He resorted to killing it with an axe.[28]

    Cultural significance

     src=
    Side view of "Fatso the Fat-Arsed Wombat", an unofficial mascot for the 2000 Summer Olympics as he appeared on top of a pole outside Sydney's Stadium Australia
     src=
    Wombat sculpture, Wombat Hill Botanic Gardens, Daylesford, Victoria
     src=
    Wombat sculpture, Wombat, New South Wales, unveiled April 2002

    Common wombats are considered by some farmers as a nuisance due primarily to their burrowing behaviour. "Fatso the Fat-Arsed Wombat" was the tongue-in-cheek "unofficial" mascot of the 2000 Sydney Olympics. Since 2005, an unofficial holiday called Wombat Day has been observed on 22 October.[29]

    Wombat meat has been a source of bush food from the arrival of aboriginal Australians to the arrival of Europeans. Due to the protection of the species, wombat meat as food is no longer part of mainstream Australian cuisine, but wombat stew was once one of the few truly Australian dishes.[30] In the 20th century, the more easily found rabbit meat was more commonly used. The name of the dish is also used by a popular children's book and musical.[31]

    Wombats have featured in Australian postage stamps and coins. The hairy-nosed wombats have featured mainly to highlight their elevated conservation status. The northern hairy-nosed wombat featured on an Australian 1974 20-cent stamp and also an Australian 1981 five-cent stamp. The common wombat has appeared on a 1987 37-cent stamp and an Australian 1996 95-cent stamp. The 2006 Australian Bush Babies stamp series features an AU$1.75-stamp of a baby common wombat, and the 2010 Rescue to Release series features a 60-cent stamp of a common wombat being treated by a veterinarian. Wombats are rarely seen on circulated Australian coins, an exception is a 50-cent coin which also shows a koala and lorikeet. The common wombat appeared on a 2005 commemorative $1 coin and the northern hairy-nosed wombat on a 1998 Australia Silver Proof $10 coin.[32]

    Many places in Australia have been named after the wombat, including a large number of places where they are now locally extinct in the wild. References to the locally extinct common wombat can be found in parts of the Central Highlands of Victoria, for example the Wombat State Forest and Wombat Hill in Daylesford. Other significant places named after the wombat includes the town of Wombat, New South Wales. Numerous less significant Australian places, including hotels, are named after the animals. Prominent sculptures of wombats include in South Australia: "The Big Wombat" at Scotdesco Aboriginal Community (Tjilkaba) and Wudinna visitor information centre, Adelaide Zoo and Norwood; New South Wales: Wombat, New South Wales; Victoria: Daylesford, Trentham, Victoria and Kinglake; Tasmania: Steppes State Reserve.

    Wombats have also been a feature of Australian television. While wombats are not generally kept as pets, a notable depiction of a common wombat as a pet is Fatso from the Australian television show A Country Practice. The Brisbane television show Wombat was also named for the animals.

    Australian literature contains many references to the wombat. Examples are Mr. Walter Wombat from the adventures of Blinky Bill and one of the main antagonists in The Magic Pudding by Norman Lindsay.

    Conservation

    All species of wombats are protected in every state except for Victoria.

    The northern hairy-nosed wombat is an endangered species.[33] The biggest threats the species faces are its small population size, predation by wild dogs, competition for food because of overgrazing by cattle and sheep, and disease.[33][34]

    The only known wild populations of this species exist in two locations in Queensland, the Epping Forest National Park, and a smaller colony being established by translocating wombats to the Richard Underwood Nature Refuge at Yarran Downs.[33] This second colony is being created through the Xstrata reintroduction project, which is being funded by Xstrata, a Swiss global mining company.[35]

    The wombat population in the Epping Forest National Park has been increasing since a predator-proof fence was erected in the park.[33] According to the latest census, taken in 2013, the park is home to 196 of these endangered wombats, with numbers at the two locations expected to have increased to 230 by late 2015.[33]

    Despite its name, the common wombat is no longer common, and it has been officially a protected animal in New South Wales since 1970.[36] However, in eastern Victoria, they are not protected, and they are considered by some to be pests, especially due to the damage they cause to rabbit-proof fences.[33][37]

    WomSAT, a citizen science project, was established in 2016 to record sightings of wombats across the country. The website and mobile phone app can be used to log sightings of live or deceased wombats and wombat burrows. Since its establishment the project has recorded over 7,000 sightings across New South Wales, Victoria, Tasmania and South Australia.[38]

    References

    1. ^ a b Groves, C. P. (2005). "Order Diprotodontia". In Wilson, D.E.; Reeder, D. M. Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. pp. 43–44. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494..mw-parser-output cite.citation{font-style:inherit}.mw-parser-output q{quotes:"""""'"'"}.mw-parser-output code.cs1-code{color:inherit;background:inherit;border:inherit;padding:inherit}.mw-parser-output .cs1-lock-free a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/65/Lock-green.svg/9px-Lock-green.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-lock-limited a,.mw-parser-output .cs1-lock-registration a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d6/Lock-gray-alt-2.svg/9px-Lock-gray-alt-2.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-lock-subscription a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Lock-red-alt-2.svg/9px-Lock-red-alt-2.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-subscription,.mw-parser-output .cs1-registration{color:#555}.mw-parser-output .cs1-subscription span,.mw-parser-output .cs1-registration span{border-bottom:1px dotted;cursor:help}.mw-parser-output .cs1-hidden-error{display:none;font-size:100%}.mw-parser-output .cs1-visible-error{font-size:100%}.mw-parser-output .cs1-subscription,.mw-parser-output .cs1-registration,.mw-parser-output .cs1-format{font-size:95%}.mw-parser-output .cs1-kern-left,.mw-parser-output .cs1-kern-wl-left{padding-left:0.2em}.mw-parser-output .cs1-kern-right,.mw-parser-output .cs1-kern-wl-right{padding-right:0.2em}
    2. ^ "Northern Hairy-nosed Wombat". Department of Sustainability, Environment, Water, Population and Communities. Australian Government. Retrieved 2 July 2011.
    3. ^ a b c Barbara Triggs (13 July 2009). Wombats. Csiro Publishing. ISBN 978-0-643-09986-9.
    4. ^ Penny, David; Nilsson, Maria A.; Churakov, Gennady; Sommer, Mirjam; Tran, Ngoc Van; Zemann, Anja; Brosius, Jürgen; Schmitz, Jürgen (2010). "Tracking Marsupial Evolution Using Archaic Genomic Retroposon Insertions". PLoS Biology. 8 (7): e1000436. doi:10.1371/journal.pbio.1000436. ISSN 1545-7885. PMC 2910653. PMID 20668664.
    5. ^ Watson, A (1999). "Vombatus ursinus". Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Retrieved 13 August 2010.
    6. ^ Green, E; Myers, P (2006). "Lasiorhinus latifrons". Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Retrieved 13 August 2010.
    7. ^ a b c McIlroy, John (1984). Macdonald, D., ed. The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. pp. 876–877. ISBN 978-0-87196-871-5.
    8. ^ Britton, Ben. "Wombat". Animal Encounters. NatGeo Wild.
    9. ^ Woop Studios; Jay Sacher (2013), A Compendium of Collective Nouns: From an Armory of Aardvarks to a Zeal of Zebras, Chronicle Books, p. 213, ISBN 978-1-4521-2952-5
    10. ^ Common Wombat. National Geographic. Retrieved on 26 April 2017.
    11. ^ San Diego Zoo: Wombat. Animals.sandiegozoo.org. Retrieved on 26 April 2017.
    12. ^ a b Ballarat Wildlife Park: Common Wombat. Wildlifepark.com.au. Retrieved on 26 April 2017.
    13. ^ a b Humble, Gary (1 June 2006). "The Uncommon Wombat". Scribbly Gum. Australian Broadcasting Corporation. Retrieved 13 August 2010.
    14. ^ "Common Wombat". Department of Primary Industries, Parks, Water and Environment. Tasmanian Government. Retrieved 13 August 2010.
    15. ^ "Lasiorhinus krefftii – Northern Hairy-nosed Wombat, Yaminon". Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts. Australian Government. 12 February 2010. Retrieved 13 August 2010.
    16. ^ Totaro, Paola (2 July 2003). "Rock art find makes Stonehenge seem recent". Sydney Morning Herald.
    17. ^ James Woodford (30 January 2012). The Secret Life of Wombats. Text Publishing Company. p. 7. ISBN 978-1-921834-90-5.
    18. ^ a b Butler, Susan (2009). The Dinkum Dictionary: The Origins of Australian Words. Text Publishing. p. 266. ISBN 978-1-921799-10-5.
    19. ^ Reed, Alexander Wyclif (1969). Place-names of New South Wales, their origins and meanings. Reed. p. 152.
    20. ^ "Common Wombat". Lady Wild Life. Retrieved 1 September 2008.
    21. ^ a b Wells, R.T. (1989). "Volume 1B Mammalia" (PDF). In Walton, D.W. Vombatidae. Richardson, B.J. AGPS Canberra/Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts – Commonwealth of Australia. p. 4. ISBN 978-0-644-06056-1. Retrieved 30 December 2009.
    22. ^ Simpson, J. (16 January 2009). "The 'wombat' trail – David Nash". Transient Languages & Cultures. The University of Sydney. Retrieved 30 December 2009.
    23. ^ Nash, M. "Maritime Archaeology Monograph and Reports Series No.2 – Investigation of a Survivors Camp from the Sydney Cove Shipwreck." Master of Maritime Archaeology Thesis. Department of Archaeology, Flinders University, South Australia. 2004. Accessed 30 December 2009.
    24. ^ Moore-Robinson, J. (1911). A Record of Tasmanian nomenclature, with dates and origins (PDF). The Mercury Printing Office – Hobart, Tasmania. p. 28. Retrieved 30 December 2009.
    25. ^ Robinson, Georgina (7 April 2010). "Wombat combat: danger is their middle name". The Examiner. Retrieved 13 August 2010.
    26. ^ Underhill, David (1993). Australia's dangerous creatures. Sydney. p. 368. ISBN 978-0864380180.
    27. ^ "Wombat bites Australian bush fire survivor". BBC News Online. 6 April 2010. Retrieved 9 April 2010.
    28. ^ "Australian Man Mauled in Rare Attack". The Independent. 7 April 2010. Retrieved 7 April 2010.
    29. ^ Middleton, Amy (22 October 2009). "The day of the wombat". Australian Geographic. Archived from the original on 30 September 2013. Retrieved 13 August 2010.
    30. ^ 'International Recipes from Balmain'. The Canberra Times. Monday 19 December 1977. pg 10
    31. ^ Bishop, Rita. "Wombat Stew by Marcia K Vaughan: Teaching Notes" (PDF).
    32. ^ "Ten Dollar". Blue Sheet Coin Values. Retrieved 19 March 2017.
    33. ^ a b c d e f "Northern hairy-nosed wombat, Lasorhinus krefftii". Queensland Government. 23 October 2015. Retrieved 19 March 2017.
    34. ^ Willis, Paul (7 March 2003). "Northern Hairy Nosed Wombat". ABC Television, Catalyst. Retrieved 8 February 2012.
    35. ^ Todd Woody (12 March 2009). "Wombat Love". Time. Retrieved 22 April 2011.
    36. ^ "Wombats". New South Wales Government.
    37. ^ "Wombat, Vombatus ursinus". Parks & Wildlife Service, Tasmania. 21 May 2012. Archived from the original on 27 April 2013. Retrieved 23 January 2015.
    38. ^ "WomSAT". FeralScan.

    Further reading

    • Wombats, Barbara Triggs, Houghton Mifflin Australia Pty, 1990, ISBN 0-86770-114-5. Facts and photographs of wombats for children.
    • The Wombat: Common Wombats in Australia, Barbara Triggs, University of New South Wales Press, 1996, ISBN 0-86840-263-X.
    • The Secret Life of Wombats, James Woodford, Text Publishing, 2002, ISBN 1-877008-43-5.
    • How to Attract the Wombat, Will Cuppy with illustrations by Ed Nofziger, David R. Godiine, 2002, ISBN 1-56792-156-6 (Originally published 1949, Rhinehart)
    • The Secret World of Wombats, Jackie French with illustrations by Bruce Whatley, Harper Collins Publishers, 2005, ISBN 0-207-20031-9.
    • Christmas Wombat, Jackie French with illustrations by Bruce Whatley, Clarion Books, 2012, ISBN 978-0547868721.

    Wombatowate ( Polish )
    provided by wikipedia POL
    Commons Multimedia w Wikimedia Commons Wikisłownik Hasło w Wikisłowniku

    Wombatowate[4], wombaty[5] (Vombatidae) – rodzina ssaków z rzędu dwuprzodozębowców (Diprotodontia), prawdopodobnie blisko spokrewnionych z koalowatymi.

    Zasięg występowania

    Wombat tasmański zamieszkuje wschodnią część stanów Queensland i Nowa Południowa Walia oraz południową Australię[6]. Latem warunkiem występowania jest gęstość objętościowa gleby, a w zimie grubość pokrywy śnieżnej.

    Wombatowiec szerokogłowy zamieszkuje południową Australię - siedliska o niskiej wilgotności i wysokiej temperaturze powietrza.

    Wombatowiec szorstkowłosy, który jest gatunkiem krytycznie zagrożonym, żyje tylko w Epping Forest National Park, w środkowej części stanu Queensland. Należy do gatunków zagrożonych wyginięciem, przez dłuższy czas bowiem był poławiany dla zysku drogocennego futra. Do dziś[kiedy?] żyje ok. 70 osobników tego gatunku.

    Opis

    Wombaty to sporej wielkości roślinożerne zwierzęta o mocnej budowie i krótkich nogach. Osiągają długość 1,2 m i masę do 39 kg. Posiadają grubą, szeroką głowę oraz szczątkowy ogon. Mają torbę lęgową, która otwiera się ku tyłowi (młode wchodzi do torby od strony zadu matki). W torbie znajdują się dwa sutki. W uzębieniu brak kłów.

    Wzór zębowy I C P M 24 = 1 0 1 4 1 0 1 4

    Na wiosnę, po 20-21 dniach ciąży, rodzi się jedno młode, które pozostaje w dobrze rozwiniętej torbie przez 6-7 miesięcy[7] [8]. Są karmione mlekiem matki przez ok. 15 miesięcy. Dojrzałość płciową osiągają w wieku 18 miesięcy[9].

    Zwierzęta te prowadzą nocny tryb życia. Dają się łatwo oswajać. Mają układ trawienny przystosowany do spożywania twardej roślinności: prosty żołądek, szerokie, krótkie jelito ślepe i wyjątkowo wolny metabolizm; potrzebują 14 dni dla dopełnienia całkowitego cyklu trawiennego, dlatego też nie charakteryzują się ruchliwością.

    Wombaty kopią w ziemi lub pod wapiennymi skałami systemy nor z wieloma wyjściami. Długość korytarzy może osiągać do 20 m. W razie potrzeby potrafią osiągać prędkość rzędu 40 km/h, którą mogą utrzymać przez 90 sekund.

    Systematyka

    Do wombatów zaliczane są dwa współcześnie występujące rodzaje[6][4][3]:

    oraz rodzaje wymarłe:

    Przypisy

    1. Vombatidae, w: Integrated Taxonomic Information System (ang.).
    2. G.T. Burnett. Illustrations of the Quadrupeda, or Quadrupeds, being the arrangement of the true four-footed Beasts indicated in outline. „Quarterly Journal of Science, Literature and the Arts”. July to December, 1829, s. 351, 1829 (ang.).
    3. a b Wilson Don E. & Reeder DeeAnn M. (red.) Vombatidae. w: Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (Wyd. 3.) [on-line]. Johns Hopkins University Press, 2005. (ang.) [dostęp 5 marca 2013]
    4. a b W. Cichocki, A. Ważna, J. Cichocki, E. Rajska-Jurgiel, A. Jasiński & W. Bogdanowicz: Polskie nazewnictwo ssaków świata. Warszawa: Muzeum i Instytut Zoologii PAN, 2015, s. 10–11. ISBN 978-83-88147-15-9. (pol.ang.)
    5. K. Kowalski (red.), A. Krzanowski, H. Kubiak, B. Rzebik-Kowalska & L. Sych: Ssaki. Wyd. IV. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1991, s. 420, seria: Mały słownik zoologiczny. ISBN 83-214-0637-8.
    6. a b R. Wells: Family Vombatidae (Wombats). W: D.E. Wilson & R.A. Mittermeier: Handbook of the Mammals of the World. Cz. 5: Monotremes and Marsupials. Barcelona: Lynx Edicions, 2015, s. 418. ISBN 978-84-96553-99-6. (ang.)
    7. Watson, A (1999). "Vombatus ursinus". Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology.
    8. Green, E; Myers, P (2006). "Lasiorhinus latifrons". Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology.
    9. McIlroy, John. Macdonald, D., ed. The Encyclopedia of Mammals. New York 1984, str. 876–877. ​ISBN 0-87196-871-1
    10. R.A. Stirton, R.H. Tedford & M.O. Woodburne. A new Tertiary formation and fauna from the Tirari Desert, South Australia. „Records of the South Australian Museum”. 15, s. 454, 1967 (ang.).
    11. R. Owen. On the Fossil Mammals of Australia. — Part VII. Genus Phascolomys: species exceeding the existing ones in size. „Philosophical transactions of the Royal Society of London”. 162, s. 251, 1872 (ang.).
    12. J.H. Hope & H.E. Wilkinson. Warendja wakefieldi, a new genus of wombat (Maruspialia , Vombatidae) from Pleistocene sediments in McEacherns Cave, western Victoria. „Memoirs of the National Museum of Victoria”. 43 (1–2), s. 109, 1982 (ang.).

    Bibliografia

    1. Myers, P.: Vombatidae (ang.). (On-line), Animal Diversity Web, 2001. [dostęp 12 kwietnia 2008].
    2. Wilson Don E. & Reeder DeeAnn M. (red.): Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (Wyd. 3.) (ang.). Johns Hopkins University Press, 2005. [dostęp 12 kwietnia 2008].
    3. D Hoyle, AB Horsup, CN Johnson, DG Crossman and H McCallum: Live-trapping of the northern hairy-nosed wombat (Lasiorhinus krefftii): population-size estimates and effects on individuals (ang.). Csiro Publishing, 1995.
    4. Alison Matthews, Peter G. Spooner, Daniel Lunney, Ken Green, Nicholas I. Klomp: The influences of snow cover, vegetation and topography on the upper range limit of common wombats Vombatus ursinus in the subalpine zone, Australia (ang.). Wiley Online Library, 2010. [dostęp 21 luty 2010].
    5. G. A. Shimmin, J. Skinner, R. V. Baudinette: The warren architecture and environment of the southern hairy-nosed wombat (Lasiorhinus latifrons) (ang.). Journal of Zoology, 2002. [dostęp 13 listopad 2002].
    6. Paris, et al.: Vombatus ursinus (ang.). (On-line), Encyclopedia of life, 2002. [dostęp 24 lutego 2012].
    7. Emanoil, M.: Lasiorhinus krefftii; northern hairy-nosed wombat (ang.). Encyclopedia of Endangered Species. Gale Research, Inc. Detroit, 1994.

    Zobacz też

    Wombats ( German )
    provided by wikipedia Deutsch
     src= Dieser Artikel behandelt die Beutelsäugerfamilie; zu anderen Bedeutungen siehe Wombats (Begriffsklärung). Wissenschaftlicher Name Vombatidae Burnett, 1830 Gattungen
     src=
    Skelett eines Wombats

    Die Wombats (Vombatidae, Plumpbeutler) sind eine Familie in Australien lebender Beutelsäuger (Metatheria), die als höhlengrabende Pflanzenfresser leben, mit zwei Gattungen und drei Arten.

    Etymologie

    Der Name Wombat stammt aus der nahezu ausgestorbenen Sprache der Darug, eines Stamms der Aborigines, der ursprünglich das Gebiet der heutigen Stadt Sydney bewohnte.[1] Englischsprachige Siedler übernahmen die Bezeichnung, der erste schriftliche Beleg stammt aus dem Jahr 1798. Bei der Schreibweise gab es zunächst Varianten: neben wombat zum Beispiel auch wambat, whombat, wombach, womback oder womat. Wegen ihres dachsähnlichen Aussehens und Verhaltens wurden Wombats auch oft als badger („Dachs“) bezeichnet oder als native badger („einheimischer Dachs“).

    Beschreibung

     src=
    Zeichnung aus Brehms Tierleben von 1884

    Wombats erreichen eine Kopf-Rumpf-Länge von 70 bis 120 Zentimetern und ein Gewicht von 20 bis 40 Kilogramm. Ausgewachsene Wombatweibchen übertreffen für gewöhnlich die Männchen in Größe und Gewicht. Ihr Körper ist stämmig gebaut, die Gliedmaßen sind kurz und kräftig. Die breitsohligen Füße enden in fünf Zehen, von denen die Vorderfüße fünf und die Hinterfüße vier große, sichelförmig gekrümmte Grabkrallen tragen. Der große Kopf ist breit und die Ohren sind mittellang, rundlich bis dreieckig. Die Augen sind relativ klein und das Nasenfeld ist je nach Art nackt oder behaart. Der Schwanz ist zu einem kleinen, nackten Stummel reduziert. Das vergleichsweise feste Haar ist kurz bis mittellang und variiert je nach Wombatart von Gelb-, Grau- bis Schwarzbraun.

    Bemerkenswert ist das unter den Beuteltieren einzigartige Gebiss, das Ähnlichkeiten mit dem der Nagetiere aufweist. Sie haben im Ober- und Unterkiefer je ein Paar wurzellose Schneidezähne, die Backenzähne sind einfach gebaut und ebenfalls wurzellos. Hierdurch wachsen die Zähne beständig nach und die Tiere sind in der Lage, hartes, abrasives Futter zu fressen. Da die Eckzähne fehlen, klafft zwischen Vorder- und Backenzähnen eine Lücke (Diastema). Die Zahnformel lautet 1/1-0/0-1/1-4/4, somit haben Wombats mit insgesamt 24 die wenigsten Zähne aller Beuteltiere.

    Der Kot von Wombats ist würfelförmig, von ihm werden täglich 80 bis 100 Stück abgegeben. Die außergewöhnliche Form entsteht während der Darmpassage durch Grate in der Darmwand, der After ist nicht beteiligt. Es wird angenommen, dass die Form dazu dient, dass die Kotmarkierungen nicht von den exponierten Stellen herabrollen, auf die sie abgesetzt werden.[2]

    Verbreitung

    Wombats leben im südlichen und östlichen Australien, in den Bundesstaaten South Australia, Victoria, New South Wales, Queensland und Tasmanien.

    Lebensweise

    Wombats zählen zu den größten grabend lebenden Säugetieren überhaupt. Mit ihren scharfen Krallen errichten sie Wohnhöhlen in der Erde, welche sich auch zu komplexen Tunnelsystemen ausweiten können. Diese Höhlen können bis zu 20 Meter lang sein und 3,5 Meter tief liegen. Wenn sich die Aktionsräume überlappen, können diese zu unterschiedlichen Zeiten von verschiedenen Wombats bewohnt werden. Sie sind überwiegend nachtaktiv, tagsüber ruhen sie in ihrem Bau, in der Dämmerung und nachts gehen sie auf Nahrungssuche.

    Erwachsene Wombats haben wenige natürliche Gegner, ihr größter Fressfeind ist der Dingo. Ihr Hinterteil ist durch eine dicke Haut, Knorpel und Knochen verstärkt. Hiermit können sie bei Gefahr den Zugang zur Wohnhöhle blockieren und so die meisten Angreifer abwehren oder an der Decke der Wohnhöhle erdrücken. Für die weitaus meisten Tötungen sind Menschen (auch der Straßenverkehr) verantwortlich. In Gegenden, in denen der menschliche Einfluss gering ist, wird die Größe der Population durch die Verfügbarkeit der Futterpflanzen bestimmt.

    Wombats besitzen einen Aktionsraum, der je nach Umweltgegebenheiten 5 bis 25 Hektar groß sein kann. Als Territorium wird meist der bevorzugte Futterplatz durch Kotmarkierungen und aggressives Verhalten markiert und verteidigt.

    Männliche Wombats zeigen Drohgebärden, zum Beispiel wenn ein Nahrungskonkurrent durch einen bevorzugten Fressplatz geht. Der Kopf wird von Seite zu Seite geschwenkt und die Zähne gebleckt und damit geknirscht, zusätzlich werden knurrende Geräusche abgegeben. Dies ist oft ausreichend, um den Eindringling zu vertreiben. Bekannt ist auch das Verscheuchen von Eindringlingen durch Hinterherjagen. Kommt es zu Kämpfen, kann es zu ernstzunehmenden Bissverletzungen kommen.

    Wombats können über kurze Strecken Geschwindigkeiten von bis zu 40 km/h erreichen und entziehen sich Gefahren auch durch Klettern und Schwimmen.

    Ernährung

    Vorzugsweise in der Abendzeit verbringen Wombats zwischen drei und acht Stunden mit Grasen. Gefressen werden hauptsächlich einheimische, aber auch eingeschleppte Gräser, wobei junge Triebe bevorzugt werden; weiterhin krautige Pflanzen und Moose, seltener auch Wurzeln von Sträuchern und Bäumen, sowie Pilze.

    Die Möglichkeit, Nahrung gezielt auszuwählen, wird durch die geteilte Oberlippe unterstützt. Hierdurch können die Schneidezähne sehr nahe an den Boden gebracht und die kleinsten grünen Triebe erfasst werden. Der Geruchssinn spielt bei der Futterauswahl für diese überwiegend nachtaktiven Tiere vermutlich eine große Rolle.

    Wombats sind sehr gute Nahrungsverwerter mit einem sehr langsamen Stoffwechsel. Um eine Mahlzeit zu verdauen, brauchen sie bis zu drei Tage.[3] Wombats gehören außerdem zu den effizienten Wasserkonsumenten unter den Säugetieren. (Zum Vergleich: Die ebenfalls an australische Verhältnisse angepassten Kängurus verbrauchen viermal so viel Wasser.)

    Fortpflanzung

     src=
    Nacktnasenwombat

    Wombats vermehren sich üblicherweise das ganze Jahr über, in sehr trockenen Gegenden allerdings eher saisonal. Weibchen haben einen nach hinten geöffneten Beutel, sodass dieser bei der Bauaktivität nicht mit Erde vollgeschaufelt wird. Es wird fast immer nur ein Junges aufgezogen. Der Nachwuchs wächst sechs bis acht Monate lang im Beutel heran und bleibt dann noch etwa ein Jahr in der Nähe der Mutter.

    Die Geschlechtsreife wird nach zwei Jahren erreicht. Die Lebenserwartung beträgt in Freiheit mindestens fünf, in Gefangenschaft über 20 Jahre. Der nach Angaben des Duisburger Zoos älteste in Gefangenschaft gehaltene Wombat, ein Wombatweibchen, wurde 34 Jahre alt. Es befand sich neun Jahre in diesem Zoo und starb Anfang September 2008. Es war auch für die Welterstzucht in einem Zoo der tasmanischen Unterart des Nacktnasenwombats verantwortlich.

    Systematik

     src=
    Haarnasenwombat

    Wombats gehören zur Ordnung Diprotodontia, die durch gemeinsame Merkmale des Kieferbaus und der Fußknochen definiert wird. In dieser Ordnung sind auch Kängurus, Kletterbeutler und Koalas zu finden.

    Die Familie der Vombatidae umfasst zwei lebende Gattungen: Nacktnasenwombats (Vombatus) und Haarnasenwombats (Lasiorhinus). Fünf weitere Gattungen sind ausgestorben.

    Man unterscheidet die folgenden drei Arten in zwei Gattungen:

    Das Auftreten wombatähnlicher Tiere kann bis rund 25 Millionen Jahre (Oligozän) zurückverfolgt werden. Die Familie der Vombatidae trat vor rund 18 Millionen Jahren (Miozän) auf.

    Die nächstähnliche Tierfamilie ist die der Koalas. Mit ihnen teilen die Wombats Ähnlichkeiten u. a. im Gebissaufbau, Schädelbasis und den sichelförmigen Kopf der Spermien. Allerdings gibt es eine Reihe von morphologischen Unterschieden, die beide Familien voneinander trennen. Ebenfalls den Wombats ähnlich waren die Diprotodons, Beuteltiere von der Größe eines Nashorns, die erst vor rund 40.000 Jahren ausstarben.

    Bedrohung

    Mit der Besiedlung Australiens durch die Europäer wurde das Verbreitungsgebiet der Wombats eingeschränkt. Die Gründe dafür liegen in der Zerstörung ihres Lebensraumes, in der Nahrungskonkurrenz mit eingeschleppten Arten und in der direkten Bejagung. Vom Nördlichen Haarnasenwombat gibt es nur rund 110 Exemplare, die in einem kleinen Naturpark in Queensland leben. Diese Art wird von der IUCN als stark bedroht eingestuft. Die beiden anderen Arten sind noch häufiger und gelten nicht als gefährdet.

    Literatur

    Einzelnachweise

    1. Susan Butler: The Dinkum Dictionary: The Origins of Australian Words. Text Publishing, 2009, ISBN 1-921799-10-2, S. 266.
    2. Jan Dönges: Warum Wombats Würfelhäufchen machen. spektrum.de, abgerufen 20. März 2016
    3. Johnson, C. (2009) S. 64–65
    Wombats ( Dutch; Flemish )
    provided by wikipedia NL
    Icoontje doorverwijspagina Zie Wombats (doorverwijspagina) voor andere betekenissen van Wombats.

    De wombats (Vombatidae) vormen een familie van buideldieren uit de orde der klimbuideldieren (Diprotodontia). Samen met de koala zijn ze de enige overlevende soorten uit de onderorde Vombatiformes. De noordelijke breedneuswombat is een van de zeldzaamste zoogdieren ter wereld. Er leven waarschijnlijk niet meer dan 70 dieren.

    Kenmerken

    Wombats zijn grote, stevige buideldieren. Ze wegen tussen de 19 en de 39 kilogram en worden 77 tot 115 centimeter lang en ongeveer 36 centimeter hoog. De staart is klein, meestal niet meer dan 2,5 centimeter. De poten zijn kort met grote voorpoten, die geschikt zijn om te graven. Ook de kop is breed. Mannetjes en vrouwtjes zijn op het oog niet van elkaar te onderscheiden. Ze hebben een grijsbruine vacht.

    De wombat is het tot nog toe enige dier dat kubusvormige uitwerpselen legt.

    Leefwijze

    Wombats zijn de enige grote herbivoren die holen graven. De wombats besteden een groot gedeelte van de dag in hun hol. Een hol kan wel 30 meter lang zijn, met meerdere ingangen en kamers. 's Nachts komen ze tevoorschijn om te eten. Ze leven vooral van gras en ander moeilijk verteerbaar voedsel.

    Ze kunnen een grote populatiedichtheid bereiken, zelfs in de meest onvruchtbare streken. Dit komt doordat de wombat een zeer lage energiebehoefte heeft, en een trage voedselvertering, die weinig verspilt. Hierdoor kan de wombat met minder eten doen dan een herbivoor van dezelfde grootte, en besteden ze minder tijd en energie aan eten.

    Wombats kunnen zeer snel zijn (sneller dan een mens) en zijn ook zeer sterk. De achterzijde is één massieve plaat, waar een roofdier niet met zijn tanden doorheen komt.

    Verspreiding en leefgebied

    Ze komen vooral voor in droge bossen, maar kunnen overal overleven, van halfwoestijnen tot boven de sneeuwgrens in bergen. Wombats leven tegenwoordig in het zuidoosten van Australië en op Tasmanië. De noordelijke breedneuswombat leeft enkel in een nationaal park vlak bij Clermont, Centraal-Queensland. Twee andere populaties van deze soort zijn uitgestorven.

    Voortplanting

    Ze krijgen meestal één jong per worp, dat zes tot tien maanden lang in de buidel blijft. Wombats worden meestal 10 tot 15 jaar oud.

    Taxonomie

    Er leven nog drie soorten in twee geslachten.

    Daarnaast omvat de familie de uitgestorven geslachten Phascolonus, Ramsayia, Rhizophascolonus en Warendja.

    Wikimedia Commons Zie de categorie Wombats van Wikimedia Commons voor mediabestanden over dit onderwerp.
    Вомбатовые ( Russian )
    provided by wikipedia русскую Википедию
    Для термина «Вомбат» см. также другие значения.
     src=
    Квинслендский вомбат (Lasiorhunus krefftii)

    Вомбаты размножаются на протяжении всего года везде, кроме засушливых регионов, где их размножение скорее сезонное. Сумки у самок повёрнуты назад, чтобы при копании в них не попадала земля. Несмотря на то, что у самки имеются два соска, одновременно рождается и воспитывается лишь один детёныш. Потомство от шести до восьми месяцев растёт в сумке матери и в течение следующего года остаётся вблизи.

    Половой зрелости самцы достигают в возрасте двух лет, самки — трёх лет[8]. Продолжительность их жизни в природе достигает 15 лет[7], в неволе они иногда доживают и до 25[8]. Старейший зарегистрированный вомбат дожил в неволе до 34 лет[7]; второй долгожитель — Патрик из Балларатского парка дикой природы[en] — прожил более 31 года и скончался 18 апреля 2017 года[12].

    Классификация

    В семейство включают три современных вида, объединённых в два рода[1]:

    Вомбатовые появились около 18 млн лет назад, в миоцене, известны ещё пять вымерших родов, в том числе Phascolonus. Ближайшие современные родственники вомбатовых — представители семейства коаловых. С ними у вомбатовых имеются многочисленные сходства в строении зубов, черепа и сперматозоидов. Тем не менее, существует и ряд морфологических различий, указывающих на то, что эволюционные линии коаловых и вомбатовых разошлись примерно 36 млн лет назад.

    Ещё более близким родственником вомбатовых был дипротодон, гигантский представитель сумчатых размером с носорога, вымерший всего около 40 тысяч лет назад.

    Угрозы

    После заселения Австралии европейцами ареал вомбатовых значительно сократился. Причинами этому были разрушение их местообитаний, конкуренция с привезёнными видами (в частности, с домашней кошкой) и охота на вомбатов. От квинслендского вомбата сегодня осталось лишь 118 экземпляров, живущих в маленьком заповеднике в Квинсленде. Другие два вида встречаются чаще и пока не находятся под угрозой исчезновения.

    Приручение

    Вомбаты имеют довольно добродушный характер, любят ласку и легко приручаются. Могут жить в доме и в некоторых пределах поддаются дрессировке. В Австралии их иногда держат в качестве домашних любимцев. Однако при общении с вомбатами, особенно дикими, требуется соблюдение известной осторожности: они пугливы, не очень сообразительны и имеют, как многие сумчатые, трудно предсказуемое поведение; приняв действия человека за агрессию, они могут, обороняясь, укусить или нанести серьёзную рану острыми когтями. Взрослый вомбат довольно тяжёл и силён, и может представлять опасность даже для взрослого человека. Кроме того, из-за склонности к рытью нор они могут подрывать стены, ограды, вредить зелёным насаждениям.

    Интересные факты

    • В честь вомбатов названы город, астероид, группа, его имя совпадает с названием противотанкового орудия (это совпадение, так как название орудия — аббревиатура, не имеющая к животному никакого отношения[источник не указан 468 дней]).
    • Вомбата держал дома Д. Г. Россетти. Распространено заблуждение[14], что именно это животное стало прототипом Сони из «Алисы в Стране чудес». Однако у Росетти вомбат появился в 1869 году[15], через 4 года после опубликования сказки.
    • Версия 0.7 дистрибутива Arch Linux имела кодовое имя «Вомбат» (Wombat).
    • Австралийская писательница Рут Парк написала сказку «Бестолковый вомбат».
    • В 1991 году студия «Укранимафильм»[uk]* сняла по этому произведению одноимённый мультипликационный фильм[16].
    • Ручной вомбат фигурирует в австралийском приключенческом фильме для детей режиссёра Дэвида Вэддингтона «Барни» (Barney, 1976).

    Примечания

    1. 1 2 Family Vombatidae : [англ.] // Mammal Species of the World. — Bucknell Univesity. (Проверено 10 июня 2017).
    2. Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1986. — С. 106. — 831 с. — 100 000 экз.
    3. 1 2 3 4 5 Соколов В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Млекопитающие. Латинский, русский, английский, немецкий, французский. / под общей редакцией акад. В. Е. Соколова. — М.: Рус. яз., 1984. — С. 25. — 10 000 экз.
    4. Макдональд, 2007, с. 435.
    5. Макдональд, 2007, с. 424.
    6. Long J., Archer M., Flannery T., Hand S. Prehistoric Mammals of Australia and New Guinea: One Hundred Million Years of Evolution. — University of New South Wales Press, 2002. — P. 161—162. — ISBN 978-0-8018-7223-5.
    7. 1 2 3 Common Wombat (англ.). Ballarat Wildlife Park. Проверено 2 февраля 2014. Архивировано 3 февраля 2014 года.
    8. 1 2 3 https://zoograf.guru/drugie/vombat-opisanie-i-foto-zhivotnogo-gde-kupit-vombata.html zoograf.guru Сайт «Всё о домашних животных»
    9. McIlroy, John. The Encyclopedia of Mammals / Macdonald D.. — New York : Facts on File, 1984. — P. 876–877. — ISBN 0-87196-871-1.
    10. Здесь был вомбат • Юлия Михневич • Научная картинка дня на «Элементах» • Зоология
    11. Ученые поняли, почему у вомбатов фекалии в форме кубиков (англ.), BBC News Русская служба (20 ноября 2018). Проверено 22 ноября 2018.
    12. Patrick the Wombat : [арх. 25.05.2017]. — Ballarat Wildlife Park. — Дата обращения: 15.10.2017.
    13. 1 2 Макдональд, 2007, с. 425.
    14. Из книги «Воспоминания Уильяма Майкла Росетти» (1906)
    15. Rossetti’s Wombat: A Pre-Raphaelite Obsession in Victorian England
    16. Фильмография студии «Украминафильм» (неопр.). Проверено 1 августа 2012. Архивировано 5 августа 2012 года.
    Вомбатові ( Ukrainian )
    provided by wikipedia UK
     src=
    Сплячий вомбат в Австралії. Зверніть увагу на стопи

    Ця тварина відрізняється сповільненим метаболізмом — з'їдена трава може перетравлюватися до 14 діб. Попри це, вони дуже сильні та можуть розвивати швидкість до 40 км на годину та підтримувати її довше ніж хвилину. Така швидкість ще дивніша, оскільки вомбат ступає на повну ступню, а не лише на п'ятку чи окремі пальці, як інші швидкі тварини.

    Хвоста майже не має, а більша частина заду вомбата захищена підшкірними хрящами. Сховавшись до нори, вомбат може закрити її собою — хрящова «броня» не під силу хижакам (здебільшого псам і тасманійським дияволам). Ба більше, вомбат може навіть вбити надто наполегливого ворога ударами ззаду і знизу по голові, яка, таким чином, б'ється об стелю нори.

    Узагалі, вомбата дуже важко налякати чи якось зупинити — вони радше зламають паркан, аніж обійдуть його. Міцний та безстрашний вомбат може бути небезпечним для людини, яка намагатиметься до нього доторкнутися тощо.

    Морфологія

     src=
    Вомбат у горах Тасманії
     src=
    Вомбат у Нарантапу, Тасманія. Холодніший клімат Тасманії призвів до того, що вомбати, які мешкають у цій місцевості, мають більш довге хутро, ніж ті, що мешкають у самій Австралії
     src=
    Вомбат звичайний. Зверніть увагу на коротше, ніж у тасманського, хутро

    Вомбати досягають довжини від 70 до 120 см і ваги від 20 до 45 кг. Їхній тулуб влаштований компактно, кінцівки короткі й сильні. На кожній із них п'ять пальців, з яких зовнішні чотири увінчані великими кігтями, пристосованими для копання землі. Хвіст короткий, велика голова справляє враження злегка розплющеної з боків, очі маленькі.

    Цікаво, що щелепи і зуби вомбата виявляють схожість із гризунами. У горішньому й нижньому ряді зубів у вомбатів є по парі передніх ріжучих зубів. Жувальні зуби побудовані досить просто, кутні зуби відсутні. У вомбатів найменша кількість зубів серед сумчастих — 12.

    Поширення

    Вомбати мешкають у південній та східній частині Австралії: у штатах Південна Австралія, Вікторія, Новий Південний Уельс, Квінсленд і Тасманія. Поширені в різних місцях проживання, але потребують відповідної для риття нір, землі.

    Спосіб життя

    Вомбати — найбільші із сучасних ссавців, які займаються риттям і проводять більшу частину життя під землею. Своїми гострими пазурами вони виривають у землі невеликі житлові печери, які іноді утворюють складні тунельні системи. Як правило, більшість із печер сягає близько 20 метрів у довжину і 3,5 метрів у глибину. Якщо ділянки окремих особин перетинаються, печери можуть у різний час використовуватися різними вомбатами. Вони активні вночі, коли виходять на пошуки їжі. Удень вони відпочивають у своїх сховищах.

    У дорослого вомбата майже немає природних ворогів. Одним з небагатьох є ввезений людьми динго. Задня частина тіла вомбата надзвичайно тверда через товсту шкіру, хрящі та кістки. У разі небезпеки вони можуть, повернувшись задом, блокувати свою нору і боронитися від більшості нападників, або ж врешті, розчавити їхні кінцівки об стіни своєї житлової печери. У задній частині спини, на тазових кістках, у вомбата є щось на кшталт щитка, який захищає його при нападі ззаду. Він завдає також сильні удари головою — буцається, як баран або козел. Якщо собака залазить до його нори, він чекає його, не сходячи з місця, а потім намагається загнати в кут, до стінки нори, і там задушити за допомогою щитка. Найчастіше у смерті вомбата буває винна людина: зокрема, багато вомбатів гине під колесами автомобілів. В областях, де вплив людини невеликий, чисельність вомбатів визначається наявністю відповідного корму.

    Площа ділянок вомбатів варіює, залежно від зовнішніх умов від 5 до 25 га. Територія позначається екскрементами і побудованими норами, також вомбати часто доволі агресивно захищають свою територію. При появі непроханого гостя, самці загрозливо качають головою з боку в бік, і мукають. Часто цього буває достатньо, аби прогнати вомбата, що вторгнувся. Проте, іноді справа доходить до поєдинків, в яких вомбати можуть завдати одне одному серйозних ушкоджень.

    На коротких дистанціях вомбати можуть розвивати швидкість до 62 км/год. Коли потрібно втекти від небезпеки, вомбат непогано плаває і може лазити по деревах, а також зариватися в землю.

    Живлення

    Вомбати їдять молоді пагони трав. Іноді також споживаються коріння рослин, мохи, гриби і ягоди.

    Розділена верхня губа дозволяє вомбатам дуже точно вибирати те, що вони їдять. Завдяки їй, передні зуби можуть доходити аж до землі і зрізати навіть найменші паростки. Важливу роль при виборі їжі, в активних уночі вомбатів, грає нюх.

    Обмін речовин у вомбатів дуже повільний і ефективний. Аби перетравити їжу, їм необхідно до 14 днів. Вомбати — найекономніші споживачі води з усіх ссавців, після верблюда: їм достатньо всього 22 мілілітрів води на кілограм маси тіла на добу. Навіть такі, чудово пристосовані до умов життя в Австралії тварини, як кенгуру, витрачають води вчетверо більше. Вомбати погано переносять холод.

    Розмноження

     src=
    Квінслендський вомбат (Lasiorhunus krefftii ).

    Вомбати розмножуються впродовж усього року скрізь, крім посушливих регіонів, де їх розмноження швидше сезонне. Сумки у самок повернені назад, аби при копанні в них не потрапляла земля. Попри те, що у самки є два соска, одночасно народжується і виховується лише одне дитинча. Потомство від шести до восьми місяців росте в сумці матері і впродовж наступного року залишається біля мами.

    Статевої зрілості вомбати досягають у віці двох років. Тривалість їхнього життя в природі досягає 15 років, у неволі вони іноді доживають і до 25.

    Класифікація

    Родина вомбатів включає два роди (4 сучасні види):

    Також відомі чотири вимерлі роди вомбатів.

    Вомбати з'явилися близько 18 мільйонів років тому, в міоцені. Найближчі родичі вомбатів — представники родини сумчастих ведмедів (коал). З ними у вомбатів є численні подібності в будові зубів, черепа і сперматозоїдів. Тим не менш, існує й ряд морфологічних відмінностей, які вказують на те, що еволюційні лінії коал і вомбатів розійшлися приблизно 36 мільйонів років тому.

    Ще ближчим родичем вомбатів був дипротодон, гігантський представник сумчастих розміром з носорога, що вимер усього приблизно 40 тисяч років тому.

    Загрози

    Після заселення Австралії європейцями, ареал вомбатів значно скоротився. Причинами цього були руйнування їх середовища існування, конкуренція з привезеними видами (зокрема, з домашньою кішкою) і полювання на вомбатів. У квінслендського вомбата сьогодні залишилося лише 118 представників виду, що живуть у маленькому заповіднику в Квінсленді. Інші два види зустрічаються частіше і поки не перебувають під загрозою зникнення.

    Цікаві факти

    Примітки

    1. Hildyard, A. (ed.). Endangered Wildlife and Plants of the World. — Marshall Cavendish, 2001. — Т. 12. — С. 1671. — ISBN 0761472061.

    Джерела

     src= Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Vombatidae
    ウォンバット ( Japanese )
    provided by wikipedia 日本語
    曖昧さ回避 この項目では、ウォンバットについて説明しています。その他の用法については「ウォンバット (曖昧さ回避)」をご覧ください。
    ウォンバット ヒメウォンバット
    ヒメウォンバット Vombatus ursinus
    分類 : 動物界 Animalia : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata : 哺乳綱 Mammalia : 双前歯目 Diprotodontia 亜目 : Vombatiformes : ウォンバット科 Vombatidae 学名 Vombatidae Burnett, 1829[1] タイプ属 Vombatus Geoffroy, 1803 和名 ウォンバット科[2] 属・種

    ウォンバットは、双前歯目ウォンバット科(ウォンバットか、Vombatidae)に分類される構成種の総称。名前はダルク語に由来する。生態は異なるがコアラに近い種族である。

    分布[編集]

    オーストラリアクイーンズランド州の一部、及び、ニューサウスウェールズ州、ビクトリア州、南オーストラリア州、西オーストラリア州、タスマニア州の低木林や草原に分布する[3]

    形態[編集]

    頭胴長は70-110cm、尾長は25-60mm、体重は19-33kg[3]。尾は痕跡的[4]。ヒメウォンバット属は粗い、ケバナウォンバット属は柔らかい体毛で被われる[2]。雌のほうが雄よりも大きい。ずんぐりとした体付きで、内股で歩く。

    ヒメウォンバット属の耳介は短く丸みを帯びるが、ケバナウォンバット属の耳介は長く三角形[2]。ヒメウォンバット属の吻端は裸出する(鼻鏡がある)が、ケバナウォンバット属は吻端が短い体毛で被われる[2]。歯は無根歯で、一生伸び続ける[4]。四肢は短い[4]。体色は黒、褐色、灰色。頑丈な前脚を持ち、トンネル状の大きな巣穴を作る。

    分類[編集]

    以下の分類・英名はMSW3(Groves, 2005)、和名は(阿部・小野, 1992)(白石, 1992)に従う[1][2][5]

    生態[編集]

    草食性で植物の葉や根を食べる。夜行性で昼間は主に巣穴の中で過ごすが、曇りの日などはエサを求め動き回ることもある。1腹1子。穴を掘る為、お腹の袋は後ろ向きについている。短い距離であれば、時速40kmほどで走ることができる[3]

    人との関わり[編集]

    ウォンバットの掘った巣穴にトラクターや家畜が落ちることがあるため害獣とされ、かつては駆除されていたこともあるが、現在は保護動物である[3][6]。しかし、現在も南オーストラリア州西オーストラリア州南部において、不法に駆除されることがあり減少を止められていないが、政府や動物保護団体などが保護している[7]。キタケバナウォンバットはクイーンズランド州のエッピング・フォレスト国立公園のみに分布が限られ[2]、家畜の放牧などにより生息数は減少し家畜の侵入を防ぐ柵が設けられるなど保護対策が進められている[4]

    2016年5月現在、日本では東山動物園名古屋市)や、五月山動物園池田市)などでウォンバットを見ることが出来る。過去には多摩動物公園日野市)でもオス1頭が1986年9月より飼育展示されていたが、2014年11月に死亡した[8]。 飼育下では人に良く馴れ、人懐っこく人との接触を好む。

    おとなしい性質だが、極めて稀に人を襲うこともある。ある事故では被害者がキャラバンから降りた際に、疥癬にかかったことにより興奮状態になったウォンバットの上に立ってしまったことが原因で襲われた。[9]

    画像[編集]

    •  src=

      ミナミケバナウォンバット
      L. latifrons

    参考文献[編集]

    [ヘルプ]
    1. ^ a b Colin P. Groves, "Family Vombatidae," Mammal Species of the World, (3rd ed.), Volume 1, Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (ed.), Johns Hopkins University Press, 2005, pp. 43-44.
    2. ^ a b c d e f 白石哲 「おとなしい「穴掘り名人」 ウォンバット」『動物たちの地球 哺乳類I 2 カンガルー・コアラほか』第8巻 38号、朝日新聞社1992年、60-61頁。
    3. ^ a b c d Cath Jones and Steve Parish, Field Guide to Australian Mammals, Steve Parish Publishing, ISBN 174021743-8
    4. ^ a b c d e 橘川次郎 「キタケバナウォンバット」『動物世界遺産 レッド・データ・アニマルズ7 オーストラリア、ニューギニア』小原秀雄・浦本昌紀・太田英利・松井正文編著、講談社、2000年、138頁。
    5. ^ 阿部永・小野勇一編著 「有袋目(フクロネズミ目)の分類表2」『動物たちの地球 哺乳類I 2 カンガルー・コアラほか』第8巻 38号、朝日新聞社、1992年、64頁。
    6. ^ デイビッド・バーニーほか編 日高敏隆ほか日本語版監修 『世界動物大図鑑』、ネコ・パブリッシング、2004年初版第2刷、95頁
    7. ^ Wombat killing 'out of control' LARINA STATHAM October 01, 2009 12:01am[リンク切れ]
    8. ^ ウォンバット「チューバッカ」が死亡しました”. 東京ズーネット. ^ jp.reuters.com - オーストラリアの男性、ウォンバットに襲われ病院に。telegraph.co.uk - Man in hospital after wombat attack. Bonnie Malkin, Telegraph, 2010年4月9日閲覧。news.sky.com[リンク切れ] - Bushfire Victim Hurt In Freak Wombat Attack. Adam Arnold, SKy News Online, 2010年4月9日閲覧

    関連項目[編集]

     src= ウィキメディア・コモンズには、ウォンバットに関連するカテゴリがあります。  src= ウィキスピーシーズにウォンバットに関する情報があります。 執筆の途中です この項目は、動物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めていますPortal:生き物と自然プロジェクト:生物)。
     title=
    袋熊 ( Chinese )
    provided by wikipedia 中文维基百科
    Ambox wikify.svg
    本条目部分链接不符合格式手冊規範跨語言链接及章節標題等處的链接可能需要清理。(2015年12月12日)
    請協助改善此條目。參見WP:LINKSTYLEWP:MOSIW以了解細節。突出显示跨语言链接可以便于检查。
    Confusion grey.svg 提示:本条目的主题不是树袋熊

    袋熊,即袋熊科英语:Wombat,学名:Vombatidae),是澳洲有袋類动物。牠們的腳短及肌肉發達,身長約有1米,尾巴亦很短。牠們生活於澳洲東南部及塔斯馬尼亞州森林、山地及石楠地

    特徵

    袋熊會以其类似齧齒目动物的牙齒及強壯的爪來挖巢穴。雖然牠們主要是黎明、白天及黃昏活動的,但仍會在夜間或寒冷的日子出來攝食。牠們並非容易看見的動物,但所到之處都可以看到牠們留下的證據。

    袋熊是草食性的,主要以莎草科香草、樹皮及樹根為食物。牠們的門齒有點像齧齒目的,可以用來咬粗糙的樹,或挖洞穴。就像其他的草食性動物一樣,牠們的門齒與頰齒之間有很大的縱裂。另外,牠們的糞便是方形的 ,但生物學家還不是很清楚方形的排泄物的形成原因,一般推測是跟領地有關。

    澳洲野犬袋獾會獵食袋熊。袋熊的毛皮顏色各有不同,一般由沙色至褐色,或灰色至黑色不等。所有其下的物種都約只有1米長,重20-35公斤。

    雌性袋熊經過26-28日的妊娠期後,會在春天會產下一頭幼袋熊。牠們有良好發育的育幼袋,可保護幼袋熊6-7個月。袋熊在出生後15個月會斷奶,在18個月會達至性成熟。[2]

    生態及行為

    袋熊的新陳代謝非常的慢,差不多要用14天的時間來完成消化,這有助於生活在乾燥的環境。[2]牠們一般行動得很慢,但當遇上危害時,逃走速度可以達40km/h,並維持達90秒。袋熊會保護由其巢穴為中心的疆界,對入侵者存有攻擊性。塔斯馬尼亞袋熊的疆界達23公頃,而毛鼻袋熊屬的則不多於4公頃。[2]

    當受到攻擊時,袋熊會發揮巨大的抵抗力。例如當牠受到地底下的掠食者攻擊時,牠會破壞地底隧道,令掠食者窒息。牠主要的防禦是靠身體後部以軟骨組成的結構。連同不怎麼長的尾巴,可以避免在逃走入隧道時被掠食者攻擊尾部。

    有趣的是袋熊是所有有袋類動物裡袋子開口唯一朝後的,避免在挖地洞時泥土跑進袋中影響小袋熊。

    演化

    袋熊是屬於雙門齒目。牠們的祖先於5500-2600萬年前開始演化。在進入冰河時期前共有11個物種生成,當中幾類的體型像犀牛(如雙門齒獸),是有袋類中最大的。最早的澳洲原住民到達時正值雙門齒獸最為普遍的時期,這類動物的滅絕可能是被獵殺、失去棲息地等原因所造成。

    物種

    袋熊現存的只有三個物種[1]

    與人類的關係

    被飼養的袋熊可以很溫馴。很多澳洲的公園、動物園及其他旅遊設施都有袋熊展覽。

    但是由於袋熊外型可愛溫馴,人們容易缺乏足夠警戒心,袋熊可能在憤怒或鬧情緒時帶有攻擊性。袋熊的體重可以將一般體型的成人撞倒,利齒及爪可以造成損傷。袋熊一咬可以咬破褲子、厚羊毛襪及膠靴,並造成2厘米深的傷口。至2013年世界最老的袋熊為澳洲巴拉瑞特野生動物園(Ballarat Wildlife Park)27歲的派翠克(Patrick)。[3][4]

    參考

    1. ^ 1.0 1.1 Groves, Colin. Wilson, D. E., and Reeder, D. M. (eds), 编. Mammal species of the world 3rd edition. Johns Hopkins University Press. 16 November 2005: 43–44. ISBN 0-801-88221-4. 引文格式1维护:冗余文本 (link)
    2. ^ 2.0 2.1 2.2 McIlroy, John. Macdonald, D., 编. The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. 1984: 876–877. ISBN 0-87196-871-1.
    3. ^ 國際中心/綜合報導,"有育幼袋外型像熊 澳洲派翠克是世界最老的「袋熊」"[1],ETtoday寵物動物新聞,2013年08月20日 10:41.
    4. ^ Heather Lighton,"World's oldest wombat"[2][永久失效連結],STRAY/Three Thousand,retrieved Aug 20, 2013.

    外部連結

     src= 维基共享资源中相關的多媒體資源:袋熊分類 src= 维基物种中的分类信息:袋熊
     title=
    웜뱃 ( Korean )
    provided by wikipedia 한국어 위키백과
    Question book-4.svg
    이 문서의 내용은 출처가 분명하지 않습니다.
    문서를 편집하여, 신뢰할 수 있는 출처를 표기해 주세요. 검증되지 않은 내용은 삭제될 수도 있습니다. 내용에 대한 의견은 토론 문서에서 나누어 주세요.
    (2016년 3월)
    • 본문 참조

    웜뱃(wombat)는 웜뱃과에 속하는 유대류의 총칭으로 두 속, 세 종을 포함한다. 모두 오스트레일리아에만 분포한다. 짧고 근육이 발달된 다리와 매우 짧은 꼬리를 가지고 있다. 웜뱃이라는 이름은 시드니 지역에 거주하던 Eora 원주민 부족이 붙인 이름이다. 웜뱃의 강한 발톱과 설치류를 닮은 앞니는 긴 굴을 파기에 적합하다. 밤이나 어스름할 때 활동하지만, 시원할 때나 흐린 날에는 낮에 나오기도 한다. 초식동물로 풀이나 뿌리를 먹는다.

    일반정보

    • 크기(L): 70cm-120cm (28in-48in)
    • 무게: 25kg-40kg (55lbs-88lbs)
    • 수명: 20-25년
    • 직육면체 형태의 대변을 본다.

    하위 분류

    계통 분류

    다음은 캥거루목의 계통 분류이다.[1]

    캥거루목 웜뱃아목

    코알라과


    웜뱃상과

    † Diprotodontidae



    웜뱃과





    캥거루아목

    사향쥐캥거루과




    쥐캥거루과



    캥거루과




    쿠스쿠스아목 쿠스쿠스상과

    쿠스쿠스과



    꼬마주머니쥐과



    주머니하늘다람쥐상과

    반지꼬리주머니쥐과




    주머니하늘다람쥐과




    꿀주머니쥐과



    깃털꼬리주머니쥐과








    각주

     src= 위키미디어 공용에 관련된 미디어 자료와 분류가 있습니다.  src= 위키생물종에 관련된
    분류 및 자료가 있습니다.
    1. Meredith, Robert W.; Westerman, Michael; Springer, Mark S. (2009년 2월 26일). “A phylogeny of Diprotodontia (Marsupialia) based on sequences for five nuclear genes” (PDF). 《Molecular Phylogenetics and Evolution》 51: 554–571. PMID 19249373. doi:10.1016/j.ympev.2009.02.009. 2015년 5월 5일에 확인함.

Morphology

    Morphology
    provided by Animal Diversity Web

    Other Physical Features: endothermic ; bilateral symmetry

Behavior

    Behavior
    provided by Animal Diversity Web

    Perception Channels: tactile ; chemical

Reproduction

    Reproduction
    provided by Animal Diversity Web

    Key Reproductive Features: gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual