Elephas celebensis ya da Sulawesi cüce fili filgiller familyasından Elephas cinsinde sınıflandırılan soyu tükenmiş bir fil türüdür.
Elephas celebensis ya da Stegoloxodon celebensis 1949 yılında Dirk Albert Hooijer tarafından tanımlanmıştır ve akrabası olduğu düşünülen Archidiskodon (=Mammuthus) planifrons türünün yarısı büyüklüğe sahiptir.[1] Aralarındaki en ayırt edici özellik M. planifrons türünün bazı bireylerinde görülen işlevsel alt fildişleridir. Bu özellik 1973 yılında hortumlular takımını yeniden gözden geçiren Vincent Maglio tarafından pedomorfizm olarak yani gençlik döneminin özelliklerinin erişkinlik dönemine taşınması olarak görülmüştür.[2] Maglio bu sonuca M. planifrons türünün alt çenelerinde gözlemlediği kesici diş köklerinin izidir. Bu görüş 1974 yılında Hooijer tarafından da paylaşılmıştır.[3]
İşlevsel olan alt fildişlerinin görülmesi, normalde yalnızca üst çenede bir çift fildişine sahip olan türlerin gençlerinde görülmediği için pedomorfik bir özellik sayılamamaktadır. Bu özellik daha çok Afrika fil cinsleri olan ve Mammuthus planifrons türünün ilk örnekleri sayılabilecek Primelephas ve Stegotetrabelodon'da görülen daha ilkel bir karakterin taşınmasıdır. 1980'lerin sonu ve 1990'ların başında Endonezyalı ve Hollandalılardan oluşan bir ekip yaptıkları kazılarla daha çok kalıntı ortaya çıkardılar ve bunların arasında oldukça bütün olan ama biraz deforme olmuş bir kafatası da bulunmaktaydı. Eski ve yeni tüm kalıntılar Van den Bergh'in 1999 tarihli Endonezya filimsileri üzerine olan tezinde tekrar tanımlandı ve gözden geçirilerek taksonomik olarak değerlendirildi.[4] Paul Sondaar'ın 1984 yılından kalma yaklaşımını benimseyerek belirsiz taksonomik konumlamalar için “Elephas” adına tırnak işareti koymaktadır.[5] Van den Bergh aynı coğrafi dönemden kalma Cava'da bulunan “Elephas” indonesicus türü ile olası bir bağlantıyı kabul eder. Ayrıca bu örnek ilk olarak Elephas (= Mammuthus) planifrons olarak tanımlanmış ancak 1950'de Kretzoi tarafından Stegoloxodon indonesicus olarak adlandırılmıştır.[6] Yakın geçmişte, 2008 yılında Georgi Markov ve Haruo Saegusa bir adım daha ileri giderek “Elephas” ve Stegoloxodon'un sinonim olduklarını öne sürmüşlerdir.[7]
Elephas celebensis ya da Sulawesi cüce fili filgiller familyasından Elephas cinsinde sınıflandırılan soyu tükenmiş bir fil türüdür.
Карликовий слон Сулавесі (Stegoloxodon celebensis або Elephas celebensis) мав близько половини розміру Archidiskodon (= Mammuthus) planifrons, з яким спочатку пов'язував Dirk Albert Hooijer його рештки у 1949 році[1] Найочевиднішою відмінністю від останнього є наявність функціональних нижніх бивнів. Проте це вважалося педоморфною ознакою, до того часу як Vincent Maglio, виступив з твердженням що це є окремий вид[2]
Збереження функціональних нижніх бивнів, не може вважатися тільки педоморфною ознакою. Це також може бути збереженням примітивних ознак, на кшталт африканських родів Primelephas та Stegotetrabelodon, і, можливо, ранніх форм Mammuthus planifrons. На прикінці 1980-х і початку 1990-х років індонезійсько-голландська команда розкопала більше матеріалу, в тому числі досить повний череп. На базі цих досліджень Ван ден Берг в 1999 року у своїй дисертації ставить питання про належність Карликового слона Сулавесі до "Elephas" та його спорідненість з Elephas indonesicus, приуроченого до того же геологічного періоду. У 2008 Георгій Марков і Haruo Saegusa запропонували ототожнити терміни "Elephas" зі Stegoloxodon[3]
Рід Stegoloxodon обмежується островами Ява і Сулавесі. Точне співвідношення між двома ендемічними видами незрозуміле, тому що вид з Яви відомий тільки одним моляром.
Скам'янілості карликового слона Сулавесі знайдені у формуванні Walanea, приурочені до пізнього пліоцену - початку плейстоцену.
Elephas celebensis Hooijer, 1949
Elephas celebensis (также Stegoloxodon celebensis[1] или карликовый слон Сулавеси) — вымерший вид слонов, относившийся к азиатским слонам.
С раннего плиоцена по поздний плейстоцен обитал на островах Ява и Сулавеси, но точный ареал не установлен из-за недостатка ископаемых останков и не вполне ясной таксономии вида. Яванская популяция известна по всего одному найденному моляру, при этом в 2014 году исследователям стало известно, что в центральной Яве, в местности Тигал обитал и другой карликовый слон — Stegodon semedoensis[2][3].
Животное было примерно в два раза меньше мамонта, причём их сходство привело в конце 1940-х годов к путанице, когда останки карликовых слонов учёные относили к не достигшим взрослого возраста мамонтам. Различия между ними были замечены и признаны лишь позднее. Карликовый слон имел бивни, причём некоторые особи кроме верхних обладали ещё и функциональными нижними.
Вид был описан в 1949 году, однако научная дискуссия о его месте в общей классификации и взаимоотношениях с различными таксонами продолжалась в течение ещё более чем полувека. Посвящённые карликовым слонам Сулавеси работы появлялись в 1960-х и 1970-х годах, затем в 1980-х и 1990-х годах международная экспедиция смогла обнаружить дополнительные ископаемые останки этих животных. Синонимичность Stegoloxodon celebensis и Elephas celebensis была показана в 2008 году[1].
Elephas celebensis (также Stegoloxodon celebensis или карликовый слон Сулавеси) — вымерший вид слонов, относившийся к азиатским слонам.
