dcsimg
542.5828767935.130x130
Life » » Plants » » Mint family »

Thymus serpyllum L.

Brief Summary

    Backtimjan: Brief Summary ( Swedish )
    provided by wikipedia SV

    Backtimjan (Thymus serpyllum) är en växtart inom familjen kransblommiga växter.

    Cimbrișor: Brief Summary ( Romanian; Moldavian; Moldovan )
    provided by wikipedia RO

    Cimbrișor (Thymus serpyllum) este o specie de plante perene, erbacee, la bază semilemnificată, din genul Thymus, cu flori purpurii sau roz și violet, rar albe, care înflorește vara—toamna. Este ruda cu cimbrului de câmp, ( Thymus vulgaris ) care mai este numit tămâiță sau iarba cucului. Cimbrișorul crește in zona montana, pe pajiști sau pășuni alpine, în locuri mai greu accesibile precum stâncăriile.

    Kangasajuruoho: Brief Summary ( Finnish )
    provided by wikipedia FI

    Kangasajuruoho (Thymus serpyllum) on timjamin lähisukulainen varpumainen kasvi. Kreikkalainen nimi serpens viittaa kasvin kasvutapaan, mikä on maanpintaa pitkin ryömimistä.

    Kangasajuruoho on ikivihreä kasvi, ja se kukkii heinäkuussa. Kukkia on runsaasti, ja ne ovat vaaleanpunaisia. Kangasajuruoho muistuttaa nurmiajuruohoa mutta on varsiltaan karvaisempi.

    Kleine tijm: Brief Summary ( Dutch; Flemish )
    provided by wikipedia NL

    De kleine tijm (Thymus serpyllum) of wilde tijm is een plant uit de lipbloemenfamilie (Lamiaceae). De plant heeft kruipende stengels. De opstijgende scheuten zijn aan twee tegenoverstaande zijden behaard en zijn zelden hoger dan 7 cm. De grote tijm (Thymus pulegioides) is alleen op de ribben behaard. Een verouderde naam voor de kleine tijm is kwendel.

    Macierzanka piaskowa: Brief Summary ( Polish )
    provided by wikipedia POL
     src= Pokrój  src= Kwiaty

    Macierzanka piaskowa (Thymus serpyllum L.) – gatunek rośliny wieloletniej z rodziny jasnotowatych. Inne nazwy: cząberek, tymianek wąskolistny, dzięcielnica. Występuje w Europie i na Syberii. W Polsce jest pospolity na całym niżu.

    Mateřídouška úzkolistá: Brief Summary ( Czech )
    provided by wikipedia CZ

    Mateřídouška úzkolistá (Thymus serpyllum L.) je rostlina z čeledi hluchavkovitých. Jeden její poddruh rostoucí ve Středomoří je znám pod názvem tymián.

    Sand-Thymian: Brief Summary ( German )
    provided by wikipedia Deutsch

    Der Sand-Thymian oder Feld-Thymian (Thymus serpyllum), auch Quendel und Rainkümmel, ist eine Pflanzenart aus der Gattung Thymiane (Thymus) innerhalb Familie der Lippenblütler (Lamiaceae). Es sind zwei Unterarten bekannt.

    Serpolet: Brief Summary ( French )
    provided by wikipedia Français

    Thymus serpyllum

    Le serpolet (Thymus serpyllum) ou thym serpolet est un sous-arbrisseau de la famille des Lamiacées appartenant au genre Thymus.
    Thymus serpyllum: Brief Summary ( Italian )
    provided by wikipedia Italiano

    Il serpillo (Thymus serpyllum L.), anche detto pepolino, pipernia o timo selvatico è una pianta appartenente alla famiglia delle Lamiaceae. Comune in tutta Europa e Nord Africa, è una delle specie di timo più diffusa, utilizzata da secoli per scopi culinari, ornamentali e medicinali.

    Thymus serpyllum: Brief Summary ( Spanish; Castilian )
    provided by wikipedia Español

    El Thymus serpyllum, también conocido como serpol, es una planta de la familia Lamiaceae. Otros nombres que recibe son: Hierbaluna, tomillo del monte serpolio, salsa de pastor.

     src= Vista de la planta  src= Flores
    Thymus serpyllum: Brief Summary
    provided by wikipedia
    This article is about a species of thyme plant. For a discussion of culinary and medicinal uses of thyme, see Thyme. "Creeping thyme," "elfin thyme," and "wild thyme" redirect here. In some places, these names refer to Thymus praecox.

    Thymus serpyllum, known by the common names of Breckland thyme, Breckland wild thyme, wild thyme, creeping thyme, or elfin thyme, is a species of flowering plant in the mint family Lamiaceae, native to most of Europe and North Africa. It is a low, usually prostrate subshrub growing to 2 cm (1 in) tall with creeping stems up to 10 cm (4 in) long. The oval evergreen leaves are 3–8 mm long. The strongly scented flowers are either lilac, pink-purple, magenta, or a rare white, all 4–6 mm long and produced in clusters. The hardy plant tolerates some pedestrian traffic and produces odors ranging from heavily herbal to lightly lemon, depending on the variety.

    Thymus serpyllum: Brief Summary ( Vietnamese )
    provided by wikipedia VI

    Thymus serpyllum là một loài thực vật có hoa trong họ Hoa môi. Loài này được Carl von Linné miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753. Đây là loài bản địa phần lớn châu Âu và Bắc Mỹ.

    Тимьян ползучий: Brief Summary ( Russian )
    provided by wikipedia русскую Википедию
     src= Цветки чабреца

    Один из лучших медоносов, дающий пчёлам много нектара, из которого получается необыкновенно душистый мёд.

    Раньше его использовали как составную часть курений при богослужениях.

    Тимьян используют в парфюмерии.

    Применение в кулинарии

    Тимьян обладает приятным сильным ароматом и острым, сильно пряным, горьким вкусом. Является популярной пряностью, добавляемой к копчёностям, свинине и баранине, к паштетам, грибам, творогу, дичи и сырам. В небольшом количестве тимьян добавляется к жареной рыбе, к печени, потрохам и телятине.

    Надземная часть растения до плодоношения используется при производстве напитков. Листья и молодые побеги тимьяна употребляют как салат, для засолки огурцов. Они служат для отдушки колбас, уксуса, коктейлей, чая. Для этих целей используют свежие и сухие листья.

    Применение в медицине

    В научной медицине в качестве лекарственного сырья используется трава тимьяна ползучего (лат. Herba Serpylli), собранная в период цветения, обмолоченная и высушенная на открытом воздухе в тени или сушилках при температуре 35—40 °С. Срок хранения сырья 2 года. Применение такое же, как и травы тимьяна обыкновенного. Настои, отвары и экстракт чабреца назначают при острых и хронических заболеваниях дыхательных путей, бронхиальной астме и туберкулёзе. Жидкий экстракт из листьев входит в состав препарата «Пертуссин», применяемого при бронхитах и коклюше. Тимьян ползучий обладает бактерицидным, успокоительным, болеутоляющим, ранозаживляющим и антигельминтным действием. Надземная часть растения входит в состав отхаркивающих сборов, вяжущего и жёлчегонного сборов и сбора для ванн при воспалении суставов.

    В народной медицине чабрец применяют при невралгии, различных неврозах, как потогонное, мочегонное, противосудорожное, успокаивающее и противогипертоническое средство. Наружно используется в виде ванн, компрессов и примочек при болях в суставах и мышцах. В виде мазей и примочек тимьян использовали при ревматизме, как ранозаживляющее при кожных болезнях. Хакасы используют богородскую траву в обряде алас — окуривании помещений, домашнего скота и другого имущества дымом для дезинфекции и отпугивания дурных духов.

    红花百里香: Brief Summary ( Chinese )
    provided by wikipedia 中文维基百科

    红花百里香(学名:Thymus serpyllum),也称铺地香、欧百里香、葡匐百里香(Creeping Thyme)、野生百里香(Wild Thyme),是百里香屬下的一个,主要生长在欧洲北非。它的植株很小,通常为2厘米高的小灌木,带有10厘米长的匍匐茎。叶子为椭圆形常绿叶,长为3-8毫米。花带有浓郁香味,为淡紫色、粉紫色、洋紫色或淡白色,4-6毫米长,簇生。其香味因植株不同而有浓淡之分,从浓重的草药味到淡淡柠檬味都有。

    它隶属于百里香屬,也和薄荷属野芝麻属植物有关。

Comprehensive Description

    Backtimjan ( Swedish )
    provided by wikipedia SV

    Backtimjan (Thymus serpyllum) är en växtart inom familjen kransblommiga växter.

    Beskrivning

    Backtimjan är en nedliggande, mattbildande miniatyrbuske med delvis övervintrande blad. De blommande skotten dör före vintern. Växten kallas därför halvbuske eller örtbuske. Till släktets kännetecken hör att även blomfodret är tvåläppigt och har en tät krans av hår på insidan. Efter det att kronan fällts stängs fodermynningen till som med en propp, såsom av bomull (se bilden).

    Blommorna är av två slag, dels vanliga tvåkönade, dels honblommor med mycket mindre krona. Honblommorna finns på särskilda stånd. Sådana växter kallas gynodioika. Bladen producerar en välluktande eterisk olja i små punktformiga körtlar.

    Habitat

    Backtimjan finns sparsamt i stora delar av Europa, Asien och östligaste delen av Nordamerika.

    I nästan hela Sverige, Finland och Norge är backtimjan vanlig.

    Utbredningskartor

    Biotop

    Backtimjan är ganska vanlig på torra, sandiga och grusiga backar, ibland även på klippor.

    Medicinsk användning

    Den mycket liknande kryddtimjan (Thymus vulgaris), lämnar den som läkemedel förr använda timjanoljan, vartill utan tvivel även backtimjan kunde duga.

    Den aktiva substansen eterolja har huvudbeståndsdelarna cyrnol, karvakrol och lite tymol, och har samma antiseptiska, kramplösande, slemlösande och mögelhindrande verkan, som mentol.[1]

    Bladen av backtimjan är dessutom användbara som tesurrogat.

    Bilder

    Källor

    1. ^ Örtmedicin och växtmagi, Reader’s Digest AB, 1983

    Externa länkar

    Cimbrișor ( Romanian; Moldavian; Moldovan )
    provided by wikipedia RO

    Cimbrișor (Thymus serpyllum) este o specie de plante perene, erbacee, la bază semilemnificată, din genul Thymus, cu flori purpurii sau roz și violet, rar albe, care înflorește vara—toamna. Este ruda cu cimbrului de câmp, ( Thymus vulgaris ) care mai este numit tămâiță sau iarba cucului. Cimbrișorul crește in zona montana, pe pajiști sau pășuni alpine, în locuri mai greu accesibile precum stâncăriile.

    Caracteristici

    Thymus-serpyllum.jpg
    • Florile sunt purpurii sau roz și violet, rar albe având caliciul cilindric-campanulat cu cinci dinți, trei superiori, scurți, doi inferiori, lungi, tub floral scurt, pubescent, în exterior corola cu baza superioară ovată, emarginată, patru-unghiulară. Florile sunt așezate în verticile, grupate în capitule sau raceme, formând covoare[1].
    • Frunzele sunt mici, aromatice, liniare, eliptic-ovate sau rotunjite, plane, nedentate, pețiolate, opuse, pubescente[1].
    • Tulpina are 3-5 centimetri înălțime, ascendentă.

    Înmulțire

    Se înmulțește prin semințe și prin divizare.

    Utilizare

    Se folosește atât pentru condimentarea alimentelor cât și pentru prepararea unor ceaiuri în medicina naturistă. Are o acțiune diuretică și antiseptică intestinală, dar se recomandă ca stomahic-aromatic în tusea spastică, convulsivă și astmatică [2].

    Cimbrișorul este o sursă de nectar pentru albine.

    Note

    1. ^ a b Milea Preda - Dicționar dendrofloricol, Editura științifică și enciclopedică, București - 1989, pag. 513
    2. ^ Confuzii frecvente cimbru sau cimbrișor

    Legături externe

    Commons
    Wikimedia Commons conține materiale multimedia legate de Cimbrișor
    Wikispecies
    Wikispecies conține informații legate de Cimbrișor
    Kangasajuruoho ( Finnish )
    provided by wikipedia FI

    Kangasajuruoho (Thymus serpyllum) on timjamin lähisukulainen varpumainen kasvi. Kreikkalainen nimi serpens viittaa kasvin kasvutapaan, mikä on maanpintaa pitkin ryömimistä.[1]

    Kangasajuruoho on ikivihreä kasvi, ja se kukkii heinäkuussa. Kukkia on runsaasti, ja ne ovat vaaleanpunaisia. Kangasajuruoho muistuttaa nurmiajuruohoa mutta on varsiltaan karvaisempi.

    Levinneisyys ja elinympäristö

    Kangasajuruohoa tavataan Pohjois-Euroopassa ja Keski-Euroopan pohjoispuolella. [2]

    Suomessa kangasajuruoho esiintyy monin paikoin Etelä- ja Itä-Suomessa, harvinaisena Länsi- ja Keski-Suomessa sekä Inarin Lapissa. Missään päin maata se ei ole kovin yleinen. [3] Se kasvaa luonnonvaraisena muun muassa hiekkaisilla kangasmailla ja jokivarsilla. [4] Kangasajuruohon alalaji harjuajuruoho (Thymus serpyllum ssp. serpyllum) on luokiteltu Suomessa silmälläpidettäväksi lajiksi. [5]

    Käyttö

    Kangasajuruohoa voidaan kasvattaa maanpeitekasvina yhtenäiseksi matoksi. Kasvia voidaan käyttää timjamin asemesta monissa ruoissa.[6] Platina väittää, että kun kasvia keittää viinietikassa ja voitelee sillä ohimoita, se parantaa päänsäryn.[7]

    Lähteet

    1. Den Virtuella floran (ruotsiksi)
    2. Den virtuella floran: Backtimjan (Thymus serpyllum L.): levinneisyys Maan pohjoispuolella. (ruotsiksi)
    3. Lampinen, R. & Lahti, T.: Kasviatlas 2009: Levinneisyyskartat (Kangasajuruoho, Thymus serpyllum) 2010. Helsinki: Helsingin Yliopisto, Luonnontieteellinen keskusmuseo, Kasvimuseo.
    4. Retkeilykasvio. Toim. Hämet-Ahti, Leena & Suominen, Juha & Ulvinen, Tauno & Uotila, Pertti. Luonnontieteellinen keskusmuseo, Kasvimuseo, Helsinki 1998.
    5. Rassi, P., Hyvärinen, E., Juslén, A. & Mannerkoski, I. (toim.): Suomen lajien uhanalaisuus – Punainen kirja 2010, s. 202. Ympäristöministeriö & Suomen ympäristökeskus, 2010. ISBN 978-952-11-3806-5. Suomen lajien uhanalaisuus – Punainen kirja 2010 sivut 181–685 (pdf).
    6. Kangasajuruoho Yrttitarha.fi. Viitattu 30.4.2014.
    7. Raipala-Cormier, Virpi: Luontoäidin kotiapteekki. Porvoo, WSOY 1998

    Aiheesta muualla

    Kleine tijm ( Dutch; Flemish )
    provided by wikipedia NL

    De kleine tijm (Thymus serpyllum) of wilde tijm is een plant uit de lipbloemenfamilie (Lamiaceae). De plant heeft kruipende stengels. De opstijgende scheuten zijn aan twee tegenoverstaande zijden behaard en zijn zelden hoger dan 7 cm. De grote tijm (Thymus pulegioides) is alleen op de ribben behaard. Een verouderde naam voor de kleine tijm is kwendel.

    Beschrijving

    De bladeren zijn eirond en hebben een lengte van 4-8 mm. Het blad is glanzend, heeft een donkergroene kleur en is soms behaard. De plant bloeit van mei tot augustus. De bloemen staan in kransen, zijn roze of purper en hebben een doorsnede van 3-5 mm. De vruchten zijn eivormige nootjes. De kleine tijm doet het goed in rotstuinen.[1]en op een zonnige plaats.

    Plantengemeenschap

    De kleine tijm is een kensoort voor de associatie van schapengras en tijm (Festuco-Thymetum serpylli), een plantengemeenschap behorende tot de klasse van de droge graslanden op zandgrond.

    Ecologie

    Kleine tijm is waardplant voor de vlinders Pempeliella dilutella en tijmblauwtje.

    Voetnoten

    1. Koomen, E. (1976). Tuinieren voor iedereen. Baarn: Market Books bv.
    Wikimedia Commons Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Thymus serpyllum op Wikimedia Commons.

    Externe links


    Macierzanka piaskowa ( Polish )
    provided by wikipedia POL
     src=
    Pokrój
     src=
    Kwiaty

    Macierzanka piaskowa (Thymus serpyllum L.) – gatunek rośliny wieloletniej z rodziny jasnotowatych. Inne nazwy: cząberek, tymianek wąskolistny, dzięcielnica[2]. Występuje w Europie i na Syberii[3]. W Polsce jest pospolity na całym niżu.

    Morfologia

    Pokrój
    Tworzy gęste i bardzo zwarte darnie o wysokości 10–30 cm. Po roztarciu pędów wydziela się charakterystyczny, przyjemny zapach.
    Łodyga
    Płożąca lub podnosząca się, zdrewniała u nasady, okrągława lub słabo kanciasta, dookolnie owłosiona. Łodygi mają zdolność zakorzeniania się.
    Liście
    Ulistnienie nakrzyżległe. Jajowatopodługowate, nieco skórzaste liście mają długość 3–4 razy większą od szerokości i orzęsione brzegi. Boczne nerwy liści są dość grube i nie tworzą wyraźnego nerwu brzeżnego.
    Kwiaty
    Dwupostaciowe – na jednych osobnikach mniejsze, o słupku z długą szyjką i krótkich pręcikach, na innych – większe, o dłuższych pręcikach. Kwiatostan główkowaty, na końcach pędów. W jednej główce 3–6 różowoliliowych kwiatów (czasami, rzadko trafiają się kwiaty białe). Mają dwuwargowy kielich; dolna warga z szydlastolancetowatymi ząbkami, górna z 3 trójkątnymi ząbkami. Korona o długości 6–7 mm wyraźnie dwuwargowa, przy czym górna warga jest wyraźnie 2-ząbkowa, dolna wyraźnie 3-ząbkowa.
    Owoc
    Drobne orzeszki.

    Biologia i ekologia

    Krzewinka (lub półkrzew), chamefit. Kwitnie od czerwca do końca sierpnia, jest owadopylna. Roślina miododajna, bardzo licznie odwiedzana przez owady, nawet w zasuszonych bukietach[4]. Nasiona roznoszone przez mrówki (myrmekochoria). Występuje w widnych lasach sosnowych i brzozowych. W miejscach nasłonecznionych pokrywa teren zwartym kobiercem. W klasyfikacji zbiorowisk roślinnych gatunek charakterystyczny dla Cl. Koelerio-Corynephoretea[5].

    Zmienność

    • Tworzy mieszańce z macierzanką zwyczajną, z innymi gatunkami rzadziej.
    • Występuje w Polsce w 3 podgatunkach:
      • T. serpyllum subsp. serpyllum. Liście nagie, orzęsione tylko po bokach. Jest pospolity
      • T. serpyllum subsp. pycnotrichus (Uechtr.) Pawł. Liście na górnej stronie silnie owłosione. Tylko w pn.-zach. rejonach kraju.
      • T. serpyllum subsp. lanuginosus (Miller) Ronn. Liście obustronnie i gęsto owłosione. Tylko w uprawie[6].

    Zastosowanie

    • Roślina lecznicza
      • Surowiec zielarski: ziele Herba Serpylli. Zawiera olejki eteryczne.
      • Działanie: dezynfekujące, wykrztuśne, przeciwzapalne, poprawia trawienie. Jest wykorzystywana w ziołolecznictwienapar z ziela używany po jedzeniu działa wiatropędnie, rozluźnia mięśnie układu pokarmowego. Używana jest do płukania gardła, przy paradontozie, świądzie, pomaga po ukłuciu owadów. Wzmacnia system nerwowy – używana jest do kąpieli dla rekonwalescentów, chorych dzieci i osób starszych[4]
      • Zbiór i suszenie: ziele zbiera się podczas kwitnienia rośliny, suszy w cieniu. Po ususzeniu oddziela się zdrewniałe łodyżki.
    • Wykorzystywana jest jako roślina przyprawowa o podobnym zastosowaniu, jak tymianek; do mięsa, sosów, rosołów, farszów[4].
    • Stosowana jest również w przemyśle perfumeryjnym.
    • Roślina ozdobna – jest dość często uprawiana, szczególnie nadaje się jako roślina zadarniająca oraz do ogródków skalnych.
    • Dawniej, wraz z żywicą i innymi ziołami wchodziła w skład kadzidła

    Uprawa

    Wymaga słonecznego stanowiska i lubi lekko kwaśne podłoże (pH 5,5–6). Uprawiana jest przez siew nasion wczesną wiosną. Rośnie powoli, zakwita dopiero w drugim roku. Należy ją starannie odchwaszczać. Jest w pełni mrozoodporna (strefy mrozoodporności 3-9). Po przekwitnięciu kwiatostany należy usuwać[7].

    Przypisy

    1. Stevens P.F.: Angiosperm Phylogeny Website (ang.). 2001–. [dostęp 2010-03-31].
    2. Anrea-Anna Cavelius: Zioła w medycynie naturalnej. Bremen: MAK Verlag GmbH, 2005. ISBN 978-3-939991-32-8.
    3. Germplasm Resources Information Network (GRIN). [dostęp 2011-01-02].
    4. a b c Anna Mazerant: Mała księga ziół. Warszawa: Inst. Wyd. Zw. Zawodowych, 1990, s. 111-112. ISBN 83-202-0810-6.
    5. Władysław Matuszkiewicz: Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roślinnych Polski. Warszawa: Wyd. Naukowe PWN, 2006. ISBN 83-01-14439-4.
    6. Lucjan Rutkowski: Klucz do oznaczania roślin naczyniowych Polski niżowej. Warszawa: Wyd. Naukowe PWN, 2006, s. 398. ISBN 83-01-14342-8.
    7. Geoff Burnie i inni: Botanica. Rośliny ogrodowe. Könemann, 2005. ISBN 3-8331-1916-0.

    Bibliografia

    1. Jakub Mowszowicz: Flora jesienna. Przewodnik do oznaczania dziko rosnących jesiennych pospolitych roślin zielnych. Warszawa: WSiP, 1986, s. 170. ISBN 83-02-00607-6.
    2. Lucjan Rutkowski: Klucz do oznaczania roślin naczyniowych Polski niżowej. Warszawa: Wyd. Naukowe PWN, 2006, s. 398. ISBN 83-01-14342-8.
    Mateřídouška úzkolistá ( Czech )
    provided by wikipedia CZ

    Mateřídouška úzkolistá (Thymus serpyllum L.) je rostlina z čeledi hluchavkovitých. Jeden její poddruh rostoucí ve Středomoří je znám pod názvem tymián.

    Popis

    Mateřídouška je drobná bylina s plazivou, u země dřevnatějící lodyhou vysokou max 30 cm. Po rozemnutí je pro ni typická jemná vůně. Listy jsou tvarově rozličné, většinou však mají vejčitý tvar. Květy jsou drobné a fialové a uspořádané do kulovitého lichoklasu. Kvete v květnusrpnu.

    Výskyt

    Vyskytuje se po celé Evropě až do nadmořských výšek alpínského pásma. Roste převážně na suchých travnatých stráních, písčinách, teplých vápencových podkladech, stepích, ale i loukách, mezích a některé i ve světlých lesích. Protože je v květu dlouho, patří k medonosným rostlinám a protože roste hlavně na vzdušných a slunných stanovištích, žije velmi často společně s mravenci.[1]

     src=
    Mateřídouška úzkolistáː ilustrace

    Použití

    Mateřídouškový čaj je účinný pří onemocněních horních cest dýchacích (kašel, chřipka, zánět průdušek), při poruchách zažívání spojených s plynatostí a kolikami (zvyšuje vylučování žaludečních šťáv). Rovněž navozuje klid, příjemný spánek, pomáhá při bolestech hlavy, závratích a nervových slabostech.

    Ve francouzské, italské a německé kuchyni se používá jako koření obdobně jako tymián.[1] Svůj význam má také ve výrobě likérů.

    Účinné látky

    Mateřídouška, jak je pro hluchavkovité typické, obsahuje množství silic (thymol, cymol, karvakrol, linalol, terpineol), kyselinu ursolovou, flavonoidy, flavony, karvanol, třísloviny a hořčiny.

    Odkazy

    Reference

    1. a b KYBAL, Jan; KAPLICKÁ, Jiřina. Naše a cizí koření. Praha: Státní zemědělské nakladatelství, 1988. Kapitola Mateřídouška úzkolistá, s. 204.

    Externí odkazy

    Sand-Thymian ( German )
    provided by wikipedia Deutsch
    Wissenschaftlicher Name Thymus serpyllum L.

    Der Sand-Thymian oder Feld-Thymian (Thymus serpyllum), auch Quendel und Rainkümmel,[1] ist eine Pflanzenart aus der Gattung Thymiane (Thymus) innerhalb Familie der Lippenblütler (Lamiaceae).[2] Es sind zwei Unterarten bekannt.

    Beschreibung

     src=
    Sand-Thymian (Thymus serpyllum)
     src=
    Sand-Thymian im Mainzer Sand
     src=
    Sand-Thymian (Thymus serpyllum) in Niederösterreich

    Vegetative Merkmale

    Der Sand-Thymian ist ein immergrüner, bodenbedeckender Halbstrauch, der Wuchshöhen von 2 bis 10 Zentimeter erreicht. Die Zweige sind immer ringsum behaart. Die Laubblätter sind linealisch bis schmal elliptisch oder verkehrt-eiförmig, 1 bis 3 Millimeter breit und kurz gestielt oder sitzend. An den Blütentrieben sind sie in Größe und Form kaum unterschiedlich. Das oberste Paar der Seitennerven verliert sich meist, es vereinigt sich nicht zu einem Randnerv. Am Grund sind die Blätter bewimpert, die Spreite ist nur selten behaart. Ihre Seitennerven treten an der Unterseite stumpf hervor.

    Generative Merkmale

    Die Blütezeit reicht von Juli bis September. Die zwittrigen Blüten sind zygomorph und fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Die oberen Kelchzähne sind breit dreieckig und ungefähr so lang wie am Grund breit.

    Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24; ausgehend von der Chromosomengrundzahl x = 12[2] liegt Diploidie vor.

    Ökologie

    Beim Sand-Thymian handelt es sich um einen Chamaephyten.[2]

    Vorkommen

    Der Sand-Thymian kommt in kühlen bis gemäßigten Gebieten vor. Ein großer Teil des Areals liegt im subozeanischen Bereich. Mit der Zunahme der Ozeanität tritt eine Konzentrierung auf kontinentale Gebiete auf.[3][4] Er ist Mittel-, Ost- und Nordeuropa verbreitet. Der Verbreitungsschwerpunkt liegt in Mittel- und Osteuropa. Die Nordgrenze verläuft in Russland bei 65° nördlicher Breite, östlich reichen wenige Vorposten bis zum Ural. Die Südgrenze des Hauptareals verläuft bei 50° nördlicher Breite und reicht im Westen bis in die Niederlande und nach Dänemark. Außerhalb des geschlossenen Areals gibt es wenige Vorkommen in Südostengland, in Frankreich, in Süddeutschland, im Gebiet des ehemaligen Jugoslawien und in Ungarn.[3][4]

    In Mitteleuropa ist er im Tiefland selten, westlich der Elbe kommt er vereinzelt vor, fehlt dort aber auch gebietsweise; in den Sandgebieten zwischen Main- und Neckarmündung, am mittleren Main, im Regnitzbecken und zwischen Hallertau und Donau sowie im Wiener Becken tritt er selten auf, aber er bildet dort meist kleine, individuenreiche Bestände, in der Schweiz fehlt er.[3][4]

    Der Sand-Thymian gedeiht auf Sandtrockenrasen, in trockenen Kiefernwäldern und auf Silikatfelsfluren. Er besiedelt in Mitteleuropa lückige, sandige Rasen und lichte, sandige Kiefernwälder, er geht aber auch auf Dünen.[3][4] Der Sand-Thymian ist kalkmeidend (Calcifuge). Er gedeiht darum am besten auf kalkarmen, lockeren, sandigen Böden, die arm an Feinerde (kleiner als 2–3 mm) sein kann, aber etwas Humus enthalten sollte.[3][4] Er ist in Mitteleuropa eine Charakterart der Ordnung der Sandgesellschaften (Corynephoretalia canescentis), kommt aber auch in Gesellschaften des Cytiso-Pinion (Kiefernwälder) vor.[5]

    Systematik

    Der Sand-Thymian (Thymus serpyllum L.) hat folgende Synonyme[6]: Thymus campestris Salisb., Serpyllum vulgare Fourr., Origanum serpyllum (L.) Kuntze und Thymus serpyllum var. canescens C.A.Mey.

    Man kann folgende Unterarten unterscheiden[6]:

    • Thymus serpyllum subsp. serpyllum: Sie kommt von Europa bis Sibirien vor.[6]
    • Thymus serpyllum subsp. tanaensis (Hyl.) Jalas: Sie kommt in Norwegen, Finnland und im nördlichen Russland vor.[6]

    Nutzung

    Der Sand-Thymian wird zerstreut bis selten als Zierpflanze in Steingärten, Einfassungen und Naturgärten, in Sandgebieten auch in Heidegärten genutzt. Es gibt einige Sorten.

    Die oberirdischen Teile werden getrocknet als Pflanzenheilmittel verwendet (Quendelkraut, Serpylli herba). Sie beinhalten die Wirkstoffe Terpene, Carvacrol und Thymol. Ein Aufguss aus Sand-Thymian wird bei grippalen Infekten eingesetzt.[7] Aus dem blühenden Kraut wird auch das ätherische Quendelöl (Oleum Serphyllii) gewonnen.

    Sand-Thymian ist eine verhältnismäßig gute Bienenweide. Auf einer mit ihm bestandenen Fläche von 1 Hektar kann sich pro Blühsaison ein Honigertrag von bis zu 149 kg ergeben.[8]

    Literatur

    • Eckehart J. Jäger, Friedrich Ebel, Peter Hanelt, Gerd K. Müller (Hrsg.): Exkursionsflora von Deutschland. Begründet von Werner Rothmaler. Band 5: Krautige Zier- und Nutzpflanzen. Springer, Spektrum Akademischer Verlag, Berlin/Heidelberg 2008, ISBN 978-3-8274-0918-8.
    • Siegmund Seybold: Flora von Deutschland und angrenzender Länder. Ein Buch zum Bestimmen der wild wachsenden und häufig kultivierten Gefäßpflanzen. Begründet von Otto Schmeil, Jost Fitschen. 93. vollständig überarbeitete und erweiterte Auflage. Quelle & Meyer, Wiebelsheim 2006, ISBN 3-494-01413-2.

    Weblinks

     src= Commons: Sand-Thymian (Thymus serpyllum) – Album mit Bildern, Videos und Audiodateien

    Einzelnachweise

    1. Friedrich Wilhelm Looff: Allgemeines Fremdwörterbuch. Bener, Langensalza 1870, S. 781.
    2. a b c Sand-Thymian. In: FloraWeb.de.
    3. a b c d e Dietmar Aichele, Heinz-Werner Schwegler: Die Blütenpflanzen Mitteleuropas. 2. Auflage. Band 4: Nachtschattengewächse bis Korbblütengewächse. Franckh-Kosmos, Stuttgart 2000, ISBN 3-440-08048-X.
    4. a b c d e Oskar Sebald, Siegmund Seybold, Georg Philippi, Arno Wörz (Hrsg.): Die Farn- und Blütenpflanzen Baden-Württembergs. Band 6: Spezieller Teil (Spermatophyta, Unterklasse Asteridae): Valerianaceae bis Asteraceae. Eugen Ulmer, Stuttgart (Hohenheim) 1996, ISBN 3-8001-3343-1.
    5. Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora für Deutschland und angrenzende Gebiete. Unter Mitarbeit von Angelika Schwabe und Theo Müller. 8., stark überarbeitete und ergänzte Auflage. Eugen Ulmer, Stuttgart (Hohenheim) 2001, ISBN 3-8001-3131-5, S. 814–815.
    6. a b c d Rafaël Govaerts (Hrsg.): Thymus serpyllum - Datenblatt bei World Checklist of Selected Plant Families des Board of Trustees of the Royal Botanic Gardens, Kew. Zuletzt eingesehen am 26. Februar 2016.
    7. Rudolf Hänsel et al.: Pharmakognosie – Phytopharmazie. 8. überarb. u. aktualisierte Auflage, Springer, Berlin 2007, ISBN 978-3-540-34256-4.
    8. Josef Lipp et al.: Handbuch der Bienenkunde – Der Honig. 3. neubearb. Auflage. Eugen Ulmer, Stuttgart 1994, ISBN 3-8001-7417-0, S. 38.
     title=
    Serpolet ( French )
    provided by wikipedia Français

    Thymus serpyllum

    Le serpolet (Thymus serpyllum) ou thym serpolet est un sous-arbrisseau de la famille des Lamiacées appartenant au genre Thymus.

    Étymologie

    Son nom d’espèce dérive, via le provençal, du latin serpyllum qui désignait les thyms rampants (également serpillum et serpullum). Le terme latin vient du grec herpyllos, « ramper », allusion à ses tiges couchées, traçantes qui lui permettent de former des coussins gazonnants[1].

    Description

    C'est une plante aromatique basse, d'environ 10 cm de hauteur, et s'étendant jusqu'à 50 cm de largeur ; elle est tapissante, aux tiges radicantes aux nœuds, aux très petites feuilles opposées ovales ou lancéolées, aux courtes hampes florales dressées. De juin à septembre, son feuillage aromatique vert à reflets pourprés sous le soleil disparaît littéralement sous une nuée de petites fleurs bleues groupées en capitules terminaux, plus carminés dans la variété Coccineus. Après la floraison, (juin à octobre) viennent les fruits formés de quatre petits akènes.

    C'est une plante des zones ensoleillées, broussailles, prés secs, pâturages d'estive maigres, rochers, dunes, jusqu'à 3000 m d'altitude.

    Elle a des caractéristiques aromatiques assez proches de celles du thym commun, en plus discret et moins complexe. Ses feuilles ont une odeur de citron.

    Culture

    C'est une psammophyte tapissante, au feuillage persistant qui résiste au gel jusqu'à −20 °C. Plante couvre-sol, elle empêche les mauvaises herbes de pousser.

    Elle ne doit pas être plantée dans une terre trop riche car c'est dans les sols maigres et secs qu'elle donne le meilleur d'elle-même et répand alors des senteurs de garrigue. Quant à sa multiplication, elle se fait par division des touffes au printemps ou par bouturage estival.

    Propriétés médicinales

    Le serpolet est antiseptique et il a des propriétés anti-virales. Il est aussi stomachique, cholérétique, diurétique, expectorant et antispasmodique.

    En aromate ou en infusion, c'est un désinfectant des voies digestives souvent utilisé associé au romarin et à la sauge. Il soulage les digestions difficiles. L'infusion de serpolet s'utilisait en bain de bouche en cas d'inflammation des gencives et en gargarisme en cas d'irritation de la gorge ou d'angine[2].

    Mais surtout le serpolet ou des préparations contenant les divers thyms s'utilisent en fumigation pour traiter les rhinites et les sinusites.

    Plante hôte

    Le serpolet est une plante mellifère, également hôte des chenilles de plusieurs papillons : la Zygène pourpre (Zygaena purpuralis), l'Eupithécie du Thym (Eupithecia distinctaria), et l'Azuré du serpolet (Maculinea arion)[3].

    Huile essentielle

    Le Thymus serpyllum contient 0,15 à 0,60 % d'essence incolore à jaune, d'odeur semblable à celle de la mélisse et du thym.

    Composition de l'huile essentielle :

    Composé pourcentage para-cymène 14,20 gamma-terpinène 10,43 géraniol 11,00 linalol 4,56 bornéol 2,14 béta-caryophyllène 3,11 carvacrol 15,36 thymol 14,95 acétate de géranyle 3,93

    Symbolique

    Calendrier républicain

    Notes et références

    1. François Couplan, Les plantes et leurs noms : Histoires insolite, Éditions Quae, 2012 (lire en ligne), p. 120
    2. Jean Maison, Le thym, Marabout, 2012, p. 121
    3. D.J. Carter et B. Hargreaves, Guide des chenilles d'Europe, Delachaux et Niestlé, 2001, (ISBN 2-603-00639-8)
    4. Ph. Fr. Na. Fabre d'Églantine, Rapport fait à la Convention nationale dans la séance du 3 du second mois de la seconde année de la République Française, p. 27.
    Serpoll ( Catalan; Valencian )
    provided by wikipedia CA
    Crystal128-pipe.svg
    Aquest article o secció no cita les fonts o necessita més referències per a la seva verificabilitat.

    Serpoll (Thymus serpyllum) és una espècie de planta del gènere de la farigola o timó (Thymus). És originari d'Europa. És un subarbust prostrat d'uns 2 cm d'alt i uns 10 cm de llarg. Les fulles són persistent i ovals d'uns 3 a 8 mm de llargada. Les flors són menudes i flairoses de color rosa porpra. S'utilitza sobretot per a fer infusions.

    En altres projectes de Wikimedia:
    Commons
    Commons (Galeria)
    Commons
    Commons (Categoria) Modifica l'enllaç a Wikidata
    Viquiespècies
    Viquiespècies
    Thymus serpyllum ( Spanish; Castilian )
    provided by wikipedia Español
    Symbol question.svg
    Serpol Thymus serpyllum1.jpgTaxonomíaReino: PlantaeDivisión: MagnoliophytaClase: MagnoliopsidaOrden: LamialesSubfamilia: NepetoideaeTribu: MentheaeGénero: ThymusEspecie: T. serpyllum
    L. 1753

    El Thymus serpyllum, también conocido como serpol, es una planta de la familia Lamiaceae. Otros nombres que recibe son: Hierbaluna, tomillo del monte serpolio, salsa de pastor.

     src=
    Vista de la planta
     src=
    Flores

    Características[editar]

    Vivaz, de tallo leñoso, que crece y se ramifica horizontalmente, apoyándose en el suelo. De la misma manera, produce otras ramificaciones verticales que llegan a tener hasta 50 cm de altura, igual que los extremos de los tallos horizontales, que se levantan hasta alcanzar esa misma altura. Existen muchas variedades de serpoles con diferentes características morfológicas. Todas tienen en común las flores, en forma de tubo que se divide en dos labios, el superior con tres divisiones profundas (a diferencia del tomillo, en que las divisiones son muy poco pronunciadas). Sin embargo, unos serpoles están cubiertos de vellosidad y a otros les falta; unos tienen las hojas alargadas y otros redondeadas; incluso sus flores adquieren diversas coloraciones y desprenden distintos aromas. En algunas partes se llama tomillo silvestre, tomillo salvaje, serpollo o salsa de pastor.[1][2]

    Distribución[editar]

    Esta planta vive en el centro y norte de Europa, donde no hay tomillo, en los valles y en las montañas. se ha encontrado hasta a 2.500 metros de altitud. esta planta prefiere los rincones áridos, secos, pedregosos o los claros de los bosques. también crece en las laderas escarpadas de las montañas.

    Principios activos[editar]

    Flores y hojas poseen un aceite esencial rico en cimol y pineno, sustancias aromáticas (el timol y el carvacrol, característicos del tomillo, también se encuentra pero en muy poca proporción). Taninos, resina y sustancias amargas son también propias del serpol.

    Propiedades medicinales[editar]

    El serpol posee cualidades para mitigar la tos. también es antiséptico y antipirético, tónico digestivo, ayuda a realizar la digestión y elimina las lombrices de los intestinos. Además. en general, tonifica el organismo al actuar sobre los centros nerviosos y favorecer la circulación sanguínea.

    Otra de las propiedades medicinales del serpol es la de ser un efectivo febrífugo natural que ayuda a despejar las vías respiratorias.

    El serpol ayuda a prevenir el contagio de hongos en piscinas y duchas públicas. Los beneficios del serpol se emplean en ungüentos destinados a calmar las cefaleas tensionales; es así que se consigue aprovechar las propiedades analgésicas del serpol, tanto en casos de reumatismo como de gota, lumbago o, incluso, pies cansados.

    El extracto de serpol entra en la composición de gotas y jarabes contra la tos, los catarros y los trastornos gastrointestinales.

    Recolección[editar]

    Se utilizan las sumidades floridas, que deben recogerse en cuanto se abren los capullos, durante todo el verano. Se secan a la sombra y se guardan al abrigo de la luz y la humedad.

    Usos y aplicaciones[editar]

    Como remedio medicinal, aplicación más usual es en infusión, dos veces al día detrás de las comidas. Se puede consumir también como tonificante. Contra la tos, se puede mezclar con la flor de tilo a partes iguales, y la mezcla, endulzada con miel, se consume tomando una cucharada sopera cada hora durante el día. En la cocina, se usa para condimentar los cocidos y asados.

    La pomada o ungüento de serpol es conocida por sus propiedades para problemas reumáticos o respiratorios.[cita requerida]

    Taxonomía[editar]

    Thymus serpyllum fue descrita por Félix de Avelar Brotero y publicado en Flora Lusitanica 1: 176. 1804.[3]

    Citología

    Número de cromosomas de Thymus caespititius (Fam. Labiatae) y táxones infraespecíficos: 2n=30[4]

    Etimología

    Thymus: nombre genérico que deriva de las palabras griegas: thymon, thymos, que es el nombre dado a estas plantas. Probablemente deriva de thyein, que significa olor, aroma, aludiendo a una característica de estas plantas.[5]

    serpyllum: epíteto latíno que significa "como el tomillo".[6]

    Sinonimia
    • Cunila thymoides L.
    • Hedeoma thymoides (L.) Pers.
    • Origanum serpyllum (L.) Kuntze
    • Serpyllum angustifolium (Pers.) Fourr.
    • Serpyllum citriodora Pall.
    • Serpyllum vulgare Fourr.
    • Thymbra ciliata Ten.
    • Thymus acicularis Besser
    • Thymus adscendens Bernh. ex Link
    • Thymus affinis Vis.
    • Thymus albidus Opiz
    • Thymus angulosus Dulac
    • Thymus angustifolius Pers.
    • Thymus angustus Opiz ex Déségl.
    • Thymus apricus Opiz
    • Thymus aureus auct.
    • Thymus azoricus Lodd.
    • Thymus barbatus Opiz
    • Thymus beneschianus Opiz
    • Thymus borbasii Borbás
    • Thymus caespitosus var. castriferrei (Borbás) Soó
    • Thymus calcicolus Schur
    • Thymus campestris Salisb.
    • Thymus carstiensis (Velen.) Ronniger
    • Thymus caucasicus Willd. ex Benth.
    • Thymus chamaedrys var. rotundifolius Nyman
    • Thymus ciliatus Lam.
    • Thymus citratus Dumort.
    • Thymus communis Kitt.
    • Thymus concolor Opiz
    • Thymus dalmaticus var. carstiensis Velen.
    • Thymus decumbens Bernh. ex Rchb.
    • Thymus deflexus Benth.
    • Thymus elatus Schrad. ex Rchb.
    • Thymus ellipticus Opiz
    • Thymus ellipticus Heinr.Braun
    • Thymus elongatus Opiz
    • Thymus erioclados Borbás
    • Thymus exserens Ehrh. ex Link
    • Thymus flogellicaulis A.Kern.
    • Thymus gizellae Borbás
    • Thymus glabrescens Benth.
    • Thymus gratissimus Dufour ex Willk. & Lange
    • Thymus hackelianus Opiz
    • Thymus hausmannii Heinr.Braun
    • Thymus hornungianus Opiz
    • Thymus incanus Willd. ex Benth.
    • Thymus includens Ehrh. ex Rchb.
    • Thymus inodorus Lej.
    • Thymus interruptus Opiz
    • Thymus kollmunzerianus Opiz ex Benth.
    • Thymus kratzmannianus Opiz
    • Thymus laevigatus Vahl
    • Thymus linearifolius Heinr.Braun
    • Thymus longistylus Opiz
    • Thymus lucidus Willd.
    • Thymus macrophyllus Heinr.Braun
    • Thymus majoranifolius Desf.
    • Thymus micranthus Wierzb. ex Opiz
    • Thymus minutus Opiz
    • Thymus muscosus Zaver.
    • Thymus oblongifolius Heinr.Braun
    • Thymus ovatus var. concolor (Opiz) Formánek
    • Thymus ovatus var. subcitratus (Schreb.) Formánek
    • Thymus procerus Opiz ex Benth.
    • Thymus procumbens Benth. ex Opiz
    • Thymus pseudoserpyllum Rchb. ex Benth.
    • Thymus pumilus Gueldenst. ex Ledeb.
    • Thymus pusillus Gueldenst. ex Ledeb.
    • Thymus pusio Dichtl
    • Thymus pycnotrichus (R.Uechtr.) Ronniger
    • Thymus radoi Borbás
    • Thymus raripilus Dichtl
    • Thymus reflexus Lej.
    • Thymus reichelianus Opiz
    • Thymus repens Gilib.
    • Thymus rigidulus Kerguélen
    • Thymus rigidus Rchb. ex Besser
    • Thymus rotundifolius Schur
    • Thymus sanioi Borbás
    • Thymus serbicus Petrovic
    • Thymus serratus Opiz
    • Thymus simplex Kitt.
    • Thymus spathulatus var. castriferrei Borbás
    • Thymus subcitratus Schreb.
    • Thymus subhirsutus Borbás & Heinr.Braun
    • Thymus variabilis Hoffmanns. & Link
    • Thymus villosus Pall. ex M.Bieb.
    • Thymus wierzbickianus Opiz
    • Thymus wondracekianus Opiz
    • Ziziphora thymoides (L.) Roem. & Schult.[7]

    Referencias[editar]

    1. Forés, Ramón (2001). Cultural S.A., ed. Atlas de las plantas medicinales y curativas. Madrid, España: Thema. p. 102. ISBN 84-8055-188-7.
    2. Schauer, Thomas (1978) A Field Guide to the Wild Flowers of Britain and Europe: 184. London: Collins. ISBN 0-00-219257-8
    3. «Thymus serpyllum». Tropicos.org. Missouri Botanical Garden. Consultado el 27 de marzo de 2013.
    4. Taxonomía de Thymus en la península Ibérica Morales Valverde, R. (1986) Ruizia 3
    5. {http://www.floradecanarias.com/thymus.html En Flora de Canarias]
    6. En Epítetos Botánicos
    7. Thymus serpyllum en PlantList

    Enlaces externos[editar]

     title=
    Thymus serpyllum
    provided by wikipedia
    This article is about a species of thyme plant. For a discussion of culinary and medicinal uses of thyme, see Thyme.
    "Creeping thyme," "elfin thyme," and "wild thyme" redirect here. In some places, these names refer to Thymus praecox.

    Thymus serpyllum, known by the common names of Breckland thyme,[3] Breckland wild thyme, wild thyme, creeping thyme, or elfin thyme, is a species of flowering plant in the mint family Lamiaceae, native to most of Europe and North Africa. It is a low, usually prostrate subshrub growing to 2 cm (1 in) tall with creeping stems up to 10 cm (4 in) long. The oval evergreen leaves are 3–8 mm long. The strongly scented flowers are either lilac, pink-purple, magenta, or a rare white, all 4–6 mm long and produced in clusters. The hardy plant tolerates some pedestrian traffic and produces odors ranging from heavily herbal to lightly lemon, depending on the variety.

    Description

    Wild thyme is a creeping dwarf evergreen shrub with woody stems and a taproot. It forms matlike plants that root from the nodes of the squarish, limp stems. The leaves are in opposite pairs, nearly stalkless, with linear elliptic round-tipped blades and untoothed margins. The plant sends up erect flowering shoots in summer. The usually pink or mauve flowers have a tube-like calyx and an irregular straight-tubed, hairy corolla. The upper petal is notched and the lower one is larger than the two lateral petals and has three flattened lobes which form a lip. Each flower has four projecting stamens and two fused carpels. The fruit is a dry, four-chambered schizocarp.[4]

    Distribution and habitat

    Wild thyme is native to the palearctic zone of Europe and Asia. It is a plant of thin soils and can be found growing on sandy-soiled heaths, rocky outcrops, hills, banks, roadsides and riverside sand banks. Wild thyme is one of the plants on which both the common blue butterfly and large blue butterfly larvae feed and it is also attractive to bees.[4][5]

    Cultivation

    Creeping and mounding variants of T. serpyllum are used as border plants and ground cover around gardens and stone paths. It may also be used to replace a bluegrass lawn to xeriscape low to moderate foot traffic areas due to its tolerance for low water and poor soils.[6][7][8]

    Numerous cultivars have been produced, of which 'Pink Chintz' has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.[9] A miniature creeping form is 'Elfin'.[10]

    Gallery

    Illustrations

    • Illustration Thymus serpyllum0.jpg
    • Illustration Thymus serpyllum0 clean.jpg
    • Thymus serpyllum - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-138.jpg
    • Thymus serpyllum Sturm57.jpg
    • Thymus serpyllum backtimjan1.JPG
    • Thymus serpyllum backtimjan2.jpg

    [11]

    References

    1. ^ Linnaeus. Sp. Pl. 590 1753.
    2. ^ "The Plant List: A Working List of All Plant Species"..mw-parser-output cite.citation{font-style:inherit}.mw-parser-output q{quotes:"""""'"'"}.mw-parser-output code.cs1-code{color:inherit;background:inherit;border:inherit;padding:inherit}.mw-parser-output .cs1-lock-free a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/65/Lock-green.svg/9px-Lock-green.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-lock-limited a,.mw-parser-output .cs1-lock-registration a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d6/Lock-gray-alt-2.svg/9px-Lock-gray-alt-2.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-lock-subscription a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Lock-red-alt-2.svg/9px-Lock-red-alt-2.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-subscription,.mw-parser-output .cs1-registration{color:#555}.mw-parser-output .cs1-subscription span,.mw-parser-output .cs1-registration span{border-bottom:1px dotted;cursor:help}.mw-parser-output .cs1-hidden-error{display:none;font-size:100%}.mw-parser-output .cs1-visible-error{font-size:100%}.mw-parser-output .cs1-subscription,.mw-parser-output .cs1-registration,.mw-parser-output .cs1-format{font-size:95%}.mw-parser-output .cs1-kern-left,.mw-parser-output .cs1-kern-wl-left{padding-left:0.2em}.mw-parser-output .cs1-kern-right,.mw-parser-output .cs1-kern-wl-right{padding-right:0.2em}
    3. ^ Schauer, Thomas (1978). A Field Guide to the Wild Flowers of Britain and Europe, Collins, London, p. 184. ISBN 0-00-219257-8.
    4. ^ a b "Breckland Thyme: Thymus serpyllum". NatureGate. Retrieved 13 December 2013.
    5. ^ Eva Penn-Smith, Caterpillar food plants (PDF)
    6. ^ "Thyme, the Fragrant Ground Cover". Fine Gardening.
    7. ^ "Planting and Maintaining a Thyme Lawn". GardenGuides.
    8. ^ "What is Xeriscape Nothing More Than Seven Common Gasrdening Principals". Archived from the original on 15 May 2010. Retrieved 23 May 2010.
    9. ^ "RHS Plant Selector - Thymus serpyllum 'Pink Chintz'". Retrieved 6 June 2013.
    10. ^ "Elfin Thyme Care – How Do I Plant Elfin Thyme In The Garden". Gardening Know How.
    11. ^ http://butterfly-conservation.org/files/caterpillar-food-plants.pdf

    Thymus serpyllum ( Vietnamese )
    provided by wikipedia VI

    Thymus serpyllum là một loài thực vật có hoa trong họ Hoa môi. Loài này được Carl von Linné miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.[3] Đây là loài bản địa phần lớn châu Âu và Bắc Mỹ.

    Hình ảnh

    Chú thích

    1. ^ Linnaeus. Sp. Pl. 590 1753.
    2. ^ “The Plant List: A Working List of All Plant Species”.
    3. ^ The Plant List (2010). Thymus serpyllum. Truy cập ngày 5 tháng 6 năm 2013.

    Liên kết ngoài


    Hình tượng sơ khai Bài viết về tông hoa môi Mentheae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
    Тимьян ползучий ( Russian )
    provided by wikipedia русскую Википедию
     src=
    Цветки чабреца

    Один из лучших медоносов, дающий пчёлам много нектара[6], из которого получается необыкновенно душистый мёд.

    Раньше его использовали как составную часть курений при богослужениях.

    Тимьян используют в парфюмерии.

    Применение в кулинарии

    Тимьян обладает приятным сильным ароматом и острым, сильно пряным, горьким вкусом. Является популярной пряностью, добавляемой к копчёностям, свинине и баранине, к паштетам, грибам, творогу, дичи и сырам. В небольшом количестве тимьян добавляется к жареной рыбе, к печени, потрохам и телятине.

    Надземная часть растения до плодоношения используется при производстве напитков. Листья и молодые побеги тимьяна употребляют как салат, для засолки огурцов. Они служат для отдушки колбас, уксуса, коктейлей, чая. Для этих целей используют свежие и сухие листья.

    Применение в медицине

    В научной медицине в качестве лекарственного сырья используется трава тимьяна ползучего (лат. Herba Serpylli), собранная в период цветения, обмолоченная и высушенная на открытом воздухе в тени или сушилках при температуре 35—40 °С. Срок хранения сырья 2 года. Применение такое же, как и травы тимьяна обыкновенного[5]. Настои, отвары и экстракт чабреца назначают при острых и хронических заболеваниях дыхательных путей, бронхиальной астме и туберкулёзе. Жидкий экстракт из листьев входит в состав препарата «Пертуссин», применяемого при бронхитах и коклюше. Тимьян ползучий обладает бактерицидным, успокоительным, болеутоляющим, ранозаживляющим и антигельминтным действием. Надземная часть растения входит в состав отхаркивающих сборов, вяжущего и жёлчегонного сборов и сбора для ванн при воспалении суставов.

    В народной медицине чабрец применяют при невралгии, различных неврозах, как потогонное, мочегонное, противосудорожное, успокаивающее и противогипертоническое средство. Наружно используется в виде ванн, компрессов и примочек при болях в суставах и мышцах. В виде мазей и примочек тимьян использовали при ревматизме, как ранозаживляющее при кожных болезнях. Хакасы используют богородскую траву в обряде алас — окуривании помещений, домашнего скота и другого имущества дымом для дезинфекции и отпугивания дурных духов.

    Классификация

    Таксономия

    ещё 21 семейство
    (согласно Системе APG II) еще 81 род порядок Ясноткоцветные подсемейство Котовниковые вид Тимьян ползучий отдел Цветковые, или Покрытосеменные семейство Яснотковые род Тимьян ещё 44 порядка цветковых растений
    (согласно Системе APG II) еще 7 подсемейств ещё 213 видов
    Синонимы

    Примечания

    1. Об условности указания класса двудольных в качестве вышестоящего таксона для описываемой в данной статье группы растений см. раздел «Системы APG» статьи «Двудольные».
    2. Thymus serpyllum: информация о таксоне в проекте «Плантариум» (определителе растений и иллюстрированном атласе видов). (Проверено 16 января 2015)
    3. Богородская трава, Богородицына травка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
    4. По данным сайта GRIN (см. раздел Ссылки).
    5. 1 2 3 Блинова К. Ф. и др. Ботанико-фармакогностический словарь : Справ. пособие / Под ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 246. — ISBN 5-06-000085-0.
    6. Абрикосов Х. Н. и др. Чабрец // Словарь-справочник пчеловода / Сост. Федосов Н. Ф.. — М.: Сельхозгиз, 1955. — С. 396.
    Чебрець повзучий ( Ukrainian )
    provided by wikipedia UK

    Ботанічний опис

    Невеличкий (5–15 см заввишки) кореневищний напівчагарничок з численними повзучими дерев'яніючими стеблами. Квітконосні стебла висхідні, безквіткові — повзучі. листки черешкові, супротивні, дрібні, овальні, цілокраї, по краю до половини листка війчасті. Квітки дрібні, неправильні, зібрані у головчасті щільні верхівкові суцвіття. Оцвітина подвійна. Чашечка чітко двогуба, з короткою волосистою трубочкою та нерівновеликими зубцями, які по краях укриті війками. Верхні зубці чашечки більш-менш однакові, трикутні або ланцетні. Нижні два зубці лінійно-ланцетні, більші за верхні. Віночок (6–8 мм завдовжки) зрослопелюстковий, нечіткодвогубий з виїмчастою верхньою і трилопатевою нижньою губою, звичайно рожево-фіолетовий, рідко білий. Тичинок чотири, які розходяться і виступають з віночка. Маточка одна з чотирилопатевою верхньою зав'яззю, коротким стовпчиком, дволопатевою приймочкою. Плід — розпадний горішок. Горішки овальні, дрібні, буро-коричневі.

    Близькі види

    За морфологічними ознаками до чебрецю повзучого близький чебрець Маршаллів (T. marschallianus Willd.) Цей вид відрізняється від чебрецю звичайного довгастими або довгасто-еліптичними сидячими листками, при основі трохи війчастими. Суцвіття циліндричне, у нижній частині переривчасте з волохатою квітконосною віссю. Стебла порівняно високі, нечисленні, не утворюють густих дернинок. Віночок частіше блідо-рожевий. Росте в тих же умовах, що і чебрець звичайний.

    Поширення

    Вид поширений у Європі крім південних країн, Ісландії й Ірландії. Також культивується[5][6].

    В Україні зростає на пісках, рідше на гранітах — у Поліссі й Волинському Лісостепу[2]. Росте у хвойних і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — липні. Райони заготівель: Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська області. Запаси сировини значні.

    Практичне використання

    Лікарська, ефіроолійна, харчова, медоносна, танідоносна, декоративна, фітомеліоративна рослина. Використовують квітучі гілочки з листками (траву) — Herba Serpilli.

    Лікарська рослина

    У науковій медицині використовують як антисептичний, відхаркувальний (при бронхітах, коклюші, катарах дихальних шляхів) і глистогінний засіб. Входить до складу препарату «пертусин». Чебрець має високу бактерицидну активність щодо патогенних коків і грибів, широко застосовується як антисептичний і дезинфікуючий засіб. Застосовують його також як болезаспокійливий засіб при радикулітах, невритах, ревматизмі, для ароматичних ванн.

    У народній медицині чебрецем здавна користуються при шигельозі, болях у животі, спазмах і судомах, жіночих хворобах, маткових кровотечах, безсонні, простудних хворобах, виразках шлунка, хворобах серця і нервових хворобах, як сечогінний засіб при набряках, хворобах печінки, недокрів'ї, порушенні обміну речовин, туберкульозі легень, зовнішньо — для примочок, загоювання ран і опіків.

    Чебрець містить ефірні олії (0,8-1,2 %), основним компонентом яких є тимол. Його широко застосовують у парфумерії, косметиці та миловарінні.

    Як харчова рослина

    Листки чебрецю використовують у харчовій промисловості для ароматизації ковбас, сиру, соусів, оцту, кондитерських виробів, для приготування лікерів, при маринуванні овочів, як приправу до салатів, м'ясних і рибних страв. Молоді пагони містять вітамін С (54,5 мг%), кислоти, мінеральні солі, білкові речовини.

    Медонос

    Чебреці — добрі літні медоноси, їх квітки протягом усього дня виділяють нектар, кожна бджолина сім'я збирає за сприятливих умов до 15-20 кг меду за сезон. Мед ароматний, приємний на смак. Нектаропродуктивність чебрецю в культурі (Полтавська область) становить 140 кг цукру з 1 га при густоті 8300 рослин на гектарі.

    Інші використання

    Чебреці містять таніди. Їх використовують як домішку до інших дубителів для пом'якшення шкур.

    Чебреці — дуже декоративні рослина, придатні для декорування сухих сонячних місць, а також для закріплення поверхні крутосхилів.

    Збирання, переробка та зберігання

    Збирають квітучі пагони у період цвітіння, тільки зрізаючи їх гострим ножем, ножицями або секатором. Зривати пагони не можна, бо при цьому рослина виривається з коренем.

    Чебрець переважно розмножується насінням, тому дуже важливо наслідувати заповіт знавця лікарських рослин Носаля — збираючи сировину, залишати найкращі рослини для відновлення (і не менш, як кожну десяту).

    Зібрану траву сушать у затінку, під наметами, на горищах під залізним дахом, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. Просушену сировину пропускають крізь решета і сортують. Суху траву пакують у тюки по 50-75 кг або мішки по 20-25 кг і зберігають окремо у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

    Чебрець можна розмножувати штучно як насінням, так і вегетативно.

    Див. також

    Література

    Примітки

    1. Thymus serpyllum // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
    2. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 311. (рос.)(укр.)
    3. Алєксєєв О.І., Гвоздецький П.І., Сушко Л.П., Філь В. М. Фітотерапія карпатського краю. — Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2010. — С. 378.
    4. Іванова, В. Д., Каряка, Н. С. Дослідження антиоксидантних властивостей екстрактів з нетрадиційної рослинної сировини // Наукові праці НУХТ. — 2011. — № 37. — С. 89–95.
    5. Euro+Med Plantbase (англ.)
    6. Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)

    Джерела

    Посилання

     src=
    Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або покращенням розмітки статті. (січень 2013)
    红花百里香 ( Chinese )
    provided by wikipedia 中文维基百科
    二名法 Thymus serpyllum
    L.

    红花百里香学名Thymus serpyllum),也称铺地香欧百里香葡匐百里香Creeping Thyme)、野生百里香Wild Thyme),是百里香屬下的一个,主要生长在欧洲北非。它的植株很小,通常为2厘米高的小灌木,带有10厘米长的匍匐茎。叶子为椭圆形常绿叶,长为3-8毫米。花带有浓郁香味,为淡紫色、粉紫色、洋紫色或淡白色,4-6毫米长,簇生。其香味因植株不同而有浓淡之分,从浓重的草药味到淡淡柠檬味都有。

    它隶属于百里香屬,也和薄荷属野芝麻属植物有关。

    使用

     src=
    俄羅斯的红花百里香

    通过蒸馏可以获得很多百里香油,其可以用作草药中的春药,也可以用作治疗咳嗽。但其草有微量毒[2]

    它也可以用作一些肉食烹饪中的调料(通常用作炖牛肉)、沙拉或者一些蔬菜烹饪(比如西葫芦茄子)。在欧洲美国,其干燥叶子也通常制作成茶饮。

    它也是一种重要的花蜜材料,可以用来养殖大蓝蝶。几乎所有的百里香属都是花蜜材料,但是红花百里香生长范围遍及欧洲南部的干燥、岩石性土壤。克罗地亚马其顿希腊、北非、马耳他、美国东北部的波克夏山卡茨基尔山新西兰都因为野生百里香蜜而著名。

    參考文獻

    1. ^ The Plant List: A Working List of All Plant Species.
    2. ^ 有毒植物数据库 互联网档案馆存檔,存档日期2016-03-05.,中国科学院微生物研究所

Distribution

    Distribution ( Spanish; Castilian )
    provided by IABIN
    Chile Central