dcsimg

Brief Summary

    Gewone morielje: Brief Summary ( Dutch; Flemish )
    provided by wikipedia NL

    De gewone morielje (Morchella esculenta) is een sponsachtige zakjeszwam behorend tot de familie Morchellaceae in het rijk van de schimmels. Hij komt voor van april tot mei en wordt ongeveer 7 à 10 cm hoog. Daar het uiterlijk van de soort zeer variabel is, worden er verschillende variëteiten onderscheiden.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia-auteurs en -editors
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia NL
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Kuzugöbeği: Brief Summary ( Turkish )
    provided by wikipedia TR

    Kuzugöbeği (Morchella esculenta), Morchellaceae familyasından, yenilebilen bir mantar türüdür. Genelde ormanlarda tek tek veya küçük gruplar halinde bulunur, özellikle orman yangınlarında sonra sıkça rastlanır. Genelde bahar aylarında ortaya çıkar. Bahar aylarında yağışın olmaması olumsuz yönde etkiler.

    Gyromitra esculenta gibi zehirli türlerle (sahte kuzu göbeği mantarı) karıştırılma riski olduğundan dikkatli olunmalıdır.

    Çeşitli alerjik reaksiyonlara neden olacağından çiğ olarak yenmemelidir. Fransız mutfağının önemli bir öğesi olan kuzu göbeği mantarı ekonomik değeri olan ve pek çok gurme tarafından tercih edilen lezzetli bir türdür.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia yazarları ve editörleri
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia TR
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Morchella esculenta: Brief Summary ( French )
    provided by wikipedia Français
    Morchella esculenta est une espèce de champignons comestibles, du genre Morchella de la famille des Morchellaceae.
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Auteurs et éditeurs de Wikipedia
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia Français
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Morchella esculenta: Brief Summary ( Italian )
    provided by wikipedia Italiano

    Morchella esculenta (L.) Pers., Synopsis Methodica Fungorum 618 (1801).

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Autori e redattori di Wikipedia
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia Italiano
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Morchella esculenta: Brief Summary ( Spanish; Castilian )
    provided by wikipedia Español

    La cagarria (Morchella esculenta) es una especie de seta comestible semejante a la seta castellana llamada colmenilla. Crece en los bosques de la Región de la Araucanía en Chile, en Argentina (al oeste de las provincias de Neuquén, Río Negro y Chubut, en el pinsapar de la Sierra de Grazalema y Sierra de las Nieves (Andalucía), en las Sierras del Segura y Alcaraz en el sur de la provincia de Albacete (España).

    Esta seta tiene forma de colmena, con 5-14 cm de altura desde la base, y 3-8 cm de ancho; lo fértil se compone de celdillas desordenadas, y separadas unas de otras por bordes flexibles de color marrón claro a amarillo opaco y también tonos pardos oscuros al madurar; la parte interna es frágil, elástica y blancuzca.

    El estípite es cilíndrico, de 2-7 cm de longitud, y de 2-4 cm de diámetro, de color más suave que la parte superior, y la parte interna está vacía. Presenta olor y sabor agradable.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Autores y editores de Wikipedia
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia Español
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Morchella esculenta: Brief Summary
    provided by wikipedia

    Morchella esculenta, (commonly known as common morel, morel, yellow morel, true morel, morel mushroom, and sponge morel) is a species of fungus in the Morchellaceae family of the Ascomycota. It is one of the most readily recognized of all the edible mushrooms and highly sought after. Each fruit body begins as a tightly compressed, grayish sponge with lighter ridges, and expands to form a large yellowish sponge with large pits and ridges raised on a large white stem. The pitted yellow-brown caps measure 2–7 cm (0.8–2.8 in) broad by 2–10 cm (0.8–3.9 in) tall, and are fused to the stem at its lower margin, forming a continuous hollow. The pits are rounded and irregularly arranged. The hollow stem is typically 2–9 cm (0.8–3.5 in) long by 2–5 cm (0.8–2.0 in) thick, and white to yellow. The fungus fruits under hardwoods during a short period in the spring, depending on the weather, but it is also associated with old orchards, woods, disturbed grounds and burnt areas. Although a process was reported in 1982 to grow the fruit bodies under controlled conditions, attempts to cultivate the mushroom commercially have only been partially successful.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia authors and editors
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Pallohuhtasieni: Brief Summary ( Finnish )
    provided by wikipedia FI

    Pallohuhtasieni (Morchella esculenta) on erinomainen ruokasieni. Se on Suomessa melko hankalasti löydettävissä.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedian tekijät ja toimittajat
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia FI
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Rund toppmurkla: Brief Summary ( Swedish )
    provided by wikipedia SV

    Rund toppmurkla (Morchella esculenta) är en svampart som först beskrevs av L., och fick sitt nu gällande namn av Christiaan Hendrik Persoon 1801. Rund toppmurkla ingår i släktet Morchella, och familjen Morchellaceae. Artens status i Sverige är: Reproducerande. En underart finns: umbrina.

    Den växer gärna på kalkrik mark i lövskogar och parker. Den är tämligen sällsynt - dock vanligare på Gotland och Öland - och växer främst i södra delarna av landet.

    Den runda toppmurklan och den närbesläktade toppmurklan skall aldrig ätas rå och skall tillagas i minst tio minuter. Större mängder (mer än 100 gram per måltid, eller motsvarande mängd torkad svamp) kan påverka mag-tarmkanalen eller ge neurologiska effekter och bör därför undvikas.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia författare och redaktörer
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia SV
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Smardz jadalny: Brief Summary ( Polish )
    provided by wikipedia POL
    Speise Morchel Morchella esculenta.jpg Speisemorchel-1.jpg

    Smardz jadalny, smardz zwyczajny (Morchella esculenta (L.) Pers.) – gatunek grzybów należący do rodziny smardzowatych (Morchellaceae).

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Autorzy i redaktorzy Wikipedii
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia POL
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Smrž obecný: Brief Summary ( Czech )
    provided by wikipedia CZ

    Smrž obecný (Morchella esculenta) je jedlá houba z čeledi smržovitých.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia autoři a editory
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia CZ
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Speise-Morchel: Brief Summary ( German )
    provided by wikipedia Deutsch

    Die Speise- oder Rund-Morchel (Morchella esculenta) ist eine Schlauchpilzart (Ascomycota) aus der Familie der Morchelverwandten (Morchellaceae). Sie entwickelt im Frühjahr große, in Hut und Stiel gegliederte Fruchtkörper mit einem wabigen Hut in gelblichen, gräulichen oder bräunlichen Tönen in Schattierungen von blass bis braun. Sie ist ein sehr begehrter Speisepilz mit hohem Wiedererkennungswert. Sie wird auch getrocknet gehandelt.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia Autoren und Herausgeber
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia Deutsch
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Zbârciog galben: Brief Summary ( Romanian; Moldavian; Moldovan )
    provided by wikipedia RO

    Morchella esculenta (Carl von Linné, 1753 ex Christian Hendrik Persoon, 1801), sinonim cu Morchella vulgaris (Christian Hendrik Persoon, 1801 ex Samuel Frederick Gray, 1821), este o specie de ciuperci comestibile, saprofită, foarte delicată, din încrengătura Ascomycota, familia Morchellaceae, genul Morchella. Ea este denumită în popor zbârciog galben, burete galben, ciuculete, zbârciog bun sau pupi. Acest burete trăiește în mod predominant pe sol calcaros și argilos, dezvoltându-se solitar sau în grupuri mici, și poate fi găsit în România, Basarabia și Bucovina de Nord. Este una dintre primele specii de ciuperci care apar încă de la sfârșitul lui martie, ieșind chiar din zăpadă, până la începutul lui iunie, și crește în special în păduri de foioase, mai ales sub frasini, ulmi, plopi și salcâmi, adeseori prin tufișuri sau lunci ierboase, pe marginea drumurilor, dar și sub vreascuri, pe defrișări sau arsuri vechi.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia autori și editori
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia RO
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    Сморчок съедобный: Brief Summary ( Russian )
    provided by wikipedia русскую Википедию

    Сморчо́к съедо́бный (лат. Morchella esculenta) — съедобный гриб рода сморчков семейства сморчковых.

    Впервые описан Линнеем (Species Plantarum, 1753, стр. 1178), как Phallus esculentus (phallus pileo ovato, stipite nudo rugoso, «фаллус с яйцевидной шляпкой, ножкой голой и морщинистой»). Название Morchella esculenta (L.) дано Персоном (Persoon, Synopsis methodica fungorum, 1794/1801, стр. 618).

    Научные синонимы:

    Phallus esculentus L., 1753 basionym Helvella esculenta (L.) Sowerby, 1797 Morellus esculentus (L.) Eaton, 1818 Morchella rotunda var. esculenta (L.) Jacquet., 1985

    Русские синонимы:

    Сморчок настоя́щий
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Авторы и редакторы Википедии
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia русскую Википедию
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    アミガサタケ: Brief Summary ( Japanese )
    provided by wikipedia 日本語

    アミガサタケ(Morchella esculenta (L.) Pers. var. esculenta)は、アミガサタケ科アミガサタケ属に属する子嚢菌類キノコの一種である。

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    ウィキペディアの著者と編集者
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia 日本語
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5
    곰보버섯: Brief Summary ( Korean )
    provided by wikipedia 한국어 위키백과

    곰보버섯(Morchella esculenta)은 주발버섯목 곰보버섯과 곰보버섯속식용 버섯이다. 독버섯마귀곰보버섯(Gyromitra esculenta)과는 목 단위에서 같을 뿐 과 단위부터 다르다.

    곰보버섯은 하이드라진 독이 있지만 데치기를 해서 독을 제거할 수 있다.

     title= 원본 주소 "https://ko.wikipedia.org/w/index.php?title=곰보버섯&oldid=23747383" 분류: 주발버섯강
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia 작가 및 편집자
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia 한국어 위키백과
    ID
    8cebd570a85b37874d7633441a1ee3e5

Comprehensive Description

    Gewone morielje ( Dutch; Flemish )
    provided by wikipedia NL

    De gewone morielje (Morchella esculenta) is een sponsachtige zakjeszwam behorend tot de familie Morchellaceae in het rijk van de schimmels. Hij komt voor van april tot mei en wordt ongeveer 7 à 10 cm hoog. Daar het uiterlijk van de soort zeer variabel is, worden er verschillende variëteiten onderscheiden.

    Leefomgeving

    De gewone morielje komt voor in velden, loof- en gemengde bossen, parken en tuinen. Het is een vrij algemeen geziene soort in de duinen. Elders is hij zeldzaam.

    Eigenschappen

    De hoed is bolrond, langwerpig of eivormig. Hij is 6-8 cm hoog en heeft een doorsnede van ongeveer 5 cm. De hoed is verdeeld in onregelmatige alveolen, die in kleur variëren van (licht) okergeel tot diepbruin. De roomkleurige witte, aan de voet verdikte, steel is 6-10 cm hoog, hol en bedekt met fijne schubjes. Het oppervlak varieert van vrijwel glad tot iets gegroefd en voelt fluweelachtig aan. Het broze vlees is wit- en wasachtig en heeft een delicate smaak. Een vers morielje heeft een muskusachtige geur, welke bij verdroging sterker wordt. Het hymenium (kiemvlies) met de asci en de sporen bevindt zich aan de binnenzijde van de "bekers" (ascocarpen).

    Toepassingen

    De gewone morieljes zijn eetbaar en staan te boek als uitstekende consumptiepaddenstoelen die zich goed lenen tot drogen. Te oude exemplaren, evenals rauwe, zijn niet goed te verteren en mogelijk zelfs licht giftig.

    Galerij

    Externe link

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia-auteurs en -editors
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia NL
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Kuzugöbeği ( Turkish )
    provided by wikipedia TR

    Kuzugöbeği (Morchella esculenta), Morchellaceae familyasından, yenilebilen bir mantar türüdür. Genelde ormanlarda tek tek veya küçük gruplar halinde bulunur, özellikle orman yangınlarında sonra sıkça rastlanır. Genelde bahar aylarında ortaya çıkar. Bahar aylarında yağışın olmaması olumsuz yönde etkiler.

    Gyromitra esculenta gibi zehirli türlerle (sahte kuzu göbeği mantarı) karıştırılma riski olduğundan dikkatli olunmalıdır.

    Çeşitli alerjik reaksiyonlara neden olacağından çiğ olarak yenmemelidir. Fransız mutfağının önemli bir öğesi olan kuzu göbeği mantarı ekonomik değeri olan ve pek çok gurme tarafından tercih edilen lezzetli bir türdür.

    Galeri

    Dış bağlantılar

    Commons-logo.svg Wikimedia Commons'ta Kuzugöbeği ile ilgili çoklu ortam belgeleri bulunur. Wikispecies-logo.svg Wikispecies'te Kuzugöbeği ile ilgili detaylı taksonomi bilgileri bulunur.
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia yazarları ve editörleri
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia TR
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Morchella esculenta ( French )
    provided by wikipedia Français
    Morchella esculenta est une espèce de champignons comestibles, du genre Morchella de la famille des Morchellaceae.

    Taxonomie

    Nom binomial

    Morchella esculenta | (L.) Pers. 1801

    Synonymes

    • Helvella esculenta (L.) Sowerby 1797
    • Morchella esculenta esculenta (L.) Pers. 1794
    • Morchella esculenta var. rotunda (Fr.) I.R. Hall, P.K. Buchanan, Wang{?} & Cole 1998
    • Morchella esculenta rotunda Fr. 1822
    • Morchella rotunda (Fr.) Boud. 1907
    • Morchella rotunda var. esculenta (L.) Jacquet. 1985
    • Morellus esculentus (L.) Eaton 1818
    • Phallus esculentus L. 1753
    • Phallus esculentus var. esculentus L. 1753

    Description du Sporophore

    Hyménophore.

    Chapeau alvéolé, plus ou moins adné, alvéoles irrégulières, profondes, côtes généralement plus claires, épaisses, de taille moyenne 4 à 10 cm, globuleux, oblong, parfois conique, toujours obtus au sommet.

    Côtes

    Côtes primaires toujours plus pâles, épaisses et présentant toujours une arête arrondie et finement poudreuse tachée de ferrugineux avec l'âge.

    Alvéoles

    Alvéoles très irréguliers, peu ouverts et noirâtres au début s'éclaircissant ensuite.

    Stipe

    Pied renflé à la base, glabre, creux.

    Odeur

    Faible odeur fongique, chair grise dans le chapeau, blanche dans le pied.

    Saison

    Précoce, du mois de mars au mois de mai en France.

    Habitat

    En plaine et en montagne sur tous les sols aussi bien lourds que très sablonneux, sur décombres, anciennes places à feu, en lisières ou sous feuillus:

    • fraxinetum: frênes, ormes, noisetiers, peupliers, aubépine, bouleaux, acacias et ce que cette morille commune affectionne tout particulièrement : un tapis de lierre sous les frênes.
    • divers fruitiers comme pommiers, poiriers et cerisiers mais aussi lilas, pivoines, artichauts, topinambours, luzerne
    • buxus: buis sur sol calcaire

    Comestibilité

    Excellent comestible ; toutefois, doit être cuite ou séchée pour éliminer les hémolysines présentes dans le champignon.

    Voir aussi

    Notes et références

    Liens externes

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Auteurs et éditeurs de Wikipedia
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia Français
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Morchella esculenta ( Spanish; Castilian )
    provided by wikipedia Español
    Commons-emblem-question book orange.svg
    Este artículo o sección necesita referencias que aparezcan en una publicación acreditada.
    Este aviso fue puesto el 14 de noviembre de 2014.
    Symbol question.svg
    Morchella esculenta Morchella esculenta 300405.jpg
    Morel
    TaxonomíaReino: FungiDivisión: AscomycotaClase: PezizomycetesOrden: PezizalesFamilia: MorchellaceaeGénero: MorchellaEspecie: M. esculenta
    Fr.Sinonimia
    • Helvella esculenta (L.) Sowerby
    • Phallus esculentus L.

    La cagarria (Morchella esculenta) es una especie de seta comestible semejante a la seta castellana llamada colmenilla. Crece en los bosques de la Región de la Araucanía en Chile, en Argentina (al oeste de las provincias de Neuquén, Río Negro y Chubut, en el pinsapar de la Sierra de Grazalema y Sierra de las Nieves (Andalucía), en las Sierras del Segura y Alcaraz en el sur de la provincia de Albacete (España).

    Esta seta tiene forma de colmena, con 5-14 cm de altura desde la base, y 3-8 cm de ancho; lo fértil se compone de celdillas desordenadas, y separadas unas de otras por bordes flexibles de color marrón claro a amarillo opaco y también tonos pardos oscuros al madurar; la parte interna es frágil, elástica y blancuzca.

    El estípite es cilíndrico, de 2-7 cm de longitud, y de 2-4 cm de diámetro, de color más suave que la parte superior, y la parte interna está vacía. Presenta olor y sabor agradable.

    Nombres vulgares[editar]

    • Colmenilla, Cagarria, Morilla

    Sinonimia y Nombres botánicos obsoletos[editar]

    • Phallus esculentus L. Sp. Pl. 1178 (1753)
    • Morchella esculenta rotunda Pers. Syn. Fung. 619 (1801)
    • Morchella esculenta vulgaris Pers. Syn. Fung. 619 (1801)
    • Morchella continua Tratt. Fungi Austr. 67 (1830) (in part).
    • Morchella esculenta fulva Fries, Syst. Myc. 2: 7 (1822)
    • Morchella esculenta longipes Peck, Ann. Rep. N. Y. State Mus. 28: 87 (1876)
    • Phalloboletus esculentus Kuntze, Rev. Gen. Pl. 2. 865 (1891)
    • Morchella rotunda Boud. Soc. Myc. Fr. 13: 135 (1897)
    • Morchella vulgaris Boud. Bull. Soc. Myc. Fr. 13: 139 (1897)
    • Morilla esculenta Quél. Ench. Fung. 271 (1886)

    Usos[editar]

    Se cocinan refriéndolas con ajo, tocino de jamón y chorizo picado, y se pueden hacer revueltas con huevos. Jamás se deben consumir crudas, pues contienen una toxina (hemolisinas) que se descompone a altas temperaturas, alrededor de 80 °C, siendo entonces comestible para los humanos.

    Enlaces externos[editar]

     title=
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Autores y editores de Wikipedia
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia Español
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Morchella esculenta
    provided by wikipedia

    Morchella esculenta Morchella esculenta - DE - TH - 2013-05-01 - 01.JPG Scientific classification Kingdom: Fungi Division: Ascomycota Subdivision: Pezizomycotina Class: Pezizomycetes Order: Pezizales Family: Morchellaceae Genus: Morchella Species: M. esculenta Binomial name Morchella esculenta
    Morchella esculenta occurrences.svg Distribution map of Morchella esculenta Synonyms

    Helvella esculenta (L.) Sowerby
    Phallus esculentus L.

    Morchella esculenta, (commonly known as common morel, morel, yellow morel, true morel, morel mushroom, and sponge morel) is a species of fungus in the Morchellaceae family of the Ascomycota. It is one of the most readily recognized of all the edible mushrooms and highly sought after. Each fruit body begins as a tightly compressed, grayish sponge with lighter ridges, and expands to form a large yellowish sponge with large pits and ridges raised on a large white stem. The pitted yellow-brown caps measure 2–7 cm (0.8–2.8 in) broad by 2–10 cm (0.8–3.9 in) tall, and are fused to the stem at its lower margin, forming a continuous hollow. The pits are rounded and irregularly arranged. The hollow stem is typically 2–9 cm (0.8–3.5 in) long by 2–5 cm (0.8–2.0 in) thick, and white to yellow. The fungus fruits under hardwoods during a short period in the spring, depending on the weather, but it is also associated with old orchards, woods, disturbed grounds and burnt areas. Although a process was reported in 1982 to grow the fruit bodies under controlled conditions, attempts to cultivate the mushroom commercially have only been partially successful.

    Taxonomy and naming

    The fungus was originally named Phallus esculentus by Carl Linnaeus in his Species Plantarum (1753),[1] and given its current name by Swedish mycologist Elias Magnus Fries in 1801.[2][3]

    Morchella esculenta is commonly known by various names: morel, common morel, true morel, morel mushroom, yellow morel, sponge morel,[4] Molly Moocher, haystack, and dryland fish.[5] In Nepal it is known as Guchi chyau.[6] The specific epithet is derived from the Latin esculenta, meaning "edible".

    The scientific name Morchella esculenta has been applied to many similar yellow morels throughout the world. In 2014 Richard et al. used DNA analysis to restrict the M. esculenta name to a single species of yellow morel commonly found in Europe and also reported from China.[7] Other species of yellow morel, including those in North America, have received new scientific names.

    Description

    The cap is pale brownish cream, yellow to tan or pale brown to grayish brown. The edges of the ridges are usually not darker than the pits, and somewhat oval in outline, sometimes bluntly cone-shaped with a rounded top or more elongate. Caps are hollow, and attached to the stem at the lower edge, and typically about 2–7 cm (0.8–2.8 in) broad by 2–10 cm (0.8–3.9 in) tall. The flesh is brittle. The stem is white to pallid or pale yellow, hollow, and straight or with a club-shaped or bulbous base. It is finely granular overall, somewhat ridged, generally about 2–9 cm (0.8–3.5 in) long by 2–5 cm (0.8–2.0 in) thick.[8] In age it may have brownish stains near the base.[5]

    Microscopic characteristics

    The spores range from white to cream to slightly yellow in deposit, although a spore print may be difficult to obtain given the shape of the fruit body.[9] The spores are formed in asci lining the pits—the ridges are sterile.[10] They are ellipsoidal, smooth, thin-walled, translucent (hyaline), and measure 17.5–21.9 by 8.8–11.0 µm. The asci are eight-spored, 223–300 by 19–20 µm, cylindrical, and hyaline. The paraphyses are filamentous, cylindrical, 5.8–8.8 µm wide, and hyaline.[11]

    The hyphae of the stem are interwoven, hyaline, and measure 5.8–9.4 µm wide. The surface hyphae are inflated, spherical to pear-shaped, 22–44 µm wide, covered by a network of interwoven hyphae 11–16.8 µm wide with recurved cylindrical hyphal ends.

    Development

    Fruit bodies have successfully been grown in the laboratory. R. Ower was the first to describe the developmental stages of ascomata grown in a controlled chamber.[12] This was followed by in-depth cytological studies by Thomas Volk and Leonard (1989, 1990). To study the morel life cycle they followed the development of ascoma fruiting in association with tuberous begonias (Begonia tuberhybrida), from very small primordia to fully developed fruit bodies.[13][14]

    Young fruit bodies begin development in the form of a dense knot of hyphae, when suitable conditions of moisture and nutrient availability conditions have been reached. Hyphal knots are underground and cup-shaped for some time, but later emerge from the soil and develop into a stalked fruiting body. Further growth makes the hymenium convex with the asci facing towards the outer side. Because of the unequal growth of the surface of the hymenium, it becomes folded to form many ridges and depressions, resulting in the sponge or honeycomb appearance.[15]

    Similar species

    Morchella esculenta is probably the most popular of the morels. In contrast to M. angusticeps and its relatives, the caps are light-colored throughout development, especially the ridges, which remain paler than the pits. M. crassipes is sometimes confused with M. esculenta. According to Smith (1975), the two are distinct, but young forms of M. crassipes are difficult to separate from M. esculenta. The two are similar in color, but M. crassipes is larger, often has thin ridges, and sometimes has a stem base that is enlarged and longitudinally grooved.[11]

    Morels have also been confused with stinkhorns,[16] but specimens of the latter have a volva at the base of the stem, are covered with gleba—a slimy, foul-smelling spore mass.

    Habitat and distribution

     src=
    Drawing by von Albin Schmalfuß, 1897

    Fruit bodies are sometimes found solitary, but more often in groups, on the ground in a variety of habitats. A preference for soil with a limestone base (alkaline) has been noted,[5] but they have also been found in acid soils.[17] The mushroom is usually found in early spring, in forests, orchards, yards, gardens and sometimes in recently burned areas.[8] In North America, it is sometimes referred to as the "May mushroom" due to its consistent fruiting in that month, but the time of fruiting varies locally, from February to July. It is typically the last morel species to fruit in locales where more than one species are found.[18] For example, in northern Canada and in cooler mountainous regions, morels typically do not appear until June.[19] It has been suggested that the springtime fruiting may be due to their ability to grow at low temperatures to the exclusion of competition,[20] a conclusion later corroborated by experiments correlating spore germination to soil temperatures.[21]

    One author suggests the acronym PETSBASH may be used to remember the trees associated with morels: pine, elm, tulip, sassafras, beech, ash, sycamore, and hickory.[22]

    In North America, it is widely distributed, but especially common in eastern North America and the Midwest. David Arora notes that "large crops can also be found around the bases of dying (but not quite dead) elms attacked by Dutch elm disease."[16] The species has been named state mushroom of Minnesota, and was the first state mushroom of any state.[23][24]

    It can also be found in Brazil and Bulgaria.[25]

    Cultivation

    Due to the mushroom's prized fruit bodies, several attempts have been made to grow the fungus in culture. In 1901, Repin reported successfully obtaining fruit bodies in a cave in which cultures had been established in flower pots nine years previously in 1892.[26]

    Uses

    Edibility

     src=
    Harvested morels

    Morchella esculenta, like all morels, are among the most highly prized of all edible mushrooms. Raw mushrooms have a gastrointestinal irritant, hydrazine, but parboiling or blanching before consumption will remove it. Old fruit bodies that show signs of decay may be poisonous.[9] The mushrooms may be fried in butter or baked after being stuffed with meats and vegetables.[27] The mushrooms may also be dried by threading the caps onto string and hanging them in the sun; this process is said to concentrate the flavor.[9] One study determined the main nutritional components to be as follows (on a dry weight basis): protein 32.7%, fat 2.0%, fiber 17.6%, ash 9.7%, and carbohydrates 38.0%.[28]

    In one isolated case in Germany, six people were reported to have developed neurologic effects between 6–12 hours after consumption. The effects included ataxia and visual disturbances, and lasted up to a day before disappearing without enduring effects.[29] Although it is known that consuming too many is usually what causes these effects.[citation needed]

    Bioactive compounds

    Both the fruit bodies and the mycelia of M. esculenta contain an uncommon amino acid, cis-3-amino-L-proline; this amino acid does not appear to be protein bound.[30] In addition to M. esculenta, the amino acid is known to exist only in M. conica and M. crassipes.[31]

    Industrial applications; solid state-fermentation

    Solid-state fermentation (SSF) is an industrial process to produce enzymes and to upgrade the values of existing foods, especially oriental foods. SSF is a process whereby an insoluble substrate is fermented with sufficient moisture but without free water. SSF, unlike that of slurry state, requires no complex fermentation controls and has many advantages over submerged liquid fermentation. M. esculenta has shown promise in degrading starch and upgrading the nutritional value of cornmeal during SSF.[32]

    M. esculenta mycelia is able to bind to and inhibit the effects of furanocoumarins, chemicals found in grapefruit that inhibit human cytochrome p450 enzymes and are responsible for the "grapefruit/drug" interaction phenomenon.[33]

    References

    1. ^ Fries EM. (1753). Species Plantarum (in Latin). pp. 1178–79. Retrieved 2010-03-21..mw-parser-output cite.citation{font-style:inherit}.mw-parser-output q{quotes:"""""'"'"}.mw-parser-output code.cs1-code{color:inherit;background:inherit;border:inherit;padding:inherit}.mw-parser-output .cs1-lock-free a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/65/Lock-green.svg/9px-Lock-green.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-lock-limited a,.mw-parser-output .cs1-lock-registration a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d6/Lock-gray-alt-2.svg/9px-Lock-gray-alt-2.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-lock-subscription a{background:url("//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Lock-red-alt-2.svg/9px-Lock-red-alt-2.svg.png")no-repeat;background-position:right .1em center}.mw-parser-output .cs1-subscription,.mw-parser-output .cs1-registration{color:#555}.mw-parser-output .cs1-subscription span,.mw-parser-output .cs1-registration span{border-bottom:1px dotted;cursor:help}.mw-parser-output .cs1-hidden-error{display:none;font-size:100%}.mw-parser-output .cs1-visible-error{font-size:100%}.mw-parser-output .cs1-subscription,.mw-parser-output .cs1-registration,.mw-parser-output .cs1-format{font-size:95%}.mw-parser-output .cs1-kern-left,.mw-parser-output .cs1-kern-wl-left{padding-left:0.2em}.mw-parser-output .cs1-kern-right,.mw-parser-output .cs1-kern-wl-right{padding-right:0.2em}
    2. ^ Persoon CH. (1801). Synopsis Methodica Fungorum. 2. p. 618. Retrieved 2010-03-21.[permanent dead link]
    3. ^ Kuo M. "Morchella esculenta". MushroomExpert.Com. Retrieved 2010-03-26.
    4. ^ Dörfelt H (2001). "Morchellaceae". In Hanelt P. Mansfeld's Encyclopedia of Agricultural and Horticultural Crops: (Except Ornamentals). Mansfeld's Encyclopedia of Agricultural and Horticultural Crops. 1. Springer. p. 17. ISBN 9783540410171. Retrieved 2013-02-09.
    5. ^ a b c Roody WC. (2003). Mushrooms of West Virginia and the Central Appalachians. Lexington, Kentucky: University Press of Kentucky. p. 485. ISBN 0-8131-9039-8. Retrieved 2010-03-22.
    6. ^ National register of medicinal plants. IUCN-the World Conservation Union: His Majesty's Government, Ministry of Forest and Soil Conservation. 2000. p. 61. ISBN 978-92-9144-048-1. Retrieved 2010-03-21.
    7. ^ Richard, Franck; Bellanger, Jean-Michel; Clowez, Philippe; Courtecuisse, Regis; Hansen, Karen; O'Donnell, Kerry; Sauve, Mathieu; Urban, Alexander; Moreau, Pierre-Arthur (30 December 2014). "True morels (Morchella, Pezizales) of Europe and North America: evolutionary relationships inferred from multilocus data and a unified taxonomy". Mycologia (Preliminary version published online). 107: 359–382. doi:10.3852/14-166. PMID 25550303. 14-166.
    8. ^ a b Ammirati JF, McKenny M, Stuntz DE (1987). The New Savory Wild Mushroom. Seattle: University of Washington Press. pp. 209–10. ISBN 0-295-96480-4.
    9. ^ a b c Hall IR. (2003). Edible and Poisonous Mushrooms of the World. Portland, Or: Timber Press. pp. 239–42. ISBN 0-88192-586-1.
    10. ^ Schalkwijk-Barendsen HME. (1991). Mushrooms of Western Canada. Edmonton: Lone Pine Publishing. pp. 381–82. ISBN 0-919433-47-2.
    11. ^ a b Ammirati J, Traquair JA, Horgen PA (1985). Poisonous Mushrooms of Canada. Fitzhenry & Whiteside in cooperation with Agriculture Canada. pp. 287–88. ISBN 978-0-88902-977-4.
    12. ^ Ower R. (1982). "Notes on the development of the morel ascocarp: Morchella esculenta". Mycologia. 74 (1): 142–44. doi:10.2307/3792639. JSTOR 3792639.
    13. ^ Volk TJ, Leonard TJ (1989). "Experimental studies on the morel. I. Hetrokaryon formation between mono ascosporous strains of Morchella". Mycologia. 81 (4): 523–31. doi:10.2307/3760127. JSTOR 3760127.
    14. ^ Volk T, Leonard T (1990). "Cytology of the life-cycle of Morchella'". Mycological Research. 94: 399–406. doi:10.1016/S0953-7562(09)80365-1.
    15. ^ Sharma OP. (1988). Textbook of Fungi. Boston: McGraw Hill Higher Education. pp. 193–96. ISBN 0-07-460329-9.
    16. ^ a b Arora D. (1986). Mushrooms Demystified: a Comprehensive Guide to the Fleshy Fungi. Berkeley, California: Ten Speed Press. pp. 787–88. ISBN 0-89815-169-4. Retrieved 2010-03-22.
    17. ^ Metzler V, Metzler S (1992). Texas Mushrooms: a Field Guide. Austin: University of Texas Press. p. 330. ISBN 0-292-75125-7. Retrieved 2010-03-26.
    18. ^ McKnight VB, McKnight KH (1987). A Field Guide to Mushrooms: North America. Boston: Houghton Mifflin. pp. 322–23. ISBN 0-395-91090-0. Retrieved 2010-03-22.
    19. ^ Bessette A, Fischer DH (1992). Edible Wild Mushrooms of North America: a Field-to-Kitchen Guide. Austin: University of Texas Press. pp. 134–35. ISBN 0-292-72080-7. Retrieved 2010-03-22.
    20. ^ Baker KF, Cook RJ (1974). Biological control of plant pathogens. San Francisco: W. H. Freeman. ISBN 0-7167-0589-3.
    21. ^ Schmidt EL. (1983). "Spore germination of and carbohydrate colonization by Morchella esculenta at different soil temperatures". Mycologia. 75 (5): 870–75. doi:10.2307/3792778. JSTOR 3792778.
    22. ^ Rosen S. (1982). A Judge Judges Mushrooms. Highlander Pr. ISBN 0-913617-01-6.
    23. ^ "Minnesota State Symbols: Minnesota State Mushroom". Minnesota Legislature. Retrieved June 13, 2011.
    24. ^ "2010 Minnesota Statutes: 1.149 State Mushroom". Minnesota Office of the Revisor of Statutes. Retrieved June 13, 2011.
    25. ^ Cortez VG, Coelho G, Guerrero RT (2004). "Morchella esculenta (Ascomycota): A rare species found in Santa Maria, Rio Grande do Sul, Brazil". Biociencias (Porto Alegre) (in Portuguese). 12 (1): 51–53.
    26. ^ Repin C. (1901). "Sur la culture de la Morille". Revue générale des sciences pures et appliquées. 12: 595–96. Retrieved 2010-03-21.
    27. ^ Abel D, Horn B, Kay R (1993). A Guide to Kansas Mushrooms. Lawrence: University Press of Kansas. p. 63. ISBN 0-7006-0571-1.
    28. ^ Wahid M, Sattar A, Khan S (1988). "Composition of wild and cultivated mushrooms of Pakistan". Mushroom Journal for the Tropics. 8 (2): 47–51.
    29. ^ Pfab R, Haberl B, Kleber J, Zilker T (2008). "Cerebellar effects after consumption of edible morels (Morchella conica, Morchella esculenta)". Clinical Toxicology. 46 (3): 259–60. doi:10.1080/15563650701206715. PMID 18344109.
    30. ^ Hatanaka S-I. (1969). "A new amino acid isolated from Morchella esculenta and related species". Phytochemistry. 8 (7): 1305–08. doi:10.1016/S0031-9422(00)85571-5.
    31. ^ Moriguchi M, Sada SI, Hatanaka SI (1979). "Isolation of cis-3-amino-L-proline from cultered mycelia or Morchella esculenta". Applied and Environmental Microbiology. 38 (5): 1018–19. PMC 243624. PMID 16345456.
    32. ^ Zhang GP, Zhang F, Ru WM, Han JR (2009). "Solid-state fermentation of cornmeal with the ascomycete Morchella esculenta for degrading starch and upgrading nutritional value". World Journal of Microbiology and Biotechnology. 26 (1): 15–20. doi:10.1007/s11274-009-0135-y.
    33. ^ Myung K, Narciso JA, Manthey JA (2008). "Removal of furanocoumarins in grapefruit juice by edible fungi" (PDF). Journal of Agricultural and Food Chemistry. 56 (24): 12064–68. doi:10.1021/jf802713g. PMID 19012403. Archived from the original (PDF) on 2011-07-21. Retrieved 2010-03-21.

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia authors and editors
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Pallohuhtasieni ( Finnish )
    provided by wikipedia FI

    Pallohuhtasieni (Morchella esculenta) on erinomainen ruokasieni. Se on Suomessa melko hankalasti löydettävissä.[2]

    Galleria

    Lähteet

    1. Taksonomian lähde: Index Fungorum Viitattu 12.10.2012
    2. Parhaimmat ruokasienet ja sieniherkutTämä sieniin liittyvä artikkeli on tynkä. Voit auttaa Wikipediaa laajentamalla artikkelia.
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedian tekijät ja toimittajat
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia FI
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Rund toppmurkla ( Swedish )
    provided by wikipedia SV

    Den mykologiska karaktären hos rund toppmurkla:

    Smooth icon.png
    hymenium:
    slät

    Conical cap icon.svg
    hatt:
    toppig

    NA cap icon.svg
    skivtyp:
    ingen

    Choice toxicity icon.png
    ätlighet:
    delikat

    Mycomorphbox Caution.png

    varning

    Bare stipe icon.png
    fot:
    bar

    Tan spore print icon.png
    sporavtryck:
    gräddfärgad

    Mycorrhizal ecology icon.png
    ekologi:
    mykorrhiza

    Rund toppmurkla (Morchella esculenta) är en svampart[7] som först beskrevs av L., och fick sitt nu gällande namn av Christiaan Hendrik Persoon 1801. Rund toppmurkla ingår i släktet Morchella, och familjen Morchellaceae.[8][9][10] Artens status i Sverige är: Reproducerande.[10] En underart finns: umbrina.[8]

    Den växer gärna på kalkrik mark i lövskogar och parker. Den är tämligen sällsynt - dock vanligare på Gotland och Öland - och växer främst i södra delarna av landet.

    Den runda toppmurklan och den närbesläktade toppmurklan skall aldrig ätas rå och skall tillagas i minst tio minuter. Större mängder (mer än 100 gram per måltid, eller motsvarande mängd torkad svamp) kan påverka mag-tarmkanalen eller ge neurologiska effekter och bör därför undvikas.[11]

    Källor

    1. ^ [a b c] ”CABI databases”. http://www.speciesfungorum.org. Läst 24 januari 2013.
    2. ^ Jacquetant & Bon (1985) , In: Docums Mycol. 14(no. 56):1
    3. ^ Fr. (1822) , In: Syst. mycol. (Lundae) 2(1):7
    4. ^ Eaton (1818) , In: Man. Bot., Edn 2:324
    5. ^ Sowerby (1797) , In: Col. fig. Engl. Fung. Mushr. 1:pl. 51
    6. ^ [a b] L. (1753) , In: Sp. pl. 2:1178
    7. ^ Pers. (1801) , In: Syn. meth. fung. (Göttingen) 2:618
    8. ^ [a b] Bisby F.A., Roskov Y.R., Orrell T.M., Nicolson D., Paglinawan L.E., Bailly N., Kirk P.M., Bourgoin T., Baillargeon G., Ouvrard D. (red.) (24 april 2011). ”Species 2000 & ITIS Catalogue of Life: 2011 Annual Checklist.”. Species 2000: Reading, UK. Arkiverad från originalet den 18 juni 2012. https://web.archive.org/web/20120618223324/http://www.catalogueoflife.org/services/res/2011AC_26July.zip. Läst 24 september 2012.
    9. ^ Species Fungorum. Kirk P.M., 2010-11-23
    10. ^ [a b] Dyntaxa Rund toppmurkla
    11. ^ ”Nordiska ministerrådet 2012: Handelssvamp”. Arkiverad från originalet den 22 februari 2014. https://web.archive.org/web/20140222003747/http://www.norden.org/sv/publikationer/publikationer/2012-540/at_download/publicationfile. Läst 21 oktober 2012.

    Externa länkar

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia författare och redaktörer
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia SV
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Smardz jadalny ( Polish )
    provided by wikipedia POL
    Speise Morchel Morchella esculenta.jpg
    Speisemorchel-1.jpg

    Smardz jadalny, smardz zwyczajny (Morchella esculenta (L.) Pers.) – gatunek grzybów należący do rodziny smardzowatych (Morchellaceae)[1].

    Systematyka

    Pozycja w klasyfikacji według Index Fungorum: Morchella, Morchellaceae, Pezizales, Pezizomycetidae, Pezizomycetes, Pezizomycotina, Ascomycota, Fungi[1].

    Jest to gatunek typowy rodzaju smardz (Morchella). Zgodnie z zasadami nomenklatury botanicznej (dotyczącej także grzybów) przyjęto, że gatunek ten został poprawnie zdiagnozowany taksonomicznie po raz pierwszy przez Karola Linneusza (jako Phallus esculentus) w Species Plantarum w 1753 r. Do rodzaju Morchella został przeniesiony przez Christiana Persoona w Synopsis methodica fungorum w 1801 r[2] i zatwierdzony przez Eliasa Friesa w Systema Mycologicum II w 1822 r[3].

    Ma ok. 100 synonimów naukowych. Niektóre z nich[4]:

    • Helvella esculenta (L.) Sowerby 1797
    • Morchella conica Pers. 1818
    • Morchella conica var. angusticeps Peck 1912
    • Morchella esculenta var. rotunda (Fr.) I.R. Hall 1998
    • Morchella esculenta var. umbrina (Boud.) S. Imai 1954
    • Morchella esculenta var. vulgaris (Pers.) A. Gennari 2000
    • Morchella esculenta var rotunda Pers. 1801
    • Morchella esculenta ß vulgaris Pers. 1801
    • Morchella rotunda (Pers.) Boud. 1897
    • Morchella rotunda var. cinerea Boud. 1897
    • Morchella rotunda var. esculenta (L.) Jacquet. 1985
    • Morchella umbrina Boud. 1897
    • Morchella vulgaris (Pers.) Boud. 1897
    • Morellus esculentus (L.) Eaton 1818
    • Phallus esculentus L. 1753
    • Phallus esculentus L. 1753, var. esculentus

    Morfologia

    Główka

    Przeważnie wysokości 3–10 cm i 3–7 cm średnicy, barwy beżowej lub ochrowej (czasami szara lub prawie czarna), o owalnym lub stożkowatym pokroju (pusta w środku), przyrośnięta do trzonu, z nieregularnymi alweolami (wnękami) na powierzchni, między którymi żeberka ułożone są w sposób niewyróżniający żadnego kierunku[5][6].

    Trzon

    Długości 2–6 cm i 2–4 cm średnicy. Barwy kremowej, żółtej lub białawy, pusty w środku, o powierzchni chropowatej lub ziarnistej. U dojrzałych owocników podstawa trzonu jest rozszerzona i pofałdowana[5].

    Miąższ

    Białawy, kruchy, o woskowatej konsystencji, łagodnym smaku i korzennej woni[5].

    Zarodniki

    Eliptyczne, gładkie, o wymiarach 16–23×11–14 μm, o powierzchni często pokrytej kropelkami. Wysyp zarodników jest barwy żółtoochrowej[5].

    Występowanie i siedlisko

    Występowanie smardza jadalnego potwierdzono[7] w Austrii, Chinach, Czechach, Danii, Francji, Hiszpanii, Japonii, Kanadzie, Korei Południowej, Kostaryce, Meksyku, Niemczech, Norwegii, Nowej Zelandii, Polsce[6], Rumunii, Słowacji, Słowenii, Stanach Zjednoczonych, Szwecji i Tajwanie. W Polsce jest rzadki. W latach 1983 - 2014 był objęty ścisłą ochroną gatunkową, a w Czerwonej liście roślin i grzybów Polski należy do kategorii "R" – rzadki[8]. Obecnie objęty ochroną częściową (por. niżej).

    Rozwija się w lasach liściastych i mieszanych, także na łąkach i łęgach, często pod jesionami, czasami na wysypiskach porośniętych zielenią, na nawożonych glebach. W Europie owocniki wytwarza w kwietniu i maju.

    Znaczenie i ochrona

    Owocniki są jadalne, opisywane jako cenne pod względem spożywczym, smaczne, przydatne do obróbki zarówno świeże jak i suszone, jednak w stanie surowym toksyczne dla człowieka[6]. W Polsce grzyb ten do 2014 r. podlegał ochronie ścisłej, od dnia 17 października 2014 r. podlega ochronie częściowej na podstawie rozporządzenia Ministra Środowiska z dnia 9 października 2014 r., (Dz.U. z 2014 r. nr 0, poz. 1408). Ochronie podlegają okazy rosnące poza terenem ogrodów, upraw ogrodniczych, szkółek leśnych oraz poza terenami zieleni[9].

    Gatunki podobne

    Galeria

    Przypisy

    1. a b Index Fungorum (ang.). [dostęp 2013-11-12].
    2. Christian Persoon: Synopsis methodica fungorum. T. 2. 1801, s. 618.
    3. Elias Fries: Systema Mycologicum II. T. 1. 1822, s. 6.
    4. Species Fungorum (ang.). [dostęp 2013-11-12].
    5. a b c d Ewald Gerhardt: Grzyby – wielki ilustrowany przewodnik. Warszawa: 2006, s. 624. ISBN 83-7404-513-2.
    6. a b c Barbara Gumińska, Władysław Wojewoda: Grzyby i ich oznaczanie. Warszawa: 1985, s. 125-126. ISBN 83-09-00714-0.
    7. GBIF: Morchella esculenta – GBIF Portal (ang.). [dostęp 23 stycznia 2010].
    8. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki: Red list of plants and fungi in Poland. Kraków: IB PAN, 2006. ISBN 83-89648-38-5.
    9. Rozporządzenie Ministra Środowiska z dnia 9 października 2014 r. w sprawie ochrony gatunkowej grzybów, prawo.sejm.gov.pl [dostęp 2019-04-06] .
    10. a b Pavol Škubla: Wielki atlas grzybów. Poznań: Elipsa, 2007. ISBN 978-83-245-9550-1.
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Autorzy i redaktorzy Wikipedii
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia POL
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Smrž obecný ( Czech )
    provided by wikipedia CZ

    Smrž obecný (Morchella esculenta) je jedlá houba z čeledi smržovitých.

    Popis

    Plodnice o výšce až 200 mm bývá kulovitého či mírně protáhlého tvaru. Klobouk o výšce do 100 mm má vejčitý tvar a nažloutlou až nahnědlou barvu. Celý jeho povrch je poset hlubokými jamkami, které jsou od sebe odděleny příčnými a podélnými lištami. Klobouk je dutý a těsně přirostlý k bílému až světle hnědému třeni. Hladký třeň dosahuje šířky až 40 mm, ve spodní části bývá a něco širší. Výtrusy jsou hladké a elipsoidní o rozměrech zhruba 17–24 × 10–15 µm. Výtrusný prach má jemnou krémovou barvu.[1][2]

    Výskyt

    Smrž obecný je jarní houba. Roste od dubna do května, někdy už i v březnu. Upřednostňuje okraje lesů a cest, listnaté háje, luhy, louky, zahrady, parky, ale i méně tradiční houbové lokality jako jsou zavážky, sklady dříví či hromady odpadků a popele.[2] Smrž obecný je nejpočetnějším zástupcem rodu smrž v Česku.[3] Roste prakticky v celém mírném pásu severní polokoule a Austrálii.[4]

    Využití

    Všechny smrže jsou velmi ceněné jedlé houby, hodí se k nejrůznějším úpravám v kuchyni. Dutost plodnic nabízí možnost porůznu plněných smržů. Dále jsou smrži vhodní na smaženici, do polévky, hodí se i k přípravě méně tradičních pokrmů jako je např. puding či pomazánka ze smržů.[5]

    Smrže se dobře suší, a to nejlépe tak, že se podélně rozkrojí a opláchnou ve vodě, aby byla plodnice zbavena nečistot a drobného hmyzu.[3] Staré plodnice se nedoporučuje sbírat, protože mohou obsahovat jedovaté látky.[1]

    Galerie

    Odkazy

    Reference

    1. a b smrž obecný [online]. Biolib.cz [cit. 2010-11-27]. Dostupné online.
    2. a b SMOTLACHA, Miroslav. Kapesní atlas hub. Praha: Ottovo Nakladatelství, 2008. ISBN 978-80-7360-671-8. S. 54. Dále jen Smotlacha (2008).
    3. a b Smrž obecný (Morchella esculenta) [online]. Hobby.cz [cit. 2010-11-27]. Dostupné online.
    4. PILÁT, Albert. Kapesní atlas hub. Praha: Státní pedagogické nakladatelství, 1964. S. 14.
    5. Smotlacha (2008), s. 289.

    Externí odkazy

    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia autoři a editory
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia CZ
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Speise-Morchel ( German )
    provided by wikipedia Deutsch
    Wissenschaftlicher Name Morchella esculenta (L. : Fr.) Pers.

    Die Speise- oder Rund-Morchel (Morchella esculenta) ist eine Schlauchpilzart (Ascomycota) aus der Familie der Morchelverwandten (Morchellaceae). Sie entwickelt im Frühjahr große, in Hut und Stiel gegliederte Fruchtkörper mit einem wabigen Hut in gelblichen, gräulichen oder bräunlichen Tönen in Schattierungen von blass bis braun. Sie ist ein sehr begehrter Speisepilz mit hohem Wiedererkennungswert. Sie wird auch getrocknet gehandelt.

    Merkmale

    Die Speisemorchel bildet bis zu 12 Zentimeter hohe und 2 bis 8 Zentimeter breite, in Hut und Stiel gegliederte Fruchtkörper (Komplexapothecien). Sie finden sich manchmal einzeln, aber öfter in Gruppen auf dem Boden.

    Der junge Fruchtkörper ist ein dichter, gräulicher Schwamm mit helleren Rippen und dehnt sich zu einem großen, wabigen Schwamm.

    Der Hut ist dann rundlich eiförmig, manchmal stumpfkegelig und typischerweise um 2 bis 10 Zentimeter hoch. Seine Oberfläche ist in Farbtönen mit Braun, Gelb und Grau von blass bräunlich-cremefarben über hellocker, (grau-)gelb bis braun gefärbt. Sie ist unregelmäßig wabenartig strukturiert. Die großen Gruben sind gerundet und unregelmäßig angeordnet und durch sterile Rippen voneinander getrennt. Die Kanten der Rippen sind gewöhnlich nicht dunkler als die Gruben und ihr Umriss etwas oval, manchmal stumpf kegelförmig mit einer abgerundeten Oberseite oder länglicher. Der Grund der Gruben ist faltig. Der Hut ist am heruntergebogenen Rand mit dem Stiel verwachsen und bildet einen durchgängigen Hohlraum. Auf der Innenfläche ist er rau und körnig.

    Der 2 bis 9 Zentimeter hohe und 2 bis 5 Zentimeter starke Stiel ist ebenfalls hohl und gerade oder häufig an der Basis keulenförmig oder knollig verdickt. Seine Oberfläche ist weiß bis fahl oder (blass-)gelb, runzlig und kleieartig-körnig bestreut strukturiert.[1] Im Alter kann er an der Basis bräunliche Flecken haben.[2]

    Das Fleisch ist im Hutbereich zerbrechlich, im Stiel zäher. Es riecht und schmeckt angenehm.

    Die Sporen sind in Masse von weiß über creme bis leicht gelb, wobei ein Sporenpulverabdruck durch die Form des Fruchtkörpers schwer zu gewinnen sein kann.[3]

    Die Speisemorchel ist sehr vielgestaltig; die verschiedenen Formen wurden in der Literatur zum Teil als eigene Arten und Unterarten beschrieben.

    Mikroskopische Merkmale

    Die Sporen bilden sich jeweils zu acht in Asci, die die Gruben auskleiden — die Rippen sind steril.[4] Sie sind ellipsoid, glatt, dünnwandig, durchscheinend (Hyalinität), beinahe farblos hellgelb und messen 17,5 bis 21,9 auf 8,8 bis 12 Mikrometer. Die durchscheinenden Asci sind zylindrisch geformt und messen 223 bis 300 auf 19 bis 20 Mikrometer. Die Paraphysen sind fädig, zylindrisch, 5,8 bis 8,8 Mikrometer stark und ebenfalls hyalin.[5]

    Die Hyphen des Stiels sind verwoben, hyalin und 5,8 bis 9,4 Mikrometer stark. Die oberflächlichen Hyphen sind geschwollen, sphärisch bis birnenförmig, 22 bis 44 Mikrometer stark und von einem Netz verwobener, 11 bis 16,8 Mikrometer starker Hyphen mit eingebogenen, zylindrischen Hyphenenden bedeckt.

    Entwicklung

    Fruchtkörper wurden erfolgreich im Labor gezüchtet. Ronald D. Ower beschrieb als erster die Entwicklungsstadien von unter kontrollierten Bedingungen aufgezogenen Schlauchpilzen.[6] Darauf folgten ausführliche zytologische Studien von Thomas J. Volk und Thomas J. Leonard (1989, 1990). Um den Lebenszyklus zu untersuchen verfolgten sie die Entwicklung des Ascoma beim Fruchten in Beziehung mit Knollenbegonien (Begonia × tuberhybrida), von sehr kleinen Anlagen zu voll ausgebildeten Fruchtkörpern.[7][8]

    Die Entwicklung junger Fruchtkörper beginnt als dichter Knoten von Pilzfäden, wenn passende Feuchtigkeits- und Nährstoffbedingungen erreicht wurden. Im Boden befinden sich Hyphenknoten, die eine Weile lang becherförmig sind, später aus dem Boden treten und sich zu einem gestielten Fruchtkörper entwickeln. Bei der weiteren Entwicklung formt sich die Fruchtschicht konvex mit den Asci nach außen gewendet. Wegen des ungleichmäßigen Wachstums der Oberfläche des Hymeniums faltet es sich zu den vielen Rippen und Vertiefungen, was zu der schwamm- oder wabenartigen Erscheinung führt.[9]

    Artabgrenzung

    Die Speisemorchel ist wahrscheinlich die bekannteste Morchel. Im Unterschied zu Morchella angusticeps und ihren Verwandten sind die Hüte während der gesamten Entwicklung hell gefärbt; besonders die Rippen, welche blasser bleiben als die Gruben.

    Morchella crassipes wird manchmal mit der Speisemorchel verwechselt. Smith (1975) zufolge sind es getrennte Arten, wobei junge Formen von Morchella crassipes schwer von der Speisemorchel unterscheidbar sind. Die beiden sind ähnlich gefärbt, wobei Morchella crassipes größer ist, oft schmale Rippen hat und manchmal eine vergrößerte, längsgefurchte Stielbasis hat.[5]

    Morcheln wurden auch schon mit Stinkmorcheln verwechselt,[10] welche aber eine Volva an der Stielbasis haben und mit Gleba überzogen sind, einer schleimigen, faulig-riechenden Sporenmasse.

    Die Fruchtkörper der im englischen Sprachraum auch als „falsche Morcheln“ bezeichneten Lorcheln haben Kopfbereiche mit unregelmäßig lappigen Strukturen anstatt der wabigen Rippen-Gruben-Struktur und ohne durchgängigen Hohlraum. Bei der giftigen Frühjahrs-Giftlorchel ist er in der Regel auch deutlich dunkler gefärbt.

    Ökologie

     src=
    Zeichnung von Albin Schmalfuß, 1897

    Habitat

    Die Speisemorchel wächst als Bodenfolgezersetzer in einer Vielzahl von Lebensräumen. Sie lebt in Wäldern (Laubwälder, Auenwälder), Obstgärten, Gärten und Gebüschen und manchmal auf kürzlich abgebrannten Flächen und aufgegrabenen Böden.[1] Sie bevorzugt humusreiche, kalkhaltige (basische) Böden,[2] doch zuweilen wächst sie auch auf sandigen und auf sauren[11] Böden. Sehr gern wächst sie unter verschiedenen Laubbäumen, darunter häufig Eschen und manchmal Obstbäumen.

    David Arora bemerkt, dass die Fruchtkörper regelmäßig in großer Zahl um die Stämme sterbender Ulmen anzutreffen sind, die vom Ulmensterben befallen sind.[10]

    Fruchtungszeit

    Der Pilz fruchtet während eines kurzen Zeitraums gewöhnlich im frühen Frühling, in Mitteleuropa von April bis Juni. In Nordamerika wird er manchmal als „Maipilz“ bezeichnet, da er regelmäßig in diesem Monat fruchtet. Jedoch variiert die Fruchtungszeit, abhängig vom Wetter, örtlich von Februar bis Juli. An Standorten mit mehreren Arten ist es typischerweise die letzte fruchtende Morchelspezies.[12] Beispielsweise erscheinen Morcheln im nördlichen Kanada und in kühleren Berggebieten nicht vor Juni.[13] Es wurde vermutet, dass die frühe Fruchtungszeit auf die Fähigkeit zum Wachstum bei niedrigen Temperaturen gründet, um der Konkurrenz mit anderen Arten zu entgehen,[14] was später in Experimenten durch die Korrelation von Sporenkeimung und Bodentemperaturen gestützt wurde.[15]

    Verbreitung

    Der Pilz findet sich zumindest in Europa, Nord- und Südamerika (namentlich Brasilien).[16] In höheren Gebirgslagen fehlt er.[17] In Nordamerika ist er weit verbreitet, jedoch besonders häufig im östlichen Nordamerika und im Mittleren Westen. In Mitteleuropa ist er verbreitet, jedoch örtlich auch selten oder fehlend. In Deutschland steht er, wie alle Arten der Gattung Morchella, nach der Bundesartenschutzverordnung unter Naturschutz.

    Bedeutung

    Die Art wurde zum Pilz des US-Bundesstaates Minnesota erklärt und war der erste Pilz mit einem solchen Status.[18][19]

    Kultur

    Speisemorchel-Myzelium ist problemlos kultivierbar und kommerziell erhältlich.[20][21]

    Wegen der teuren Fruchtkörper wurden bereits mehrere Kulturversuche unternommen. 1901 berichtete Ch. Repin von Fruchtkörpern aus neun Jahre zuvor in einer Höhle in Blumentöpfen eingerichteten Kulturen.[22] Trotzdem waren kommerzielle Kulturversuche nur teilweise erfolgreich.

    Verwendung

     src=
    Geerntete Speise-Morcheln

    Morcheln sind sehr begehrte Speisepilze. Sie werden getrocknet zum Verkauf angeboten und zur Saison örtlich auch frisch gehandelt. Die Speisemorchel ist, wie alle Morcheln, unter den teuersten aller Speisepilze. Morcheln stehen in Deutschland unter Naturschutz und dürfen nur in geringen Mengen für den eigenen Bedarf gesammelt werden.

    Rohe Fruchtkörper enthalten das gastrointestinal reizende, wahrscheinlich krebserzeugende Gift Hydrazin, aber Vorkochen oder Blanchieren beseitigt es. Alte Fruchtkörper, die Zeichen der Verwesung zeigen, könnten giftig sein.[3] Bei einem Einzelfall in Deutschland wurde von sechs Personen berichtet, bei denen 6 bis 12 Stunden nach dem Verzehr von Speisemorcheln neurologische Effekte auftraten. Diese umfassten Ataxie und Sehbeeinträchtigungen und dauerten bis zu einem Tag an, bevor sie ohne bleibende Wirkungen verschwanden.[23] In Morchelfruchtkörpern aus einigen alten Obstgärten finden sich Altlasten des (in Nordamerika besonders in den 1920er bis 1950er Jahren) bis in die 1960er Jahre gebräuchlichen blei- und arsenhaltigen Insektizids Bleiarsenat (PbHAsO4), die schon zu mindestens einer schweren Schwermetallvergiftung geführt haben.[24]

    Die Hüte können auch aufgefädelt an der Sonne getrocknet werden, was den Geschmack konzentrieren soll.[3] Eine Untersuchung ermittelte folgende Haupt-Nährbestandteile (als Anteile in Trockenmasse): 32,7 % Protein, 2 % Fette, 17,6 % Ballaststoffe, 9,7 % Asche und 38 % Kohlenhydrate.[25]

    Bioaktive Verbindungen

    Sowohl die Fruchtkörper als auch die Myzelien der Speisemorchel enthalten eine ungewöhnliche Aminosäure, cis-3-Amino-L-Prolin; diese Aminosäure scheint nicht proteingebunden zu sein.[26] Außer in der Speisemorchel ist ein Vorkommen nur noch in der Spitz-Morchel (Morchella conica) und Morchella crassipes bekannt.[27]

    Medizinische Eigenschaften

    Mehrfachzucker aus dem Myzel der Speisemorchel sind in einer Reihe von Medikamenten zur Unterstützung des Immunsystems und Hemmung von Tumorwachstum als aktive Bestandteile enthalten.[21] Laborexperimente mit Nagermodellen legen nahe, dass die Mehrfachzucker aus Fruchtkörpern der Speisemorchel mehrere medizinische Eigenschaften haben, einschließlich tumorhemmenden Wirkungen, immunmodulierenden Eigenschaften,[28] Fatigue-Resistenz und antivirale Wirkungen.[29][30][31] Die Mehrfachzucker der Myzelien der Speisemorchel weisen eine stärkere antioxidative Aktivität auf als α-Tocopherol (Vitamin E).[32][33]

    Der Pilz ist im IUCN-Nationalregister der Medizinpflanzen Nepals geführt.[34]

    Die Speisemorchel wird in der traditionellen chinesischen Medizin zur Behandlung von Verdauungsstörungen, überschüssigem Auswurf und Kurzatmigkeit verwendet.[35]

    Industrielle Anwendungen; Feststoffvergärung

    Die Feststoffvergärung (englisch: solid-state fermentation, SSF) ist ein industrieller Prozess zur Produktion von Enzymen und zur Veredelung von Lebensmitteln, besonders orientalischen Lebensmitteln. SSF ist ein Verfahren, bei dem ein unlösliches Substrat mit ausreichend Feuchtigkeit, jedoch ohne ungebundenes Wasser fermentiert wird. SSF erfordert im Unterschied zur Vergärung von Flüssigphasen keine komplexen Fermentierungssteuerung und bietet viele Vorteile gegenüber submerser Flüssigfermentierung. Die Speisemorchel zeigt sich vielversprechend bei der Zersetzung von Stärke und Verbesserung des Nährwertes von Maismehl bei der Feststoffvergärung.[36]

    Myzel von der Speisemorchel kann an Furocumarine binden und ihre Wirkung hemmen, Stoffe aus Grapefruits, die das menschliche Enzym Cytochrom P450 hemmen und für die Wechselwirkung zwischen Grapefruit und psychoaktiven Substanzen verantwortlich sind.[37]

    Systematik und Taxonomie

    Die Art wurde in dem 1753 von Carl von Linné veröffentlichten Werk „Species Plantarum“ erstmals wissenschaftlich beschrieben als Phallus esculentus.[38][39] Die bis heute gültige Zuordnung der Art zur Gattung der Morcheln (Morchella) wurde 1801 von Christian Hendrik Persoon publiziert.[40] Als sanktionierender Autor tritt der schwedische Mykologe Elias Magnus Fries auf.[40][41]

    Mehrere Trivialnamen qualifizieren diese Morchelart über die Farbe(n) der Fruchtkörper – also zum Beispiel als „gelbe“ (im Englischen) oder „graue“ Morchel. Weitere englischsprachige Namen zeichnen sie als „gewöhnliche“ („common“), „echte“ („true“) oder „gelbe“ („yellow“) oder „Schwamm“-Morchel („sponge“) aus.[42] Außer als Morchel wird sie örtlich auch als „Molly Moocher“ (in West Virginia), „Heuhaufen“ („haystack“) und „Trockenland-Fisch“ („dryland fish“) bezeichnet.[2] In Nepal ist sie bekannt als Guchi chyau.[34]

    Das Art-Epitheton „esculenta“ ist ein lateinisches Adjektiv und bedeutet „essbar“. Es werden verschiedene Varietäten beschrieben, darunter var. rotunda (Persoon), die Speise- oder Rund-Morchel, und var. vulgaris (Boudier), die Gemeine Morchel.[43]

    Weblinks

     src= Commons: Speise-Morchel – Sammlung von Bildern

    Quellen

    • Hans E. Laux: Der große Kosmos-Pilzführer. Franckh-Kosmos, Stuttgart 2001, ISBN 3-440-08457-4.
    • Josef Breitenbach, Fred Kränzlin: Pilze der Schweiz. Band 1: Ascomycetes. Mykologia, Luzern 1984, ISBN 978-3-85604-010-9.
    • Andreas Gminder: Handbuch für Pilzsammler. 340 Arten Mitteleuropas sicher bestimmen. Franckh Kosmos Verlag, Stuttgart 2008, ISBN 978-3-440-11472-8, S. 344.

    Einzelnachweise

    1. a b J. F. Ammirati, M. McKenny, D. E. Stuntz.: The New Savory Wild Mushroom. University of Washington Press, Seattle 1987, ISBN 0-295-96480-4, S. 209–10.
    2. a b c W. C. Roody: Mushrooms of West Virginia and the Central Appalachians. University Press of Kentucky, Lexington, Kentucky 2003, ISBN 0-8131-9039-8, S. 485 (books.google.com).
    3. a b c I. R. Hall: Edible and Poisonous Mushrooms of the World. Timber Press, Portland, Oregon 2003, ISBN 0-88192-586-1, S. 239–242.
    4. H. M. E. Schalkwijk-Barendsen: Mushrooms of Western Canada. Lone Pine Publishing, Edmonton 1991, ISBN 0-919433-47-2, S. 381–82.
    5. a b J. Ammirati, J. A. Traquair, P. A. Horgen: Poisonous Mushrooms of Canada. Fitzhenry & Whiteside in cooperation with Agriculture Canada, 1985, ISBN 978-0-88902-977-4, S. 287–288.
    6. R. Ower: Notes on the development of the morel ascocarp: Morchella esculenta. In: Mycologia. 74, Nr. 1, 1982, S. 142–44. JSTOR 3792639. doi:10.2307/3792639.
    7. Thomas J. Volk, Thomas J. Leonard: Experimental studies on the morel. I. Hetrokaryon formation between mono ascosporous strains of Morchella. In: Mycologia. 81, Nr. 4, 1989, S. 523–31. JSTOR 3760127 3760127. doi:10.2307/3760127.
    8. Thomas J. Volk, Thomas J. Leonard: Cytology of the life-cycle of Morchella. In: Mycological Research. 94, 1990, S. 399–406. doi:10.1016/S0953-7562(09)80365-1.
    9. O. P. Sharma: Textbook of Fungi. McGraw Hill Higher Education, Boston 1988, ISBN 0-07-460329-9, S. 193–96.
    10. a b D. Arora: Mushrooms Demystified: a Comprehensive Guide to the Fleshy Fungi. Ten Speed Press, Berkeley, California 1986, ISBN 0-89815-169-4, S. 787–88 (books.google.com).
    11. V. Metzler, S. Metzler: Texas Mushrooms: a Field Guide. University of Texas Press, Austin 1992, ISBN 0-292-75125-7, S. 330 (books.google.com).
    12. V. B. McKnight, K. H. McKnight: A Field Guide to Mushrooms: North America. Houghton Mifflin, Boston 1987, ISBN 0-395-91090-0, S. 322–23 (books.google.com).
    13. A. Bessette, D. H. Fischer: Edible Wild Mushrooms of North America: a Field-to-Kitchen Guide. University of Texas Press, Austin 1992, ISBN 0-292-72080-7, S. 134–35 (books.google.com).
    14. K. F. Baker, R. J. Cook: Biological control of plant pathogens. W. H. Freeman, San Francisco 1974, ISBN 0-7167-0589-3.
    15. E. L. Schmidt: Spore germination of and carbohydrate colonization by Morchella esculenta at different soil temperatures. In: Mycologia. 75, Nr. 5, 1983, S. 870–75. JSTOR 3792778. doi:10.2307/3792778.
    16. V. G. Cortez, G. Coelho, R. T. Guerrero: Morchella esculenta (Ascomycota): A rare species found in Santa Maria, Rio Grande do Sul, Brazil. In: Biociencias (Porto Alegre). 12, Nr. 1, 2004, S. 51–53.
    17. Edmund Michael, Bruno Hennig, Hanns Kreisel: Die wichtigsten und häufigsten Pilze mit besonderer Berücksichtigung der Giftpilze. In: Handbuch für Pilzfreunde. Band 1. VEB Gustav Fischer Verlag, Jena, 192. Speise-Morchel, Rund-Morchel, S. 380.
    18. Minnesota State Symbols: Minnesota State Mushroom. Minnesota Legislature. Abgerufen am 13. Juni 2011.
    19. 2010 Minnesota Statutes: 1.149 State Mushroom. Abgerufen am 13. Juni 2011.
    20. Jeng-Leun Mau, Chieh-No Chang, Shih-Jeng Huang, Chin-Chu Chen: Antioxidant properties of methanolic extracts from Grifola frondosa, Morchella esculenta and Termitomyces albuminosus mycelia. In: Food Chemistry. 87, Nr. 1, 2004, S. 111–18. doi:10.1016/j.foodchem.2003.10.026.
    21. a b Jie Gang, Yitong Fang, Zhi Wang, Yanhong Liu: Fermentation optimization and antioxidant activities of mycelia polysaccharides from Morchella esculenta using soybean residues. In: African Journal of Biotechnology. Band 12, Nr. 11, März 2013, S. 1239–1249, doi:10.5897/AJB12.1883 (englisch, academicjournals.org).
    22. Ch. Repin: La culture de la Morille. In: Revue générale des sciences pures et appliquées. 12, 1901, S. 595–96. Abgerufen am 21. März 2010.
    23. R. Pfab, B. Haberl, J. Kleber, T. Zilker: Cerebellar effects after consumption of edible morels (Morchella conica, Morchella esculenta). In: Clinical Toxicology. 46, Nr. 3, 2008, S. 259–60. doi:10.1080/15563650701206715. PMID 18344109.
    24. Elinoar Shavit, Efrat Shavit: Lead and Arsenic in Morchella esculenta Fruitbodies Collected in Lead Arsenate Contaminated Apple Orchards in the Northeastern United States: A Preliminary Study in: FUNGI Magazine, Volume 3:2, Frühjahr 2010
    25. M. Wahid, A. Sattar, S. Khan: Composition of wild and cultivated mushrooms of Pakistan. In: Mushroom Journal for the Tropics. 8, Nr. 2, 1988, S. 47–51.
    26. S.-I. Hatanaka: A new amino acid isolated from Morchella esculenta and related species. In: Phytochemistry. 8, Nr. 7, 1969, S. 1305–08. doi:10.1016/S0031-9422(00)85571-5.
    27. M. Moriguchi, S.-I. Sada, S.-I. Hatanaka: Isolation of cis-3-amino-L-proline from cultered mycelia or Morchella esculenta. In: Applied and Environmental Microbiology. 38, Nr. 5, 1979, S. 1018–19. PMID 16345456. PMC 243624 (freier Volltext).
    28. C. J. G. Duncan, N. Pugh, D. S. Pasco, S. A. Ross: Isolation of a galactomannan that enhances macrophage activation from the edible fungus Morchella esculenta. In: Journal of Agricultural and Food Chemistry. 50, Nr. 20, 2002, S. 5683–85. doi:10.1021/jf020267c. PMID 12236698.
    29. B. Nitha, K. K. Janardhanan: Aqueous-ethanolic extract of morel mushroom mycelium Morchella esculenta, protects cisplatin and gentamicin induced nephrotoxicity in mice. In: Food and Chemical Toxicology. 46, Nr. 9, 2008, S. 3193–99. doi:10.1016/j.fct.2008.07.007. PMID 18692113.
    30. N. Rotzoll, A. Dunkel, T. Hofmann: Activity-guided identification of (S)-malic acid 1-O-D-glucopyranoside (morelid) and gamma-aminobutyric acid as contributors to umami taste and mouth-drying oral sensation of morel mushrooms (Morchella deliciosa Fr.). In: Journal of Agricultural and Food Chemistry. 53, Nr. 10, 2005, S. 4149–56. doi:10.1021/jf050056i. PMID 15884853.
    31. S. P. Wasser: Medicinal mushrooms as a source of antitumor and immunomodulating polysaccharides. In: Applied Microbiology and Biotechnology. 60, Nr. 3, 2002, S. 258–74. doi:10.1007/s00253-002-1076-7. PMID 12436306.
    32. Mahfuz Elmastas, Ibrahim Turkekul, Lokman Ozturk, Ilhami Gulcin, Omer Isildak, Hassan Y. Aboul-Enein: Antioxidant activity of two wild edible mushrooms (Morchella vulgaris and Morchella esculanta) from North Turkey. In: Combinatorial Chemistry & High Throughput Screening. 9, Nr. 6, 2006, S. 443–48. doi:10.2174/138620706777698544.
    33. Nevcihan Gursoy, Cengiz Sarikurkcu, Mustafa Cengiz, M. Halil Solak: Antioxidant activities, metal contents, total phenolics and flavonoids of seven Morchella species. In: Food and Chemical Toxicology. 47, Nr. 9, 2009, S. 2381–88. doi:10.1016/j.fct.2009.06.032. PMID 19563856.
    34. a b National register of medicinal plants. IUCN-the World Conservation Union: His Majesty’s Government, Ministry of Forest and Soil Conservation, 2000, ISBN 978-92-9144-048-1, S. 61 (books.google.com).
    35. J. Ying, X. Mao, Q. Ma, Y. Zong, H. Wen (1987). Icones of Medicinal Fungi from China. Y. Xu, Trans.; Science Press: Beijing. Seiten 38–45.
    36. G.-P. Zhang, F. Zhang, W.-M. Ru, J.-R. Han: Solid-state fermentation of cornmeal with the ascomycete Morchella esculenta for degrading starch and upgrading nutritional value. In: World Journal of Microbiology and Biotechnology. 26, Nr. 1, 2009, S. 15–20. doi:10.1007/s11274-009-0135-y.
    37. K. Myung, J. A. Narciso, J. A. Manthey: Removal of furanocoumarins in grapefruit juice by edible fungi. In: Journal of Agricultural and Food Chemistry. Band 56, Nr. 24, 24. Dezember 2008, S. 12064–12068, doi:10.1021/jf802713g, PMID 19012403.
    38. Carl von Linné, 1753: Phallus esculentus in: Species Plantarum, Seite 1178
    39. Elias Magnus Fries: Species Plantarum. 1753, S. 1178–79 (Latein, gallica.bnf.fr).
    40. a b Christian Hendrik Persoon: Synopsis methodica Fungorum. Band 2, 1801, S. 618 (@1@2Vorlage:Toter Link/194.203.77.76(Seite nicht mehr abrufbar, Suche in Webarchiven: 194.203.77.76) [JPG]).
    41. M. Kuo: Morchella esculenta. In: MushroomExpert.Com. Abgerufen am 26. März 2010.
    42. Heinrich Dörfelt: Morchellaceae. In: Peter Hanelt (Hrsg.): Mansfeld’s Encyclopedia of Agricultural and Horticultural Crops: (Except Ornamentals). Band 1. Springer, 2001, ISBN 978-3-540-41017-1, S. 17 (englisch, books.google.de).
    43. Bruno Cetto: Enzyklopädie der Pilze. Band 4, S. 391, 393
    Hinweise zum Pilzesammeln Bitte die Hinweise zum Pilzesammeln beachten!
     title=
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia Autoren und Herausgeber
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia Deutsch
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Zbârciog galben ( Romanian; Moldavian; Moldovan )
    provided by wikipedia RO

    Morchella esculenta (Carl von Linné, 1753 ex Christian Hendrik Persoon, 1801), sinonim cu Morchella vulgaris (Christian Hendrik Persoon, 1801 ex Samuel Frederick Gray, 1821), este o specie de ciuperci comestibile, saprofită, foarte delicată, din încrengătura Ascomycota, familia Morchellaceae, genul Morchella[1]. Ea este denumită în popor zbârciog galben[2], burete galben[3], ciuculete[4], zbârciog bun sau pupi[5]. Acest burete trăiește în mod predominant pe sol calcaros și argilos, dezvoltându-se solitar sau în grupuri mici, și poate fi găsit în România, Basarabia și Bucovina de Nord. Este una dintre primele specii de ciuperci care apar încă de la sfârșitul lui martie, ieșind chiar din zăpadă, până la începutul lui iunie, și crește în special în păduri de foioase, mai ales sub frasini, ulmi, plopi și salcâmi, adeseori prin tufișuri sau lunci ierboase, pe marginea drumurilor, dar și sub vreascuri, pe defrișări sau arsuri vechi[6][7][8].

    Istoric

     src=
    S. F. Gray

    În anul 1753, marele savant suedez Carl von Linné a descris specia pentru prima dată în opera sa Species Plantarum sub denumirea Phallus esculentus.[9] Compatriotul său Christian Hendrik Persoon a redenumit specia sub numele actual Morchella esculenta în volumul 2 al operei sale din 1801 Synopsis Methodica Fungorum[10] și naturalistul francez Jean Florimond Boudon de Saint-Amans (1748-1831) a sancționat taxonul [3] în cartea sa Flore Agenaise ou description méthodique des plantes (1821).[11][12]

    În secolul al XIX-lea au fost creați mulți alți taxoni care însa pot fi neglijați. O excepție este denumirea Morchella vulgaris, făcută de micologul englez Samuel Frederick Gray (1757-1822) în volumul 1 al lucrării sale A natural arrangement of British plants,[13] care a fost folosită de nu puțini micologi de a lungul secolului al XX-lea. Denumirea Helvella esculenta a lui Sowerby (1797) a fost ștearsă de Persoon și aplicată pentru zbârciogul gras.

    Câteodată se poate citi, că Elias Magnus Fries ar fi redenumit specia, ce este incorect. Fries a descris mai multe ciuperci ale genului, ca de exemplu Morchella elata sau Morchella rotunda. În acest caz însă a atașat numai denumirea incorectă a lui Sowerby taxonului recunoscut.[14]

    Descriere

     src=
    Bres.: Morchella vulgaris
    • Corpul fructifer: El are 3-10 cm în diametru și 6-12 cm în înălțime, este de formă alungit-ovoidală până conică, cu suprafața zbârcită și perforată cu alveole, separate prin creste, care sunt inițial înguste, alungite și mai târziu neregulat unghiulare, poligonale, fiind gol în interior (cu o singură cavitate). Marginea este aderentă la picior. Coloritul este în tinerețe mai mult sau mai puțin gri cenușiu până la gri închis, schimbând la maturitate de la gri-galben la galben-ocru respectiv galben de ceară, devenind la bătrânețe brun-gălbui, câteodată chiar maroniu.
    • Sporii: Ei sunt elipsoidali, netezi, au o mărime de (17) 19-22 (24) x 11-15 microni și sunt colorați galben-ocru.
    • Piciorul: El are o lungime de 6-12 cm și o grosime de 2,5-5 cm, este format ceva neregulat cilindric precum ușor lățit la bază, solid, de asemenea cu o singură cavitate, cu suprafața brăzdată de nervuri longitudinale, granuloasă sau acoperită câteodată cu negi mici. Culoarea lui este albicioasă în tinerețe, apoi capătă nuanțe gălbui-ocracee din ce în ce mai evidente.
    • Carnea: Ea este albicioasă, ceroasă, și foarte fragilă, cu gust plăcut precum un miros slab de ciuperci, chiar ceva spermatic.[6][7][8]

    Această ciupercă nu-și schimbă culoarea după adăugarea de reactivi chimici.[15]

    Calități asemănătoare are și Morchella rotunda, conform taxonomiei franceze o specie de sine stătătoare, apărând astfel și în articole din România,[16] fiind pentru alți micologi numai o variație ( Morchella esculenta var. rotunda), având ca diferențiere între altele un corp fructifer rotund.[17] A fost de asemenea descrisă chiar ca Morchella rotunda var. esculenta (L. ex Jacquet. & Bon).[18][19]

    Confuzii

    Morchella esculenta poate fi confundată ușor cu alte specii de genul Morchella, în primul rând cu surata ei Morchella rotunda[20] sau de exemplu cu Morchella conica,[21] Morchella costata,[22] Morchella crassipes,[23] Morchella deliciosa,[24] Morchella elata,[25] Morchella elatoides Jacquet,[26] Morchella pragensis,[27] Morchella punctipes,[28] Morchella tridentina sin. Morchella frustrata,[29], Morchella steppicola,[30] sau Verpa bohemica.

    Sub numele românesc de „zbârciog” se tratează aproape mereu patru mari genuri de ciuperci: Gyromitra, Helvella, Morchella și Verpa. Între primele două se găsesc specii otrăvitoare pe când cele două din urmă sunt comestibile. Cu toate că cele patru genuri sunt goale pe interior, ele pot fi deosebite destul de ușor: Morchella și Verpa sunt unicamerale, pe când Gyromitra și Helvella sunt multicamerale, prezentând o încrengătură de goluri în interiorul lor.[31][32]

    Pentru un începător, confundarea cu buretele posibil mortal Gyromitra esculenta (zbârciogul gras), cu totul că speciile se deosebesc destul de clar, ar putea să se dezvolte fatal.

    Ciuperci asemănătoare

    Valorificare

     src=
    Zbârciogi uscați
     src=
    Mâncare cu zbârciogi

    Trebuie menționat că zbârciogul galben nu poate fi mâncat crud pentru că conține hidrazină, dar care se dizolvă în timpul fierberii. De asemenea, consumat în porții mari, poate crea reacții neplăcute la persoane sensibile, pentru că buretele este mai greu de digerat[33].

    Morchella esculenta este de calitate gastronomică foarte bună. Ea poate fi pregătită ca ciulama[34], alături de legume, dar nu împreună cu alte ciuperci (din cauza gustului și mirosului specific), sau ca sos, servit cu carne albă (pui, curcan, porumbel, vițel). Se potrivește și la o mâncare de creier (porc, vițel), cu raci, scoici, melci[35] sau ca foietaj cu șuncă sau într-o plăcintă (de exemplu „pe modul reginei”, cu carne de vițel sau pui). Exemplare mai mari pot fi prăjite ca șnițel[36] sau umplute cu carne, după ce au fost blanșate în prealabil[37].

    Uscați și preparați după înmuiat, bureții dezvoltă un gust și miros mai intens (apa în care au stat la înmuiat poate fi filtrată printr-o sită și utilizată). Este recomandat a nu se folosi piciorul, pentru că acesta devine gumos după înmuiere.

    Note

    1. ^ Index Fungorum
    2. ^ Denumire RO 1
    3. ^ Denumire RO 2
    4. ^ Denumire RO 3
    5. ^ Denumire RO 4,5
    6. ^ a b Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 2, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1980, p. 652-653, ISBN 3-405-12081-0
    7. ^ a b Bruno Cetto: “I funghi dal vero”, vol. 5, Editura Arte Grafiche Saturnia, Trento 1986, p. 602-603, ISBN 88-85013-37-6
    8. ^ a b Linus Zeitlmayr: „Knaurs Pilzbuch”, Editura Droemer Knaur, München-Zürich 1976, pp. 230, 232, ISBN 3-426-00312-0
    9. ^ Carolus Linnaeus: „Species plantarum”, vol. 2, Editura Laurentius Salvius, Holmium [Stockholm] 1753, p. 1178
    10. ^ D. C. H. Persoon: „Synopsis Methodica Fungorum”, vol. 2, Editura Remigius Dieterich, Göttingen 1801, p. 168
    11. ^ Jean Florimond Boudon de Saint-Amans: „Flore Agenaise ou description méthodique des plantes”, Editura Prosper Noubel, Agen 1821, p. 591 [1], [2]
    12. ^ Johann Karl Schmidt: „Allgemeine ökonomisch-technische Flora”, vol. 1, Editura August Schmid, Jena 1827, p. 68
    13. ^ Samuel Frederick Gray: „A natural arrangement of British plants”, vol. 1, Editura Baldwin, Cradock & Joy, Londra 1821, p. 662
    14. ^ Mycobank
    15. ^ Rose Marie și Sabine Maria Dähncke: „700 Pilze in Farbfotos”, Editura AT Verlag, Aarau - Stuttgart 1979 și 1980, p. 640, ISBN 3-85502-0450
    16. ^ Ciupercarul
    17. ^ Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 1, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1976, p. 584-585, ISBN 3-405-11774-7
    18. ^ Émile Jacquetant: „Les Morilles”, Editura Editions Piantanida, Paris 1984, p. 94
    19. ^ Émile Jacquetant & Marcel Bon: „Morchella rotunda var. esculenta”, în: „Documents Mycologiques”, vol. 14, nr. 56), 1985, p. 1
    20. ^ Giacomo Bresadola: „Iconographia Mycologica, vol. XXIV, Editura Società Botanica Italiana, Milano 1932, p. + tab. 1151
    21. ^ Rose Marie și Sabine Maria Dähncke: „700 Pilze in Farbfotos”, Editura AT Verlag, Aarau - Stuttgart 1979 și 1980, p. 641, ISBN 3-85502-0450
    22. ^ Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 2, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1980, p. 648-649, ISBN 3-405-12081-0
    23. ^ Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 3, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1980, p. 24-25, ISBN 3-405-12124-8
    24. ^ Giacomo Bresadola: „Iconographia Mycologica, vol. XXIV, Editura Società Botanica Italiana, Milano 1932, p. + tab. 1157, 1158
    25. ^ Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 1, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1976, p. 586-587, ISBN 3-405-11774-7
    26. ^ Morchella elatoides
    27. ^ Morchella pragensis
    28. ^ Morchella punctipes
    29. ^ Bruno Cetto: „Der große Pilzführer”, vol. 2, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna, Viena 1980, p. 650-651, ISBN 3-405-12081-0
    30. ^ Deutsche Gesellschaft für Pilzkunde: „Zeitschrift für Pilzkunde”, vol. 40-42, Editura Deutsche Gesellschaft für Pilzkunde, 1974, p. 113
    31. ^ Till E. Lohmeyer & Ute Künkele: „Pilze – bestimmen und sammeln”, Editura Parragon Books Ltd., Bath 2012, p. 226, ISBN 978-1-4454-8404-4
    32. ^ Jean-Louis Lamaison & Jean-Marie Polese: „Der große Pilzatlas“, Editura Tandem Verlag GmbH, Potsdam 2012, p. 220-221, ISBN 978-3-8427-0483-1
    33. ^ Jean-Louis Lamaison & Jean-Marie Polese: „Der große Pilzatlas“, Editura Tandem Verlag GmbH, Potsdam 2012, p. 224-225, ISBN 978-3-8427-0483-1
    34. ^ Silvia Jurcovan: „Carte de bucate”, Editura Humanitas, București 2012, p. 96, ISBN 978-973-50-3475-7
    35. ^ Joachim Richter: „Dr. Oetker Pilz-Kochbuch”, Editura Ceres, Bielefeld 1983, p. 121-122
    36. ^ Luce Höllthaler: „Pilzdelikatessen”, Editura Wilhelm Heyne Verlag, München 1982, p. 53-57, ISBN 3-453-40334-7
    37. ^ Sanda Marin: „Carte de bucate”, Editura Orizonturi, București 1995, p. 93

    Legături externe

    Bibiliografie

    • Marcel Bon: „Pareys Buch der Pilze”, Editura Kosmos, Halberstadt 2012, p. 326-327, ISBN 978-3-440-13447-4
    • Bruno Cetto, volumele 1-3, 5 (vezi la note).
    • H. Clémençon: „Pilze im Wandel der Jahreszeiten”, vol. 1 și 2, Editura Éditions Piantanida, Lausanne 1981
    • Rose Marie și Sabine Maria Dähncke: „Pilze”, Editura Silva, Zürich 1986
    • J. E. și M. Lange: „BLV Bestimmungsbuch - Pilze”, Editura BLV Verlagsgesellschaft, München, Berna Viena 1977, ISBN 3-405-11568-2
    • Jean-Louis Lamaison & Jean-Marie Polese: „Der große Pilzatlas“, Editura Tandem Verlag GmbH, Potsdam 2012, ISBN 978-3-8427-0483-1
    • Hans E. Laux: „Der große Pilzführer, Editura Kosmos, Halberstadt 2001, ISBN 978-3-440-14530-2
    • Gustav Lindau, Eberhard Ulbrich: „Die höheren Pilze, Basidiomycetes, mit Ausschluss der Brand- und Rostpilze”, Editura J. Springer, Berlin 1928
    • Csaba Locsmándi, Gizella Vasas: „Ghidul culegătorului de ciuperci”, Editura Casa, Cluj-Napoca 2013, ISBN 9786068527147, 192 p.
    • Meinhard Michael Moser: „Kleine Kryptogamenflora der Pilze - Partea a.: „Höhere Phycomyceten und Ascomyceten”, Editura G. Fischer, Jena 1950
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia autori și editori
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia RO
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Зморшок їстівний ( Ukrainian )
    provided by wikipedia UK

    Будова

    Шапка 3-6 см заввишки, яйцеподібна, пориста, жовтокоричнева, жовто-бура, з порожниною. Спори 16-20 × 10-12 мкм. Ніжка видовжена 2-4 × 1-2 см, білувата, клейкувата, зморшкувата, порожня. М'якуш білий, з приємним запахом.

    Життєвий цикл

    Росте навесні (квітень-червень) та восени (серпень-жовтень).

    Поширення та середовище існування

    Поширений по всій Україні, росте на узліссі, в садах. Умовно їстівний гриб.

     src=
    Сушені зморшки

    Використовують свіжим лише після 10-15-хвилинного відварювання (відвар вилити!). Про запас сушать, висушені гриби можна використовувати тільки через три місяці. У зморшках міститься отруйна гельвелова кислота, яка під час варіння переходить у відвар. При вживанні останнього настає гемоліз крові.

    Замість зморшка їстівного часом помилково збирають токсичний Helvella crispa та смертельно отруйний гриб строчок звичайний.

    Див. також

    Галерея

    Література

    Посилання

     src= Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зморшок їстівний
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Автори та редактори Вікіпедії
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia UK
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    Сморчок съедобный ( Russian )
    provided by wikipedia русскую Википедию
    Латинское название Morchella esculenta (L.) Pers., 1801

    wikispecies:
    Систематика
    на Викивидах

    commons:
    Изображения
    на Викискладе

    NCBI 39407

    Сморчо́к съедо́бный (лат. Morchella esculenta) — съедобный гриб рода сморчков семейства сморчковых.

    Впервые описан Линнеем (Species Plantarum, 1753, стр. 1178), как Phallus esculentus (phallus pileo ovato, stipite nudo rugoso, «фаллус с яйцевидной шляпкой, ножкой голой и морщинистой»). Название Morchella esculenta (L.) дано Персоном (Persoon, Synopsis methodica fungorum, 1794/1801, стр. 618)[1].

    Научные синонимы:

    • Phallus esculentus L., 1753 basionym
    • Helvella esculenta (L.) Sowerby, 1797
    • Morellus esculentus (L.) Eaton, 1818
    • Morchella rotunda var. esculenta (L.) Jacquet., 1985

    Русские синонимы:

    • Сморчок настоя́щий

    Описание

    Плодовое тело (апотеций) сморчка съедобного крупное, мясистое, внутри полое, из-за чего гриб очень лёгок по весу, высотой 6—15 (до 20)[2] см. Состоит из «ножки» и «шляпки». Сморчок съедобный считается одним из самых крупных грибов семейства сморчковых[3].

    Шляпка гриба, как правило, имеет яйцевидную или яйцевидно-округлую форму, реже приплюснуто-шаровидная или шаровидная; тупоконечная; по краю плотно прирастает к ножке. Высота шляпки — 3—7 см, диаметр — 3—6 (до 8) см. Окраска шляпки сильно изменчива: от охристо-жёлтой и серой до коричневой; с возрастом и при высушивании становится темнее. Поскольку по цвету шляпка близка к цвету опавших листьев, гриб малозаметен в опаде. Поверхность шляпки очень неровная, сморщенная, состоящая из глубоких ямок-ячеек разной величины, выстланных гимением. Форма ячеек неправильная, но ближе к округлой; их разделяют узкие (1 мм толщиной), извилистые складки-рёбра, продольные и поперечные, окрашенные светлее, чем ячейки. Ячейки отдалённо напоминают пчелиные соты, отсюда одно из английских названий сморчка съедобного — honeycomb morel[4].

    Ножка цилиндрическая, слегка утолщённая у основания, внутри полая (составляет единую полость со шляпкой), ломкая, длиной 3—7 (до 9) см и толщиной 1,5—3 см. У молодых грибов ножка беловатая, но с возрастом темнеет, становясь желтоватой или кремовой. У полностью созревшего гриба ножка буроватая, мучнистая или слегка покрытая хлопьями, часто имеет продольные борозды у основания.

    Мякоть плодового тела светлая (беловатая, беловато-кремовая или желтовато-охряная), восковидная, очень тонкая, хрупкая и нежная, легко крошится. Вкус мякоти приятный; отчётливого запаха нет.

    Споровый порошок желтоватый, светло-охристый. Споры эллипсоидные, гладкие, реже зернистые, бесцветные, размером (19—22)×(11—15) мкм, развиваются в плодовых сумках (асках), образующих сплошной слой на наружной поверхности шляпки. Аски цилиндрические, размером 330×20 мкм.

    Экология и распространение

    Сморчок съедобный распространён по всей умеренной зоне Северного полушария — в Евразии вплоть до Японии и в Северной Америке, а также в Австралии и на Тасмании. Встречается одиночно, реже группами; довольно редок, хотя и наиболее распространён среди сморчковых грибов. Произрастает в хорошо освещенных местах на плодородной, богатой известью почве — от низменностей и пойм рек до склонов гор: в светлых лиственных (берёзовых, ивовых, тополиных, ольховых, дубовых, ясеневых и вязовых), а также в смешанных и хвойных лесах, в парках и яблоневых садах; обычен в травянистых, защищённых местах (на лужайках и лесных опушках, под кустами, на просеках и вырубках, около упавших деревьев, вдоль канав и по берегам ручьев). Может расти на песчаных участках, возле свалок и на местах старых гарей. На юге России встречается в огородах, палисадниках и на газонах.

    В Западной Европе гриб встречается с середины апреля до конца мая, в особо тёплые годы — с марта. В России гриб обычно появляется не раньше начала мая, но может встречаться вплоть до середины июня, изредка, в длинную тёплую осень, — даже в начале октября[3].

    Сходные виды

    Сморчок съедобный нельзя спутать с каким-либо ядовитым грибом. От родственных видов сморчок конический и сморчок высокий его отличает округлая форма шляпки, форма, размер и расположение ячеек. Очень похож на него сморчок круглый (Morchella rotunda), который, однако, часто рассматривают как одну из форм сморчка съедобного [2][3].

    Употребление

    Условно-съедобный гриб третьей категории. Пригоден в пищу после отваривания в кипящей подсолёной воде в течение 10—15 минут (отвар сливается), либо после сушки без отваривания.

    Другое

    В 1984 г. сморчок съедобный был в законодательном порядке объявлен официальным грибом штата Миннесота[5].

    Примечания

    1. Kuo, M. (2006, April). Morchella esculenta. Retrieved from the MushroomExpert.Com Web site: http://www.mushroomexpert.com/morchella_esculenta.html
    2. 1 2 RogersMushrooms. Morchella esculenta Архивная копия от 16 мая 2008 на Wayback Machine.
    3. 1 2 3 «Грибы Ленинградской области». Сморчок съедобный Архивная копия от 6 февраля 2008 на Wayback Machine.
    4. First Nature: Windows on Wildlife. Morchella esculenta.
    5. Minnesota Office of the Revisor of Statutes. 2007 Minnesota Statutes. 1.149 State Mushroom.
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Авторы и редакторы Википедии
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia русскую Википедию
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    アミガサタケ ( Japanese )
    provided by wikipedia 日本語
    アミガサタケ

    Morchella esculenta (L.: Fr.) Pers.
    var. esculenta

    アミガサタケ Morchella esculenta
    ポーランドビャウォヴィエジャの森のアミガサタケ
    分類 : 菌界 Fungus : 子嚢菌門 Ascomycota 亜門 : チャワンタケ亜門 Pezizomycotina : チャワンタケ綱 Pezizomycetes 亜綱 : チャワンタケ亜綱 Pezizomycetidae : チャワンタケ目 Pezizales : アミガサタケ科 Morchellaceae : アミガサタケ属 Morchella Dill.:Fr. : アミガサタケ M. esculenta(L.:Fr.)Pers. 学名 Morchella esculenta(L.)Pers.

    var. esculenta

    和名 アミガサタケ

    アミガサタケMorchella esculenta (L.) Pers. var. esculenta)は、アミガサタケ科アミガサタケ属に属する子嚢菌類キノコの一種である。

    形態[編集]

    子実体は類球形ないし卵形の頭部と太くて明瞭な柄とで構成され、全体の高さは5-12 cm(あるいはそれ以上)に達する。頭部は淡黄白色ないし黄褐色または帯赤褐色を呈し、肋脈に囲まれた多数の蜂の巣状の窪みの集合体となる。柄は歪んだ円筒状をなし、白色ないし淡黄褐色で表面はざらつく。頭部・柄を通じて中空で、肉は薄くてもろく、ほぼ白色で傷つけても変色することはなく、ほとんど無味無臭である。

    胞子紋は淡黄色[1]、あるいはオレンジ色を帯びた黄褐色[2]を呈する。

    頭部の窪みの内面に多数の子嚢が林立した子実層を形成し、子嚢の内部に胞子を生じる。子嚢は細長い円筒状で無色・薄壁、ヨウ素溶液で青く染まることはなく、先端に薄い円盤状の蓋を有し、成熟すれば蓋が外れて胞子を射出する。胞子は卵状楕円形あるいは広楕円形で油滴を欠き、多数のを含んでいる[3][4]。子実層には、子嚢とともに多数の側糸(先端が僅かに膨らんだ、重相の不稔菌糸)が混在する。

    生態[編集]

    おもに春、林内や庭園内の地上、あるいは路傍などに孤生ないし群生する。山火事跡や焚き火跡などを好むという報告もある[5]

    周囲の条件によって、随意に腐生菌としてふるまうことも菌根を形成することもあり、菌根についても外生菌根を作る場合と内生菌根となる場合とがある。

    腐生生活を営む場合、従来は、枯れ葉や小枝などを分解・資化するのではないかと漠然と考えられていたが、京都市で採集された子実体から得た培養菌株を用い、20×20×5 mm の材片に接種して2ヶ月間の木材腐朽試験を行ったところでは、ブナ辺材に対して25パーセント以上の重量減少が認められたいっぽう、アカマツ辺材については腐朽能力をほとんど示さなかったという。試験後のブナ辺材片の成分を定量した結果、試験片に含まれていたリグニンは30パーセント以上減少しており、リグニン減少率とホロセルロース減少率との比は 1.34-1.47であることから、リグニンを優先的に分解していると推定され、アミガサタケは白色腐朽を起こすことが示唆された。また、リグニンの分解産物の一種であるバニリン酸やシリンガ酸が試験片から見出された点や、培養菌株の酸化酵素反応(バーメンダム反応)試験が陽性を示し、色素(レマゾールブリリアントブルーR)を酸化・脱色する能力を有する点なども、白色腐朽菌としての性質を間接的に示唆するものであり、これらの所見から、アミガサタケは木材をも栄養源として利用する能力を有することが明らかになった。

    なお、外観からトガリアミガサタケ(Morchella conica Kromnh.)と同定された子実体から得た培養菌株について、同様に腐朽力を試験した結果、ブナ辺材に対してもアカマツ辺材に対しても、試験材片の重量減少はほとんど見出されなかったという[6]

    外生菌根を形成する相手となる樹種としては、マツ科オウシュウトウヒ[7]・ニシカラマツ(Larix occidentalis)・コントルタマツPinus contorta Douglas ex Loudon)・ポンデローサマツPinus ponderosa Douglas ex C.Lawson)・トガサワラ属の一種(Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco var. menziessi[8]などが挙げられている。一変種マルアミガサタケ(独立種として扱う意見もある)においては、トネリコ属(Fraxinus)・イボタノキ属Ligustrum)・ニレ属Ulmus)・コナラ属Quercus)・ハシバミ属Corylus)、あるいはミズキ属などの樹根との間で生態的関係を結ぶのみならず、トクサ属Equisetum)やネギ属Allium)・タンポポ属Taraxacum)・ヒヨドリバナ属Euparotium)などの草本植物の根にも侵入するとされている。これらの植物の細根の内部において、マルアミガサタケの菌糸は、根の表皮層・皮質柔組織および二次師部などの組織を構成する細胞内部にまで侵入し、内生菌根菌のような挙動を示す[9]

    胞子が発芽して形成されたカビ世代は、Costantinella terrestris (Link.) Hughes の学名で呼ばれるが、アミガサタケ属のほかの種のカビ世代も包含する学名であるというべきである。菌糸は無色(培養期間が長期に渡れば黄褐色を帯びてくる)で、表面に微細な突起を帯びてざらついており、直立した分生子柄の周囲に、無色で楕円形の分生子(あるいは不動精子である可能性もあり、その場合は有性生殖に関与するために、このカビ世代をアナモルフと呼称できるか否かは検討を要する)を輪生する[3][10]

    菌糸の集合体である菌核(きんかく:Sclerotium)を形成する性質があり、子実体を作るにさきだって菌核形成が必要になるともいわれる[11]。この菌核は黒色ないし赤褐色でやや歪んだ塊状あるいは粒状をなし、自然環境下では路傍などの浅い地中に埋没している[11]。なお、アミガサタケの菌核は、表皮層と髄層との分化がほとんどなく、さらに内部に植物の組織片や土塊・砂粒などの異物を包含する性質があることから、厳密には偽菌核(ぎきんかく:Pseudosclerotium)であるとみなされている[12]。菌核の形成促進には、基質中における空隙の存在が重要であるといわれている[13]。この菌核は越冬形態として機能するといわれ、3.3-4.4℃で二週間ほど保つことによって子実態形成が誘導されるという報告もある[14]

    異なる胞子由来の菌糸の接合により形成された重相菌糸は、遺伝的に異質な複数のを同時に含んだ異核共存状態で生長する[12]。まれに、胞子発芽で形成された単相菌糸(唯一個の核を含むのみ)と、単相菌糸同士の接合を経た重相菌糸との間で菌糸融合が起こり、核の交換が行われるダイ・モン交配が認められることがある[15]

    分布[編集]

    北半球温帯以北に広くみられ、日本にも全土に産する[1][16]

    類似種[編集]

    頭部が丸く、そのくぼみが丸みを帯びるとともに粗雑なものをチャアミガサタケ(Morchella esculenta var. umbrina(Boud.)Imai)、肋脈の稜が幼時は白っぽい(次第に暗褐色を帯びてくる)ものをマルアミガサタケ(Morchella esculenta var. rotunda Pers.: Fr.)の名で呼び、おのおの変種レベルで区別される[17]が、これらを同一種の変異とする意見もある。

    頭部が長卵形をなすとともにその肋脈が厚く、全体に黄白色ないしクリーム色を帯びるものにアシボソアミガサタケ(Morchella deliciosa Fr.)がある[18]が、これをアミガサタケの一変種としたり、あるいは同一種として扱う研究者もある[19]

    日本からは、このほかにアシブトアミガサタケ(Morchella crassipes (Vent.) Pers.)・トガリアミガサタケ(Morchella conica Krombh.)・オオアミガサタケ(Morchella smithiana Cooke)[18]・コトガリアミガサタケ(Morchella angusticeps Peck var. angusticeps)・オオトガリアミガサタケ(Morchella elata Fr.)・ヒロメノトガリアミガサタケ(Morchella costata (Vent.) Pers.)・フカアミガサタケ(Morchella patula Pers. var. patula)(食毒不明)・トガリフカアミガサタケ(Morchella patula var. semilibera (DC) S. Imai = Mitrophora semilibera (DC) Lév.)(食毒不明)・オオフカアミガサタケ(Morchella patula var. gigas (Pers.) S. Imai =Mitrophora gigas Lév.)[17][20][21]などが知られている。 種レベルでの分類は、子実体の大きさと色調・頭部と柄部との接続の状態・頭部のくぼみの形態・柄の形態(上下同大であるか、それとも柄の上部あるいは下部で太まるか)などに基づいているが、これらの形質は必ずしも安定したものとはいえず、同定は容易ではない。子嚢や胞子あるいは側糸などの顕微鏡的な形質についても、大きさや形態の差異はほとんどなく。分類形質となりにくい。産地を異にするいくつかの標本をもとにした解析では、アミガサタケとアシブトアミガサタケとは分子系統学的差異がほとんどなく、同一分類群に属すると判定されたという[22]

    成分[編集]

    子実体には、非タンパクアミノ酸の一種であるシス-3-アミノ-L-プロリンが遊離状態で含まれている[23]。この成分は、本種と同属に置かれるトガリアミガサタケやアシブトアミガサタケの子実体からも検出され、これらのきのこの呈味成分の一つであると推定されている[23]が、アミガサタケ属のきのこ以外からは見出された例がない[24]。なお、このアミノ酸は、アミガサタケの培養菌糸からも検出されている[24]

    食品のうま味成分の構成要素の一つとなり得る呈味性ヌクレオチドとしてはグアニル酸アデニル酸とが検出されており、特に後者の割合が多いという。いっぽう、イノシン酸シチジル酸ウリジル酸は見出されていない[25]

    脂肪酸としては、その80パーセント前後はリノール酸で占められ、他にパルミチン酸(10パーセント前後)やオレイン酸(5パーセント前後)を含んでいる[25][26]

    食・毒性[編集]

    英語でモレル morel フランス語でモリーユ morille イタリア語でモルケッタ morchetta ドイツ語でシュパイゼ Speise と呼ばれ、食用キノコとして珍重される。

    優秀な食用キノコの一つであるが、子実体には微量のヒドラジンを含むため、生食することは避けるべきであるとされる[27]。また、調理されたものであっても、アルコールとともに食べると酔いを深め、悪心や嘔吐の原因になるともいわれている[28]。きちんと加熱調理し、かつアルコールを同時に摂取せずに食べても、大量に摂食した場合にめまい・ふらつき・縮瞳などを起こした例が報告されている[29]。ただし、これらの症状は、特別な治療を施さなくても次第に寛解するとされている。また、ミュンヘン近郊で、アミガサタケを大量に食べて体調に異変をきたした例では、患者を診察した医師自身が、診察・処置の終了直後に、患者が採取したのと同一の場所でアミガサタケを集めて試食したが、症状は発現しなかったという[29]

    廃棄されたリンゴ園の跡に発生した場合、農薬の成分として土壌に撒布されたヒ酸鉛に含まれるヒ素が子実体に蓄積され、これを食用とした場合に健康に好ましくない影響を与える可能性も指摘されている[30]。アミガサタケは全て食用になると思われがちだが、近縁のフカアミガサタケについては食毒不明とする文献がある。

    調理[編集]

    生鮮品を用いる場合もあるが、乾燥品をひたひたに浸る程度の水で戻した上で調理されることが多い。戻し汁にもよい風味が滲出しているので、一度漉して砂粒などを除いた後、調理に用いる[31]

    生クリームバターなどとの相性がよいとされ、グラタンシチューなどにしばしば使われる[32]ピッツァフライスープオムレツなどの素材としてもよく使われる[33][34]

    もともと日本ではほとんど食用にされた歴史がないきのこであるが、辛子和えや炒め物などの和風料理に用いられることもある[35][33]

    栽培[編集]

    特に欧米では高級食材として珍重されるため、人工栽培の方法についてはさまざまな模索がなされてきたが、商業的に安定した栽培法はいまだ確立されていない[13]

    胞子を発芽させて純粋培養菌株を得るのは比較的に容易で、ジャガイモ=ブドウ糖寒天培地麦芽エキス寒天培地などを用いて生育させることができ、これらの培地上では20℃の温度条件下で24時間以内にほぼ100パーセントの胞子が発芽する[15][36]。ちなみに、セロハン膜に付着させた胞子を地中に埋没する実験によれば、発芽管伸長は2℃程度でも起こり得るがその頻度は小さく、地温が10℃程度に上昇することで、より高率になるいっぽう、地表に落ちた胞子は一年程度でおおむね発芽力を失うとされる[37]。ただし、2年以上に渡って生存するという報告もある[14]。菌核については、二年あるいはそれ以上にわたって土中で生きつづけるとされる[11]。なお、菌糸体の生育に必要な炭素源としてはマルトースが最適であるとされ[38]、いっぽうで窒素源としてはアスパラギンペプトン尿素、あるいは種々の硝酸態窒素化合物を好むという[39]

    栽培の試みの一例として、小麦粒を培地として使用し、重量比で50パーセントの水分を加えて120℃で一時間の滅菌を行った後に純粋培養した種菌を接種し、これを15-18℃の室温と85パーセントの関係湿度のもとで管理することにより、菌核を作らせる。この菌核を小麦粒培地から取り出し、5℃前後で低温処理した後で20℃の常温下に管理することで、子実体を形成させることができる[19]という報告がある。この技術は特許化もなされている[40][41][42]が、その後の再現試験では、菌核の形成を誘導することは可能であるものの、子実体の安定した生産には至らず、市場化に至っていない[13]

    1988年には、ミシガン州立大学と提携して研究を進めていた Neogen 社内が独自の技術を開発し、その試験栽培では1フィート平方当り50個ほどのアミガサタケが収穫されるにいたった[14]。さらに1992年には、ミシガン州の Morel Mountain 社が、一週間当り 500ポンド(= 約225 kg)の生産にこぎつけたと発表している。この技術は、後にはアラバマ州の Terry Farms and production 社に売却されたが、同社は、2002年に一週間当り5000ポンドの生産を挙げるに至ったとコメントした[14]

    和名・学名・方言名・英名[編集]

    岩崎常正文政11年(1829年)に著した植物図鑑である本草図譜(第七巻)に、本種とおぼしきものが図説され、和名「あみがさたけ」、漢名「仙人帽」と記されている[18]。ただし、仙人帽の漢名は、天保6年(1835年)に坂本浩然が著した「菌譜」においてはキヌガサタケに当てられている。この和名は「編笠蕈」の意[43]で、多数のくぼみを備えるとともに褐色系の色調をあらわす頭部を深編み笠にみたてたものと考えられる。

    属名のMorchella は、ドイツ名の Morchel をラテン語化したものである。種小名のesculenta はラテン語で「食用になる」の意である[16][43]

    日本では食用としてはあまりかえりみられることがなく、方言名は少ない。秋田県下で「うど」・「がらんど」・「しわがら」、また青森県や長野県などで「みそっこ」などと呼んでいるに過ぎない[44]

    古く明治時代の初頭には、東京都の四谷付近で「カナメゾツネ」という名が当てられていたが、その語源については明らかになっていない[43]

    英語圏ではモレル(Morel)の呼称で親しまれるが、また Dryland-Fish あるいはhickory-Chickenと称されることもある。ドイツ語ではMorchel(モルヒェル)、フランス語ではmorille(モリーユ)、イタリア語では学名と同じmorchella(モルケッラ)、 またはspugnola(スプニョーラ)である。

    ミネソタ州におけるアミガサタケ[編集]

    北アメリカミネソタ州においては、アミガサタケが「州のきのこ」として州法に規定されている[45]。また、ミネソタ州のみならず周辺の各州(アイオワ州イリノイ州ウィスコンシン州など)では、毎年5月にアミガサタケの採取コンテストが開催される。参加者が、制限時間(通常は二時間)以内に自力で野外から採取したアミガサタケの本数を競うものであるという[46][47]

    •  src=

      ヒロメノトガリアミガサタケ(Morchella sp.)
      栃木県レッドデータ カテゴリ「要注目」

    •  src=

      オオトガリアミガサタケ(Morchella elata)

    脚注[編集]

    1. ^ a b 椿啓介、1978. Morchella esculenta Pers. ex St.-Amans. in 宇田川俊一・椿啓介・堀江義一・三浦宏一郎・箕浦久兵衛・山崎幹夫・横山竜夫・渡辺昌平、1978. 菌類図鑑(上) pp. 723-724. ISBN 978-4-06129-962-7.
    2. ^ Phillips, R., 1991. Mushrooms of North America. Little Brown & Company, London. ISBN 978-0316706131.
    3. ^ a b Korf, R. P., 1972. Synoptic key to the genera of the Pezizales. Mycologia 64: 937-994 + 1 plate.
    4. ^ Roper, M., Petter, R. E., Brenner, M. P., and A. Pringle, ., 2008. Explosively launched spores of ascomycete fungi have drag-minimizing shapes. Proc. Nat. Acad. Sci. USA 105: 20583-20588.
    5. ^ Wurtz, T. L., Wilta, A. L., Weber, N. S., and D. Pilz, 2005. Hervesting morels after wildfire in Araska. Research Note RN-PNW-546. Portland, OR: U.S. Forest Service Pacific Northwest Research Station.
    6. ^ 辻山彰一、2008. アミガサタケ類の木材腐朽力について. 日本菌学会第52回大会講演要旨集(三重) p. 59.
    7. ^ Buscot, F., and I. Kottke, 1990. The association of Morchella rotunda (Pers.) Boudier with root of Picea abies (L.) Karst. New Phytologist 116:425-430.
    8. ^ Dahlstrom, J. L., Smith, J. E., and N. S. Weber, 2000. Mycorrhiza-like interaction by Morchella with species of the Pinaceae in pure culture synthesis. Mycorrhiza 9: 279-285.
    9. ^ Buscot, F., 1987. Contribution à l'étude d'une espèce de morille de la forêt rhénane:Morchella rotunda (Pers.) Boudier; perspectives de domestication. Université de Strasbourg (France), pp. 179.
    10. ^ Mykhaylova O.B., Buchalo A.S. Mycelial microstructures in pure cultures of the representatives of Morchellaceae (Ascomycota). Ukrainian Botanical Journal 62: 790-796.
    11. ^ a b c Miller, S.L., Torres, P., and T. M. McClean, 1994. Persistence of basidiospores and sclerotia of ectomycorrhizal fungi and Morchella in soil. Mycologia 86: 89-95.
    12. ^ a b Volk, T., and T. J. Leonard, 1990. Cytology of the life-cycle of Morchella. Mycological Research 94: 399-406.
    13. ^ a b c 坂本裕一・小倉健夫、2003. 日本産アミガサタケの菌核形成. 日本応用きのこ学会誌11: 85-91.
    14. ^ a b c d Stott, K., and C. Mohammed, 2004. Specialty Mushroom Production Systems:Maitake and Morels. A report for the Rural Industries Research and Development Corporation. Rural Industries Research and Development Corporation, Barton. ISBN 0-642-58734-5.
    15. ^ a b Hervey, A., Bistis, G., and I. Leong, 1978. Cultural studies of single ascospore isolates of Morchella esuclenta”. Mycologia 70: 1269-1274.
    16. ^ a b 今関六也・本郷次雄・椿啓介、1970. 標準原色図鑑全集14 菌類(きのこ・かび). 保育社. ISBN 978-4-58632-014-1.
    17. ^ a b Imai, S. 1954. Elvellaceae Japoniae. Science Reports of the Yokohama National University, Sec II. No. 3: 1-35 + 2 plates.
    18. ^ a b c 川村清一、1908. 本邦産あみがさたけ属ニ就テ. 植物学雑誌22: 206-213.
    19. ^ a b Ower, R., 1982. Notes on the development of the morel ascocarp: Morchella esculenta. Mycologia 74: 142-143.
    20. ^ 今井三子、1935. 昇龍菌科の分類とその邦産の種類(II). 植物及動物 3: 26-30.
    21. ^ 今井三子 1935. 昇龍菌科の分類とその邦産の種類(III). 植物及動物 3: 59-64.
    22. ^ Masaphy, S., Zabari, L., Gokdberg, D., and G. Jander-Shagug, 2010. The complexity of Morchella systematics: A case of the yellow Morel from Israel. Fungi 3: 14-18.
    23. ^ a b Hatanaka, S., 1969. A new amino acid isolated from Morchella esculenta and related species. Phytochemistry 8: 1305-1308.
    24. ^ a b Moriguchi, M., Sada, S., and S. Hatanaka, 1979. Isolation of cis-3-Amino-L-Proline from cultured mycelia of Morchella esculenta Fr. Applied and Environmental Microbiology 38: 1018-1019.
    25. ^ a b 菅原龍幸(編)、1997. キノコの科学. 朝倉書店、東京. ISBN 978-4-254-43042-4.
    26. ^ 広井勝、1988. きのこ脂質の脂肪酸組成と分類. 日本菌学会会報29: 449-470.
    27. ^ Stamets, P., 2005. Mycelium Running (how mushrooms can help save the world). Ten Speed Press, Berkeley, California. ISBN 978-1580085793.
    28. ^ Groves, J.W. Poisoning by morels when taken with alcohol. Mycologia 56: 779-780.
    29. ^ a b Pfab, R., Haberl, B., Kleber, J., and T. Zilker, 2008. Cerebellar effects after consumption of edible morels. (Morchella conica, Morchella esculenta). Clinical Toxicology 46; 259-260.
    30. ^ Shavit, Elinoar; Shavit, Efrat (Spring 2010). “Lead and Arsenic in Morchella esculenta Fruitbodies Collected in Lead Arsenate Contaminated Apple Orchards in the Northeastern United States: A Preliminary Study”. Fungi 3 (2): 11–18. http://www.fungimag.com/winter-2010-articles/shavit-morels.pdf.
    31. ^ 山岡昌治、1996. 山岡シェフのきのこ料理(お気に入りのレシピ). 雄鶏社、東京. ISBN 978-4-27763-018-4.
    32. ^ 井口潔、1994.街で見つける山の幸図鑑.山海堂、東京. ISBN 978-4-38110-212-6.
    33. ^ a b 生出智哉・井口潔、1993. きのこ狩りの極意書. 山海堂、東京. ISBN 978-4-38110-197-6.
    34. ^ 兵庫きのこ研究会(編著)、2007. のじぎく文庫 兵庫のキノコ. 神戸新聞総合出版センター、神戸. ISBN 978-4-34300-428-4
    35. ^ 清水大典、1971. 原色きのこ全科-見分け方と食べ方.家の光協会、東京. ISBN 978-4-259-53309-0.
    36. ^ Kalm, E., and F. Kalyoncu, 2008. Mycerial grouth rate of some Morels (Morchella spp.) in four different microbiological media. American-Eurasian Journal of Agriculture and Environmental Science 3: 861-864.
    37. ^ Schmidt, E. L., 1983. Spore germination of and carbohydrate colonization by Morchella esculenta at different soil temperatures. Mycologia 75: 870-875.
    38. ^ Amir, R., Levanon, D., Hadar, Y., and I. Chet, 1994. The role of source-sink relationships in translocation during sclerotial formation by Morchella esculenta. Mycological Research 98: 1409-1414.
    39. ^ Brock, T. D., 1951. Studies on the nutrition of Morchella esculenta Fries. Mycologia 43: 402-422.
    40. ^ Ower, R., Mills, C.G.I., and Malachowski, J.A., 1986. Cultivation of Morchella US Patent No. 4594809. United States patent. Neogen Corporation, East Lansing, United States of America.
    41. ^ Ower, R., Mills, G. and Malachowski, J., 1989. Cultivation ofMorchell. US Patent No. 475740. United States patent, US.
    42. ^ Ower, R. D., September, 19th of 1989. Cultivation of Morchella. Patent Number 4866878. United States patent. Neogen Corporation, East Lansing, United States of America.
    43. ^ a b c 牧野富太郎、2008. 植物一日一題(ちくま学芸文庫). 筑摩書房、東京. ISBN 978-4-48009-139-0.
    44. ^ 奥沢康正・奥沢正紀、1999. きのこの語源・方言事典. 山と渓谷社、東京. ISBN 978-4-63588-031-2.
    45. ^ Weber, N. S., 1996. A Morel Hunter's Companion: A Guide to True and False Morels. Thunder Bay Press, San Diego. ISBN 978-1882376162.
    46. ^ Schaecter, E., 1997. In the Company of Mushrooms: A Biologist's Tale. Harvard University Press, Cambridge. ISBN 978-0674445543.
    47. ^ 毛利尚樹、2011. アミガサタケの生長観察. 千葉菌類談話会通信27: 4-8.

    関連項目[編集]

     src= ウィキメディア・コモンズには、アミガサタケに関連するメディアがあります。
     title=
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    ウィキペディアの著者と編集者
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia 日本語
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da
    곰보버섯 ( Korean )
    provided by wikipedia 한국어 위키백과

    곰보버섯(Morchella esculenta)은 주발버섯목 곰보버섯과 곰보버섯속식용 버섯이다. 독버섯마귀곰보버섯(Gyromitra esculenta)과는 목 단위에서 같을 뿐 과 단위부터 다르다.

    곰보버섯은 하이드라진 독이 있지만 데치기를 해서 독을 제거할 수 있다.

     title=
    license
    cc-by-sa-3.0
    copyright
    Wikipedia 작가 및 편집자
    original
    visit source
    partner site
    wikipedia 한국어 위키백과
    ID
    8db2939ad1ede39be9626098814710da

Distribution

    Distribution ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    Distribucion en Costa Rica: Se ha recolectado en Puntarenas, en la Zona Protegida Las Tablas; y en Cartago, en el sector de Prusia.
    Distribucion General: En Europa se registra en España e Inglaterra; en Norteamérica, en Canadá, Estados Unidos y México; también en Australia.
    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_plic_pcfcore_distribution

Morphology

    Morphology ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    Crece de forma solitaria y agrupada.
    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_plic_pcfcore_habit

Diagnostic Description

    Diagnostic Description ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    Hongo en forma de colmena, de 5-14 cm de altura desde la base, de 3-7,5 cm de ancho; la parte fértil está compuesta por celdillas que no están dispuestas en orden y están separadas unas de otras por bordes flexibles de color beige a amarillo opaco y tonos marrones oscuros al madurar; la parte interna (contexto) es frágil, de textura elástica y blancuzca.

    El pie (estípite) es cilíndrico, de 2-7 cm de longitud y de 2-3,5 cm de diámetro, de color mas claro que la parte superior, la parte interna (contexto) es vacía. Tiene olor y sabor agradable.

    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_plic_pcfcore_scientificDescription
    Diagnostic Description ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    Localidad del tipo: Europa
    Depositario del tipo:
    Recolector del tipo:
    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_plic_pcfcore_typification

Habitat

    Habitat ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    Crece sobre tierra, sobre todo en bosques de pinos, cipreses y robles.
    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_dwc_terms_habitat

Cyclicity

    Cyclicity ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    En el Pácifico se ha recolectado en los meses de enero y febrero, y en el centro del país en junio y octubre.
    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_plic_pcfcore_annualCycle

Reproduction

    Reproduction ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    Por medio de esporas.
    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_plic_pcfcore_reproduction

Benefits

    Benefits ( Spanish; Castilian )
    provided by INBio
    Morchella esculenta es comestible, previo cocimiento, y es uno de los hongos más apreciados por su sabor. En Francia se incluye dentro de las cuatro especies de hongos comestibles más sabrosas.
    No se aconseja consumirlo crudo.
    license
    cc-by-nc-sa-3.0
    copyright
    INBio, Costa Rica
    author
    Eduardo Alvarado
    partner site
    INBio
    ID
    6015_plic_pcfcore_theUses