Behavior ( الإنجليزية )

المقدمة من Animal Diversity Web

Perception Channels: tactile ; chemical

ترخيص
cc-by-nc-sa-3.0
حقوق النشر
The Regents of the University of Michigan and its licensors
الاقتباس الببليوغرافي
Myers, P. 2001. "Diprotodontia" (On-line), Animal Diversity Web. Accessed April 27, 2013 at http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Diprotodontia.html
مؤلف
Phil Myers, Museum of Zoology, University of Michigan-Ann Arbor
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
Animal Diversity Web

Morphology ( الإنجليزية )

المقدمة من Animal Diversity Web

Other Physical Features: endothermic ; bilateral symmetry

ترخيص
cc-by-nc-sa-3.0
حقوق النشر
The Regents of the University of Michigan and its licensors
الاقتباس الببليوغرافي
Myers, P. 2001. "Diprotodontia" (On-line), Animal Diversity Web. Accessed April 27, 2013 at http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Diprotodontia.html
مؤلف
Phil Myers, Museum of Zoology, University of Michigan-Ann Arbor
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
Animal Diversity Web

Reproduction ( الإنجليزية )

المقدمة من Animal Diversity Web

Key Reproductive Features: gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual

ترخيص
cc-by-nc-sa-3.0
حقوق النشر
The Regents of the University of Michigan and its licensors
الاقتباس الببليوغرافي
Myers, P. 2001. "Diprotodontia" (On-line), Animal Diversity Web. Accessed April 27, 2013 at http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Diprotodontia.html
مؤلف
Phil Myers, Museum of Zoology, University of Michigan-Ann Arbor
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
Animal Diversity Web

Diprotodontia ( الأستورية )

المقدمة من wikipedia AST

Los diprotodontos (Diprotodontia) son un orde de marsupiales australidelfios que, ensin ser unu de los más ricos tocantes a númberu d'especies, sí que ye unu de los más llamativos pola diversidá de les que lo integren. Dende los pimpanos canguros (Macropus sp.) a los diminutos falangeros pigmeos (Cercartetus sp.) pasando pol coala (Phascolarctos cinereus), los cuscús (Phalanger sp.) o los petauros (Petaurus sp.), la hestoria de los diprotodontes tuvo marcada por una estraordinaria capacidá d'adaptación dando como resultáu una diversidá morfolóxica como pocos otros grupo taxonómicos amuesen.

L'orde Diprodontia ta compuestu por marsupiales con solu dos incisivos na quexal.

Evolución

Los restos fósiles de diprotodontos más antiguos conocíos daten del Oligocenu (fai ente 24 y 35 millones d'años), anque los marsupiales yá esistieren nestes tierres dende'l Cretáceo.

De les llinies filoxenétiques con especies vives nel nuesu tiempu la más antigua ye la de los vombátidos, que representen un aproximamientu a lo que tuvieron de ser los primeres diprotodontos, caracterizada nes especies vives por una curtia cola y el marsupiu abiertu caudalmente.[2]

Clasificación

De siguío amuésense dos versiones de la clasificación taxonómica del orde con pequeñes diferencies ente dambes. La primera, basada en McKenna y Bell (1997) ye la publicada en The Taxonomicon ya inclúi clados fósiles.[3][4]

---o Magnorden Syndactyli (Gill, 1871) |-o Orde Peramelemorphia (Kirsch, 1968) `-o Orde Diprotodontia Owen, 1866 |- Xéneru Brachalletes De Vis, 1883 (†) |- Xéneru Koalemus De Vis, 1889 (†) |- Xéneru Sthenomerus De Vis, 1883 (†) |-o Familia Palorchestidae (Tate, 1948) (†) |-o Familia Tarsipedidae Gervais & Verreaux, 1842 - falangero del miel |-o Familia Thylacoleonidae Gill, 1872 (†) |-o Familia Wynyardiidae Osgood, 1921 (†) |-o Superfamilia Phalangeroidea (Thomas, 1888) | |-o Familia Acrobatidae Aplin, 1987 - acróbates | |-o Familia Burramyidae Broom, 1898 - falangeros pigmeos | |-o Familia Ektopodontidae Stirton et al., 1967 (†) | |-o Familia Macropodidae (Gray, 1821) - canguros y ualabíes | |-o Familia Miralinidae Woodburne et al., 1987 (†) | |-o Familia Petauridae (Bonaparte, 1838) - petauros y utas | |-o Familia Phalangeridae Thomas, 1888 - falangeros y cuscús | |-o Familia Phascolarctidae Owen, 1839 - coala | `-o Familia Pilkipildridae Archer et al., 1987 (†) `-o Superfamilia Vombatoidea (Burnett, 1830) |-o Familia Diprotodontidae Gill, 1872 (†) |-o Familia Ilariidae Tedford & Woodburne, 1987 (†) `-o Familia Vombatidae Burnett, 1829 - uómbats 

La segunda, más recién, solo inclúi clados con especies vives y distribúi les families en tres suborden en llugar de dos superfamilies como l'anterior.[1]

---o Orde Diprotodontia Owen, 1866 |-o Suborde Macropodiformes Ameghino, 1889 | |-o Familia Hypsiprymnodontidae Collett, 1877 | |-o Familia Macropodidae Gray, 1821 | `-o Familia Potoroidae Gray, 1821 |-o Suborde Phalangeriformes Szalay, 1982 | |-o Superfamilia Petauroidea Bonaparte, 1838 | | |-o Familia Acrobatidae Aplin, 1987 | | |-o Familia Petauridae Bonaparte, 1838 | | |-o Familia Pseudocheiridae Winge, 1893 | | `-o Familia Tarsipedidae Gervais & Verreaux, 1842 | `-o Superfamilia Phalangeroidea Thomas, 1888 | |-o Familia Burramyidae Broom, 1898 | `-o Familia Phalangeridae Thomas, 1888 `-o Suborde Vombatiformes Burnett, 1830 |-o Familia Phascolarctidae Owen, 1839 `-o Familia Vombatidae Burnett, 1829 

Carauterístiques físiques

Esisten dos carauterístiques comunes que definen les especies del orde, magar una d'elles ye compartida amás con Peramelemorphia. Trátase de la sindactilia, fenómenu consistente na fusión de deos, y que nel casu de los diprotodontos afecta al 2º y 3º de les estremidáes posteriores, dándo-yos a estes un estrañu aspeutu como d'un deu deforme con dos uñes.

La segunda ye la que da nome al clado. Diprotodontia vien significar con "dos dientes primeros", y precisamente estos marsupiales tienen solu dos incisivos na quexal.

Ver tamién

Referencies

  1. 1,0 1,1 Wilson, D.Y. & Reeder D.M. (ed.) (2005) Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference Johns Hopkins University Press. Accesu: 21 d'ochobre de 2007.
  2. Grzimek, B., Schlager, N. y Olendorf, D. (2003) Grzimek's Animal Life Encyclopedia Thomson Gale.Detroit. ISBN 0-8760-7876-6573-8
  3. Brands, S.J. (comp.) (2005) Systema Naturae 2000. The Taxonomicon Universal Taxonomic Services, Ámsterdam, Países Baxos. Accesu: 21 d'ochobre de 2007.
  4. McKenna, M.C., y Bell, S.K. (1997) Classification of Mammals Above the Species Level. Columbia University Press, Nueva York. ISBN 0-231-11013-8

Enllaces esternos


ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AST

Diprotodontia: Brief Summary ( الأستورية )

المقدمة من wikipedia AST

Los diprotodontos (Diprotodontia) son un orde de marsupiales australidelfios que, ensin ser unu de los más ricos tocantes a númberu d'especies, sí que ye unu de los más llamativos pola diversidá de les que lo integren. Dende los pimpanos canguros (Macropus sp.) a los diminutos falangeros pigmeos (Cercartetus sp.) pasando pol coala (Phascolarctos cinereus), los cuscús (Phalanger sp.) o los petauros (Petaurus sp.), la hestoria de los diprotodontes tuvo marcada por una estraordinaria capacidá d'adaptación dando como resultáu una diversidá morfolóxica como pocos otros grupo taxonómicos amuesen.

L'orde Diprodontia ta compuestu por marsupiales con solu dos incisivos na quexal.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AST

İkikəsicidişlilər ( الأذرية )

المقدمة من wikipedia AZ

İkikəsicidişlilər (lat. Diprotodontia) — kisəlilər infrasinfinə aid heyvan dəstəsi.

Kisəlilərin ən geniş yayılmış dəstəsi olub, 120 növü özündə birləşdirir. İkikəsicidişlilərə kenquru, koala, vombat kimi tanınmış müasir nümayəndələr, eləcə də diprotodon, kisəli şir kimi nəsli kəsilmiş nümayəndələr daxildir.

İkikəsicidişlilər Avstraliya və ona qonşu olan adalarda, o cümlədən Yeni QvineyaSulavesi adalarında yayılmışdır.

Təsnifatı

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipediya müəllifləri və redaktorları
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AZ

İkikəsicidişlilər: Brief Summary ( الأذرية )

المقدمة من wikipedia AZ

İkikəsicidişlilər (lat. Diprotodontia) — kisəlilər infrasinfinə aid heyvan dəstəsi.

Kisəlilərin ən geniş yayılmış dəstəsi olub, 120 növü özündə birləşdirir. İkikəsicidişlilərə kenquru, koala, vombat kimi tanınmış müasir nümayəndələr, eləcə də diprotodon, kisəli şir kimi nəsli kəsilmiş nümayəndələr daxildir.

İkikəsicidişlilər Avstraliya və ona qonşu olan adalarda, o cümlədən Yeni QvineyaSulavesi adalarında yayılmışdır.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipediya müəllifləri və redaktorları
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia AZ

Diprotodontia ( البريتانية )

المقدمة من wikipedia BR


Diprotodontia zo un urzhad e rummatadur ar bronneged. War-dro 120 spesad zo ennañ, en o zouez ar c'hangouroued, ar c'hoalaed pe ar wombated.

Kerentiadoù

11 kerentiad (gant spesadoù bev hiziv an deiz) zo en urzhiad-mañ :

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia BR

Diprotodontia: Brief Summary ( البريتانية )

المقدمة من wikipedia BR


Diprotodontia zo un urzhad e rummatadur ar bronneged. War-dro 120 spesad zo ennañ, en o zouez ar c'hangouroued, ar c'hoalaed pe ar wombated.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia BR

Diprotodonts ( الكتالونية )

المقدمة من wikipedia CA
Crystal128-pipe.svg
Aquest article o secció no cita les fonts o necessita més referències per a la seva verificabilitat.

Els diprotodonts (Diprotodontia) són un gran ordre de marsupials amb unes 120 espècies. Comprenen els cangurs, ualabis, pòssums, coales, uombats i molts altres. Alguns membres extints són Diprotodon, de la mida d'un rinoceront i Thylacoleo, l'anomenat «lleó marsupial».

 src= A Wikimedia Commons hi ha contingut multimèdia relatiu a: Diprotodonts Modifica l'enllaç a Wikidata
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autors i editors de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia CA

Dvojitozubci ( التشيكية )

المقدمة من wikipedia CZ

Dvojitozubci (Diprotodontia) jsou největším řádem podtřídy vačnatců (Marsupialia), v deseti čeledích obsahuje 117 druhů. Jsou diprotodontní, to znamená, že jim na spodní čelisti převládá jeden pár řezáků, v ojedinělých případech může být přítomen i druhý pár. V horní čelisti má naprostá většina dvojitozubců tři páry řezáků. Výjimku tvoří čeleď vombatovitých, u kterých se vyskytuje pouze jeden pár těchto řezáků. Dolní špičáky zcela chybějí všem druhům, zatímco horní žádnému. Horní špičáky bývají různého tvaru: od nízkých a rovných až po zahnuté s mnoha ostrými hranami. Navíc jsou dvojitozubci syndaktylní, to znamená, že mají druhý a třetí prst na předních končetinách srostlý.

Evoluce a hlavní znaky

Syndaktylie není příliš běžná vlastnost (ačkoliv Australští všežraví vačnatci ji sdílejí) a často je vykládána jako adaptace na doslova horolezecký styl života. Mnoho moderních dvojitozubců je však striktně pozemních, a tudíž mají další znaky, které odpovídají tomuto životnímu stylu. To trošku komplikuje historii stromových klokanů. Zdá se, že původně žili na stromech, ale někdy v dávné minulosti slezli ze stromů a přešli k pozemnímu způsobu života a díky tomu se jim vyvinula typická dlouhá klokaní tlapa, aby se nakonec zase vrátili zpět na stromy, díky čemuž se jim opět začala zkracovat a rozšiřovat zadní tlapa.

Skoro všichni dvojitozubci jsou býložravci. Některé druhy se druhotně vrátily k původní hmyzožravosti nebo i všežravosti. Vyhynulý pleistocénní „vačnatý lev“ Thylacoleo carnifex však byl dravý, s hmotností kolem 70 kg byl vůbec největší známý dravý vačnatec v Austrálii.

Výskyt

Dvojitozubci se vyskytují výhradně na území Australasie. Nejranější fosílie se datují do pozdního oligocénu. Ale je jisté, že jejich původ je dřívější, což naznačuje velká různorodost dvojitozubců v tomto období. Navíc v záznamech australských fosílií jsou velké mezery a v případě Nové Guiney žádné záznamy v podstatě neexistují.

Mnoho největších a nejméně mrštných dvojitozubců vyhynulo poté, co lidé poprvé přijeli do Austrálie před přibližně 50 000 lety. Možná jako přímý důsledek lovu, ale pravděpodobnější je, že je zahubila změna prostředí způsobená lidskou aktivitou. Hlavním důvodem by mohl být přínos ohně.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autoři a editory
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia CZ

Dvojitozubci: Brief Summary ( التشيكية )

المقدمة من wikipedia CZ

Dvojitozubci (Diprotodontia) jsou největším řádem podtřídy vačnatců (Marsupialia), v deseti čeledích obsahuje 117 druhů. Jsou diprotodontní, to znamená, že jim na spodní čelisti převládá jeden pár řezáků, v ojedinělých případech může být přítomen i druhý pár. V horní čelisti má naprostá většina dvojitozubců tři páry řezáků. Výjimku tvoří čeleď vombatovitých, u kterých se vyskytuje pouze jeden pár těchto řezáků. Dolní špičáky zcela chybějí všem druhům, zatímco horní žádnému. Horní špičáky bývají různého tvaru: od nízkých a rovných až po zahnuté s mnoha ostrými hranami. Navíc jsou dvojitozubci syndaktylní, to znamená, že mají druhý a třetí prst na předních končetinách srostlý.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autoři a editory
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia CZ

Diprotodontia ( الدانماركية )

المقدمة من wikipedia DA

Diprotodontia er en stor orden af pungdyr med omkring 130 arter fra Australien, Ny Guinea og andre øer i Sydøstasien og Oceanien. Gruppen indbefatter blandt andet kænguruer, koala og vombat. I underkæben findes to store fortænder.[1] De fleste arter er planteædere. På dansk anvendes derfor undertiden navnet planteæderpungdyr om ordenen.

Beskrivelse

Arterne i ordenen adskiller sig fra andre pungdyr ved tænderne og ved fodens knogler. Det videnskabelige navn Diprotodontia betyder "to fortænder" (græsk: διπρωτός diprotos, "to foran" og οδοντος odontos "tænder"). Det sigter til, at to store fortænder er dominerende i underkæben. I underkæben kan desuden findes yderligere et par mindre fortænder.[1] I overkæben har de oftest 6 fortænder (med undtagelse af familien vombatter). Den anden og tredje tå på baglemmerne er sædvanligvis sammenvoksede.[1]

Af de nulevende arter findes de mindste i familien fjerhalepungmus (Acrobatidae) med en vægt mindre end 15 gram. Den største art, rød kæmpekænguru, kan veje op til 90 kg.[1] Uddøde medlemmer af ordenen som slægten Diprotodon nåede endda en vægt på 2.800 kg.[2]

I familierne klatrepungdyr, snohalepungegern og dværgflyvepungegern findes arter med flyvehud.

Klassifikation

Ordenen opdeles i følge Wilson & Reeder (2005) i tre underordener med i alt 11 familier.[3]


Noter

  1. ^ a b c d Nowak, R. M. (1999) s. 84 online
  2. ^ Ice Age Marsupial Topped Three Tons, Scientists Say, 2003-09-17.
  3. ^ Wilson & Reeder, (red.) (2005). "DIPROTODONTIA". Mammal Species of the World (engelska). Baltimore: Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-8221-4. CS1 maint: Date and year (link) CS1 maint: Unrecognized language (link)

Litteratur


Commons-logo.svg
Wikimedia Commons har medier relateret til:
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia-forfattere og redaktører
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia DA

Diprotodontia: Brief Summary ( الدانماركية )

المقدمة من wikipedia DA

Diprotodontia er en stor orden af pungdyr med omkring 130 arter fra Australien, Ny Guinea og andre øer i Sydøstasien og Oceanien. Gruppen indbefatter blandt andet kænguruer, koala og vombat. I underkæben findes to store fortænder. De fleste arter er planteædere. På dansk anvendes derfor undertiden navnet planteæderpungdyr om ordenen.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia-forfattere og redaktører
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia DA

Diprotodontia ( الألمانية )

المقدمة من wikipedia DE
Wissenschaftlicher Name Diprotodontia Owen, 1866

Die Diprotodontia, für die es bislang keinen deutschen Namen gibt, sind eine Ordnung aus der Unterklasse der Beuteltiere. Mit annähernd 140 Arten sind sie die artenreichste Ordnung dieser Unterklasse. Zu ihnen zählen die bekannten Beuteltiere wie Kängurus, Koalas und Wombats.

Verbreitung

Diprotodontia finden sich in Australien und vorgelagerten Inseln, auf Neuguinea, im östlichen Indonesien (von Sulawesi ostwärts) sowie auf den Salomonen.

Beschreibung

Die Gemeinsamkeiten der Diprotodontia liegen in den Zähnen und in der Struktur der Fußknochen. Der Name bedeutet übersetzt „zwei erste Zähne“, womit angedeutet wird, dass ein großes Paar Schneidezähne den Unterkiefer dominiert. Ein weiteres, kleineres Paar kann vorhanden sein. Im Oberkiefer finden sich meist sechs Schneidezähne (außer bei den Wombats). Ein weiteres Merkmal ist, dass die zweite und dritte Zehe der hinteren Gliedmaßen zusammengewachsen sind.

In drei Familien, den Gleitbeutlern, den Ringbeutlern und den Zwerggleitbeutlern haben sich Arten mit einer Gleitmembran entwickelt.

Nahrung

Die meisten Arten der Diprotodontia sind Pflanzenfresser. Einige Arten haben sich auf Insekten oder, wie die Rüsselbeutler, auf Nektar spezialisiert.

Fortpflanzung

Diprotodontia sind Beuteltiere, was bedeutet, dass nach kurzer Tragzeit relativ unterentwickelte Jungtiere zur Welt kommen und im Beutel der Mutter geschützt heranwachsen. Die meisten Diprotodontia haben gut entwickelte Beutel. Ein besonderes Merkmal, das bei einigen Familien (zum Beispiel den Kängurus) vorkommt, ist die verzögerte Geburt: Unmittelbar vor oder nach der Geburt paart sich das Weibchen erneut, der neue Embryo wächst jedoch nur bis zu einer Größe von rund 100 Zellen heran, dann stellt er das Wachstum ein. Erst wenn das alte Jungtier den Beutel verlässt (oder stirbt) wächst er weiter. Auf diese Weise vergeht weniger Zeit zwischen den einzelnen Geburten und das Weibchen kann sich um drei Junge gleichzeitig kümmern: eins im Uterus, eins im Beutel und eins außerhalb des Beutels.

Die Familien dieser Ordnung

Die Ordnung wird in elf rezente Familien unterteilt:

Zu den ausgestorbenen Familien der Diprotodontia zählen unter anderem:

  • Diprotodontidae zu denen etwa Diprotodon zählte, das größe Beuteltier, das je gelebt hat. Weitere Vertreter der Familie waren Zygomaturus und Hulitherium, die zur Unterfamilie der Zygomaturinae zählten. Beide überlebten wie Diprotodon auch bis ins späte Pleistozän.
  • Palorchestidae, deren typischer Vertreter der eigenartige Beuteltapir (Palorchestes) war,
  • Beutellöwen (Thylacoleonidae), die sich aus den pflanzenfressenden Diprotodontia wieder zum Fleischfresser entwickelten und deren bekanntester Vertreter Thylacoleo carnifex war.

Systematik

Diprotodontia [1] Vombatiformes

Koala (Phascolarctidae)


Wombats (Vombatidae)



Phalangeroidea

Kletterbeutler (Phalangeridae)


Bilchbeutler (Burramyidae)



Macropodiformes

Rattenkängurus (Potoroidae)


Macropodoidea

Kängurus (Macropodidae)


Moschusrattenkänguru (Hypsiprymnodontidae)




Petauroidea

Zwerggleitbeutler (Acrobatidae)



Honigbeutler (Tarsipedidae)



Gleitbeutler (Petauridae)


Ringbeutler (Pseudocheiridae)








Literatur

  • Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore 1999. ISBN 0-8018-5789-9
  • D. E. Wilson, D. M. Reeder: Mammal Species of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore 2005. ISBN 0-8018-8221-4

Einzelnachweise

  1. Laura J. May-Collado​, C. William Kilpatrick, Ingi Agnarsson: Mammals from ‘down under’: a multi-gene species-level phylogeny of marsupial mammals (Mammalia, Metatheria). PeerJ. 2015 Feb 26;3:e805. doi: 10.7717/peerj.805. eCollection 2015.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia Autoren und Herausgeber
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia DE

Diprotodontia: Brief Summary ( الألمانية )

المقدمة من wikipedia DE

Die Diprotodontia, für die es bislang keinen deutschen Namen gibt, sind eine Ordnung aus der Unterklasse der Beuteltiere. Mit annähernd 140 Arten sind sie die artenreichste Ordnung dieser Unterklasse. Zu ihnen zählen die bekannten Beuteltiere wie Kängurus, Koalas und Wombats.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia Autoren und Herausgeber
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia DE

Diprotodontia ( اللوكسمبورغية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Diprotodontia ass eng Uerdnung an der Ënnerklass vun de Beidelmamendéieren. Mat bal 120 Aarten ziele si zu der gréisster Uerdnung vun de Beidelmamendéieren. Déi bekanntst vun hinne sinn d'Känguruen, de Wombat an de Koala.

Systematik

Um Spaweck

Commons: Diprotodontia – Biller, Videoen oder Audiodateien
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia Autoren an Editeuren
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodontia ( الإسكتلنديون )

المقدمة من wikipedia emerging languages

The Diprotodontia (/dˌprtˈdɒnʃə/; Greek: διπρωτός diprotos, meanin "twa front" an οδοντος odontos meanin "teeth") are a lairge order o aboot 120 marsupial mammals includin the kangaroos, wallabies, possums, koala, wombats, an mony ithers. Extinct diprotodonts include the rhinoceros-sized Diprotodon, an Thylacoleo, the sae-cried "marsupial lion".

References

  1. Groves, C. P. (2005). Wilson, D. E.; Reeder, D. M (eds.). Mammal Species of the World (3rd ed.). Baltimore: Johns Hopkins University Press. pp. 43–70. OCLC 62265494. ISBN 0-801-88221-4.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodontia ( الأوكيتانية (بعد 1500) )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Los Diprotodontes son lo grop mai representat de mamifèrs marsupials. Se despartisson en dètz familhas comportant 117 espècias :

Lor caracteristica principala es qu'an pas qu'un sol parelh d'incisivas largas sus la maissa inferiora. D'autra part los dets 2 e 3 de lors membres posteriors son completament fusionats a l'excepcion de las àrpias, son sindactils.

La màger part dels diprotodontes an 3 parelhs d'incisivas sus la maissa superiora mas los Vombatidae n'an pas pus qu'una. Las caninas inferioras son absentas alara que las caninas superioras son variablas en talha e en forma.

La majoritat dels Diprotodontes es erbivòra, d'unes son venguts segondàriament d'insectivòrs e d'autres se noirisson de saba et de nectar.

Origina

Los Diprotodontes èran los pus grands dels Marsupials qu'aguèssen jamai existit. Visquèron entre -1,6 milions d'annadas (Ma) e - 50 000 ans (durant la mai granda partida del Pleïstocèn). S'es trobat de fossils de Diprotodon spp. en divèrses luòcs d'Austràlia, amb de crans e d'esqueletas completas, de pèls e d'emprentas de patas. Mai d'una esqueleta de femèlas son estadas retrobadas amb lo de son pichon lotjat dins la pòcha marsupiala.

Vivián dins los bòsques, las pradas, probable en demorant prèp dels punts d'aiga. Manjavan de fuèlhas, d'arbustes e qualques èrbas. Lo pus grand d'entre eles èra de la talha d'un ipopotam : environ 3 m del nas a la coa e 2 m al garròt. Sos descendents mai pròches son los Wombats e los Coalas. Òm imagina que los Diprotodontes son a l'origina del mite del Bunyip (esperit o diable aborigèn).

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodontia ( الجاوية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Diprotodontia (pocapan jroning basa Inggris /daɪ.proʊ.toʊ.dɑːn.ʃiːə/; Yunani, tegesé "loro untu ngarep") iku ordo gedhé saka watara 120 mamalia marsupialia kang nyakup kangguru, walabi, posum, koala, wombat, lan sapanunggalané. Diprotodon kang wis cures nyakup Diprotodon saukuran warak, lan Thylacoleo, kang dikenal kanthi sebutan "singa marsupial".

Karakteristik

Diprotodon kang isih urip amèh kabèh hèrbivor, semono uga akèh-akèhé kang wis cures. Mung sethithik diprotodon kang insektivora lan omnivora, nanging bab iki katoné wis ngalami paningkatan akibat anané adhaptasi cara urip para hèrbivor wektu iki. Thylacoleonida ("Singa Marsupial") kang wis cures wujud siji-sijiné golongan kang diweruhi nuduhaké cara urip minangka karnivora.

Cathetan fosil

Fosil Diprotodontia paling wiwitan kang diweruhi asal saka Oligosen Akhir (23,03 jtl-28,4 jtl), lan spésies kang kaidentifikasi paling wiwitan ya iku Hypsiprymnodon bartholomaii saka Miosen Awal.[2]

Klasifikasi

Nganti saiki, mung ana loro subordo sajeroning Diprotodontia: Vombatiformes kang nyakup wombat lan koala lan Phalangerida kang dumadi saka kabèh famili liyané. Kirsch mérang famili dadi telung subordo. Minangka tambahan, kaenem famili Phalangeriformes dipérang dadi rong superfamili.

Ordo DIPROTODONTIA

† tegesé famili, génus utawa spésies kang wis cures.

Rujukan

  1. Groves, C. (2005-11-16). Wilson, D. E., and Reeder, D. M. (eds), ed. Mammal Species of the World (ed. cithakan ka-3). Johns Hopkins University Press. kk. 43–70. ISBN 0-801-88221-4. Priksa gandra date ing: |date= (pitulung)
  2. The Paleobiology Database
  • The Taxonomicon
  • Mikko Haaramo
  • [1] Implications of a new spésies of the Oligo-Miocene kangaroo (Marsupialia: Macropodoidea) Nambaroo, from the Riversleigh World Heritage Area, Queensland, Australia
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis lan editor Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodontia: Brief Summary ( الجاوية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Diprotodontia (pocapan jroning basa Inggris /daɪ.proʊ.toʊ.dɑːn.ʃiːə/; Yunani, tegesé "loro untu ngarep") iku ordo gedhé saka watara 120 mamalia marsupialia kang nyakup kangguru, walabi, posum, koala, wombat, lan sapanunggalané. Diprotodon kang wis cures nyakup Diprotodon saukuran warak, lan Thylacoleo, kang dikenal kanthi sebutan "singa marsupial".

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis lan editor Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodontia: Brief Summary ( الإسكتلنديون )

المقدمة من wikipedia emerging languages

The Diprotodontia (/daɪˌproʊtoʊˈdɒnʃⁱə/; Greek: διπρωτός diprotos, meanin "twa front" an οδοντος odontos meanin "teeth") are a lairge order o aboot 120 marsupial mammals includin the kangaroos, wallabies, possums, koala, wombats, an mony ithers. Extinct diprotodonts include the rhinoceros-sized Diprotodon, an Thylacoleo, the sae-cried "marsupial lion".

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodontia: Brief Summary ( الأوكيتانية (بعد 1500) )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Los Diprotodontes son lo grop mai representat de mamifèrs marsupials. Se despartisson en dètz familhas comportant 117 espècias :

Acrobatidae (acrobata) Burramyidae (possum pigmèu) Macropodidae (Cangoró, wallabi) Petauridae (possum raiat, etc.) Phalangeridae (coscós, etc.) Phascolarctidae (Coalà, etc.) Potoroidae (rat-cangoró) Pseudocheiridae (falanger de la coa anelada) Tarsipedidae (mirga de mèl) Vombatidae (wombat)

Lor caracteristica principala es qu'an pas qu'un sol parelh d'incisivas largas sus la maissa inferiora. D'autra part los dets 2 e 3 de lors membres posteriors son completament fusionats a l'excepcion de las àrpias, son sindactils.

La màger part dels diprotodontes an 3 parelhs d'incisivas sus la maissa superiora mas los Vombatidae n'an pas pus qu'una. Las caninas inferioras son absentas alara que las caninas superioras son variablas en talha e en forma.

La majoritat dels Diprotodontes es erbivòra, d'unes son venguts segondàriament d'insectivòrs e d'autres se noirisson de saba et de nectar.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodontia: Brief Summary ( اللوكسمبورغية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Diprotodontia ass eng Uerdnung an der Ënnerklass vun de Beidelmamendéieren. Mat bal 120 Aarten ziele si zu der gréisster Uerdnung vun de Beidelmamendéieren. Déi bekanntst vun hinne sinn d'Känguruen, de Wombat an de Koala.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia Autoren an Editeuren
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodonto ( لينجو فرنسا نوفا )

المقدمة من wikipedia emerging languages
Koala climbing tree.jpg Coala Brushtail possum.jpg Oposum australian

La diprotodontos es un ordina de mamales australian. Los es marsupiales, e un ordina grande, con sirca 120 spesies, incluinte cangarus, oposumes australian, coalas, uombatas e otras.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Diprotodonto: Brief Summary ( لينجو فرنسا نوفا )

المقدمة من wikipedia emerging languages

La diprotodontos es un ordina de mamales australian. Los es marsupiales, e un ordina grande, con sirca 120 spesies, incluinte cangarus, oposumes australian, coalas, uombatas e otras.

Familia Fascolarctido (coalas) Familia Vombatido (uombatas) Familia Falanjerido (oposumes australian) Familia Potoroido (cangarus ratin) Familia Macropodido (cangarus) Familia Buramido (oposumetas) Familia Pseudocerido (oposumes australian) Familia Petaurido (oposumes australian e liscores) Familia Tarsipedido (oposumes de miel) Familia Acrobatido (oposumes australian e liscores)
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Kläämpöösdiarten ( اللغة الفريزية الشمالية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
Amrum.pngTekst üüb Öömrang

Kläämpöösdiarten (Diprotodontia) san en kategorii faan a pöösdiarten. Diar hiar 140 slacher tu.

Beskriiwang

Süstemaatik

At jaft 11 familin:

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Kläämpöösdiarten: Brief Summary ( اللغة الفريزية الشمالية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Kläämpöösdiarten (Diprotodontia) san en kategorii faan a pöösdiarten. Diar hiar 140 slacher tu.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Snijtandege ( الليمبرجيشية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

De Snijtandege (beter bekind oonder hunne Latiense naom Diprotodontia) zien de hoegs oontwikkelde orde vaan de buildiere. Zoewel kangeroes, koala's es opposumme hure debij. Alle vertegenwoordegers leve in Australië en Nui-Guinea.

Hunne naom daanke ze aon 't feit tot ze mer twie snijtan höbbe in de oonderkaak, (di = twie, protos = veur, odontes = tan). In de aander kaak höbbe ze drei paar snijtan. De vijfde tien oontbrik, de veerde is oetgegreujd tot soms (bev. bij kangeroes) bekans de gaanse voot.

Taxonomische indeiling

SNIETANDEGE (Diprotodontia)

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Snijtandege: Brief Summary ( الليمبرجيشية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

De Snijtandege (beter bekind oonder hunne Latiense naom Diprotodontia) zien de hoegs oontwikkelde orde vaan de buildiere. Zoewel kangeroes, koala's es opposumme hure debij. Alle vertegenwoordegers leve in Australië en Nui-Guinea.

Hunne naom daanke ze aon 't feit tot ze mer twie snijtan höbbe in de oonderkaak, (di = twie, protos = veur, odontes = tan). In de aander kaak höbbe ze drei paar snijtan. De vijfde tien oontbrik, de veerde is oetgegreujd tot soms (bev. bij kangeroes) bekans de gaanse voot.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Кыкодзпинняэз ( الكومية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Кыкодзпинняэз (лат. Diprotodontia) - нимöтчиссез классісь зепта пода чукöр

Систематика

Чукöр кыкодзпинняэз

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Кыкодзпинняэз: Brief Summary ( الكومية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

Кыкодзпинняэз (лат. Diprotodontia) - нимöтчиссез классісь зепта пода чукöр

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Эки кашка тиштүүлөр ( القيرغستانية )

المقدمة من wikipedia emerging languages
 src=
Macropus agilis.

Эки кашка тиштүүлөр (лат. Diprotodontia) — баштыкчан айбандардын бир түркүмү.

Колдонулган адабияттар

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia жазуучу жана редактор
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

डाइप्रोटोडान्शिया ( الهندية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

डाइप्रोटोडान्शिया या द्वि-आदिदन्ती (Diprotodontia) धानीप्राणी (मारसूपियल​) जानवरों का एक बड़ा जीवविज्ञानिक गण है जिसमें लगभग १२० जातियाँ आती हैं। इनमें कंगारू, वॉलाबी, कोआला, पॉस्सम और वोम्बैट शामिल हैं। कुछ विलुप्त जातियाँ भी इसमें आती हैं, जैसे कि गेंडे के आकार वाला डाएप्रोटोडोन और 'मारसूपियल​ सिंह' का उपनाम पाने वाला थायलाकोलेओ

नामोत्पत्ति

यूनानी भाषा में 'डाएप्रोटोस' (διπρωτός) का मतलब 'आगे के दो' और 'ओडोंटोस​' (οδοντος) का मतलब 'दाँत' होता है। इस गण के जानवरों के निचले जबड़े में दो बड़े काटने वाले दाँत होते हैं।[1]

इन्हें भी देखें

सन्दर्भ

  1. Walker's Mammals of the World, Ronald M. Nowak, pp. 84, JHU Press, 1999, ISBN 978-0-8018-5789-8, ... As the name of the order implies, the dentition is diprotodont; the two middle incisor teeth of the lower jaw are greatly enlarged and project forward. Usually there are no other remaining lower incisors or canine ...
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
विकिपीडिया के लेखक और संपादक
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

डाइप्रोटोडान्शिया: Brief Summary ( الهندية )

المقدمة من wikipedia emerging languages

डाइप्रोटोडान्शिया या द्वि-आदिदन्ती (Diprotodontia) धानीप्राणी (मारसूपियल​) जानवरों का एक बड़ा जीवविज्ञानिक गण है जिसमें लगभग १२० जातियाँ आती हैं। इनमें कंगारू, वॉलाबी, कोआला, पॉस्सम और वोम्बैट शामिल हैं। कुछ विलुप्त जातियाँ भी इसमें आती हैं, जैसे कि गेंडे के आकार वाला डाएप्रोटोडोन और 'मारसूपियल​ सिंह' का उपनाम पाने वाला थायलाकोलेओ

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
विकिपीडिया के लेखक और संपादक
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging languages

Klimbudelbeêsten ( Zea )

المقدمة من wikipedia emerging_languages

De orde van de klimbudelbeêsten (Diprotodontia) is een orde van de zoogdieren (Mammalia).

Taxonomie

De orde Diprotodontia wor as volgt inedeêld:

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging_languages

Klimbudelbeêsten: Brief Summary ( Zea )

المقدمة من wikipedia emerging_languages

De orde van de klimbudelbeêsten (Diprotodontia) is een orde van de zoogdieren (Mammalia).

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia emerging_languages

Diprotodontia ( الإنجليزية )

المقدمة من wikipedia EN

Diprotodontia (/dˌprtəˈdɒntiə/, from Greek "two forward teeth") is the largest extant order of marsupials, with about 155 species,[2] including the kangaroos, wallabies, possums, koala, wombats, and many others. Extinct diprotodonts include the hippopotamus-sized Diprotodon, and Thylacoleo, the so-called "marsupial lion".

Characteristics

 src=
The prominent mandibular central incisors characteristic of the diprotodonts are evident in this Kangaroo Island western grey kangaroo (Macropus fuliginosus fuliginosus)

Living diprotodonts are almost all herbivores, as were most of those that are now extinct. A few insectivorous and omnivorous diprotodonts are known, and the Potoridae are almost unique among vertebrates in being largely fungivorous, but these seem to have arisen as relatively recent adaptations from the mainstream herbivorous lifestyle. The extinct thylacoleonids ("marsupial lions") are the only known group to have exhibited carnivory on a large scale.

Diprotodonts are restricted to Australasia. The earliest known fossils date to the late Oligocene, but their genesis certainly lies earlier than this, as large gaps occur in Australia's fossil record, with virtually no fossil record at all in geologically active New Guinea. The great diversity of known Oligocene diprotodonts suggests the order began to diverge well beforehand.

Many of the largest and least athletic diprotodonts (along with a wide range of other Australian megafauna) became extinct when humans first arrived in Australia about 50,000 years ago. Their extinction possibly occurred as a direct result of hunting, but was more probably a result of widespread habitat changes brought about by human activities—notably the use of fire.

Two key anatomical features, in combination, identify Diprotodontia. Members of the order are, first, "diprotodont" (meaning "two front teeth"): they have a pair of large, procumbent incisors on the lower jaw, a common feature of many early groups of mammals and mammaliforms. The diprotodont jaw is short, usually with three pairs of upper incisors (wombats, like rodents have only one pair), and no lower canines. The second trait distinguishing diprotodonts is "syndactyly", a fusing of the second and third digits of the foot up to the base of the claws, which leaves the claws themselves separate.[3] Digit five is usually absent, and digit four is often greatly enlarged.

Syndactyly is not particularly common (though the Australian omnivorous marsupials share it) and is generally posited as an adaptation to assist in climbing. Many modern diprotodonts, however, are strictly terrestrial, and have evolved further adaptations to their feet to better suit this lifestyle. This makes the history of the tree-kangaroos particularly convoluted: it appears that the animals were arboreal at some time in the far distant past, moving afterward to the ground—gaining long kangaroo-like feet in the process — before returning to the trees, where they further developed a shortening and broadening of the hind feet and a novel climbing method.

Fossil record

The earliest known fossil of Diprotodontia dates back to the Late Oligocene (23.03 - 28.4 million years ago), and the earliest identifiable species is Hypsiprymnodon bartholomaii from the Early Miocene.[4] In 2020 fossils of Mukupirna, meaning big bones was found. This is thought to be the ancestor of the Vombatiformes.[5]

Classification

Until recently, only two suborders in Diprotodontia were noted: Vombatiformes which encompassed the wombats and koala and Phalangerida which contained all other families. Kirsch et al. (1997) split the families into three suborders. In addition, the six Phalangeriformes families are split into two superfamilies. The Macropodiformes are probably nested within the Phalangeriformes, though whether they are sister to Phalangeroidea or Petauroidea is debated.[6]

Order DIPROTODONTIA

† means extinct family, genus or species

References

  1. ^ Groves, C. P. (2005). Wilson, D. E.; Reeder, D. M. (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Baltimore: Johns Hopkins University Press. pp. 43–70. ISBN 0-801-88221-4. OCLC 62265494.
  2. ^ Meredith, Robert W.; Westerman, Michael; Springer, Mark S. (26 February 2009). "A phylogeny of Diprotodontia (Marsupialia) based on sequences for five nuclear genes" (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 51: 554–571. doi:10.1016/j.ympev.2009.02.009. PMID 19249373. Retrieved 5 May 2015.
  3. ^ Tolweb
  4. ^ The Paleobiology Database
  5. ^ "Fossils of 'big boned' marsupial shed light on wombat evolution". The Guardian. The Guardian. 25 June 2020. Retrieved 25 June 2020.
  6. ^ Eldridge, Mark D B; Beck, Robin M D; Croft, Darin A; Travouillon, Kenny J; Fox, Barry J (2019-05-23). "An emerging consensus in the evolution, phylogeny, and systematics of marsupials and their fossil relatives (Metatheria)". Journal of Mammalogy. 100 (3): 802–837. doi:10.1093/jmammal/gyz018. ISSN 0022-2372.
  7. ^ Naish, Darren. "Of koalas and marsupial lions: the vombatiform radiation, part I". Scientific American. Scientific American, Inc. Retrieved 24 October 2015.
 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EN

Diprotodontia: Brief Summary ( الإنجليزية )

المقدمة من wikipedia EN

Diprotodontia (/daɪˌproʊtəˈdɒntiə/, from Greek "two forward teeth") is the largest extant order of marsupials, with about 155 species, including the kangaroos, wallabies, possums, koala, wombats, and many others. Extinct diprotodonts include the hippopotamus-sized Diprotodon, and Thylacoleo, the so-called "marsupial lion".

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia authors and editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EN

Diprotodontia ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia ES

Los diprotodontos (Diprotodontia) son un orden de marsupiales australidelfios que, sin ser uno de los más ricos en cuanto a número de especies, sí que es uno de los más llamativos por la diversidad de las que lo integran. Desde los imponentes canguros (Macropus sp.) a los diminutos falangeros pigmeos (Cercartetus sp.) pasando por el koala (Phascolarctos cinereus), los cuscús (Phalanger sp.) o los petauros (Petaurus sp.), la historia de los diprotodontes ha estado marcada por una extraordinaria capacidad de adaptación dando como resultado una diversidad morfológica como pocos otros grupos taxonómicos muestran.

El orden Diprodontia está compuesto por marsupiales con solo dos incisivos en la mandíbula.

Evolución

Los restos fósiles de diprotodontos más antiguos conocidos datan del Oligoceno (hace entre 24 y 35 millones de años), aunque los marsupiales ya existiesen en estas tierras desde el Cretáceo.

De las líneas filogenéticas con especies vivas en nuestro tiempo la más antigua es la de los vombátidos, que representan una aproximación a lo que debieron ser los primeros diprotodontos, caracterizada en las especies vivas por una corta cola y el marsupio abierto caudalmente.[2]

Clasificación

Antes se reconocían solo dos subórdenes, ahora se reconocen tres.

Características físicas

Existen dos características comunes que definen las especies del orden, si bien una de ellas es compartida además con Peramelemorphia. Se trata de la sindactilia, fenómeno consistente en la fusión de dedos, y que en el caso de los diprotodontos afecta al 2º y 3º de las extremidades posteriores, dándoles a estas un extraño aspecto como de un dedo deforme con dos uñas.

La segunda es la que da nombre al clado. Diprotodontia viene a significar con "dos dientes primeros", y precisamente estos marsupiales poseen solo dos incisivos en la mandíbula.

Véase también

Referencias

  1. Wilson, D.E. & Reeder D.M. (ed.) (2005) Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference Johns Hopkins University Press. Acceso: 21 de octubre de 2007.
  2. Grzimek, B., Schlager, N. y Olendorf, D. (2003) Grzimek's Animal Life Encyclopedia Thomson Gale. Detroit. ISBN 0-8760-7876-6573-8

 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores y editores de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ES

Diprotodontia: Brief Summary ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia ES

Los diprotodontos (Diprotodontia) son un orden de marsupiales australidelfios que, sin ser uno de los más ricos en cuanto a número de especies, sí que es uno de los más llamativos por la diversidad de las que lo integran. Desde los imponentes canguros (Macropus sp.) a los diminutos falangeros pigmeos (Cercartetus sp.) pasando por el koala (Phascolarctos cinereus), los cuscús (Phalanger sp.) o los petauros (Petaurus sp.), la historia de los diprotodontes ha estado marcada por una extraordinaria capacidad de adaptación dando como resultado una diversidad morfológica como pocos otros grupos taxonómicos muestran.

El orden Diprodontia está compuesto por marsupiales con solo dos incisivos en la mandíbula.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores y editores de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ES

Diprotodontia ( الباسكية )

المقدمة من wikipedia EU

Diprotodontia ugaztun martsupialen ordena bat da. Bertan sailkatzen dira Australian bizi diren martsupial gehienak. Taldeak dibertsitate handia du.

Sailkapena

Diprotodontia ordena

(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipediako egileak eta editoreak
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EU

Diprotodontia: Brief Summary ( الباسكية )

المقدمة من wikipedia EU

Diprotodontia ugaztun martsupialen ordena bat da. Bertan sailkatzen dira Australian bizi diren martsupial gehienak. Taldeak dibertsitate handia du.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipediako egileak eta editoreak
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia EU

Harvaetuhampaiset ( الفنلندية )

المقدمة من wikipedia FI

Harvaetuhampaiset (Diprotodontia) on pussieläimiin kuuluva nisäkäslahko,[2] jonka nimi juontuu kreikan kielestä tarkoittaen kahta etuhammasta. Lahko jakaantuu kolmeen alalahkoon, joissa on yhteensä noin 120 pussieläinlajia, kuten kengurut, koala ja vompatit. Lahkon sukupuuttoon kuolleisiin lajeihin lukeutuvat muun muassa suurikokoiset Diprotodon ja Thylacoleo.

Lähes kaikki harvaetuhampaislajit ovat kasvinsyöjiä. Joitakin hyönteissyöjiä ja kaikkiruokaisiakin lajeja on, mutta nämä ovat pääasiassa viimeaikaisia muunnoksia vallitsevasta kasvinsyönnistä.

Harvaetuhampaisia elää vain Australaasiassa.

 src=
Tasmanialainen paljaskuonovompatti (Vombatus ursinus).

Katso myös

Lähteet

  1. a b Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder: Diprotodontia Mammal Species of the World. 2005. Bucknell University. Viitattu 21.10.2010. (englanniksi)
  2. Valste, Juha & Cajander, Veli-Risto: Maailman luonto: Nisäkkäät 1, s. 252. Espoo: Weilin+Göös, 1998. ISBN 951-35-6493-2.

Aiheesta muualla

Tämä nisäkkäisiin liittyvä artikkeli on tynkä. Voit auttaa Wikipediaa laajentamalla artikkelia.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedian tekijät ja toimittajat
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FI

Harvaetuhampaiset: Brief Summary ( الفنلندية )

المقدمة من wikipedia FI

Harvaetuhampaiset (Diprotodontia) on pussieläimiin kuuluva nisäkäslahko, jonka nimi juontuu kreikan kielestä tarkoittaen kahta etuhammasta. Lahko jakaantuu kolmeen alalahkoon, joissa on yhteensä noin 120 pussieläinlajia, kuten kengurut, koala ja vompatit. Lahkon sukupuuttoon kuolleisiin lajeihin lukeutuvat muun muassa suurikokoiset Diprotodon ja Thylacoleo.

Lähes kaikki harvaetuhampaislajit ovat kasvinsyöjiä. Joitakin hyönteissyöjiä ja kaikkiruokaisiakin lajeja on, mutta nämä ovat pääasiassa viimeaikaisia muunnoksia vallitsevasta kasvinsyönnistä.

Harvaetuhampaisia elää vain Australaasiassa.

 src= Tasmanialainen paljaskuonovompatti (Vombatus ursinus).
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedian tekijät ja toimittajat
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FI

Diprotodontia ( الفرنسية )

المقدمة من wikipedia FR

Les Diprotodontes (Diprotodontia) sont un ordre de mammifères marsupiaux, le plus représenté. Ils se répartissent en douze familles comportant 117 espèces.

Caractéristiques

 src=
crâne de thylogale à ventre rouge (Thylogale billardierii (Desmarest, 1822)

Leur caractéristique principale est qu'ils ne possèdent qu'une seule paire de larges incisives sur la mâchoire inférieure. D'autre part les doigts 2 et 3 de leurs membres postérieurs sont complètement fusionnés à l'exception des griffes, ils sont syndactyles.

La plupart des diprotodontes ont 3 paires d'incisives sur la mâchoire supérieure mais les Vombatidae n'en ont plus qu'une. Les canines inférieures sont absentes alors que les canines supérieures sont variables en taille et en forme.

La majorité des Diprotodontes est herbivore, certains sont devenus secondairement des insectivores et d'autres se nourrissent de sève et de nectar. Le lion marsupial, un carnivore, a disparu.

Étymologie

Leur nom provient de leur incisive de grande taille.

Classification

Liste des familles

Liste des sous-ordres, super-familles et familles

Selon ITIS :

Auxquels il faut ajouter la famille éteinte :

Systématique

Diprotodontia | |-Vombatiformes | |-Phascolarctidae | |-Vombatoidea | |-Diprotodontidaes † | |-Vombatidae | |-N.N. |-Macropodiformes od. Macropodoidea | |-Hypsiprymnodontidae | |-N.N. | |-Potoroidae | |-Macropodidae | |-Phalangeriformes |-Phalangeroidea | |-Phalangeridae | |-Burramyidae | |-Petauroidea |-Pseudocheiridae |--N.N. |-Petauridae |--N.N. |-Tarsipedidae |-Acrobatidae 

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FR

Diprotodontia: Brief Summary ( الفرنسية )

المقدمة من wikipedia FR

Les Diprotodontes (Diprotodontia) sont un ordre de mammifères marsupiaux, le plus représenté. Ils se répartissent en douze familles comportant 117 espèces.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia FR

Diprotodontes ( الجاليكية )

المقدمة من wikipedia gl Galician

A dos diprotodontes (Diprotodontia) é unha orde de mamíferos marsupiais australidelfos[1] que, sen ser un dos máis ricos en canto a número de especies, si que é un dos máis rechamantes pola diversidade das que o integran. Desde os impoñentes canguros (Macropus sp.) aos diminutos falanxeros pigmeos (Cercartetus sp.) pasando polo coala (Phascolarctos cinereus), os falanxeros (Phalanger sp.) ou os petauros (Petaurus sp.), xa que a súa historia estivo marcada por unha extraordinaria capacidade de adaptación, dando como resultado unha diversidade morfolóxica como poucos outros grupos taxonómicos mostran.

A orde está composta por marsupiais con só dous dentes incisivos no maxilar inferior (ao que alude o seu nome).

Hoxe viven en Australasia, como mínimo, 53 especies de diprotodontes, desde as que non superan o talle dunha rata a grandes animais do tamaño dun home. Unhas, poboan o árido deserto central de Australia, e outras as selvas tropicais húmidas, pero todos son fitófagos, a excepción da rata almiscreira marsupial (Hypsiprymnodon moschatus), que tamén se alimenta de insectos.[2]

Recluídos na afastada Australia e illas próximas, tardaron longo tempo en ser coñecidos polos europeos. En 1629 o capitán neerlandés Francisco Pelsaert encallou co seu barco, o Batavia, nunha illa do litoral occidental de Australia. A el débese a primeira descrición dos canguros, dos que dixo: "atopamos nestas illas un gran número dunha especie de gatos que son moi estrañas criaturas; teñen aproximadamente o tamaño dunha lebre e a súa cabeza parece a dunha civeta; as súas patas anteriores son moi curtas..." Tratábase dun pequeno canguro chamado tammar (Wallabia eugenii), pero o relato do seu descubridor pasou practicamente inadvertido. Durante todo o século XVII, diversos exploradores fixeron mención de estraños gatos, cans, lebres ou cordeiros entrevistos nas terras do sur, pero houbo que esperar a outro accidente de navegación, máis de 150 anos despois do de Pelsaert, para que os canguros foran realmente descubertos polos naturalistas europeos. O Endeavour, baixo o mando do capitán Cook, arribou aos arrecifes de coral no nordeste de Australia en 1770, e a súa tripulación debeu de permanecer cerca de tres meses en terra. Cook escribiu entón acerca duns animais "que se moven correndo e saltando sobre as súas patas posteriores" e que "non se parecen en nada a ningún dos animais europeos que eu vin". Foi Cook que os denominou kangaroo, segundo a pouco clara denominación que lles daban os indíxenas, e o seu relato causou sensación.[3]

Características físicas

Existen dúas características comúns que definen as especies da orde, aínda que unha delas é compartida ademais con Peramelemorphia. Trátase da sindactilia, fenómeno consistente na fusión de dedos, e que no caso dos diprotodontes afecta ao 2º e 3º das extremidades posteriores, dándolles a estas un estraño aspecto como dun dedo deforme con dúas uñas.

A segunda é a que dá nome ao clado. Diprotodontia vén a significar con "dous dentes primeiros", e precisamente estes marsupiais posúen só dous incisivos no maxilar inferior.

Evolución

Os restos fósiles de diprotodontes máis antigos coñecidos datan do oligoceno (hai entre 24 e 35 millóns de anos), aínda que os marsupiais xa existían nestas terras desde o cretáceo.

Das liñas filoxenéticas con especies vivas nos nosos tempos a máis antiga é a dos vombátidos, que representan unha aproximación ao que deberon ser os primeiros diprotodontes, caracterizada nas especies vivas por unha curta cola e o marsupio aberto caudalmente.[4]

Taxonomía

Descrición

A orde foi descrita en 1866 polo biólogo, paleontólogo e anatomista comparativo inglés Richard Owen, na súa obra Anatomy of Vertebrates, publicada en Londres por Longmans, Green and Company.[5]

Etimoloxía

o termo do Diprotodontia está formado polos elementos do latín científico di-, derivado do grego antigo δύο ‎dúo, 'dous'; proto-, tirado do grego antigo πρῶτος ‎prôtos, 'primeiro'; odon- do grego οδóντος ‎odóntos, xenitivo de ὀδούς ‎odoús, 'dente', e a desinencia -ia, indicando plural. Literalmente: 'os de dous dentes primeiros', e alusión a que estes marsupiais posúen só dous dentes incisivos no maxilar inferior.

Clasificación

Segundo o Sistema Integrado de Información Taxonómica (SIIT, ou ITIS nas súas siglas en inglés), a orde vomprende as subordes, superfamilias e familias seguintes:

Orde Diprotondontia Owen, 1866 [6]

A continuación móstranse dúas versións da clasificación taxonómica da orde, con pequenas diferenzas entre ambas. A primeira, baseada en McKenna e Bell (1997) é a publicada en The Taxonomicon e inclúe clados fósiles.[12][13]

 ---o Magnorde Syndactyli (Gill, 1871) |-o Orde Peramelemorphia (Kirsch, 1968) `-o Orde Diprotodontia Owen, 1866 |- Xénero Brachalletes De Vis, 1883 (†) |- Xénero Koalemus De Vis, 1889 (†) |- Xénero Sthenomerus De Vis, 1883 (†) |-o Familia Palorchestidae (Tate, 1948) (†) |-o Familia Tarsipedidae Gervais & Verreaux, 1842 |-o Familia Thylacoleonidae Gill, 1872 (†) |-o Familia Wynyardiidae Osgood, 1921 (†) |-o Superfamilia Phalangeroidea (Thomas, 1888) | |-o Familia Acrobatidae Aplin, 1987 | |-o Familia Burramyidae Broom, 1898 | |-o Familia Ektopodontidae Stirton et al., 1967 (†) | |-o Familia Macropodidae (Gray, 1821) | |-o Familia Miralinidae Woodburne et al., 1987 (†) | |-o Familia Petauridae (Bonaparte, 1838) | |-o Familia Phalangeridae Thomas, 1888 | |-o Familia Phascolarctidae Owen, 1839 | `-o Familia Pilkipildridae Archer et al., 1987 (†) `-o Superfamilia Vombatoidea (Burnett, 1830) |-o Familia Diprotodontidae Gill, 1872 (†) |-o Familia Ilariidae Tedford & Woodburne, 1987 (†) `-o Familia Vombatidae Burnett, 1829 

A segunda, máis recente, só inclúe clados con especies vivas e distribúe as familias en tres subordes en lugar de dúas superfamilias como a anterior.[14]

 ---o Orde Diprotodontia Owen, 1866 |-o Suborde Macropodiformes Ameghino, 1889 | |-o Familia Hypsiprymnodontidae Collett, 1877 | |-o Familia Macropodidae Gray, 1821 | `-o Familia Potoroidae Gray, 1821 |-o Suborde Phalangeriformes Szalay, 1982 | |-o Superfamilia Petauroidea Bonaparte, 1838 | | |-o Familia Acrobatidae Aplin, 1987 | | |-o Familia Petauridae Bonaparte, 1838 | | |-o Familia Pseudocheiridae Winge, 1893 | | `-o Familia Tarsipedidae Gervais & Verreaux, 1842 | `-o Superfamilia Phalangeroidea Thomas, 1888 | |-o Familia Burramyidae Broom, 1898 | `-o Familia Phalangeridae Thomas, 1888 `-o Suborde Vombatiformes Burnett, 1830 |-o Familia Phascolarctidae Owen, 1839 `-o Familia Vombatidae Burnett, 1829 

Galería de imaxes

Notas

  1. 1,0 1,1 Diprotodontia en MSW.
  2. Rodríguez de la Fuente (1970), p. 39.
  3. Rodríguez de la Fuente (1970), pp. 39-40.
  4. Grzimek, B. et al. (2003).
  5. Dispoñíbel en Google Books: Volume I, Fishes and Reptiles, Volume II, Birds and Mammals e Volume III, Mammals.
  6. Diprotodontia Owen, 1866 no ITIS.
  7. Macropodiformes Ameghino, 1889 no ITIS.
  8. Phalangeriformes Szalay in Archer (ed.), 1982 no ITIS.
  9. Petauroidea Bonaparte, 1838 no ITIS.
  10. Phalangeroidea Thomas, 1888 no ITID.
  11. Vombatiformes Burnett, 1830 no ITIS.
  12. Brands, S. J. (comp.) (2005): Systema Naturae 2000. The Taxonomicon Universal Taxonomic Services, Ámsterdam, Países Baixos.
  13. McKenna, M. C. et al.(1997)
  14. Wilson, D. E. & Reeder D. M., editores (2005): MSW.

Véxase tamén

Bibliografía

  • Grzimek, B., Schlager, N. & Olendorf, D (2003): Grzimek's Animal Life Encyclopedia. Detroit: Thomson Gale.
  • McKenna, M. C. & Bell, S. K. (1997): Classification of Mammals Above the Species Level New York: Columbia University Press. ISBN 0-231-11013-8.
  • Rodríguez de la Fuente, Félix (1970): "Los canguros", en Enciclopedia Salvat de la Fauna, Tomo 9, Australia e islas, pp. 39–61. Pamplona: Salvat, S. A. de Ediciones.
  • Rowland, P. & Strahan, R., eds. (1995): The Mammals of Australia. Washington, DC: Smithsonian Institution Press.
  • Vaughan, T. A. (1986): Mammalogy. Third Edition. Fort Worth, Texas: Saunders College Publishing.
  • Vaughan, T. A.; J. M. Ryan & N. J. Czaplewski (2000): Mammalogy. Fourth Edition. Philadelphia, Pennsylvania: Saunders College Publishing.
  • Wilson, D. E. & Reeder, D. M., editores (2005): Diprotodontia en Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference, 2 vol. 3ª ed. Baltimore, Maryland, EE. UU.: The Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-8221-4.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores e editores de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia gl Galician

Diprotodontes: Brief Summary ( الجاليكية )

المقدمة من wikipedia gl Galician

A dos diprotodontes (Diprotodontia) é unha orde de mamíferos marsupiais australidelfos que, sen ser un dos máis ricos en canto a número de especies, si que é un dos máis rechamantes pola diversidade das que o integran. Desde os impoñentes canguros (Macropus sp.) aos diminutos falanxeros pigmeos (Cercartetus sp.) pasando polo coala (Phascolarctos cinereus), os falanxeros (Phalanger sp.) ou os petauros (Petaurus sp.), xa que a súa historia estivo marcada por unha extraordinaria capacidade de adaptación, dando como resultado unha diversidade morfolóxica como poucos outros grupos taxonómicos mostran.

A orde está composta por marsupiais con só dous dentes incisivos no maxilar inferior (ao que alude o seu nome).

Hoxe viven en Australasia, como mínimo, 53 especies de diprotodontes, desde as que non superan o talle dunha rata a grandes animais do tamaño dun home. Unhas, poboan o árido deserto central de Australia, e outras as selvas tropicais húmidas, pero todos son fitófagos, a excepción da rata almiscreira marsupial (Hypsiprymnodon moschatus), que tamén se alimenta de insectos.

Recluídos na afastada Australia e illas próximas, tardaron longo tempo en ser coñecidos polos europeos. En 1629 o capitán neerlandés Francisco Pelsaert encallou co seu barco, o Batavia, nunha illa do litoral occidental de Australia. A el débese a primeira descrición dos canguros, dos que dixo: "atopamos nestas illas un gran número dunha especie de gatos que son moi estrañas criaturas; teñen aproximadamente o tamaño dunha lebre e a súa cabeza parece a dunha civeta; as súas patas anteriores son moi curtas..." Tratábase dun pequeno canguro chamado tammar (Wallabia eugenii), pero o relato do seu descubridor pasou practicamente inadvertido. Durante todo o século XVII, diversos exploradores fixeron mención de estraños gatos, cans, lebres ou cordeiros entrevistos nas terras do sur, pero houbo que esperar a outro accidente de navegación, máis de 150 anos despois do de Pelsaert, para que os canguros foran realmente descubertos polos naturalistas europeos. O Endeavour, baixo o mando do capitán Cook, arribou aos arrecifes de coral no nordeste de Australia en 1770, e a súa tripulación debeu de permanecer cerca de tres meses en terra. Cook escribiu entón acerca duns animais "que se moven correndo e saltando sobre as súas patas posteriores" e que "non se parecen en nada a ningún dos animais europeos que eu vin". Foi Cook que os denominou kangaroo, segundo a pouco clara denominación que lles daban os indíxenas, e o seu relato causou sensación.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores e editores de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia gl Galician

Diprotodontia ( الإندونيسية )

المقدمة من wikipedia ID

Diprotodontia (pengucapan bahasa Inggris: [daɪ.proʊ.toʊ.dɑːn.ʃiːə]; Yunani, berarti "dua gigi depan") adalah ordo besar dari sekitar 120 mamalia marsupialia yang mencakup kangguru, walabi, posum, koala, wombat, dan lainnya. Diprotodon yang telah punah mencakup Diprotodon seukuran badak, dan Thylacoleo, yang dikenal dengan "singa marsupial".

Karakteristik

Diprotodon yang masih hidup hampir semuanya herbivora, begitu pula kebanyakan yang telah punah. Hanya sedikit diprotodon yang insektivora dan omnivora, namun hal ini tampaknya telah mengalami peningkatan akibat adanya adaptasi cara hidup para herbivora saat ini. Thylacoleonida ("Singa Marsupial") yang telah punah adalah satu-satunya kelompok yang diketahui menunjukkan cara hidup sebagai karnivora dalam skala besar.

Catatan fosil

Fosil Diprotodontia paling awal yang diketahui berasal dari Oligosen Akhir (23,03 jtl-28,4 jtl), dan spesies yang teridentifikasi paling awal adalah Hypsiprymnodon bartholomaii dari Miosen Awal.[2]

Klasifikasi

Hingga saat ini, hanya terdapat dua subordo dalam Diprotodontia: Vombatiformes yang mencakup wombat dan koala dan Phalangerida yang terdiri dari seluruh famili lainnya. Kirsch membagi famili menjadi tiga subordo. Sebagai tambahan, keenam famili Phalangeriformes dibagi menjadi dua superfamili.

Ordo DIPROTODONTIA

† berarti famili, genus atau spesies yang telah punah.

Referensi

  1. ^ Groves, C.P. (2005). Wilson, D.E.; Reeder, D.M., ed. Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (edisi ke-3). Baltimore: Johns Hopkins University Press. hlm. 43–70. ISBN 0-801-88221-4. OCLC 62265494.
  2. ^ The Paleobiology Database
  • The Taxonomicon
  • Mikko Haaramo
  • [1] Implications of a new spesies of the Oligo-Miocene kangaroo (Marsupialia: Macropodoidea) Nambaroo, from the Riversleigh World Heritage Area, Queensland, Australia
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis dan editor Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ID

Diprotodontia: Brief Summary ( الإندونيسية )

المقدمة من wikipedia ID

Diprotodontia (pengucapan bahasa Inggris: [daɪ.proʊ.toʊ.dɑːn.ʃiːə]; Yunani, berarti "dua gigi depan") adalah ordo besar dari sekitar 120 mamalia marsupialia yang mencakup kangguru, walabi, posum, koala, wombat, dan lainnya. Diprotodon yang telah punah mencakup Diprotodon seukuran badak, dan Thylacoleo, yang dikenal dengan "singa marsupial".

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Penulis dan editor Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia ID

Diprotodontia ( الإيطالية )

المقدمة من wikipedia IT

I Diprotodonti (Diprotodontia) sono l'ordine dei marsupiali più ricco di specie ed include canguri, ratti canguro, potori, possum e koala.

Descrizione

I diprotodonti sono caratterizzati dalla combinazione di due particolarità: la presenza di una sola coppia di larghi incisivi sulla mandibola (che dà il nome al taxon) e la sindattilia, cioè la fusione del secondo con il terzo dito fino alla base degli artigli (che sono separati).

L'ordine include i marsupiali di maggiori dimensioni. Il marsupio è in genere ben sviluppato.

Distribuzione e abitudini

I diprotodonti sono e sono sempre stati ristretti all'Australasia. Quasi tutte le specie sono erbivore, ma ve ne sono anche di insettivore e onnivore. Molte specie sono adattate alla vita al suolo, ma vi sono anche specie arboricole.

Tassonomia

Le 138 specie viventi sono raggruppate in 3 sottordini e 11 famiglie. Diamo qui un elenco che comprende tutte le famiglie con specie viventi e alcune di quelle estinte

Ordine Diprotodontia - Diprotodonti

Specie

Bibliografia

 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori e redattori di Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia IT

Diprotodontia: Brief Summary ( الإيطالية )

المقدمة من wikipedia IT

I Diprotodonti (Diprotodontia) sono l'ordine dei marsupiali più ricco di specie ed include canguri, ratti canguro, potori, possum e koala.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori e redattori di Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia IT

Dvikapliai sterbliniai ( اللتوانية )

المقدمة من wikipedia LT

Dvikapliai sterbliniai (lot. Diprotodontia) – sterblinių būrys. Skiriamieji požymiai yra dantys ir kaulų struktūra. Apatiniame žandikaulyje dominuoja du stambūs priekiniai dantys; gali dar būti ir viena pora smulkesnių dantų. Viršutiniame žandikaulyje yra 6 kapliai (išskyrus vombatus). Užpakalinių kojų letenų antrasis ir trečiasis pirštai suaugę.

Paplitę Australijoje ir gretimose salose, taip pat Naujojoje Gvinėjoje.

Sistematika

Būryje yra 10 šeimų, 117 rūšių.


Vikiteka

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipedijos autoriai ir redaktoriai
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LT

Dvikapliai sterbliniai: Brief Summary ( اللتوانية )

المقدمة من wikipedia LT

Dvikapliai sterbliniai (lot. Diprotodontia) – sterblinių būrys. Skiriamieji požymiai yra dantys ir kaulų struktūra. Apatiniame žandikaulyje dominuoja du stambūs priekiniai dantys; gali dar būti ir viena pora smulkesnių dantų. Viršutiniame žandikaulyje yra 6 kapliai (išskyrus vombatus). Užpakalinių kojų letenų antrasis ir trečiasis pirštai suaugę.

Paplitę Australijoje ir gretimose salose, taip pat Naujojoje Gvinėjoje.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Vikipedijos autoriai ir redaktoriai
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LT

Diprotodonti ( اللاتفية )

المقدمة من wikipedia LV

Diprotodonti (Diprotodontia) ir viena no Austrālijas somaiņu (Australidelphia) kārtām, kas pieder somaiņu infraklasei (Marsupialia). Diprotodontu kārtā ir 11 dzimtas, kas sistematizētās 3 apakškārtās, ietverot apmēram 120 ķenguru, valabiju, posumu, koalu, vombatu un citu somaiņu sugu.

Visi diprotodonti ir Austrālāzijas somaiņi. Senākās ir oligocēna beigu fosilijas, kuras atrastas Austrālijā.[1] Tomēr zinātnieki nešaubās, ka šī kārta ir vecāka, jo kopumā kārta ir ļoti daudzveidīga, fosilo atradumu nav daudz, tiem ir lielas vecuma atšķirības, turlklāt ģeoloģiski aktīvajā Jaungvinejā nav atrastas nevienas fosilijas. Liela daļa diprotodontu izmira laikā, kad Austrālijā ieradās cilvēks pirms 50 000 gadiem.

Izskats un īpašības

 src=
Ķengura pakaļkājas pēdas zīmējums, otrais un trešais pirksts ir saauguši kopā, izņemot nagus

Visiem diprotodontiem piemīt divas kopīgas īpašības. Tiem visiem apakšžoklī ir pāris lielu priekšzobu. Dēļ šīs pazīmes kārta ieguva savu vārdu - diprotodontia, kas nozīmē divi priekšzobi. Un diprotodontiem nav ilkņu. Otra kopīgā iezīme ir tā, ka visi diprotodonti ir sindikāļi. Tas nozīmē, ka otrie un trešie pirksti sindikālajām sugām ir lielākoties pārklāti ar ādu un izskatās saplūduši, izņemot nagus. Pirmā pirksta parasti nav, bet ceturtais visbiežāk ir palielināts. Sindikālās sugas parasti ir piemērojušās dzīvei kokos un kāpelēšanai pa zariem, tomēr lielākā daļa diprotodontu dzīvo uz zemes, un to pēdām attīstījušās vēl citas iezīmes, kas svarīgas dzīves veidam uz zemes. Diprotodontu pēdas liecina, ka pagātnē tie visi dzīvojuši kokos, bet vēlāk dažas sugas kā, piemēram, ķenguri un valabiji ar laiku piemērojās dzīvei uz zemes.

Barība

Mūsdienās gandrīz visi diprotodonti pārtiek no augu izcelsmes barības, kā arī lielākā daļa izmirušo sugu. Šajā kārtā ir dažas kukaiņēdāju un visēdaju sugas. Analizējot barības ieradumus no evolūcijas viedokļa, sugas, kas barojas ne tikai ar augiem, ir jaunākas un attīstījušās salīdzinoši nesen. Tikai izmirušie aizvēsturiskie Thylacoleonidae ir vienīgie zināmie plēsīgie diprotodonti, kas barojās ar gaļu.

Klasifikācija

Atsauces

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autori un redaktori
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LV

Diprotodonti: Brief Summary ( اللاتفية )

المقدمة من wikipedia LV

Diprotodonti (Diprotodontia) ir viena no Austrālijas somaiņu (Australidelphia) kārtām, kas pieder somaiņu infraklasei (Marsupialia). Diprotodontu kārtā ir 11 dzimtas, kas sistematizētās 3 apakškārtās, ietverot apmēram 120 ķenguru, valabiju, posumu, koalu, vombatu un citu somaiņu sugu.

Visi diprotodonti ir Austrālāzijas somaiņi. Senākās ir oligocēna beigu fosilijas, kuras atrastas Austrālijā. Tomēr zinātnieki nešaubās, ka šī kārta ir vecāka, jo kopumā kārta ir ļoti daudzveidīga, fosilo atradumu nav daudz, tiem ir lielas vecuma atšķirības, turlklāt ģeoloģiski aktīvajā Jaungvinejā nav atrastas nevienas fosilijas. Liela daļa diprotodontu izmira laikā, kad Austrālijā ieradās cilvēks pirms 50 000 gadiem.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autori un redaktori
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia LV

Klimbuideldieren ( البلجيكية الهولندية )

المقدمة من wikipedia NL

Klimbuideldieren (Diprotodontia) zijn de grootste orde van de buideldieren.

De groep omvat 11 families met 143 soorten. Ze zijn inheems van Celebes in het noordwesten en Nieuw-Brittannië in het oosten tot Tasmanië in het zuiden, maar de witte koeskoes is geïntroduceerd op de Salomonseilanden en Timor, de voskoesoe op Nieuw-Zeeland en de Bennettwallaby in Engeland. Ze nemen in Australië en Nieuw-Guinea ongeveer de positie in van de hoefdieren (kangoeroes), grote bodembewonende knaagdieren (kangoeroeratten), boombewonende knaagdieren en primaten (andere soorten).

Een opvallend kenmerk van de klimbuideldieren is dat ze twee vergroeide tenen hebben, zodat er als het ware twee klauwen uit één teen steken (syndactylie). Dit kenmerk delen ze met de buideldassen, zodat er gesuggereerd is dat die hun nauwste verwanten zijn. Verder zijn ze de enige buideldieren met slechts twee voortanden (daar komt de naam ook vandaan: di is twee; proto is voor; odontia is tanden).

De klimbuideldieren splitsten zich vermoedelijk in het Laat-Paleoceen of Vroeg-Eoceen af van de andere Australische buideldieren. De gemeenschappelijke voorouder van de groep was vermoedelijk een koeskoesachtig boombewonend dier.

Zie ook: Indeling van de klimbuideldieren

De orde omvat de volgende families:

 src=
Gewone wombat (Vombatus ursinus)
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia-auteurs en -editors
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia NL

Dwuprzodozębowce ( البولندية )

المقدمة من wikipedia POL
Commons Multimedia w Wikimedia Commons Wikisłownik Hasło w Wikisłowniku

Dwuprzodozębowce (Diprotodontia) – najliczniejszy rząd torbaczy, do którego zaliczanych jest blisko 120 gatunków charakteryzujących się dużymi, wysuniętymi do przodu dolnymi siekaczami, brakiem dolnych kłów oraz obecnością przeciwstawnych palców. Większość z nich jest roślinożerna, niektóre przystosowały się wtórnie do owadożerności, a ostronóg wyspecjalizował się w spożywaniu nektaru. Najstarsze znane szczątki kopalne pochodzą z oligocenu.

Dwuprzodozębowce występują w krainie australijskiej.

Systematyka

Rodziny zaliczane do dwuprzodozębowców grupowane są w trzech podrzędach:

Vombatiformeswombatokształtne

Phalangeriformes

Macropodiformeskangurokształtne

Wyróżniana czasem monogatunkowa rodzina Hypsiprymnodontidae obejmująca torebnika piżmowego klasyfikowana jest w powyższym ujęciu jako Hypsiprymnodontinae – podrodzina kanguroszczurowatych.

Według innych klasyfikacji kangurokształtne są zaliczane do Phalangeriformes (które bez nich byłyby taksonem parafiletycznym) jako nadrodzina Macropodoidea[1][2].

Filogeneza

Możliwy kladogram Diprotodontia[2]

 Diprotodontia |-- †Palorchestidae |-- †Wynyardiidae |-- †Thylacoleonidae (lwy workowate) |--o Vombatiformes (wombatokształtne) | |--o Phascolarctoidea | | `-- Phascolarctidae (koalowate) | `--o Vombatoidea | |-- †Ilariidae | `--+-- †Diprotodontidae | `-- Vombatidae (wombatowate) `--o Phalangeriformes |-- Burramyidae (drzewnicowate) `--+--o Macropodoidea | |-- Potoroidae (kanguroszczurowate) | `-- Macropodidae (kangurowate) `--+--o Petauroidea | |-- Acrobatidae (akrobatki) | |-- Pseudocheiridae (pseudopałankowate) | `-- Petauridae (lotopałankowate) `--o Phalangeroidea |-- Phalangeridae (pałankowate) `--+-- †Pilkipildridae `--+-- †Ektopodontidae `-- †Miralinidae 

Zobacz też

Przypisy

  1. Fauna Australii / Zwierzęta Australii – Part 2, DinoAnimals.pl [dostęp 2015-07-13] .
  2. a b Diprotodontia (ang.). Mikko's Phylogeny Archive. [dostęp 2015-07-13].

Bibliografia

p d e
Systematyka ssaków (Mammalia) Królestwo: zwierzęta • Typ: strunowce • Podtyp: kręgowce • Gromada: ssakissaki wyższe (Eutheria)
lub
łożyskowce (Placentalia) ssaki niższe
(Metatheria) Prassaki (Prototheria) incertae sedis
allotery • †morganukodonty • †dokodonty • †eutrykonodonty • †symetrodonty • †eupantotery • †haramiidy • †Durlstodon • †Durlstotherium
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia POL

Dwuprzodozębowce: Brief Summary ( البولندية )

المقدمة من wikipedia POL

Dwuprzodozębowce (Diprotodontia) – najliczniejszy rząd torbaczy, do którego zaliczanych jest blisko 120 gatunków charakteryzujących się dużymi, wysuniętymi do przodu dolnymi siekaczami, brakiem dolnych kłów oraz obecnością przeciwstawnych palców. Większość z nich jest roślinożerna, niektóre przystosowały się wtórnie do owadożerności, a ostronóg wyspecjalizował się w spożywaniu nektaru. Najstarsze znane szczątki kopalne pochodzą z oligocenu.

Dwuprzodozębowce występują w krainie australijskiej.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autorzy i redaktorzy Wikipedii
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia POL

Diprotodontia ( البرتغالية )

المقدمة من wikipedia PT
Famílias atuais Acrobatidae

Burramyidae
Hypsiprymnodontidae
Macropodidae
Petauridae
Phalangeridae
Phascolarctidae
Potoroidae
Pseudocheiridae
Tarsipedidae
Vombatidae

Os diprotodontes, que incluem os cangurus e os coalas, pertencem à maior ordem de marsupiais (Diprotodontia) com dez famílias e 117 espécies, todas da Australásia, principalmente da Austrália e Nova Guiné.

A sua característica principal é serem diprotodontes, ou seja, terem apenas um par de incisivos inferiores (embora algumas espécies apresentem um par adicional), enquanto que na maxila superior têm três pares; além disso, não possuem dentes caninos na maxila inferior, mas na superior têm um par, que podem ser selenodontes ou lofodontes (lisos ou com cristas, como os molares).

Outra característica é serem sindáctilos (como os bandicoots), com o segundo e terceiro dedos das patas traseiras competamente unidos pela pele, embora tenham sempre garras separadas.

A maioria dos diprotodontes é herbívora, mas algumas espécies tornaram secondariamente a serem insectívoras, enquanto outras se especializaram em alimentar-se de seiva ou néctar, já a espécie fóssil do leão-marsupial havia evoluído em um predador carnívoro antes de sua extinção no final do pleistoceno. Algumas espécies de diprotodontes têm importância económica, na produção de carne e couro.

Classificação

Até recentemente a ordem Diprotodontia era subdividida em duas subordens: Vombatiformes e Phalangerida. Kirsch et al. (1997), dividiu as famílias em três subordens.

Ligações externas

Wikispecies
O Wikispecies tem informações sobre: Diprotodontia
Ordens viventes de mamíferos por infraclasse Prototheria/Australosphenida Monotremata Metatheria
(Inclui Marsupialia) Ameridelphia Australidelphia Eutheria
(Inclui Placentalia) Xenarthra Afrotheria Laurasiatheria Euarchontoglires
 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores e editores de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia PT

Diprotodontia: Brief Summary ( البرتغالية )

المقدمة من wikipedia PT

Os diprotodontes, que incluem os cangurus e os coalas, pertencem à maior ordem de marsupiais (Diprotodontia) com dez famílias e 117 espécies, todas da Australásia, principalmente da Austrália e Nova Guiné.

A sua característica principal é serem diprotodontes, ou seja, terem apenas um par de incisivos inferiores (embora algumas espécies apresentem um par adicional), enquanto que na maxila superior têm três pares; além disso, não possuem dentes caninos na maxila inferior, mas na superior têm um par, que podem ser selenodontes ou lofodontes (lisos ou com cristas, como os molares).

Outra característica é serem sindáctilos (como os bandicoots), com o segundo e terceiro dedos das patas traseiras competamente unidos pela pele, embora tenham sempre garras separadas.

A maioria dos diprotodontes é herbívora, mas algumas espécies tornaram secondariamente a serem insectívoras, enquanto outras se especializaram em alimentar-se de seiva ou néctar, já a espécie fóssil do leão-marsupial havia evoluído em um predador carnívoro antes de sua extinção no final do pleistoceno. Algumas espécies de diprotodontes têm importância económica, na produção de carne e couro.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autores e editores de Wikipedia
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia PT

Diprotodontia ( الرومانية، المولدوفية )

المقدمة من wikipedia RO

Diprotodontia reprezintă un ordin de marsupiale, precum cangurul și koala. Acestea sunt răspândite în Australia, Noua Guinee și Noua Zeelandă.

Caractere generale

Este alcătuită din marsupiale ierbivore. Diferențele dintre aceste marsupiale și altele sunt:

  • Al doilea și al treilea deget de la membrele inferioare sunt alungite, iar al cincilea deget de obicei lipsește;
  • Au 2 incisivi alungiți.

Clasificare


v d m
Mamifere Prototheria Metatheria Eutheria
Azureus.png Acest articol referitor la subiecte din zoologie este un ciot. Puteți ajuta Wikipedia prin completarea sa.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autori și editori
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia RO

Diprotodontia: Brief Summary ( الرومانية، المولدوفية )

المقدمة من wikipedia RO

Diprotodontia reprezintă un ordin de marsupiale, precum cangurul și koala. Acestea sunt răspândite în Australia, Noua Guinee și Noua Zeelandă.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia autori și editori
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia RO

Kengury ( السلوفاكية )

المقدمة من wikipedia SK

Kengury[1] alebo staršie málozubce[2] (lat. Diprotodontia) je rozsiahly rad z magnradu Australidelphia, kohorty vačkovce. Zahŕňa 11 žijúcich čeľadí, nielen vlastné kengury.[pozn. 1]

Charakteristika

Druhy sú diprodontné, to znamená, že im na spodnej čeľusti prevláda jeden pár rezákov, v ojedinelých prípadoch môže byť prítomný aj druhý pár. V hornej čeľusti má veľká väčšina radu Diprotodontia tri páry rezákov. Výnimku tvorí čeľaď vombatovitých, u ktorých sa vyskytuje len jeden pár týchto rezákov. Dolné očné zuby úplne chýbajú všetkým druhom, kým horné žiadnemu. Horné očné zuby bývajú rôzneho tvaru: od nízkych a rovných až po zahnuté s veľa ostrými hranami.

Navyše sú Diprotodontia syndaktilné, to znamená, že majú druhý a tretí prst na predných končatinách zrastený.Syndaktilita nie je veľmi bežná vlastnosť (hoci austrálske všezravé vačkovce ju zdieľajú) a často sa vykladá ako adaptácia na doslova horolezecký štýl života. Veľa moderných Diprotodontia je však striktne pozemných, a teda majú ďalšie znaky, ktoré zodpovedajú tomuto životnému štýlu. To trocha komplikuje históriu stromových kengúr. Zdá sa, že pôvodne žili na stromoch, ale niekedy v dávnej minulosti zliezli zo stromov a prešli k pozemnému spôsobu života a vďaka tomu sa im vyvinula typická dlhá kenguria laba, aby sa nakoniec zas vrátili naspäť na stromy, vďaka čomu sa im znovu začala skracovať a rozšiřovať zadná laba.

Skoro všetky Diprotodontia sú bylinožravci. Niektoré druhy sa druhotne vrátili k pôvodnej hmyzožravosti alebo aj všežravosti.

Diprotodontia sa vyskytujú výhradne na území Austrálázie. Najranejšie fosílie pochádzajú z neskorého oligocénu. Ale je isté, že ich pôvod je skorší, čo naznačuje veľká rôznorodosť Diprotodontia v tomto období. Navyše v záznamoch austrálskych fosílií sú veľké medzery a v prípade Novej Guiney žiadné záznamy v podstate neexistujú.

Veľa najväčších a najmenej vrtkých Diprotodontia vyhynulo potom, ako ľudia prvý raz prišli do Austrálie pred približne 50 000 rokmi. Možno ako priamy dôsledek lovu, ale pravdepodobnejšie je, že ich zahubila zmena prostredia spôsobená ľudskou aktivitou. Hlavným dôvodem by mohol byť prínos ohňa.

Úplná systematika

  • ?rod †Brachalletes De Vis, 1883
  • ?rod †Koalemus De Vis, 1889
  • ?rod †Sthenomerus De Vis, 1883
  • ?rod †Nimbadon Hand, Archer, Godthelp, Rich & Pledge, 1993
  • čeľaď †Palorchestidae Tate, 1948, Archer & Bartholomai, 1978
  • čeľaď †Wynyardiidae Osgood, 1921
  • čeľaď †Thylacoleonidae Gill, 1872
  • čeľaď nektárnikovité (Tarsipedidae) Gervais & Verreaux, 1842 – zaraďované aj priamo pod Australidelphia alebo pod Petauroidea
  • podrad Vombatiformes (Vompatiformes)
    • nadčeľaď Phascolarctoidea Woodburne, 1984
      • čeľaď koalovité (Phascolarctidae) Owen, 1839 – zaraďované aj pod Planageroidea
    • nadčeľaď Vombatoidea Burnett, 1830, Kirsch in Hunsaker, 1977
      • čeľaď †Ilariidae Tedford & Woodburne in Archer, 1987
      • čeľaď †Diprotodontidae Gill, 1872
      • čeľaď vombatovité (Vombatidae) Burnett, 1829
  • podrad Phalangeriformes
    • nadčeľaď Phalangeroidea Thomas, 1888, Weber, 1928
      • čeľaď Burramyidae Broom, 1898 – zaraďované aj inde v rámci Phalangeriformes
      • čeľaď kuskusovité (Phalangeridae) Thomas, 1888
      • čeľaď †Ektopodontidae Stirton et al., 1967
      • čeľaď †Pilkipildridae Archer et al. in Archer, 1987
      • čeľaď †Miralinidae Woodburne et al. in Archer, 1987
    • nadčeľaď Petauroidea
  • podrad Macropodiformes (Macropoidea; Macropodidae v širšom zmysle)
    • rod †Galanaria Flannery et al., 1983
    • rod †Ganguroo Kean, Archer & Flannery, 2001
    • čeľaď potkanokengurovité (Potoroidae) – zaraďované aj ako podčeľaď Porotinae pod Macropodidae
    • čeľaď Hypsiprymnodontidae – zaraďované aj pod Potoroidae
    • čeľaď kengurovité (Macropodidae) Gray, 1821, Owen, 1839 – zaraďované aj pod Phalangeriformes

Poznámky

  1. Pozor na zámenu s češtinou, kde sa Diprotodontia nazývajú „dvojitozubci“, kým v slovenčine „dvojitozubce“ označuje zajacovce (Lagomorpha).

Iné projekty

  • Spolupracuj na Commons Commons ponúka multimediálne súbory na tému Kengury
  • Spolupracuj na Wikidruhoch Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Kengury

Zdroje

  1. kengurovité. In: Encyclopaedia Beliana
  2. koala popolavá. In: Pyramída (encyklopedický časopis)
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori a editori Wikipédie
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SK

Kengury: Brief Summary ( السلوفاكية )

المقدمة من wikipedia SK

Kengury alebo staršie málozubce (lat. Diprotodontia) je rozsiahly rad z magnradu Australidelphia, kohorty vačkovce. Zahŕňa 11 žijúcich čeľadí, nielen vlastné kengury.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Autori a editori Wikipédie
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SK

Diprotodonti ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia SL

Vombatiformes (koala in vombati)
Phalangeriformes
Macropodiformes

Diprotodonti (znanstveno ime Diprotodontia) je večji red, ki vsebuje približno 120 sesalcev vrečarjev vključno s kenguruji, valabiji, oposumi, koalo, vombati, in še nekateri. Izumrli člani tega reda pripadajo družini velikih Diprotodonov in Thylacoleo.

Imajo dve ključni anatomski značilnosti, ki v kombinaciji, označujeta diprotodonte.

  • Imajo par velikih sekalcev v spodnji čeljusti, kar je tudi splošna značilnost zgodnejših skupin sesalcev in sesalcem podobnih živali. Čeljust diprotodonta je kratka, po navadi s tremi pari zgornjih sekalcev (vombati, kot tudi glodalci imajo le en par) in nimajo spodnjih podočnikov.
  • Imajo drugi in tretji prst na nogi zraščena skupaj do korena krempljev, ki pa sta ločena. Peti prst je običajno odsoten, četrti pa je pogosto zelo povečan.

Klasifikacija

Red DIPROTODONTIA

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Avtorji in uredniki Wikipedije
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SL

Diprotodonti: Brief Summary ( الإسبانية، القشتالية )

المقدمة من wikipedia SL

Diprotodonti (znanstveno ime Diprotodontia) je večji red, ki vsebuje približno 120 sesalcev vrečarjev vključno s kenguruji, valabiji, oposumi, koalo, vombati, in še nekateri. Izumrli člani tega reda pripadajo družini velikih Diprotodonov in Thylacoleo.

Imajo dve ključni anatomski značilnosti, ki v kombinaciji, označujeta diprotodonte.

Imajo par velikih sekalcev v spodnji čeljusti, kar je tudi splošna značilnost zgodnejših skupin sesalcev in sesalcem podobnih živali. Čeljust diprotodonta je kratka, po navadi s tremi pari zgornjih sekalcev (vombati, kot tudi glodalci imajo le en par) in nimajo spodnjih podočnikov. Imajo drugi in tretji prst na nogi zraščena skupaj do korena krempljev, ki pa sta ločena. Peti prst je običajno odsoten, četrti pa je pogosto zelo povečan.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Avtorji in uredniki Wikipedije
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SL

Fåframtandade pungdjur ( السويدية )

المقدمة من wikipedia SV

Fåframtandade pungdjur (Diprotodontia) är en ordning i djurgruppen pungdjur. Arterna i ordningen har i underkäken endast två framtänder. Med ungefär 140 arter är ordningen den artrikaste gruppen pungdjur. De flesta arterna i ordningen lever i Australien och på tillhörande öar, men några arter även på Nya Guinea eller andra öar i Sydostasien och Oceanien.[1]

Kännetecken

Arterna i ordningen skiljer sig från andra pungdjur genom konstruktionen av tänderna samt av benen i foten. Det vetenskapliga namnet Diprotodontia betyder "två första tänder" och syftar på att två stora framtänder är dominerande i underkäken. I underkäken kan dessutom finnas ytterligare ett par mindre framtänder.[1] I överkäken har de oftast 6 framtänder (med undantag av familjen vombater). Den andra och tredje tån av de bakre extremiteterna är vanligen sammanvuxna.[1]

Av de nu levande medlemmarna hittas de minsta i familjen dvärgflygfalanger med en vikt mindre än 15 gram. Den största arten, röd jättekänguru, kan väga upp till 90 kg.[1] Utdöda medlemmar som släktet Diprotodon blev till och med 2 800 kg tunga.[2]

I familjerna flygpungekorrar, ringsvanspungråttor och dvärgflygfalanger finns arter med en flygmembran. En svansflyghud saknas däremot.[3]

Föda

De flesta medlemmarna i ordningen är växtätare. Vissa arter är specialiserade på insekter och snabelpungdjur på nektar. Några arter äter ibland smärre ryggradsdjur.[1]

Fortplantning

Dräktigheten är kort och det nyfödda ungdjuret är underutvecklade och måste fortsätta sin tillväxt i pungen. Hos de flesta arter i ordningen har honorna bra utvecklade pungar (Marsupium). En annan specialitet som förekommer hos flera familjer i ordningen (till exempel hos kängurudjur) är att det befruktade ägget vilar en tid. Honan parar sig kort före eller efter födelsen av det förra ungdjuret på nytt. Embryot ökar bara till cirka 100 celler och vilar sedan. Först när det äldre syskonet lämnar pungen (eller när den dör) fortsätter embryots utveckling. På så sätt minskas tiden mellan födelsen och honor har tre ungar samtidig: ett i uterus, ett i pungen och ett utanför pungen.[3]

De flesta medlemmar av ordningen kan leva mellan 6 och 14 år. Ett undantag är snabelpungdjur som sällan lever längre än ett år.[3]

Systematik

Ordningen delas enligt Wilson & Reeder (2005) i tre underordningar med tillsammans 11 familjer.[4]

Det finns fossil från sex andra släkten; bland annat punglejon (Thylacoleonidae). Fram till pleistocen fanns ett släkte Diprotodon med de största pungdjuren som är kända.

Kladogram

Enligt aktuell kännedom utvecklade sig ordningens familjer efter följande kladogram:

Diprotodontia | |-Vombatiformes | |-Koala (Phascolarctidae) | |-Vombatoidea | |-Diprotodon † (Diprotodontidae) | |-Vombater (Vombatidae) | |-N.N. |-Macropodiformes eller Macropodoidea | |-Myskkänguru (Hypsiprymnodontidae) | |-N.N. | |-Råttkänguruer (Potoroidae) | |-Kängurudjur (Macropodidae) | |-Phalangeriformes |-Phalangeroidea | |-Klätterpungdjur (Phalangeridae) | |-Dvärgpungsovare (Burramyidae) | |-Petauroidea |-Ringsvanspungråttor (Pseudocheiridae) |--N.N. |-Flygpungekorrar (Petauridae) |--N.N. |-Snabelpungdjur (Tarsipedidae) |-Dvärgflygfalanger (Acrobatidae) 

Referenser

Den här artikeln är helt eller delvis baserad på material från tyskspråkiga Wikipedia, 28 juli 2009.

Noter

  1. ^ [a b c d e] Nowak, R. M. (1999) s. 84 online
  2. ^ Ice Age Marsupial Topped Three Tons, Scientists Say, 2003-09-17.
  3. ^ [a b c] Hutchins et al. (2004). ”Diprotodontia”. Grzimek's Animal Life Encyclopedia. Farmington Hills: Thomson-Gale Group. sid. 32-40. ISBN 0-7876-5362-4
  4. ^ Wilson & Reeder, red (2005). ”DIPROTODONTIA” (på engelska). Mammal Species of the World. Baltimore: Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-8221-4

Tryckta källor

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia författare och redaktörer
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SV

Fåframtandade pungdjur: Brief Summary ( السويدية )

المقدمة من wikipedia SV

Fåframtandade pungdjur (Diprotodontia) är en ordning i djurgruppen pungdjur. Arterna i ordningen har i underkäken endast två framtänder. Med ungefär 140 arter är ordningen den artrikaste gruppen pungdjur. De flesta arterna i ordningen lever i Australien och på tillhörande öar, men några arter även på Nya Guinea eller andra öar i Sydostasien och Oceanien.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia författare och redaktörer
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia SV

İki ön dişliler ( التركية )

المقدمة من wikipedia TR

İki ön dişliler (Latince: Diprotodontia), içerdiği 140 civarında tür ile keseliler alt sınıfının en büyük takımıdır. En tanınmış türleri Kangurular, Koala ve Vombatlar'dır.

Özellikleri

İki ön dişlilerin ortak özellikleri ayak kemiklerinde ve isimlerindende anlaşıldığı gibi dişlerinde bulunmaktadır. Alt çenelerinde iki ön dişleri diğerlerinden büyük olur. Üst çenelerinde altı adet kesme dişi olur (Vombatgiller hariç). Diğer ortak özellikleri, arka ayaklarının ikinci ve üçüncü parmakları birleşik olmasıdır.

Takımın üç familyasının türlerinde (Uçar kuskusgiller, Cüce uçar kuskusgiller ve Kıvrıkkuyruklu keseligiller) ön ve arka bacaklar arasında paraşüt gibi kullanılabilinen, deriden kanatlar vardır.

Yayılım

İki ön dişliler Avustralya'da ve yakın adalarında, Yeni Gine'de, Endonezya'nın doğusunda ve Salomon adaları'nda yaşarlar.

Beslenme

Çoğu türler bitkisel beslenir. Bazıları böcek yer. Balcıl keseligiller nektar ile beslenir.

Üreme

Tüm diğer keselilerde olduğu gibi iki ön dişlilerde de kısa bir gebelikten sonra doğan yavrular annenin kesesine tırmanıp içinde gelişmeye devam eder. İki ön dişlilerde kese gayet iyi gelişmiştir.

Bazı familyalarda görülen diğer bir özellik (örneğin kangurugiller'de) geciktirilen doğumdur: Henüz doğum yapmış bir dişi derhal tekrar çiftleşir. Ancak embryo sadece 100 hücreden oluşan bir büyüklüğe ulaşıp beklemeye başlar. Çoktan doğmuş yavru annenin kesesini terk ettiğinde büyümeye devam eder. Böylece doğumlar daha kısa arayla gerçekleşir ve anne, birisi ana rahminde, birisi kesenin içinde ve birisi kesenin dışında olarak üç yavruya birden bakabilir.

Sınıflandırma

İki ön dişliler | |-Vombatiformes | |-Koalas (Phascolarctidae) | |-Vombatoidea | |-İki ön dişligiller † (Diprotodontidae) | |-Vombatgiller (Vombatidae) | |-N.N. |-Macropodiformes veya Macropodoidea (Kangurumsular) | |-Misk sıçankangurusu (Hypsiprymnodontidae) | |-N.N. | |-Sıçan kangurusugiller (Potoroidae) | |-Kangurugiller (Macropodidae) | |-Phalangeriformes |-Phalangeroidea | |-Kuskusgiller (Phalangeridae) | |-Keseli yediuyuklayangiller (Burramyidae) | |-Petauroidea |-Kıvrıkkuyruklu keseligiller (Pseudocheiridae) |--N.N. |-Uçar kuskusgiller (Petauridae) |--N.N. |-Balcıl keseligiller (Tarsipedidae) |-Cüce uçar kuskusgiller (Acrobatidae) 

İki ön dişliler takımının bazı soyu tükenmiş ilginç türleri şunlardır:

  • Diprotodon, gelmiş geçmiş en büyük keseli hayvan.
  • Keseli aslangiller (Thylacoleonidae), bitkisel beslenen iki ön dişlilerden tekrar etobur beslenen bir hayvan olarak gelişmiştir. Thylacoleo carnifex familyanın en tanınmış türüdür.

Kitaplar

  • Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore 1999. ISBN 0-8018-5789-9
  • D. E. Wilson, D. M. Reeder: Mammal Species of the World. Johns Hopkins University Press, Baltimore 2005. ISBN 0-8018-8221-4

Dış bağlantılar

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia yazarları ve editörleri
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia TR

İki ön dişliler: Brief Summary ( التركية )

المقدمة من wikipedia TR

İki ön dişliler (Latince: Diprotodontia), içerdiği 140 civarında tür ile keseliler alt sınıfının en büyük takımıdır. En tanınmış türleri Kangurular, Koala ve Vombatlar'dır.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia yazarları ve editörleri
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia TR

Кускусоподібні ( الأوكرانية )

المقدمة من wikipedia UK

Поширення

Дворізцеподібні мешкають в Австралії, Тасманії, Новій Гвінеї та багатьох островах Південно-Східної Азії від Сулавесі до Соломонових островів[6][7]. Кускусів (вид Trichosurus vulpecula) та валабі було інтродуковано до Нової Зеландії. Валабі що втекли з зоопарків та приватних володінь утворили дикі популяції в Англії, особливо численні на острові Мен.

Цікаво, що хоч дворізцеподібні живуть і в Австралії й у Новій Гвінеї, ще відносно недавно, кількадесят тисяч років тому, були частиною материка Сахул, але зараз лише п'ять видів цього роду живуть і там і там, причому в Австралії вони мешкають лише у Північному Квінсленді й, імовірно, є пізніми прибульцями[8].

Як вже згадувалося вище, дворізцеподібні освоїли практично усі види наземних екосистем тих місць, де вони живуть. Єдиним винятком є вода — серед представників цього ряду немає жодного водного чи напівводного виду. Останнє є спільною рисою усіх сумчастих — внаслідок вирощування дитинчат у сумці вони в принципі не можуть освоїти водне середовище.

У густих тропічних лісах живуть кускуси та деревні кенгуру (Dendrolagus). У світлих евкаліптових та саванах мешкають коали та різноманітні валабі. Сірі кенгуру віддають перевагу вологим саванам де багато дерев, а їх руді родичі живуть навіть в сухих напівпустелях та пустелях центральної Австралії. Гірські валабі уподобали кам'янисті гірські схили, а малі бураміси живуть на кам'янистих схилах високо в горах, де півроку лежить сніг.

Сучасний ареал поширення багатьох видів склався під впливом людей — наприклад багато дрібних валабі колись жили на значних просторах материкової Австралії, але після завезення нових хижаків, таких як лисиці та коти, вціліли лише на островах, де й досі нема цих чужих для місцевої екосистеми видів. З іншого боку, деякі види призвичаїлися жити поруч з людьми не лише в агроценозах, але навіть на околицях міст.

Походження та характерні риси

Дворізцеподібні відомі з пізнього олігоцену і їх найстарші знахідки мають вік близько 25 мільйонів років. Однак різноманіття видів дає привід припускати, що сам ряд є стародавнішим[9]. Аналіз даних молекулярно-генетичних досліджень свідчить, що дворізцеподібні відділилися від інших представників надряду австралійських сумчастих (Australidelphia) десь між пізнім палеоценом та раннім еоценом і розподілилися на родини до раннього міоцену, за винятком кенгурових щурів (Potoroidae) та власне кенгурових (Macropodidae) які розділилися десь в середньому міоцені[10].

Спільними для усіх представників ряду є дві риси — власне дворізцевість та синдактилія на задніх кінцівках. Окрім дворізцеподібних більше ні в яких сумчастих одночасно ці дві риси не спостерігаються.

Характерною особливістю представників ряду є будова зубів. Усі види мають два великі різці на нижній щелепі. Ці великі різці, очевидно, нагадують будову зубів у іншої групи травоїдних ссавців — гризунів і мають таке саме призначення — обкусування рослин. При цьому більшість видів мають три пари різців на верхній щелепі, хоча у вомбатів збереглася лише одна, а деякі мають другу пару маленьких різців на нижній. Оскільки дворізцеподібні еволюціонували як травоїдні, вони втратили ікла і зараз на місці, де вони мали б знаходитися, ніяких зубів нема. Ця втрата була настільки повною, що навіть в хижих сумчастих левів ікл не було.

 src=
Малюнок лапи кенгуру, збоку видно характерну ознаку ряду дворізцеподібних — другий-третій палець з подвійними кігтями

Другою принциповою особливістю дворізцеподібних є синдактилія на задніх лапах. Синдактилія в перекладі означає зрощення пальців — у дворізцеподібних другий та третій палець задніх кінцівок повністю (включно з костями) зрослися, але при цьому зберегли окремі кігті. При цьому в багатьох видів четвертий палець збільшений, а п'ятий або дуже маленький, або ж узагалі відсутній.

Обидві характерні риси дворізцеподібних пояснюються їх еволюцією. Великі різці потрібні були тваринам для об'їдання рослин[11], а синдактилію вважають еволюційним пристосування для лазіння по деревах[12]. До речі, в багатьох видів на передніх кінцівках перші два пальці протистоять іншим трьом[13], завдяки чому тварини можуть обхоплювати гілки пальцями й долонями приблизно так, як це роблять люди. Це протиставлення так само вважається пристосуванням до життя на деревах, бо дозволяє ліпше лазити[14]. Тобто дворізцеподібні виникли як група відносно невеликих травоїдних деревних тварин. За палеонтологічними даними в пізньому олігоцені Австралія була вкрита густими лісами, що контрастує з теперішніми обширами континенту вкритими переважно скребом[15].

Окрім синдактилії та власне дворізцеповості представники ряду мають й інші характерні риси. У дворізцеподібних спостерігається редукція верхніх різців до трьох чи, в деяких випадках, навіть менше пар. Селенодонтія верхніх молярів — на зубах є гребені чи виступи півмісяцевої форми. У дворізцеподібних є перемички між великими півкулями, а також значні області нової кори (неокортексу), тимус у шийному відділі, винятково складна морфологія нижньощелепної ямки в основі черепа та деякі інші особливості будови черепа[16].

Як типові сумчасті, дворізцеподібні мають сумку, в якій виношують недорозвинутих малюків. У більшості дворізцеподібних сумка відкривається вперед і лише у вомбатів та коал — назад[17]. У вомбатів це пояснюється тим, що вони є нірними тваринами, яким доводиться відкидати назад землю під час риття і земля забивалася б у відкриту спереду сумку. Для коал, котрі живуть на деревах, подібна будова сумки нелогічна, тож вважається, що вона залишилася від їх наземних предків, що жили в норах[18].

Дуже характерну зовнішність мають представники родини кенгурових (Macropodidae) — їх задні ноги дуже сильні та довгі та значно більші за передні, власне з латини macropos перекладається як «великостопі».

Конвергенція

 src=
Портрет кенгуру.
 src=
Портрет оленя. Їх останні спільні предки жили в мезозої й нагадували землерийок.

Попри усю різноманітність та своєрідність дворізцеподібних, серед плацентарних можна знайти тварин, що мають дуже схожі риси, набуті внаслідок конвергентної еволюції.

Наприклад, кенгуру багато в чому нагадують оленів. Голова кенгуру дуже схожа на оленячу — довгий писок, який потрібний аби забезпечити місце для пережовування корму, випростані великі вуха, що попереджають тварину про наближення хижаків, великі банькуваті очі, що забезпечують велике поле огляду і дозволяють помітити ворога. Олені й кенгуру здатні швидко набирати швидкість стрибками. Тобто і кенгуру й олені паралельно виробили в себе риси травоїдної пасовищної тварини, яка харчується не дуже калорійною рослинною їжею і повинна швидко тікати від раптових нападів хижаків.

Бурамісові з їх округлими мордочками, великими, звернутими вперед очима, що забезпечують бінокулярний зір і способом лазіння по гілках, що характеризується охопленням їх чіпкими долонями, дуже нагадують таких приматів як лорі (Loridae). А представники надродини Petauroidea нагадують вивірок та літяг.

Систематика

 src=
Коала сірий (Phascolarctos cinereus)
 src=
Вомбат ведмежий (Vombatus ursinus)
 src=
Trichosurus vulpecula — представник родини Phalangeridae
 src=
Petaurus breviceps — представник родини Petauridae
 src=
Руді кенгурові щури (Aepyprymnus rufescens)
 src=
Hypsiprymnodon moschatus представник родини мускусних кенгурових щурів

Дворізцеподібним уперше дав назву «Diprotodontia» Овен (Owen) у 1866 році. У 1889 Коуп (Cope) описав їх як позасистемну кладу. Через два роки в 1891 Флауер (Flower) та Лідеккер (Lydekker) визначили Diprotodontia як підряд, пізніше в 1910 році цю думку підтримав Ґреґорі (Gregory).

Дворізцеподібних включали до різних вищих таксонів. У 1897 році Паркер (Parker) і Гасвел (Haswell) віднесли дворізцеподібних до Metatheria, цю класифікацію підтримав Новак (Nowak) у 1991 році. Інші ж вчені відносили їх до Marsupialia — Коуп (Cope) у 1889, Флауер (Flower) та Лідеккер (Lydekker) у 1891, Ґреґорі (Gregory) у 1910, Робертс (Roberts) в 2007. Мунемаса (Munemasa) в 2006 відніс ряд Diprotodontia до надряду Australidelphia.

Понад сотню видів дворізцеподібних поділяють на дві великі групи Вомбатовиді (Vombatiformes), до якої належать вомбатові (Vombatidae) та коалові (Phascolarctidae) і Phalangerida яка складається з двох підгруп — підгрупа кенгуру (Macropodidae, Potoroidae, Hypsiprymnodontidae) і підгрупа кускусів та посумів (Phalangeridae, Burramyidae, Petauridae, Pseudocheiridae, Tarsipedidae, Acrobatidae). Ці підгрупи ряд дослідників вважають окремими підрядами Macropodiformes та Phalangeriformes відповідно. При такому підході ряд дворізцеподібних складається з 3 підрядів — вомбатовидих, кенгуровидих та кускусовидих[19].

Вомбатовиді є, очевидно, найдавнішим відгалуженням дворізцеподібних, їх характерною ознакою є вкорочений хвіст, та сумка, що відкривається назад[20]. Phalangerida ж є головним філогенетичним стовбуром ряду.

Монофілія вомбатовидих в цілому та двох родин підряду — вомбатових та коалових зараз вважається добре доведеною[21]. Але йдуть суперечки щодо того чи є кускусовиді монофілетичною чи парафілетичною групою[22]. Філогенетичні зв'язки всередині Phalangerida не є остаточно встановленими, але схоже, що запропонований Кіршем в 1997 році поділ дворізцеподібних на 3 підряди не є вірним[23] бо, наприклад, деякі родини кускусовидих виявилися тісно пов'язані з кенгуровидими.

Ряд Дворізцеподібні (Diprotodontia)[24]

Серед інших сумчастих найближчими до дворізцеподібних ймовірно є представники рядів бандикутоподібних (Peramelemorphia) та сумчасті кроти (Notoryctemorphia).

Хоча в цілому ряд дворізцеподібних непогано вивчений, ще й досі вдається знаходити нові види. В Австралії на початку 1980-х були описані два нових види: Potorous longipes та Petrogale persephone. Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х на Новій Гвінеї та північних Молуккських островах було відкрито чотири види Phalanger matanim, Dendrolagus scottae, Dendrolagus mbaiso, Phalanger alexandrae. Окрім того наприкінці XX століття було знайдено популяції трьох видів дворізцеподібних які вважалися вимерлими.

Харчування

 src=
Стадо кенгуру пасеться на галявині

Дворізцеподібні еволюціонували як травоїдні, такими вони переважно залишилися й зараз. Навіть ті види, які зараз не харчуються рослинною їжею, походять від травоїдних предків. Австралія є старим континентом, на якому дуже давно не було значної геологічної активності, через це її ґрунти досить бідні на мінеральні речовини, а флора, відповідно, бідна. Тож травоїдні мусили пристосуватися до подібних несприятливих умов. У багатьох видів дворізцеподібних травний тракт збільшений чи подовжений для того щоб ліпше перетравлювати їжу й добувати з неї щонайбільше корисного — це дозволяє їм живитися травою та листям з низькою харчовою цінністю. Наприклад, кенгуру їдять помітно менше, ніж вівця чи інше плацентарне зіставного з ними розміру[29]. Тобто вони економніші за жуйну тварину, тоді як жуйні є мало не найдосконалішими споживачами рослинної їжі серед хребетних. Тварини ж, які харчуються зовсім уже бідними кормами, на додаток до цього пристосувалися максимально економити енергію — наприклад, коали, що, як відомо, їдять евкаліптове листя, сплять по двадцять годин на добу. Коали та вомбати також економлять енергію, прогріваючись на сонці — підхід звичніший для холоднокровних тварин. Відіграє свою роль і знижений метаболізм сумчастих у порівнянні з плацентарними.

Деякі види дворізцеподібних є всеїдними і доповнюють свою рослинну їжу комахами, червами, дрібними хребетними — в цілому м'ясна їжа для таких тварин є не так джерелом калорій як протеїну. І лише деякі дрібні види є справжніми комахоїдами. Тварини виду Tarsipes rostratus навпаки мають довгі писочки й харчуються пилком та нектаром квітів.

Поведінка

Кускусоподібні переважно сутінкові чи нічні тварини. Лише «кенгуровий мускусний щур» (Hypsiprymnodon moschatus) з Квінсленду веде виключно денний спосіб життя, а деякі з представників ряду, що мешкають в густих лісах, активні як удень, так і вночі. Деякі вночі пасуться на відкритих ділянка, а вдень повертаються під крону дерев.

У цілому більшість видів цього ряду не є суто нічними тваринами і цілком можуть бути активними і вдень, особливо в тіні[30]. Та й деякі нічні види після холодної ночі можуть зранку вилізти погрітися на сонечку. Взагалі прогрівання на сонці є важливою частиною стратегії економії енергії для деяких видів таких як коали та вомбати. Це пов'язано з низькокалорійними кормами, якими живляться ці тварини та зниженим метаболізмом сумчастих у порівнянні з плацентарними.

Унікальним серед кускусоподібних є вид Burramys parvus — єдиний вид сумчастих, яке впадає в сплячку взимку і проводить в ній біля півроку. Деякі інші види можуть впадати в торпор в разі нестачі корму чи різкого зниження температури, наприклад Tarsipes rostratus та Acrobates pygmaeus.

Дворізцеподібні в цілому ведуть поодинокий спосіб життя. Навіть коли вони збираються в групи, в них не зафіксовано якогось складного соціального життя. Кенгуру збиваються в стада, які, однак, не мають ані чіткої ієрархії, ані якихось ознак співробітництва. Самці зазвичай домінують над самицями, але це зазвичай ніяк не виражається, а проявляється лише під час спарювання[31]. Самці також більш мобільні, вони частіше міняють стада, в той час як самиці часто залишаються в материнській групі. Як уже згадувалося, ніякого спеціального співробітництва в таких стадах нема, але саме перебування серед інших представників свого виду підвищує безпеку особини, оскільки ворога можуть помітити інші.

Звичайно вомбати відвідують нори одне одного, але груп не утворюють. Коали часто об'їдають одне й те саме дерево, але роблять це в різний час. Лише один з видів вомбатів (вид?) утворює великі групи, до півсотні голів, що живуть у з'єднаних між собою норах.

Серед кускусоподібних є тварини як з постійними індивідуальними ділянками та житлами, так і кочівники. Більшість видів великих кенгурових є напівкочовими, особливо це стосується найбільшого з них — великого рудого кенгуру який у разі потреби може подолати понад 300 км у пошуках води та корму. Валабі не такі рухливі й хоч ніхто з кенгурових не будує собі лігва, зате малі кенгуру підшуковують для відпочинку добре затінені місця в заростях кущів. У деяких місцевостях, особливо в разі нестачі води, тварини жорстко конкурують між собою за подібні сховки. Щурові кенгуру будують лігва з трави та листя, які ховають у густих заростях. Вомбати риють собі глибокі нори.

Деревні види кускусоподібних в більшості роблять собі кубла. Багато видів використовує гнізда, зроблені птахами чи іншими видами ссавців, а також дупла, порожнисті стовбури тощо. На відміну від птахів, деревні кускусоподібні використовують кубла не для вигодовування потомства, а для відпочинку, тому будують їх для себе як самки, так і самці, при цьому, зазвичай, на своїй території тварина має кілька кубел.

Розмноження

 src=
Велике дитинча кенгуру яке уже не влазить у сумку усе одно ще підживлюється материнським молоком. Ймовірно в сумці зараз на другому соску вже висить наступне маля, але його не видно.

Як і усі сумчасті, дворізцеподібні мають подвоєні статеві органи, так в самиць дві піхви та дві матки, а в самців подвійні пеніси. Родові канали в більшості сумчастих тимчасові й закриваються після родів, але в кенгурових та в медових кускусів вони постійні.

У дворізцеподібних типова для сумчастих коротка вагітність тривалістю від 2 тижнів до місяця. Дитинча народжується дуже маленьким і недорозвиненим. Після народження маля повзе в сумку до матері де міцно закріплюється до одного з сосків — після того як дитинча схопить його ротом сосок розбухає і заповнює ротову порожнину. Дитинча не може контролювати потік молока самостійно і міцно прикріплене до соска аж доки не виросте достатньо аби рухатися самостійно. Якщо народилося більше дитинчат аніж в матері сосків, то виживають лише ті, які встигли їх зайняти. Дитинчат народжується у більшості дворізцеподібних небагато — одне чи два. Лише в гірських кускусів може бути до восьми, але оскільки сосків у них лише 4, то усі інші гинуть.

У багатьох дворізцеподібних спостерігається таке цікаве явище як ембріональна діапауза. Вагітність в сумчастих настільки коротка, що вона не перериває звичайного циклу еструсу. Тому після народження першого малюка самиці швидко вагітніють знову, але доки сумка зайнята, розвиток ембріону не йде далі перших стадій. Однак як тільки народжене дитинча гине або покидає чи майже покидає сумку, як розвиток ембріону продовжується. Внаслідок цього в деяких видів час коли сумка вільна, може складати один день, а в інших в сумці можуть сусідити дитинчата різного віку. Цікаво, що в останньому випадку молоко в різних сосках з яких годуються такі дитинчата різне за хімічним складом. Фактично при явищі ембріональної діапаузи самиці майже увесь час вагітні, однак враховуючи розмір зародків це не є для їх організму скільки-небудь суттєвим навантаженням. Механізм ембріональної діапаузи регулюється тими самими гормонами, що відповідають за лактацію[32].

Перш ніж молодь виростає достатньо аби самостійно рухатися проходить від кількох тижнів до кількох місяців. Багато видів продовжують годувати своїх дитинчат і після їх виходу з сумки. Вомбати та кускуси нерідко після сумки певний час продовжують носити дитинчат на спині. Зазвичай проходить кілька місяців після виходу з сумки перш ніж тварини остаточно стануть самостійними і покинуть матір.

Більшість дворізцеподібних досить довгоживучі тварини — тривалість життя в дрібних видів варіює від 6 до 14 років, в коал наближається, а у вомбатів та великих кенгуру становить близько 20 років.

Взаємодія з людьми

Оскільки дворізцеподібні — найбільша та найрізноманітніша група сумчастих, вони мають чимале господарське та інше значення для людей. По-перше, дворізцеподібні, переважно кенгуру, досі є важливим об'єктом полювання заради м'яса та хутра[33][34]. Шкіра кенгуру дуже м'яка, вона не вельми міцна, але еластична і приємна на дотик[35]. Про масштаби полювання свідчить той факт, що в Австралії щороку видається до двох мільйонів дозволів на відстріл кенгуру, а їх м'ясо експортується в інші країни. Свого часу важливим об'єктом хутрового промислу також були коали, однак з 1930-х років їх було взято під охорону. Заради хутра полювали, а почасти й досі полюють і на інші види.

По-друге, дворізцеподібні часто виступають конкурентами домашній худобі — швидкі та витривалі кенгуру, пристосовані до бідних поживними речовинами австралійських рослин, виграють конкуренцію за пасовища в овець. Навіть більше, в багатьох напівпустельних місцевостях виявилося, що відстріл кенгуру є взагалі ефективнішим за вівчарство в таких несприятливих умовах. Взагалі, розчищаючи зарості кущів під пасовиська та створюючи ставки для водопою худоби в пустельній місцевості, люди в значній мірі створили додаткове сприятливе середовище для деяких видів кенгуру. З іншого боку зміна природних ландшафтів на агроценози значно скоротили екологічні ніші багатьох видів. Наприклад, якщо великий рудий кенгуру виграв від розчищення кущів, то чисельність багатьох дрібних видів кенгуру, так званих валабі, навпаки значно скоротилася.

Докладніше дивіться: Австралійська мегафауна

 src=
Найбільше сумчасте усіх часів Дворізець (Diprotodon) у порівнянні з людиною

Не слід також забувати, що до приходу в Австралію людей, існувало значно більше родин та видів дворізцеподібних ніж зараз, причому серед них були найбільші в історії сумчасті розміром з носорога і великі хижаки розміром з левицю, а також триметрові кенгуру. Практично усі справді великі дворізцеподібні були винищені людьми внаслідок або безпосереднього полювання, або ж побіжно через зміну ландшафту, оскільки одним з найпоширеніших способів полювання були підпали. Аналіз залишків пилку та насіння свідчить, що протягом тисячоліть з часу появи на континенті людей картина поширеності більшості видів степових трав та багатьох інших рослин кардинально змінилася.

Примітки

  1. Назва «Дворізцеподібні» існує виключно в українському сегменті Вікіпедії і не підтверджена жодним зовнішнім джерелом, проте схвалена вікі-товариством разом з рекомендацією вважати цю статтю, а отже, й її назву «доброю» (вересень 2011 року).
  2. This order represents 11 families and over 110 species
  3. Diprotodonts are an order of about 131 species
  4. The largest is Macropus rufus at 100 kg. The smallest, Acrobates pygmaeus weighs only 15 grams. Архівовано 23 December 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  5. Most diprotodonts are herbivores, but some have secondarily returned to being insectivorous, and others have become specialized for feeding on sap and nectar
  6. ...live in Australia, New Guinea, and parts of Indonesia
  7. distributed throughout Australia, Tasmania, New Guinea and islands of the East Indies Архівовано 23 December 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  8. «Only five species occur on both New Guinea and Australia but are restricted to tropical north Queensland in the latter.» Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 34
  9. However it is certain that their genesis lies earlier than that: ...the great diversity of known Oligocene diprotodonts suggests that they began to diverge from well beforehand Архівовано 6 October 2011[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  10. Diprotodontia diverged from other australidelphians in the late Paleocene to early Eocene with all interfamilial divergences occurring prior to the early Miocene except for the split between the Potoroidae and Macropodidae, which occurred sometime in the mid-Miocene
  11. ...the sharp front teeth are used for cutting up pieces of grass and leaves to be eaten
  12. Syndactyly is not a particularly common condition... and is usually explained as an adaptation to a climbing lifestyle Архівовано 6 October 2011[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  13. On the front limbs of many species, the first two fingers oppose the other three.
  14. This adaptation is found mainly in species that live in trees, as it helps them grasp branches and climb
  15. have weathered the change in the Australian landscape from lush forests to scrub deserts with some panache
  16. Ronald M. Nowak Walker's mammals of the world, Том 2, JHU Press, 1999, с. 84
  17. All diprotodonts have forward-opening pouches (like the kangaroo) except for wombats and koalas
  18. The backward opening pouch of the koala, which lives in trees, may be left over from a time when its ancestors lived on the ground
  19. Divided into three suborders by Kirsch et al. (1997)
  20. Vombatiformes, containing the living families Phascoloarctidae (koala) and Vombatidae (wombats) probably represents an early offshoot of the diprotodont lineage, characterized (at least in living members) by a reduced tail and backward-opening pouch
  21. Morphological evidence and some molecular analyses strongly support monophyly of the two families in Vombatiformes
  22. . Згідно з сучасними дослідженнями, що ґрунтуються на даних генетики та молекулярної біології, кускусовиді є парафілетичною групоюWithin Phalangerida, the model-based methods strongly support possum paraphyly with Phalangeroidea (Burramyidae+Phalangeridae) grouping with the kangaroos (Macropodiformes) to the exclusion of Petauroidea (Tarsipedidae, Acrobatidae, Pseudocheiridae, and Petauridae).
  23. alternative topologies inferred in some previous studies are likely to be artifactual, resulting from branch-length and compositional biases
  24. Систематику подано спираючися на дані з англійської вікіпедії за 24 серпня та Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с.31-32
  25. † означає, що таксон чи вид вимерли
  26. а б M. Шарлемань Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні Київ: Держ. вид-во України, 1927, с. 24
  27. M.O. Woodburne The Ektopodontidae, an unusual family of Neogene phalangeroid marsupials — In: Possums and opossums: studies in evolution. Volume 2 / edited by Michael Archer, 1987 p. 603—606
  28. Woodburne Michael O., Pledge Neville S., Archer M. The Miralinidae, a new family and two new species of phalangeroid marsupials from Miocene strata of South Australia — In: Possums and opossums : studies in evolution. Volume 2 / edited by Michael Archer, 1987, p. 581—602
  29. kangaroo actually eats much less than an equivalent sized sheep or other placental mammal Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 38
  30. Like many marsupials, the majority of diprotodonts are primarily nocturnal or at least crepuscular, but most macropods will sometimes move about in daylight, especially under the cover of forest of scrub. Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 35
  31. Male kangaroos are socially dominant to females but they do not lead the mobs — their interest in a particular group is usually confined to periods when one or more females is in or approaching breeding condition Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 37
  32. The process is controlled by the same hormones that regulate milk production Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 39
  33. A number of species of diprotodonts are important economically, as a source of meat and leather
  34. Diprotodonts have soft fur, and many species have been hunted for their skins
  35. Kangaroo skin makes very soft leather. This is not very hard wearing but it is flexible and pleasant to touch Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 40

Джерела

  • Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition. Volumes 12-16, Mammals I—V, edited by Michael Hutchins, Devra G. Kleiman, Valerius Geist, and Melissa С McDade. Farmington Hills, Ml: Gale Group, 2003, а саме Mammals II (том 13), с. 31-40
  • Ronald M. Nowak Walker's mammals of the world, JHU Press, 1999

Література

  • Aplin, K. P., and M. Archer. 1987. Recent advances in marsupial systematics with a new syncretic classification. Pp. xv-lxxii in Archer, M. (ed.), Possums and Opossums: Studies in Evolution, Vol. I. Surrey Beatty and Sons PTY Limited, Chipping Norton. lxxii+400 pp.
  • Marshall, L. G. 1984. Monotremes and marsupials. Pp 59-115 in Anderson, S. and J. Knox Jones, eds, Orders and Families of Recent Mammals of the World. John Wiley and Sons, NY. xii+686 pp.
  • Strahan, R. (ed.). 1995. Mammals of Australia. Smithsonian Institution Press, Washington, D.C. 756 pp.
  • Finney, Tim F. Mammals of New Guinea, 2nd ed. Ithaca, NY: Cornell University Press, 1995.
  • Menkhorst, Frank. A Field Guide to the Mammals of Australia, 2nd ed. Oxford, U.K.: Oxford University Press, 2001.
Добра стаття
Dobra6.png
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Автори та редактори Вікіпедії
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia UK

Bộ Hai răng cửa ( الفيتنامية )

المقدمة من wikipedia VI

Bộ Hai răng cửa [2] (tên khoa học: Diprotodontia (phát /dˌprtɵˈdɒnʃə/; tiếng Hy Lạp: διπρωτός diprotos, nghĩa là "hai phía trước" và οδοντος odontos nghĩa là "răng") là một bộ khoảng 125[3] loài bao gồm các loài thú có túi như kangaroo, wallaby, possum, koala, wombat, và một số loài khác. DiprotodonThylacoleo là hai chi thuộc bộ Hai răng cửa đã tuyệt chủng rất lớn.

Hóa thạch

Các mẫu hóa thạch cổ nhất có niên đại vào khoảng Oligocen muộn (23.03 Ma-28.4 Ma), và loài cổ nhất đã được xác định là Hypsiprymnodon bartholomaii niên đại Miocen sớm.[4]

Phân loại

Cho đến nay chỉ có 2 phân bộ Diprotodontia: Vombatiformes bao gồm wombatkoala, còn Phalangerida bao gồm tất cả các họ còn lại. Kirsch et al. (1997) chi các họ thành 3 phân bộ. Ngoài ra, sáu họ Phalangeriformes được chia thành 2 liên họ.

Bộ DIPROTODONTIA

† chỉ các họ, chi hay loài tuyệt chủng.

Tham khảo

  1. ^ Groves, Colin (16 tháng 11 năm 2005). Wilson D. E. và Reeder D. M. (chủ biên), biên tập. Mammal Species of the World . Nhà xuất bản Đại học Johns Hopkins. tr. 43–70. ISBN 0-801-88221-4.
  2. ^ Bộ Nông nghiệp và Phát triển nông thôn Việt Nam (5 tháng 7 năm 2006). “Quyết định 54/2006/QĐ-BNN của Bộ trưởng Bộ Nông nghiệp và Phát triển nông thôn Việt Nam”. Bộ Tư pháp Việt Nam. Bản gốc lưu trữ 5 tháng 7 năm 2006. Truy cập 25 tháng 5 năm 2013.
  3. ^ Meredith, Robert W.; Westerman, Michael; Springer, Mark S. (26 tháng 2 năm 2009). “A phylogeny of Diprotodontia (Marsupialia) based on sequences for five nuclear genes” (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution 51: 554–571. PMID 19249373. doi:10.1016/j.ympev.2009.02.009. Truy cập ngày 5 tháng 5 năm 2015.
  4. ^ The Paleobiology Database
  • The Taxonomicon
  • Mikko Haaramo
  • [1] Implications of a new species of the Oligo-Miocene kangaroo (Marsupialia: Macropodoidea) Nambaroo, from the Riversleigh World Heritage Area, Queensland, Australia

Bản mẫu:Thú Bản mẫu:Diprotodontia

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia tác giả và biên tập viên
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia VI

Bộ Hai răng cửa: Brief Summary ( الفيتنامية )

المقدمة من wikipedia VI

Bộ Hai răng cửa (tên khoa học: Diprotodontia (phát /dˌprtɵˈdɒnʃə/; tiếng Hy Lạp: διπρωτός diprotos, nghĩa là "hai phía trước" và οδοντος odontos nghĩa là "răng") là một bộ khoảng 125 loài bao gồm các loài thú có túi như kangaroo, wallaby, possum, koala, wombat, và một số loài khác. DiprotodonThylacoleo là hai chi thuộc bộ Hai răng cửa đã tuyệt chủng rất lớn.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia tác giả và biên tập viên
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia VI

Двурезцовые сумчатые ( الروسية )

المقدمة من wikipedia русскую Википедию
 src=  src=
Кенгуру и олень. Их последние общие предки жили в мезозое и напоминали землероек

Несмотря на все разнообразие и своеобразие отряда, среди плацентарных можно найти животных, имеющих очень похожие черты, приобретенные вследствие конвергентной эволюции.

Например, кенгуру во многом напоминают оленей. Голова кенгуру очень похожа на оленью — длинный рот, который нужен чтобы обеспечить место для пережёвывания корма, прямостоячие большие уши, предупреждающие животное о приближении хищников, крупные глаза, обеспечивающие большое поле обзора и позволяющие заметить врага. Олени и кенгуру способны быстро набирать скорость прыжками. И кенгуру и олени параллельно вобрали в себя черты травоядных пастбищных животных, которые питаются не очень калорийной растительной пищей и должны быстро убегать от внезапных нападений хищников.

Карликовые кускусы с их округлыми мордочками, большими, обращёнными вперед глазами, обеспечивающими бинокулярное зрение, и способом лазания по ветвям очень напоминают таких приматов, как лориевые (Loridae). А представители надсемейства Petauroidea напоминают белок.

Систематика

 src=
Коала серый (Phascolarctos cinereus)
 src=
Вомбат медвежий (Vombatus ursinus)
 src=
Лисий кузу (Trichosurus vulpecula) — представитель семейства Phalangeridae
 src=
Сахарная сумчатая летяга (Petaurus breviceps) — представитель семейства Petauridae
 src=
Кенгуровые крысы (Aepyprymnus rufescens)
 src=
Мускусная кенгуровая крыса (Hypsiprymnodon moschatus)

Отряду впервые дал название «Diprotodontia» Оуэн (Owen) в 1866 году. В 1889 Коуп (Cope) описал их как внесистемную кладу. Через два года в 1891 Флауэр (Flower) и Лидеккер (Lydekker) определили Diprotodontia как подотряд, позже в 1910 году это мнение поддержал Грегори (Gregory).

Двурезцовых включали в различные высшие таксоны. В 1897 году Паркер (Parker) и Гасвел (Haswell) отнесли их к Metatheria, эту классификацию поддержал Новак (Nowak) в 1991 году. Другие же учёные относили их к Marsupialia — Коуп (Cope) в 1889, Флауэр (Flower) и Лидеккер (Lydekker) в 1891, Грегори (Gregory) в 1910, Робертс (Roberts) в 2007. Мунемаса (Munemasa) в 2006 отнёс ряд Diprotodontia к надотряду Australidelphia.

Более сотни видов двурезцовых разделяют на две большие группы — Vombatiformes, к которой относятся вомбаты (Vombatidae) и коалы (Phascolarctidae), и Phalangerida, которая состоит из двух подгрупп — подгруппа кенгуру (Macropodidae, Potoroidae, Hypsiprymnodontidae) и подгруппа кускусы и поссумы (Phalangeridae, Burramyidae, Petauridae, Pseudocheiridae, Tarsipedidae, Acrobatidae). Эти подгруппы ряд исследователей считают отдельными подотрядами: Macropodiformes и Phalangeriformes соответственно. При таком подходе отряд двурезцовых состоит из 3 подотрядов — Vombatiformes, Phalangeriformes и Macropodiformes[19].

Vombatiformes являются самым древним ответвлением двурезцовых; их характерным признаком является укороченный хвост и сумка, открывающаяся назад[20]. Phalangerida же является главным филогенетическим стволом ряда.

Монофилия Vombatiformes в целом и двух семейств подотряда — вомбатов и коал — сейчас считается надёжно доказанной[21]. Но идут споры относительно того, является ли Phalangeriformes монофилетической или парафилетической группой[22]. Филогенетические связи внутри Phalangerida не являются окончательно установленным, но похоже, что предложенное Киршем в 1997 году разделение двурезцовых на 3 подотряда не является верным[23], так как, например, некоторые семьи Phalangerida оказались тесно связаны с Macropodiformes.

Классификация

Среди других сумчатых ближайшими к двурезцовым, вероятно, являются представители отрядов бандикутов (Peramelemorphia) и сумчатых кротов (Notoryctemorphia).

Хотя в целом отряд двурезцовых неплохо изучен, все ещё удаётся находить новые виды. В Австралии в начале 1980-х были описаны два новых вида: Potorous longipes и Petrogale persephone. В конце 1980-х и начале 1990-х на Новой Гвинее и северных Молуккских островах были открыты четыре вида Phalanger matanim, Dendrolagus scottae, Dendrolagus mbaiso, Phalanger alexandrae. Кроме того, в конце XX века были найдены популяции трёх видов двурезцовых, считавшихся вымершими.

Питание

 src=
Кенгуру пасутся на лужайке

Двурезцовые эволюционировали как травоядные, такими они преимущественно остались и сейчас. Даже те виды, которые сейчас не питаются растительной пищей, происходят от травоядных предков. Австралия является старым континентом, на котором очень давно не было значительной геологической активности, поэтому её почвы достаточно бедны минеральными веществами, а флора, соответственно, тоже бедная. Поэтому травоядные должны были приспособиться к подобным неблагоприятным условиям. У многих видов двурезцовых пищеварительный тракт увеличен или продлён, для того чтобы лучше переваривать пищу и извлекать из неё максимум полезного — это позволяет им питаться травой и листьями с низкой пищевой ценностью. Например, кенгуру едят заметно меньше, чем овца или иное плацентарное сопоставимого с ними размера[24]. В дополнение к этому двурезцовые приспособились максимально экономить энергию — например коалы, что едят эвкалиптовые листья, спят по двадцать часов в день. Коалы и вомбаты также экономят энергию, прогреваясь на солнце — подход более привычный для холоднокровных животных. Играет свою роль и пониженный метаболизм сумчатых по сравнению с плацентарными.

Некоторые виды данного отряда являются всеядными и дополняют свою растительную пищу насекомыми, червями, мелкими позвоночными — в целом мясная пища для таких животных является не столько источником калорий, сколько протеина. И лишь некоторые мелкие виды являются настоящими насекомоядными. Животные вида Tarsipes rostratus, наоборот, питаются пыльцой и нектаром цветов.

Поведение

Двурезцовые преимущественно сумеречные или ночные животные. Лишь кенгуровая мускусная крыса (Hypsiprymnodon moschatus) из Квинсленда ведёт исключительно дневной образ жизни, а некоторые из представителей отряда, обитающие в густых лесах, активны как днём, так и ночью. Некоторые ночью пасутся на открытых участках, а днём возвращаются под крону деревьев. В целом большинство видов не являются строго ночными животными и вполне могут быть активными и днём, особенно в тени[25]. Да и некоторые ночные виды после холодной ночи могут утром вылезти погреться на солнце. Вообще, прогревание на солнце является важной частью стратегии энергосбережения для некоторых видов, таких как коалы и вомбаты. Это связано с низкокалорийными кормами, которыми питаются эти животные и пониженным метаболизмом сумчатых по сравнению с плацентарными.

Уникальным среди двурезцовых считается вид Burramys parvus (горный кускус) — единственное сумчатое, которое впадает в спячку зимой и проводит в ней около полугода. Однако некоторые другие виды могут впадать в спячку в случае недостатка корма или резкого снижения температуры, например Tarsipes rostratus или Acrobates pygmaeus.

Двурезцовые в целом ведут одиночный образ жизни. Даже когда они собираются в группы, у них не наблюдается никакой сложной социальной жизни. Кенгуру сбиваются в стада, которые, однако, не имеют ни четкой иерархии, никаких признаков сотрудничества. Самцы обычно доминируют над самками, но это обычно никак не выражается, а проявляется лишь во время спаривания[26]. Самцы также более мобильны, они чаще меняют стада, в то время как самки часто остаются в материнской группе. Как уже упоминалось, никакого специального сотрудничества в таких стадах нет, но само пребывание среди других представителей своего вида повышает безопасность особи, поскольку врага могут заметить другие.

Несмотря на то, что вомбаты посещают норы друг друга, никаких групп они не образуют. Коалы часто объедают одно и то же дерево, но делают это в разное время. Лишь один из видов вомбатов образует большие группы, до полусотни голов, живущих в соединённых между собой норах.

Среди двурезцовых есть животные как с постоянными участками и жильем, так и кочевники. Большинство видов крупных кенгуровых является полукочевыми, особенно это касается крупнейшего из них — большого рыжего кенгуру, который в случае необходимости может преодолеть более 300 километров в поисках воды и корма. Валлаби не такие подвижные. Хотя никто из кенгуровых не строит себе логово, зато маленькие кенгуру подыскивают для отдыха хорошо затененные места в зарослях кустарников. В некоторых местностях, особенно в случае недостатка воды, животные жёстко конкурируют между собой. Кенгуровые крысы строят логова из травы и листьев, которые прячут в густых зарослях. Вомбаты же роют себе глубокие норы.

Древесные виды двурезцовых в большинстве своём делают себе гнезда. Многие виды использует гнезда, сделанные птицами или другими видами млекопитающих, а также дупла, полые стволы и др. В отличие от птиц, древесные двурезцовые используют гнезда не для вскармливания потомства, а для отдыха, поэтому строят их для себя как самки, так и самцы, при этом обычно на своей территории животное имеет несколько гнезд.

Размножение

 src=
Большой детёныш кенгуру, который уже не влезает в сумку, все равно ещё подпитывается материнским молоком. Вероятно, в сумке сейчас на втором соске уже висит следующий малыш, но его не видно

Как и все сумчатые, двурезцовые имеют удвоенные половые органы; так, у самок два влагалища и две матки, а у самцов двойные пенисы. Родовые каналы в большинстве сумчатых временные и закрываются после родов, но у кенгуровых и у медовых кускусов они постоянны.

У двурезцовых типичная для сумчатых короткая беременность продолжительностью от 2 недель до месяца. Детёныш рождается очень маленьким и недоразвитым. После рождения малыш ползет в сумку к матери, где прочно прикрепляется к одному из сосков — после того, как детёныш захватывает его ртом, сосок разбухает и заполняет полость рта. Детёныш не может контролировать поток молока самостоятельно и прочно прикреплен к соску, пока не вырастет достаточно, чтобы двигаться самостоятельно. Если родилось больше детёнышей, чем сосков у матери, то выживают только те, которые успели их занять. Детёнышей рождается у большинства двурезцовых немного — один или два. Только у горных кускусов может быть и до восьми, но поскольку сосков у них только четыре, то все остальные погибают.

У многих двурезцовых наблюдается такое интересное явление, как эмбриональная диапауза. Беременность у сумчатых настолько короткая, что она не прерывает обычного цикла эструса. Поэтому после рождения первого малыша самки быстро беременеют вновь, но пока сумка занята, развитие эмбриона не идёт дальше первых стадий. Однако, как только рождённый детёныш погибает, покидает или почти покидает сумку, развитие эмбриона продолжается. Вследствие этого у некоторых видов время, когда сумка свободная, может составлять один день, а у других в сумке могут соседствовать детёныши разного возраста. Интересно, что в последнем случае молоко в разных сосках, из которых кормятся такие детёныши, разное по химическому составу. Фактически при явлении эмбриональной диапаузы самки почти всё время беременны, однако учитывая размер зародышей, это не является для их организма сколько-нибудь существенной нагрузкой. Механизм эмбриональной диапаузы регулируется теми же гормонами, которые отвечают за лактацию[27].

Прежде, чем молодёжь вырастает достаточно, чтобы самостоятельно двигаться, проходит от нескольких недель до нескольких месяцев. Многие виды продолжают кормить своих детёнышей и после их выхода из сумки. Вомбаты и кускусы ещё некоторое время продолжают носить детёнышей на спине. Обычно проходит несколько месяцев после выхода из сумки, прежде, чем животные окончательно станут самостоятельными и покинут мать.

Большинство двурезцовых достаточно долгоживущие животные — продолжительность жизни в мелких видов варьирует от 6 до 14 лет, а у вомбатов и крупных кенгуру составляет около 20 лет.

Взаимодействие с человеком

Поскольку двурезцовые — крупнейшая и самая разнообразная группа сумчатых, они имеют немалое хозяйственное и иное значение для людей. Во-первых, двурезцовые, преимущественно кенгуру, до сих пор является важным объектом охоты ради мяса и меха[28][29]. Кожа кенгуру очень мягкая, она не очень прочная, но эластичная и приятная на ощупь[30]. О масштабах охоты свидетельствует тот факт, что в Австралии ежегодно выдается до двух миллионов разрешений на отстрел кенгуру, а их мясо экспортируется в другие страны. В своё время важным объектом пушного промысла также были коалы, однако с 1930-х годов их взяли под охрану. Ради меха охотились, а отчасти и до сих пор охотятся и на другие виды.

Во-вторых, двурезцовые часто выступают конкурентами домашнему скоту — быстрые и выносливые кенгуру, приспособленные к бедным питательными веществами австралийским растениям, выигрывают конкуренцию за пастбища с овцами. Расчищая заросли кустов под пастбища и создавая места для водопоя скота в пустынной местности, люди в значительной степени создали дополнительную благоприятную среду для некоторых видов кенгуру. Кроме того, изменение природных ландшафтов на агроценозы значительно сократило экологические ниши многих видов. Например, если большой рыжий кенгуру выиграл от расчистки кустарника, то численность многих мелких видов кенгуру, так называемых валлаби, наоборот, значительно сократилась.

 src=
Крупнейшее сумчатое всех времен Diprotodon в сравнении с человеком

Не следует также забывать, что до прихода в Австралию людей существовало значительно больше семейств и видов двурезцовых, чем сейчас, причём среди них были крупнейшие в истории сумчатые размером с носорога и крупные хищники размером с львицу, а также трёхметровые кенгуру. Практически все действительно большие двурезцовые были истреблены людьми вследствие или неконтролируемой охоты, или же из-за изменения ландшафта, поскольку одним из распространённых способов охоты были поджоги. Анализ остатков пыльцы и семян свидетельствует, что на протяжении тысячелетий со времени появления на континенте людей картина распространённости большинства видов степных трав и многих других растений кардинально изменилась.

Примечания

  1. Полная иллюстрированная энциклопедия. «Млекопитающие» Кн. 2 = The New Encyclopedia of Mammals / под ред. Д. Макдональда. — М.: Омега, 2007. — С. 435. — 3000 экз.ISBN 978-5-465-01346-8.
  2. This order represents 11 families and over 110 species
  3. Diprotodonts are an order of about 131 species
  4. The largest is Macropus rufus at 100 kg. The smallest, Acrobates pygmaeus weighs only 15 grams Архивная копия от 23 декабря 2010 на Wayback Machine.
  5. Most diprotodonts are herbivores, but some have secondarily returned to being insectivorous, and others have become specialized for feeding on sap and nectar.
  6. …live in Australia, New Guinea, and parts of Indonesia.
  7. distributed throughout Australia, Tasmania, New Guinea and islands of the East Indies Архивная копия от 23 декабря 2010 на Wayback Machine.
  8. «Only five species occur on both New Guinea and Australia but are restricted to tropical north Queensland in the latter.» Grzimek’s Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals IІ (том 13), с. 34.
  9. However it is certain that their genesis lies earlier than that: …the great diversity of known Oligocene diprotodonts suggests that they began to diverge from well beforehand Архивная копия от 6 октября 2011 на Wayback Machine.
  10. Diprotodontia diverged from other australidelphians in the late Paleocene to early Eocene with all interfamilial divergences occurring prior to the early Miocene except for the split between the Potoroidae and Macropodidae, which occurred sometime in the mid-Miocene.
  11. …the sharp front teeth are used for cutting up pieces of grass and leaves to be eaten.
  12. Syndactyly is not a particularly common condition… and is usually explained as an adaptation to a climbing lifestyle Архивная копия от 6 октября 2011 на Wayback Machine.
  13. On the front limbs of many species, the first two fingers oppose the other three.
  14. This adaptation is found mainly in species that live in trees, as it helps them grasp branches and climb.
  15. have weathered the change in the Australian landscape from lush forests to scrub deserts with some panache.
  16. Ronald M. Nowak Walker’s mammals of the world, Том 2, JHU Press, 1999, с. 84.
  17. All diprotodonts have forward-opening pouches (like the kangaroo) except for wombats and koalas.
  18. The backward opening pouch of the koala, which lives in trees, may be left over from a time when its ancestors lived on the ground.
  19. Divided into three suborders by Kirsch et al. (1997) Архивная копия от 20 октября 2011 на Wayback Machine.
  20. Vombatiformes, containing the living families Phascoloarctidae (koala) and Vombatidae (wombats) probably represents an early offshoot of the diprotodont lineage, characterized (at least in living members) by a reduced tail and backward-opening pouch/
  21. Morphological evidence and some molecular analyses strongly support monophyly of the two families in Vombatiformes.
  22. Согласно современным исследованиям, основанным на данных генетики и молекулярной биологии, Phalangeriformes является парафилетической группой Within Phalangerida, the model-based methods strongly support possum paraphyly with Phalangeroidea (Burramyidae+Phalangeridae) grouping with the kangaroos (Macropodiformes) to the exclusion of Petauroidea (Tarsipedidae, Acrobatidae, Pseudocheiridae, and Petauridae).
  23. alternative topologies inferred in some previous studies are likely to be artifactual, resulting from branch-length and compositional biases.
  24. kangaroo actually eats much less than an equivalent sized sheep or other placental mammal Grzimek’s Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals IІ (том 13), с. 38.
  25. Like many marsupials, the majority of diprotodonts are primarily nocturnal or at least crepuscular, but most macropods will sometimes move about in daylight, especially under the cover of forest of scrub. Grzimek’s Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals IІ (том 13), с. 35.
  26. Male kangaroos are socially dominant to females but they do not lead the mobs — their interest in a particular group is usually confined to periods when one or more females is in or approaching breeding condition Grzimek’s Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals IІ (том 13), с. 37.
  27. The process is controlled by the same hormones that regulate milk production Grzimek’s Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals IІ (том 13), с. 39.
  28. A number of species of diprotodonts are important economically, as a source of meat and leather.
  29. Diprotodonts have soft fur, and many species have been hunted for their skins.
  30. Kangaroo skin makes very soft leather. This is not very hard wearing but it is flexible and pleasant to touch. Grzimek’s Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals IІ (том 13), с. 40.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Авторы и редакторы Википедии

Двурезцовые сумчатые: Brief Summary ( الروسية )

المقدمة من wikipedia русскую Википедию

Несмотря на все разнообразие и своеобразие отряда, среди плацентарных можно найти животных, имеющих очень похожие черты, приобретенные вследствие конвергентной эволюции.

Например, кенгуру во многом напоминают оленей. Голова кенгуру очень похожа на оленью — длинный рот, который нужен чтобы обеспечить место для пережёвывания корма, прямостоячие большие уши, предупреждающие животное о приближении хищников, крупные глаза, обеспечивающие большое поле обзора и позволяющие заметить врага. Олени и кенгуру способны быстро набирать скорость прыжками. И кенгуру и олени параллельно вобрали в себя черты травоядных пастбищных животных, которые питаются не очень калорийной растительной пищей и должны быстро убегать от внезапных нападений хищников.

Карликовые кускусы с их округлыми мордочками, большими, обращёнными вперед глазами, обеспечивающими бинокулярное зрение, и способом лазания по ветвям очень напоминают таких приматов, как лориевые (Loridae). А представители надсемейства Petauroidea напоминают белок.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Авторы и редакторы Википедии

雙門齒目 ( الصينية )

المقدمة من wikipedia 中文维基百科

雙門齒目学名Diprotodontia)又稱袋鼠目,属脊索动物门哺乳纲,是一個包含約120種有袋類動物的,其中有袋鼠沙袋鼠無尾熊袋熊等。此外還有一些已滅絕的類群,如雙門齒科(Diprotodontidae)與袋獅科(Thylacoleonidae)。

雙門齒目中幾乎全部都是草食動物,少數屬於食蟲動物與雜食動物,不過這些食性可能是原來的草食者經過適應後的結果。雙門齒目生活於澳大利亞,已知最早的化石屬於漸新世。在大約5萬年前,早期人類到達澳大利亞之後,許多大型的雙門齒目逐漸滅絕

參考文獻

按亞綱分類哺乳類現存動物
原獸亞綱
Prototheria
(泄殖腔類)
Mammalia-percent-schinese.png
兽亚纲
Theria後獸下綱
Metatheria
(有袋類)美洲有袋总目
Ameridelphia 澳洲有袋总目
Australidelphia 真獸下綱
Eutheria
(有胎盤類)非洲兽总目
Afrotheria 异关节总目
Xenarthra 灵长总目
Euarchontoglires 勞亞獸總目
Laurasiatheria
合弓綱中除了哺乳类还包括似哺乳爬行動物盤龍目 Pelycosauria · 獸孔目 Therapsida,它们是哺乳动物的进化来源,都为化石物种
 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
维基百科作者和编辑
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 中文维基百科

雙門齒目: Brief Summary ( الصينية )

المقدمة من wikipedia 中文维基百科

雙門齒目(学名:Diprotodontia)又稱袋鼠目,属脊索动物门哺乳纲,是一個包含約120種有袋類動物的,其中有袋鼠沙袋鼠無尾熊袋熊等。此外還有一些已滅絕的類群,如雙門齒科(Diprotodontidae)與袋獅科(Thylacoleonidae)。

雙門齒目中幾乎全部都是草食動物,少數屬於食蟲動物與雜食動物,不過這些食性可能是原來的草食者經過適應後的結果。雙門齒目生活於澳大利亞,已知最早的化石屬於漸新世。在大約5萬年前,早期人類到達澳大利亞之後,許多大型的雙門齒目逐漸滅絕

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
维基百科作者和编辑
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 中文维基百科

双前歯目 ( اليابانية )

المقدمة من wikipedia 日本語
双前歯目 オオカンガルー
オオカンガルー Macropus giganteus
分類 : 動物界 Animalia : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata : 哺乳綱 Mammalia : 双前歯目 Diprotodontia 学名 Diprotodontia Owen, 1866[1] 和名 双前歯目[2][3] 亜目

双前歯目(そうぜんしもく、Diprotodontia)は、哺乳綱に含まれる目。別名カンガルー目[4]二門歯目[5]

分布[編集]

インドネシア東部、オーストラリアパプアニューギニア[6]

形態[編集]

ウォンバット科・コアラ科(ウォンバット亜目)を除いて尾は長い[6]。下顎の切歯(門歯)は左右に1本ずつ(2本)[5][6]。下顎に犬歯はない[5]。後肢の第2趾と第3趾が癒合する[6]。樹上棲の種では第1趾に爪がなく、癒合指と対向し枝を掴むのに適している[6]。育児嚢は発達する[6]

分類[編集]

以前は有袋目(フクロネズミ目)では双門歯亜目とされていた[6]。有袋目も適応拡散しているため複数の目に分ける説が有力となり、独立した目とする説が有力とされる[5]

以下の分類・英名はMSW3 (Groves, 2005)、亜目以外の和名は阿部・小野 (1992)、橘川 (2000)、遠藤・佐々木 (2001)、遠藤 (2018) に従う[1][5][7][8][9]

生態[編集]

植物食の種が多いが、雑食傾向の強い種では昆虫・鳥類の卵なども食べる[6]。出産数は1 - 6匹と少ない傾向がある[6]

画像[編集]

  •  src=

    ハイイロクスクス
    Phalanger orientalis

  •  src=

    ヒメウォンバット
    Vombatus ursinus

参考文献[編集]

[ヘルプ]
  1. ^ a b Colin P. Groves, "ORDER DIPROTODONTIA," Mammal Species of the World, (3rd ed.), Volume 1, Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (ed.), Johns Hopkins University Press, 2005, pp. 43-70.
  2. ^ 日本哺乳類学会 種名・標本検討委員会 目名問題検討作業部会 「哺乳類の高次分類群および分類階級の日本語名称の提案について」『哺乳類科学』第43巻 2号、日本哺乳類学会、2003年、127-134頁。
  3. ^ a b c d 「生物分類表」『岩波 生物学辞典 第5版』 巌佐庸、倉谷滋、斎藤成也、塚谷裕一編、岩波書店、^ ワシントン条約附属書(動物界)」(経済産業省)(2016年3月23日に利用)
  4. ^ a b c d e 橘川次郎 「キタケバナウォンバット」など『動物世界遺産 レッド・データ・アニマルズ7 オーストラリア、ニューギニア』小原秀雄・浦本昌紀・太田英利・松井正文編著、講談社、2000年、131-150頁。
  5. ^ a b c d e f g h i 川道武男 「袋を持つ獣たちは、別天地オーストラリアで独特な進化をとげ、植物食の世界をつくり上げた。」『動物たちの地球 哺乳類I 2 カンガルー・コアラほか』第8巻 38号、朝日新聞社1992年、34-35頁。
  6. ^ 阿部永・小野勇一編著 「有袋目(フクロネズミ目)の分類表2」『動物たちの地球 哺乳類I 2 カンガルー・コアラほか』第8巻 38号、朝日新聞社、1992年、64頁。
  7. ^ 遠藤秀紀 「有袋類の多様性」『有袋類学』 東京大学出版会、^ 遠藤秀紀・佐々木基樹 「哺乳類分類における高次群の和名について」『日本野生動物医学会誌』第6巻 2号、日本野生動物医学会、2001年、45-53頁。

関連項目[編集]

 src= ウィキメディア・コモンズには、双前歯目に関連するカテゴリがあります。  src= ウィキスピーシーズに双前歯目に関する情報があります。 執筆の途中です この項目は、動物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めていますPortal:生き物と自然プロジェクト:生物)。
 title=
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
ウィキペディアの著者と編集者
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 日本語

双前歯目: Brief Summary ( اليابانية )

المقدمة من wikipedia 日本語

双前歯目(そうぜんしもく、Diprotodontia)は、哺乳綱に含まれる目。別名カンガルー目、二門歯目。

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
ウィキペディアの著者と編集者
أصلية
زيارة المصدر
موقع الشريك
wikipedia 日本語

캥거루목 ( الكورية )

المقدمة من wikipedia 한국어 위키백과
아목

캥거루목(Diprotodontia)은 유대류에 속하는, 120여 종으로 이루어진 분류이다. 캥거루, 코알라, 웜뱃 등을 포함한다.

하위 분류

계통 분류

다음은 유대류의 계통 분류이다.[1][2]

유대하강

주머니쥐목A hand-book to the marsupialia and monotremata (Plate XXXII) (white background).jpg




새도둑주머니쥐목Phylogenetic tree of marsupials derived from retroposon data (Paucituberculata).png


오스트레일리아유대상목

칠레주머니쥐목




캥거루목A monograph of the Macropodidæ, or family of kangaroos (9398404841) white background.jpg




주머니두더지목Phylogenetic tree of marsupials derived from retroposon data (Notoryctemorphia).png




주머니고양이목Phylogenetic tree of marsupials derived from retroposon data (Dasyuromorphia).png



반디쿠트목Phylogenetic tree of marsupials derived from retroposon data (Paramelemorphia).png








다음은 캥거루목의 계통 분류이다.[3]

캥거루목 웜뱃아목

코알라과


웜뱃상과

† Diprotodontidae



웜뱃과





캥거루아목

사향쥐캥거루과




쥐캥거루과



캥거루과




쿠스쿠스아목 쿠스쿠스상과

쿠스쿠스과



꼬마주머니쥐과



주머니하늘다람쥐상과

반지꼬리주머니쥐과




주머니하늘다람쥐과




꿀주머니쥐과



깃털꼬리주머니쥐과








각주

  1. Schiewe, J. (28 July 2010). “Australia's marsupials originated in what is now South America, study says”. Los Angeles Times. 1 August 2010에 보존된 문서. 1 August 2010에 확인함.
  2. Nilsson, M. A.; Churakov, G.; Sommer, M.; Van Tran, N.; Zemann, A.; Brosius, J.; Schmitz, J. (2010). “Tracking Marsupial Evolution Using Archaic Genomic Retroposon Insertions”. 《PLoS Biology》 (Public Library of Science) 8 (7): e1000436. PMC 2910653. PMID 20668664. doi:10.1371/journal.pbio.1000436.
  3. Meredith, Robert W.; Westerman, Michael; Springer, Mark S. (2009년 2월 26일). “A phylogeny of Diprotodontia (Marsupialia) based on sequences for five nuclear genes” (PDF). 《Molecular Phylogenetics and Evolution》 51: 554–571. PMID 19249373. doi:10.1016/j.ympev.2009.02.009. 2015년 5월 5일에 확인함.
ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia 작가 및 편집자

캥거루목: Brief Summary ( الكورية )

المقدمة من wikipedia 한국어 위키백과

캥거루목(Diprotodontia)은 유대류에 속하는, 120여 종으로 이루어진 분류이다. 캥거루, 코알라, 웜뱃 등을 포함한다.

ترخيص
cc-by-sa-3.0
حقوق النشر
Wikipedia 작가 및 편집자